Вплив емоціоного здоров'я на гармонійний розвиток особистості студента

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вплив емоційного здоров'я на гармонійний розвиток особистості студента

Постановка проблеми

емоційний алекситимія юнацький молодь

У психолого-педагогічній літературі відмічається, що гармонійний розвиток особистості, її творчий потенціал, її самореалізація у цілому залежать від багатьох факторів, важливе місце серед яких займає емоційний стан і самопочуття людини [4, с. 17].

Емоційне здоров'я розглядається рядом вчених як один із компонентів загального здоров'я людини. При цьому дослідники спираються на визначення здоров'я, дане Всесвітньою організацією охорони здоров'я: «здоров'я - це не відсутність хвороби або фізичного недоліку, а стан гарного загального фізичного, розумового і соціального самопочуття».

Психологічний термін «емоційне здоров'я» був введений Л.В.Тарабакіною [9, с. 20]. Вона та деякі інші дослідники відзначають, що емоційне благополуччя людини пов'язане як із характером пережитих емоцій, так і з можливістю й умінням ці емоції виражати. Проявом емоційного здоров'я є утвердження людини у суспільному житті.

Актуальність дослідження емоційного здоров'я людини сьогодні обумовлюється все зростаючою кількістю порушень її емоційної та психічної сфери. З точки зору ряду дослідників [7, с. 82; 11, с. 41] з одного боку така тенденція пов'язана зі зростанням частоти й інтенсивності емоційних навантажень, чому сприяє ряд сучасних умов: стрімка зміна соціального і фізичного середовища, підвищення темпів життя і його вартості, руйнування традиційних сімейних структур, екологічні катаклізми.

З іншого боку, значна частина сучасних людей негативно ставитися до емоцій, яким приписується деструктивна, дезорганізуюча роль, як у політичному, так і в особистому житті окремої людини. Емоційний світ особистості у рамках сучасного суспільства найчастіше перебуває поза його полем уваги. Недооцінка важливості та дієвості емоційної сторони життя, її ігнорування призводять до втрати навичок психогігієни в емоційному житті, ослаблення і втрати емоційного здоров'я, що у свою чергу призводить до серйозних несприятливих наслідків для психічного і фізичного здоров'я, а також для якості життя у цілому.

Аналіз актуальних досліджень. Дані про зв'язок соматичних розладів і порушення контакту людини зі своєю емоційною сферою на сьогоднішній день найбільш повно акумулювалися й синтезувалися у теоріях алекситимії [3, 8, 10, 11]. Значне число авторів дає алекситимії таке визначення: «алекситимія являє собою деяку сукупність ознак, що характеризують психічний склад індивідів, їх схильність до захворювань психосоматичної специфічності, внаслідок неможливості описати або усвідомити свої власні емоції і настрій, а також інших людей» [1, 7, 8].

У рамках даного підходу у наш час усе більше робиться акцент на тому, що алекситимія, будучи порушенням насамперед емоційної сфери, містить у собі риси комплексного порушення особистості [7,с.83; 8,с.37]. Вона співставляється із цілим рядом психологічних характеристик, а саме:

­ так як алекситимія є порушенням контакту людини зі своєї емоційним світом, що досить сильно впливає на її сферу спілкування, то вона пов'язана з емоційним інтелектом й емоційною компетентністю, а через це і з соціальним інтелектом і соціальною компетентністю;

­ алекситимія пов'язана з рівнем особистісної рефлексії, здатністю відчувати відповідальність за своє життя і можливістю спрямовувати плин

життя, керуючись власними бажаннями;

­ маючи психолого-соціальну природу, алекситимія прямо пов'язана з характеристиками соціально-психологічної адаптації, тобто вмінням людини пристосовуватися до мінливих умов оточуючого її середовища, і особливо до процесів, пов'язаних із міжособистісною комунікацією. Крім того, алекситимія пов'язана з поведінковими стратегіями, в основі яких - різні варіанти адаптації;

­ маючи глибинну психологічну природу, алекситимія пов'язана із психологічними захисними механізмами, ступенем їхньої напруженості і характером прояву;

­ алекситимія пов'язана зі ступенем задоволеності життям у цілому, із можливим нагромадженням психоемоційної напруги і хронічної втоми.

Перелічені психологічні характеристики відіграють важливу роль у процесі розвитку особистості юнацького віку. Виражена ж алекситимія не дозволяє задовольнити існуючі потреби, перешкоджаючи цим розвитку особистості. Вплив алекситимії на представників юнацького віку можна сформулювати таким чином:

1) алекситимія являє собою складність усвідомлювати й описувати свої емоційні переживання й визначати їх в інших людей;

2) алекситимія проявляється у вигляді різноманітних ускладнень у сфері спілкування, у неможливості встановлювати близькі, емоційно-насичені, відносини й одержувати соціальну підтримку, а також у суб'єктивному відчутті відсутності значимості емоційної сфери у своєму житті;

3) алекситимія пов'язана із загальним фізичним самопочуттям молодої людини і її адаптаційними можливостями;

4) алекситимія сприяє виникненню різного роду аддикцій, особливо соціогенного характеру;

5) алекситимія перешкоджає вирішенню вікових завдань, пов'язаних із розвитком особистісної рефлексії і самосвідомості, із подальшим професійним становленням, із гострою потребою у спілкуванні та глибоких емоційно-насичених міжособистісних відносинах.

Враховуючи вищезазначені умови розвитку, їх наслідки та значення для юнацтва, а також недостатню розробленість теми (зокрема на Україні) особливо актуальним на сьогоднішній день являється дослідження стану емоційного здоров'я молодого покоління та впливу емоційного благополуччя на розвиток їх особистості.

Юнацький вік являється особливо значимим періодом вікового розвитку особистості. Саме у цей час особистість починає виділяти себе в якості об'єкта самопізнання та самовиховання. Становлення самосвідомості являється основним новоутворенням юності [5, с.47].

Потреба у самопізнанні не може бути тотожна зануренню у світ власних переживань. Ріст самосвідомості, пов'язаний із формуванням таких якостей особистості як воля та моральні самопочуття, сприяє виникненню стійких ідеалів та переконань. Необхідність у самопізнанні та самовихованні породжується перш за все тим, що людина повинна усвідомлювати свої можливості та потреби перед настанням кардинальних змін у її житті.

Однією з інтегральних характеристик самосвідомості, що пов'язує відчуття відповідальності, готовності до активності та переживання «Я» являється риса особистості, що отримала назву локус контролю. Поява цього поняття у психологічній літературі в 1954 році у першу чергу пов'язана з роботами американського психолога Джуліана Роттера [6, с.23]. Локус контролю виступав базовим поняттям його теорії соціального научення. Роттер запропонував розрізняти людей між собою у відповідності до того, де вони локалізують контроль над значущими для себе подіями. Існує два крайніх типи такої локалізації, або локусу контролю: інтернальний та екстернальний.

У першому випадку людина вважає, що події, які з нею відбуваються, перш за все залежать від її особистісних якостей, таких як компетентність, цілеспрямованість, рівень здібностей, і являються закономірним результатом її власної діяльності.

Навіть якщо обставини несприятливі, інтернал не стане виправдовувати себе за допущені помилки чи невдачі. В іншому випадку людина впевнена, що її успіхи чи невдачі являються результатом таких зовнішніх сил як доля, щасливий випадок, везіння, випадковість, тиск оточення, фатальний наслідок спадковості, інші люди та ін. Будь-який індивід займає певну позицію на контініумі, що задається цими полярними типами локусу контролю.

Поява у психології поняття локусу контролю стимулювала велику кількість досліджень цього феномену, потік яких продовжує наростати і у наш час. Виявилось, що належність людини до того чи іншого типу локалізації контролю чинить вплив на різноманітні характеристики її психіки та поведінки.

Обзори робіт [6, с.15; 10, с.147] із цієї проблематики констатують, що інтернали: проявляють більшу відповідальність та соціальну активність; більш успішні у навчанні як у середній так і у вищій школі; чітко усвідомлюють сенс, мету у житті; впевнені у собі, почуваються захищеними, емоційно стабільні, із високою силою волі, схильні до самоаналізу, мають позитивну самооцінку.

Екстернальним людям частіше властиві: підозрілість, тривожність, депресивність, агресивність, конформність, схильність до обману, аморальних вчинків, безвідповідальність, емоційна нестабільність, неефективний самоконтроль, висока напруженість.

Але представлені у результатах досліджень кореляти локусу контролю являються приблизними, оскільки багато з них отримані західними дослідниками і їх перенесення у наші соціальні умови вимагає великої обережності. Тому постає необхідність дослідження локусу контролю, як результату осмислення індивідом оточуючого світу та власного місця у ньому, у сучасних умовах.

Отже, мета проведеного дослідження полягала у виявленні ступеня прояву алекситимії, як показника емоційного здоров'я у студентів ВНЗ, та у встановленні закономірностей впливу алекситимії на психічний розвиток особистості, зокрема на ступінь адаптації та становлення інтернального чи екстернального локусу контролю.

У зв'язку із поставленою метою були сформульовані завдання експериментального дослідження: 1) досліджувати можливі рівні прояву алекситимії у студентів ВНЗ; 2) провести дослідження психологічних особливостей студентів ВНЗ із різними рівнями прояву алекситимії, зокрема ступеню адаптації та локусу контролю; 3) здійснити кореляційний аналіз виявлених показників алекситимії та інших досліджених психологічних характеристик.

Виклад основного матеріалу

На основі проведеного теоретичного аналізу була висунута наступна теоретична гіпотеза: алекситимія є чинником, що перешкоджає розвитку особистості студентів ВНЗ. Основна емпірична гіпотеза експерименту висунута на основі проведеного теоретичного огляду: студенти ВНЗ із різним рівнем вираженості алекситимії відрізняються рядом психологічних особливостей.

Проведений нами експеримент за своїм характером є кореляційним, тому що він спрямований на вивчення співвідношення між змінними. Досліджувалися дві групи залежних змінних - рівень вираженості алекситимії у студентів ВНЗ та психологічні особливості цих студентів. Вік випробуваних є додатковою змінною. Емпіричне дослідження проводилося на одній вибірці, порівняно однорідній за своїм складом. Експеримент проходив на базі Сумського Державного Педагогічного Університету

ім. А. С. Макаренка. У дослідженні взяли участь студенти 1-5курсів (55 чоловік) різних спеціальностей у віці від 18 до 22 років. Всі випробовувані брали участь у дослідженні добровільно, проявляли зацікавленість.

У проведеному нами дослідженні для діагностики рівня алекситимії була використана 26-пунктова Торонтська алекситимічна шкала (TAS-26), запропонована у 1985 р. G. Taylor і співавторами. Численні дослідження із застосуванням TAS довели стабільність, надійність і валідність її факторної структури й відповідно одержаних результатів. Російський варіант TAS був адаптований у Психоневрологічному інституті ім. В.М. Бєхтєрєва. При заповненні анкети досліджуваний характеризує себе, використовуючи для відповідей шкалу Лікерта - від «зовсім не згодний» до «зовсім згодний». При цьому одна половина пунктів має позитивний код, інша - негативний. Теоретичний розподіл результатів можливий від 26 до 130 балів. За даними авторів методики «алекситиміческий» тип особистості одержує 74 бали і вище. «Неалекситимический» тип особистості - 62 бали і нижче. Випробувані, що набрали від 63 до 73 балів, потрапляють у так називану «зону ризику», тобто це означає, що у них є алекситимічні риси: вони періодично зазнають труднощів як у вираженні власних емоцій, так і розумінні емоцій інших людей.

Діагностика виділених психологічних показників здійснювалася за допомогою наступного набору методів і методик: 1) методика діагностики соціально-психологічної адаптації К. Роджерса й Р. Раймонда, 2) опитувальник «Рівень суб'єктивного контролю». Окрім зазначених діагностичних методів і методик, застосованих для проведення експерименту, були використані також методи статистичної обробки результатів, а саме, хі-квадрат критерій, що дозволило визначити статистичну вірогідність і надійність отриманих результатів.

Аналіз результатів експерименту

За результатами проведення першого етапу експерименту на підставі методики TAS-26 були виділені три основні групи випробовуваних із різними рівнями прояву алекситимії: високим, середнім і низьким. При цьому розподіл отриманих результатів було наступним: 18,18% (10 респондентів) були віднесені до групи виражених «алекситиміків», 34,55% (19 респондентів) - до групи із середнім рівнем алекситимії, 47,27% (26 респондентів) - до групи з низьким рівнем алекситимії. Найбільш численною виявилася група із низьким рівнем алекситимії - тобто тих випробуваних, у яких не спостерігаються проблеми з усвідомленням і вираженням власних емоцій, а також з їхнім розумінням в інших людей. Згідно хі-квадрат критерію на 0,01 рівні значимості спостерігаються статистично значимі відмінності у розподілі результатів за рівнем вираженості алекситимії у вибірці. Отримані результати представлені на мал.1.

Таким чином, можна зробити висновок про те, що проблема розуміння як власних емоцій, так і емоцій оточуючих є актуальною для сучасної молоді. Про це свідчить той факт, що група «алекситиміків» і «група ризику» є досить численними, тобто значна частина студентів відчуває різного ступеню труднощі у даній сфері.

Мал.1. Розподіл результатів за рівнем вираженості алекситимії.

Друга частина дослідження була спрямована на вивчення таких психологічних особливостей випробовуваних із різним рівнем алекситимії як рівень психологічної адаптації та локус контролю особистості. Дані діагностики соціально-психологічної адаптації дозволили визначити не лише загальний рівень психологічної адаптації студентів, а й рівень таких показників як: рівень прийняття себе, рівень прийняття інших, рівень емоційного комфорту, тенденція прагнення до домінування та рівень ескапізму. Кожен показник був оцінений за трьох значною шкалою: високий, середній та низький рівень.

Аналіз результатів, поданих на мал.2, показав:

1) низький рівень таких показників як «адаптивність», «прийняття себе»,

«прийняття інших» та «емоційний комфорт» взагалі не властивий для групи досліджуваних;

2) середній рівень адаптивності у 100% випадків властивий особам із високим рівнем алекситимії, на відміну від осіб із середнім та низьким рівнем алекситимії, яким у 10,53% та 38,46% випадків відповідно властивий високий рівень адаптивності;

3) високий рівень прийняття себе в 96,15% випадків притаманний особам із низьким рівнем алекситимії. Студенти ж із середнім та високим рівнем

Мал. 2 Порівняння ступенів вираженості психологічних характеристик у осіб «неалекситимічний тип» з різним ступенем алекситимії.

алекситимії лише у відповідно 68,42% та 40% випадків мають високий рівень прийняття себе;

4) подібна до описано у п.3 тенденція спостерігається і у розподілі показників «прийняття інших». Проте, середній рівень даного показника властивий дещо більшій кількості випробуваних із середнім та високим рівнем алекситимії - 68,42% та 80% відповідно. А ось особи із відсутністю алекситимічних рис лише у 69,23% випадків мають високий рівень прийняття інших;

5) ступінь емоційного комфорту майже всіх студентів із високим та середнім рівнем алекситимії знаходиться на середньому рівні (100% та 94,74% відповідно). Щодо осіб із низьким рівнем алекситимії згідно хі-квадрат критерію на 0,01 рівні статистично значимої відмінності розподілу даного показника не спостерігається;

6) прагнення до домінування середнього рівня властиво переважній більшості всіх випробуваних, але важливо зазначити, що високий рівень прагнення до домінування взагалі не зустрічається серед осіб із високим рівнем вираження алекситимічних рис;

7) середній рівень ескапізму також проявився у переважної більшості всіх випробуваних. Але високий рівень даного показника все ж більш властивий особам із високим та середнім рівнем алекситимії.

Результати діагностики рівня суб'єктивного контролю показали, що переважній більшості осіб, які не мають алекситимічних рис, властивий інтернальний локус контролю - 88,46%. Але поряд із цим велика частка досліджуваних із середнім та високим рівнем алекситимії (57,89% та 60%) теж мають інтернальний локус контролю.

Отримані дані дозволяють зробити висновок про те, що, по перше, досить значна кількість студентів має певні порушення в емоційній сфері. По друге, емоційне здоров'я молоді дійсно тісно пов'язане з такими психічними особливостями як: рівень адаптації та локус контролю. Найбільш проблемною є група з підвищеним рівнем алекситимії. Для них емоційний світ із одного боку не має особистісної цінності, з іншого - є «білою плямою». Неусвідомлені переживання приносять таким молодим людям відчуття занепокоєння, напруженості, загального емоційного дискомфорту.

Період юності - це період значимих емоційних, інтелектуальних та вольових змін, і у той же час найбільш інтенсивний вирішальний етап становлення особистості. Тому саме у цьому віці за необхідності доцільно проводити певні психологічні заходи, спрямовані на корекцію особистісної сфери юнацтва. Багато вчених дійшли висновку, що ефективним методом такої роботи є соціально-психологічний тренінг. Адже заняття у тренінгових групах сприяють зміні життєвої позиції, установок, розвитку сенситивності, самосвідомості, підвищенню соціально-психологічної компетентності.

Подальшу розробку зазначеної проблеми ми вбачаємо у проведенні більш масштабної діагностики щодо емоційного здоров'я; у вивченні впливу алекситимії на інші індивідуально-психологічні характеристики особистості;

у встановленні причин появи алекситимії; у з'ясуванні причинно-наслідкових зв'язків між алекситимію та індивідуально-психологічними характеристиками особистості; у розробці та впровадженні профілактичних та корекційних програм, спрямованих на уникнення появи чи подолання проблем, пов'язаних з емоційним здоров'ям людини.

Література

1. Арина Г.А. Психосоматический симптом как феномен культуры - Интернет-журнал «Ломоносов» (изд-во МГУ) - 2000г. - Режим доступу: http://www.nature.ru/ - вільний.

2. Бурмака Н.П. Алекситимия у подростков с алкогольным аддиктивным поведением // Вісник Харківського університету. Серія Психологія. - 2002. - №550. - С. 29-32. - Режим доступу: http://www.nadiya.com. ua/ - вільний.

3. Былкина Н.Д. Алекситимия (аналитический обзор зарубежных исследований) // Вестник Московского университета. Серия 14. Психология. 1995. №1. - с. 43-53.

4. Ильин Е.П. Эмоции и чувства - С-Пб.: Питер, 2001. - 752с.

5. Кон И.С. Психология юношеского возраста: (Проблемы формирования личности). Учеб. Пособие для студентов пед. Институтов. - М.: Просвещение, 1979. - 175с.

6. Кондаков И.М., Нилопец М.Н. Экспериментальное исследование структуры и личностного контекста локуса контроля // Психологический журнал, N 1, 1995.

7. Николаева В.В. О психологической природе алекситимии. // Телесность человека: междисциплинарные исследования. Сборник статей - М.: 1991. - с. 80-89.

8. Роттенберг В.С. Психологические проблемы психотерапии // Психологический журнал. 1986. №3.

9. Тарабакина Л.В. Эмоциональное здоровье школьника: теория и практика психологического сопровождения. Дисс. доктора психологич. наук. - Нижний Новгород, 2000.

10. Харченко Д. М. Тривожність у осіб з різним ступенем алекситимії. //Актуальні проблеми психології, 2005, т.1, ч.16. - с.146-149.

11. Холмогорова А.Б, Гаранян Н.Г. Принципы и навыки психогигиены эмоциональной жизни // Психология мотивации и эмоций / Под ред. Ю.Б. Гиппенрейтер и М.В. Фаликман - М.: ЧеРо, 2002. - 752 с.

12. Хухлаева О. В. Основы психологического консультирования и психологической коррекции.- М: Издательский центр «Академия», 2001. - 208с.

Размещено на Allbest.ru