Психолінгвістична репрезентація позитивних vs негативних життєвих подій в автобіографічній пам'яті особистості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 81'59

Психолінгвістична репрезентація позитивних vs негативних життєвих подій в автобіографічній пам'яті особистості

Лариса Засєкіна

Анотація

автобіографічний пам'ять фреймовий наратив

У статті представлено результати теоретичного та емпіричного вивчення проблеми організації автобіографічної пам'яті з позиції психолінгвістичного підходу. Запропоновано комплексну психолінгвістичну діагностику організації автобіографічної пам'яті у сукупності психографологічного методу та методу фреймового аналізу наративів студентів. Визначено відмінності у психолінгвістичній організації автобіографічної пам'яті, які виражають емоційні, мотиваційні, когнітивні властивості особистості упродовж відтворення життєвих подій. Встановлено, що життєві негативні і позитивні події відображають вплив різних суспільних дискурсивних практик на життя досліджуваних, що зумовлює різну кластерну представленість позитивних і негативних подій. Визначено більшу емоційність, меншу осмисленість та нижчу мотивацію у відтворенні негативних життєвих подій, що потребує їх вербальну реорганізацію та приєднання до нейтрального автобіографічного досвіду.

Ключові слова: автобіографічна пам'ять, життєві події, психолінгвістична реорганізація, життєвий шлях, психолінгвістична діагностика.

Annotation

The results of theoretical and empirical study of autobiographical memory representation are highlighted in the article. The complex psycholinguistic diagnostics of autobiographical memory representation in the mind is proposed. The differences of psycholinguistic representation of autobiographical memory, which express emotional, cognitive, motivational peculiarities while reconstructing life events, are proposed. The results of the study show that life events express the influence of different discursive practices on respondents' life and determine different cluster represantation of positive and negative events. The greater emtotional lability, less motivation and meaningfulness of negative events reproducing are reveled, that demands their psycholinguistic reorganization and adding for neutral autobiographical memory.

Key words: autobiographical memory, life events, psycholinguistic reorganization, life way, psycholinguistic diagnostics.

Аннотация

В статье представлены результаты теоретического и эмпирического изучения проблемы организации автобиографической памяти с позиции психолингвистического подхода. Предложено комплексную психолингвистическую диагностику организации автобиографической памяти в совокупности психографологического метода и метода фреймового анализа нарративов студентов. Определены особенности в психолингвистической организации автобиографической памяти, выражающие познавательные, эмоциональные и мотивационные черты на протяжении воспроизведения жизненных событий. Установлено, что воспроизведение позитивных и негативных жизненных событий отображает влияние разных общественных дискурсивных практик, обуславливающих разную кластерную наполненность событий. Установлено большую эмоциональную насыщенность, меньшую осмысленность и мотивацию к воспроизведению негативных событий, что обуславливает необходимость их вербальной реорганизации и присоединения к нейтральному автобиографическому опыту.

Ключевые слова: автобиографическая память, жизненные события, психолингвистическая реорганизация, жизненный путь, психолингвистическая диагностика.

Постановка проблеми. Репрезентація подій в автобіографічній пам'яті особистості у сучасній психології здебільшого стосується проблеми постравматичого стресового розладу та його лікування у різних напрямах психотерапії. Зосередженість вчених переважно на негативних подіях, їхній реорганізації і реконструкції, зумовлена загальною травматизацією сучасної людини у частонесподіваних і непідвладних їй умовах фізичного і соціального світу.

Сучасні травмосфокусовані види терапії здебільшого спрямовані на реорганізацію травматичного досвіду шляхом відтворення наративу: багаторазового «вербального проживання катастрофічної події», внаслідок чого вона стає більш нейтральною і узвичаєною історією, яка може приєднатися до попереднього автобіографічного досвіду [Василюк 2014; Вестбрук та ін. 2014; Засєкіна 2014; Засєкіна 2014]. Упродовж такого вербального проживання терапевт намагається встановити найбільш гарячі точки «hotspots» в наративних конструкціях, для того щоб надати їм мовного звучання, відтак, символічного опосередкування і вербального узагальнення на більш глибокому рівні: шляхом багаторазового повторення, відтворення найдрібніших деталей ситуації, пропрацювання негативних автоматичних думок і дисфункційних припущень тощо.

Попри наявність досліджень із нейропсихологічних, психотерапевтичних проблем психічної травми та її реорганізації, практично відсутні дослідження специфіки психолінгвістичної репрезентації негативних подій у порівнянні із нейтральними чи позитивними подіями в пам'яті людини. Водночас результати ґрунтовного вивчення специфіки психолінгвістичної репрезентації різних подій в автобіографічній пам'яті сприятимуть розробці комплексної психолінгвістичної діагностики постравматичного стресового розладу та психолінгвістичній реорганізації травми на матеріалі усного і письмового мовлення особистості.

Метою дослідження є теоретико-експериментальне вивчення психолінгвістичної репрезентації різних життєвих подій (позитивних/негативних)в автобіографічній пам'яті студентів на матеріалі їх наративів.

Аналіз останніх досліджень з проблеми. У вітчизняній психології поняття автобіографічної пам'яті як сховища життєвих подій зіставляється із категорією життєвого шляху особистості, уведеної у науковий обіг С. Рубінштейном [Рубінштейн 1989]. У його працях життєва подія - це реальний або ідеальний феномен, який має місце як результат активності суб'єкта, а також як наслідок раптових життєвих обставин. В обох випадках життєву подію характеризує висока суб'єктивна значущість для особистості. Часто життєву подію ототожнюють із переломними, навіть кризовими періодами у житті. Водночас недостатня увага, на наш погляд, приділяється позитивним життєвим подіям,які можуть бути потужним особистісним ресурсом для людини.

Серед сучасних російських досліджень автобіографічної пам'яті особистості є праці В. Нуркової, яка тлумачить автобіографічну пам'ять із позиції культурно-історичного і діяльнісного підходів в рамках наукової школи Л. Виготського -

О. Леонтьєва [Нуркова 2008]. З цієї перспективи автобіографічна пам'ять трактується як вища психічна функція людини, виключно людський, онтогенетично пізній феномен, структурно- функціональні характеристики якого визначаються особливостями соціальної взаємодії людини та опосередковуються культурно- мовними практиками конкретного суспільства.

Перші комплексні емпіричні дослідження автобіографічної пам'яті проглядаються у запропонованому біографічному методі

Ш. Бюлер [Практикум 2000]. Вчена намагалася визначити

важливі події на особистісному життєвому шляху, які дають змогу встановити його генетичні і історичні аспекти. При цьому життєвий шлях - це процес, який містить п'ять послідовних циклів і характеризується окремими цілями для особистісного самовизначення людини. Як зазначала вчена, недоліками цього методу є можливі викривлення внаслідок помилок пам'яті і суб'єктивності самої ретроспекції.

Автобіографічна пам'ять у сучасних зарубіжних дослідженнях тлумачиться як система відтворення життєвих подій, яка складається із епізодичного і семантичного блоків [Conway 2005; Tulving 1972]. Такий підхід ґрунтується на моделі пам'яті, запропонованій Е. Тульвінгом у 1972 році. На думку вченого, епізодична пам'ять отримує і зберігаєінформацію про датовані в часі епізоди і події, а також про зв'язки між цими подіями. Епізодична пам'ять відіграє важливу роль у життєдіяльності людини,адже вона слугує ґрунтом для упізнання подій, людей, місць, а відтак, для відповідної поведінки у різних життєвих ситуаціях. Таким чином, епізодична пам'ять може бути представлена об'єктами, людьми і подіями, які стосуються конкретного часу і місця. У когнітивній психології епізодична пам'ять подібна до поняття скрипту, уведеного у науковий обіг Р. Шанком. Скрипт - це структура представлення знань про перебіг цілісних життєвих подій (наприклад, похід до ресторану) та окремих епізодів, з яких ці події складаються [Солсо 2002]. Семантична пам'ять - це пам'ять на абстрактні конструкції, слова, поняття. Семантична пам'ять відіграє провідну роль для оволодіння мовою та відтворення когнітивних референтів мовних знаків. Обидва види пам'яті - семантична та епізодична - ґрунтуються на процедурній пам'яті, яка слугує сховищем зв'язків між певними стимулами і реакціями і є подібною до асоціативної мережі.

Оксфордський психологічний словник тлумачить автобіографічну пам'ять як суто епізодичну, акцентуючи увагу на життєвих подіях [Colman, 2003].

Група вчених на чолі з М. Конвеєм запропонували тлумачити автобіографічну пам'ять як пам'ять про своє Я, що ґрунтується на базових автобіографічних знаннях і Я в дії (workingself) [Conway 2005; Conway et al. 2000]. Автобіографічні знання представлені уявленнями про те, ким людина є, ким, вона була і ким вона може стати у майбутньому. Автобіографічні знання групуються у такі три категорії: знання про життєві періоди, знання про загальні події, знання про специфічні події. Ці категорії представлені у вигляді ієрархії і групуються відповідно до ступеня узагальнення.

Знання про життєві періоди представляють найвищий рівень, який зазвичай пов'язаний із важливими етапами: школа, університет, влаштування на роботу. Вони мають чіткий початок і кінець,водночас, часто перетинаються і накладаються одні на інші. Важливими також характеристиками життєвих періодів є наявність конкретних видів активності, взаємовідносин, а також їх чіткої локалізації. Життєві періоди завжди тематичні і можуть бути згруповані у ширші семантичні категорії,які виражають життєві цілі і ставлення особистості загалом. Наприклад, період: «Коли я втратив свою роботу» може семантично бути означений, як «Коли усе пішло шкереберть...».

Знання про загальні події репрезентують більшою мірою специфічні події у вигляді повторюваних чи низки послідовних життєвих ситуацій. Загальні події групуються в окремі кластери,які можуть об'єднатися спільною темою, наприклад, у взаємостосунках, це може бути перша зустріч, перший поцілунок, освічення в коханні тощо. Також це може бути об'єднано в кластер «вперше». Загальні події зазвичай характеризуються активністю, силою та яскравістю.

Знання про специфічні життєві події вирізняються деталями, а також легкою візуалізацією у пам'яті досліджуваного. На противагу, загальним подіям та життєвим періодам вони важко групуються у певні теми чи кластери.

На думку зарубіжних вчених, емоційні події відтворюються набагато легше ніж нейтральні [Вестбрук 2014]. Нейропсихологічним субстратом для відтворення емоційних подій є мозочкова мигдалина,гіпокамп іпрефронтальні зони кори головного мозку. Нейронні ділянки, які беруть участь в обробці емоцій, також згодом активізуються і при відтворенні подій, суголосних цим емоціям. Таким чином, відтворення емоційних подій (негативних чи позитивних) з боку мозку забезпечується подвійною активацією (префронтальною зоною як сховищем осмисленого і синтезованого автобіографічного досвіду і мозочком з гіпокампом як провідником емоцій) [Засєкіна 2014]. Вчені зазначають, що вплив емоцій на відтворення негативних подій переважно вивчено під час депресії та посттравматичного стресового розладу, що є важливим для організації ефективного психотерапевтичного втручання. Водночас вплив емоцій на відтворення позитивних чи нейтральних подій не знайшло відображення у науковій літературі.

Важливими для особистості є функції автобіографічної пам'яті. Серед них вирізняють інструментальну, соціальну, адаптивну [Conway 2005]. Інструментальна функція полягає у забезпеченні особистості ресурсом планувати і реалізовувати життєві цілі на основі попереднього досвіду; соціальна забезпечує ефективну міжособистісну взаємодію із конкретними людьми і в конкретних життєвих ситуаціях, адаптивна функція автобіографічної пам'яті сприяє успішній адаптації особистості до умов фізичного і соціального світу загалом.

Серед психолінгвістичного напряму досліджень автобіографічної пам'яті є праці Д. Гарсіа та ін. [Garcia et al. 2013]. Вчені презентують результати дослідження семантичного представлення позитивних і негативних життєвих подій в автобіографічному досвіді досліджуваних, а також зіставляють визначенісемантичні особливості з рівнем якості життя.

Семантичні особливості досліджувалися з допомогою латентної семантичної програми комп'ютерного забезпечення (Latent Semantic Analysis), яка дає змогу виділити із великої кількості корпусу текстів найбільш частотні слова респондентів із різним рівнем якості життя. Саме ці слова й слугують семантичними предикторами різного рівня якості життя досліджуваного.

Вихідними методологічними засадами вивчення автобіографічної пам'яті у нашому дослідженні є такі провідні положення.

1. Вихідна теза культурно-історичної теорії

Л. Виготського про те, що усі вищі психічні функції людини опосередковуються знаковими системами, серед яких провідною є мова. Відповідно закономірності існування вищих психічних функцій можна встановити шляхом вивчення законів функціонування цих систем. У світлі цього положення, ми досліджуємо автобіографічну пам'ять як вищий психічний процес, що опосередковується, по-перше, мовою як культурною дискурсивною практикою того суспільства і тієї культурно- історичної епохи, у якому живе особа, а по-друге, мовленням як індивідуальним процесом, що вирізняє психіку, зокрема пам'ять конкретної людини як унікальної і своєрідної особистості. Відтак, вивчаючи відображення різних дискурсивних практик (політичної, освітньої, спортивної, релігійної, економічної, медичної, сімейної тощо) у наративах досліджуваних, ми можемо виявити провідні життєві пріоритети в автобіографічній пам'яті людини, а також вплив конкретної сфери суспільства на її життя. Важливими є також мовно-культурні пам'ятки у вигляді прислів'їв, приказок, метафор, які зустрічаючись у наративах досліджуваних, і відображають як аксіологічний потенціал конкретного суспільства, так і ціннісні пріоритети людини. На рівні мовлення як опосередковуючого процесу індивідуальної психіки досліджуваного, можна встановити його пізнавальні, емоційні, мотиваційні особливості у збереженні і відтворенні життєвих подій в автобіографічній пам'яті особистості. На мовленнєвому матеріалі також простежуються домінуючі знання про життєві періоди, загальні та специфічні події у житті людини, які зберігаються в автобіографічній пам'яті.

2. Важливою ідеєю для нашого дослідження є думка І. Павлова про те, що ґрунтовне вивчення конкретного явища на рівні патології, дає змогу глибше і під іншим кутом зору виявити його властивості на рівні норми. Виходячи із цієї думки, вважаємо за доцільне зіставити особливості психолінгвістичної репрезентації позитивних і негативних (часто травматичних) подій в автобіографічній пам'яті людини для глибшого розуміння природи і способів нейтралізації останніх.

3. При відтворенні негативних, часто травматичних подій людина зазнає значних труднощів внаслідок того, що травматичний досвід не став осмисленим і не приєднався до автобіографічної пам'яті. На нейропсихологічному рівні він залишився в «емоційних зонах» мозочка і гіпокампа, і так і не досяг «осмислених, вербальних» префронтальних зон кори. Саме емоційні мозкові зони є фізіологічним субстратом флешбеків при психічній травматизації особистості. Відтак, відтворення негативних подій важко вкладається в наративні конструкції і для їхнього «омовлення» потрібен деякий час. Цікавою є також пряма подібність впливу психічної і фізичної травми на відтворення подій. Так часто фізична травма головного мозку приводить до короткої ретроградної амнезії, упродовж якої людина не пам'ятає подій, що за кілька хвилин передувалитравмі. Таким чином, психолінгвістична діагностика емоційних позитивних чи негативних подій дає змогу виявити ступінь осмислення відтворюваних подій і приєднати їх до автобіографічного досвіду, а в разі необхідності продовжувати подальшу вербальну реорганізацію цих подій.

4. Психолінгвістичним інструментарієм дослідження репрезентації життєвих подій в автобіографічному досвіді студентів слугували методи психографологічного аналізу мовлення і фреймового аналізу. Показниками методу психографологічного аналізу наративів є обсяг мовлення (критерій ступеню приєднання життєвої події до автобіографічної пам'яті особистості); середній розмір речення (критерій емоційної стабільності/лабільності у відтворенні події), показник лексичної різноманітності (критерій вербального осмислення події); показник дієслівності (критерій активності особистості у проживанні цієї події); показник логічної зв'язності (критерій логічного обґрунтування та надання смислу події) [Засєкіна, Засєкін 2008]. Кількісними показниками фреймового аналізу наративів є відсотковий розподіл видів основних життєвих подій та дискурсивних практик, які домінують в автобіографічній пам'яті студентів як відображення їхньої життєдіяльності у сучасному українському суспільстві за посередництвом мови.

Процедура емпіричного дослідження. У дослідженні взяло участь 210 осіб 19-25 років, серед них 70 - чоловічої і 140 - жіночої статі. Усі досліджувані є студентами Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Цей віковий період обрано через той факт, що юнаки у концепції життєвого шляху Ш. Бюлер, перебувають на другій фазі життєвого циклу, провідною рисою якого є багаточисельні спроби самовизначитися у всіх актуальних для юнака сферах життя. Відтак, події в автобіографічній пам'яті значно сприятимуть (за умови їхньої нейтральної чи позитивної репрезентації) чи гальмуватимуть (в разі негативної репрезентації) процеси самовизначення.

Досліджуваним надавалася інструкція відтворити найбільш яскраву життєву подію, яка викликала позитивні емоції. Через місяць тих самих досліджуваних просили відтворити найбільш яскраву подію, яка викликала негативні емоції. До остаточного психолінгвістичного аналізу було залучено 206 наративів, серед них 70- чоловічої і 136 - жіночої статі.

Таблиця 1 Відсотковий розподіл негативних життєвих подій у наративах студентів