Постановка проблеми. Підлітковий вік є складним етапом у становленні особистості, який супроводжується гострою кризою. Вона виникає внаслідок протиріч між наявним психічним розвитком підлітка та його намаганнями реалізуватися у соціальному оточенні. Основним особистісним новоутворенням цього віку є почуття дорослості, внаслідок якого підліток висуває якісно нові вимоги до сприйняття себе оточуючими.

У даному віці при здійсненні провідної діяльності - інтимно-особистісного спілкування - суттєво збагачується життєвий досвід підлітків, розвивається пізнавальна сфера, перебудовується характер. Особливого значення у даному віці набуває ціннісно-смислова сфера, яка відображає найбільш вагомі смислові конструкти підлітків і виступає у ролі надситуативного регулятора їх поведінки. Важливою потребою підлітків є їх необхідність до самореалізації у системі соціальних зв'язків. При цьому орієнтири спілкування підлітків-неформалів з оточуючими визначаються смисловими установками, які виступають результатом упорядкування їх внутрішнього світу та виражаються у семантичних конструктах їх мови. Саме у мові відбувається конструювання смислової реальності підлітками, осмислення ними життя, що окреслюється у специфіці їх ціннісно-смислової свідомості. З огляду на це, не вирішеним є питання формування смислових настанов підлітків під впливом соціального оточення та їх вираження у міжособистісній взаємодії молоді.

Аналіз останніх наукових публікацій. Вирішення проблеми впливу міжособистісної взаємодії у неформальних об'єднаннях на становлення та зміну ціннісно-смислової свідомості підлітків пов'язано з розглядом смислів особистості, як осередку її життєвої активності (Б.Г. Ананьєв, К.О. Абульханова-Славська, Г.О. Балл, Б.С. Братусь, Д.О. Леонтьєв). Так, смисл розглядається як універсальний спосіб упорядкування свідомості, інтерпретації життєвого досвіду особистості та життя в цілому [5].

Смислова сфера відіграє особливу роль у детермінації самопрезентації особистості у соціальних стосунках, що є однією із найбільш вагомих потреб у підлітковому віці (О.В. Селезньова [6]). При цьому, відповідно до принципу "буттєвого опосередкування смислової реальності" (за ДО. Леонтьєвим [5]), структура особистісних смислів та смислових настанов особистості суттєво залежить від її комунікативного та життєвого досвіду.

Формування ціннісно-смислової свідомості молодої особистості (за З.С. Карпенко [2]) відбувається шляхом засвоєння представлених у соціальному макросередовищі ціннісних ідеалів, які заломлюються через відповідні уявлення референтної для підлітка малої групи (у тому числі і неформальних молодіжних об'єднань), в яку той включений як учасник сумісної діяльності зі спільним для її членів ціннісно-мотиваційним ядром. Таке розуміння шляху формування ціннісно-смислової свідомості суб'єкту відображає основні положення культурно-історичного підходу (Л.С. Виготський), згідно якого особистість є продуктом суспільних відносин. Для окреслення основних шляхів впливу міжособистісної взаємодії підлітків на їх інтрапсихічні утворення важливим є розгляд свідомості з точки зору цілісної континуальної ціннісно-смислової сфери, що включає в себе і свідомість аналогічної якості як взаємодоповнювальну, синергетичну єдність емоційно-образного і понятійно-логічного аспектів [2].

Становлення ціннісно-смислової свідомості в підлітковому віці відображає наявність вираженої смисло-життєвої кризи, яка виступає різновидом психобіографічної кризи і породжується об'єктивно існуючими протиріччями у пошуці та практичній реалізації людиною смислу життя (К.В. Карпинський [3]). При цьому, конструювання цілісної картини власного "Я" підлітків та їх самопрезентація у системі міжособистісної взаємодії, відповідно до основних положень наративної психології, відбувається на основі осмислення ними оточуючого світу і самих себе шляхом упорядковування усіх життєвих фактів у формі історій та наративів (Н.А. Федорова [7]).

Мета статті - розглянути особливості впливу міжособистісної взаємодії підлітків у неформальних об'єднаннях на формування їх ціннісно-смислової свідомості.

Виклад основного матеріалу. У підлітковому віці першочерговим завданням молодої особистості є ефективна комунікація з оточуючими. Реалізуючи такі смислові настанови, як прагнення довести свою самостійність та незалежність, підліток часто відчуває нестачу необхідних для цього ресурсів (соціальних умінь, досвіду, освіти, матеріальної незалежності тощо) та обмежуюче ставлення з боку дорослих (коли дитині не завжди дають можливість самостійно здійснювати життєві вибори). Як наслідок, він переживає виражену смислову кризу від неможливості подолати такі протиріччя, чи проявляє дезадаптаційну реакцію - конфліктує з оточуючими, вступає до асоціальних молодіжних груп тощо [1].

Процес реалізації міжособистісних відносин підлітків-неформалів впливає на когнітивне опосередкування смислової регуляції життєдіяльності, що розповсюджується за межі актуальної комунікативної ситуації у план прогнозів, уявлень, фантазій та рефлексії. Конструювання смислової реальності підлітками відбувається за рахунок символічних систем, провідною із яких виступає мова. Усвідомлення соціальних стосунків та власних психологічних особливостей дітьми представляється у їх лінгвістичних побудовах, що існують лише у певних дискурсах, пов'язаних із дискурсами, пануючими у сучасній культурі. Таке розуміння механізму конструювання смислів молодої особистості засноване на постулатах соціального конструкціонізму. Так, згідно К. Гергену, знання особистості про оточуючий світ та власні психологічні особливості представлене у лінгвістичних побудовах. Відповідно до цього, значення - це не когнітивні утворення кожної особистості, а продукт їх спільної діяльності. Мови виступають по-суті взаємодією, яка реалізується у дискурсах - соціальних текстах, продуктах взаємодії індивідів, груп та спільнот [7].

При цьому свідомість розуміється як така, що має мовленнєву природу, і є нестабільним, динамічним утворенням, яке здатне істотно видозмінюватися в залежності від того мовленнєвого контексту, в якому вона знаходиться, і який більшою чи меншою мірою, але обов'язково приймає участь у її конструюванні. Тобто, кожен текст (і нова життєва ситуація, прочитуючи яку індивід змінює форму рольової поведінки, щоб вписатися у інші соціальні норми) пропонує свідомості, що його сприймає, певну позицію, яка тим чи іншим способом конструює її зв'язаність та цілісність. Сама суб'єктність особистості, згідно К. Гергену, повністю залежить від практики взаємодії суб'єктів і визначається дискурсом. Універсальним психологічним механізмом становлення ціннісно-смислової свідомості особистості, згідно

З.С. Карпенко [2], є діалог - форма потенційної бісуб'єктності людини, апріорна інтенція “Ти" як вроджена налаштованість психіки на сприймання Іншого рівноцінним собі, що виступає джерелом породження і чинником збагачення ціннісної свідомості індивіда. Рефлексія з боку всякого “Ти" (партнера по спілкуванню) виступає духовним знаряддям, що розширює семантичний простір особистості. Психологічний зміст діалогічної інтенції становить здатність до особистісної антиципації - передбачення духовної перспективи іншої людини, віра у можливість її досягнення, що можливе при “обіймаючому”, неупередженому, любовному ставленні до Іншого. А інтеріоризація ціннісних позицій інших “Ти" визначається як шлях до формування знаково-символічної, діалогічної за суттю, свідомості особистості.

Розуміння змісту ціннісно-смислової сфери особистості презентується С.Л. Рубінштейном та І.П. Манохою і базується на принципі багатомірності та багаторівневості буття особистості як структурованої єдності всіх ціннісних відношень особистості співвіднесених між собою та реалізованих в актах екзистенційної дії. Також, З.С. Карпенко [2], розглядаючи особливості індивідуального рівня організації ціннісно-смислової сфери особистості, визначає цінність як еталон належної поведінки, вироблений суспільною свідомістю, і вказує на три форми її репрезентації:

1) цінність постає як суспільний ідеал - узагальнене уявлення про досконалість в різних сферах суспільного життя;

2) цінність має предметне втілення у вигляді витворів матеріальної та духовної культури або людських вчинків, що віддзеркалюють певні ціннісні ідеали (етичні, естетичні, правові тощо);

3) мотиваційні структури особистості і насамперед особистісні цінності, що виступають як внутрішні носії соціальної регуляції, закорінені в структурі особистості. Окрім цього, описуючи динамічний характер системи смислів особистості, З.С. Карпенко акцентує увагу на взаємозв'язках та взаємоперетвореннях у ній, що відображає ціннісно-смислове відношення, смислоутворюючий мотив та диспозицію поведінки. Побудова смислових конструктів підлітками окреслюється у наративах - властивих особистості способах структурувати оточуючий світ. Втілення індивідуального досвіду підлітків у формі наративу (історій, розповідей) дозволяє їм осмислити свій досвід через більш широкий контекст, оскільки форма наративу, сама по собі передбачає історично опосередкований досвід міжособистісних відносин [7].

У наративі підлітки обґрунтовують свої вчинки і вибудовують каузальні залежності між життєвими подіями, що сприяє укріпленню їх "Я-концепції". За допомогою наративів підліток вибудовує непротирічну картину власного "Я", що конструюється за допомогою соціальних відносин, виступає їх функцією. Загалом, Н.А. Федорова [7] виділяє три основні функції наративів, виокремлення яких є важливим для розуміння впливу міжособистісної взаємодії на інтрапсихічні особливості підлітків. Так, у наративах відображаються переважно значимі для суб'єкта життєві події, а сам наратив характеризується часовою направленістю і конструюється виключно у ситуаціях соціальної взаємодії. Конструювання власного "Я" підлітками, відповідно Р. Харре, реалізується у системі соціальних відносин, а взаємодія відіграє при цьому центральну роль. Саме інтеракція знаходиться в центрі аналізу процесу конструювання внутрішнього світу особистістю, оскільки саме у взаємодії визначається властивість мови позначувати об'єкти оточуючої дійсності, з одного боку, та є сферою вираження мови, з іншого.

Конструювання наративів молодими особистостями виступає, з одного боку, механізмом ідентифікації і само - осмислення, а, з іншого, - надає їм ресурси для самопрезентації і виступає у якості фундаментального компоненту соціальної взаємодії. Форми наративів, що закріплені у культурі, виступають прототипами, на основі яких суб'єкт свідомо чи несвідомо вибудовує свої власні життєві історії. У цих "культурних" наративах вже закладені основні оцінки, дані ним культурою. Відповідно, такий же механізм спостерігається під час конструювання наративів підлітками під впливом активної діяльності у неформальних об'єднаннях, що несуть у собі наративи молодіжних субкультур. Вони являють собою прототипи бачення оточуючого світу підлітками різних неформальних об'єднань. Так, представники романтико-ексапістських груп переважно конструюють власний внутрішній світ під впливом оцінки оточуючої дійсності, як позбавленої смислу, такої, що характеризується ознаками втрати сенсу існування суб'єкта у світі. Натомість, конструювання наративів підлітків із агресивних неформальних об'єднань відбувається, переважно, під впливом субкультурних прототипів у вигляді реалізації своїх намірів на активне та агресивне самовираження, відстоювання власної позиції, оцінки світу як простору для реалізації своїх прагнень при умові постійної боротьби з "ворогами", які заважають самореалізації молоді.

Розглядаючи діяльність неформальних підліткових об'єднань агресивного спрямування з точки зору системного підходу в психології, можна розцінювати наявність таких "ворогів" (підлітків, що думають інакше, представників різних політичних або релігійних поглядів тощо) як фактор, що укріплює дану систему та сприяє її розвитку, виступаючи стабілізатором системи агресивних молодіжних об'єднань. Адже, саме протидіючи "ворогам", підлітки об'єднуються, їх погляди інтегруються, укріплюється "Ми-почуття" і психологічна єдність.

При цьому процес побудови наративу підлітками об'єднує реальність їх "істинного Я" і реальність їх "публічного Я". Бажаний "образ Я" підлітка, який він прагне створити у партнерів по взаємодії, перетинається з тим реальним "образом Я", що конструюється в процесі створення наративу. Тобто, осмислення підлітками самих себе включає два модуси: публічний, що піддається змінам, та особистісний модус - персональні характеристики, з якими особистість ототожнює себе [7]. Система стосунків підлітка у неформальних об'єднаннях виступає певним середовищем, в якому конструюється та формується його "Я", зникає розірваність між особистим та публічним "Я". Сконструйована у процесі міжособистісної взаємодії ідентичність підлітка несе в собі як відображення культурних і соціальних норм, так і відображення суб'єктивного погляду підлітка на власну історію (наратив). Система поглядів стосовно власного "Я", що утворюється у підлітка, стосується не лише процесу управління враженнями для реалізації конкретних цілей у міжособистісному спілкуванні, а і процесів конструювання ідентичності і згладжування протиріч, узгодження його реального та публічного "Я". У період підліткової смисложиттєвої кризи молоді особистості гостро переживають з приводу непродуктивності своєї життєдіяльності, що виражається у їх смислових конструктах, орієнтованих на втрату сенсу життя (наприклад, "життя для мене нічого не значить, адже я втратив друзів", "я дорослий, а батьки не дають мені змогу обирати своїх друзів. Хіба можна так жити?").

Відчуваючи нереалізованість у системі соціальних контактів [3], підлітки схильні негативно оцінювати свої особистісні властивості, сприймати їх як перешкоди на шляху до життєвого успіху. При цьому інтенсифікація та генералізація кризових переживань у підлітків провокує домінування негативних компонентів самоставлення. Вони схильні до самозвинувачення та внутрішньої конфліктності, що виражається у конструктах, які ускладнюють процес інтеграції власного "Я": "я винен у тому, що ніхто не хоче зі мною спілкуватись", "я не цікава для оточуючих", "хочу спілкуватись з друзями, але не спроможний" тощо [4].

Уявлення неформалів про себе під час підліткової кризи характеризуються амбівалентністю, непослідовністю, що ускладнює процес розуміння логіки внутрішніх переживань і вчинків. Переживаючи кризу, підліток зневірюється у своїх силах (це виражається у смислових конструктах "я нічого неспроможний зробити", "я ніколи не зможу знайти справжніх друзів"), відчуває слабкість у вирішенні життєвих проблем. Особливо важливою виступає втрата віри підлітка не лише у власні можливості, а і в можливості розраховувати на допомогу зі сторони оточуючих ("всьому світу байдуже на мою долю" тощо). Ціннісно-смислові конструкти, що відображають центрування підлітків на зневіру у власних силах, втрату сенсу життя та очікування негативного ставлення від оточуючих негативно впливають на процес їх міжособистісної взаємодії.

Проте, підліткові наративи можуть мати і позитивний вплив на перебіг кризи. Так, сприймаючи самостійність, що формується, як цінність, підліток перебудовує свої смислові настанови і мотиви, що спонукає його до реалізації намагань набувати соціальні уміння, необхідності виразити себе у колі однолітків, самовиражатися тощо [3]. У той же вас, самостійність, організованість, інтерес до соціального життя - ті цінності, які він може засвоїти та апробувати під час неформальної соціальної взаємодії. Виступаючи смислоутворюючим мотивом, такі цінності призводять до успішності у референтному спілкуванні. Одним із найбільш проблемних моментів у формуванні ціннісно-смислової свідомості підлітків є становлення психологічно зрілих орієнтацій на використання свободи та прийняття відповідальності, котрі стають особистісними смислами у дитини [5]. При цьому свобода розглядається як найвища форма активності, яка виражається у здатності ініціювати, припинити чи змінити напрям діяльності у будь-якій її частині (важливим є адекватне розуміння поняття свободи, а не просто орієнтування на незрілі смислові конструкти; наприклад, "якщо я вільний, то схильний робити що захочу і ніхто не може мені перешкодити", "моя свобода дає мені право нічого не робити" тощо). У випадку зрілого сприйняття підлітком свободи, як цінності, його поведінка характеризується логічністю, ініціативністю, спроможністю реалізувати різні мотиви та вектори соціальної активності, відповідальністю. Саме прийняття відповідальності за свої вчинки відображає подолання, певною мірою, смислової кризи підлітком та ефективність інтегрування його ціннісно-смислової свідомості.

Висновки і перспективи подальших розвідок у даному напрямі. Отже, формування ціннісно-смислової свідомості, як особливого результату конструювання образу власного "Я" підлітками, відбувається під час активної взаємодії з оточуючими через опанування соціальних норм взаємодії та конструювання наративів у відповідних соціальних дискурсах. Особливу роль при цьому мають дискурси неформальних молодіжних об'єднань, які відображають поєднання типових соціальних дискурсів та специфічних субкультурних елементів бачення світу молодими людьми.

Побудова ціннісно-смислової свідомості підлітків окреслюється у наративах-властивих особистості способах структурувати оточуючий світ. У наративі підлітки - неформали обґрунтовують свої вчинки і вибудовують каузальні залежності між життєвими подіями, що сприяє укріпленню їх "Я-концепції", дозволяє сформувати непротирічну картину власного "Я", що конструюється за допомогою соціальних відносин. При цьому процес побудови наративу підлітками об'єднує їх "істинне Я" і "публічне Я". Бажаний "образ Я" підлітка-неформала, який він прагне створити у партнерів по взаємодії, перетинається з тим реальним "образом Я", що конструюється в процесі створення наративу. Формування ціннісно-смислової свідомості підлітків-неформалів відбувається у процесі подолання ними кризи, яка проявляється із виникненням почуття дорослості і реалізується у прагненні бути визнаним дорослою самостійною людиною представниками соціального оточення. Для оптимального вирішення підліткової кризи важливою виступає здатність до самореалізації, яка визначається особливостями ціннісно-смислової свідомості і проявляється у різних смислових конструктах, дозволяє усвідомити і оцінити свої сили, регулювати життєдіяльність. При цьому гармонійність даного процесу залежить від цілісності та об'єктивності ціннісно-смислових настанов підлітків, їх реалістичності та конструктивності. Смислові конструкти, що відображають центрування підлітків-неформалів на втрату сенсу життя та очікування негативного ставлення від оточуючих негативно впливають на процес міжособистісної взаємодії молоді. Натомість, коли спілкування виступає центральним конструктом у структурі ціннісно-смислової свідомості підлітків, це спонукає їх до реалізації намагань набувати соціальні уміння, необхідності виразити себе у колі однолітків, самовиражатися. Дана проблема не є остаточно розробленою і потребує подальшого вивчення, яке буде спрямоване на емпіричне дослідження психологічних особливостей структури смислової сфери підлітків, їх смисложиттєвих орієнтацій, специфіки вираження, протікання і подолання смисложиттєвої кризи тощо.

міжособистісна взаємодія підліток неформал ціннісний смисловий

Література