Порушення дитячо-батьківських взаємин як чинник виникнення хронічного стресу у підлітків

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПОРУШЕННЯ ДИТЯЧО-БАТЬКІВСЬКИХ ВЗАЄМИН ЯК ЧИННИК ВИНИКНЕННЯ ХРОНІЧНОГО СТРЕСУ У ПІДЛІТКІВ

О. В. Анопрієнко

Постановка проблеми. Сімейні взаємини є джерелом розвитку особистості та значною мірою впливають на психоемоційний стан дітей і підлітків. Так численні дослідження з проблеми виховання у сім'ї доводять, що стиль виховання впливає на соціальний розвиток, поведінку та емоційний стан дитини. Необхідно зазначити що особливе місце в період росту та становлення особистості відіграє стиль батьківської поведінки у взаєминах з дитиною, вміння зрозуміти її почуття та переживання. Але дуже часто в період дорослішання дітей батьки не враховують зміни, які відбуваються з підлітками, порушуються дитячо-батьківські відношення, які спричиняють формуванню стійких емоційних переживань у підлітків та як наслідок виникненню хронічного стресу. Виникнення хронічного стресу в підлітковому віці негативно впливає на всі сфери життєдіяльності особистості, на розвиток її, цілеспрямованості, соціальну, психологічну та фізичну активність.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Дослідженням стресових станів, їх виникненням та розвитком, проявами та наслідками займались як вітчизняні так і закордонні науковці, асаме:Р. Ю. Аббасов, І. В.Бажанова, Е.Ф.Бажин, Д.П.Березкин, В. Н. Герасіменко, А. В. Гнезділов, Б. В. Зейгарник, В. В. Ніколаєва та інші.

Дослідженнями у сфері біологічного і фізіологічного стресу, психологією і фізіологією емоцій, адаптацією особистості до екстремальних умов, проблемою розвитку психосоматичних захворювань займались такі дослідники як У. Кеннон, Г. Сельє, І. П. Павлов, Л. А. Орбелі, Е. Геллгорн, А. Г. Кнорре, Н. С. Четвериков, Е. П. Сепп, Г. В. Архангельський та інші. У вітчизняній психології теоретичні, методологічні і практичні питання розвитку стресу і протидії йому зайшли відображення у працях Л. І.Анфиферової, В.А. Бодрова, Л.Г.Дикой, Л.А. Китаєвої-Смика, Т.Л.Крюкової, А.Б. Леонової, В. Л. Маришука, С. Д. Максименка, В.І. Медведєва, С. К. Нартової-Бочавер, К. В. Судакова, Н. Ф. Шевченко та інших дослідників.

Стиль батьківської поведінки впливає на адаптацію підлітка до стресової ситуації та саморегуляцію його психологічного стану. Проблемі саморегуляції особистості присвячено наукові праці таких дослідників як Вірна Ж. П., Зайва О. О., Ілійчук В. І., Кириченко Т. В., Литвинова Л. В., Малазонія С. В., Ніколаєнко О. С., Пов'якель Н. І..

Аналіз досліджень засвідчує, що основна увага в роботах приділяється переважно стресовим впливам і проявам і меншою мірою впливу стилю батьківської поведінки, на виникнення та подоланню хронічного стресу у підлітковому віці. Недостатній рівень вивчення цього аспекту, відсутність відповідних рекомендацій щодо стилю поведінки в стресовій ситуації, як чинника, який впливає на адаптацію щодо стрес-фактора, формування захисних механізмів подолання та профілактики хронічного стресу у підлітків дають підстави для проведення дослідження у цьому напрямку.

Таким чином, дослідження стилю батьківської поведінки як чинника виникнення та подолання хронічного стресу у підлітків набуває соціальної значущості, як можливого фактору підвищення ефективності надання психологічної допомоги у сфері діяльності психолога-практика.

Мета дослідження: вивчення стилю батьківської поведінки, як чинника виникнення хронічного стресу в підлітковому віці. Завдання дослідження: провести емпіричне дослідження та обґрунтувати вплив батьківської поведінки на виникнення хронічного стресу у підлітків.

Експериментальна база дослідження. Дослідження проводилося на базі Національної дитячої спеціалізованої лікарні «ОХМАТДИТ» м. Києва впродовж 2009-2013років. У дослідженні взяли участь всього 172 опитуваних, із них: 86 підлітків 13-16 років, та їх батьки у кількості 86 осіб.

Підлітковий вік є сенситивним до сприйняття себе, фізичних змін, які з ними відбуваються в період дорослішання. Підлітковий вік вважається періодом активної соціалізації, що характеризується бажанням спілкування з однолітками, реакціями «згуртованості», пізнанням нового, формуванням навичок та умінь. Порушення дитячо-батьківських взаємин приводить до виникнення багатьох психологічних проблем у підлітків і, як наслідок, хронічного стресу.

Програма емпіричного дослідження складалася з 3-х етапів:

1 етап - обґрунтування експериментального дослідження, підбір психодіагностичних методик для реалізації поставлених завдань;

2 етап - дослідження чинників хронічного стресу у підлітків, а також індивідуально- психологічних особливостей особистості;

3 етап - дослідження стилю батьківської поведінки, як чинника виникнення та подолання хронічного стресу підлітків.

Методи пілотажного дослідження: Опитувальник «Поведінка батьків і відношення підлітків до них» (ADOR - скорочено, підлітки про батьків) Е. Шефера модифіковано та адаптовано З. Матейчиком і П. Ржичаном; шкала реактивності та особистісної тривожності. Розроблена Ч. Д. Спілбергом (США) і адаптована Ю. Л. Ханіним; дослідження самооцінки за методикою Дембо-Рубінштейна в модифікації А. М. Прихожан; опитувальник батьківського відношення О. Я. Варга, В. В. Століна; опитувальник «Копінг-механізми» Е. Хайма; тест: оцінка рівня суб'єктивного контролю М. Снайдера.

При аналізі проблеми механізмів та чинників виникнення хронічного стресу у підлітковому віці важливим аспектом виступає дослідження батьківсько-дитячих взаємин та ставлення підлітка до них. З цією метою нами було використано опитувальних «Поведінка батьків і відношення підлітків до них» (ADOR) Е. Шефера, модифікований З.Матейчиком і П. Ржичаном. Опитувальник вивчає установки, поведінку та методи виховання батьків так, як бачать їх діти в підлітковому віці.

Методика дає можливість оцінити виховання підлітків за наступними шкалами: позитивності (POZ); директивності (DIR); ворожості (HOS); автономності (AUT); непослідовності (NED) виховання. Опитування було проведено серед підлітків від 13-16 років. У кожній віковій категорії діти підліткового віку заповнювали опитувальник окремо ставлення до них матері та окремий бланк ставлення до них батька.

Серед опитаних дітей 13 років про ставлення батька до них було отримано наступні результати, які представлені в таблиці 1.

Таблиця 1.