Ставлення батьків та дітей у сім'ях усиновителів/удочерителів до "таємниці" некровного походження прийнятої в сім'ю дитини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ставлення батьків та дітей у сім'ях усиновителів/удочерителів до «таємниці» некровного походження прийнятої в сім'ю дитини

Т.І. Мельничук

mti_kiev@ukr.net

Melnychuk TI. The attitude of parents and children of adopter's families to the unrelated parentage «secret» of the child adopted into the family / TI. Melnychuk // Problems of Modern Psychology: Collection of research papers of Kamianets- Podilskyi Ivan Ohienko National University, G.S. Kostiuk Institute of Psychology at the National Academy of Pedagogical Science of Ukraine / edited by S.D.Maksymenko, L.A.Onufriieva. - Issue 25. - Kamianets-Podilsky: Aksioma, 2014. - Р 255-267.

Т.І.Мельничук. Ставлення батьків та дітей у сім'ях усиновителів/ удочерителів до «таємниці» некровного походження прийнятої в сім'ю дитини. У статті досліджується ставлення батьків до правової норми збереження таємниці походження дитини в ситуації усиновлення/удо-черіння. Доводиться, що шлях до відкритого усиновлення потребує спеціальних заходів «примирення» сім'ї із некровною спорідненістю дитини. Проведене дослідження дає можливість зробити наступні ви-сновки, що зафіксована правова норма збереження таємниці походжен-ня усиновленої дитини обмежує її права і потребує перегляду. Отрима-ні дані в процесі психологічного дослідження дозволяють засвідчити, що усиновлення/удочеріння дитини сприймається його учасниками як акт формування сім'ї, який одразу набуває ознак повноцінності, де є присутні всі форми взаємодії, зокрема в ситуації бездітності набува- ється ще і та, яка формувала у сім'ї відчуття дефіцитарності, неповно-цінності - взаємодія між батьками та дітьми. Саме ці стосунки респон-денти оцінюють як радісні, такі, що дають їм відчути повноту життя. Однак, аналіз ставлення дорослих до таємниці усиновлення/удочерін-ня засвідчують вірогідність психологічних настановлень дорослих і їх неготовність до змін щодо цієї норми. Доведено, що в процесі усинов-лення/удочеріння дитини дорослі прагнуть відтворити природний про-цес народження дитини, створюючи для того чисельні умовності, які транслюють як щодо навколишнього середовище, так і щодо самої ди-тини. В свою чергу, деякі діти теж виказують неприйняття свого стану, як усиновленого, воліючи «ніколи не знати правди». Однак більшість дітей погоджуються, що відкритість для них факту усиновлення/удо-черіння могли зменшити ризики неадекватної поведінки та посилити їхні шанси на підвищення усвідомленості у побудові власного життя.

Наше дослідження не претендує на вичерпність і може розцінюватися як одне із піонерів в цій сфері життя сім'ї та суспільства. Подано автор-ську рівневу модель готовності дорослих і дітей до відкритого усинов-лення/удочеріння.

Ключові слова: сім'я, ставлення, парентифікація, усиновлення/ удочеріння, таємниця усиновлення/удочеріння, рідня, некровна дити-на.

Т.И.Мельничук. Отношение родителей и детей в семьях усыно-вителей/удочерителей к «тайне» некровного происхождения при-нятого в семью ребёнка. В статье исследуется отношение родителей к правовой нормы сохранения тайны происхождения ребенка в ситуа-ции усыновления/удочерения. Доказывается, что путь к открытому усыновлению требует специальных мероприятий «примирения» семьи с некровным родством ребёнка. Проведенное исследование позволяет сде-лать следующие выводы, что зафиксирована правовая норма сохранения тайны происхождения усыновлённого ребенка ограничивает его права и нуждается в пересмотре. Полученные данные в процессе психологичес-кого исследования дают нам возможность показать, что усыновление / удочерение ребёнка воспринимается его участниками как акт формиро-вания семьи, сразу приобретает признаки полноценности, где присут-ствуют все формы взаимодействия, в частности в ситуации бездетности приобретается ещё и та, которая формировала в семье ощущение дефи- цитарности, неполноценности - взаимодействие между родителями и детьми. Именно эти отношения респонденты оценивают как радостные, такие, которые дают им почувствовать полноту жизни. Однако, анализ отношения взрослых к тайне усыновления/удочерения свидетельствует о вероятности психологических установок взрослых и их неготовности к изменениям этой нормы. Доказано, что в процессе усыновления/удо-черения ребёнка взрослые стремятся воспроизвести естественный про-цесс рождения ребенка, создавая для того многочисленные условнос-ти, которые транслируют, как окружающей среде, так и в отношении самого ребёнка. В свою очередь, некоторая часть детей тоже выражает неприятие своего состояния, как усыновлённого, предпочитая «ни-когда не знать правды». Однако большинство детей соглашаются, что открытость для них факта усыновления/удочерения могли уменьшить риски неадекватного поведения и усилить их шансы на повышение осознанности в построении собственной жизни. Наше исследование не претендует на полноту и может расцениваться как один из пионеров в этой сфере жизни семьи и общества. Представлена авторская уровневая модель готовности взрослых и детей к открытому усыновлению/удоче-рению.

Ключевые слова: семья, отношения, парентификация, усынов-ление/удочерение, тайна усыновления/удочерения, родня, некровный ребенок. таємниця усиновлення сім'я дитина

Постановка проблеми. Завжди існували сім'ї, які прагнули усиновити/удочерити дитину або з причини власної бездітності, або як акт просоціальності та турботи. В першому випадку іс-торія засвідчує чисельні спроби подружжя імітувати вагітність задля створення своєї сімейної історії, де поява дитини в сім'ї повинна мати «природний хід подій» і передбачати вагітність, пологи, грудне вигодування тощо. Цьому слугує і нормативно закріплена в Україні таємниця усиновлення/удочеріння. Однак такий сценарій розвитку усиновлення/удочеріння вже не відпо-відає сучасним вимогам і суперечить правам самої прийнятої в сім'ю дитини. Це і зумовило скасування таємниці усиновлення/ удочеріння в багатьох країнах світу і перехід до відкритого для дитини, сім'ї та громади акту - прийняття некровної дитини в сім'ю.

Водночас психологічні дослідження засвідчують деструк-тивний вплив на розвиток дитини сімейної таємниці та сімейних взаємин. А в ситуації прийняття в свою родину некревної дитини подібні дії ставлять сім'ю в ситуацію постійної напруги та страху щодо можливого розголошення таємниці некровного походжен-ня дитини в сім'ї. З причини закритості цієї системи, замінно-го догляду за дитиною, дослідження в ній є малорозробленими. Наразі правові аспекти функціонування сімей усиновителів/ удочерителів дітей розкриваються в працях Ю. Деркаченко, А. Зорі,І. Ковальчука [7, 8]; соціологічні - О. Заяц, І. Осипової, Д. Райкуса [1, 11], психологічних - Г. Бевз, М. Зерницького, Б. Кіфер, Г. Сім'ї, Е. Шеррі [2, 8, 11], педагогічних - В. Яковен- ко[15]. Натомість в Україні не проводилося науково-психологіч-них розвідок щодо ставлення замінних батьків до «таємниці» усиновлення/удочеріння дитини, а також її вплив на індивіду-альний розвиток дитини та сімейне функціонування.

Тож, метою нашої статті є розкриття ставлення замінних батьків та дітей, яких прийняли в сім'ю на правах сина чи донь-ки щодо збереження таємниці усиновлення/удочеріння.

Методика та організація дослідження. Завданнями статті є вивчити розуміння дорослими та дітьми в ситуації усиновлення/ удочеріння чинників, які посилюють тенденції закриття сімей-ної системи, а також здійснити аналіз випадків з «відкритим» та «закритим» усиновленням/удочерінням дитини.

Методами дослідження було обрано: незакінчене речення та історії усиновлення, що заповнювалися некровними дітьми та їхніми замінними батьками. Також був розроблений авторський опитувальник, який був спрямований на вивчення соціальної си-туації формування сім'ї усиновлювачів/удочерителів та їхнього розуміння акту прийняття в свою сім'ю дитини на правах сина та доньки. В дослідженні були використані правові документи для уточнення правових засад збереження таємниці усиновлення/ удочеріння. Обробка отриманих даних здійснювалася методами математичної статистики (кореляційний аналіз).

Вибіркою були усиновлювачі/удочерителі та їхні діти, які досягнули повноліття (10 сімей та 10 дітей), а також подружжя, сім'ї яких набули цього статусу тому п'ять років (50 сімей). До-слідження проводилось на базі Центру з усиновлення дітей при Міністерстві освіти і науки України у період з 2000 по 2006 років, на базі Інституту психології Імені Г.С. Костюка під час індивіду-альної роботи з усиновителями в рамках дослідження науковим кореспондентом (2002-2011 роки) та аспірантом з 2011 - 2014 роки.

Виклад основного матеріалу. Проведений нами аналіз норма-тивних документів з питань практики усиновлення/удочеріння дітей показав, що поняття «таємниця щодо усиновлення/удоче-ріння» може розумітися як в широкому, так і вузькому значен-ні. У найширшому тлумаченні таємниця - це сфера об'єктивної реальності, прихована від сприйняття та розуміння [4, 6, 9, 13]. З позиції індивіда таємницею буде все те, що особа хоче прихо-вати від усіх інших для захисту власних інтересів. Виходячи з цього таємниця усиновлення/удочеріння - це сукупність інфор-мації, якою володіють лише члени сім'ї та, як виняток, спеці-ально уповноважені особи через виконання ними своїх повно-важень щодо окремих аспектів сімейного життя, розголошення якої може призвести до заподіяння значної шкоди її носіям [4, 6, 9, 13]. Водночас, збереження таємниці про входження некровної дитини в сім'ю суперечить принципам самого функціонування сім'ї з домінування інтимної сфери, де довіра, прийняття та при-хильність слугують основою побудови міжособистісних взаємин. Рішення про удочеріння/усиновлення дитини теж приймається спільно подружжям та при обговоренні родини, що теж супере-чить принципам збереження таємниці. Отже, юридичне тлума-чення поняття «таємниця» і закономірності сімейного життя самі по собі вже є конфронтуючими і такими, дотримання яких суперечить соціальній природі життя людини.

Отримані нами дані в процесі психологічного дослідження дають нам можливість засвідчити, що усиновлення/удочерін-ня дитини сприймається його учасниками як акт формування сім'ї, яка одразу набуває ознак повноцінності, де є присутні всі форми взаємодії, зокрема в ситуації бездітності набувається ще і та, яка формувала у сім'ї відчуття дефіцитарності, неповно-цінності - взаємодія між батьками та дітьми. Саме ці стосунки респонденти оцінюють як радісні, такі, які дають їм відчути повноту життя. Ці дані підтверджуються ще і тим, що розголо-шення (оприлюднення) таємниці усиновлення чи її збереження продовжує виступати однією із принципових питань створення і функціонування сім'ї, що і демонструє мал. 1. Доведено, що 57% респондентів вважають, що не збереження, а саме розголошення таємниці усиновлення ускладнює проходження всього процесу усиновлення та подальшого їх життя.

Мал. 1. Диференція ставлення респондентів до таємниці усиновлення

Це пояснюється тим, що сім'ї прагнуть набути статусу при-родності, де сімейний склад поповнюється внаслідок народжен-ня дітей: звідси й імітація вагітності (в нашому дослідженні 15 %), вигадування історій народження (45 %) та їх міфологізація (5% випадків), підробка фотографій в сімейному альбомі (65%). Також для підтвердження факту подібності дитини до родини усиновителів/удочерителів батьки шукають в дітях риси та по-ведінку, яка подібна до членів родини, при цьому часто наголо-шуючи і собі, і стороннім: «В неї очі, як у мого чоловіка»; «Вона така ж білява, як я була в дитинстві», « У нашої донечки манери бабусі».

Аналіз історій усиновлення/удочеріння дітей дорослими теж вказує на низький відсоток їхньої готовності відкрито розпо-вісти дитині її історію походження. Хоча дорослі і погоджують-ся, що негоже приховувати від дитини історію її походження, однак якомога довше зволікабть цю розмову: «потім розкажу, хай трішки підросте»; ігнорують факт генетичного походження дитини, надаючи переваги сімейному життю в родині, як більш важливого для виживання, розвитку та соціального становлення дитини: «Вона моя і що тут говорити»; оцінюючи усиновлення/ удочеріння фактом створення повноцінної сім'ї, де дитина як і інші її члени, входять в єдину категорію рідні, незалежно від форми породичання (зять та невістка в ситуації одруження, сва-ти та хрещені тощо): «Мій чоловік для моєї мами став рідніший ніж я. В нашій сім'ї всі рідні. Наша дитина нам є рідною і по ін-шому не може бути» і т. д.

Аналіз статистичних даних останніх років та випадків в на-шому дослідженні, де мали місце скасування усиновлення/удо-черіння, показав їх перевагу при національному усиновленні/ удочерінні, ніж в ситуації міждержавного. Цей факт може бути пов'язаний, як із більш ретельною підготовкою громадян до при-йняття в свою сім'ю некровної дитини, так і політикою відкри-того усиновлення/удочеріння, що більш поширена в інших краї-нах, зокрема в США, Італії, Іспанії, Франції (мал. 2).

Мал. 2. Тенденції скасування рішень суду про усиновлення дітей з України

Ми вже засвідчували, що дорослі переважно виказують по-боювання і воліють пролонгувати час відкритої розмови з ди-тиною. Отже, складається ситуація, коли всі знають про факт усиновлення, в тому числі і сама дитини, однак ніхто не нава-жується про це заговорити першим. Дівчинка 7-ми років так по-яснює цю ситуацію: «Тьотя, я хочу Вам сказати на вушко секрет. Тільки не говоріть його мамі, бо вона засмутиться. Я знаю, що мене мама усиновила, але вона не хоче мені це сказати і я теж їй про це не буду говорити. Хай це буде нашим секретом.» Згідно психологічних механізмів ми маємо ситуацію перевернутої іє-рархії (парентифікації), коли дитина бере на себе функції бать-ків, тим самим даючи можливість дорослому виконувати роль дитини, яка не може нести відповідальності за доросле життя [3, 14]. Можна сказати, що страх батьків перед розголошенням наскільки емоційно напружує дорослих, що вони стають нездат-ними взяти нас себе відповідальність за відстрочені соціальні наслідки усиновлення/удочеріння дитини. Дослідження пока-зало перевагу усиновлень маленьких дітей, де турбота, догляд та емоційне спілкування є настільки захоплюючим, що когнітивне осмислення цього процесу ніби відходить на другий план. Коли дитина маленька, батькам здається зарано говорити про усинов-лення/удочеріння, а коли підросла - у них бракує засобів це зро-бити коректно: «Я б уже і сказала, однак як я скажу дитині, що я її обманула, і вона не народилася із мого животика...... В іншому

випадку, 17-тирічний хлопчик, який в підлітковому віці дізна-вся про свою історію усиновлення, так коментує її: «Так, мене усиновили, але я - не усиновлений, я - рідний». Дослідженням встановлено, що ситуація усиновлення/удочеріння вимагає від дорослих особливої чуйності до вживання термінології: «рід-ний» та «кровний»; історія походження та історія життя; мама (як особливий вид поведінки, що передбачає догляд за дитиною) і жінка (яка народила дитину згідно фізіологічного механізму виношування та пологів); батьківство, як вища категорія вза-ємостосунків в родині на основі прихильності та прийняття і ге-нетична спорідненість, яка фіксує належність до людського роду і т.д. Розбудова цільної спорідненої групи, якою є сім'я, вимагає все більше і більше чинників спорідненості, подібності, що і по-силює процеси поєднання. Розбіжності та відмінності роблять групу неоднорідною і тому готовою до роз'єднання. Можна пе-редбачити, що і дорослі, й усиновлені діти прагнуть зменшити в сім'ї кількість роз'єднуючих чинників, чим і виступає виявлена дослідженням «непорушність» тенденції до збереження таємни-ці усиновлення.

Однак, кореляційний аналіз і практика усиновлення/удоче-ріння показує, що успішнішим вирішенням цієї проблеми є до-віра членів сім'ї один до одного і відкритість до факту набуття сім'єю статусу такої, що має дітей на основі усиновлення/удоче-ріння. Слід відмітити, що в нашому дослідженні переважно всі діти (91%) отримали інформацію про своє генетичне походжен-ня: одні відразу після усиновлення/удочеріння, інші - через де-який час; одні - із уст батьків, інші - з інших джерел (родичі, школа, сусіди). Виявлені факти розкриття таємниці усиновлен-ня дітям у віці старше 7-8 років засвідчують сильні переживання дітей, звинувачення батьків у нечесності та брехні. Дослідження показало, що в таких ситуаціях мали місце факти: втечі з дому, регресивної та протестної поведінки, відмови від проживання в сім'ї усиновителів та проявів недовіри до них, пошук своїх крев-них батьків та попадання в асоціальне середовище. Діти в цей час ніби переглядають всі попередні роки свого життя в сім'ї, піддаючи критиці весь спектр поведінки дорослих на предмет можливої довіри до них в подальшому. Проаналізовані історії пізнього розкриття історії походження дитини засвідчують про травматичні переживання факту розкриття з переважним ви-знанням сім'ї усиновителів, як власної та сприятливої для себе. Водночас, не всі діти виказують бажання дізнатися про історію свого походження раніше. Деякі все-таки наполягають на тому, щоб ніколи не знати цього факту, щоб зв'язки між ними і бать-ками були такі міцні, щоб ніхто і ніколи не міг піддати їх сум-ніву щодо правдивості. Так, на запитання «Коли я дізнався, що мене усиновили/удочерили», 45% усиновлених дітей відповіли про раптові прояви агресії до батьків, відчуття ненависті до них та образу на виявлену брехню, зародження тривалої недовіри та озлобленості на те, що їх обманювали. Деякі діти (28%) не пого-джувалися з фактом усиновлення/удочеріння, і вимагали від до-рослих підтвердження, що вони «їхні рідні». Ті діти (12%), які свідомо прийняли рішення про своє усиновлення/удочеріння написали слова подяки за те, що дали їм «родину і можливість мати МАМУ та ТАТА». У 15 % з усіх дітей вибірки були зафік-совані спроби втеч з дому та пошуку тих, хто їх колись народив.

Кореляційний аналіз засвідчив, що факт збереження таєм-ниці усиновлення має значущу кореляцію із визнанням суспіль-ством (0,582*) і підвищує ризики експлуатації та зловживаня, що проявляється в кореляції із показником «усиновлення зара-ди допомоги по господарству» (0,281*), що в свій час має зв'язок із показником зростання віку дитини при усиновленні/удоче-рінні після 10 років (0,401**). Названі зв'язки зазначають, що посилення уваги суспільства до ситуації усиновлення/удочерін-ня можуть слугувати його популярності серед населення. Нато-мість збереження таємниці усиновлення буде посилювати ризи-ки закриття сімейної системи й обмеження доступу до контролю за дотриманням прав дитини у сім'ї усиновителів/удочерителів [10].

Вищеотримані дані ми порівняли із нормами усиновлення/ удочеріння дітей, що закріплені в законах національного та між-державного призначення. Так, у таких країнах, як США, Канада, активно використовується, так зване, «відкрите» усиновлення, коли усиновлені діти знають своє походження і поінформовані про те, хто їх кровні батьки. Згідно з італійським законодав-ством, замінні батьки у найадекватнішій і найналежнішій формі повинні повідомити неповнолітньому про його статус усиновле-ного. Крім цього, після досягнення двадцятип'ятирічного віку усиновлені мають право отримати доступ до інформації щодо їх походження і відомостей про своїх біологічних батьків. Доступ до цієї інформації може бути дозволений також і після досягнен-ня повноліття у разі існування доведених причин, що це може вплинути на психологічно-фізичний стан молодої людини [8, 11]. Згідно законодавства Великобританії, таємниця усиновлен-ня діє односторонньо в напрямку повного роз'єднання будь-яких зв'язків з кровною сім'єю дитини. Проте, після досягнення дити-ною 18-літнього віку тільки дитина має право отримати інформа-цію про тих, хто її народив, водночас батьки не мають права на самостійну ініціативу здійснити пошук дитини після її усинов-лення/удочеріння. Але є також і такі ситуації, коли кровні бать-ки, в подальшому, беруть посильну участь у житті народжених ними дітей, тепер вже усиновлених [7, 11]. Аналіз різних норм щодо взаємовідносин між учасниками процесу усиновлення/ удочеріння засвідчує фіксацію в них культурних та охоронних позицій щодо збереження здоров'я дитини та дорослих. Отже, норма таємниці усиновлення продовжує діяти незалежно від країни усиновлювача/удочерителя дитини і виступає одним із спеціальних заходів, який може бути застосований за бажанням усиновлювача/удочерителя для збереження власних інтересів та інтересів дитини. Порівнюючи допустимі межі правової норми із практикою усиновлення/удочеріння та отриманими даними щодо ставлення користувачів (батьків-усиновителів/удочерите- лів та усиновлених дітей) до цієї норми та можливих психоло-гічних наслідків її дотримання, ми розробили модель «Рівні та глибина оцінки відкритості усиновлення/удочеріння щодо до-рослих та дітей», яку подаємо на мал. 3.

Модель показує, що доступність інформації про походжен-ня дитини може мати різні рівні її відкриття, а також слугува-ти основою для планування роботи з усіма учасниками процесу усиновлення/удочеріння задля упереджень небажаних аспектів у розвитку сім'ї та дитини.

Список використаних джерел

1. Антонов А. И. Социология семьи / А. И. Антонов, В. М. Мед- ков .- М. : Психолог и Я, 1996. - 185 с.

2. Бевз Г. М. Прийомна сім'я: соціально-психологічні вимі-ри: монографія / Г. М. Бевз. - К.: Видавничий Дім «Слово», 2010. - 44 с.

3. Боулби Дж. Создание и разрушение эмоциональных связей / Дж. Боулби; [пер. с англ. В. В. Старовойтова]. - 2-е изд. - М. : Академический Проект, 2004. - 232 с.

4. Ватрас В.А. До питання про поняття сімейних правовідносин / В.А. Ватрас // Держава і право ; вип. 23. - К., 2004. - С. 371.

5. Горбунова В. Мрія про маленьке життя: роман / В. Горбуно-ва. - К. : Нора-Друк, 2010. - 200 с.

6. Гузь Л. Захист прав та інтересів дітей: правовий аспект / Л. Гузь. - Х. : Фактор, 2011. - 464 с.

7. Деркаченко Ю. Співробітництво в процесі міждержавного уси-новлення: міжнародно-правовий аспект/ Ю. Деркаченко. - К.: «Юридична Україна», 2005. - № 7. - С. 91-96.

8. Елдридж Шерри. Вопросы, которые задают усыновленные дети / Шерри Елдридж ; пер. с англ. - К. : ФОП Гуд Т. С., 2010. - 232 с.

9. Кудрявцев О. Н. Правоотношения между родителями и деть-ми : [учеб.пособие] / О. Н. Кудрявцев. - Х., 1975. - 56 с.

10. Мельничук Т. І. Соціально-психологічні чинники забезпе-чення ефективності процесу усиновлення дітей іноземними громадянами / Т. І. Мельничук // Проблеми загальної та педагогічної психології : зб. наук. пр. Інституту психології ім. Г. С. Костюка НАПН України ; за ред. С. Д. Максимен- ка. - К., 2012. -T.XIV, ч. 3. - С. 207-216.

11. Райкус Дж. Социально-психологическая помощь семьям и детям групп риска: практ. пособие: в 4-х т. / Дж. Райкус, Р. Хьюз ; пер. В. Пригожего. - М. : Национальный фонд защиты детей от жестокого обращения, 2008. - Т. 1 - 287 с.

12. Семья Г. Основы психологической защищенности детей, оставшихся без попечения родителей : дис. ... д-ра психол. наук : 19.00.13 / Г. Семья ; Московский государственный пе- дагогичесий ун-т. - М. : Москов. гос. пед. ун-т, 2005. - 350 с.

13. Сімейний кодекс України. - К. :Видав. «Право», № 3250 - IV від 20.12.2011. - 90 с.

14. Черников А. Интегративная модель системной семейной психотерапевтической диагностики : тематическое прило-жение к журналу «Семейная психология и семейная тера-пия» / А. Черников. - М., 1997. - 160 с.

15. Яковенко В. С. Виховання та усиновлення дітей-сиріт/ В.С. Яковенко. - Кіровоград: Кіровоградський державний університет імені В. Винниченка, 1998. - 335 с.

Spysok vykorystanyh dzherel

1. Antonov A. I. Sociologija sem'i / A. I. Antonov, V. M. Medkov. - M. : Psiholog i Ja, 1996. - 185 s.

2. Bevz G. M. Pryjomna sim'ja: social'no-psyhologichni vymiry: monografija / G. M. Bevz. - K.: Vydavnychyj Dim «Slovo», 2010. - 44 s.

3. Boulbi Dzh. Sozdanie i razrusheniej emocional'nyh svjazej / Dzh. Boulbi; [per. s angl. V. V. Starovojtova]. - 2-e izd. - M. : Akademicheskij Proekt, 2004. - 232 s.

4. Vatras V.A. Do pytannja pro ponjattja simejnyh pravovidnosyn / V.A. Vatras // Derzhava i pravo ; vyp. 23. - K., 2004. - S. 371.

5. Gorbunova V. Mrija pro malen'kezhyttja: roman/ V. Gorbu-nova. - K. : Nora-Druk, 2010. - 200 s.

6. Guz' L. Zahyst prav ta interesiv ditej: pravovyj aspekt / L. Guz'. - H. : Faktor, 2011. - 464 s.

7. Derkachenko Ju. Spivrobitnyctvo v procesi mizhderzhavnogo usynovlennja: mizhnarodno-pravovyj aspekt / Ju. Derkachenko. - K.: «Jurydychna Ukrai'na», 2005. - № 7. - 91-96 s.

8. Eldridzh Sherri. Voprosy, kotoryezadajutusynovlennyedeti / Sherri Eldridzh ; per. s angl. - K. : FOP Gud T. S., 2010. - 232 s.

9. Kudrjavcev O. N. Pravootnoshenija mezhdu roditeljami i det'mi : [ucheb.posobie] / O. N. Kudrjavcev. - H., 1975. - 56 s.

10. Mel'nychuk T. I. Social'no-psyhologichni chynnyky zabez- pechennja efektyvnosti procesu usynovlennja ditej inozemnymy gromadjanamy / T. I. Mel'nychuk // Problemy zagal'noi' ta pedagogichnoi' psyhologii' : zb. nauk. pr. Instytutu psyhologii' im. G. S. Kostjuka NAPN Ukrai'ny ; za red. S. D. Mak- symenka. -K., 2012. -T.XIV, ch. 3. - S. 207-216.

11. Rajkus Dzh. Social'no-psihologicheskaja pomoshh' sem'jam i detjam grupp riska: prakt. posobie: v 4-h t. / Dzh. Rajkus, R. H'juz ; per. V. Prigozhego. - M. : Nacional'nyj fond zashhity detej ot zhestovogo obrashhenija, 2008. - T. 1 - 287 s.

12. Sem'ja G. Osnovy psihologicheskoj zashhishhennosti detej, ostavshihsja bez popechenija roditelej : dis. ... d-ra psihol. nauk : 19.00.13 / G. Sem'ja ; Moskovskij gosudarstvennyj peda- gogichesij un-t. - M. : Moskov. gos. ped. un-t, 2005. - 350 s.

13. Simejnyj kodeks Ukrai'ny. - K. :Vydav. «Pravo», № 3250 - IV vid 20.12.2011. - 90 s.

14. Chernikov A. Integrativnaj a model' sistemnoj semejnoj psihoterapevticheskoj diagnostiki : tematicheskoe prilozhenie k zhurnalu «Semejnaja psihologija i semejnaja terapija» / A. Chernikov. - M., 1997. - 160 s.

15. Jakovenko V. S. Vyhovannja ta usynovlennja ditej-syrit/ V. S. Jakovenko. - Kirovograd: Kirovograds'kyj derzhavnyj universytet imeni V. Vynnychenka, 1998. - 335 s.

Размещено на Allbest.ru