Специфічні особливості формування критичного мислення у курсантів вищих військових навчальних закладів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Специфічні особливості формування критичного мислення у курсантів вищих військових навчальних закладів

Демократизація суспільства, бурхливий розвиток інформаційних технологій вимагають від вищої військової освіти реалізації психолого-педагогічної системи формування творчої особистості майбутнього офіцера, здатного до усвідомленої оцінки подій, що відбуваються у світі та в країні, спроможного опрацьовувати великі масиви інформації, обирати оптимальні рішення в умовах професійної діяльності, орієнтуватися у світі технічних нововведень тощо. Тому проблема формування у курсантів критичного мислення в процесі навчання у вищих військових навчальних закладів є актуальною.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить, що питання підвищення культури розумово-пізнавальної діяльності особистості були предметом досліджень багатьох вчених. Так, широко відомі фундаментальні наукові праці М. Драгомирова, А. Макаренка, І. Підласого, В. Сухомлинського, Н. Тализіної. Проблеми, цілі й завдання виховання інтелектуальних, когнітивних та інших професійно значущих здібностей військовослужбовців висвітлюється у дослідженнях О. Барабанщикова, В. Звягінцева, Ю. Кіршина, М. Новожилова, Д. Познанського. Значну увагу питанням особистісно-орієнтовного навчання військових фахівців приділяє у своїх працях В. Ягупов. Різні аспекти підготовки військових фахівців, зокрема курсантів ВВНЗ, знайшли своє відображення у працях О. Балаховського, В. Вдовюка, О. Кобенка, П, Корчемного, Б. Покровського, М. Рудного. Усі ці вчені, безумовно, зробили значний внесок у розв'язання проблем професійної підготовки майбутніх військових. Причому треба відзначити, що значна кількість науковців звертала увагу на необхідність формування у майбутніх офіцерів поряд із практичністю, обачністю, глибиною й таку властивість розумової діяльності, як критичність (В. Іванов, Б. Теплов та інші). Але водночас слід відмітити недостатню кількість досліджень, в яких висвітлюються особливості виховання критичного мислення у курсантів вищих військових навчальних закладів.

Постановка завдання. З'ясування специфіки формування критичного мислення у курсантів в процесі навчання у ВВНЗ взято за мету даної статті. Основними завданнями, які поставлені нами щодо розв'язання зазначеної проблеми, є, по-перше, визначення сутності критичного мислення як психолого-педагогічного феномену, по-друге, виявлення особливостей формування критичного мислення курсантів у рамках ВВНЗ.

Виклад основного матеріалу. Як показує аналіз наукової літератури, окремі аспекти проблеми формування критичного мислення розглядалися фахівцями у працях з різних наукових галузей і у різні історичні періоди. Так, вказану проблему порушували у своїх працях такі видатні мислителі, як Сократ, Гегель, І. Кант та інші. Психологічні аспекти процесу розвитку критичного мислення висвітлювали в своїх творах Д. Дьюї, С. Рубінштейн, Д. Халперн. Проблема критичного мислення знаходиться у фокусі досліджень багатьох сучасних науковців: І. Загашева, С. Заір-Бека, В. Руджеро, Р. Пауля, О. Тягла.

Було з'ясовано, що в сучасних наукових роботах пропонується значна кількість визначень категорії „критичне мислення”. Серед них можна виділити дві основних групи. По-перше, це дефініції критичного мислення як удосконалення самого процесу розумової діяльності людини - „мислення про мислення” - з метою покращення результатів мислення на основі їх критичного аналізу, розуміння й оцінки (А. Бандурка, Т. Воропай, В. Руджеро, Р. Пауль, О. Тягло та інші науковці). По-друге, критичне мислення розглядається крізь призму регулятивно-моральних аспектів розумової діяльності та виступає як рефлексивне мислення, сфокусоване на вирішення того, у що вірити і як діяти. Це своєрідний пошук шляхів, як обміркувати об'єктивно і вчинити логічно у даній ситуації з урахуванням власного бажання і думок інших людей. Цієї точки зору на критичне мислення дотримуються Дж. Браус, Д. Вуд, О. Громова, Р. Х. Джонсон, С. Заір-Бек, Д. Клустер тощо.

На наш погляд, дані підходи до визначення критичного мислення відображають два погляди на феномен мислення взагалі: як на процес і як на діяльність. Якщо перше визначення характеризує критичне мислення як процес удосконалення розумової діяльності людини та є більш актуальним, коли йдеться про навчання або професійну діяльність фахівця, то друге обумовлює необхідність виховання адекватного критичного ставлення до себе, інших людей та оточуючого світу взагалі.

Обидва підходи поєднує й характеристика критичного мислення як мислення оцінного, в якому присутня рефлексія. Зупинимось на цьому понятті. Рефлексія визначається психологами як здатність людини до самопізнання, аналізу змісту отриманої інформації та методів пізнання. Явище рефлексії у різних її аспектах висвітлюється в наукових працях Дж. Локка, В. Слободчикова, М. Холодної та інших вчених.

Рефлексія є одним із основних психологічних механізмів, що забезпечує функціонування внутрішнього плану предметної діяльності. Рефлексивний аналіз як акт самосвідомості особистості виявляється нею в проблемній ситуації. Отже, рефлексія виражається в усвідомленні, аналізі та корекції власних дій та дій партнера (або супротивника), якщо має місце ігрова або реальна професійна ситуація.

За спрямованістю на об'єкт дослідники виділяють два типи рефлексії:

1) Рефлексія як техніка усвідомлення процесу, засобів, результату мислення;

2) Рефлексія стану.

Якщо перший з зазначених видів рефлексії розширює можливості, сприяє аналізу перешкод у конкретній ситуації, пошуку засобів їх подолання, то рефлексія стану спрямована на усвідомлення своїх переживань і емоцій під час роботи [7, c. 143].

Професійну рефлексію вчені визначають як інтегративне утворення, що містить ряд складових, а саме:

1) Інтелектуальну рефлексію як ядро рефлексії;

2) Екзистенційно-практичну рефлексію;

3) Спонукальну рефлексію.

Сутність інтелектуальної рефлексії розкривається через здійснення відповідних розумових операцій. Ми поділяємо думку багатьох вчених, що саме інтелектуальна рефлексія є ядром контрольно-оцінної та конструктивно - креативної діяльності людини.

Екзистенційно - практична рефлексія визначається як наявність у професійному досвіді особистості рефлексивно - перцептивних знань та вмінь, а саме: уявлення про власне „Я” як суб'єкта діяльності, самооцінка, рівень домагань, прийоми самосприйняття.

Спонукальна рефлексія пов'язана з реалізацією потреби фахівця до професійної самореалізації та саморозвитку.

Вчені виділяють також поняття рефлексивної готовності як здатності до актуалізації і реалізації рефлексивної діяльності. У науковій літературі використовується також термін „рефлексивна компетентність” для визначення професійної якості фахівця, що дозволяє ефективно та адекватно здійснювати рефлексивні процеси.

У психолого-педагогічній літературі виділяється й такий вид рефлексії, як пізнавальна рефлексія. Стимулювати розвиток рефлексії в навчальній діяльності можуть такі види робіт, як розв'язання задач рефлексивного рівня, самоконтроль, самооцінка, взаємоконтроль, взаємооцінка, взаємоопитування, взаємоперевірка, самоуправління.

Формування рефлексивних механізмів у професійній діяльності майбутнього військового фахівця відбувається на різних рівнях. На першому рівні вибір та корекція цілей професійної діяльності відбуваються неконтрольовано або на низькому рівні усвідомлення. На другому рівні стихійне здійснення діяльності переростає в нормативне і виявляється у зіставленні її з фаховими зразками й еталонами. На третьому рівні формування рефлексивних механізмів відбувається інтеріоризація загальноприйнятих норм, їх відображення в системі власних переконань. На четвертому рівні (творчому) спеціаліст починає знаходити ефективний індивідуальний стиль діяльності, ставить нестереотипні професійні цілі, за допомогою яких створює цінності, значущі для суспільства і для себе особисто [6].

Н. Чорноусенко [7] вважає рефлексію базовим структурним компонентом творчості та підкреслює її творчий характер. Одним із проявив творчості в будь-який діяльності є особлива чуттєвість до проблем професії. Така схильність набуває вагомості при здійсненні керівництва військових підрозділів різного рівня. Діалог, який може привезсти до творчого вирішення професійних проблем, можливий тільки при повноцінній особистій взаємодії військовослужбовців. Для цього необхідно навчитися усвідомлювати свою діяльність, вміти адекватно висловлювати свої думки, виражати почуття, формулювати власні вимоги, а також виявляти прагнення вміти розуміти інших. А для оволодіння такими вміннями потрібно розвивати в собі схильність до рефлексії. Бар'єром на цьому шляху часто виступають закріплені у професійному та особистому сприйнятті навколишньої дійсності стереотипи. У зв'язку з цим у військового фахівця значно зростає потреба в умінні рефлексувати власні уявлення та поняття, що сприяє розвитку творчості.

Аналізуючи шляхи розвитку творчого мислення майбутнього військового, багато вчених називають критичність мислення характерною рисою розумової діяльності, яка виступає необхідною умовою перебудови попереднього досвіду та прийняття адекватного рішення. У бойових або наближених до них умовах військовому важливо виявляти критичний підхід до одержаної інформації, вміти усебічно аналізувати різні варіанти дій і обирати з них оптимальні.

Чітко визначені критерії творчої активності курсанта ВВНЗ у наукових працях російського вченого Є. Варнавських [3], [4]. Творчу активність у військовій інженерної діяльності він пов'язує не стільки з розробкою нових засобів озброєння і військової техніки, технологічних процесів їхнього виготовлення, скільки з результативною перевіркою техніки на працездатність, забезпеченням її придатності у використанні в різних умовах, ефективним бойовим застосуванням. Ми згодні з автором, що критичність мислення поряд з почуттям новизни, здатністю до перетворення структури об'єкту інженерної діяльності є одним з критеріїв творчої активності курсанта ВВНЗ.

У контексті нашого дослідження особливу цінність являють сформульовані Є. Варнавських емпіричні показники критичного мислення курсанта ВВНЗ, а саме:

- незалежність суджень про характеристики засобів озброєння і військової техніки та процеси і явища у них;

- здатність користуватися об'єктивними критеріями;

- вміння знаходити причини своїх помилок та невдач при оцінки подій у професійній діяльності;

- самооцінка власної професійної діяльності;

- здатність формулювати власні оцінні судження.

Ми згодні з думкою вчених О. Бойко [2], Т. Ісаєнко [5], які вважають, що цілеспрямований й організований вплив викладачів на розум, почуття, волю курсантів з метою формування всебічно і гармонійно розвинутої особистості повинен відбуватися у формі педагогічного діалогу, побудованого на засадах суб'єкт - суб'єктної взаємодії.

Технологія суб'єкт-суб'єктної взаємодії дозволяє перевести курсанта в позицію суб'єкта навчальної діяльності. Вона вміщує прийоми педагогічного спілкування на принципах ціннісних відносин, суб'єктності й толерантності у навчальному процесі. Ця технологія універсальна, прийнята у викладанні різних дисциплін на різних ступенях навчання та дозволяє ефективно виховувати в курсантів пошукову активність, впевненість у собі, особистісну готовність до критичного мислення [1, с. 4].

У той же час у навчально-виховному процесі, який відбувається у рамках ВВНЗ, не можна не враховувати того факту, що принципом побудови взаємовідносин між військовослужбовцями є ієрархія. Особливістю ієрархії є забезпечення відносин первісної підлеглості та лінійний характер службового підпорядкування, що іноді призводить до виявлення авторитарного стилю стосунків з курсантами у діяльності окремих викладачів [4, c. 82-83], а це, безумовно, гальмує прагнення курсанта до саморозвитку та самовдосконалення. У цій ситуації, на наш погляд, особливо цінним є зосередження уваги викладача на формуванні у курсантів навичок самостійного, критичного мислення, які дозволять йому зберегти свою неповторну людську індивідуальність в умовах управлінської сваволі начальників та жорсткої субординації службових відносин.

Висновки

психологічний педагогічний курсант мислення

Отже, на підставі аналізу наукових джерел та власної педагогічної практики ми змогли зробити висновок, що формування критичного мислення курсантів у процесі навчання у ВВНЗ ефективно відбувається за таких умов:

розвитку рефлексивних вмінь курсантів завдяки відповідним механізмам навчально-педагогічного процесу;

орієнтації викладача у процесі навчання на цілеспрямований розвиток у курсантів емпіричних показників критичного мислення;

побудову педагогічної взаємодії на принципах співтворчості та суб'єкт - суб'єктних взаємовідносин.

Перспективи подальших досліджень ми бачимо у створенні педагогічних умов формування критичного мислення курсантів в процесі навчання та аналізі їх ефективності у рамках ВВНЗ.

психологічний педагогічний курсант мислення

Література

1.Авдєєва І.М. Критичне мислення як системний фактор неперервної освіти // Постметодика. - 2002. - № 2-3 (40-41).- С. 3-4.

2.Бойко О.В. Сутність управління процесом виховання військовослужбовців та особливості її визначення у військової педагогіці // Збірник наукових статей Київського міжнародного університету. Серія: Педагогічні науки. Випуск 5. - К.: КИМУ, 2004. - С. 22 - 34.

3.Варнавских Е.А. Критерии творческой активности курсанта военного вуза // Военная мысль. - 2003.- №3. - С. 56-58.

4.Варнавских Е.А. К вопросу воспитания у курсантов военных институтов творческой активности // Военная мысль. - 2004. - № 9. - С. 29-32.

5.Ісаєнко Т.К. Суб'єкт-субєктні відносини як норма співжиття у військовому колективі // Наукові записки Харківського військового університету. Соціальна філософія, педагогіка, психологія. - Харків: ХВУ, 2001. - Вип.. ХІ. - С. 81- 87.

6.Савчин М., Студент М. Рефлексія як механізм вдосконалення професійної діяльності фахівця // Педагогіка і психологія професійної освіти. - 2002.

Размещено на Allbest.ru