Неофіційні лідери в закладах позбавлення волі

Друга модель - модель обробки доступної соціальної інформації. Ця модель спирається на прояві агресії як адаптивного вирішення загрози або фактичного досвіду знущань.

Тертя модель - модель відповіді на страх. Ця модель досліджує тих, хто спровокував або виявив агресію по відношенню до іншого. І дослідження цієї теорії виявило такий факт, що навіть у разі наказу проявити агресію щодо іншого, страх являється мотиваційним фактором. Тобто навіть лідер, що наказує, відчуває потенційний страх до жертви, що спонукає його до дії.

Наступна модель - біопсихосоціальна і має в своїй основі еволюційні функції. Тут вже мають місце бути біологічні фактори: гени, гормони, імунітет тощо.

Усі ці моделі являють собою основи для більш глибокого розуміння причин тюремних знущань та його збереження. Вони стали основою для початку побудови системи вирішень цієї проблеми в подальших дослідження.

Таким чином на даний момент практикується психотерапія та терапевтичні групи для реабілітації. Але на базі досліджень моделей можна виділити декілька основних правил для проведення реабілітації. Таким чином небажаним є створення груп, які складаються виключно з жертв або виключно з буллерів, це пов'язано із набутими соціальними ролями. "Групи потерпілих" швидко стають позначками як такі, що сприяють подальшій стигматизації цієї групи. Групи, призначені для хуліганів, також можуть спричинити труднощі. Залякування має певний ступінь статусу серед ув'язнених, особливо серед “молодших” . Таким чином, слід стверджувати, що формування будь-якої групи повинна стимулювати в'язнів забезпечити собі місце в такій групі, щоб отримати вигоду від статусу, пов'язаного з цим.

Але разом з цим змішані групи жертв та насильників не є рішенням проблеми так як являються передумовою виникнення страху та напруження.

Отже, в такому випадку раціональним є створення реабілітаційних груп та груп підтримки для в'язнів не диференційованого характеру, які будуть займатися вирішенням проблем різного характеру, зокрема соціальної адаптації в цілому.

У разі звернення до терапії необхідно враховувати таке поняття як “готовність до терапії”. Таким чином ряд дослідів встановив, що нехтування мотиваційним питанням нівелює будь-який результат терапії. По-перше, пацієнти з низькою мотиваціє або неготовністю негативно впливають на результат мотивованих одногрупників. По-друге вони часто достроково завершують терапію або вибувають з груп. Ефективність програм когнітивно-поведінкової терапії є суттєвою. МакМерран та Феодозі (2005) розглянули 16 досліджень, що порівнювали вибувших і правопорушників, що не проходили терапію, і дійшли висновку, що ті, хто вийшов із програми, частіше повторюють злочини, ніж ті, хто не лікувався. Це стосується програм як в громадських закладах, так і в межах в'язниці. Проте, причинні механізми незрозумілі. Повідомляється, що незавершеність та низький рівень взаємодії пов'язані з низьким моральним рівнем працівників та неадекватною підтримкою з боку установ обмеження свободи[].

Висновок

Отже, в даному розділі ми розглянули причини становлення лідерства в тюремній громаді, а також особливості прояву агресивності у цій соціальній ролі. Розглянуті дослідження вказують нам на масштаб проблем пов'язаних із цим феноменом. Феноменом не тільки неформального, а й формального лідерства, такого як адміністрація тюремного закладу. Самоствердження та самозахист або потреба в безпеці являються основними передумовами становлення лідером, а також і пов'язаними із цим проявленнями агресивної поведінки.

Дослідники почали відходити від вивчення характеру та масштабів агресії, щоб докладніше вивчити внутрішні характеристики тих, хто її проявляє, причому останнім часом зосередився на розробці теоретичних моделей, розроблених з метою сприяння подальшому розумінню в'язнів. Проте залишається проблема того, що дослідження ув'язнених у в'язницях залишаються в зародковому стані порівняно із залякуваннями, які вивчаються в інших умовах, таких як школи. Незважаючи на своє дитинство, все більша увага до розробки теоретичних моделей є однією з найпомітніших досягнень у цій галузі на сьогоднішній день. Такі моделі повинні бути основою для розробки потенційно ефективних підходів до управління знущанням. Всі моделі, викладені тут, зосереджують увагу на ролі навколишнього середовища в тюрмах у поширенні та підтримці знущань, надаючи докази проти фокусу на підходах, що стосуються виключно індивідуальної психопатології.

Темою, що проходить через цю главу, була потреба зосередити увагу на включенні всієї групи пенітенціарної групи у боротьбу із агресивністю, з особливою увагою приділяючи значущість підходам на рівні громади, на відміну від тих, на які впливають моделі покарань.. Таким чином, концентрація уваги на керуванні хуліганами на відміну від викорінення її - це, мабуть, більш реалістичний підхід. Звернувшись до цього, оцінюючи ефективність як організаційних, так і індивідуальних управлінських підходів, спрямованих на зменшення знущань, може стати сферою, в якій майбутні дослідження можуть зосередити свою увагу на необхідності подальшого розвитку цієї галузі.

Висновки

Отже, у даній роботі було вивчено особливості неформального лідерства в закладах позбавлення волі і дотичних із цим питань; особливостей ситуації та особистості на основі узагальнення досвіду проведених за даною темою досліджень.

· За проаналізованою літературою та розглянутими дослідженнями ми можемо узагальнено сказати, що під лідерством розуміється процеси організації малої соціальної групи й управління нею, які сприяють досягненню групової мети або задовільнення потреб кожного із членів цієї групи із оптимальним ефектом, детермінованими панівними в суспільстві навіть закладу позбавлення волі суспільними відносинами. Основною характеристикою цього поняття є те, що лідер формується стихійно, він е висувається групою на певну посаду, а спонтанно виокремлюється займаючи лідерську позицію з відкритої чи прихованої згоди групи у відповідь на окрему ситуацію. Необхідністю становлення лідером являється наявність певних соціально-психологічних якостей, зокрема - ініціативність, харизматичність, лабільність мислення та його творчість у вирішенні задач, тощо. Особливістю проявлення такого феномену в закладах позбавлення свободи являється деяка агресивність поведінки та пропагандованої діяльності. Вона детермінується провідною потребою у безпеці в такому середовищі. Також за результатами проаналізованих робіт, агресивність можна пов'язати із частим проявом психопатії та соціопатії у структурі особистості неформального лідерства кримінальних авторитетів. Структура середовища засуджених спонукає в'язнів до визначення з власною соціальною роллю, яка забезпечить безпеку, самовираження та самоактуалізацію.

· Якщо говорити про методологічні основи явища, що вивчається, то варто згадати експеримент, як метод психологічного дослідження, який супроводжується маніпульованими змінними з боку експериментатора, тобто здійснення впливу з метою дослідження зв'язків між досліджуваними явищами. Так варто загадати експерименти Мілгрема та Філіпа Зімбардо. Також спостереження дає гарну можливість дослідження структури соціального середовища засуджених та їх взаємостосунків у природному протіканні. Дослідження опосередковані методом спостереження дають нам можливість мати реальну картину явищ, що протікають у такому співтоваристві та особливостей особистості та їх прояву в різних соціальних умовах та ситуаціях.

· Соціальна ситуація тюремної громади характеризується високою агресивністю, мірою насильства, ієрахієзацією соціальних груп та ролей, що призводить до негативних і навіть суїцидальних наслідків та високим рівнем буллінгу в співтоваристві. Актуальним залишається нагальне вирішення цих проблем, що пов'язане з крайньою мірою їх проявлення. Недостатність можливості задовільнення потреб засуджених менш агресивними способами та особливості особистості кримінальних обличь та неможливість самоактуалізації та самореалізації призводять до таких наслідків.

Отже, задля вирішення цих потреб основним відомим методом дослідженим натепер є терапія та створення груп допомоги та підтримки. Цей метод являється гарною можливістю вирішення, але його недостатня розвиненість та відсутність правильної реалізації цього методу нівелює будь-які результати. Створення групової терапії впродовж всієї тривалості терміну засудження та її правильна реалізація та проведення створить умови для покращення ситуації та летальних наслідків для обох сторін - формальних та неформальних угрупувань. Правильність застосування полягає в еквівалентності учасників терапії та готовність до проходження цієї терапії. В разі відсутності готовності варто згадати про користь індивідуальної терапії з виключенням негативного впливу на інших учасників. Актуальність проблеми та її відносна новизна в межах нашої країни сприяє подальшому вивченню даного явища та пошуку варіантів вирішення пов'язаних із ним проблем.

Джерела

1. Кримінальний кодекс України, ч.2 ст. 63, ч.2 ст. 71

2. Кримінально-процесуальний кодекс України, ст. 349, 401

3. Общая характеристика ГПСУ (укр.). Проверено 28 марта 2012. Архивировано 29 июня 2012 года.

4. ^ Более тысячи детей отбывают наказание в украинских тюрьмах, в том числе 52 -- за убийство и 41 -- за изнасилование. Факты и комментарии (1 июня 2013).

5. Закомолдина Т. О. Социальное исключение как фактор социального конфликта.// Ученые записки РГСУ. 2011. - № 2.- С.9-11.

Крейхи Б., Социальная психология агрессии, ст. 17

6. В.В. Петров, Теории лидерства.

7. Р. Берон, Агресія, ст. 29

8. Кричевский Р.Л., Дубовская Е.М., Психология малой группы.

9. М. Ф. Юрій, Соціологія. Підручник., 2007.

10. В. М. Поздняков, Отечественная пенитенциарная психология: история и современность. - М., 2000.

11. Дмитрієв Ю. А., Казак Б.Б., Пенітенціарна психологія , 2007

12. А. І. Мокрецов, Личность и процессы внутригруппового взаимодействия заключенных в условиях пенитенциарных учреждений//Личность преступника и предупреждение преступлений. - М., 1987.

13. Б. С. Воронцов, Л. П. Ніколаєва, 1973

14. Антонян Ю.М., Психология преступника и расследования преступлений, 1989

15. Ушатіков А.І. Криминальная психология. Учебное пособие, 2001

16. Первозванский В.Б. Криминологическая характеристика осужденных женщин, 1985

17. Мещерякова Е.І. Психологія управління, 2001

18. The Menace Within Stanford magazine, July/August 2011

19. Филип Зимбардо, Эффект Люцифера.

20. Дональд Клеммер, Тюремное сообщество.

21. Milgram, Stanley Behavioral Study of Obedience // Journal of Abnormal and Social Psychology (англ.)русск.. -- 1963. -- № 67. -- С. 376.

22. Стасевич К. Почему мы убиваем по приказу // Наука и жизнь, 22.02.2016

23. Башкатов И.П. Малые группы и межличностные отношения в колониях для несовершеннолетних осужденных. - М., 1972.

24. Водолазский Б.Ф., Бакутин Ю.А. Преступные группировки, их обычаи, традиции, «законы» (прошлое и настоящее). - Омск, 1979.

25. Дановский С.А., Петухов Я.В., Хохряков Г.Ф. Личностные свойства осужденных и социально-психологические методы исследования. - М., 1982.

26. Башкатов И.П. Психология групп несовершеннолетних правонарушителей. - М., 1993.

27. Костенко О.М. Культура і закон -- у протидії злу. -- Київ: Атіка, 2008. -- 352 с.

28. Клінічна психологія : навчальний посібник / Л. О. Федосова ; Міжрегіональна академія персоналом. - Київ : Персонал, 2013. - 247 с.

29. Психіатрія : навчальний посібник [для практичних психологів вищих навчальних закладів] / І. М. Наказна ; Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя. - Ніжин : НДУ ім. М. Гоголя, 2011. - 160 с.

30. Психология аномального развития личности в детском и подростково-юношеском возрасте : монография / В. А. Худик. - К. : Здоров'я, 1993. - 144 с

31. Joachim C. Fest, The Face of the Third Reich (New York: Pantheon Books, 1960); Alexander Deutsch, “Tenacity of Attachment to a Cult Leader: A Psychiatric Perspective,” American Journal of Psychiatry137 (1980): 12; Benjamin B. Wolman, The Sociopathic Personality (New York: Brunner/Mazel, 1987); Leon J. Saul and Silas L. Warner, The Psychotic Personality (New York: Van Nostrand Reinhold, 1982); Levine and Shaiova, “Religious Cult Leaders.”

32. Robert D. Hare, Without Conscience: The Disturbing World of the Psychopaths Among Us (New York: Pocket Books, 1993), xi.

33. American Psychiatric Association, Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders, 3rd rev. ed. (Washington, DC: Author, 1987), 335-358.

34. Hervey Cleckley, The Mask of Sanity (New York: NAL/Plume, 1982), 204.

35. Robert D. Hare, “Twenty Years of Experience With the Cleckley Psychopath,” in Unmasking the Psychopath: Antisocial Personality and Related Syndromes, ed. William H. Reid et (293:) al. (New York: W. W. Norton, 1986), 18.

36. Richard M. Restak, The Self Seekers (Garden City, NY: Doubleday, 1982), 195.

37. Ken Magid and Carole A. McKelvey, High Risk: Children Without a Conscience (New York: Bantam Books, 1989), 21.

38. Darwin Dorr and Peggy K. Woodhall, “Ego Dysfunction in Psychopathic Psychiatric Inpatients,” in Unmasking the Psychopath, ed. Reid et al., 128-29.

39. Larry H. Strasburger, “The Treatment of Antisocial Syndromes: The Therapist's Peelings,” in Unmasking the Psychopath, ed. Reid et al., 191.

40. Magid and McKelvey, High Risk, 21.

41. Mitchel P. Roth , Prisons and Prison Systems, 2004

Ресурси

Електронні адреси бібліотек

1. Национальная библиотека Украины имени В.И.Вернадского, Киев - http://www.nbuv.gov.ua/

2. Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека ім.К.А.Тімірязєва - http://www.library.vinnitsa.com/

3 .:::НПБ України::: ttp://nplu.kiev.ua/

4.Бібліотека Верховної Ради України - http://www.rada.gov.ua

5. Головна сторінка | ДОУНБК : Донецька обласна універсальна наукова бібліотека ім. Н.К. Крупської - http://www.library.donetsk.ua/

6.Бібліотека Курта Зонтгаймера - http://www.library.ukma.kiev.ua/

7. Обласна універсальнанаукова бібліотека ім.Д.І.Чижевського, м.Кіровоград, Україна - http://www.library.kr.ua

8. Наукова бібліотека ЗНУ - http://library.zsu.zp.

9. Наукова бібліотека ЛНУ - http://prima.franko.lviv.ua/library

Размещено на Allbest.ru