Зв'язок мотивації з локус-контролем у стартаперів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зв'язок мотивації з локус-контролем у стартаперів

Вступ

Актуальність теми. Тема мотивації у психології посідає важливе місце, оскільки саме мотивація є рушійною силою людини. Мотивація - це те, що стимулює нас до дії. Тому для людства завжди є актуальним питання : «Як мотивувати себе та інших ?». Для того, аби відповісти на це питання потрібно розуміти що таке мотивація, які є види мотивації та найважливіше, як працює мотивація. На сьогоднішній день, вчені так і не прийшли до консенсусу щодо детермінації цього поняття. Різні психологічні напрямки розглядають мотивацію з різних точок зору. Через це, існує безліч гіпотез щодо того, як працює мотивація та з якими іншими психологічними явищами вона пов'язана. Локус-контроль посідає центральне місце у житті людини. В першу чергу, він визначає особистісну відповідальність людини за своє життя та події які в ньому відбуваються. Від того, зовнішнім чи внутрішнім факторам людина приписує причини цих подій, залежить її відношення до можливості впливати на світ. Якщо людина вважає, що вона не може впливати на те, що відбувається в її житті, чи є в неї мотивація робити щось за для змін? Діяльність стартаперів прямо пов'язана зі змінами майбутнього. Стартап - це молода компанія, що розвиває інноваційну бізнес ідею, яка вирішує одну з проблем людства.

Ці люди знаходять проблеми у сучасному світі, шукають способи їх вирішення, розробляють інноваційні ідеї та займаються їх реалізацією. Для того, аби займатись стартапами важливо бути мотивованим та вміти брати відповідальність за своє життя на себе. Але чи так це насправді? Якою є їхня мотивація до діяльності? Багато стартапів виростають до таких масштабів, що кардинально змінюють світ та приносять їх творцям великі гроші і славу. Стартапери займаються розробкою інновацій через внутрішні мотиви чи зовнішні? Аби створювати стартап та керувати ним, потрібні не лише інтелектуальні здібності, а й сміливість взяти на себе відповідальність за результати та наслідки. Що якщо мотивація до дії з'являється тоді, коли розумієш що хід подій вирішує не доля, а ти? Що якщо мотивація приходить разом з усвідомленням, що твоя доля лише у твоїх руках. Можливо це і є основною проблемою самоорганізації життя людини.

Мета: спростувати чи підтвердити гіпотезу щодо наявності зв'язку між мотивацією та локус-контролем у стартаперів.

Для того аби досягнути поставленої мети, було сформульовано наступні задачі дослідження :

1. Здійснити аналіз теоретичних матеріалів щодо обраної проблематики.

Ретельно дослідити поняття «мотивація» та «локус-контроль». Встановити значення цих психологічних складових у діяльності стартаперів.

2. Провести емпіричне дослідження.

Тестування вибірки за допомогою обраних методик.

3. Аналіз та інтерпретація результатів дослідження.

Визначення середніх показників та групових тенденцій. Математична обробка результатів. Визначення розподілу та кореляційний аналіз. Інтерпретація отриманих показників.

Об'єкт : мотивація

Предмет : зв'язок мотивації з локус-контролем у стартаперів

Методи : аналіз і систематизація теоретичного матеріалу за обраною проблематикою, практична частина було виконана за допомогою методу тестування.

Методики : «Діагностика мотивації професійної діяльності», К.Замфир, опитувальник «Мотивація успіху та страх невдачі» А. Реан, «Рівень суб'єктивного контролю» Е.Бажина, Е.Голинкіной, А.Еткінда.

Опис групи респондентів : 20 людей віком 18-25 років. Стартапери. Займаються розробкою інноваційних бізнес-ідей та їх втіленням у життя.

1. Теоретичний аналіз проблеми зв'язку мотивації з локус-контролем у стартаперів

самоорганізація мотивація ідея

Для того, щоб провести якісне дослідження з обраної проблематики потрібно розібратися в таких поняттях як «мотивація» та «локус-контроль», розкрити ці поняття в контексті діяльності стартаперів, детально ознайомитися з особливостями кореляції цих понять одне с одним та в контексті обраної вибірки.

1.1 Мотивація

У сучасній психології різні наукові напрямки по-різному розглядають це поняття. Одну з перших теорій мотивації запропонували представники біхевіоризму. Суть вчення про причини поведінки описав М.Г. Ярошевський: «Постійний стимул, вироблений позбавленням, мав очевидну цінність для виживання в тому, що він змушував організм діяти, що збільшувало можливість того, що тварина знайде щось, що покінчить з позбавленням і дозволить йому вижити. Все, що виробляло сильний стимул - надмірна спека і холод, фізичне пошкодження, відсутність води - розглядалося як джерело мотивації ».[3] Як бачимо, в біхевіористичній теорії розглядається негативна мотивація. Дія виконується для нормалізації стану, для того аби ліквідувати подразник.

Психоаналітична теорія ґрунтується на припущенні про існування двох вроджених несвідомих потягів - інстинкту життя (Ерос) і інстинкту смерті (Танатос), які знаходяться в конфлікті. Ці інстинкти знаходяться в складі несвідомої частини особистості, які не усвідомлюються людиною, однак, керують його поведінкою. [10]

А. Маслоу розробив теорію мотивації людини. Вважаючи, що людина може бути щасливою тільки в тому випадку, якщо досягне самоактуалізації, ця потреба знаходиться на вершині «піраміди Маслоу». Мотивацію особистості, А. Маслоу передбачає створенням умов для задоволення наступної в ієрархії потреби, виходячи з потреб кожної особистості.[6] Тому, мотивація людини залежить від того, на якому рівні потреб знаходиться людина.

Відповідно теорії транзактного аналізу, Е. Берн вважає, що людина в кожен момент часу знаходиться в одному з трьох его-станів: дитина, дорослий і батько. Поведінка особистості обумовлено обраним на даний момент станом, з передбачуваним результатом і прихованої мотивацією. [5]

Мотивамція -- спонукання до дії; динамічний процес фізіологічного та психологічного плану, керуючий поведінкою людини, який визначає її організованість, активність і стійкість; здатність людини діяльно задовольняти свої потреби. [1]

Прийнято виділяти зовнішню і внутрішню мотивацію. Як відмічає Є. П. Ільїн, екстринсивна мотивація може бути обумовлена різними видами залежності - референтною (наслідування референтної групи), інформаційною (підпорядкування більш інформованим людям) і владною (як наслідок тиску з боку тих, хто має владу). У цих випадках мотивація набуває зовнішньоорганізованого характеру. У чистому вигляді екстринсивна та інтринсивна мотивація не існує, оскільки мотив - це завжди внутрішнє утворення. [2] Наприклад, внутрішнью потребою є потреба у схваленні батьків. Якщо людина піде вчитися на лікаря, оскільки це сімейна справа, батьки будуть задоволені і людина отримає схвалення. Але внутрішньої мотивації отримати професію лікаря людина не має. Така мотивація є зовнішньою, і не завжди робить людину щасливою, оскільки, у цей же час, внутрішньою мотивацією людини є бажання стати дизайнером. Зовнішня мотивація часто пов'язана з установками особистості та її особистісними якостями. Так наприклад, демонстративні та нарцистичні особистості дуже потребують схвалення та уваги оточуючих, слави, визнання, похвали. Їм важливо, щоб інші люди могли ними пишатись, схвалювали їхні вчинки. Вони роблять щось, за для зворотного зв'язку від оточуючих, і частіше за все саме це стає їх мотивацією. Внутрішня мотивація до діяльності з'являться якщо людині подобається цю діяльність виконувати. Якщо людина отримує задоволення від процесу малювання, вона робить це навіть коли за це непередбачено винагороду або покарання у разі невиконання. Якщо людина робить щось просто для себе, тому що їй це важливо, тому що це робить її щасливою, і вона навіть може про це нікому не розповідати, значить у неї є внутрішня мотивація.

Мотивація може супроводжуватися як позитивними, так і негативними емоціями, тому виділяють також позитивну і негативну мотивацію. [4] Позитивна мотивація має знак плюс, це мотивація «до чогось». Якщо людина плануючи певну дію думає про винагороду яку отримає коли її досягне, вона керується позитивними емоціями. Насолода, досягнення мети, задоволеність, радість - ось рушії її діяльності. Негативна мотивація, зі знаком мінус, це мотивація «від чогось». Такі люди керуються страхом, почуттям провини, соромом. Якщо людина робить щось за для того, аби чогось уникнути, це говорить про те, що ми маємо справу з від'ємною мотивацією. Не можна сказати, що позитивна мотивація краще негативної, чи навпаки. Оскільки позитивна мотивація згасає як тільки ви отримали позитивні емоції, потреба закрилась, гормони виділились та ви стали задоволені. Так влаштований наш мозок. Коли все добре, потреба в досягненнях згасає. Навіть якщо ви мріяли про більший фінансовий прибуток, були мотивовані думками про краще життя, більше можливостей, нові перспективи, кращий авто, але нинішня робота в цілому Вас задовольняє, кожен раз коли ви отримуєте конверт із заробітною платнею, витрачаєте її на смачну їжу, новий одяг, подарунки для близьких людей і отримуєте від цього всього насолоду, мотивація змінювати роботу на більш прибуткову згасає. Більш того, ви навіть на якийсь період забуваєте про цю мету. А ось якщо б Ви працювали на роботі де заробляли настільки мало грошей, що ледве вистачає на те, аби прожити до кінця місяця, ви діяли би по іншому. В таких ситуаціях страх прожити так все життя, сором за те, що бідно живеш, або ж почуття провини за те, що не можеш купити нормальний одяг дітям є потужним мотивом, що змушує людини рішуче діяти. Негативна мотивація більш стійка. Людина знає від чого біжить, чого боїться. Тому, для того аби ефективно організовувати своє життя, потрібно мати як негативну, так і позитивну мотивацію, як зовнішню, так і внутрішню, всі види мотивації знаходячись в балансі дають сильну стимуляцію до діяльності та творчості людини.

1.2 Локус-контроль

Давно помічено, що одні люди беруть відповідальність за події свого життя та результати своєї діяльності на себе, інші пояснюють їх зовнішніми факторами.

Локус контролю-[лат. locus - місце, місце розташування і франц. contrфle - перевірка] - стійка властивість індивіда, що формується в ході його соціалізації. Локус контролю описує уявлення людини про те, що є причиною подій його життя і хто несе за них відповідальність [7]

Поняття «локус контролю» було введено в психологію американським психологом Дж, Роттером в 1954 році як характеристика властивості особистості приписувати свої успіхи або невдачі внутрішнім, або зовнішнім факторам. [9]

Відповідно до теорії суб'єктивної локалізації контролю, всіх людей можна розділити на два типи, що мають інтернальний (внутрішній локус контролю) або екстернальний (зовнішній локус контролю) локус контролю. Наведені види локусів теорія розглядає як характеристики особистості, що формують її поведінку. До внутрішніх факторів відносяться власні зусилля, власні позитивні і негативні якості, наявність або відсутність необхідних знань, умінь, навичок. Інтернали мають внутрішній локус контролю, екстернали - зовнішній. Люди, які вважають себе відповідальними за стан своїх справ (внутрішня атрибуція), здатні домагатися більшого успіху. Але так само схильні більше відчувати почуття провини за події, які з ними відбуваються. Схильність до зовнішньої атрибуції підвищує безпорадність людини. Оскільки для вирішення проблем або задач які стоять перед особистістю, потрібно тверезо та об'єктивно оцінювати стан речей. Наприклад, якщо людина не може влаштуватися на посаду яку вона бажає, їй потрібно переглянути свої професійні навички та особистісні якості, адже саме вони детермінують успіх працевлаштування. Така логіка притаманна людям з інтернальним локусом-контроля. Вони достатньо сміливі аби бути чесними перед собою навіть коли це не зручно та болісно, усвідомлювати свою недоліки та слабі сторони. Люди з екстернальним локусом контроля намагаються цього уникнути, а для того, аби пояснити собі причини того, що відбувається в їх житті вони задіюють зовнішні фактори. Такі люди часто говорять про те, що обставини склались не належним чином, або доля так розпорядилась. Оскільки екстернал не відчуває себе здатним будь-яким чином впливати на своє життя, контролювати розвиток подій. Він знімає з себе будь-яку відповідальність за все, що відбувається з ним. У професійній діяльності екстернали полюбляють працювати в команді, як правило, вони більш конформні, схильні до маніпуляцій, частіше жаліються та не виконують роботу в терміни, більш тривожні, агресивні та невпевнені у собі. Багато екстерналів серед творчих особистостей. Вони створюють щось коли є настрій, вірять в те, що прийде натхнення, якщо не можуть впоратись із роботою. Інтернал вважає, що може впливати на події свого життя, керувати ними і, отже, нести відповідальність за них і за своє життя в цілому.

Отже, як було з'ясовано в ході теоретичного аналізу проблематики, мотивація це те, що стимулює людину до дії. Існує зовнішня та внутрішня мотивація, негативна та позитивна. Для того, аби постійно бути мотивованим на певну діяльність, потрібно щоб всі види мотивації були присутні та підкріпляли один одного. Локус-контролю визначає зовнішнім чи внутрішнім факторам особистість приписує причини того, що відбувається в її житті. Інтерналам притаманно брати відповідальність за свої успіхи та невдачі на себе, екстерналам на обставини, долю чи інші зовнішні фактори. Для того, аби досягти успіху у професійній діяльності важливо вміти об'єктивно оцінити що в моїх силах а що ні, в чому моя помилка, а що трапилось випадково. Тому, в роботі більш продуктивними є люди з інтернальм локусом-контролю, адже вони здатні чесно зізнатися собі у своїх недоліках та визнати свої помилки, а також, взяти на себе відповідальність за свої дії. У діяльності стартаперів дуже важливими є як мотивація, так і локус-контроль. Оскільки ці люди займаються розробкою унікальних інноваційних бізнес-ідей, що вирішують актуальні проблеми сьогодення, вони повинні усвідомлювати свою відповідальність та не покинути справу на пів шляху. Тож, можемо припустити, що стартапери мають сильну внутрішню і зовнішню мотивацію та інтернальний локус контроля.

2. Емпіричне дослідження проблеми зв'язку мотивації з локус-контролем у стартаперів

Сфера стартапів стрімко розвивається у сучасному світі. Все більше людей обирають як стиль діяльності вільне підприємництво яке ще й до всього є корисним для світу своїми інноваціями. Ця сфера діяльності вже давно стала невід'ємною частиною бізнесу. Отже, представляє інтерес і для сучасної психології. В цьому дослідженні ми зможемо виявити особливості мотивації та локус контролю стараперів.

2.1 Процедура, вибірки і методики емпіричного дослідження

В основу концепції емпіричного дослідження лягла ідея наявності зв'язку між мотивацією та локус-контролем у стартаперів. Це і стало метою дослідження.

Для досягнення мети дослідження було обрано три методики.

1. «Діагностика мотивації професійної діяльності» К.Замфир

В сучасному світі стартапер вважається повноцінною професією зі своїми професійно важливими якостями та вимогами до навиків і знань. Відмінність лиш в тому, що працюють вони самі на себе і власноруч організовують свою діяльність. Тому, дана методика підходить для діагностики мотивації у сфері професійної реалізації.

2. Опитувальник «Мотивація успіху та страх невдачі» А. Реан

Оскільки діяльність стартаперів повязана з ризиком, новаторськими рішеннями та інноваціями, скоріше за все, такі люди більш мотивовані на успіх їх проекту, адже якщо б вони уникали невдачі, то обрали б іншу діяльність. Методика обрана з метою перевірки цієї гіпотези.

3. «Рівень суб'єктивного контролю» Е.Бажина, Е.Голинкіной, А.Еткінда.

Дана методика дозволяє визначити не лише загальний тип локус контролю, а й інтернальність чи екстернальність у різних областях, таких як область досягнень, область невдач, в сімейних відносинах, робочих відносинах, у міжособистісних відносинах та в області здоров'я і хвороб. Це дозволяє комплексно підійти до визначення локусу-контрою вибірки.

Опис вибірки респондентів. Для проведення дослідження було обрано вибірку з 20 людей віком від 18 до 25 років. Всі ці люди займаються розвитком власних стартапів. Для того, аби розуміти специфіку вибірки треба ретельніше ознайомимось з їх діяльністю. Отже, стартапери - це зазвичай молоді люди, які працюють над розвитком нової компанії. Тобто це команда однодумців, які займаються аналізом інноваційної ідеї, ринку і розвитком бізнесу. Стартапер повинен мати знання хоча б в одному бізнес напрямку, завжди думати про майбутнє, вміти вирішувати проблеми і складні завдання і стежити за всім, що відбувається в світовому бізнес-співтоваристві. [8] Зазвичай в командах що працюють над стартапом від 3 до 7 чоловік. Спочатку вони займаються пошуком актуальних у світі проблем, потім розробляють ідею за допомогою якої цю проблему можна вирішити, потім займаються тестуванням цієї ідеї, створюють прототип, мінімально валідний продукт, перевіряють чи є він ефективним, і якщо це так, прописують детальний бізнес-план та шукають інвесторів для фінансування, якщо ні, займаються модернізацією ідеї до поки не дійдуть кінцевої мети. Одним з найяскравіших прикладів стартапу є Фейсбук. Спочатку це була маленька команда однодумців з новаторською ідеєю, а зараз це величезна компанія з світовим ім'ям та матеріальними статками. Тобто, можна сказати, що стартапи це сучасний підхід до бізнесу, в якому кожний з членів команди виконує важливі функції та є її невід'ємною частиною. Для того, аби займатися стартапами необхідно мати велику мотивацію та сміливість відповідати за свої вчинки. Так це чи ні, ми дізнаємось завдяки результатам проведеного дослідження.

2.2 Аналіз і інтерпретація результатів дослідження

Після проведення тестування респондентів були отримані результати по кожній методиці. Розглянемо представлені результати нижче.

Результати за методикою «Діагностика професійної діяльності» К.Замфир.У цій методиці діагностувалися такі мотиваційні компоненти як внутрішня, зовнішня позитивна та зовнішня негативна мотивація. З цими поняттями ми ретельно ознайомилися в першому розділі. Дана методика передбачає виявлення мотиваційного комплексу. Мотиваційний комплекс можна вважати оптимальним якщо показник внутрішньої мотивації більше, або дорівнює зовнішній мотивації, а обидва ці показники є більшими за зовнішню негативну мотивацію. У вигляді формули така послідовність представлена таким чином : ВМ > ЗПМ > 3ОМ та ВМ = ЗПМ > ЗОМ. Найменш оптимальним є мотиваційний комплекс ВОМ > ВПМ > ВМ. Інші комплекси, такі як ЗПМ > ВМ>ЗОМ та ЗОМ > ВМ>ЗПМ мають суперечливу ефективність і вважаються менш оптимальними.

Таблиця 2.2.1. Результати методики «Мотивація професійної діяльності» К.Замфір