Теоретико-методологічні підходи до проблеми особистісного здоров’я

Размещено на http://www.allbest.ru/

Теоретико-методологічні підходи до проблеми особистісного здоров'я

У статті розглядаються основні теоретико-методологічні підходи до проблеми особистісного здоров'я в психологічній науці. У своїй роботі для вивчення особистісного здоров'я ми використовуємо принципи системного і синергетичного підходів. Об'єднавши ці принципи, ми можемо перерахувати основні властивості особистісного здоров'я: цілосність, відкритість, доцільність, самоорганізація. Використовуючи когнітивні, емоційні та поведінкові фактори, можна коригувати рівень особистісного здоров'я.

В статье рассматриваются основные теоретико-методологические подходы к проблеме личностного здоровья в психологической науке. В своей работе для изучения личностного здоровья мы используем принципы системного и синергетического подходов. Объединив эти принципы, мы можем перечислить основные свойства личностного здоровья: целосность, открытость, целесообразность, самоорганизация. Используя когнитивные, эмоциональные и поведенческие факторы, можно корректировать уровень личностного здоровья.

Ключевые слова: личностное здоровье, системный и синергетический подходы.

The paper examines the main theoretical and methodological approaches to the problem of personal health in psychological science. In this work for the study of personal health, we use the principles of systematic and synergetic approaches. By incorporating these principles, we can enumerate the properties of personal health: maintain the integrity, transparency, expediency, self-organization. Using the cognitive, emotional and behavioral factors, we can adjust the level of personal health. The systems are self-organized, able to maintain internal stability when exposed to the external environment, they are finding ways of self-preservation, not to break down and even improve its structure.Therefore, combining the principles of systematic and synergetic approach, we can list the following properties of a healthy individual as a system: the integrity of the property, through which the cognitive, value-sense orientation, and volitional subsystem and elements being in a hierarchical communication system form a healthy person; transparency feature, which is that the health of the individual depends on the ability of the individual to exchange of matter, energy and information with the environment, and it can be both a consumer and a source; the property of feasibility manifested in the presence of a healthy individual as of a feedback mechanism that makes the system more stable, reliable and efficient; the property of self-organization, by which a healthy person as a system to store internal resistance when exposed to the environment and even improve its structure. In such a way, changing and correcting cognitive, emotional and behavioral factors, we can positively influence the level of personal care in general.

Keywords: personal health, systematic and synergetic approach.

Постановка проблеми. Проблема особистісного здоров'я є однією з фундаментальних у філософії, психології, педагогіці, медицині. В останні десятиліття проблема здорової особистості все частіше стає предметом дослідження психології. Це викликано необхідністю розуміння психологічних механізмів регуляції поведінки, стосунків з іншими людьми, виборі адекватної життєвої стратегії. Особливо актуально це для студентського віку, оскільки вибір життєвого і професійного шляху припадає саме на підлітковий і юнацький період розвитку особистості [5].

Вивчення характерних рис здорової особистості хвилювало уми багатьох психологів. Кожен теоретик пропонує унікальну теорію, виділяючи і проясняючи різні аспекти людської природи. Теорії різні і суперечливі, автор кожної з описаних теорій переконаний, що вона вбирає в себе всі основні аспекти функціонування людини, однак ми вважаємо, що кожна з них спрямовує свою увагу головним чином на якусь окрему область, майже повністю ігноруючи інші.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Автор психоаналітичного підходу до вивчення людини - Зігмунд Фрейд, стверджує, що думки, почуття і поведінка людини детерміновані несвідомими психічними процесами. Вище завдання психіки полягає в підтримці рівня динамічної рівноваги, яка гранично збільшує задоволення та сприймається як зниження напруги [8].

Фріц Перлз використовував цілісний, холістич- ний підхід до вивчення структури особистості. Він твердо вірив у мудрість організму і розглядав здорову, зрілу особистість, як індивіда, який сам себе під римує і регулює. Холістичний погляд Перлза надавав особливого значення зв'язку безпосереднього самосп- рийняття людини з його оточенням. Перлс визначає особистісне здоров'я і зрілість, як здатність замінити зовнішню підтримку і регуляцію самопідтримкою та саморегуляцією [1; 9; 10].

Цілісний підхід до вивчення людини застосовував і Карл Густав Юнг. Він вважав, що здорова особистість має внутрішнє прагнення до цілісності, і у кожної людини є тенденція до саморозвитку або індиві- дуації.

Альфред Адлер розглядав особистість, як частину соціальної системи, нерозривно пов'язану з іншими. Він підкреслював унікальність кожного індивідуума. Чотири основні принципи адлерівської системи - це цілісність, єдність індивідуального стилю життя, соціальний інтерес, або почуття спільності, важливість цілеорієнтованої поведінки. За Адлером-життя в основі своїй є рухом до все більш успішної адаптації в навколишньому світі, більшої співпраці та альтруїзму. Здорова особистість взаємодіє з іншими, для неї характерні сильний соціальний інтерес і конструктивне прагнення до переваги [6; 7].

Яскравими представниками гуманістичного спрямування були також Г. Олпорт, Г. Мюррей, Г. Мерфі, К. Роджерс, А. Маслоу, Р. Мей, К. Хорні.

Предметом дослідження гуманістичної психології є унікальна і неповторна особистість, що постійно творить себе, усвідомлює своє призначення в житті і здатна регулювати межі своєї суб'єктивної волі [12]. В якості основних проблем виділяються проблеми саморегуляції, самоздійснення особистості, пошуку сенсу буття, цілеспрямованої та ціннісно-орієнтованої поведінки, творчості, свободи вибору, гідності, відповідальності, цілісності, глобального мислення і нових підходів до науки про людину. Гуманістична психологія виходить з положення про те, що людина наділена потенціями до безперервного розвитку і реалізації творчих можливостей, і вважає його здатним керувати власним розвитком.Карл Роджерс стверджував, що прагнення до поліпшення здоров'я і самоактуалі- зації є частиною людської природи. Воно - головний мотивуючий фактор для людей, яким не заважають проблеми минулого або переконання, що обмежують їх поведінку. Здорова людина усвідомлює свої емоції, незалежно від того, виражені вони чи ні. Повноцінно функціонуюча здорова особистість - це особистість, яка перебуває у процесі зміни. Така людина вільно реагує і вільно сприймає власну реакцію на ситуацію, така людина прагне до здійснення самоактуалізації.

Абрахам Маслоу стверджував, що досліднику слід вивчати найбільш творчих, духовно самостійних, суспільно повноцінних людей, щоб отримати картину вищих досягнень, які можуть дати психічне здоров'я і зрілий досвід. Фрустрація основних потреб може стати причиною неврозу або асоціальності. Усі без винятку самоактуалізовані люди віддають своє життя обраній справі або покликанням. Для особистісного росту необхідні дві умови: людина повинна присвятити себе чомусь більшому, ніж його власне «я», і вона повина добре справлятися з тяжкими завданнями. Особливостями життя і характеру самоактуалізованих людей є: важка, наполеглива праця, сміливість рішень і вчинків, творча жилка і внутрішня свобода. По Мас- лоу, однаково важливі базові потреби будь-якого рівня: фізіологічного, психічного і соціального.

Ідеї Карен Хорні засновані на тому, що здоров'я особистості визначається цілями і цінностями, які народжуються в процесі її самореалізації.

Соціогенетичний підхід до вивчення особистості запропонував Ерік Еріксон. Будучи психосоціальним теоретиком, Еріксон усвідомлював взаємодію тілесних, психологічних і соціальних процесів і сил. Він поділяв класичну фрейдистську точку зору про те, що біологічні імпульси є фундаментальними. Однак Ері- ксон вказує, що ці імпульси піддаються соціальним впливам.

У руслі функціоналістського підходу працював Вільям Джеймс. За Джеймсом, для організму найсприятливішим є стан рівноваги між вираженням почуттів та їх утриманням. Блокована або стримувана емоція може призвести до психічної або фізичної хвороби.

Діяльнісний підхід використовував у своїй роботі у рамках культурно-історичної школи Л. Виготський. У рамках цього підходу склалося розуміння людини як діяльної істоти, яка переслідує свої цілі, чию поведінку і вчинки неможливо пояснити тільки з погляду раціональності.

Представник феноменологічного підходу Ролло Мей вважав, що людина живе сьогоденням, для неї актуально в першу чергу те, що відбувається тут і зараз. У цій єдино справжньої реальності людина формує себе сама і відповідальна за те, ким вона в кінцевому рахунку стає. Він вважав, що здорова особистість кидає виклик своїй долі, цінує і оберігає свою свободу і живе справжнім життям, чесним по відношенню до себе та інших. Єдність людини і її феноменологічного світу виражається терміном «буття-в- світі». Є три форми буття-в-світі: наші відносини із світом зовнішніх об'єктів або речей, наші відносини з іншими людьми, і відносини з власною особистістю. Здорові люди живуть у всіх цих трьох світах одночасно.

Сутність акмеологічного підходу полягає у здійсненні комплексного дослідження та поновлення цілісності суб'єкта, який проходить ступінь зрілості, а його індивідні, особистісні та суб'єктно-діяльнісні характеристики вивчаються в єдності, у всіх взаємозв'язках і опосередкуваннях,з метою сприяння досягнення суб'єктом вищих рівнів розвитку [3]. У цьому напрямку працювали А. Деркач, Е. Селезньова, М. Калитеєвська. Відповідно до даного підходу психічне здоров'я особистості трактується, як спосіб буття, зрілість, збереження та активність механізмів особис- тісної саморегуляції, міра здатності людини трансен- дувати свою біологічну, соціальну та смислову детермінованість, виступаючи активним і автономним суб'єктом свого життя у мінливому світі. У результаті людина набуває здатності вдосконалювати свої внутрішні ресурси та розвивати здатність розпоряджатися ними в надскладних умовах.

М. В. Хватова зазначає, що психологічне здоров'я є необхідною умовою повноцінного існування та функціонування людини в процесі її життєдіяльності. З одного боку, як соціальний феномен воно є умовою адекватного виконання людиною своїх соціальних, культурних, вікових ролей (дитини або дорослого, педагога, економіста та ін.). З іншого боку, як індивідуальне явище забезпечує людині можливість безперервного розвитку, коли достатні акмеологічні ресурси психологічного здоров'я забезпечують стійкість взаємодії особистості та довкілля за переваженням позитивних емоцій, оптимістичного настрою, впевненості у майбутньому, адекватній самооцінки, ясні цілі, створюють умови для саморозвитку, самореалізації, сприяють особистісному та професійному самовдосконаленню.

Згідно адаптаційного підходу, в рамках якого працювала О. Хухлаєва, здорова людина є такою, що успішно адаптується та має гармонійні відносини з оточуючими. Адаптаційний підхід розуміє здоров'я, як здатність організму пристосовуватися до постійно мінливих умов існування в навколишньому середовищі, здатність підтримувати сталість внутрішнього середовища організму, забезпечуючи нормальну і різнобічну життєдіяльність та збереження живого початку в організмі. Життя кожного організму, зауважив Г. Спенсер, є безперервним пристосуванням його внутрішніх сил до зовнішніх впливів. К. Бернар вважав, що на збереження внутрішнього середовища, його біологічних констант спрямована діяльність всіх вітальних механізмів, але він не розкривав зміст цих механізмів. Зміст їх було описано в роботах Уолтера Кеннона, одного з послідовних учнів Бернара, автора вчення про «гомеостаз». Цей термін був запропонований ним в 1929 р. Кеннон підкреслював, що механізми гомеостазу виконують захисну функцію організму, вони не дані йому від початку, а сформовані в процесі розвитку живого і мають філо-і онтогенетичний аспекти розгляду.

У руслі експериментально-генетичного підходу С. Максименко розглядає психологічне здоров'я, «як аспект здоров'я взагалі, який підкреслює стан душевного комфорту, відсутність патологічних психічних проявів та здатність до ефективної діяльності і саморегуляції у відповідності до власних (відрефлексова- них) цілей і інтересів людини».

У рамках крос-культурного підходу особистісне здоров'я розглядається, як соціокультурна змінна, його характеристики відносні і детерміновані специфічними соціальними умовами, культурним контекстом, своєрідністю національного способу життя і образу світу. Засновник цього підходу -Коул вимагав, щоб при вивченні людського розвитку вивчення навколишньої соціальної практики було невід'ємною і обов'язковою частиною дослідження.

Сутність інтегративного підходу полягає в тому, що світ - це не складне поєднання окремих (дискретних) об'єктів, а єдине ціле можливих подій і взаємозв'язків. Звернемося до визначення терміну «інтеграція», поданому в словниках. Інтеграція (лат. integratio - відновлення, заповнення, від integer - цілий) - сторона процесу розвитку, пов'язана з об'єднанням у ціле раніше різнорідних частин і елементів [9]. Завданням даного підходу виявляється не тільки процес збереження та підвищення рівня цілісності знання, але організація нової системи знання про раніше незв'язаних об'єктах і цілісне вивчення результату цього процесу.

О. Васильєва, розглядаючи інтегративний підхід до здоров'я, відзначає, що будь-які пояснювальні принципи, моделі та концептуальні схеми визнаються адекватними способами вивчення здоров'я на різних рівнях людського буття [2; 4].

Вивчення характерних рис здорової особистості хвилювало уми багатьох психологів. Проблема осо- бистісного здоров'я займає важливе місце в психології особистості. Складність її полягає в тому, що з одного боку, проблемою структури особистості та особистіс- ного здоров'я займалися багато відомих психологів, з іншого боку -особистісне здоров'я не розглядалося системно. Недостатньо поки і досліджень, присвячених формуванню та розвитку здорової особистості в підлітковому і юнацькому вікових періодах. Однією з основних складових сучасної освіти є створення умов для оволодіння студентами психологічними навичками і вміннями, що дозволяють особистості зберігати позитивну спрямованість розвитку в умовах динамічності, непередбачуваності, інформаційної насиченості, суперечливості сучасного світу.

Метою нашого дослідження було проаналізувати основні відомі психологічні підходи до проблеми вивчення особистісного здоров'я та запропонувати підхід для виявлення найбільш повних зв'язків і пошуку конкретних елементів цілісності феномену «особисті- сне здоров'я».

Виклад основного матеріалу. На нашу думку, найбільш ефективним підходом для опису здорової особистості як системи з її підсистемами та елементами, а також зв'язками між ними, є системний підхід. У поєднанні з синергетичним підходом системний підхід дозволяє визначити характер цих зв'язків і психологічні механізми регуляції особистісного здоров'я як самоорганізованої системи.

Системний підхід до вивчення здорової особистості можна визначити, як визнання того, що особистість являє собою динамічну психологічну систему, інтегроване ціле, утворене взаємодією властивостей, які є специфічними особистісними «органами», що реалізують функції внутрішньої регуляції і зовнішнього обміну з соціальної та предметної середовищем. особистісне здоров'я поведінковий емоційний