Психологічна готовність молодшого школяра до навчання в середній школі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тема: Психологічна готовність молодшого школяра до навчання в середній школі



ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ПРОБЛЕМА АДАПТАЦІЇ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА ПРИ ПЕРЕХОДІ У СЕРЕДНЮ ЛАНКУ ШКОЛИ

1.1 Поняття і особливості адаптації молодших школярів

1.2 Особливості розвитку школярів у віці 10-11 років

1.3 Показники готовності учнів до переходу в середню ланку школи

РОЗДІЛ 2. ПСИХОЛОГІЧНА ДІАГНОСТИКА І ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ ДИТИНИ ДО ПЕРЕХОДУ В СЕРЕДНЮ ЛАНКУ ШКОЛИ

2.1 Комплекс методик психологічної діагностики школярів

2.2 Психологічний супровід учнів при переході до навчання в середній школі

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



ВСТУП

Актуальність теми. Одним з найбільш складних періодів особистісного розвитку школярів є їх перехід з початкової школи в середню, коли істотно змінюється соціальна ситуація розвитку.

Проблема зниження успішності при переході з початкової школи в середню у значної частини учнів виникає внаслідок неузгодженості освітнього процесу в початковій і середній школі на організаційному, змістовному та методичному рівнях.

На початку занять в середній школі у дітей нерідко спостерігається дезадаптація до умов навчання, що виражається в зниженні успішності, погіршення кмітливості, пам'яті й уваги, ослабленні шкільної мотивації, підвищенні стомлюваності, появі боязні перед уроками і контрольними роботами. В цей адаптаційний період більшість дітей стають більш тривожними, у них знижується працездатність, вони відрізняються забудькуватістю і неорганізованістю.

Питання психологічного супроводу школяра в період переходу в середню школу, з урахуванням впливу соціальної ситуації розвитку на сучасну дитину, чинники що їх визначають, як в теоретичному, так і в практичному плані залишаються маловивченими, тому так актуальна, обрана нами тема дослідження.

Мета дослідження: виявлення психологічних умов готовності молодших школярів до навчання в середній школі.

Для досягнення поставленої мети в роботі поставлені и вирішені наступні завдання:

1. Надані поняття і розглянуті особливості адаптації молодших школярів.

2. Проаналізовані особливості розвитку школярів у віці 10-11 років.

3. Визначені показники готовності учнів до переходу в середню ланку школи.

4. Досліджений комплекс методик психологічної діагностики школярів.

5. Окреслені методи психологічного супроводу учнів при переході до навчання в середній школі.

Об'єкт дослідження: умови особистісної готовності молодших школярів до навчання в середній ланці школи.

Предмет дослідження: психологічна сутність, основні критерії та рівні розвитку психологічної готовності молодших школярів до навчання в основній школі.

Методи дослідження: теоретичні - аналіз психолого-педагогічної літератури, аналіз досвіду роботи шкіл з проблеми дослідження; організаційні - констатуючий і формуючий експеримент; діагностичні - спостереження, опитування (бесіда, анкетування), тестування. Джерельна база дослідження. Курсова робота спирається на класичні та сучасні праці вітчизняних и зарубіжних психологів - Абрамової Г.С., Бітянової М. Р., Гуткіної Н. І., Пасічник І. Д., Ельконіна Д. Б. та ін.

Практичне значення дослідження: отримані в дослідженні дані можуть бути використані педагогами, шкільними психологами та батьками в роботі з дітьми молодшого шкільного віку в період переходу їх в середню ланку школи.

Структура курсової роботи: вступ, два розділи, п'ять підрозділів, висновки, список використаних джерел з двадцяти трьох найменувань.



РОЗДІЛ 1. ПРОБЛЕМА АДАПТАЦІЇ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА ПРИ ПЕРЕХОДІ У СЕРЕДНЮ ЛАНКУ ШКОЛИ

1.1 Поняття і особливості адаптації молодших школярів

Дуже багато говориться про готовність до навчання першокласників. Розроблено спеціальні тести, що дозволяють цю готовність діагностувати. Це обумовлено, тому що початок шкільного навчання - серйозний момент в житті будь-якої людини і важливо, щоб цей крок він зробив у всеозброєнні, оскільки від рівня сформованості готовності до шкільного навчання залежить весь процес навчання.

Але ж в житті кожного учня буває й інший важливий момент - перехід до навчання в середній школі в 5 класі. І не кожна дитина з легкістю переходить на цей якісно новий щабель навчання.

За якими ж показниками можна судити, наскільки дитина готова до навчання в 5-му класі?

Психологи виділяють наступні критерії готовності до навчання в середній школі:

По-перше, це достатня сформованість основних компонентів навчальної діяльності, що дозволяє дитині успішно засвоювати програмний матеріал [10; с. 102].

Якщо молодший шкільний вік - період початкового знайомства з навчальною діяльністю, оволодіння її основними компонентами, то середній шкільний вік - це період оволодіння самостійними формами роботи, час розвитку інтелектуальної, пізнавальної активності учнів, що стимулюється відповідною навчально-пізнавальною мотивацією. Ця мотивація спрямована не тільки на отримання нових знань, але і на пошук загальних закономірностей і освоєння самостійних способів добування нових знань.

Вже з початку навчання в середній школі розширюється саме поняття «вчення». Тепер воно не обмежується рамками навчальної програми, а часто виходить за її межі, може більшою мірою здійснюватися самостійно. Але це можливо тільки в тому випадку, якщо інтерес до навчання стає основним мотивом. Якщо ж навчання не представляє для дитини значущої цінності, її пізнавальна активність розвинена слабо, то навчальна діяльність перетворюється в суто формальну, що не виконує свою функцію в розвитку дітей. Звідси - і розчарування в навчанні, небажання вчитися, негативне ставлення до школи в цілому, так характерне для 5-класників.

По-друге, за час навчання в початковій школі у дітей повинні виникнути, так звані, новоутворення (тобто те, чого у дітей до цього ще не було). До цих новоутворень відносяться довільність, рефлексія і понятійне мислення.

Рефлексія - це усвідомлення себе і своїх дій. Рефлексія змінює погляд дитини на навколишній світ, змушує не вірити на слово тому, що говорять інші, а виробляти свій власний погляд, власну думку. Це особистісне ставлення до навколишнього, перш за все, зачіпає основну діяльність школярів - навчальну. В результаті у дітей поступово формується особисте ставлення до навчання [20; с. 180].

Довільність - здатність дітей регулювати свою діяльність - також, перш за все, стосується навчання і поширюється на ситуації, пов'язані з виконанням навчальної діяльності [14; с. 348].

По-третє, учні 5-х класів повинні бути готові до встановлення інших, більш «дорослих» взаємин з вчителями і однокласниками.

Що стосується відносин з однолітками, то потрібно зазначити, що в цей період спілкування з ними починає визначати багато сторін особистісного розвитку дитини. У цьому віці з'являються домагання дитини на певне положення в системі ділових і особистих взаємин в класі, формується досить стійкий статус учня. На емоційне самопочуття дитини все більшою мірою починає впливати те, як складаються її стосунки з товаришами, а не тільки успіхи в навчальній діяльності та взаємовідносини з учителями. Істотні зміни відбуваються і в нормах, які регулюють ставлення школярів один до одного: на перше місце виступають норми, пов'язані з якостями «справжнього товариша і друга».

Поняття адаптації (від латинського слова adapto - пристосовую) виникло в біології і розглядається в ній як пристосування пристроїв і функцій організму, його органів і клітин до умов середовища. Адаптація соціальна розглядається як пристосування індивіда до умов соціального середовища, є одним з основних соціально-психологічних механізмів соціалізації особистості, який включає в себе і прийняття індивідом соціальної ролі.

Соціальна адаптація включає:

· адекватне сприйняття навколишньої дійсності і самого себе;

· успішне спілкування і адекватні відносини з оточуючими;

· здатність до праці, навчання та організації дозвілля та відпочинку;

· здатність до самообслуговування і самоорганізації;

· мінливість поведінки відповідно до рольових очікувань [8; с. 96].

Значення соціальної адаптації зростає в умовах кардинальної зміни діяльності і соціального оточення людини. У учнів змінюється їх соціальне оточення (новий склад класу і / або вчителів) і система діяльності (зміст нової ступені освіти). Ситуація новизни завжди є для людини в тій чи іншій мірі тривожною. Дитина ж переживає в таких умовах емоційний дискомфорт через невизначеність уявлень про вимоги вчителів, особливості та умови навчання, про цінності і норми поведінки в колективі класу і інші. Такий стан часто супроводжується внутрішньою напруженістю, іноді утрудняє прийняття як інтелектуальних, так і особистісних рішень . Досить тривале психічне напруження може закінчитися шкільною дезадаптацією і дитина стає тоді недисциплінованою, неуважною, безвідповідальною, відстає у навчанні, швидко втомлюється і вже не хоче йти в школу. Соматично ослаблені діти (а їх кількість збільшується) є найбільш схильними до виникнення дезадаптації.

Звичайно ж, адекватне сприйняття дитиною свого шкільного оточення, успішне встановлення відносин з однокласниками і новими вчителями вельми важке, якщо у неї високий рівень особистої та шкільної тривожності. Таким чином, ускладнюється сам процес навчання, продуктивна робота на уроці стає проблематичною. Навіть потенційний відмінник може перетворитися в відсталого учня.

Не менш важливим стає процес адаптації учнів і для вчителів, які, мало знаючи своїх учнів, можуть помилитися в оцінці їх можливостей, успішної індивідуалізації і диференціації навчання. Тому педагогам необхідно вчасно коригувати власну педагогічну позицію щодо класу і окремих учнів, а психологам своєчасно надавати учням необхідну професійну підтримку.

1.2 Особливості розвитку школярів у віці 10-11 років

Віковий період 10-11 років характерний переходом від молодшого шкільного віку до отроцтва. Як і будь-який перехідний період, він має свої особливості і пов'язаний з певними труднощами як для учнів та їх батьків, так і для вчителів.

Що ж характеризує особливості інтелектуального і особистісного розвитку школярів на стику молодшого шкільного та підліткового віку?

У цей період відбуваються суттєві зміни в психіці дитини. У неї починає розвиватися теоретичне мислення, так як нові знання, нові уявлення про навколишній світ змінюють сформовані раніше життєві поняття. На основі розвитку нового рівня мислення відбувається перебудова всіх інших психічних процесів, тобто, як зауважив Д. Б. Ельконін, «пам'ять стає мислячою, а сприйняття думаючим» [23; с. 202]. Численні дослідження показують, що розвиток мислення в поняттях сприяє подальшому розвитку у дітей рефлексії - розуміння ними свого психічного життя, формування ставлення до самого себе. В результаті у дитини починають розвиватися власні погляди, думка, в тому числі розуміння значущості освіти.

Пізнавальна сфера як і раніше розвивається як провідна. Найбільш серйозні вимоги пред'являються до розумового і мовного розвитку учнів: навички логічних операцій з поняттями, систематизація навчальних знань, перенесення інтелектуальних навичок, розуміння сенсу досліджуваних понять, грамотність і змістовність усного мовлення. До кінця молодшого шкільного віку в учнів повинні бути сформовані і інші новоутворення: довільність психічних процесів, здатність до саморегуляції.

Навчальна діяльність доповнюється іншими видами діяльності, і всі разом тепер вони впливають на психічний розвиток учнів, навчальна діяльність при цьому залишається основною і продовжує визначати зміст мотиваційних сфер особистості. З початку навчання в середній школі розширюється саме поняття «вчення», так як тепер воно може виходити за межі класу, школи, може частково здійснюватися самостійно, цілеспрямовано. Якісно змінюються вимоги до мотивації навчальної діяльності. З'являється новий вид навчального мотиву - мотив самоосвіти, представлений поки в найбільш простих формах (інтерес до додаткових джерел знань). Крім того, успішне навчання в середній ланці вимагає більш глибоких і змістовних спонукальних сил: орієнтація на способи отримання знань, інтерес до закономірностям і принципам, розуміння сенсу вчення «для себе». Якщо інтерес до навчання стає змістотворним мотивом у дитини, її навчальна діяльність забезпечує її успішний психічний розвиток.

На жаль, соціальна ситуація в сучасній школі така, що в складній ієрархії цінностей вчення не завжди займає гідне місце, пізнавальна активність школярів розвинена слабо, і тільки відмітка виступає як головний стимул і основний кінцевий результат навчання. До 4-го класу спілкування з однолітками починає визначати багато сторін особистісного розвитку дитини. У цьому віці проявляються домагання дітей на певне положення в системі ділових і особистісних взаємин у класі, формується досить стійкий статус учня. Саме характер складних взаємин з товаришами, а не тільки його успіхи в навчанні і відносини з вчителями, багато в чому визначає емоційне самопочуття дитини. Істотно змінюється також характер самооцінки школярів цього віку. Звичні в молодших класах ситуації, коли самооцінка визначалася учителем на підставі результатів навчання, піддаються коректуванню і переоцінці іншими дітьми; при цьому до уваги беруться ті якості дитини, які проявляються в спілкуванні [21; с. 169].

Перехід з початкової школи в середню пов'язаний у п'ятикласників з появою нових вчителів, різноманітністю їх вимог, занять в різних кабінетах, необхідністю вступати в контакти зі старшокласниками. Важливими умовами виховання дисциплінованості школярів, формування моральних якостей особистості - є чітке формулювання норм і правил, заохочення виконання, відповідна реакція на порушення дисципліни. Розсудливе і афективне ставлення до правил, моральних норм розвивається у дитини через емоційно-оцінне ставлення до них дорослого, який санкціонує певний тип поведінки.

Основним завданням морального виховання в цьому шкільному віці є розвиток довільного рівня моральної саморегуляції поведінки. Важливим є розвиток моральної сторони відношення дітей до навчання, в основі якого розвивається любов до праці [22; с. 264].

Значне місце в житті школяра займають почуття як мотиви поведінки. Розвиток емоційної сфери в цей період характеризується посиленням стриманості і усвідомленості в проявах емоцій, підвищенням емоційної стійкості. Школяр починає більш стримано проявляти свої емоції, особливо негативні, що пов'язані з розв'язанням ситуацій, в яких можна або не можна проявляти свої почуття, тобто довільність поведінки поступово починає позначатися на сфері почуттів. Однак, в цілому для дітей характерні вразливість і чуткість.

Поряд з підвищенням довільності емоційного процесу, змінюється змістовна сторона емоцій і почуттів. Активно розвиваються вищі почуття: інтелектуальні (допитливість, здивування я, сумнів, інтелектуальне задоволення), моральні (почуття товариськості, дружби, обов'язку, співчуття, обурення від відчуття несправедливості і т.д.), естетичні почуття.



1.3 Показники готовності учнів до переходу в середню ланку школи

Мета роботи психолога і педагогів з учнями, що переходять в середню ланку школи, складається, по-перше, у визначенні готовності до навчання в нових умовах, по-друге, в наданні допомоги дітям з низьким рівнем такої готовності.

Які показники готовності учнів початкової школи до переходу в середню? Можна виділити наступні компоненти в змісті поняття «готовність до навчання в середній школі»:

· Сформованість основних компонентів навчальної діяльності, успішне засвоєння програмного матеріалу учнями.

· Сформованість у дитини новоутворень молодшого шкільного віку, таких як довільність, рефлексія, мислення в поняттях (на відповідному віком змісті).

· Якісно новий, більш «дорослий» тип взаємин учня з вчителями і однокласниками.

· Емоційна готовність до переходу в середню школу, яка виражається в адекватності переживань і попереджає його підвищену шкільну тривожність.

· Особистісна, інтелектуальна і емоційна готовність учня до навчання в даній школі [8; с. 57].

Іншими словами, у адаптованого учня 5-го класу є бажання йти в школу, брати участь у громадському житті, спілкуватися з учителями, а також стійко гарний настрій і успішність на рівні 4-го класу або трохи нижче. Якщо ж учень вирішує свої шкільні проблеми із залученням батьків, у нього з'являється підвищена афективна реакція на оцінку, він часто звертається до вчителя початкової школи, має пригнічений настрій і відчуває небажання йти в школу, значить, процес його адаптації в середній школі протікає неуспішно.

Робота психолога проводиться в кілька етапів: діагностичний і корекційний. Процес адаптації дитини до середньої школи розглядається з точки зору відповідності діагностичних даних конкретної дитини системі психолого-педагогічних вимог до навчання і поведінки школярів. Результати обстеження порівнюються з вмістом нормативних показників розвитку, і їх відповідність або невідповідність буде показувати, як протікає процес адаптації до нової соціальної ситуації [6; с. 118].

Діагностичний етап в роботі психолога з учнями має складний зміст і починається вже під час закінчення ними початкової школи. Основним діагностичним завданням є виявлення мотиваційної, інтелектуальної та соціально-психологічної готовності дітей до переходу в середню школу. Одночасно слід узагальнити отримані показники по кожному класу в цілому. Досвід показує, що класи відрізняються один від одного перевагою навчальних дисциплін, особливостями мотиваційної та ступенем сформованості інтелектуальної сфери, в тому числі по окремим розумовим операціям, а також рівнем тривожності, ступенем сформованості колективу класу, а також очікуваннями щодо стилю взаємовідносин між учнями і педагогами.

Порівняльний аналіз результатів діагностики в класах дає можливість підготувати конкретні рекомендації викладачам-предметникам 5-х класів, класним керівникам, а також оцінити ефективність роботи вчителів початкової школи.

За результатами спостережень педагога початкової школи і психодіагностичних досліджень готується не тільки характеристика кожного класу, а й розгорнута психолого-педагогічна карта на кожного учня 4-го класу. У ній психолог, вчитель класу характеризує зміст особистісної, інтелектуальної та емоційно-вольової сфери дитини [3; с. 91].

Результати психодіагностичної роботи психолог обговорює з викладачами і педагогами, які будуть працювати в 5-х класах. Таке обговорення може проходити у вигляді психолого-педагогічного консиліуму, ділової гри, «круглого столу». Підсумком спільної роботи є приблизна програма дій всіх учасників навчально-виховного процесу, включаючи батьків.

На учнів, які показали в психодіагностичному дослідженні схильність до шкільної дезадаптації (проблеми з навчальною діяльністю, у відносинах з однокласниками, вчителями, батьками, високий рівень тривожності і т.п.), складається корекційна психолого-педагогічна програма.

Корекційний етап роботи психолога з учнями починається в 5-му класі. Основне його завдання полягає у вивченні ступеня і особливостей прийняття школярами нових соціальних умов і допомоги їм, якщо необхідно, в ефективної адаптації до умов навчання в середній школі.

Перед початком навчального року психологом спільно з класним керівником розробляється програма адаптаційного періоду для дітей, яка потім реалізується в роботі з ними протягом першого тижня навчання в школі.



РОЗДІЛ 2. ПСИХОЛОГІЧНА ДІАГНОСТИКА І ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ ДИТИНИ ДО ПЕРЕХОДУ В СЕРЕДНЮ ЛАНКУ ШКОЛИ

2.1 Комплекс методик психологічної діагностики школярів

Перехід учнів з початкової школи на II ступінь навчання пред'являє високі вимоги до інтелектуального і особистісного розвитку, до ступеня сформованості у них певних навчальних знань і навчальних дій, до рівня розвитку довільності психічних процесів і здатності до саморегуляції. В системі розвивального навчання темп оволодіння знаннями і навичками визначається тим, наскільки він сприяє загальному розвитку школярів.

Однак цей рівень розвитку учнів 10 - 11 років далеко не однаковий: у одних він відповідає умовам успішності їх подальшого навчання, в інших не досягає допустимого рівня. Тому даний перехідний період може супроводжуватися появою різного роду труднощів, що виникають не тільки у школярів, а й у педагогів. Перша проблема - психологічна [4; с. 312].

Для попередження можливих негативних явищ необхідно виявлення потенційної «групи ризику», тобто тих учнів, чиє подальше навчання буде пов'язано з певними труднощами; і які потребуватимуть психолого-педагогічної підтримки.

Нижче наводиться комплекс методик психологічної діагностики готовності учнів початкової школи до переходу в середню ступінь Уфімцевої Л. П., доктора психологічних наук. Цей комлекс відображає ступінь сформованості основних психологічних новоутворень даного віку, необхідних для успішного навчання:

- довільності;

- саморегуляції;

- теоретичного (понятійного) мислення;

- навчально-пізнавальної мотивації [7; с. 185].

Діагностика сформованості саморегуляції.

Фронтально для всього класу на 10 хвилин дається завдання: писати на аркуші зошита в одну лінійку послідовність одиниць і тире (1-1-1-1- і т.д.), робити в кожному рядку перенесення, не «заїжджати» на поля, писати не на кожному рядку, а через одну.

Оцінка результатів: високий рівень - учень вживає всі правила і утримує їх у повному обсязі в процесі самостійної діяльності; працює зосереджено, не відволікаючись; після закінчення роботи у відповідь на пропозицію знайти помилки ретельно перевіряє зроблене; середній рівень - учень спочатку приймає всі правила, але по ходу роботи втрачає одне (частіше забуває робити перенос), помилок не помічає; в кінці роботи у відповідь на пропозицію перевірити обмежується збіглим переглядом; низький рівень - учень приймає не всі правила, а в процесі роботи втрачає і їх, працює хаотично; від перевірки зробленого відмовляється.

Діагностика сформованості довільної уваги.

Використовується спеціально приготовлений текст, що містить ряд помилок. Учні за певний час (10 хвилин) повинні знайти помилки і підкреслити їх (або виправити).

Старі лебеді схилили перед ним горие шиї.

Взимку в саду розцвіли яблуні.

Внизу над нами стелилася пустеля.

Сонце доходило до верхівок дерев і ховалося за ним.

Бур'яни шіпучі і плідні.

На стоу лежала карта нашого міста.

Літак сюди, щоб допомогти людям.

Скоро вдалося мені на машині.

У лісовій гущавині було тихо і прохолодно.

Про рівень уваги судять за кількістю виправлених помилок:

високий - не помітили 1-2 помилки; середній - не помітили 3-4 помилки; низький - не помітили 5 і більше помилок.

Діагностика мовного розвитку.

Мета методики: виявити особливості мовного розвитку дітей.

Завдання: на основі аналізу переказу тексту визначити індивідуальні особливості мови і співвіднести їх з рівнем мовного розвитку.

Матеріал: короткі розповіді.

Хід роботи. Учням пропонується уважно прослухати текст і переказати.

Аналіз результатів. Звернути увагу на наступне: особливості сприйняття і розуміння тексту (наскільки уважна дитина при читанні тексту; ступінь її зацікавленості, залученості в роботу, чи просить він повторити текст).

Особливості переказу тексту: як швидко, випробуваний починає переказ (відразу після прочитання, після повторного прочитання, скільки разів довелося повторити текст); переказує самостійно або довелося надавати допомогу; чи задає дитина уточнюючі питання; з чого починає переказ, наскільки він докладний, чи є відхилення від теми, наявність коментарів. Потрібно відзначити швидкість мовного висловлювання, побудова речень (наскільки вони прості або складні, які найбільш часто зустрічаються), багатослівний переказ чи ні; чи є застереження, повтори. При виявленні особливостей лексики слід зазначити, чи здійснюється переказ «своїми словами», наскільки багатий словниковий запас дитини або ж переказ ведеться близько до тексту, по лінії його спрощення. Потрібно виявити, чи приймає він метафору, як він її розуміє, чи володіє нею сам.

Особливості ставлення до смислового змісту тексту, ступінь адекватності розуміння сенсу, емоційне ставлення до сенсу тексту, моральне і естетичне судження про нього.

Якщо випробуваному складно виконати переказ, то задаються додаткові питання, наприклад: «Про що ця розповідь?», «Про кого йдеться в ньому?», «Що вдалося запам'ятати з даного оповідання?» Після називання основного персонажа розповіді можна запитати, що і як персонаж зробив, що у нього з цього вийшло.

Якщо учневі вдалося без підказок швидко переказати текст, бажано запитати його про сенс цієї розповіді; висновках, які можна з нього зробити.

До високого рівня необхідно віднести дітей, що успішно впоралися з переказом тексту, переказ здійснюється без повторного прочитання; обійшовся без підказок і навідних запитань; зумів передати зміст тексту своїми словами; мова гучна, виразна; пропозиції будуються логічно правильно; присутнє емоційне ставлення до змісту тексту.

До середнього рівня можна віднести дітей, які зуміли переказати текст після повторного прослуховування і за допомогою дорослого. Для цієї групи характерно активне ставлення до пропонованої задачі. Виконанням завдання можна вважати що відбувся переказ від початку до кінця при виразному проголошенні логічно правильно побудованих фраз.

До низького рівня відносяться діти з пасивним ставленням до задачі. Після декількох передавальний тексту самостійний переказ здійснюється з працею, з великою допомогою. Можна спостерігати невиразне бурмотіння, відмову від переказу ( «Я не можу», «У мене не вийде»).

Діагностика сформованості понятійного мислення.

Визначення істотних ознак понять.

Знайти два слова з написаних в дужках, які найбільш істотні для слова перед дужками. Підкресли ці слова.

Читання (слово, очі, книга, друк, окуляри)

Сад (рослина, садівник, земля, вода, паркан)

Гра (шахи, гравці, правила, футбол, штраф)

Куб (кути, дерево, камінь, креслення, сторона)

Порівняння понять.

Визначити, що між словами загального (дуже коротко, з 3-4 слів).

Дощ-град, ніс-очі, сума-твір, водосховище-канал, зрада-боягузтво.

Виключення понять.

Яке зайве? Підкресли його.

Дуб, дерево, вільха, ясен.

Горький, гарячий, кислий, солоний, солодкий.

Дощ, сніг, опади, іній, град.

Кома, крапка, двокрапка, союз, тире.

Додавання, множення, ділення, доданок, віднімання.

Змістове співвідношення понять.

Два перших слова знаходяться в певному зв'язку. Третє і одне з п'яти слів, наведених нижче, знаходяться в такому ж зв'язку. Знайди і запиши це 4 слово. адаптація психологічний школа

Вовк: пащу = птах:? (Повітря, дзьоб, соловей, яйце, спів)

Птах: гніздо = ??людина:? (Люди, робочий, пташеня, будинок, розумний)

Холодно: гаряче = рух:? (Взаємодія, спокій, м'яч, трамвай, йти)

Роза: квітка = газ:? (Кисень, дихання, горіння, стан речовини, прозорий)

Оцінка результатів. За кожну правильну відповідь -1балл.

Високий - 20 - 16 балів, середній - 15 - 11, низький - менше 10 балів.

На підставі аналізу сформованості всіх психологічних новоутворень робиться загальний висновок про готовність 10-11- річної дитини до переходу на II ступінь шкільного навчання.

Висока готовність - учень виконав усі запропоновані завдання на високому рівні;

Середня - учень виявив або середній рівень сформованості всіх новоутворень віку; або низький рівень сформованості одного-двох новоутворень при високій сформованості інших;

Низька - учень виявив низький рівень сформованості всіх новоутворень віку.

Виявлення рівня сформованості психологічних новоутворень у молодшого школяра дозволить індивідуалізувати або диференціювати процес навчання в середній школі і надати учневі необхідну психолого-педагогічну підтримку.



2.2 Психологічний супровід учнів при переході до навчання в середній школі

Основними психологічними умовами формування готовності учнів до переходу з початкової школи в основну є наступні: облік психологічних закономірностей розвитку дітей 10-11 років; спадкоємність в навчально-виховній роботі вчителів початкових класів та вчителів-предметників; реалізація особистісно-орієнтованого навчання; організація психологічного супроводу навчального процесу [5; с. 270].

Психологічний супровід розглядається нами як процес, цілеспрямованої діяльності шкільного психолога спрямований на створення соціально-психологічних умов для успішного навчання і психологічного розвитку учнів в ситуаціях навчальної взаємодії. В рамках психологічного супроводу можуть бути виділені три обов'язкові взаємопов'язані компоненти: систематичне відстеження психолого-педагогічного статусу дитини і динаміки його психічного розвитку в процесі навчання; створення соціально-психологічних умов для розвитку особистості учнів, і їх успішного навчання і створення спеціальних соціально-психологічних умов для надання допомоги дітям, які мають проблеми в психологічному розвитку, навчанні.

Основні напрямки діяльності психолога в організації психологічного супроводу, за М. Р. Бітяновою, наступні: психодіагностика; психокорекційна та розвиваюча робота; консультування і освіта (школярів, педагогів, батьків); соціально-диспетчерська діяльність (отримання дітьми, їхніми батьками та педагогами, шкільною адміністрацією) соціально-психологічної допомоги, що виходить за рамки функціональних обов'язків і професійної компетенції шкільного практика; психологічне просвітництво [2; с. 34].

Діяльність психолога в рамках супроводу передбачає: здійснюваний спільно з педагогами аналіз шкільного середовища з точки зору тих можливостей, які вона надає для навчання і розвитку школяра, і тих вимог, які вона пред'являє до його психологічним можливостям і рівню розвитку; визначення психологічних критеріїв ефективного навчання та розвитку школярів; розробку і впровадження певних заходів, форм і методів роботи, які розглядаються як умови успішного навчання і розвитку школярів; приведення цих створюваних умов в деяку систему постійної роботи, що дає максимальний результат.

Розвиваюча діяльність психолога орієнтована на створення соціально-психологічних умов для цілісного психологічного розвитку дитини, а психокорекційна діяльність - на рішення в процесі такого розвитку конкретних проблем навчання, поведінки або психічного самопочуття. Вибір конкретної форми визначається результатами психодіагностики [1; с. 423].

У початковій школі розвиваюча діяльність психолога повинна бути спрямована на розвиток пізнавальної активності, здатності до взаємодії і співпраці. Основне завдання психолога - створити безпечну, доброзичливу атмосферу для дитини, в якої він буде відчувати себе зрозумілим і прийнятим. У цій атмосфері діти набувають важливі життєві навички: вміння слухати іншу людину; вміння долати збентеження, починати і підтримувати розмову; вміння усвідомлювати, виражати свої почуття і розуміти почуття інших; вміння приєднуватися до групи, знайомитися; вміння дискутувати.

На етапі переходу до середньої ланки молодші школярі вчаться справлятися зі своїм емоційним станом, в результаті чого все частіше проявляється доброзичливість, спокій в різних життєвих ситуаціях, знижується агресивність. Крім отримання соціальних умінь на заняттях діти всебічно досліджують свій характер, бачать себе з боку, усвідомлюють причини своїх вчинків, задумуються про своє майбутнє. Розігруючи ситуації, що моделюють поведінку, вони освоюють психологічно грамотну поведінку в ситуаціях спілкування з однолітками і дорослими [9; с. 258].

Період адаптації до нових правил і вимог може займати у дитини від одного місяця до цілого року. Критерієм успішності адаптації виступає перш за все ступінь збереження психічного і фізичного здоров'я учнів.

Аналіз психолого-педагогічної літератури, систематизація та узагальнення вимог, що пред'являються до п'ятикласників в основній школі, аналіз труднощів перехідного періоду дозволяють виявити в сукупності ті якості, які необхідні учневі для його успішної адаптації на другому ступені загальної освіти і подальшої успішної навчальної діяльності.

Психологічну готовність ми визначаємо як сукупність якостей учня, необхідних йому для успішного включення в нову соціально-психологічну ситуацію при переході на другий ступінь загальної освіти.

Ми пропонуємо виділяти в якості основних компонентів готовності до основної школи наступні: мотиваційно-особистісний компонент; сформованість пізнавальних навчальних дій; сформованість регулятивних навчальних дій і фізіологічну готовність

Аналіз психолого-педагогічних досліджень останніх десятиліть показав, що першорядне значення має не стільки знання педагогом-психологом віку і індивідуальних особливостей учнів, скільки облік особистісних характеристик і можливостей дітей.



ВИСНОВКИ

Психологічна готовність являє собою складне структурне утворення.

Ми визначаємо психологічну готовність як сукупність якостей учня, необхідних йому для успішного включення в нову соціально-психологічну ситуацію при переході на другий ступінь загальної освіти.

Аналіз різних підходів до структури психологічної готовності до шкільної діяльності дозволяє виділити три рівні вивчення готовності: функціональний (враховуються психічні функції, необхідні для досягнення високих результатів діяльності), особистісний (акцент робиться на властивостях і якостях особистості) і комплексний (функціонально-особистісний).

На сьогоднішній день практично загальновизнано, що готовність до шкільного навчання, багатокомпонентне утворення, яке потребує комплексних психологічних досліджень.

В якості базових складових психологічної готовності можна виділити наступні: рівень розвитку психічних процесів (мислення, уваги, уяви, сприйняття, пам'яті), рівень розвитку зв'язного мовлення, емоційно - вольову готовність (уміння контролювати свої дії, слідуючи інструкціям дорослого, сприйнятливість до допомоги дорослого в процесі навчання і інші). Уміння регулювати свою поведінку, можливість досить тривалий час виконувати не дуже привабливе завдання.

У учнів до початку навчання в 5-х класі повинні бути досить сформовані основні компоненти навчальної діяльності, що дозволяють учням успішно засвоювати навчальний матеріал.

Але готовність до школи аж ніяк не являє собою просту суму соціальних, мотиваційних, емоційних і інших досягнень. Вона характеризується досягненням певного рівня регуляції діяльності, невід'ємною частиною якої є окремо розглянуті компоненти. Відставання в розвитку одного з них неминуче тягне відставання або перекручування в розвитку всіх інших.

В якості основних компонентів готовності до основної школи ми виділяємо наступні: мотиваційно-особистісний компонент; сформованість пізнавальних навчальних дій; сформованість регулятивних навчальних дій і фізіологічну готовність.

Можна виділити наступні основні психологічні умови готовності учнів до переходу з початкової школи в основну: облік психологічних закономірностей розвитку дітей 10-11 років; спадкоємність в навчально-виховній роботі вчителів початкових класів та вчителів-предметників; реалізація особистісно-орієнтованого навчання; організація психологічного супроводу навчального процесу.

Психологічний супровід розглядається нами як процес цілеспрямованої діяльності шкільного психолога, в рамках якої можуть бути виділені три обов'язкові взаємопов'язані компоненти: систематичне відстеження психолого-педагогічного статусу дитини і динаміки його психічного розвитку в процесі навчання; створення соціально-психологічних умов для розвитку особистості учнів і їх успішного навчання; створення спеціальних соціально-психологічних умов для надання допомоги дітям, які мають проблеми в психологічному розвитку, навчанні.

Діяльність психолога в рамках супроводу передбачає:

· здійснюваний спільно з педагогами аналіз шкільної середовища з точки зору тих можливостей, які вона надає для навчання і розвитку школяра, і тих вимог, які вона пред'являє до його психологічних можливостей і рівня розвитку;

· визначення психологічних критеріїв ефективного навчання та розвитку школярів;

· розробку і впровадження певних заходів, форм і методів роботи, які розглядаються як умови успішного навчання і розвитку школярів;

· приведення цих створюваних умов в деяку систему постійної роботи, що дає максимальний результат.

Таким чином, в основі психологічної готовності молодших школярів до переходу в середню школу лежить сформована особистісно-значуща навчальна діяльність.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамова Г. С. Возрастная психология / Г. С. Абрамова - М:. Академпроект, 2001. - 704 с.

2. Битянова М. Р. Организация психологической работы в школе. - М.: Совершенство, 2007. - 298 с.

3. Бех I. Д. Воспитание личности: учеб метод, пособие: в 2 кн. Кн 2. Личностно ориентированный подход: научно-практические основы / І. Д. Бех. - К:. Лыбидь, 2003. - 342 с.

4. Блонский П. П. Избранные педагогические и психологические сочинения, Т2. /П. П. Блонский. - М: Педагогика, 2009. - 399 с.

5. Божович Л. И. Избранные психологические труды / под ред. Д. И. Фельдштейна. - М, 2005. - 210 с.

6. Педагогическая психология/ О. В. Скрипченко, Л. В. Линский, З. В. Огороднийчук и др. - 2-е изд. - К: Каравелла, 2009. - 400 с.

7. Возрастная и педагогическая психология. / Под ред. М. В. Гамезо. - М: Просвещение, 2014. - 256 с.

8. Гуткина Н. И. Психологическая готовность к школе: учеб пособие для студ вузов / Н. И. Гуткина. - 4-е изд. - СПб:. Питер, 2016. - 207 с.

9. Давыдов В. В. Проблемы развивающего обучения: опыт теоретического и экспериментального психологического исследования / В. В. Давыдов. - М: Педагогика, 2016. - 479 с.

10. Заброцкий М. М. Возрастная психология/ М. М. Заброцкий. - К: МАУП, 2008. - 289 с.

11. Запорожец А. В. Избранные психологические труды в двух томах / А. В. Запорожец. - М, 2006.

12. Кравцова Е. Е. Психологические проблемы готовности детей к обучению в школе / Е. Е. Кравцова. - М: 2001. - 250 с.

13. Кулагина И. Ю. Возрастная психология / И. Ю. Кулагина. - М: УРАО, 2009. - 276 с.

14. Мухина В. С. Возрастная психология. Феноменология развития / В. С. Мухина. - М, 2007. - 640 с.

15. Обухова Л. Ф. Возрастная психология/Л.Ф. Обухова. - М,2001. - 442 с.

16. Павелко Р. В. Детская психология: учеб пособие для вузов. / Р. В. Павелко., О. П. Цигипало. - М.: Академвыдав, 2011. - 373 с.

17. Павелко Р. В. Развитие морального сознания и самосознания в детском возрасте: монография / P. В. Павелко. - М.: Вол. обереги, 2014. - 248 с.

18. Пасечник И. Д. Мыслительная деятельность учащихся на уроках математики: метод. рек. / І.Д. Пасечник, Я.А. Пасечник. - Л,2012. - 146с.

19. Пиаже Ж. Речь и мышление ребенка: пер с фр и англ / Ж. Пиаже. - М: Педагогика-Пресс, 2004. - 528 с.

20. Полищук В. М. Возрастная и педагогическая психология. / В. М. Полишук. - Сумы, 2007. - 330 с.

21. Савчин М. В. Возрастная психология / М. В. Савчин, Л. П. Василенко. - М: Академвидав, 2006. - 360 с.

22. Феноменология нравственного развития личности: детерминация, механизмы, генезис: монография / под ред. Р. В. Павелкова, Н. В. Корчаковой. - М: Вл. обереги, 2016. - 368 с.

23. Эльконин Д. Б. Избранные психологические труды / Д. Б. Эльконин. - М, 2005. - 219 с.

Размещено на Allbest.ru