Постановка проблеми. Професійна діяльність є однією з найважливіших сфер діяльності людини і тому самореалізація в професії є одним із найважливіших атрибутів реалізованої особистості. Необхідно відзначити, що саме представниці "слабкої" статі частіше зазнають труднощів у процесі професійної само - реалізації, оскільки ще існують стереотипи щодо неспроможності жінок успішно поєднувати досягнення у професійній діяльності з благополучним шлюбом та повноцінною сім'єю.

Статистика останнього десятиріччя у всьому світі показує, що з кожним роком зростає відсоток жінок зрілого віку, які тільки розпочинають свою кар'єру. Така тенденція є закономірною та легко пояснюється наявною реалізацією жінки у ролі матері та дружини, а також можливістю застосування накопиченого з роками професійного та соціального досвіду. На цьому відрізку життєвого шляху особистість, здійснивши вдале професійне самовизначення, здатна досягати професіоналізму. Актуальність теми пов'язана з потребою вивчення теоретичних аспектів процесу само - реалізації, саморозвитку та самовдосконалення сучасної зрілої жінки-професіонала.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Серед загальновизнаних вітчизняних і зарубіжних досліджень, присвячених феномену самореалізації особистості, знаходимо класичні роботи К.А. Абульханової-Славскої, Л.І. Анциферової [2], Л.І. Божович, М.Р. Гінзбурга, A. Маслоу, Д.А. Леонтьєва, А.В. Петровського, С.Л. Рубінштейна, Г.С. Саллівана, К. Хорні та ін. Особливості гендерного підходу і онтогенезу особистості у зрілому віці досліджували Б.Г. Ананьев, Д.Б. Бромлей, А.А. Деркач [9], В.Г. Зазикін, В.І. Слободчиков та ін. Внесок у дослідження даних проблем саме у руслі професійної діяльності зробили такі вчені, як Н.В. Борисова [5], Т.П. Вівчарик [6], В.Г. Горчакова [7], Р. Дроедж, Е.В. Федосенко [13], Л.О. Коростильова [10], Д. Левінсон, Д. Мартин, В. О'лірі, Ю.П. Поваренков [11], Л.Г. Почебут [12], Д. Сьюпер, А.Е. Чирикова [14] та ін.

Метоюдослідження є визначення із позицій комплексного підходу поняття професійної самореалізації у руслі вікових та тендерних аспектів, виявлення особливостей процесу самореалізації жінки у професійній діяльності, а також розкриття суті понять кар'єри і професіоналізму у межах поставленої проблеми.

Об'єкт дослідження самореалізація особистості у професійній діяльності.

Предмет дослідження - психологічні особливості професійної самореалізації жінок у зрілому віці.

Виклад основного матеріалу. Категорія "самореалізація" вперше з'явилась у гуманістично орієнтованих концепціях розвитку особистості та відповідних їм психотерапевтичних практиках. У руслі цього напряму слід відзначити таких вчених, як А. Маслоу, Ф. Перлз, В. Райх, К. Роджерс, К. Хорні та ін. Їхні концепції об'єднує розуміння особистості, як здорової, активної, здатної до самоствердження, наділеної можливостями і потребами самоактуалізації, зрілості, автентичності та іншими способами вираження прагнення до досягнення цілей або до Акме.

Так, самореалізація, у розумінні С.Л. Рубінштейна, Л.І. Анциферової [2], К.А. Абульханової - Славської - це реалізація діяльності особистості, спрямована на досягнення життєвих цілей. "Вміння ставити та утримувати цілі (від сенсожиттєвих до ситуативно-тактичних) забезпечує вищу форму зміни особистості - її розвиток і творчість" [2, с.10].

Професійна самореалізація є однією із основних сфер (поряд із сімейною) особистісної самореалізації, вона пов'язана, насамперед, із реалізацією потреби у самоповазі, прийнятті і належності до певної соціальної групи, із здатністю задовольняти потреби більшою мірою, ніж самореалізація у сфері сім'ї. Задоволеність роботою є одним із найважливіших чинників суб'єктивного благополуччя, а професійна самореалізація - важливим фактором становлення особистості. На думку Гупаловської В.А. [8], "жінки, які досягли оптимального рівня професійної самореалізації, більш незалежні у думках, судженнях, діях, рішучі, здатні приймати рішення і брати на себе відповідальність за них" [8, с.169].

Е.В. Федосенко [13] під професійною самореалізацією розуміє безперервний гетерохронний процес розвитку потенціалів людини в діяльності протягом усього її життєвого шляху, описує його поетапну структуру наступним чином: 1-й етап - професійне самовизначення: а) вибір професії; б) професійна освіта; 2-й етап - професійний розвиток: в) професійна адаптація; г) апробація теоретичних знань у практичній діяльності; д) професійне самовдосконалення, підвищення кваліфікації^-й етап - професійне становлення: е) підвищення рівня професіоналізму; ж) набуття професійного авторитету; з) досягнення активності, самостійності, творчого підходу у професійній діяльності.

Н.В. Борисова [5] розглядає функції самореалізації особистості як універсальну особистісну здатність до виявлення, розкриття і опредметнення своїх сутнісних сил. Досліджуючи структуру самореалізації особистості у розумінні Н.В. Борисової, можна виділити наступні якісні характеристики професійної самореалізації (особистості жінки у тому числі):

самостійність як здатність до планування, регулювання цілеспрямованості власної діяльності, до рефлексії та саморефлексії;

свобода як здатність до автономної поведінки (свобода вибору, дій, рішень), саморегуляції, між - суб'єктної взаємодії;

творчість як здатність до концентрації творчих зусиль, креативність у діяльності, незалежність у судженнях, відповідальність за власні дії.

На підставі аналізу даних теоретичних досліджень Л.А. Коростильової [10] можна виділити рівні професійної самореалізації.

Низький рівень професійної самореалізації характеризується відсутністю прагнення до виявлення і розкриття свого потенціалу; здатністю реалізувати лише яскраво виражені якості, не докладаючи вольових зусиль; низькою активністю та низьким рівнем усвідомлення життєвої позиції, саморефлексії, саморегуляції, заниженим рівнем домагань. За Л. Коростильовою, людина знаходиться на примітивно - виконавчому або індивідуально-виконавчому рівні особистісної самореалізації, задовольняючи, згідно з А. Маслоу, фізіологічні потреби, потребу у безпеці, у належності та любові.

На проміжному рівні потреби і мотиви виявлення та розкриття можливостей і здібностей носять ситуативний характер, залежать від оцінки оточуючих; людина здатна ставити перед собою цілі та прикладати вольове зусилля в їх досягненні, здатна до рефлексії, однак наявні труднощі у саморегуляції діяльності, коливання самооцінки, самоставлення. За Л. Коростильовою, особистісна самореалізація перебуває на рівні реалізації ролей та норм у соціумі,. Особистісні мотиви (за А. Маслоу) - на рівні прагнення належності і прийняття, сягаючи іноді рівня потреби у самоповазі.

На високому рівні професійної самореалізації наявне стійке прагнення до виявлення і розкриття сутнісних сил і можливостей, активність, виявлення волі і наполегливості у досягненні поставлених цілей, здатність до рефлексії і саморефлексії, саморегуляції, стійкість та адекватність самооцінки, свобода, відповідальність та самостійність у виборі діяльності для реалізації можливостей. Особистість знаходиться на рівні сенсожиттєвої та ціннісної реалізації, за Л. Коростильовою, рухається у напрямку самоактуалізації [10].

Вдалий прикладом поєднання глибинно психологічного та діяльнісного підходів до поставленої проблеми є структурно-функціональна модель самореалізації особистості жінки за Т.П. Вівчарик [6], що виглядає наступним чином: І рівень - самоідентифікація:

1) вміння поєднувати, диференціювати і визначати пріоритети серед численних видів діяльності;

2) спосіб діяльності, що не суперечить жіночій сутності;

самореалізація особистість жінка

3) побудова власної ієрархії потреб і цінностей, продиктованих Самістю, та здійснення, відповідно цій ієрархії, життєвої концепції. ІІ рівень - індивідуація:

4) повна інтеграція особистості; ІІІ рівень - опредметнення: 5) реалізація у зовнішньому світі через професійну діяльність, яка сприяє розвитку здібностей і творінню самої себе [6].

Професіоналізм - системна якість особистості, що виявляється, як високий рівень оволодіння професійною діяльністю, внесення індивідуальних здобутків у професію, стимуляція у суспільстві інтересу до своєї праці.

Деталізуючи структуру професіоналізму, Ю.П. Поваренков [11] вказує на три його компоненти.

Операційний компонент виявляється у наявності кваліфікаційних знань, вмінь, навичок, здібностей, результатом функціонування яких є професійна компетентність; мотиваційний зосереджується на актуальних для особистості мотивах педагогічної діяльності і локалізується у професійній спрямованості; смисловий, якому властиві сформована Я-концепція професіонала і професійна самооцінка, проявляється через професійну самосвідомість [11].

Механізми досягнення професіоналізму, що перебувають у нерозривному зв'язку з особистісним розвитком суб'єкта праці, з'ясовує перспективна наука - акмеологія, яка спеціалізується на вивченні закономірностей та механізмів розвитку людини на етапі її зрілості. Згідно досліджень представників акмеології А.О. Деркача, В.Г. Зазикіна, Н.В. Кузьміної, А.О. Реана та ін., професіоналізм включає в себе професіоналізм особистості та професіоналізм діяльності [9].

Професіоналізм особистості тлумачиться, як якісна характеристика суб'єкта праці, що відображає високий рівень розвитку професійно важливих і особистісно-ділових якостей, адекватний рівень домагань, мотиваційну сферу і ціннісні орієнтації, спрямовані на прогресивний розвиток фахівця. Професіоналізм діяльності - системна якість суб'єкта праці, що відображає високу професійну кваліфікацію та компетентність, різноманітність ефективних професійних навичок і вмінь, володіння сучасними алгоритмами і способами рішення професійних задач, що дозволяє виконувати діяльність із високою продуктивністю.

Досягнення професійної зрілості можливе за умов дії наступних акмеологічних факторів:

високий рівень професійної мотивації;

потреба у професійних досягненнях;

високі особистісно-професійні стандарти;

прагнення до фахової самореалізації;

високий рівень професійного сприймання, мислення та уяви;

престиж професійної майстерності [9].

Одним із засобів досягнення самореалізації у період зрілості розглядається кар'єра. У словнику іноземних слів "кар'єра" тлумачиться, як успішне просування в області суспільної, службової, наукової та ін. діяльності або як вид занять, професія [3, с.219]. У дослівному перекладі з італійського "carrera" - біг, життєвий шлях, область діяльності, може позначати: 1 - просування в якій-небудь сфері діяльності; 2 - досягнення популярності, слави, вигоди; 3 - рід занять, професія [3].

У психології останнім часом здійснюється спроба створити типологію кар'єр. Одну із перших психологічних класифікацій кар'єр запропонував Д. Сьюпер, окремо для чоловічої і жіночої вибірки. Класифікація кар'єр для жіночої вибірки є більш розгорнутою і включає сім типів:

кар'єра домогосподині;

звичайна кар'єра (отримання освіти до заміжжя);

стабільна професійна кар'єра (отримання роботи після здобуття освіти);

дволінійна кар'єра (поєднання кар'єри домогосподині та стабільної професійної кар'єри);

кар'єра із перервами (до заміжжя, перерва, народження і виховання дітей, повернення до роботи);

нестабільна кар'єра (чергування більш чи менш тривалих періодів роботи);

кар'єра із безліччю проб (без стабілізації в якій-небудь професійній області) [11].

У роботах Л.Г. Почебут [12] і В.А. Чікер досліджувалась частота виборів різних кар'єрних орієнтацій чоловіків та жінок (в американській соціальній психології мають назву "якорі", відображають усвідомлені пріоритетні професійні потреби особистості).

Існують умовні назви деяких "якорів".

1) Автономія - відображає вибір незалежності у роботі або надання переваги безпеці і стабільності за рахунок жертвування незалежністю.

2) Професійна компетентність - самовизначення особистості при необхідності вибору між двома напрямами: рухом у бік заглиблення технічної чи функціональної компетентності, або ж у бік адміністративної діяльності.

3) Підприємницька креативність відображає потребу створювати новий продукт, нові послуги або організації, на які людина має право власності.

4) Виклик як потреба у змаганні.

5) Інтеграція стилів життя - прагнення поєднати роботу, сім'ю і власні інтереси [12].

Зарубіжні дослідження показують, що тенденція до традиційних професійних виборів сьогодні, в цілому, зберігається для обох статей. Жінки вважають, що професія із "чоловічим домінуванням" надає їм менше можливостей для кар'єрного росту, ніж професії із "жіночим домінуванням". Отримані дані, що жінки більше, ніж чоловіки, схильні планувати власну кар'єру. У них більш чітким є і прогнозування кар'єрної успішності [1].

На противагу зарубіжним висновкам дані вітчизняних досліджень показують, що жінки частіше, ніж чоловіки, є пасивними у плануванні ділової кар'єри. За даними В.Г. Горчакової, лише 20% жінок у нашій країні мають стійку тенденцію до професійної кар'єри [7].

Жінки влаштовують свою професійну кар'єру значно пізніше, ніж чоловіки. Згідно досліджень Д Левінсона, більшість чоловіків завершували своє професійне учнівство та певною мірою реалізовували себе у професії до 30-ліття. Жінки ж не переставали числитись новачками у професійному світі аж до досягнення зрілого віку. Р. Дроедж помітила, що у більшості жінок, які почали свою кар'єру після 20 років, "період учнівства" може тривати до середини зрілого віку [15].

Виявлено декілька факторів, які визначають те, чи буде жінка прагнути до кар'єри: вік вступу до шлюбу, економічне становище чоловіка, його погляди на працюючих жінок. Найбільш несприятливим вважається варіант, коли жінка перериває свою кар'єру заради сім'ї, не закінчивши освіту. Тривала перерва при неусталених професійних інтересах призводить до того, що жінці важко повернутися до отримання професійної освіти [3].

А.Е. Чиріковою [14] виявлено, що існують серйозні відмінності між жінками і чоловіками, зайнятими у бізнесі, в оцінюванні ними ділових та особистісних якостей, що сприятимуть успіху в їх діяльності. Науковець відмічає, що жінки, на фоні вираженої здатності до домінування, у своїх стратегіях орієнтовані на компроміс, упевненість у собі, розрахунок на власні сили при високій пластичності, здатності адаптуватись до ситуації. Чоловіки ж схильні бути лідерами, спираючись, у першу чергу, на вміння домінувати, діяти в ситуації невизначеності та загрози ризику, ефективно використовувати інших людей для реалізації своїх цілей. Жінки бачать у бізнесі можливість самореалізації, у той час як чоловіки шукають у ньому можливість самоствердитись і набути свободу [14].

Відмінність також прослідковується між чоловіка - ми-лідерами і жінками-лідерами. Негативне відношення до жіночого лідерства традиційно проявляли прихильники фрейдизму. Вважалось, що лідери-жінки володіють нездоровою гендерною ідентичністю, а їх прагнення до лідерства, назване "фалічним", розглядалось як прояв неповноцінності жінки, заздрість протилежній статі.

К. Бартол і Д. Мартин показали, що жінка-лідер у чоловічому діловому світі, або така, яка знаходиться у чоловічій групі, грає одну із чотирьох неформальних ролей:

1) "матері" - від неї чекають емоційної підтримки, але не ділової активності;

2) "спокусниці" для начальника, що викликає невдоволення у колег-чоловіків;

3 )"іграшки, талісмана" - милої, але не ділової жінки, яка приносить успіх;

4) "залізної леді", яка володіє нежіночою жорсткістю, внаслідок чого буває більше всього ізольована від групи.

Всі ці ролі заважають жінкам зайняти рівноправне становище серед чоловіків, знижують можливості службового росту [15].

В. О'лірі вивчала зв'язок між рольовими стереотипами і виправданням затримки просування жінок по службовій драбині у промисловості. На її думку, без будь-яких об'єктивних основ жінкам приписуються наступні установки щодо роботи:

вони працюють лише заради "шпилькових грошей" (тобто невеликої заробітної плати);

у роботі їх більше цікавлять комунікативні та емоційні моменти;

жінкам більше подобається робота, що не потребує інтелектуальних зусиль;

вони цінують самоактуалізацію і просування по службі менше, ніж чоловіки.

Основою цих складних уявлень, пише О'лірі, є інші, не менш помилкові уявлення про відсутність у жінок компетенції, незалежності, логіки, домагань тощо [15].

Серед понять, дотичних до самореалізації особистості, у США існує поняття "скляна стеля". Дана метафора відображає той факт, що в багатьох організаціях існує невидима стеля, вище якої жінки не можуть піднятись. Це виражається у:

меншому доступі до інформації;

меншій можливості вчитися у досвідчених жі - нок-керівників, оскільки їх дуже мало;

скептичному відношенні чоловіків - адміністраторів до жінок-лідерів;

в осуді близьких та друзів [14].

Скептичне відношення суспільства до можливості жінок бути керівниками спонукає їх вдаватись до захисних стратегій (названих "гендерним менеджментом"):

затрачати більше часу та зусиль на професійну сферу;

використовувати специфічні жіночі способи ведення ділових переговорів із чоловіками (кокетливість, заниження своїх здібностей);

застосування "маски" - прагнення приховати своє емоційне та особисте життя, щоб не отримати ярлик неефективного працівника [4].

Висновки та перспективи подальших досліджень. Отже, професійна самореалізація забезпечує участь жінки у суспільних процесах, покращує її психологічне самопочуття, сприяє становленню зрілої особистості. Рівень самореалізації в професії обумовлений, насамперед, ступенем розвитку інтегральних психічних утворень, сформованістю особистісно-смислових механізмів, суб'єктивними стратегіями самореалізації, що використовуються у процесі професійної самореалізації жінки. Досягнення особистістю зрілого віку професіоналізму в фаховій діяльності сприяє підтриманню позитивної Я-концепції, підвищує рівень самоповаги.

Тому подальший розвиток психологічної теорії становлення та розвитку особистості тісно пов'язаний із вивченням процесу самореалізації особистості жінки, надання психологічної допомоги у формуванні тендерної ідентичності та самосвідомості, подоланні заниженої самооцінки, формуванні впевненості у вла-сних силах тощо.

Література