Емоції і почуття

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Емоції і почуття

План

1. Поняття про емоції і почуття

2. Форми переживання емоцій і почуттів

3. Вищі почуття

1. Поняття про емоції і почуття

Людське життя виявляється двома формами активності: поведінкою і діяльністю. Діяльність людини, її поведінка викликають позитивне або негативне ставлення до них. Під поведінкою розуміють зовнішні прояви системи рухових реакцій організму людини на впливи об'єктивного світу, а діяльність - це взаємодія з об'єктивним світом, у процесі якої людина активно та свідомо прагне досягти поставленої мети. Саморегуляція поведінки і діяльності є однією з важливих функцій психіки людини. Діяльність складається з дій, відносно завершених елементів діяльності, спрямованих на розв'язання проміжних завдань. Ставлення до дійсності відображається у мозку та переживається як задоволення або незадоволення, радість, сум, гнів, сором. Такі переживання називають емоціями, почуттями.

Емоції та почуття органічно взаємопов'язані, але за змістом і формою переживання вони не тотожні. Емоція - це загальна активна форма переживання організмом своєї життєдіяльності. Розрізняють прості та складні емоції. Переживання задоволення від їжі, бадьорості, втоми, болю - це прості емоції. Вони властиві і людям, і тваринам. Прості емоції у людському житті перетворилися на складні емоції та почуття. Характерна ознака складних емоцій полягає у тому, що вони виникають внаслідок усвідомлення об'єкта потреби (наприклад, переживання задоволення при сприйманні музики, пейзажу). Почуття - це специфічні людські переживання, узагальнене ставлення до людських потреб. Задоволення або незадоволення потреб викликає позитивні або негативні емоції: радість, любов, гордість або сум, гнів, сором тощо.

Емоції та почуття характеризуються певною якістю та полярністю, активністю та інтенсивністю. Почуттями є ставлення особистості до праці, подій, інших людей, до самої себе. За якістю переживань відрізняються одні емоції та почуття від інших (наприклад, радість - від гніву, любов - в ід ненависті).

Емоціям і почуттям властива полярність. Вона виявляється у тому, що кожна емоція, кожне почуття за різних обставин можуть виявлятися протилежно: «радість - горе», «любов - ненависть», «симпатія - антипатія», «задоволення - незадоволення». Полярні переживання мають виражений позитивний або негативний відтінок.

Умови життя та діяльності викликають почуття різного рівня активності. Розрізняють стенічні емоції та почуття - ті, що посилюють активність, спонукають до діяльності, та астенічні - ті, що пригнічують людину, зменшують її активність. Залежно від індивідуальних особливостей особистості, її стану і ставлення до ситуації та об'єктів, що викликають переживання, емоції та почуття виявляються певною інтенсивністю, бувають довготривалими або короткочасними. Характерна особливість емоцій і почуттів полягає у тому, що вони цілковито захоплюють особистість. Емоції сигналізують про корисні або шкідливі впливи на організм, завдяки чому мають універсальне значення для життя організму.

Характер переживань обумовлюється ставленням особистості до потреб. Потреби людини і тварин відрізняються за змістом, інтенсивністю та способом їх задоволення. А це обумовлює відмінність в емоціях людей і тварин, навіть у таких, які є спільними для них: гнів, страх, радість, сум тощо. Емоції докорінно змінилися у процесі історичного розвитку людини, вони «олюднилися», набули своєрідних особливостей. Голод, наприклад, переживається людиною не так, як твариною. Людина залежно від обставин може стримувати голод, відмовлятися від їжі. У людини як суспільної істоти виникли вищі, духовні потреби, а з ними й вищі почуття - моральні, естетичні, пізнавальні, що не властиві тварині. Тваринні емоції залишилися на рівні інстинктивних форм життєдіяльності. Почуття сорому, зазначав Ч. Дарвін, властиве лише людині. Емоції, почуття людини пов'язані з її діяльністю. Діяльність викликає різні переживання у зв'язку з успіхами. Емоції та почуття стимулюють людину до діяльності, стають її мотивами. Почуття збагачують життя людини.

Емоціями та почуттями називаються відображення людиною суб'єктивного ставлення до об'єктивного світу у зв'язку з задоволенням чи незадоволенням потреб.

2. Форми переживання емоцій і почуттів

Емоційні стани та форми їх виявлення детермінуються соціальними чинниками. Не можна ігнорувати деяких природжених особливостей людини. Багатство емоційних станів виявляється у формі настроїв, афектів, стресів, фрустрацій, пристрастей.

Настрій - це довготривалий емоційний стан, що своєрідно забарвлює на певний час діяльність людини, характеризує її життєвий тонус. Розрізняють настрої позитивні, що виявляються у бадьорості, і негативні, що пригнічують, викликають пасивність. Настрій це такий загальний емоційний стан, що виразно не спрямований на щось конкретне. Причини настрою найрізноманітніші: непідготовленість до діяльності, страх перед очікуваною невдачею, хворобливі стани, приємні звістки тощо. Особливе місце серед причин, що викликають настрій, посідає марновірство. Віра у прикмети, особливо негативні, викликає пасивність, страх, спотворює психічну діяльність особистості. Міра піддатливості настроям має індивідуальний характер. Особи, яким властиве самовладання, не піддаються настрою, не занепадають духом навіть тоді, коли для цього є певні підстави, а навпаки, переборюють труднощі. Легкодухі швидко піддаються настроям. Вони потребують підтримки колективу.

Афект - це сильна, короткочасна емоція, що виникає раптово, оволодіває людиною так сильно, що вона втрачає здатність контролювати свої дії та вчинки, зменшує рівень свідомості. Прикладом афектів може бути несподіване переживання - сильна радість, вибух гніву, страх. У стані афекту порушується саморегуляція організму, що здійснюється ендокринною системою, послаблюються гальмівні процеси кори великих півкуль головного мозку. І. Павлов, аналізуючи афектний стан, зазначав, що людина у стані афекту, що перевищує гальмівну функцію кори, говорить і робить те, чого вона ніколи не зробить у спокійному стані і про що шкодує, коли мине афект. Особливо різко виявляється афективний стан при сп'янінні, за якого гальмівні процеси значно послаблюються. Афекти викликаються несподіваними гострими життєвими ситуаціями, в які потрапляє людина. Афект, як і настрій, залежить певною мірою від індивідуальних особливостей людини: її темпераменту, характеру, вихованості. Афективні люди часто - густо «спалахують» за будь - яких причин. Афекти викликають глибокі зміни у психічному житті людини, виснажують її. Людина має виховати у собі здатність контролювати себе, володіти рухами, може контролювати свої афективні реакції. Разом з тим усім людям більшою чи меншою мірою властиве афективне життя, без якого вони перетворилися б на пасивних, байдужих істот. емоційний почуття стресовий особистість

Стрес дещо нагадує афект. Він виникає за напружених умов життя та діяльності, у небезпечних ситуаціях, що виявляються несподівано й потребують вживання негайних заходів. У стресовому стані поведінка значною мірою дезорганізується, спостерігаються безладні рухи, порушення мовлення, помилки у переключенні уваги, у сприйманні, пам'яті та мисленні, виявляються неадекватні емоції. Лише тверді уміння та навички у стресовому стані можуть залишатися без змін. Практика показує, що високі дисциплінованість, організованість та самовладання запобігають дезорганізації поведінки за умов стресу. Виділяють два види стресу: дистрес та сустрес. Дистрес має негативний характер, дезорганізовує поведінку та діяльність. Сустрес має позитивний характер, сприяє активізації психічної діяльності людини.

Фрустрація - це довготривалий емоційний стан, характерною ознакою якого є дезорганізація свідомості та діяльності у стані безнадійності, втрати перспективи. Вона виникає у відповідь на реальні чи уявні перешкоди на шляху до поставленої мети. Розрізняють такі види фрустрації, як агресивність, діяльність за інерцією, депресивні стани, характерними для яких є сум, невпевненість, безсилля, відчай. Фрустрація виникає у результаті конфліктів особистості з іншими, особливо у колективі, де людина не має підтримки, співчутливого ставлення. Негативна соціальна оцінка людини, що зачіпає її особисто, її значущі стосунки, загрожує престижу, людській гідності, спричинює стан фрустрації. Він виникає у людей з підвищеною збудливістю, з недостатньо розвиненими гальмівними процесами, у невихованих, розбещених дітей.

Пристрасті - це сильні, стійкі, тривалі почуття, що захоплюють людину, володіють нею і виявляються в орієнтації всіх прагнень особистості в одному напрямку, у зосередженні їх на одній меті. Пристрасть - це сила людини, що прагне до свого предмета. Вона породжує неослабну енергію у прагненні до мети. Пристрасть виявляється у найрізноманітніших сферах людського життя та діяльності: у праці, навчанні, науці, спорті, мистецтві. Вона має вибірковий характер і виявляється в емоційній, у пізнавальній, вольовій сферах. Розрізняють пристрасті позитивні та негативні. Позитивна пристрасть, якщо вона заважає діяльності, стає негативною. Коли учень, захоплюючись читанням або спортом, пропускає уроки, недосипає, то це захоплення з позитивної пристрасті перетворюється на негативну. Пристрасть до алкоголю, куріння згубно позначається на праці та житті людини. Позитивні пристрасті - захоплення працею, навчанням - є тією силою особистості, що сприяє діяльності.

3. Вищі почуття

У емоційній сфері людини особливе місце посідають вищі почуття. Вони є відображенням ставлення до явищ соціальної дійсності. За змістом вищі почуття поділяють на моральні, естетичні, праксичні та інтелектуальні. Рівень духовного розвитку людини оцінюють за тим, якою мірою їй властиві ці почуття. У вищих почуттях яскраво виявляються інтелектуальні та вольові компоненти. Вищі почуття є не лише особистими переживаннями, а й засобом виховного впливу на інших.

Моральні почуття - це почуття, в яких виявляється стійке ставлення людини до суспільних подій, до інших людей, до самої себе. Джерелом моральних почуттів є спільне життя людей, їх взаємини, боротьба за досягнення суспільних цілей. Моральні почуття людини сформувались у суспільно-історичному житті людства, у процесі спілкування людей і стали важливим засобом оцінювання вчинків і поведінки, регулювання взаємин особистості.

Естетичні почуття - це відображення ставлення до краси в явищах природи, у праці, у гармонії барв, звуків, рухів і форм. Гармонійна злагодженість в об'єктах цілого та частин, ритм пов'язані з почуттям приємного, насолодою. Ці почуття викликають твори мистецтва. Не тільки у мисленні, а й у почуттях людина стверджує себе у предметному світі. Залежно від рівня загальної та мистецької культури люди по - різному відгукуються на красу. Одні глибоко переживають гармонійно виражені ритм і риму, переходи кольорів, звуків, форм та рухів, інші не відчувають цієї гармонії і захоплюються грубими, різкими звуками, безладними рухами, випадковими поєднаннями кольорів. Естетичні почуття тісно пов'язані з моральними. Вони сповнюють особистість високими прагненнями, утримують від негативних вчинків. Отже, естетичні почуття є істотними чинниками у формуванні морального обличчя людини.

Праксичні почуття ( від лат. рracsis - діло) - це відображення людиною свого ставлення до діяльності. Людина відгукується на різні види діяльності: трудову, навчальну, спортивну. Це виявляється у захопленні, у задоволенні діяльністю, творчому підході, радості від успіхів або у незадоволенні, байдужому ставленні до діяльності. Праксичні почуття виникають у діяльності. Яскраве уявлення про зміст і форми діяльності, її процес і результат, громадську цінність - основна передумова виникнення й розвитку праксичних почуттів. Праксичні почуття розвиваються або згасають залежно від організації та умов діяльності. Вони особливо успішно розвиваються і стають стійкими тоді, коли діяльність відповідає інтересам і здібностям людини, коли у діяльності виявляються елементи творчості, розвиваються перспективи її розвитку. Праксичні почуття стають багатшими, якщо поєднуються з моральними.

Размещено на Allbest.ru