Особливості психологічної сумісності при формуванні повторного шлюбу

Размещено на http://www.allbest.ru/

2

ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СУМІСНОСТІ ПРИ ФОРМУВАННІ ПОВТОРНОГО ШЛЮБУ

Н.І. Погорільська,

О.М. Ічанська,

Н.С. Логінова

(м. Київ)

В статье представлены эмпирическое исследование особенностей психологической совместимости при формировании повторного брака. Дан краткий обзор отечественных и зарубежных источников по теме психологических особенностей повторного брака. Для раскрытия особенностей психологической совместимости было привлечено 94 испытуемых, вступающих в брак впервые (51 женщина и 42 мужчины) и 96 человек, которые женятся повторно (45 женщин и 51 мужчина). Установлено, что индикатором успешной психологической совместимости является высокий и средний уровни адаптивности, что соответственно, легло в основе выделения четырех групп: высоко адаптированные и средне адаптированые исследуемые брачующиеся впервые и высоко адаптированные и средне адаптированые испытуемые, вступающие в брак вторично. Для каждой из групп установлены свои особенности психологической совместимости. Средне адаптированным исследуемым, вступающих в брак впервые, способствует осознанию собственной роли и умение контролировать эмоции. Для высоко адаптированных - ориентация на супружеское взаимодействие и контроль эмоций. Для средне адаптированных при повторном браке положительное значение имеет рационализм сознательного выбора, ориентация на семью и взаимодействие. И на этапе повторного вступления в брак успешной психологической совместимости у лиц с высоким уровнем адаптивности способствует переоценка большинства ценностей, стремление к реализации себя как семьянина.

емоція психологічна адаптація подружжя шлюб

Актуальність теми. Дослідження останніх відбивають кризовий стан інституту шлюбу, проявами чого є зниження кількості зареєстрованих шлюбів, висока частота адюльтерів, постійне зростання кількості розлучень та неповних сімей (К. Паджаковска, 2002) та ін. Фіксується зниження якості сімейних стосунків та задоволеності шлюбом, погіршення адаптивних можливостей сім'ї, зростання її дисфункційності (М.К. Дубас, 2000; І.Л. Леванова, 2006). Якщо раніше шлюб вважався за більш чи менш удалий, але непорушний союз, то сьогодні розлучення стають звичною формою подолання подружніх конфліктів. Велика кількість подружніх пар відмовляється від розв'язання поточних проблем на користь розлучень (З. Бауман, 2002).

Проте, не дивлячись на не зовсім вдалий попередній досвід, розлучені через деякий час знову одружуються. Вважається, що повторний шлюб, загалом, функціонує за тими механізмами, що й перший (О.П.Арнаутова, 1995; М.В. Кулігіна, 1996; О.С. Васильєва, 2000; С.І. Голод, 2002; Т.О. Гурко, 2002; І.Ф. Демєнтьєва, 2004; О.Ю. Каушанська, 2003; М.Г. Краснов, 2001; С.П. Суровягін, 2000 та ін.). Проте, на нашу думку, повторний шлюб має свої особливості та специфічні механізми утворення, становлення та життєвого циклу. Отже, визначення чинників і психологічних механізмів успішного повторного шлюбу є важливим як у контексті забезпечення здоров'я нації, так і формування просоціальної активності особистості.

Одним з комплексних понять, що об'єднує в собі чинники успішного шлюбу являється психологічна сумісність партнерів. Тому, аналізуючи проблеми психології сім'ї та подружніх відносин, багато дослідників розглядали й поняття сумісності подружжя (О.М. Волкова, 1979, М.М. Обозов, 1982, Т.М. Трапезнікова, 1985 та ін.). При цьому, «сумісними можна вважати тих людей, які у відомому сенсі неподільні (один не може бути без іншого), автономні (в сенсі внутрішнього самоврядування). Найбільш суттєва ознака положень явищ цілісності та сумісності - наявність внутрішньої єдності суб'єктів спілкування» [1, с. 166].

Отже, мета дослідження полягає у виявленні особливостей компонентів успішної психологічної сумісності партнерів на етапі формування повторного шлюбу. Предмет дослідження - особливості компонентів психологічної сумісності партнерів на етапі формування повторного шлюбу, а саме особливості ціннісних орієнтацій, установок, потреб та рольової узгодженості.

У процесі аналізу, систематизації та узагальнення теоретичного матеріалу було виділено компоненти емпіричного дослідження та підібрані адекватні методики їх вивчення (див. табл. 1.).

З метою встановлення зв'язків та розбіжностей використовувалися методи математичної статистики: коефіцієнт кореляції Пірсона, метод математичної обробки t-Ст'юдента.

Дослідження проводилося на базі сімейно-консультативного кабінету психолога ПП «Агенція Весілля». Усього дослідженням було охоплено 95 пар респондентів, віком від 19 до 44 років, що збираються найближчим часом зареєструвати шлюб. 80% від усіх пар проживають разом, що дає право стверджувати, що кожен з них уже прийняв на себе роль чоловіка та дружини, усвідомлює свій вибір та рівень відповідальності. Стаж відносин між партнерами складає від 3 місяців до 3 років при реєстрації першого шлюбу, та від 1 року до 8 років при реєстрації другого шлюбу.

Таким чином, психологічна сумісність - це багаторівневе утворення, що забезпечується адекватною відповідністю партнерів, а саме узгодженістю рольових очікувань, цінностей,

потреб та установок, індивідуальних особливостей та як наслідок - сприяє кращій внутрішньо сімейній адаптивності особистості до нових умов.

Щоб сімейний союз був благополучним, необхідно, щоб обидва партнери мали загальні уявлення про сімейне життя і його цілі. Виходячи із вищенаведених положень було проведено подальше емпіричне дослідження. Для початку вибірку досліджуваних було розподілено за критерієм черговості шлюбу. Таким чином, до першої групи потрапило 94 досліджуваних, що перший раз вступають до шлюбу (51 жінок та 42 чоловіки), а до другої групи було віднесено 96 досліджуваних (45 жінок та 51 чоловіків), що повторно вступають до шлюбу.

З метою визначення ролі та місця індивідуальних особливостей та компонентів психологічної сумісності у процесі ефективної сімейної взаємодії було застосовано кореляційний аналіз за критерієм Пірсона. За допомогою даної процедури були отримані певні структури, що обумовлюють особливості психологічної сумісності на етапі вступу до шлюбу в залежності від різного рівня адаптивності до внутрішньо сімейних умов.

Таблиця 1 Компоненти психологічної сумісності та методики її дослідження

В усіх групах респондентів, незалежно від рівня адаптивності та порядку шлюбу було встановлено пряму залежність між такими головними аспектами подружньої сумісності: «подружня відповідність» (від 0,493 до 0,701 при р<0,01), «адаптивність» (від 0,456 до 0,682 при р<0,01), «рольова адекватність» як показник психологічної сумісності (від 0,421 до 0,604 при р<0,01) та «задоволеність відносинами» (від 0,399 до 0,566 при р<0,01). Такі зв'язки дали змогу визначити основні взаємопов'язані складові психологічної сумісності, за якими надалі було визначено особливості компонентів сумісності та індивідуальних особливостей в залежності від різного рівня адаптивності.

Отже, у групі досліджуваних з середнім рівнем адаптивності, що вперше вступають у шлюб відповідно до вищезазначених складових було виявлено наступні позитивні зв'язки: показник «відповідальність» прямо пов'язаний з «подружньою відповідністю» (0,408 при р<0,01), «адаптивністю» (0,451 при р<0,01), «задоволеністю відносинами» (0,402 при р<0,05) та «рольовою адекватністю» (0,421 при р<0,01). Показники «узгодженість потреб» та «стаж відносин» також мають позитивні кореляційні зв'язки з вищезазначеними складовими (при р<0,01). Це дає змогу стверджувати, що для забезпечення успішної психологічної сумісності при середньому рівні адаптивності особистість має адекватно усвідомлювати рівень відповідальності за вчинки та обов'язки, які вона повинна виконувати, вступаючи у шлюб. Раціональна узгодженість очікувань, ролей та потреб зі збільшенням стажу відносин може призводити до збільшення рівня адаптивності та сприяє ще більшій задоволеності власними відносинами.

Показник цінностей «життєрадісність» та «альтруїстичний тип» прямо пов'язані з показниками «подружня відповідність» (0,488 при р<0,01; 0,639 при р<0,01), «адаптивність» (0,401 при р<0,01; 0,708 р<0,0і) та «задоволеність» (0,399 р<0,05; 0,531 р<0,01). Тобто, запорукою щасливих, теплих та щирих відносин являється позитивне ставлення один до одного, прагнення піклуватися, підтримати у тяжку хвилину та вміння поступатися власними інтересами заради досягнення спільних цілей.

Показник «альтернатива між почуттям обов'язку та задоволення» має зворотній зв'язок з складовими «подружня сумісність» (-0,385 при р<0,01), «адаптивність» (-0, 422 при р<0,01) та «задоволеність» (-0,506 при р<0,01). Тобто, успішна взаємодія у шлюбі обумовлена раціональним усвідомленням очікувань від шлюбу, у випадку якщо він сприймається лише як обов'язок знижується рівень адаптивності та задоволеності відносинами та, як наслідок, призводить до подружньої невідповідності.

Зворотній зв'язок мають також показники «потреба в агресії» та «потреба у незалежності» з «адаптивністю» (-0,643 при р<0,01; -0,655 при р<0,01), «рольовою адекватністю» (-0,508 при р<0,01; -0,488 при р<0,01) та «задоволеністю відносинами» (-0,511 при р<0,01; -0,534 при р<0,01). Таким чином, якщо подружжя прагне побратися лише для того, щоб відлучитися від батьківської сім'ї, стати автономною та незалежною, при цьому відносини з близькими мають негативний чи агресивний характер, адаптивність у новоствореній сім'ї може бути на низькому рівні через неусвідомленість власних ролей та обов'язків, а отже, сприяє зниженню задоволеності власними відносинами.

Кращій адаптивності та задоволенню власними відносинами сприяє «любов» (0,596 при р<0,01; 0,687 при р<0,01) та «самоконтроль» (0,601 при р<0,01; 0,428 при р<0,01). Тобто, вміння контролювати власні емоційні стани, стриманість та дисциплінованість на фоні щирих та теплих почуттів здатні сприяти покращенню психологічного клімату сім'ї та сприяють задоволеності.

«Рольова адекватність» та «задоволеність» напряму пов'язані з типом «покірний» ( 0,366 при р<0,01; 0,428 при р<0,01). Тобто, поступливість та прийняття думки, цінностей та потреб іншого, адекватне усвідомлення власної ролі та обов'язків сприяють позитивній оцінці відносин.

Судячи з отриманих результатів можна припустити, що на етапі вступу до шлюбу вперше успішній психологічній сумісності партнерів з середнім рівнем адаптивності сприяє усвідомлення власної ролі, обов'язків та рівня відповідальності, які доведеться прийняти в майбутньому. Уміння контролювати власні емоції, сприймати партнера таким, яким він є, вміння піклуватися та бути відкритим, добрим, поступливим, емпатійним та життєрадісним, що в свою чергу забезпечує високий рівень задоволеності власним шлюбом.

У групі досліджуваних з високим рівнем адаптивності, що вперше вступають у шлюб було виявлено дещо інші показники, ніж у попередній групі.

Цінності «щасливе сімейне життя» та «життєва мудрість» напряму пов'язана з «адаптивністю» (0,433 при р<0,01; 0,461 при р<0,01), «подружньою відповідністю» (0,571 при р<0,01; 0,499 при р<0,01), «рольовою адекватністю» (0,611 при р<0,01; 0,541 при р<0,01) та «задоволеністю відносинами» (0,456 при р<0,01; 0,374 при р<0,01). Показник «освіченість» має позитивні зв'язки з «адаптивністю» (0,408 при р<0,01) та «рольовою адекватністю» (0,452 при р<0,01). Тобто успішній взаємодії у шлюбі, що націлена на щасливе сімейне життя сприяє зрілість суджень, широта поглядів та здоровий глузд, що формуються на основі життєвого досвіду.

Інструментальна цінність «терпимість» напряму пов'язана з «адаптивністю» (0,566 при р<0,01), «рольовою адекватністю» (0,476 при р<0,01) та «задоволеністю відносинами» (0,455 при р<0,01). Цінність «чуйність» має взаємозв'язок з «подружньою відповідністю» (0,507 при р<0,01), «рольовою адекватністю» (0,521 при р<0,01) та «задоволеністю відносинами» (0,433 при р<0,01). Позитивний зв'язок помічено також між «вихованістю» та «подружньою відповідністю» (0,341 при р<0,05), «вихованістю» та «рольовою адекватністю» (0,421 при р<0,01).

Вищенаведені показники свідчать про важливість в успішній сімейній взаємодії вміння бути стриманим, не піддаватися емоційним впливам, що можуть призвести до конфліктів; уміння поводитись відповідно до встановлених норм, правил та культури поведінки. А задоволеність у сімейних стосунках обумовлюється здатністю подружжя дбати та піклуватися один про одного.

«Адаптивність» та «подружня відповідність» мають позитивний зв'язок з типом «покірний» (0,634 при р<0,01; 0,679 при р<0,01). У свою чергу «подружня відповідність» та «рольова адекватність» напряму пов'язані з «доброзичливим» типом (0,703 при р<0,01; 0,653 при р<0,01) та обернено з «егоїстичним» типом (-0,421 при р<0,01).

Тобто, індивідуально-психологічні характеристики такі, як доброзичливість, скромність, люб'язність та поступливість, емоційна стриманість, здатність підпорядковуватися, слухняність і чесність у виконанні своїх обов'язків сприяють не лише гармонізації психологічного клімату у сім'ї, а й спрямовує суб'єктів до відкритої взаємодії, розвиває вміння гнучко та компромісно вирішувати проблемні та складні ситуації.

Установка «ставлення до автономності чи залежності подружжя» має обернені зв'язки з показниками «подружня відповідність» (-0,467 при р<0,01) та «задоволеність стосунками» (0,455 при р<0,01). Це свідчить про те, що чим нижчий рівень орієнтації на спільну діяльність подружжя у всіх сферах сімейного життя, тим меншою буде подружня взаємодія та як результат - зниження рівня задоволеності відносинами.

Судячи з результатів цієї групи, можна припустити, що на етапі вступу до шлюбу вперше успішній психологічній сумісності партнерів з високим рівнем адаптивності, сприяє орієнтація на щасливе сімейне життя. Безперечно, цінним стає освіченість та життєвий досвід, орієнтація на подружню взаємодію, а не автономність, прагнення дбати та піклуватися один про одного. Уміння терпляче ставитися до критичних ситуацій, контролювати власні емоції, йти на поступки та конструктивно вирішувати конфлікти задля задоволення спільних потреб та інтересів сприяє високому рівню задоволеності власними відносинами.

Певні особливості психологічної сумісності, що різняться від попередніх груп, було встановлено у групі респондентів з середнім рівнем адаптивності, що повторно вступають у шлюб. Так, позитивні кореляційні зв'язки було виявлено для цінностей «матеріально забезпечене життя» та «чесність» з показниками «адаптивність» (0,689 при р<0,01; 0,545 при р<0,01), «подружня відповідність» (0,445 при р<0,01; 0,501 при р<0,01), «рольова адекватність» ( 0,431 при р<0,01; 0,499 при р<0,01) та «задоволеність відносинами» (0,543 при р<0,01; 0,556 при р<0,01). Таким чином, у даній групі пріоритетними являється чесність та відкритість партнерів один перед одним, можливо, через негативний минулий досвід, що призвів до розлучення. Задля зниження протиріч, що стосуються побутової сфери фактор стабільності обов'язково має підкріплюватися матеріальним чинником, що відіграє певну роль у задоволеності власними відносинами.

Показник «продуктивне життя» та «раціоналізм» має прямий взаємозв'язок з «задоволеністю стосунками» (0,443 при р<0,01; 0,522 при р<0,01) та «рольовою адекватністю» (0,501 при р<0,05; 0,488 при р<0,01). Показник «широта поглядів» напряму пов'язаний із «подружньою відповідністю» (0,415 при р<0,01) та «задоволеністю стосунками» (0,481 при р<0,01).

Вищенаведені показники свідчать про те, що успішній сімейній взаємодії сприяє вміння поважати іншу точку зору, інтереси, звичаї та сприймати людину такою, якою вона є; вміння тверезо і логічно мислити, приймати обдумані, раціональні рішення та максимально повне використання своїх можливостей, сил та здібностей.

Обернені зв'язки показник «розваги» має з «адаптивністю» (0,604 при р<0,01), «подружньою відповідністю» (0,541 при р<0,01) та «рольовою адекватністю» (0,449 при р<0,01), а також показник «свобода» з «адаптивністю» (0,404 при р<0,01) та «подружньою відповідністю» (0,439 при р<0,01).

Тобто, переоцінка цінностей стосовно приємного проведення часу з партнером, а не з друзями, орієнтація на подружню взаємодію, а не автономію, обумовлюють не просто кращу адаптивність у сімейних відносинах, а й гармонію в стосунках.

Також, зворотній зв'язок має «підозрілий» та «егоїстичний» типи з «рольовою адекватністю» (0,379 при р<0,01; 0,421 при р<0,01) та «адаптивністю» (0,609 при р<0,01; 0,511 при р<0,01). Отже, вищенаведені дані дають змогу стверджувати, що такі індивідуально- психологічні якості, як схильність до постійних перевірок партнера, недовіра, злопам'ятність, страх поганого ставлення чи зради, потайність, схильність до суперництва та зверхність, самозакоханість та хвалькуватість сприяють не тільки підвищенню рівня конфліктів у відносинах, дисгармонійних станів, а й порушують цілісність сімейної системи, як подружньої взаємодії.

Сімейні установки, що стосуються «ставлення до дітей» та «ставлення до патріархального чи егалітарного устрою сім'ї» мають прямі кореляційні зв'язки з «адаптивністю» (0,404 при р<0,01; 0,449 при р<0,01) та «подружньою відповідністю» (0,491 при р<0,01; 0,399 при р<0,01).

Отже, такі показники свідчать про об'єктивні погляди на сучасну сім'ю, її устрій, функції та ролі кожного, а також незважаючи на повторний шлюб значення дітей у сім'ї залишається досить значимим.

Відтак, можна припустити, що на етапі повторного вступу до шлюбу успішній психологічній сумісності партнерів з середнім рівнем адаптивності сприяє, в першу чергу, раціоналізм свідомого повторного вибору, матеріально забезпечене життя, орієнтація на сім'ю та взаємодію, а не на розваги, свободу та егоїзм. Чисті, довірливі відносини, засновані на чесності та відкритості, вмінні адекватно сприймати та поважати партнера обумовлюють задоволеність власними стосунками.

Певні особливості психологічної сумісності було встановлено у групі респондентів з високим рівнем адаптивності, що повторно вступають у шлюб. Так, обернені кореляційні зв'язки було виявлено «між значимістю сексуальної сфери» та «адаптивністю» (0,707 при р<0,01), «задоволеністю відносинами» (0,553 при р<0,01) та «подружньою відповідністю» (0,599 при р<0,01). Тобто, на даному етапі подружньої взаємодії інтимно-сексуальна сфера не має істотного значення та не впливає на інші сфери сімейного життя, що в свою чергу може бути пов'язано із зрілістю особистості, переоцінкою цінностей, значимими потребами та фізіологічними особливостями.

«Потреба у піклуванні» напряму пов'язана з «рольовою адекватністю» (0,551 при р<0,01) та «задоволеністю відносин» (0,601 при р<0,01). «Потреба у відмові» має зворотні кореляційні зв'язки з «задоволеністю відносинами» (-0,448 при р<0,01), «рольовою адекватністю» (0,401 при р<0,01) та «подружньою відповідністю» (0,471 при р<0,01). Обернені зв'язки з «адаптивністю» та «подружньою відповідністю» мають «потреба у домінуванні» (-0,582 при р<0,01; 0,611 при р<0,01) та прямі зв'язки «потреба у досягненні» (0,461 при р<0,01; 0,550 при р<0,01).

Отже, можна стверджувати, що в даній групі респондентів висока адаптивність та задоволеність відносинами обумовлюється прагнення допомагати, дбати та піклуватися один про одного, а також бажанням зробити щось швидко і добре, досягти вищого рівня сімейного розвитку. А прагнення контролювати, впливати, перешкоджати у взаємодії, відштовхування приємного і бажаного, прагнення до негативних сторін дійсності сприяють лише розвитку дисгармонійних станів.

«Упевненість у собі» має прямий зв'язок з «задоволеністю стосунками» (0,434 при р<0,01) та «рольовою адекватністю» (0,551 при р<0,01), а «ставлення до грошей» взаємопов'язане з «подружньою відповідністю» (0,433 при р<0,01) та «рольовою адекватністю» (0,387 при р<0,01). Отже, внутрішня гармонія, свобода від внутрішніх протиріч та сумнівів сприяють підвищенню задоволеності власними відносинами. А кращому розумінню один одного у подружніх стосунках також сприяє матеріальний чинник, а саме те, як партнери вміють розпоряджатися грошима та матеріальними цінностями.

Проаналізувавши результати цієї групи, можна припустити, що на етапі повторного вступу до шлюбу успішній психологічній сумісності партнерів з високим рівнем адаптивності сприяє переоцінка більшості цінностей, у порівнянні з вступом у перший шлюб. Прагнення до реалізації себе, як сім'янина, раціональний підхід у справах та вирішенні складних ситуацій, доброзичливе ставлення, націлене на піклування один про одного, свобода від внутрішніх протиріч та сумнівів максимально повне використання своїх можливостей, сил та здібностей для забезпечення щасливого сімейного життя сприяють кращому усвідомленню власної ролі у сімейній структурі взаємодії та як результат - задоволеності власними стосунками.

Висновки

Узагальнюючи вищенаведене, можна констатувати, що детермінантами успішної психологічної сумісності являються високий рівень адаптивності, раціональна подружня відповідність партнерів та рольова узгодженість. У свою чергу, дані складові формують структуру, що пов'язана з раціоналізмом усвідомлення власної ролі та ролі партнера у сім'ї, цінностей та потреб, рівня відповідальності, функцій і обов'язків, які потрібно виконувати. Позитивне ставлення, спрямоване на максимально повне використання своїх можливостей, сил та здібностей для забезпечення щасливого сімейного життя, орієнтація на подружню взаємодію, а не автономність, альтруїзм, вміння поступатися власними бажаннями задля досягнення спільної мети формують цілісний тип сімейної системи, при якому розвиваються гармонійні стосунки, що приносять щастя та задоволення обом партнерам. Подальшими перспективами дослідження стануть вивчення ціннісних орієнтацій та життєвих смислів осіб, які вступають у шлюб більше, ніж двічі.

Література

1. Витек К. Проблемы супружеского благополучия. - М.: Прогресс, 1988. -138 с.

Размещено на Allbest.ru