Соціально-психологічна нестабільність та порушення психологічного клімату в сучасному суспільстві потребують особистісної допомоги людині. За таких умов стрімко зростає інтерес людей до феномена креативності, збільшується попит на творчу особистість, яка здатна самостійно долати негативний вплив стрес-факторів, адаптуватися до зміни соціальних умов. Швидка мінливість соціальних умов сприяє підвищенню вимог до виховання таких якостей особистості, як відкритість до отримання нового досвіду, допитливість, ініціативність, творче ставлення до оточуючого. Це викликає необхідність формування та розвитку культурного, духовного, фізичного та психічного здоров'я особистості, її стресостійкості та адаптивності, активізації творчого потенціалу, розвитку креативності. Провідну роль у формуванні та розвитку означених якостей особистості відіграє організація її дозвіллєвого простору, що передбачає вибір місця і часу для проведення дозвілля, реалізацію обраних видів і форм дозвіллєвої діяльності.

Дослідженням проблем творчості, обдарованості, творчого мислення, концепцій і видів креативності займалися вітчизняні та зарубіжні психологи Б.Г. Ананьєв, Т.О. Баришева, А.М. Воронін, Л.С. Виготський, В.М. Дружинін, Є.П. Ільїн, О.М. Матюшкін, В.О. Моляко, Я.О. Пономарьов, Н.В. Хазратова, Н.Ф. Хілько, Дж. Гілфорд, А. Маслоу, С. Меднік, Дж. Рензуллі, К. Роджерс, С. Тейлор, Е.П. Торренс, Р. Хартман [1; 2; 3; 4, 5; 6, 9; 10; 12; 13; 15; 20; 7; 22; 23; 16; 24; 25].

У психологічній науці існують різні підходи до визначення поняття "креативність". Зокрема, Д. Симпсон розуміє під креативністю здатність людини відмовлятися від стереотипних способів мислення [10, 172]. На думку К. Роджерса, креативністю є здатність людини знаходити нові способи вирішення проблем і нові способи самовираження [16, 74-79]. Російський психолог Б.М. Теплов розглядає креативність як "якісно своєрідне сполучення здібностей", від яких залежить успішність діяльності людини [19, 17]. Згідно з поглядами сучасного українського психолога В.О. Моляко, креативність є стрижнем творчого потенціалу людини. Творчу обдарованість людини науковець розуміє як сенсорно-перцептивну та інтелектуально-мисленнєву компоненти, а також високий рівень продукування образів, фантазії, уяви [13].

Вивчення проблеми креативності особистості в психологічній літературі зумовлює, на нашу думку, необхідність визначення її видів. Так, російські психологи Т.О. Баришева і Ю.А. Жигалов виділяють комунікативну креативність. На думку дослідників, цей вид креативності проявляється під час процесу спілкування, співробітництва з іншими людьми в творчій діяльності, сприяє розвитку мотивації до творчості і допомагає аналізувати накопичений творчий досвід оточуючих [3, 124].

Цікавими для нас є дослідження Е. Торренса, який виокремлює наївну і культурну креативність. Дослідник зазначає, що наївна креативність властива дітям в силу відсутності у них досвіду [25, 77]. Сутність культурної креативності, на думку науковця, полягає в подоланні особистістю досвіду [25, 77], "у свідомому прагненні відійти від стереотипів буденної свідомості, від шаблонів здорового глузду" [10, 193].

Згідно з позицією А. Маслоу, креативність поділяється на два види: креативність таланту і креативність самоактуалізації. На його думку, креативність самоактуалізації має тісний зв'язок з особою в ситуаціях повсякденного життя і проявляється не лише у видатних досягненнях людської культури, а й в інших досягненнях, важливих для людини, в різних способах прояву креативності особи в житті (постійне прагнення щось виконувати творчо, ставитися до всього з гумором і вигадкою). Науковець зазначає, що креативність самоактуалізації властива як талановитим людям, так і звичайним, з середнім рівнем задатків і здібностей. Вона виражається в спонтанності, експресивності, розкутості, самостійності і незалежності у висловлюванні суджень [10; 11].

Теоретичний аналіз наукової літератури з проблеми креативності показав, що в сучасній вітчизняній і зарубіжній психології існує розмаїття її визначень і видів: комунікативна креативність, наївна і культурна креативність, креативність таланту і креативність самоактуалізації. Означена багатогранність феномена креативності дає змогу розглядати його як креативний процес (як здібність), креативний продукт, креативну особистість, креативне середовище [10]. Відповідно, постає питання про природу креативності, особливості її формування і розвитку. Так, досліджуючи природу креативності, С. Тейлор і Е. Торренс визнають малу ймовірність наслідування індивідуальних розбіжностей в креативності. Натомість науковці наголошують на провідній ролі культури в розвитку креативності у підростаючого покоління. Вони зазначають, що зниження розвитку креативності пояснюється наявністю нових вимог і стресових ситуацій, з якими стикається дитина [24; 25].

Виходячи з означеного, ми вбачаємо за доцільне розглядати розвиток креативності людини в процесі різних видів дозвілля: організоване, домашнє, спонтанне. На нашу думку, саме організоване дозвілля, що здійснюється в центрах дозвілля, клубах, гуртках, на культурно-дозвіллєвих заходах, сприяє забезпеченню сприятливих умов для систематичних вправлянь людини в певному виді творчої діяльності, отриманню задоволення від неї, створенню продукту такої діяльності.

Мета статті - здійснити теоретичний аналіз проблеми креативності як психологічної особливості організації дозвіллєвого простору особистості.

Варто зазначити, що креативність у дозвіллєвому просторі розвивається в сприятливій атмосфері свободи вибору, підтримки і партнерської взаємодії, радості від творчих пошуків і відкриттів. Це, в свою чергу, сприяє саморозкриттю і самореалізації людей різних вікових категорій, розвитку їх творчого мислення і креативності.

За даними Д.С. Хомякова, креативність в сфері дозвілля проявляється "в процесі діяльності, що характеризується новизною, різним ступенем суспільної значущості і особистісним сенсом" [21,8].

Оптимізація розвитку креативності в сфері дозвілля здійснюється за умов акцентування уваги суспільства на прояві ініціативи людини до творчої діяльності, соціальної підтримки творчої діяльності, розвитку адекватної позитивної самооцінки особистості, формування її внутрішньої мотивації до творчості. Означені умови дозволяють стимулювати нестандартне ставлення людей різних вікових категорій до дозвіллєвої діяльності.

Здійснений нами теоретичний аналіз природи креативності, її видів, умов формування та функціонування показав, що оптимізація її розвитку здійснюється саме в дозвіллєвому просторі.

На думку Е.В. Панфілової, дозвілля є сукупністю занять, що виконують функцію відновлення фізичних і психічних сил особистості. Дослідниця зазначає, що дозвілля включає заняття, пов'язані зі споживанням культурних цінностей індивідуального, колективно-видовищного характеру, а також заняття, пов'язані з відпочинком і розвагами. Окрім того, від задоволеності дозвіллям залежить загальна задоволеність життям особистості [14, 278-279].

За нашим баченням, дозвілля можна розглядати як показник рівня культури, соціальної зрілості особистості, її психологічного комфорту і джерело задоволення психологічних потреб. У дозвіллі людина може самостійно обирати види і форми дозвіллєвої діяльності залежно від власних інтересів та системи цінностей. Це, в свою чергу, сприяє розвитку самодіяльності, ініціативності, творчих здібностей та креативності людини в дозвіллєвій діяльності.

Відмітимо, що соціально-психологічна і культурна цінність дозвілля полягає у тому, що воно забезпечує задоволення певних потреб людини, які неможливо задовольнити в іншій сфері життєдіяльності: потреба читати улюблену літературу; відвідувати культурно-дозвіллєві заходи; насолоджуватися творами мистецтва; потреба творчої діяльності. Саме в дозвіллєвій діяльності відбувається становлення, розвиток і виховання особистості: в процесі міжособистісної взаємодії та спілкування з близькими, родичами, друзями; під час спільного перегляду улюблених телевізійних передач, фільмів. Така багатогранність форм дозвіллєвої діяльності для різних соціальних і вікових груп населення визначає ефективність культурного розвитку суспільства і здійснює вплив на психічне життя людини, зокрема, сприяє: формуванню позитивного емоційного ставлення людей до участі в різних видах дозвілля (організованому, спонтанному і домашньому дозвіллі); створенню атмосфери розкутості і впевненості в собі; розвитку інтересу осіб до самопізнання через саморозкриття і творче самовираження, що неможливо здійснити вдома і на роботі; активізації процесів усвідомлення та прийняття людьми власної цінності; розвитку вміння адекватного самооцінювання власних здібностей і можливостей; розвитку комунікативних умінь і навичок, подоланню заблокованості зовнішньої і внутрішньої комунікації особистості; формуванню уміння виражати власні емоційні переживання, пов'язані з дозвіллєвою діяльністю, отримувати насолоду від її результатів.

Представлене вище дає нам змогу узагальнити, що окреслені психологічні особливості дозвілля і дозвіллєвої діяльності оптимально реалізуються в індивідуальній та колективній творчій діяльності людей і сприяють розвитку мотивації до участі в них. Активність суб'єктів дозвіллєвої діяльності має спрямовуватися на усвідомлення почуття власної гідності, ціннісного ставлення до себе, своїх потреб і бажань, прагнення до формування та підтримки фізичного та психічного здоров'я, творчого саморозвитку і самореалізації через участь у різних формах дозвіллєвої діяльності.

Вибір колективного дозвілля обумовлюється такими чинниками: колектив являє собою своєрідну єдність, здатну забезпечити оптимальний простір і час для осмислення, реалізації учасниками дозвілля особливостей різних видів і форм дозвіллєвої діяльності. Для оптимізації колективної дозвіллєвої діяльності її доцільно будувати з урахуванням елементарних принципів функціонування групи: активність учасників, комунікабельність, зворотній зв'язок, взаємодовіра, взаємоповага, адекватне саморозкриття, сприятливий психологічний клімат. Такі особливості колективного дозвілля, на нашу думку, сприяють ефективній організації дозвіллєвого простору сучасної людини, що передбачає вибір місця і часу для проведення дозвілля, реалізацію обраних видів і форм дозвіллєвої діяльності.

Для забезпечення максимальної ефективності організованих колективних дозвіллєвих заходів їх умовно можна поділити на такі етапи: початковий, основний і заключний.

Початковий етап дозвіллєвих заходів спрямований на створення позитивної емоційної атмосфери, вивчення запитів різних вікових категорій населення, їх бажань присвятити свій вільний час колективному дозвіллю. Особливою категорією осіб дозвіллєвої діяльності є діти та підлітки, з якими доцільно проводити психогімнастичні вправи, вправи-етюди, пластичні етюди.

На початковому етапі дозвіллєвих заходів досягається подолання емоційної напруги, тривожності, активізація уваги на темі заходу, створення позитивної мотивації до участі в ньому. Застосування техніки висловлювання по колу (похвала, позитивна якість, комплімент сусіду ліворуч) сприяє виявленню та закріпленню внутрішньої мотивації особистості до участі в груповій роботі [18, 119].

На основному етапі організованої колективної дозвіллєвої діяльності ведучі проводять з учасниками конкурси, розважальні вправи, ігри. Це зумовлює необхідність введення коментарів ведучого (організатора) у вигляді заохочення, похвали, визначення позитивних досягнень у творчій діяльності. Відповідно, важливою складовою колективних дозвіллєвих заходів є забезпечення супроводу та підтримки їх учасників. Адже аніматори, ведучі, організатори дозвіллєвих заходів мають бути психологічно освіченими та підготовленими до роботи з групою, володіти знаннями загальної, вікової та соціальної психології, психології особистості, психології діяльності, конфліктології.

Під час обговорення виконуваних учасниками дозвілля творчих завдань, вправ доцільно застосовувати техніку приєднання з метою стимулювання в них процесів самопізнання, знаходження варіативності виходів з певної ситуації, встановлення позитивних емоційних зв'язків та групової єдності [17, 125]. Сутність даної техніки полягає в стимулюванні учасників до висловлювання почуттів та переживань з метою усвідомлення та прийняття власної подібності або відмінності від інших, надання підтримки учасникам групи.

Прийомом активізації внутрішніх ресурсів, розвитку рефлексії, підвищення рівня самооцінки, формування її адекватності, проникнення учасників дозвіллєвого заходу в глибину власного "Я" виступає метафоризація (наприклад, підбір метафор для передачі свого внутрішнього стану), порівняння (наприклад, порівняння власного внутрішнього стану з явищами погоди).

Для розширення усвідомлення учасниками заходу опрацьовуються навички активного слухання, які сприяють виходу особистості за межі власного Я, реалізації адекватного інформаційного та емоційного зв'язку з іншими учасниками групи. Основне призначення техніки Я-висловлювань полягає у вербальному самовираженні та усвідомленні учасниками власних думок, почуттів, переживань, прийнятті за них відповідальності.

Заключний етап організованих колективних дозвіллєвих заходів присвячений обговоренню його учасниками результатів виконання творчих завдань, вправ, ігор. На даному етапі відбувається обмін враженнями учасників, визначаються та нагороджуються переможці, заохочуються інші учасники організованого колективного дозвілля. Це сприяє закріпленню позитивного настрою і почуття задоволення учасників від участі в дозвіллєвих заходах.

Дотримання структурного підходу в організації колективного дозвілля сприяє залученню більшої кількості людей різних вікових категорій до участі в дозвіллєвому заході, розвитку у них позитивних емоцій, отриманню почуття задоволеності собою, насолоди від процесу і результату дозвіллєвої діяльності.

Загалом креативністю в сфері дозвілля є властивості і риси особистості, спрямовані на успішне оволодіння творчою діяльністю. Це передбачає розвиток різних форм психічної діяльності людини: психічних пізнавальних процесів (відчуття, сприймання, мислення, уяви); сфери емоцій та почуттів; психічних станів (піднесення, натхнення); властивостей особистості (здібностей, рис характеру, інтересів, мотивації); позитивної самооцінки.

У процесі організації дозвіллєвого простору креативність сприяє реалізації основних функцій дозвіллєвої діяльності: особистісно-розвивальної - розвиток якостей, властивостей та пізнавальної сфери особистості; оздоровчої - підтримка фізичного, емоційного та психічного здоров'я, розвиток адаптивності і стресостійкості; розважальної - організація простору і часу для відпочинку та отримання задоволення від нього.

Література