Експериментальні методи дослідження конфліктів

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ НЕПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ НАЦІОНАЛЬНОГО АВІАЦІЙНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Курсова робота

На тему: « Експерементальні методи дослідження конфліктів»

Виконав:

М.В. Ісаченко

Київ-2019



План

Вступ

1. Класифікація методів дослідження конфліктів

2. Експериментальні методи дослідження конфліктів

3. Вивчення специфічних форм соціальної взаємодії як моделей конфлікту

4. Примирювальні та арбітражні процедури, методи опитування при вивченні конфліктів

5. Допоміжні методи: опитування, моделювання, соціометрія

Висновки

Список використаних джерел

Додаток



Вступ

Історія людства з давніх часів і досі засвідчує, що конфлікти існували завжди і будуть існувати стільки, скільки існує взаємодія людей. Життя доводить, що конфлікт не відноситься до тих явищ, якими можна управляти на основі життєвого досвіду і здорового глузду. Ефективний вплив на конфлікт може бути зроблений лише в тому випадку, коли ми досить глибоко розуміємо справжні причини виникнення конфлікту, уявляємо закономірності його розвитку і володіємо механізмами вирішення. У зв'язку з цим особливого значення набуває методологія вивчення та дослідження конфліктів. Проблема конфлікту належить до числа проблем, що мають глобальний характер, до того ж її актуальність останнім часом істотно зросла у зв'язку із значним загостренням конфліктів в усьому світі. Згідно з сучасними поглядами конфлікт вважається неминучим явищем і охоплює найрізноманітніші аспекти буття як окремої людини, так і суспільства загалом. Він має різноманітніші вияви і є предметом багатьох наук, серед яких, як вважають фахівці, домінуюче становище посідає психологія.

Підбір методів, адекватних досліджуваному феномену - це ключове питання дня будь-якої науки. Адже саме застосування адекватних методів та методик дає змогу отримувати достовірну інформацію про те явище, яке цікавить дослідника. Також підбір та застосування методів дослідження багато у чому визначають розвиток науки, оскільки отримані під час дослідження результати значною мірою залежать від того, наскільки ефективними є методи дослідження, які застосовуються наукою.

Об`єктом дослідження даної роботи є конфлікти.

Предметом дослідження нашої роботи є методи досліджування конфліктів.

Метою дослідження є підбір та застосування методів дослідження, адекватних досліджуваному феномену.



1. Класифікація методів дослідження конфліктів

Розрізняють універсальні та специфічні методи конфліктологічних досліджень. Універсальними є такі методи, які використовуються в багатьох галузях наукового знання (індукція, дедукція, спостереження, експеримент, бесіда, анкетування тощо).

Спеціальні методи найчастіше використовуються в конкретній науці (тестування, соціометрія тощо).

Функціональна диференціація методів конфліктологічного дослідження відбувається виходячи зі змісту пізнавальних і перетворюючих дій, які реалізуються дослідником під час професійної взаємодії з предметом дослідження.

Виокремлюють такі методи:

- метод теоретичного дослідження предмета конфліктології;

- методи емпіричного дослідження предмета;

- методи аналізу, тлумачення та інтерпретації теоретичних та емпіричних даних дослідження.

Практичні методи соціопсихологічного аналізу конфлікту полягають у тому, щоб з'ясувати, як саме конфліктуючі сторони оцінюють конфлікт. З цією метою використовується метод експертного інтерв'ю. Соціальних ролей у людини багато, кожна роль тісно пов'язана з проблемами, які людина покликана розв'язувати. Якщо якусь із ролей індивід не виконує, а він зобов'язаний її виконувати, то він опиняється у проблемній (конфліктній) ситуації.

Конфліктологія як окрема галузь наукових знань, виникла, розвивається й удосконалюється під впливом такого важливого чинника, як потреба суспільства в гармонізації відносин між окремими людьми, групами, об'єднаннями, державами та іншими структурними елементами, між якими можуть виникнути серйозні суперечності, розходження, конфлікти, війни тощо.

Під методологією всякої науки розуміють сукупність вихідних філософських ідей, які лежать в основі дослідження природних чи суспільних явищ і які істотно позначаються на теоретичній інтерпретації цих явищ.

Методологічні основи конфліктології зорієнтовані на вивчення конфліктів і причин, що сприяють їх виникненню, на розкриття закономірностей цієї сфери суспільних явищ і процесів, на пошук шляхів розв'язання конфліктів. З метою наукового аналізу конфліктологія спирається на відомі закони і категорії філософської науки. Наприклад, закон єдності й боротьби протилежностей є методологічною основою вивчення особистості, в якій поєднуються позитивні та негативні риси, якості, а також розкриваються причини конкретного виду конфлікту.

Такі поняття, як необхідність і випадковість, причина й наслідок, загальне й одиничне, сутність і явище, сприяють розкриттю змісту однойменних понять у конфліктології. Це допомагає встановити причини конфліктів, їхні мотиви і до певної міри спрогнозувати індивідуальну конфліктну поведінку.

Вивчення конфліктів спирається на використання різноманітних методів і спостережень, специфічної техніки дослідження, що їх використовують різні науки, а конфліктолог виважено їх запозичує, вирішує, обмірковує все з позиції здорового глузду, але з урахуванням набутої практики, досвіду, знань.

Методи наукових досліджень - це прийоми та засоби, за допомогою яких науковці отримують достовірні дані, які використовують для побудови наукових теорій та вироблення певних рекомендацій. Сила науки багато в чому залежить від того, наскільки ці методи, методики дослідження валідні та надійні, як швидко й ефективно вони здатні сприйняти і використати те нове, передове, що з'являється в методах інших наук (наприклад, комп'ютерні технології). Там, де це вдається зробити, спостерігається прогрес.

Слід зауважити, що методи, які використовуються у конфліктології, мають на меті розкрити закономірності і механізми психіки індивіда, людей, їхню поведінку та рішення. Кожен науковий метод, як відомо з психодіагностики, має свої позитивні й негативні сторони. Які ж найуживаніші методи дослідження можна використати у процесі прогнозування

й визначення проблемних ситуацій та конфліктів?

Найпоширенішими вважаються методи:

– спостереження,

– системний,

– історичний,

– конкретно-соціологічних досліджень,

– аналізу документів,

– статистичний,

– біхевіористський,

– раціонально-інтуїтивний та ін.

Оскільки конфліктологія є міждисциплінарною наукою, існують різноманітні методи її вивчення (дод 1) залежно від характеру конфліктів, кількості осіб, які приймають у них участь, а також інших умов і факторів, які зумовлюють необхідність використання ситуаційного підходу.

2. Експериментальні методи дослідження конфліктів

Експериментальні методи дослідження конфліктів класифікуються, насамперед, за ситуацією їх здійснення, тобто це лабораторні конфлікти і конфлікти у соціумі або групі людей (дод 2).

Перші експерименти з конфліктами були досить простими у процедурному відношенні. Вони ґрунтувалися на тому, що експериментатор за допомогою спеціальних прийомів створював ситуацію, яка ставила б людину в умови конфлікту. До таких прийомів у своїх дослідженнях вдавалися О.Р. Лурія (1930), Н. Міллер (1944). Це були одні з найбільш ранніх досліджень конфліктів. Наступні автори удосконалювали методичні процедури експериментального дослідження конфлікту. Проте багато в чому їхні висхідні установки не дуже змінювалися. Таким чином зберігалася переконаність у тому, що конфлікт можна створити "ззовні".

Найбільшу кількість методичних процедур для експериментального вивчення конфлікту запропонували представники біхевіористичного підходу.

Серед розроблених ними експериментальних ігрових процедур виділяють:

1. матричні ігри"дилема в'язня" (дод 3)

2. переговорні ігри (в яких учасники вступають у комунікацію один з одним, намагаючись досягнути одностороннього чи взаємного виграшу);

3. коаліційні ігри (ті, які передбачають формування учасниками коаліцій всередині групи);

4. локомоційні ігри (з рухом сторін у напрямку поставленого завдання або обраної учасниками мети);

5. соціальні ігри-пастки (соціальні задачі-дилеми).

Значного поширення набула так звана "дилема в'язня", яка грунтується на необіхевіористському аналізі діадної взаємодії, що розглядає соціальну поведінку як процес обміну, що детермінується співвідношенням "винагороди" та "платежу", виграшу та втрати. Основний принцип діадної взаємодії звучить так: "Індивід матиме позитивні почуття до іншого, коли втрати від такого ставлення не будуть перевищувати отримуваних від нього вигод". Саме на цьому і заснований методичний принцип побудови "дилеми в'язня". Це задана учасникам експерименту ситуація з відповідною матрицею виграшів та втрат залежно від обраної ними стратегії поведінки.

Сутність дилеми в'язня полягає у такому. Двох людей затримано за підозрою у скоєнні якогось злочину. Але доказів недостатньо для їхнього засудження. Подальше залежить від їхньої поведінки. Якщо вони не зізнаються, їх засудять на відносно короткі терміни ув'язнення за інші правопорушення. Якщо вони обидва зізнаються, їх засудять, але при винесенні вироку врахують щиросердне зізнання; терміни ув'язнення будуть скорочені. Якщо один з них зізнається, а інший ні, то той з них, хто допоміг розслідуванню розкрити злочин, отримає зовсім незначний термін, зате інший - максимальний. Наприклад, якщо вони обидва не зізнаються, їх чекає по 2 роки ув'язнення; у випадку зізнання обох - по сім років; якщо зізнається один, він отримає 4 місяці, тоді як інший - 10 років.

Побудова "дилеми в'язня" ставить учасників експерименту перед вибором між кооперацією та суперництвом. Вважається, що кооперативним вибором буде вибір "незізнання". Він демонструє довіру до партнера, хоча і містить певний ризик. Навпаки, "зізнання" - це стратегія суперництва, спрямована на отримання переваги. Якщо один з підозрюваних не зізнається, то іншому повезе, і він, як то кажуть, легко відбудеться. З іншого боку, якщо зізнаються обидва партнери, тоді, звичайно, термін їхнього перебування за ґратами буде досить солідним, проте однаковим. Отже, обираючи стратегію "зізнання", учасник експерименту або обіграє іншого, або, щонайменше, не програє йому.

Застосування "дилеми в'язня" дає змогу виявити типи психологічних орієнтацій, які визначають поведінку досліджуваного у подібних соціальних ситуаціях: кооперативна орієнтація, коли людина прагне до досягнення власного благополуччя, реалізації власних інтересів, але при цьому зацікавлена у благополуччі інших; індивідуалістична - прагнення до реалізації власного інтересу та відсутність будь-якої турботи про благополуччя інших; конкурентна - індивід орієнтується не просто на певні досягнення для себе, але й прагне отримати при цьому більше за інших.

До мотивів максимізації загального виграшу (кооперативна), максимізації власного виграшу (індивідуалістична) та максимізації відносного виграшу (конкуренція) було додано мотив максимізації виграшу іншого (альтруїзм). Подальші дослідження у галузі експериментальних ігор ще збільшили кількість можливих варіантів дій учасників за рахунок мотивів мінімізації виграшу іншого (агресія) та мінімізації відмінностей між власним та чужим виграшем (рівність).

Існує кілька модифікацій "дилеми в'язня". Окрім того, можуть варіюватися різні змінні. Наприклад, статус та характеристики уявного іншого, може забезпечуватися вільна комунікація та можливість реальних переговорів, відповіді іншого можуть бути спеціально підготовані експериментатором та пропонуватися обом учасникам або одному з них. Існують також інші варіанти дилем, у тому числі для багатьох учасників (наприклад, дилема спільних пасовиськ).

Експериментальні дослідження такого роду одиничні через низку причин:

– складність самої процедури;

– складність організації проведення дослідження;

– етичні міркування.

Тому найчастіше для створення конфлікту у реальних умовах використовують прийом створення так званого "конфлікту думок". Його можна застосовувати у різних модифікаціях. Сутність цього методу зводиться до того, що тиск підставної групи йде у розріз із власною думкою окремої людини. Експериментальна процедура "конфлікту думок" виявилася плідною схемою для вивчення як особистісних особливостей, так і для розвитку уявлень про групи та групові явища.

Хоча такі експерименти є досить цікавими, вони зазвичай описують ситуації випадкової, нетривалої конфліктної взаємодії. Однак у реальному житті конфліктні взаємини часто пов'язані із тривалими відносинами людей у побуті, на роботі, з друзями, рідними та близькими. А у такому випадку існують значні етичні перешкоди щодо застосування цього методу.

Отже, експериментальне дослідження конфліктів насправді пов'язане зі значними етичними та процедурними труднощами. Тому психологам довелося докласти багато зусиль для створення різних експериментальних процедур. Однак у кінці XX століття на перший план вийшли нові проблеми - пошук засобів та методів вивчення реальних проблем і конфліктів та шляхів керування ними.

3. Вивчення специфічних форм соціальної взаємодії як моделей конфлікту

Експериментальне дослідження реальних конфліктів пов'язане з цілою низкою труднощів. Насамперед тому, що конфлікти між колегами, друзями, сусідами, вихователями та вихованцями не виносяться на загальний огляд, їх дуже часто не бачать сторонні люди. А отже, психолог, психотерапевт чи соціальний педагог залучається до участі у вирішенні конфлікту зазвичай уже тоді, коли конфлікт вже розгорівся. До фахівця звертаються з проханням про допомогу у вирішенні конфлікту, а не до його початку.

Саме через це психолог у своїй роботі має доволі обмежені можливості щодо вивчення передумов конфлікту. Йому доводиться задовольнятися більше інтерпретаціями ситуації учасниками, аніж спостереженням реального конфлікту. Тобто психолог може безпосередньо сприймати лише частину конфлікту. Навіть тоді, коли фахівець-конфліктолог бере участь у веденні переговорів, у з'ясуванні обставин конфлікту чи стосунків між його учасниками, в обговоренні ситуації, не варто забувати про те, що присутність третьої особи може певним чином впливати на учасників конфлікту і на природність їхніх поведінкових виявів (фасилітація, інгібіція). А тому психологу буває досить важко отримати об'єктивну інформацію про конфлікт. Це змусило дослідників вдатися до певних технологічних хитрощів. Зокрема, були здійснені спроби використати для вивчення конфліктів специфічні ситуації взаємодії людей, які можна розглядати як моделі конфлікту.

Однією з таких спроб Н.В. Гришина вважає працю П.М. Єршова "Режисура як практична психологія", видану у 1972 році. У ній Єршов спирається на положення про те, що конфлікт є основою драматичної вистави, яка відображає динаміку його виникнення, розвитку і розв'язання, а матеріалом режисерського мистецтва є боротьба (а по суті - конфліктна взаємодія). Єршов описує механізми виникнення конфліктів, їхні різновиди та особливості поведінки людей у конфлікті.

М.В. Крогіус розглядав як ситуацію протидії людей у конфліктних умовах їхні взаємодії у процесі гри в шахи. На основі свого експериментального дослідження він розробив комплекс методик, які дають змогу отримати цілісну психологічну характеристику суб'єкта психічної діяльності. Також одним із результатів його дослідження стало виявлення особливостей самопізнання та самоуправління у конфліктній діяльності.

Як основні принципи конфліктної діяльності він визначив:

– концентрацію сил;

– координацію дій;

– визначення напрямку та часу дій.

Також він довів, що труднощі, які створюються супернику, мають бути максимальними, оскільки найменша поступка іншій стороні, яка не є об'єктивно необхідною, обов'язково посилює потенціал цієї сторони.

У деяких працях досліджується взаємодія людей у юридичній практиці. Як зіткнення сторін з протилежними інтересами можна розглядати очну ставку чи допит (В.Л. Васильєв, Л.Б. Філонов та В.І. Давидов).

Однак взаємодія людей у юридичній практиці настільки специфічна, що її особливості навряд чи можна спостерігати у звичайних людських конфліктах. конфлікт арбітражний колізія примирювальний

М. Воробйов спробував створити математичну модель конфлікту. Однак він робить висновок про те, що для створення повноцінної математичної моделі конфлікту потрібно мати чітке уявлення про учасників конфлікту, їхні стратегії та виграші при кожному з варіантів завершення конфлікту. Однак у реальному житті усі ці аспекти доволі часто залишаються недосяжними і для психолога, а іноді і для самих учасників конфлікту.



4. Примирювальні та арбітражні процедури, методи опитування при вивченні конфліктів

Для розв'язання різноманітних конфліктів доволі часто застосовують примирювальні та арбітражні процедури, зокрема тоді, коли ситуація видається безвихідною і сторони не здатні розв'язати її самостійно.

Застосування таких процедур можна віднести як до методів дослідження конфліктів, так і до методів керування ними.

Сутність цього методу полягає в тому, що аналіз конфлікту здійснюється незалежною організацією, яка має визначений правовий статус. Така організація не належить до органів влади, хоча і спирається на них у своїй діяльності. Основне завдання, яке вона покликана виконати, - вивчити конфліктну ситуацію і запропонувати сторонам шляхи виходу з неї. В Україні такою незалежною організацією є Національна служба посередництва та примирення.

Цей метод дає змогу максимально об'єктивно та неупереджено проаналізувати конфлікт, на основі чого сторони-учасниці конфлікту можуть наблизитися до його справедливого вирішення. У тому разі, коли учасники конфлікту не приходять до згоди, арбітр виносить своє рішення. Таке рішення є остаточним і обов'язковим для виконання сторонами конфлікту.

Арбітраж регламентується такими основними принципами:

– довіра учасників конфлікту авторитету та мудрості арбітра щодо прийняття рішення;

– центром прийняття рішення є арбітр;

– компетентність арбітра щодо предмета конфлікту;

– компетентність арбітра щодо з'ясування фактів та прийняття рішення.

Ключовим моментом є довіра до арбітра у конфліктному процесі.

Серед переваг арбітражу - його можливості виконувати функцію культурного стримування та сприяти розв'язанню конфлікту завдяки звільненню сторін від необхідності негайно прийняти рішення.

Недоліком арбітражних процедур є негнучкість: у результаті їхнього застосування одна із сторін може залишитися ображеною, невдоволеною, оскільки рішення не узгоджується зі сторонами конфлікту.

Примирювальні процедури ставлять за мету припинення ворожнечі між сторонами конфлікту. У процесі примирення сторони приймають мирну угоду, припиняючи тим самим конфліктну взаємодію.

Примирення регламентується такими принципами:

– сторони мають погодитися на нього добровільно;

– сторони мусять погодитися і бути готовими діяти у межах запро-понованого ритуалу примирення;

– сторони повинні довіряти або просто приймати особу (чи групу), яка їх примирює;

– сторони мають зазначити взаємні умови, за яких мирне співіснування є можливим.

Найдоцільнішим є застосування примирювальних процедур при розв'язанні конфліктів, які виникають між дітьми.

5. Допоміжні методи: опитування, моделювання, соціометрія

Як допоміжні при дослідженні конфліктів застосовують методи соціальної психології: спостереження, тести, соціометрію, вивчення документів, ретроспективний аналіз конфліктів, малюнкові методики моделювання (дод 4).

Найпоширенішими методами дослідження конфліктів є методи опитування.

Сутність опитувальних методів полягає в отриманні інформації про об'єктивні та суб'єктивні сторони конфлікту зі слів досліджуваних. Залежно від завдань дослідження психологи розробляють інтерв'ю, анкети та опитувальники.

З метою дослідження конфліктів найчастіше застосовують анкети та інтерв'ю.

Анкетування полягає в отриманні інформації шляхом отримання відповідей на заздалегідь розроблені питання і дає змогу одночасно залучити до дослідження значну кількість досліджуваних.

Метод експертного інтерв'ю допомагає з'ясувати, як учасники конфлікту сприймають та оцінюють його.

Методи опитування належать до допоміжних методів дослідження у психології. А тому інформація, отримана з їхнім використанням, часто має суб'єктивний характер. Тому результати, отримані за допомогою цих методів, повинні бути доповнені матеріалами, отриманими іншими методами.

В.П. Левкович, O.E. Зуськова розробили методику "Міжособистісний сімейний конфлікт" (1987), керуючись міркуванням, що порушення взаємин між подружжям та виникнення конфліктів є наслідком суперечностей у сфері потреб.

С. І. Єріна розробила шкалу діагностики рольового конфлікту. Запропонована нею методика дає змогу діагностувати психологічний конфлікт у керівників первинних виробничих колективів, міру його вираженості та зони діяльності керівника, які викликають конфліктні переживання.

Т.А. Полозова розробила методичну процедуру для вивчення міжособистісних конфліктів у групі. Ця процедура спирається на експертні оцінки взаємин між членами колективу.

Аналогічною є методика А.Я. Анцупова "Модульна методика діагностики міжособистісних конфліктів".

М. Штраус та С. Штайнметц розробили "Шкалу тактики поведінки у конфлікті", яка дає змогу оцінити взаємини у сім'ї та самооцінку досліджуваних.

Тест Томаса призначений для визначення переважного стилю поведінки особистості у конфліктній ситуації.

Ю. Альошина, Л. Гозман, Є. Дубовська розробили опитувальник "Характер взаємодії подружжя у конфліктних ситуаціях" (1987). У ньому досліджуваним пропонується обрати най прийнятніший спосіб реагування на запропоновані ситуації взаємодії, які є потенційно конфліктними.

На визначення стратегій взаємодії керівника з підлеглими спрямований опитувальник А. Єршова.

Є.І. Кіршбаум запропонував конфліктні ситуації для вивчення конфліктів у педагогічному спілкуванні.

Доволі часто з метою виявлення властивих особистості стратегій взаємодії у конфліктних ситуаціях психологи використовують тест Розенцвейга та його модифікації (зокрема методику "Ділові ситуації" Н. Хитрової).

Для діагностики конфліктів всередині групи можна застосовувати методику соціометрії. Дещо інформативнішою є розроблена А.Я. Анцуповим модульна методика діагностики міжособистісних конфліктів.

Індекс конфліктності психологічного клімату в організації дає змогу виявити опитувальник Б. Кросбі та Дж. Шерер.

Діагностику внутрішньоособистісного конфлікту можна здійснити за допомогою тесту О.Б. Фанталової "Рівень співвідношення "цінності" та "доступності" у різних сферах життя".

З метою дослідження певних якостей особистості, які можуть суттєво впливати на виникнення конфліктів, застосовують опитувальник Басса-Даркі, Т. Лірі, особистісний опитувальник Г. Ю. Айзенка, опитувальник Кеттела, шкалу реактивної та особистісної тривожності Ч. Спілбергера та низку інших. Однак усі ці методики можуть лише дати певну інформацію про учасників конфлікту, але не про сам конфлікт.

Спостереження застосовують для вивчення конфліктів різного рівня - від внутрішньоособистісних до міждержавних. Під час спостереження відбувається цілеспрямоване, організоване сприймання та фіксація конфліктних подій. Перевагою цього методу є те, що конфлікт сприймається безпосередньо. Спостереження дає можливість оцінити вплив різних чинників на перебіг конфлікту.

Однак разом з перевагами, які надає метод спостереження, не варто забувати і про його недоліки: значні затрати часу, взаємний вплив спостерігача і конфлікту та інші.

Ретроспективний аналіз конфліктів можна виконувати шляхом вивчення документів, які безпосередньо стосуються конфлікту, опитування його учасників та свідків, вивчення самозвітів учасників.

Аналіз малюнків (проективна методика "Кінетичний малюнок сім'ї") дає змогу виявити особливості внутрішньосімейних відносин. Про напруженість, конфліктність стосунків можуть свідчити такі показники, як віддаленість членів сім'ї один від одного, відсутність на малюнку когось із членів родини, бар'єр між дитиною та батьками, пози членів сім'ї один відносно одного та інші.

Певну інформацію можна отримати і за допомогою методики "Малюнок неіснуючої тварини, ". Зокрема, психолога мають насторожити гострі кути на малюнку, шипи, голки, панцирі. Про тривогу, напруженість можуть свідчити також жирні лінії, штриховки та інші елементи малюнка.



Висновки

Науковий метод - це система правил і процедур, які спрямовують дослідницьку діяльність на визначену мету. Як і будь-яка наука, конфліктологія при вивченні свого предмета використовує різноманітні методи дослідження, які дозволяють отримати необхідну інформацію про конфліктну взаємодію. Існують різні підходи до типологізації методів дослідження конфліктів.

За рівнем узагальнення й задач, які вирішуються, розрізняють загальнонауковий філософський метод, що застосовується в різних науках на всіх стадіях вивчення. У його основі лежать так звані загальнологічні методи, що відносяться безпосередньо до організації і процедури пізнавального процесу. До них відносять індукцію й дедукцію, аналіз і синтез, сполучення історичного й логічного аналізу, моделювання, уявний експеримент, математичні, кібернетичні, прогностичні й подібні методи.

Загальнонаукові дослідницькі процедури будуються відповідно до форм і законів діалектичного мислення, формальної логіки (тотожності, протиріччя, виключення третього, достатньої підстави), правил оперування поняттями, судженнями, умовиводами. Вони встановлюють порядок і послідовність вироблення понять, категорій, що складають зміст будь-якої наукової теорії.

Спеціальні методи, що використовуються для пізнання конкретних конфліктів. Вони відрізняються безпосередньою спрямованістю на досліджуваний об'єкт і орієнтують на особливий підхід до нього. У конфліктології використовується історичний підхід (вимагає хронологічної фіксації подій і фактів, їх дослідження в тимчасовому розвитку); порівняльний метод (припускає зіставлення різних конфліктних ситуацій, форм проявів, моделей конфліктної динаміки й способів регулювання конфліктів з метою виявлення як їхніх типових рис, так і розходжень), багатофакторний і багаторівневий підходи до аналізу конфлікту та інші.

Особливу групу методів конфліктології складають методи емпіричних досліджень, які застосовують для одержання первинної інформації про конфлікт. Варто помітити, що в основному вони запозичені з конкретної соціології, соціальної психології і деяких інших наук. До цих методів належать використання статистики, контент-аналіз і біографічний методи аналізу доку-ментів, спостереження. Анкетування і глибинні інтерв'ю, лабораторні експери-менти, ділові ігри й семінари, моделювання процесів, картографування і т.д.

Залежно від предмета дослідження виділяють такі групи методів:

- методи вивчення й оцінки особистості (спостереження, опитування, тестування);

- методи вивчення й оцінки соціально-психологічних явищ у групах (спостереження, опитування, соціометричний метод);

- методи діагностики й аналізу конфлікту (спостереження, опитування, аналіз результатів діяльності);

- методи керування конфліктами (структурні методи, метод картографії).

Залежно від суб'єктів дослідження методи конфліктології поділяють на суб'єктивні й об'єктивні. Об'єктивні методи розглядають конфлікт як природне явище в суспільстві, безвідносно до оцінки його суб'єктом, що пізнає, і конфліктуючими сторонами. Суб'єктивні методи конфлікт розглядають з точки зору позицій, з урахуванням оцінки конфлікту суб'єктом, що пізнає, і конфліктуючими сторонами.

Для вивчення конфліктів використовується весь арсенал основних психологічних методів, який включає спостереження, вивчення документів, експертизи, опитування, аналіз результатів діяльності тощо. У вітчизняній практиці психологи називають кілька підходів до пошуку методів вивчення конфліктів. Для більш об'єктивної оцінки отриманої інформації доцільно підходити до вивчення конфліктів комплексно.



Список використаних джерел

1. Альтернативні підходи до розв'язання конфліктів: теорія і практика застосування: посіб. / Уклад.: Н.М. Гайдук. - Л.: ПАІС, 2007. - 296 с.

2. Амелин В.Н. Сущность, структура, типология и способы разрешения социальных конфликтов // Вестник Московского университета. Серия 12. Социально-политическая жизнь. 1991. №6. С.64-74.

3. Анцупов А. Я., Баклановский С. В.?Конфликтология?в?схемах?и?комментариях:?Учеб.?пособие.?-?СПб.:?Питер,?2006.?-?288?с.

4. Бандурка А.М., Друздь В.А. Конфликтология. - Харьков: УВД Украины, 1997. - 335 с.

5. Гришина Н. В.?Психология?конфликта.?-?СПб.:?Питер,?2005.?-?464?с.

6. Конфлікти: структура, ескалація, залагодження: Навч. посіб. / А.М. Гірник, А.Ю. Бобро; Укр. акад. держ. упр. при Президентові України, Центр дослідж. адм. реформи. - 2-е вид., виправл. і доповн. - К.: Вид-во С.Павличко «Основи», 2004. - 175 с.

7. Конфліктологія: навч. посіб. / Л.О. Кіржнер, М.В. Мартиненко, О.В. Мангольд; Харк. нац. екон. ун-т. - Харків: Консум, 2007. - 144 с.

8. Ложкін Г. В., Юрковський Е., Моначін І. Практикум?з?конфліктології.?-?Тернопіль:?Воля,?2005.?-?168?с.

9. Основи конфліктології: навч. посіб. / А.М. Гірник. - К.: Києво-Могилян. акад., 2010. - 222 с.

10. Основи психології конфлікту (з практикумом): навч. посіб. (для студ. психол. спец.) / Н. І. Пов'якель. - К.: Вид-во НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2009. - 389 с.

11. Пірен М. І.?Конфліктологія.?-?К.:?МАУП,?2005.?-?360?с.

12. Практична конфліктологія: навч. посіб. / С. П. Гіренко; Харк. нац. ун-т внутр. справ. - Х.: Право, 2010. - 184 с.

13. Соціальна конфліктологія: навч. посіб. для студ. ВНЗ / С. М. Калаур, З. З. Фалинська; Терноп. нац. пед. ун-т ім. В.Гнатюка. - Т.: Астон, 2010. - 360 с.

Додаток

Методи конфліктологічних досліджень

№п/п	Група методів	Конкретні методи
І	Методи вивчення та оцінки особистості	Спостереження Опитування Тестування
II	Методи вивчення та оцінки соціально-психологічних явищ у групах	Спостереження Опитування Соціометричний метод
III	Методи діагностики та аналізу конфлікту	Спостереження Опитування Аналіз результатів діяльності. Метод експертного інтерв'ю
IV	Методи керування конфліктами	Структурні методи Метод картографії

Класифікація методів вивчення конфліктих явищ

Матрична гра «дилема в'язня»

Стратегія поведінки	Злочинець 1	Злочинець 2
Кооперація. Демонструє довіру до партнера, хоча і містить певний ризик.	Не зізнається	Не зізнається
	Засуджуються на відносно короткі терміни ув'язнення за інші правопорушення
	2 роки ув'язнення	2 роки ув'язнення
Суперництво спрямоване на отримання переваги, тобто учасник експерименту або обирає іншого, або, щонайменше, не програє йому	Зізнається	Зізнається
	Засуджуються, або термін перебування за ґратами буде досить солідним, однаковим, але при винесенні вироку врахують щиросердне зізнання.
	7 років ув'язнення	7 років ув'язнення
	Зізнається Отримує зовсім незначний термін	Не зізнається Отримує максимальний термін
	4 місяці ув'язнення	10 років ув'язнення

Допоміжні методи вивчення конфліктів

Размещено на Allbest.ru