Психологічні особливості самотності у юнацькому віці

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ САМОТНОСТІ У ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ

Білоус Р.М., Лялюк В.С.

Анотація

У статті проаналізовано проблему прояву самотності у юнацькому віці, встановлено взаємозв'язок самотності з агресією, тривожністю та комунікативними схильностями, представлені результати відповідного дослідження.

Ключові слова: самотність, відчужуючи, дифузна та дисоційована самотність, агресія, агресивність, ворожість.

Bilous R., Lialiuk V. Psychological peculiarities of loneliness in adolescence

Unstable and difficult social situation, radical changes of political, economical and cultural spheres of the life of the society actively influence the structure of interpersonal relationships and self-conscience of the personality. The intensification and development of new technologies prevent the formation of open communication habits, promote the loneliness of people, that is characterized by a complex of individual feelings, emotional experiences related to the cause of individualization, unacceptance by a society. Loneliness can be diffuse, detach, disassociate and of no type. Emotional experience of the state of loneliness is characterized by such emotional forms as malice, depression, reserve, irritation, hostility and aggressiveness as a determined readiness of a person for aggressive actions of different nature. Not dependent on its type, the loneliness may be a tool to self-discovery, hard emotional experiences, confirmation or simplification of the value of relationships.

The research on the peculiarities of loneliness in adolescence was performed using the method of assessment the level of subjective feeling of loneliness by D. Russell and M. Ferguson; the questionnaire to determine the type of loneliness by S. Korchagina; the method of assessment of indicators and forms of aggression by A. Bass and A. Dark; the scale of self-assessment of the level of anxiety by C. Spielberg, U. Hanin; the method to detect communicative and organizational aptitudes. As a result of the research the highest level of loneliness was verified among the students of the first year; among students with low level of loneliness the detach loneliness prevails; not dependent on the level of loneliness or the age of the participants self-aggressiveness, suspicion, negative thinking, verbal and non-direct aggression prevails; not dependent on the age the high level of anxiety dominates; with the increase of the level of subjective loneliness the communicational aptitudes decrease.

Key words: loneliness, detach, diffuse and disassociate loneliness, aggression, aggressiveness, hostility.

Постановка проблеми. Нестабільна, складна соціальна ситуація, кардинальні зміни політичної, економічної, культурної сфер життя суспільства активно впливають на структуру міжособистісних стосунків і самосвідомість особистості, а інтенсифікація та технологізація життя перешкоджають формуванню навичок відкритого спілкування, сприяють самотності людей. Зосереджуючись на власних завданнях, які диктує соціум, люди часто не помічають проблем оточуючих, їх потребу в підтримці, втрачають загальнолюдські ціннісні якості (альтруїзм, емпатію, доброту, душевне тепло). Самотня людина відчуває невдоволення з приводу власних соціальних зв'язків, демонструючи сукупність емоцій у відповідь на дефіцит спілкування. Стан самотності не має точної вікової або статевої конкретизації, але особливо гостро сприймається у молодому віці, адже саме в цей час формується соціальна стійкість, мобільність, самостійність, відповідальність, що сприяє саморозвитку особистості. Проте реалізація навчальних програм підвищеної складності, інтенсивна культурно-інтелектуальна соціалізація ускладнюють ці процеси. Залишені без уваги суспільства духовні переживання підростаючого покоління, його внутрішній світ, емоційна сфера актуалізують дану проблему.

Метою статті є теоретико-експериментальне вивчення психологічних особливостей самотності у юнацькому віці, завданнями - здійснення теоретичного аналізу проблеми дослідження самотності у сучасній психології та виявлення взаємозв'язку самотності із різними емоційними проявами та особливостями особистості.

Аналіз теоретичних та емпіричних досліджень. Вивченням самотності займалися: Г. Гегель, К. Маркс, А. Шопенгауер, М. Штірнер, Ф. Ніцше, Г. Торо, Р. Емерсон, Ж.-П. Сартр, А. Камю.

Представники класичної німецької філософії Г. Гегель та К. Маркс при розгляді самотності вживають поняття "відчуження", вважаючи його негативним явищем та соціальною хворобою. Проте А. Шопенгауер і М. Штірнер не вбачають нічого особливого в стані самотності, як її природної форми існування та свободи від колективної свідомості. За Ф. Ніцше людина, яка духовно розвивається, більше схильна до самотності. На думку трансценденталістів (Г. Торо, Р. Емерсона) самотність є результатом розвитку суспільства й особистості та засобом зміцнення духовного потенціалу, морального самовдосконалення. Їм суперечить Ж. -П. Сартр, визначаючи самотність у контексті онтологічної категорії, внутрішньої ізоляції людини у власному "Я", яка є основою індивідуального буття, виникаючи при зіткненні у спілкуванні з суперечливими діями та інтересами. А. Камю розуміє самотність через деформації розвитку людини, а зростаючу кількість випадків самотності пов'язує з відчуженням людини при втраті зв'язків із соціумом. Отже, феномен самотності відрізняється складністю і неоднозначністю в плані наукового вивчення та індивідуального осмислення його дослідниками, але результати теоретичного дослідження уможливили визначення самотності як важкого психологічного стану людини, відображаючого хвилювання з приводу окремості, суб'єктивної неможливості або небажання відчути адекватний відгук, прийняття та визнання себе іншими людьми.

Самотність характерна для людей з певним набором психологічних якостей. Зазвичай це боязкі, психологічно чутливі, романтичні, імпульсивні, незалежні особистості з високою тривожністю. Перебуваючи у стані самотності, людина може буди дратівливою, емоційно збудженою, агресивною або вороже налаштованою [5]. Останні прояви самотності є найнебезпечнішими, тому що можуть зашкодити не тільки самій людині, а й оточуючим. Агресія проявляється індивідуально чи колективно, визначається як поведінка або дія, спрямована на заподіяння фізичної чи психологічної шкоди, навіть на знищення іншої людини, групи. Агресивність характеризується стійкою готовністю людей до агресивних дій з метою завдання психологічної, фізичної шкоди або знищення когось. Вороже налаштований індивід має негативну установку до іншої людини або групи, яка знаходить своє вираження в крайній несприятливій оцінці об'єкта, готовності словесно або якимсь іншим чином демонструвати своє ставлення до них [3].

Сьогодні, у часи стрімкого розвитку всіх сфер суспільства, проблема самотності підростаючого покоління постає особливо гостро, адже юність є завершальним етапом формування особистості, де інтенсивно формується внутрішня позиція, активізується вироблення особистих поглядів на характер взаємостосунків між людьми, виникає підвищена потреба у спілкуванні з ровесниками. Провідною діяльністю молоді є навчально-трудовий процес та налагодження комунікативних зв'язків [1]. При виникненні труднощів у спілкуванні ускладнюється встановлення повноцінних контактів, деформується самосприйняття, виникає відчуття душевного занепокоєння, самотності. Складності спілкування характеризуються розривом соціальних зв'язків, суб'єктивною відчуженістю, незадоволеністю і поверховістю взаємовідносин, відсутністю близьких емоційних контактів [2].

Самотність може мати різні види та форми прояву (за С.Г. Корчагіною): позитивна самотність (без виду), відчужуюча, дифузна та дисоційована. Позитивна самотність не сприймається особистістю гостро, а вважається засобом ідентифікації, розвитку, становлення власної індивідуальності. Дифузна характеризується ототожненням себе з іншими людьми, групою та поступовою втратою власного "Я". Третій вид самотності проявляється відчуженням від інших людей, норм, цінностей певної групи, світу в цілому, при усвідомленні даного стану і його зумовленості. Дисоційована самотність проявляється першочерговим ототожненням себе з іншими, із повним прийняттям та наслідуванням їх способу життя, з наступним різким відчуженням.

Результати емпіричного дослідження. Дослідження психологічних особливостей самотності у юнацькому віці виконано за такими методиками: "Діагностика рівня суб'єктивного відчуття самотності" Д. Рассела та М. Фергюсона [7]; "Діагностика показників і форм агресії" А. Басса і А. Даркі [6]; "Виявлення комунікативних та організаторських схильностей" (КОС-2) [8]; опитувальник "Визначення виду самотності" С.Г. Корчагіної [4]; "Шкала самооцінки рівня тривожності" Ч.Д. Спілбергера, Ю.Л. Ханіна [6]. Експеримент проведено в квітні-травні 2014 року, у ньому брали участь студенти першого та четвертого курсів Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського. Всього опитано 108 осіб (серед них першокурсників - 55, студентів четвертого курсу - 53).

Дослідження рівня суб'єктивного відчуття самотності студентів першого та четвертого курсів за допомогою методики Д. Рассела та М. Фергюсона виявило домінування середнього та високого рівнів самотності першокурсників, проте слід звернути увагу на зниження суб'єктивного відчуття самотності із віком. При аналізі видів самотності за допомогою методики С.Г. Корчагіної з'ясовано, що у студентів із низьким рівнем суб'єктивного відчуття самотності переважає відчужуючий вид (40,6%), який характеризується збудливістю, тривожністю, циклотимністю характеру та нездатністю до співпраці. Зі збільшенням рівня самотності переважаючою є самотність без виду (60%), суб'єктивно позитивна, розуміється студентами як прояв психологічної стійкості особистості щодо впливів соціуму, психологічна відстороненість, індивідуальність.

Перебуваючи у стані самотності, людина переживає різні емоційні реакції, які можна розглядати з точки зору шкідливості для себе (поганий настрій, тривога, страх) та оточуючих (імпульсивність, ворожість, агресивність). За результатами методики А. Басса і А. Даркі з'ясовано домінування аутоагресії, негативізму, підозрілості та вербальної агресії у студентів із різними рівнями відчуття самотності та виявлено зниження індексу агресивності зі збільшенням рівня самотності (з 87,5% до 60%), тоді як студенти із низьким та середнім рівнем відчуття самотності мають високий індекс ворожості (40%).

Прослідкувавши рівень комунікативних схильностей студентів із різними рівнями самотності за допомогою методики (КОС-2) можемо зазначити, що у студентів першого та четвертого курсів із низьким рівнем відчуття самотності переважає середній рівень комунікативних схильностей, а зі збільшенням рівня самотності комунікативні схильності знижуються. Таким чином, самотнім людям важко налагоджувати зв'язки з оточуючими, що може бути спричинено особливостями особистості або тривожністю.

Дослідженням рівня особистісної тривожності у студентів з різними рівнями самотності за допомогою методики Ч.Д. Спілбергера та Ю.Л. Ханіна встановлено, що у студентів із низьким рівнем самотності переважає помірна тривожність (60% та 55,9%), яка збільшується до високої при зростанні рівня самотності. Також можна зазначити, що низька тривожність зникає зі зростанням рівня самотності, а висока тривожність збільшується. Отже, висока тривожність може призвести до виникнення самотності.

Висновки та перспективи досліджень

самотність юнацький агресія комунікативний

У результаті дослідження психологічних особливостей самотності у юнацькому віці виявлено, що більш самотніми є студенти першого курсу; у студентів із низьким рівнем самотності переважає відчужуюча самотність, яка досить тяжко переживається особистістю, а для студентів із середнім і високим рівнем самотності характерна самотність без виду, суб'єктивно позитивна складова особистості; щодо зв'язку показників та форм агресії з рівнем самотності зазначимо перевагу аутоагресії, підозрілості, негативізму, вербальної та непрямої агресії незалежно від рівня самотності та віку досліджуваних при зниженні індексу агресивності з рівнем самотності та збільшенні ворожості; за результатами дослідження взаємозв'язку тривожності та рівнів самотності простежується незалежне від віку домінування високого рівня тривожності, який може перешкоджати встановленню стосунків; зі збільшення рівня суб'єктивної самотності комунікативні схильності знижуються.

Перспективними надалі вбачаються дослідження, які стосуються аналізу виявлення тендерних особливостей самотності, взаємозв'язку самотності та стилю виховання та аналізу методів корекції самотності.

Використані джерела

1. Андреева Г.М. Социальная психология / Г.М. Андреева. - М. : Наука, 2003. - 324 с.

2. Бодалев А.А. Личность и общение / А.А. Бодалев. - М. : Педагогика, 2000. - 272 с.

3. Гиппенрейтер Ю.Б. Психология мотиваций и эмоций / Ю.Б. Гиппенрейтер, М.В. Фаликман. - М. : ЧеРо, 2006. - 752 с.

4. Корчагина С.Г. Психология одиночества: учебное пособие / С.Г. Корчагина. - М. : Московский психолого-социальный институт, 2008. - 228 с.

5. Литвак М. Одиночество как невроз / М. Литвак // Школьный психолог. - 2004. - № 44. - С. 15-20.

6. Райгородский Д.Я. Практическая психодиагностика. Методики и тесты. Учебное пособие / Д.Я. Райгородский. - Самара: Издательский Дом "БАХРАХ-М", 2001. - 672 с.

7. Терлецька Л.Г. Вікова психологія та психодіагностика: підручник / Терлецька Л.Г. - К. : Видавничій Дім "Слово", 2013. - 608 с.

8. Уніят С. Вибір професії, або задача з багатьма невідомими / С. Уніят, С. Комінко. - Тернопіль: Підручники і посібники, 1997. - 87 с.

Размещено на Allbest.ru