Психологічні особливості мотивації до занять спортом у студентів

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Зміст

Вступ

1. Характеристика вибірки дослідження

2. Об ґрунтування та короткий опис методів дослідження

3. Отримані результати

Висновки

Список використаних посилань



Вступ

Актуальність дослідження: формування мотивів до занять спортом у студентів є фундаментом ефективності професійної підготовки для здійснення практичної діяльності. Зниження рівня мотивація до занять спортом у студентів відбувається за цілою низкою причин: захворювання, робота, відпрацювання академічних заборгованостей по дисциплінам, відсутність інтересу до занять спортом, лінь, незацікавленність у заняттях спортом у студентських групах а також вплив соціальних та економічних факторів.

За час існування в рамках напряму «спортивна психологія» проблема мотивації була вивчена досить широко, були розроблені підходи до класифікації мотивації спортсмена, а також позначені функції і виділені завдання спортивної мотивації, однак і наявна і низка чинників складових певні проблеми у вивченні даної теми. Мотивація відіграє ведучу роль в любому виді діяльності і спортивна діяльність - тобто залучення до занять спортом не є винятком. Саме мотиви спонукають людину ставити перед собою певні цілі, долати різні перешкоди на шляху до їх досягнення.

Мотив - це спонукання до дії, пов'язані з задоволенням потреб суб'єктів. Під мотивом також часто розуміють причину, яка лежить в основі вибору дій та вчинків, сукупність зовнішніх та внутрішніх умов, які визивають активність суб'єктів [1]. Проблема мотивації та мотивів поведінки та діяльності - одна з основних в психології спорту та фізичної культурі. В психологічних дослідженнях в спортивній діяльності питанням мотивації та цілеполягання належить ведуча, головна роль.

Під мотивом також часто розуміють причину, яка лежить в основі вибору дій та вчинків, сукупність зовнішніх та внутрішніх умов, які визивають активність суб'єктів [2].

Розглядаючи мотивацію в рамках напряму психологія спорту як одну з необхідних частин успішності того чи іншого спортсмена, слід розглянути поєднанню його мотивів, які є складовими цієї мотивації.

У ряда авторів мотив уявляється як потреба (Рубінштейн С.Л., Колосов Д.В), в інших мотив як спонукання Ковальов В.І., М.Ш Магомед-Емінов). Крім того серед інших поглядів мотиви виступають як наміри (К. Левін), як стани, стійки властивості особистості[].

Сучасний спорт немислимий без змагальної боротьби. Змагання вимагаю від спортсмена мобілізації всіх сил - фізичної, і психологічної, причому, психологічної перш за все, так як участь в змаганнях завжди непросто особиста справа спортсмена, а справа високої суспільної значимості.

Мотивація спортивної діяльності визначається як внутрішніми, так і зовнішніми факторами, що змінюють своє значення протягом спортивної кар'єри.

Мотиви спортивної діяльності не є сталими. Вони виникають і розвиваються разом з розвитком потреб та інтересів кожної людини.

Розвиток мотивів спортивної діяльності - це складний процес, в якому А.Ц. Пуні виділяє три лінії спонукання до систематичної спортивної діяльності.

Мета: виявити психологічні особливості мотивації до занять спортом у студентів.

Відповідно до мети дослідження було сформовано наступні завдання:

1) проаналізувати підходи до визначення поняття мотивації до спорту ;

2) проаналізувати структуру спортивної мотивації та чинники, які на неї впливають;

3) виявити психологічні структуру мотивів до занять спортом у студентів;

5) порівняти структурні компоненти мотивації і види домінуючих мотивів до занять спортом у студентів з різним рівнем успішності в спорті.

Об'єкт: мотивація до занять спортом.

Предмет: Психологічні особливості мотивації до занять спортом у студентів.

Гіпотеза: у студентів з високим рівнем успішності в спорті спостерігатимуться такі особливості мотивації: досягнення успіху в спорті, успішності та становлення у команді.

Теоретико-методологічна основа дослідження. В основі дослідження мотивації до занять спортом у студентів лежать такі дослідження, як: модель діяльності по постійному подолання критичних ситуацій у вітчизняній психології: (В.Г. Асеев, В.К. Вилюнас, В.И. Ковалев, А.Н. Леонтьев, М.Ш. Магомед-Эминов, В.С. Мерлин, П.В. Симонов, Д.Н. Узнадзе, А.А. Файзуллаев, П.М. Якобсон), серед зарубіжних авторів (Дж. Аткинсон, Г. Холл, К. Мадсен, А. Маслоу, X. Хекхаузен та інші). Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить, що термін «мотивація» є більш широким поняттям, ніж термін «мотив».

Як зазначають Л.Н. Прогонюк, Л.Н. Мустафіна, слово «мотивація» використовується в сучасній психології у двоякому значенні: як таке, яке визначає систему чинників, що детермінують поведінку, і як характеристика процесу, який стимулює і підтримує поведінкову активність на певному рівні [3].

Методи дослідження. Для досягнення мети та перевірки нашої гіпотези були використані наступні методи:

- загальнонаукові теоретичні (аналіз психологічної літератури по темі дослідження, системно-структурний метод, порівняний метод, узагальнення теоретичних та експериментальних даних);

- емпіричні (спостереження, анкетування, контент-аналіз, стандартизовані опитувальники);

Для вирішення завдань дослідження було використано наступний комплекс психодіагностичних методів та методик: «Мотиви занять спортом» А.В. Шаболтас, «методика діагностики особистості на мотивацію до успіху Т. Елерса», опитувальник «мотивація успіху і боязнь невдачі А.О. Реана», «методика вивчення мотивів занять спортом» В.І. Тропнікова.

1. Характеристика вибірки дослідження

Дослідження проводилося на базі науково-дослідної лабораторії кафедри психології Донецького національного університету імені Василя Стуса (м. Вінниця). У дослідженні прийняли участь студентів з економічного факультету, загальна кількість досліджуваних склала 58 особи, з яких 24 дівчини та 34 юнаків, віком від 17 до 19 років.

Перед проведенням дослідження усіх респондентів було проінформовано про мету і завдання дослідження та отримано їх згоду на участь. Участь була добровільною і за випробуваними залишали право проходити тестування анонімно. Досліджуваним повідомлялося про те, що інформація, надана ними, конфіденційна, а їх результати будуть закодовані.

2. Обґрунтування та короткий опис методів та методик дослідження

Для виявлення психологічних особливостей мотивації, домінуючих мотивів та рівня успішності до занять спортом нами було використані наступні методики: «Мотиви занять спортом» А.В. Шаболтас, «методика діагностики особистості на мотивацію до успіху Т. Елерса», опитувальник «мотивація успіху і боязнь невдачі А.О. Реана», «методика вивчення мотивів занять спортом» В.І. Тропнікова [4, 5, 6, 7, 8].

Діагностичні методики щодо вивчення рівня прагнення та потреб або мотивів до досягнення високих спортивних результатів опитувальника «мотивація успіху і боязнь невдачі А.О. Реана» та «методика діагностики особистості на мотивацію до успіху Т. Елерса», ми підібрали відповідно до існуючих в науковій літературі критеріїв прагнення та потреб в досягнені високих спортивних результатів. За якими можна вважати респондента таким, що займається спортом і прагне досягти високі спортивні результати та має певні домінуючи мотиви за для подолання цієї мети і навпаки, а саме:

1) певна вираженність дій і вчинків які певною мірою виражені у потребі в досягненнях успіху у будь-який діяльності;

2) з'ясування ступеня важливості різних причин (ситуацій, обставини), які спонукали і спонукають студента-спортсмена продовжувати займатися обраним їм видом;

3) співвідношення мотивів які мають спрямованість на процес під час тренувань і змагань, які в свою чергу будуть впливати на спортивні досягнення.

Інші методи, з виявлення психологічних особливостей мотивації , ми обрали для нашого дослідження, враховуючи їх інформативність щодо спортивних досягнень та фізичного рівня досліджуваних, їх ставлення до занять спортом, стану психологічної особливості. Пропонуємо коротко розглянути їх зміст.

1) «Методика вивчення мотивів занять спортом» В.І. Тропнікова

Метою методики є з'ясування ступеня важливості різних мотивацій. Респондентам пропонувалося якомога точніше оцінити причини (ситуації, обставини, які зазвичай називають спортсмени), що спонукали і спонукають їх продовжувати займатися обраним видом спорту.

Всі 109 варіантів потрібно було оцінити балами від 1 до 5 за ступенем значущості та важливості їх для продовження занять спортом. Причини, що не мали жодного значення, оцінювалися в 1 бал.

В опитувальнику порівнюється міра значимості у спортсмена того чи іншого мотиву або потреби: спілкування, пізнання, отримання матеріальних благ, розвитку характеру і психічних якостей, фізичної досконалості, покращення самопочуття і здоров'я, естетичного задоволення і гострих відчуттів, придбання корисних для життя умінь і знань, потреба в схваленні, підвищення престижу, бажання слави, колективістська спрямованість.

У вибірках для кожного мотиву, що складалися з пунктів відповідей від 4 до 10, вираховували середнє значення показника та відсотки. За виставленими балами на відповідні пункти, які зазначені в методиці, дізнавалися про конкретні мотиви приходу студента в спорт і чому було обрано саме даний вид спорту.

2) Методика «Мотиви занять спортом» А.В. Шаболтас

Методика призначена для виявлення домінуючих цілей (особистісних смислів) занять спортом і включає в себе 10 мотивів-категорій, які відповідають певним висловлювань та (суджень), наведеними в опитувальнику.

Мотив емоційного задоволення (ЕУ) - прагнення, що відображає радість руху і фізичних зусиль. Йому відповідає судження: "Я отримую радість від спорту, так як можу рухатися і відчувати напругу. Це мене надихає і піднімає настрій".

Мотив соціального самоствердження (СС) - прагнення проявити себе, що виражається в тому, що заняття спортом і досягають при цьому успіхи розглядаються і переживаються з точки зору особистого престижу, поваги знайомими, глядачами. Йому відповідає судження: "Я займаюся, спортом, так як добиваюся успіхів. Мої товариші по школі і спортивній команді, так само як глядачі, поважають мене за це. Під час змагань приємно бути в центрі уваги, підвищувати свій престиж.

Мотив фізичного самоствердження (ФС) - прагнення до фізичного розвитку, становленню характеру. Йому відповідає таке судження: "Я активно займаюся спортом, тому що хочу розвинутися фізично і загартувати свій характер. Не хочу погладшати і стати ледачим, хочу бути здоровим".

Соціально-емоційний мотив (СЕ) - прагнення до спортивних подій через їх високу емоційності, неформальності спілкування, соціальної та емоційної розкутості. Йому відповідає судження: "Мені подобаються заняття спортом, тому що змагатися дуже цікаво, тому що радують досягнуті успіхи. Я люблю атмосферу змагань".

Соціально-моральний мотив (СМ) - прагнення до успіху своєї команди, заради якої треба тренуватися, мати хороший контакт з партнерами, тренером. Йому відповідає судження: "Моя спортивна команда повинна займати лідируючу позицію. Я хочу внести свій внесок у цю справу. Я не хочу підводити свого тренера і товаришів, це змушує мене більше тренуватися".

Мотив досягнення успіху в спорті (ДУ) - прагненню до досягнення успіху, поліпшення особистих спортивних результатів. Йому відповідає судження: "Я регулярно тренуюся, щоб підтримувати і підвищувати досягнуті результати, щоб домогтися поставленої переді мною мети".

Спортивно-пізнавальний мотив (СП) - прагнення до вивчення питань технічної та тактичної підготовки науково-обґрунтованих принципів тренування. Йому відповідає таке судження: "Я хочу розбиратися в питаннях техніки, тактики, принципи тренувального процесу, знати, як правильніше тренуватися".

Раціонально-вольової (рекреаційний). мотив (РВ) - бажання займатися спортом для компенсації дефіциту рухової активності при розумової (сидячій) роботі Йому відповідає судження: «Я займаюся спортом, щоб відпочити від роботи, щоб отримати прилив сил, тому спорт для мене -хобі. Спортивні результати цікавлять мене в меншій мірі ».

Мотив підготовки до професійної діяльності (ПД) - прагнення займатися спортом для підготовки до вимог обраної професійної діяльності. Йому відповідає судження: «Досягти хороших результатів у навчанні та роботі можливо, тільки якщо я буду здоровий і фізично розвинений. Цьому сприяє спорт ».

Цивільно-патріотичний мотив (ДП) - прагнення до спортивного вдосконалення для успішного виступу на змаганнях, для підтримки престижу колективу, міста, країни. Йому у відповідає судження: "Якщо я буду регулярно тренуватися, то зможу показувати високі спортивні результати, захищати честь свого колективу, спортивного товариства, нашої країни".

Методика, як вимірювальний інструмент, заснована на виборі одного з попарно пропонованих суджень. Головна умова - кожне судження зіставляється з усіма іншими; всього для 10 мотивів-категорій є 45 пар суджень для зіставлення. Таким чином, оцінка кожного мотиву-судження виконується 9 разів і з'являється можливість ранжирувати мотиви за ступенем їх вираженості (в балах).

3) Опитувальник «Мотивація успіху і боязнь невдачі» А.О. Реана

Метою опитувальника «мотивація успіху і боязнь невдачі» є встановлення мотивації та відокремлення позитивної (мотивації на успіх) та негативної (боязнь невдач) мотивації. Мотивація на успіх відноситься до позитивної мотивації. При такій мотивації людина, починаючи справу, має на увазі досягнення чогось конструктивного, позитивного. В основі активності людини лежить надія на успіх і потреба в досягненні успіху. Такі люди зазвичай впевнені в собі, в своїх силах, відповідальні, ініціативні й активні. Їх відрізняє наполегливість у досягненні мети. цілеспрямованість.

Мотивації на невдачу відноситься до негативної мотивації. При даному типі мотивації активність людини пов'язана з потребою уникнути зриву, осуду, покарання, невдачі. Взагалі в основі цієї мотивації лежить ідея уникнення і ідея негативних очікувань. Починаючи справу, людина вже заздалегідь боїться можливої невдачі, думає про шляхи уникнення цієї гіпотетичної невдачі, а не про способи досягнення успіху.

Люди, мотивовані на невдачу, зазвичай відрізняються підвищеною тривожністю, низькою впевненістю в своїх силах. Намагаються уникати відповідальних завдань, а при необхідності вирішення надміру відповідальні завдань можуть впадати в стан близький до панічного. Принаймні. ситуативна тривожність у них в цих випадках стає надзвичайно високою. Все це, разом з тим, може поєднуватися з досить відповідальним ставленням до справи.

Відповідаючи на наведені нижче питання, необхідно вибрати відповідь «так» або «ні». Якщо Ви не впевнені у відповіддю, то згадайте, що «так» об'єднує як явне «так», так і «скоріше так, ніж ні». Те саме можна сказати і до відповіді «ні»: він об'єднує явне «ні» і «скоріше ні, ніж так».

Відповідати на питання слід швидко, не замислюючись надовго. Відповідь, яка першою приходить в голову, як: правило, є і найбільш точним.

За кожне збіг відповіді з ключем випробуваному дається 1 бал. Підраховується загальна кількість набраних балів.

Якщо кількість набраних балів від I до 7, то діагностується мотивація на невдачу (боязнь невдачі).

Якщо кількість набраних балів від 14 до 20, то діагностується мотивація на успіх (надія на успіх).

Якщо кількість набраних балів від 8 до 13; то слід вважати, що мотиваційний полюс яскраво не виражений. При цьому можна мати на увазі, що якщо кількість балів 8,9, є певна тенденція метизації на невдачу, а якщо кількість балів 12,13, є певна тенденція мотивації на успіх.

4) «Методика діагностики особистості на мотивацію до успіху Т. Елерса»

Методика діагностики особистості на мотивацію до успіху прораховує шанси на успіх. При діагностиці особистості на виявлення мотивації до успіху Т.Елерс виходив з положення: Особистість, у якої переважає мотивація до успіху, вважає за краще середній або низький рівень ризику. Їй властиво уникати високого ризику.

При сильній мотивації до успіху, надії на успіх зазвичай скромніший, ніж при слабкій мотивації до успіху, однак такі люди багато працюють для досягнення успіху, прагнуть до успіху.

Дослідження мотивації досягнення були розпочаті в середині XX століття Д.С. Мак-Клелланда, який за допомогою загальновідомого тематичного апперцетивного тесту (ТАТ) зміг зафіксувати якісні індивідуальні відмінності прояву мотивації досягнення. Основні алгоритми поведінкового рішення задач по досягненню успіху і уникнення невдачі формуються у віці від трьох до тринадцяти років. Методика діагностики особистості на мотивацію до успіху Т. Елерса. (Опитувальник Т. Елерса для вивчення мотивації досягнення успіху): (Опис тесту Елерса - продовження) Роботи Дж. Аткінсона, Х. Хекхаузена та ін.

Продемонстрували, що існує, як мінімум, три принципових мотиваційних вектора, які у вирішальній мірі визначають характер взаємозалежності діяльнісної активності і мотивації досягнення: індивідуальні суб'єктивні уявлення про ймовірність особистісного успіху і складності, що стоїть перед індивідом завдання; ступінь значущості для суб'єкта цього завдання і, в зв'язку з цим, сила прагнення підтримати і підвищити самооцінку; схильність даної конкретної особистості до адекватного приписування собі самій, іншим людям і обставинам відповідальності за успіх і невдачу.

З точки зору Д. Мак-Клелланда, мотивація досягнення може розвиватися і в зрілому віці в першу чергу, за рахунок навчання. Як підкреслює Л. Джуелл "крім того, вона може розвиватися в контексті трудової діяльності, коли люди безпосередньо відчувають всі переваги, пов'язані з досягненнями". Адекватна мотивація досягнення може закономірно формуватися і конструктивно реалізовуватися лише в рамках системи відносин, які характеризуються рисами справжнього співробітництва і, перш за все, гармонійного поєднання особистісно не руйнувати тиску: позитивного санкціонування за успіхи і не принизливої підтримки в разі невдачі.

3. Отримані результати

психологічний мотивація спорт студент

Оцінка рівня особливостей мотивації до успіху у студентів

З метою встановлення мотивації та відокремлення позитивної (мотивації на успіх) та негативної (боязнь невдач) мотивації, які складали вибірку дослідження ми використовували опитувальник «Мотивація успіху і боязнь невдачі» А.О. Реана.

За результатами даного опитувальника можемо зазначити мотивацію до успіху у студентів и розподілити їх за певними рівнями. Так, студенти у яких діагностується мотивація на невдачу (боязнь невдачі) - 13,79% ,студенти у яких слід вважати, що мотиваційний полюс яскраво не виражений - 31,03%, студенти у яких високі показники мотивації на успіх (надія на успіх) - 55,17% (див. Рис. 1).

Якісна інтерпретація результатів дослідження свідчить про те, що 55.17% студентів мають високий рівень мотивації (надії) на успіх у спорті. Мотивація на успіх відноситься до позитивної мотивації. При такій мотивації людина, починаючи справу, має на увазі досягнення чогось конструктивного, позитивного. В основі активності людини лежить надія на успіх і потреба в досягненні успіху. Такі люди зазвичай впевнені в собі, в своїх силах, відповідальні, ініціативні й активні. Їх відрізняє наполегливість у досягненні мети, цілеспрямованість.

Яскраво не виражений мотиваційний полюс характерне для 31,03% студентів. Так, їх можна описати як таких, що не відчувають сильної впевненості у собі, але не можна сказати протилежне, притому студенти з таким рівнем хоча і приймають участь у змаганнях або займаються спортом, але в них не має певного «настрою».

Слід зазначити що такі досліджувані складають так звану групу ризику, адже дія стресових факторів або навантаження, може як мобілізувати спортсмена на високі результати і дати змогу проявити себе, так і навпаки знизити рівень не тільки мотивації на успіх а в загали на весь організм. Через низькі результати або поразку у змаганнях.

Мотивації на невдачу відноситься до негативної мотивації. Високий рівень мотивації на невдачу (боязнь невдачі) було виявлено у 13,79% опитуваних, при даному типі мотивації активність людини пов`язана з потребою уникнути зриву, осуду, покарання, невдачі.

Взагалі в основі цієї мотивації лежить ідея уникнення і ідея негативних очікувань. Починаючи справу, людина вже заздалегідь боїться можливої невдачі, думає про шляхи уникнення цієї гіпотетичної невдачі, а не про способи досягнення успіху. Люди, мотивовані на невдачу, зазвичай відрізняються підвищеною тривожністю, низькою впевненістю в своїх силах. Намагаються уникати відповідальних завдань, а при необхідності вирішення надміру відповідальні завдань можуть впадати в стан близький до панічного. Принаймні. ситуативна тривожність у них в цих випадках стає надзвичайно високою. Все це, разом з тим, може поєднуватися з досить відповідальним ставленням до справи.

Наступною методикою дослідження мотивації успішності студентів які займаються спортом була «Методика діагностики особистості на мотивацію до успіху Т. Елерса», завдяки якій ми змогли отримати додаткову інформацію про особливості мотивації до успіху досліджуваних та порівняти достовірність та надійність отриманих даних за попередньою методикою.

Проаналізувавши отримані результати, ми побачили, що серед загальної кількості вибірки переважає молодь з високим рівнем мотивації до успіху, тобто 51.72% (див. Рис. 2). Такі данні свідчать, що досліджувані здатні йти на середнього рівня ризик для досягнення бажаного, схильні орієнтуватися на власні сили, гнучко і наполегливо добиватися поставленої мети, ініціативність у виконанні тієї чи іншої діяльності,а також їм властиві почуття власної гідності, незалежності та легкість у комунікації з людьми. Середній рівень мотивації до успіху у спорті було діагностовано у 31.03% опитуваних, тобто при такій мотивації людина не боїться ризикувати, вона не є скованою у своїх діях, бо можлива невдача не надто хвилює її. Низький рівень мотивації було виявлено у 17.24% випробуваних , що майже співпадає з результатами за методикою А.О. Реана. Респонденти у яких мотивація до успіху низька, не прагнуть досягти перемоги, не схильні докладати власних сил у працю, апатичні, пасивно ставляться до життя.

Отже, за допомогою двох методів, а саме «Методика діагностики особистості на мотивацію до успіху Т. Елерса» і опитувальник «Мотивація успіху і боязнь невдачі» А.О. Реана, ми дослідили рівень успішності та мотиву успіху у молоді. Так узагальнюючи отримані результати, можна побачити, що близько половини студентів мають високі показники за обома методами, тобто їх рівень характеризується відчуттям психологічного ті особистісного комфорту, активністю та оптимізмом.

Трохи менше студентів мають середній рівень успішності, тобто вони належать до групи ризику, адже подальша дія позитивних або негативних показників, може загрожувати даній частині вибірці виникненням зниження або збільшення досягнень у спорті, що може спричинити дезорганізацію психологічної діяльності та фізичних функцій, що, звичайно, може вимагати втручання відповідних фахівців.

Надалі для перевірки висунутої гіпотези що у студентів з високим рівнем успішності в спорті спостерігатимуться певні домінуючи мотиви ми будемо співставляти дані методик по визначенню рівня успішності за результатами опитувальника «Мотивація успіху і боязнь невдачі» А.О. Реана, адже, як ми побачили, за даними цієї методики та «Методики діагностики особистості на мотивацію до успіху Т. Елерса» розподіл вибірки досліджуваних за рівнями був майже однаковий за обома методиками.

Виявлення мотивів студентів до занять спортом

Для виявлення мотивів які спонукають студентів займатися спортом, ми використовували методики: «Мотиви занять спортом» А.В. Шаболтас, «методика вивчення мотивів занять спортом» В.І. Тропнікова, за допомогою якої ми отримали інформацію про мотиви, які спонукають молодь займатися спортом та їх домінуючи мотиви.

Використання методик вивчення мотивів до заняттям спортом, дозволило нам більш детально питання домінуючих мотивів у молоді.

Основною методикою виявлення мотивів занять спортом у нашому дослідженні була методика «Мотиви занять спортом» А.В. Шаболтас.

Результати методики оцінювалися на підставі восьми мотивів-категорій: мотив емоційного задоволення (ЕУ); мотив соціального самоствердження (СС); мотив фізичного самоствердження (ФС); соціально-емоційний мотив (СЕ); соціально-моральний мотив (СМ);мотив досягнення успіху у спорті (ДУ);спортивно-пізнавальний мотив (СП) ; мотив підготовки до професійної діяльності (ПД) .

За результатами дослідження серед восьми мотивів-категорій три мотиви являються явно вираженими: мотив досягнення успіху у спорті (ДУ) є основним для більшої кількості студентів на першому місці - 51.72%; соціально-моральний мотив (СМ) на другому місці - 43,09% та мотив соціального самоствердження (СС) на третьому місці у - 37,93% опитуваних які займаються спортом. Що стосується інших мотивів-категорій то розподіл такий: мотив підготовки до професійної діяльності (ПД) четвертому місці - 18,97%; мотив фізичного самоствердження (ФС) на п'ятому - 17,24%; мотив емоційного задоволення (ЕУ) та соціально-емоційний мотив (СЕ) на шостому та сьомому місці -13,79% та спортивно-пізнавальний мотив (СП) - 6,9% у студентів на останнім місці серед мотивів які спонукають займатися спортом (див. Рис. 3).

Рисунок 3. Структура мотивації у студентів за методикою А.В. Шаболтас

Якісна інтерпретація результатів дослідження свідчить про те що найбільш вираженими мотивами займання спортом у студентів є три: мотив досягнення успіху у спорті (ДУ) - 51.72%; соціально-моральний мотив (СМ) - 43,09% та мотив соціального самоствердження (СС) - 37,93%.

Таким чином, переважаючими причинами заняття спортом у студентів можна назвати досягати успіху, поліпшення особистих спортивних результатів. Йому відповідає судження: "Я регулярно тренуюся, щоб підтримувати і підвищувати досягнуті результати, щоб домогтися поставленої переді мною мети", прагнення до успіху своєї команди, заради якої треба тренуватися, мати хороший контакт з партнерами, тренером. Йому відповідає судження: "Моя спортивна команда повинна займати лідируючу позицію. Я хочу внести свій внесок у цю справу. Я не хочу підводити свого тренера і товаришів, це змушує мене більше тренуватися" та прагнення проявити себе, що виражається в тому, що заняття спортом і досягають при цьому успіхи розглядаються і переживаються з точки зору особистого престижу, поваги знайомими, глядачами. Йому відповідає судження: "Я займаюся, спортом, так як добиваюся успіхів. Мої товариші по школі і спортивній команді, так само як глядачі, поважають мене за це. Під час змагань приємно бути в центрі уваги, підвищувати свій престиж.

Далі ми бачимо високу щільність результатів по п'яти з основних мотивів заняття спортом, де першочерговими є мотив підготовки до професійної діяльності (ПД) - 18,97% та мотив фізичного самоствердження (ФС) - 17,24% далі за спаданням значимості йдуть мотиви з однаковими результатами мотив емоційного задоволення (ЕУ) та соціально-емоційний (СЕ) - 13,79%. Та на останньому місці з великим відривом виявився спортивно-пізнавальний мотив (СП) - 6,9% .

Частина отриманих результатів може буди обумовлена важливим значенням отримання задоволення від спортивної діяльності і невисокий ступінь значення мотива підготовки до професійної діяльності є природним для студентів 17-19 років. При цьому для студентів первинним мотивом є досягнення високих спортивних досягнень у спорті.

Даний мотив дуже виражений та займає перше місце серед інших мотивів. Це може свідчити про те, що досліджені від самого початку є більш мотивовані на досягнення високого спортивного результату та демонструючи перевагу над іншими.

Оцінити ступень вираженості мотивів дозволить «Методика вивчення мотивів занять спортом» В.І. Тропнікова. Завдяки чому нами було підраховано ступінь вираженості у студентів того чи іншого мотиву або потреби: спілкування, пізнання, матеріальні блага, розвиток характеру і психічних якостей, фізична досконалість, поліпшення самопочуття і здоров'я, естетичне задоволення і гострі відчуття, придбання корисних для життя умінь і знань, потреба в схваленні, підвищення престижу і бажання слави, колективістська спрямованість. За результатами був обчислений середній показник в групі з того чи іншого мотиву (див. Рис. 4).



Рисунок 4. Структура мотивації у студентів за методикою В.І. Тропнікова

Як видно з малюнка, у студентів які займаються спортом, лідером серед мотивів є мотив підвищення престижу - 55,17% бажання слави - 44.83% та мотив спілкування - 37.93%. З отриманих даних можна зробити висновок про те, що в групі високо цінуються високі спортивні досягнення, престиж, схвалення у групі, спілкування та взаємозв'язок у групі, що немало важливо для підліткового віку.

Мотив фізичного вдосконалення - 20,69% та спрямованість у колективі - 15,52% так само високо оцінений, це говорить про бажання стати лідером в певному колективі і високо цінуються фізичний розвиток, спритність, гнучкість, координація, сила так само даний мотив відповідає за прагнення досягти нових результатів і висот в спорті, що благотворно позначається на кар'єрі як спортсмена і в команди у майбутньому, так і на уроках фізичного виховання.

За методикою «Вивчення мотивів занять спортом», випробовувані дали високі показники мотив підвищення престижу, бажання слави та мотиву спілкування. Тобто незалежно від роду спортивної діяльності,студенти багато в чому мотивовані фізично розвинені що багато в чому обумовлено специфікою віку. Гравці хочуть бути більш успішними, і привабливими як для однолітків, так і для оточуючих в цілому.

Так само неможливо залишити поза увагою мотиви, що проявилися на низькому рівні, в їх числі: мотив пізнання - 6,9%, естетичного задоволення і гостроти відчуттів - 13,79% та мотив придбання корисних для життя умінь і знань - 8.62%. У всіх студентів в нашому дослідженні дали за цими показниками низькі результати, з, чого можна зробити висновок, що низько оцінюють дані показники підлітки в силу свого віку. Але так, же можна сказати, що група студентів і викладачі роблять акцент на інших спортивних показниках. Але розвиток характеру відбувається не залежно від, бажання спортсменів, в ході постійних занять і змагань виробляється витривалість як фізична, так і моральна. Відбувається пізнання себе як особистості, як учасника змагань, і як спортсмена в повному розумінні цього слова. Пізнання виражається і в тому, що студенти пізнають і освоюють нові види спорту, пізнають специфіку спілкування з іншими студентами, вчитися працювати в команді і досягати індивідуальних результатів.



Висновки

Отже, в результаті аналізу та інтерпретації результатів емпіричного дослідження було встановлено:

1. При обробці результатів методик «Методика діагностики особистості на мотивацію до успіху Т. Елерса» і опитувальник «Мотивація успіху і боязнь невдачі» А.О. Реана, ми дослідили рівень успішності та мотиву успіху у молоді. Так узагальнюючи отримані результати, можна побачити, що близько половини студентів мають високі показники за обома методами, тобто їх рівень характеризується відчуттям психологічного ті особистісного комфорту, активністю та оптимізмом.

2. Якісна інтерпретація результатів дослідження «Мотиви занять спортом» А.В. Шаболтас. свідчить про те що найбільш вираженими мотивами займання спортом у студентів є три: мотив досягнення успіху у спорті (ДУ), соціально-моральний мотив (СМ) та мотив соціального самоствердження (СС)

Таким чином, переважаючими причинами заняття спортом у студентів можна назвати досягати успіху, поліпшення особистих спортивних результатів та соціального самоствердження у групі або у команді.

3. Оцінити ступень вираженості мотивів дозволить «Методика вивчення мотивів занять спортом» В.І. Тропнікова. Завдяки чому нами було підраховано ступінь вираженості у студентів за допомогою отриманих даних можна зробити висновок про те, що в групі високо цінуються високі спортивні досягнення, престиж, схвалення у групі, спілкування та взаємозв'язок у групі, що немало важливо для підліткового віку.

4. Так узагальнюючи отримані результати, можна побачити, що у студентів три мотиви за обома методиками співпадають: мотив або підвищення престижу у спорті; соціально-моральний мотив та спілкування; бажання слави та мотив соціального самоствердження.

Що стосується інших мотивів то вони відрізняються невеликими показними, загалом схожість мотивів за двома методиками свідчить, про впевненість студентів у своїх мотивах які стосуються спортивної діяльності. Мотиви з високими показниками свідчать про наявність певних потреб у досягнені найвищих результатів, успіху, бажання слави та соціального становлення у команді або групі.

Таким чином за допомогою комплексу методик ми змогли довести нашу гіпотезу. Зокрема у студентів з високим рівнем успішності в спорті спостерігатимуться такі особливості мотивації: досягнення успіху в спорті, успішності та становлення у команді. Це обумовлено розвитком характеру який відбувається не залежно від, бажання спортсменів, в ході постійних занять і змагань загартовується витривалість як фізична, так і моральна. Відбувається пізнання себе як особистості, як учасника змагань, спортсмена в повному розумінні цього слова. Пізнання виражається і в тому, що студенти пізнають і освоюють нові види спорту, специфіку спілкування з іншими студентами, вчитися працювати в команді і досягати індивідуальних результатів.



Список використаних посилань

1. Маклаков А.Г. Общая психология: учебник для вузов. СПб: Питер, 2007. -583 с.

2. Маклаков А.Г. Общая психология: учебник для вузов. СПб: Питер, 2007. - 583 с.

3. Шаболтас А.У. Мотиви занять спортом / А.У. Шаболтас - К.: Олімпійська література, 2004. - 189 с.

4. Прогонюк Л.Н., Мустафина Л.Н. Исследование мотивации достижения в условиях спортизированного физического воспитания в общеобразовательной школе // Физическая культура: воспитание, образование, тренировка. - 2002. -№1. - С. 15-16.

5. Марищук, В.Л. Методики психодиагностики в спорте / В.Л. Марищук. - СПб. : ВИФК, 1996. - 30 с.

6. Шаболтас А.В. Рискованное поведение как реакция на неконтролируемый стресс / А.В. Шаболтас, Д.А. Жуков // Вестник СПбГУ. Серия 12: Педагогика, психология, социология. - 2011. - Вып. 1. - С.25-32.

7. Малкіна-Пих І.Г.. Психосоматика: Довідник практичного психолога. - М.: Видавництво Ексмо. - 992 с., 2005

8. Евгений Павлович Ильин Мотивация и мотивы: Питер; СПБ; 2011, С. 478-482.

9. Фетискин Н.П. Социально-психологическая диагностика развития личности и малых групп / Н.П. Фетискин, В.В. Козлов, Г.М. Мануйлов. - 2-е изд., доп. - М.: Психотерапия, 2009. - 544 с.

Размещено на allbest.ru