Виховний стиль батька як фактор формування соціально-психологічної адаптованості підлітків

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 316.6

ВИХОВНИЙ СТИЛЬ БАТЬКА ЯК ФАКТОР ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ АДАПТОВАНОСТІ ПІДЛІТКІВ

Батьки передають дитині моделі поведінки, характерологічні особливості, і навіть способи вирішення проблем, чим самим сприяючи соціально- психологічній адаптації дитини.

Проблема соціально-психологічної адаптованості особистості є однією з найбільш розроблених і, разом з тим, однією з найбільш спірних та неоднозначних в психологічній науці. Хоча питання адаптації не є новим, але за умов швидкого зростання темпу життя та збільшення факторів, які впливають на умови існування особи, чим підвищують вимоги до людини як члена суспільства, дослідження факторів адаптації набуває значної актуальності. Саме сім'я як один з основних інститут соціалізації особистості дає дитині основне підґрунтя в сприйнятті навколишньої дійсності, створенні домінуючого типу ставлення особи до інших, тобто транслює зразки поведінки в найважливіших життєвих сферах - емоційній, комунікативній, інтелектуальній тощо.

Аналіз останніх досліджень публікацій. Питаннями батьківсько-дитячих стосунків займалося фахівці з різних сфер науки - психологи, педагоги, філософи тощо. Теоретичну базу для дослідження складають психологічні концепції та ідеї, розгорнуті в працях Е. Ейдемілера, В. Юстіцкіса, Е. Трифонової, М. Лаврен- тєвої, Є. Туманової, які досліджували чинники батьківського виховання та порушення ролей дитини в сім'ї. Серед зарубіжних дослідників варто виділити роботи В. Сатир, Г. Крайг, Е. Еріксона, А. Броді, Д. Бомрінд, Е. Фромма, які зробили великий внесок до розуміння специфіки взаємодії дитини і батьків [5, 7]. Особливу увагу варто звернути на дослідження А. Долінського, який в своїй праці "Zachowania mtodziezy w sytuacjach spolecznych jako wzorow rodzinnych" ("Поведінка молоді в суспільних ситуаціях як трансмісія батьківських зразків") описав процес та особливості передачі моделей поведінки від батьків до дитини в різних сферах (комунікативній, емоційній, інтелектуальній тощо) [9].

На сьогоднішній день дослідження образу батька в підлітків є нечисленними, хоча з кінця 1970-х років ми можемо спостерігати зростання зацікавлення дослідниками цією темою. А. Адлер підкреслював роль батька в формуванні у дитини соціального інтересу. Д. С. Аківіс вказує в своїй роботі "Любов батька", що позитивні стосунки з батьком пов'язані з такими якостями дітей як емоційна стабільність, оптимізм, високий рівень самоконтролю, розуміння соціальних норм, більш високий рівень соціальної адаптації [3]. Низка дослідників підкреслюють, що батьківство впливає на статево-рольову ідентифікацію дитини (З. Фрейд, Ш. Барт), інтелектуальний розвиток (Р. Бернс, Б. Кочубей), засвоєння моральних норм (О. Б. Чиркова), емоційно-особистісну сферу дитини (Е. О. Смирнова) [1, с. 88].

Серед останніх досліджень можемо виділити дослідження А. М. Прихожан, яка виявила, що емоційно благополучні підлітки позитивно сприймають батька, відзначаючи такі його якості як турботливість і прийняття, а підлітки з підвищеним рівнем тривожності оцінюють батька як менш турботливого і більш контролюючого, і разом з тим домінантного та надійного (2000). Роботи Л. І. Вассерман, А. І. Подольського, Е. Е. Роміцина, І. А. Горькової та ін. виявили зв'язок між окремими аспектами стилів виховання батька в суб'єктивному сприйнятті підлітками з вираженістю в них симптомів депресії, тривоги, делінквентної поведінки (2004). Питання впливу стилів виховання батька в своїх статтях розкривають І. В. Павлов, А. М. Скрибченко, У. Ю. Савастьянова, які займаються вивченням взаємодії батько-дитина, досліджують психологічні аспекти впливу батьківства на соціалізацію та становлення особистості [1, 3].

Постановка проблеми. Оглядаючи наукову літературу, ми можемо знайти багато посилань на важливість саме постаті матері (важливість її опіки, прийняття, любові тощо) у формуванні особистості дитини, і в той же час батько далеко не завжди розглядається як один з ключових важелів, який теж може керувати та впливати на цей процес: досить тривалий період батькові відводилася вторинна роль в вихованні дитини, оскільки основні його функції зосереджувалися на матеріальному забезпеченні сім'ї та психологічній підтримці матері, яка виконувала провідну роль в цьому процесі. В нашій роботі за допомогою аналізу вже існуючого матеріалу з даної тематики та проведення дослідження ми постараємося з'ясувати, яким чином суб'єктивне сприйнятті підлітком стилю поведінки батька впливає на формування його соціально-психологічної адаптивності. Це виявляється в наявності таких психологічних феноменів як оцінка, розуміння і прийняття нею навколишнього середовища і самої себе, їх будови, вимог, завдань [6, с. 9]) та комунікативної сфери, зокрема типові ставлення до оточуючих. Саме такий аспект розгляду і зумовлює актуальність теми дослідження.

Основним завданням нашої роботи було дослідити рівень адаптованості-дезадаптованості в системі між- особистісних стосунків у досліджуваних, діагностувати домінуючий тип ставлення підлітка до інших людей, визначити установки, поведінку і методи виховання батьків в світлі бачення їхніми дітьми в підлітковому віці та особливості взаємин підлітків з їхніми батьками. виховний психологічний адаптованість комунікативний

Результати дослідження. Згідно з метою нашої роботи, тобто з'ясування суб'єктивного сприйняття підлітками батьківського стилю виховання на їхню соціально-психологічну адаптованість, була сформована вибірка досліджуваних. Вибірку склали учні 8-9 класів спеціалізованої школи № 75 імені Лесі Українки м. Львова. Серед опитуваних налічувалося 37 хлопців і 36 дівчат (всього 73 особи). Всі досліджувані живуть в повних сім'ях, тобто виховуються двома батьками.

В нашому дослідженні були використані наступні методики:

1) опитувальник "Поведінка батьків та ставлення підлітка до них" Е. Шафера, який допоміг дослідити бачення підлітками установок, поведінки і методів виховання, які до них застосовують батьки. Даний опитувальник містить 5 шкал, які окремо характеризують оцінку матері сином, оцінку матері дочкою, оцінку батька сином і оцінку батька дочкою. В опитувальнику наявні наступні шкали: позитивного інтересу, директивності, ворожості, автономності та непослідовності;

2) опитувальник "Діагностика міжособистісних ставлень" Т. Лірі, призначений для визначення домінуючого типу ставлення в особи до оточуючих. Цей опитувальник включає в себе 8 шкал, які характеризують типи ставлень: домінування, впевненість в собі, консерватизм, скептицизм, поступливість, залежність, конформізм, чуйність;

3) "Опитувальник соціально-психологічної адаптованості" (СПА) К. Роджерса і Р. Даймонда, спрямований на визначення ступеню адаптованості-дезадаптованості в системі міжособистісних стосунків. В дану методику входить 8 шкал: адаптація, самосп- рийняття, прийняття інших, емоційний комфорт, інтер-нальність, прагнення до домінування, шкала правдивості та шкала ескапізму (втечі від проблем);

4) опитувальник "Взаємодія Батьки - Дитина" (підлітковий варіант), за допомогою якого ми визначили, як підлітки оцінюють особливості ставлення своїх батьків до них. Опитувальник містить такі 10 шкал: невимогливість - вимогливість, м'якість - строгість батьків, автономність - контроль щодо дитини, емоційна дистанція - емоційна близькість дитини до батьків, відсутність співпраці - співпраця, незгода - згода між дитиною та батьками, непослідовність - послідовність батьків, авторитетність батьків, задоволеність відносинами дитини з батьками.

Аналіз та інтерпретація даних здійснювалася на основі використання методів кореляційного аналізу Ч. Спірмена, порівняльного аналізу за t-критерієм та факторного аналізу.

Наведемо результати порівняльного аналізу між досліджуваними за критерієм "стать" (рис. 1). З отриманих даних видно, що хлопці частіше відчувають на собі прояв директивності (t=11,32 при p<0,05), ворожості (t=7,54 при p<0,05) та непослідовності (t=10,11 при p<0,05) батька, в той час коли прояв перерахованих критеріїв до дівчат значно нижчий: директивність батька (t=9,44 при p<0,05), ворожість батька (t=5,22 при p<0,05) та непослідовність батька (t=8 при p<0,05).

Рис. 1. Діаграма показників хлопців та дівчат за опитувальниками "Поведінка батьків та ставлення підлітка до них" Е. Шафера та "Взаємодія Батьки - Дитина"

Отримані дані можна проінтерпретувати наступним чином: як ми бачимо, в своїй поведінці батько в більшій мірі проявляє вимогливість, прагнення до контролю та ворожість до хлопців, ніж до дівчат. Також батько в своїх діях та вимогах до хлопців менш послідовний, в більшій мірі старається контролювати їхню поведінку, прагне домінувати над ними та скеровувати їхню діяльність, тобто бути в певній мірі наставником, в порівняні з дівчатами. Це можна пояснити певним чином гендерними стереотипами: хлопець має рости "справжнім" мужчиною, а цього можна досягнути тільки застосовуючи певні міри директивності, також хлопці в своїй поведінці частіше, ніж дівчата, проявляють схильність до афективності, агресії та бажання до самостійності, це і може призвести до прояву ворожості та нерозуміння з боку батьків.

Порівняльний аналіз хлопців і дівчат за опитуваль- ником "Взаємодія Батьки - Дитина" (рис. 1) дав такі результати: хлопці зазнають вищої вимогливості з боку батька (t=16,78 при p<0,05), ніж дівчата (t=14,28 при p<0,05), та меншого прийняття батьком (t=17,39 при p<0,05), в порівняні з дівчатами (t=19,29 при p<0,05).

Отож, батько ставить вищий рівень відповідальності перед хлопцями, ніж перед дівчатами. Це можна пояснити тим, що батько сам відчуває більшу відповідальність в вихованні хлопчика, ніж дівчинки, чиїм виховання має займатися в більшій мірі матір. Батько прагне передати хлопцю свої вміння, знання та чоловічі риси, тому і вимоги до нього стоять більші, адже в цьому випадку він більше йому віддає, тому і прагне в замін більшого. Прийняття батьком дитини, корелює з попередніми результатами: воно проявляється в прийнятті чи відторгненні особистісних якостей дитини й її поведін- кових проявів, тобто чим більше ставиться вимог до дитини, тим більше хочеться ідеального виконання твоїх наказів та відповідності до бажаного.

При подальшому опрацюванні даних ми провели аналіз на виявлення крос-кореляційних зв'язків. Зупинимося на найбільш значущих моментах.

Існує пряма залежність між позитивним інтересом батька до підлітка та проявлення конформізму в ставленні до інших (r=0,244 при p<0,05), рівнем адаптивності підлітка (r=0,317 при p<0,05), прийняттям інших (r=0,271 при p<0,05), емоційним комфортом (r=0,283 при p<0,05), ін- тернальністю (r=0,302 при p<0,05) та обернений зв'язок з показниками ескапізму (r=-0,251 при p<0,05) (табл. 1). Зі збільшенням позитивного інтересу батька до підлітка зростає рівень конформізму підлітка в стосунках з оточуючими, адаптивності підлітка, прийняття інших, емоційного комфорту, інтернальності та знижується прагнення втечі від проблем. Це означає, що чим більше в поведінці батька проявляється постійність, він виявляє увагу, теплоту та відкритість до підлітка, тим більш ймовірніше, що підліток орієнтуватиметься на думку оточуючих, шукатиме соціального схвалення, така людина в колективі є комунікабельною, активно взаємодіє з групою. Також такі підлітки більш адаптовані до навколишньої дійсності, не прагнуть до втечі від реальності в мрії, очікують позитивного ставлення від оточуючих, беруть на себе відповідальність за те, що з ними відбувається та в більшій мірі переживають позитивні емоційні стани.

За отриманими даними видно, що існує пряма залежність між директивністю батька до підлітка та проявом домінування (r=0,236 при p<0,05), консервативності (r=0,318 при p<0,05) та залежності (r=0,252 при p<0,05) в ставленні до інших та обернений зв'язок з статтю (r=-0,26 при p<0,05) (табл. 1). Зі збільшенням прояву батьком ди- рективності щодо підлітка зростає переважання таких типів ставлення до інших як домінування, залежність та консервативність. Також обернений зв'язок зі статтю вказує на те, що батько більше проявляє директивність в поведінці щодо хлопців, ніж дівчат. Ці дані можна проінтерпрету- вати наступним чином: чим більше батько в своїх діях щодо підлітка пропагує свою авторитетність, "розумну строгість", то тим ймовірніше в підлітків будуть домінувати у ставленні до інших дві протилежні форми: з одного боку - формування лідерської, егоїстичної, в певній мірі деспотичної до інших позиції особистості, яка враховуватиме лише своїх інтереси, а з другого це буде сприяти формуванню несамостійної, залежної особистості. Така амбівалентність може бути пояснена тим, що з одного боку підліток старатиметься імітувати в спілкуванні з оточуючими надбаний ним від батька домінуючий стиль поведінки, але з іншого боку він все-таки залишатиметься підпорядкованим і залежним від батька, що не даватиме йому почуття повної свободи та впевненості в собі.

Також існує пряма залежність між ворожістю батька в ставленні до підлітка та проявом залежності у стосунках з іншими (r=0,329 при p<0,05) та рівнем ескапізму (r=0,327 при p<0,05), а також обернений зв'язок з адапта- тивністю підлітка (r=-0,43 при p<0,05), його самоприйнят- тям (r=-0,364 при p<0,05), прийняттям інших (r=-0,34 при p<0,05), емоційним комфортом (r=-0,315 при p<0,05) та інтернальністю (r=-0,374 при p<0,05) (табл. 1). Зі збільшенням прояву батьком ворожості щодо підлітка зростає переважання такого типу ставлення до інших як залежність та рівня ескапізму, також зменшується рівні адап- тивності підлітка, його прийняття себе та інших, емоційний комфорт та інтернальність. Це означає, що чим вищий рівень незадоволення батька діяльністю підлітка, вимог до нього та постійної критики, тим більше зростає ймовірність дезадаптації підлітка, неприйняття себе та інших, заниженої самооцінки, оскільки дитина завжди перебуватиме в стані тривоги у зв'язку постійною незадоволеністю батька, що тягне за собою переважання в неї негативних емоційних станів та небажання брати відповідальність за свої вчинки та події, які з нею відбуваються. Також прояв такого типу виховання з боку батька сприяє розвитку несамостійності, залежності підлітка, що зумовлює його прагнення постійно перебувати під чиєюсь опікою та нездатність самому розпоряджатися своїм життям. Це також може бути наслідком завищених вимог, які ставить батько.

З отриманих даних видно, що існує пряма залежність між непослідовністю батька в своїх діях щодо підлітка та проявом залежності у стосунках з іншими (r=0,291 при p<0,05) та рівнем ескапізму (r=0,292 при p<0,05), а також обернений зв'язок з адаптативністю підлітка (r=-0,267 при p<0,05), його самоприйняттям (r=- 0,288 при p<0,05), інтернальністю (r=-0,245 при p<0,05) та статтю (r=-0,302 при p<0,05). (табл. 1). Зі збільшенням прояву батьком непослідовності в своїх діях щодо підлітка зростає переважання такого типу ставлення до інших як залежність та рівень ескапізму, також зменшується рівні адаптивності підлітка, його прийняття себе та інтернальність. Також обернений зв'язок зі статтю вказує на те, що батько більше проявляє непослідовність в поведінці щодо хлопців. Це означає, що різкі зміни поведінки батька в своєму ставленні до підлітка (то похвала, то покарання за одні і ті ж речі), призводять до збільшення ймовірності прояву підлітком несамостійності та залежності від інших, також це тягне за собою бажання втекти від реальних проблем в світ фантазій. Наслідками такого виховання може стати збільшення рівня дезадаптивності підлітка, небажання брати на себе відповідальність за те, що робиться з ним та перекладати вирішення проблем на інших людей, така людина не може оцінити себе за заслугами, має занижену самооцінку та переважно бачить в собі недоліки, а не переваги. Така поведінка зумовлюється нестійкістю в поглядах та діях батька, яка не дозволяють відчути підлітку захищеність, впевненість та сприяє підвищенню тривожності.

Висновки

Результати проведеного дослідження впливу виховного стилю батька на формування соціально-психологічної адаптованості підлітків дозволяють нам говорити про існування такого взаємозв'язку - це підтверджується як і в проаналізованій науковій літературі, так і в проведеному емпіричному дослідженні.

Результати кореляцій показують, що підлітки, які відчувають позитивний інтерес з боку батька мають на вищому рівні розвинуту соціально-психологічні адаптатив- ність як особистісну рису, вони вміють брати на себе відповідальність за свої вчинки та за своє життя, на що вказує пряма кореляція з інтернальністю, є більш адаптованими та вміють налагоджувати стосунки з членами групи на оптимальному рівні. Також такі підлітки частіше переживають позитивні емоції та почуття. Отож, за рахунок позитивної моделі спілкування з батьком у них формується повноцінний Я-образ, що детермінує позитивне сприймання і прийняття себе та інших, вони володіють почуттям самостійності та власної відповідальності.

Прояв батьком директивності в свої поведінці, тобто демонстрування своєї переваги над дитиною, не дає їй в повній мірі сформувати свій образ: вона, беручи приклад з батька, теж хоче проявляти серед оточуючих свою домінантність, але разом з тим все ж залишається безсилою перед батьком, що зумовлює розвиток невпевненості в собі та бажання залежати від когось, тобто зняття з себе відповідальності. Також життя за постійними правилами виробляє в підлітка установку на певну ригідність та любов до "вже усталеного", що може стримувати його творчі потенції.

Ворожий та непослідовний стилі виховання батьком спричинюють подібний розвиток формування рис підлітка. Ці стилі виступають найменш продуктивними та сприяють розвитку в підлітка залежності, зниження рівня адаптації, що також тягне за собою порушення в само- прийнятті себе та інших. Підлітки, батько яких виховували таким стилем, є в більшій мірі несамостійними, безвідповідальними, вони прагнуть перекласти свої справи та рішення на оточуючих або вирішити їх шляхом фантазування. Також такі діти в більшій мірі схильні до делінк- вентної поведінки. Такі характеристики зумовлюють розвиток почуття надмірної тривожності, незадоволеності як собою, так і іншими, що може спричинити переживання в більшій мірі негативних емоційних станів.

Продовження дослідження даної проблематики заслуговує особливої уваги. В наш час потрібно зробити акцент на важливості постаті батька в вихованні дитини, змінити його позицію з "доповнюючої", "вторинної" на "рівноправну", яка знаходиться на одному рівні з матір'ю, та є значима для емоційного благополуччя, встановлення особистості та її реалізації в житті. Отримані результати мають прикладний характер та дають можливість краще зрозуміти сукупність факторів, які впливаю на формування соціально-психологічної адаптивності підлітка та роль батька в цьому процесі. Ці результати можуть використовуватися в освітніх установах, які постійно перебувають у взаємодії з підростаючим поколінням та стикаються з різними формами девіантної поведінки серед учнів. В подальших дослідженнях варто звернути увагу, як взаємодіють між собою стилі виховання матері і батька в їхньому суб'єктивному сприйнятті підлітками, чи детермінують вони один одного та як це впливає на розвиток особистості дитини.

Список вмкористаних джерел

1. Калинина О. Г. Значение отца для развития ребенка (на материалах зарубежных исследований) / О. Г. Калинина, А. Б. Холмогорова // Семейная психология и семейная терапия. - 2006. - № 1. - С. 87-99.

2. Лаврентьева М. В. Родительские установки и стили воспитания / М. В. Лаврентьева // Слово. - 2011. - № 18. - С. 16-23.

3. Павлов И. В. Психология отцовства: обзор иследований и некоторые выводи о современном состоянии проблемы / И. В. Павлов // Перинатальная психология и психология родительства. - 2008. - № 4. - С. 78-95.

4. Трифонова Е. В. Влияние семейных отношений на формирование субъективных позиций у детей (на материале исследования семей с разновозрастными и моновозрастными родителями) / Е. В. Трифонова, К. Шабельников // Журнал практического психолога. - 2005. - № 6. - 149-158.

5. Туманова Е. Н. Семейное неблагополучие как психогенный фактор развития кризисных ситуаций в жизни подросков / Материалы юбилейной конференции / Е. Н. Туманова. - Саратов : Изд-во СГУ, 2001. - С. 77-89.

6. Фурман А. В. Психодіагностика особистісної адаптованості / А. В. Фурман. - Тернопіль : Економічна думка, 2000. - 196 с.

7. Эйдемиллер Э. Психология и психотерапия семьи / Э. Эйдемиллер, В. Юстицкис. - СПб : Питер, 2008. - 672 с.

8. Adams G. Rule compliance and peer sociability: A study of family processes, school-focused parent-child interactions, and children's classroom behavior / G. Adams, B. Ryan, M. Ketsetzis, L. Keating // Journal of Family Psychology. - 2000, № 14. - Р. 237-250.

9. Dolinski A. Zachowania mlodziezy w sytuacjach spolecznych jako transmisja wzorow rodzinnych / A. Dolinski. - Krakow : Implus, 2004. - 315 s.

1. Kalinin O. G. Value for the development of the child's father (on materials of Foreign Studies) / O. G. Kalinin, A. B. Kholmogorova // Family psychology and family therapy. - 2006. - № 1. - P. 87-99.

2. Lavrent'eva M. V. Parent installation and parenting styles / M. V. Lavrent'eva // Slovo. - 2011. - № 18. - P. 16-23.

3. Pavlov I. V. Psychology of fatherhood: a review of studies and by some of the findings about the current status of the problem / I. V. Pavlov // Perinatal Psychology and Psychology of parenthood. - 2008. - № 4. - P. 78-95.

4. Trifonov E. Influence of family relationships on the formation of subjective positions in children (based on studies of families with different age and monovozrastnymi parents) / E. Trifonov, V. K. Shabel'nikov // Journal of Practical Psychology. - 2005. - № 6. - P. 149-158.

5. Tumanova E. N. Family trouble as psychogenic factor in the development of crisis situations in life podroskov / Proceedings of the Jubilee Conference / E. N. Tumanova. - Saratov : SGU, 2001. - P. 77-89.

6. Furman A. V. Psychodiagnostics of personal adaptability / A. V. Furman. - Ternopil : Economichna dumka, 2000. - 196 p.

7. Eidemiller E. Psychology and psychotherapy of family / E. Eidemiller, V. Yustitskis. - St. Peterburg : Peter, 2008. - 672 p.

8. Adams G. Rule compliance and peer sociability: A study of family processes, school-focused parent-child interactions, and children's classroom behavior / G. Adams, B. Ryan, M. Ketsetzis, L. Keating // Journal of Family Psychology. - 2000, № 14. - Р. 237-250.

9. Dolinski A. Zachowania mlodziezy w sytuacjach spolecznych jako transmisja wzorow rodzinnych / A. Dolinski. - Krakow : Implus, 2004. - 315 s.

Анотація

У статті розглянуто проблему виховних стилів батька в суб'єктивному сприйнятті підлітками, його значення для формування соціально-психологічної адаптованості та домінуючого типу ставлення підлітка до оточуючих в комунікативній сфері. Докладно проаналізовано важливість батька в вихованні дитини та вплив різних моделей його поведінки на формування особистісних рис підлітка. Ключові слова: стилі батьківського виховання, соціально-психологічна адаптованість, соціально - психологічна деза- даптованість, типи ставлення особи до інших.