Агресія та агресивна поведінка як психічний засіб особистісної саморегуляції підлітків із порушеннями розумового розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Н.О. Макарчук

natasha-makarchuk@rambler.ru

Makarchuk N.O. Aggression and aggressive behavior as a psychic means of personal self-regulation of teenagers with intellectual disabilities / N.O. Makarchuk // Problems of Modern Psychology: Collection of research papers of Kamianets- Podilskyi Ivan Ohienko National University, G.S. Kostiuk Institute of Psychology at the National Academy of Pedagogical Science of Ukraine / edited by S.D.Maksymenko, L.A.Onufriieva. - Issue 25. - Kamianets-Podilsky: Aksioma, 2014. - Р 215-227. агресія саморегуляція підлітковий психічний

Н.О. Макарчук. Агресія та агресивна поведінка як психічний за-сіб особистісної саморегуляції підлітків із порушеннями розумового розвитку. В статті представлено результати теоретичного аналізу про-блеми агресії як засобу особистісної саморегуляції у підлітковому віці. Представлено результати емпіричного дослідження основних її про-явів у особистісній саморегуляції підлітків із порушеннями розумового розвитку. Виявлено специфіку функціонування агресії як психічного стану та агресивності як стійкої особистісної властивості. Доведено, що зміст агресивної поведінки складає стійкість агресії як психічного стану. Представлено опис видів агресії та їх вираженість у підлітків з порушеннями розумового розвитку. Встановлено, що почуття провини, образа, підозрілість, фізична агресія найбільш характерні для підлітків із порушеннями розумового розвитку, так як здебільшого встановлені на високому рівні в структурній організації їхньої особистості. Конста-товано, що ухильна або непряма, вербальна агресія та негативізм також мають показники середнього рівня. Виявлено, що при психотичному та пограничному профілях особистісної саморегуляції підліткам з пору-шеннями розумового розвитку приманна інструментальна агресія, при невротичному - мотиваційна. Доведено, що вербальна та невербальна агресія мають стійкі зв'язки в проявах. Також існують зв'язки між фі-зичною агресією та роздратуванням, між роздратуванням та загальним індексом ворожості. Виявлено, що агресія в підлітків з розумовою від-сталістю здебільшого функціонує у вигляді психічного стану. Доведено, що найбільші труднощі у таких підлітків спостерігаються при функці-онуванні аутоагресії, яка детермінує появу вторинних психічних диз- функцій їхньої особистісної саморегуляції.

Ключові слова: особистісна саморегуляція, підлітковий вік, не- зворотній психічний стан розумової відсталості, агресія, агресивність, агресивна поведінка, почуття провини, образа, підозрілість.

Н.А. Макарчук. Агрессия и агрессивное поведение как психичес-кое средство личностной саморегуляции подростков с нарушениями умственного развития. В статье представлено результаты теоретичес-кого анализа проблемы агрессии как средства личностной саморегуля-ции и эмпирического исследования основных ее проявлений в личност-ной саморегуляции подростков с нарушениями умственного развития. Выявлено специфику функционирования агрессии в качестве психи-ческого состояния и агрессивности как стойкого личностного качества. Доказано, что содержание агрессивного поведения составляет стойкость агрессии как психического состояния. Представлено описание видов агрессии и их выраженность у подростков с нарушениями умственного развития.Установлено, что чувство вины, обида, подозрительность, фи-зическая агрессия наиболее характерны для подростков с нарушениями умственного развития.Констатировано, что уклоняющаяся/непрямая, вербальная агрессия и негативизм также установлены в показателях среднего уровня. Выявлено, что при психотическом и пограничном про-филях личностной саморегуляции подросткам с нарушениями умствен-ного развития характерной есть инструментальная агрессия. При невро-тическом - мотивационная. Доказано, что вербальная и невербальная агрессия тесно взаимосвязаны, будучи внешне взаимоисключаемыми в проявлениях. Также определены связи между физической агрессией и раздраженностью. Выявлено, что агрессия у подростков с нарушениями умственного развития в большинстве случаев функционирует в форме психического состояния. Доказано, что наибольшие трудности у таких подростков наблюдаются при функционировании аутоагрессии, кото-рая детерминирует появление вторичных психических дисфункций их личностной саморегуляции.

Ключевые слова: личностная саморегуляция, подростковый воз-раст, необратимое психическое состояние умственной отсталости, агрессия, агрессивность, агрессивное поведение, чувство вины, обида, подозрительность.

Постановка проблеми.Ставлення до агресії в системі науко-вого пізнання є неоднозначним та здебільшого суперечливим. На сучасному етапі функціонування суспільства агресія розгля-дається як одна із форм регуляції спільної життєдіяльності груп людей і негативна умова функціонування та побудови суспіль-ства (диктатура та авторитаризм як форми суспільного устрою). В системі державного управління агресія навіть затверджена за-конодавчо, в формі структурованого насильства суб'єкта влади супроти того, хто загрожує його цілісності та життєдіяльності. Саме санкціоноване чи несанкціоноване втручання в сферу функ-ціонування суб'єкта (особистості, суспільства, держави тощо), що здебільшого носить руйнівний характер і призводить до на-несення йому шкоди, в основному фізичної, до знищення або співпідкорення - дозволяє констатувати використання агресії в якості деструктивного засобу регуляції. Агресія визначає мимо-вільний (інстинктивний) характер вольової активності та спря-мованості суб'єкта (особистості, суспільства, держави тощо), що забезпечує вирішення ним будь-яких ситуацій саме шляхом фі-зичного втручання та, як наслідок, співпідкорення або ж фізич-не усунення супротивника (чи ж самого себе в аутоагресивних імпульсах) та вказує на деградацію суб'єкта, що її використовує. Загалом, чим вищим є рівень циркуляції агресивних форм ви-рішення ситуацій непорозуміння в інтерперсональній взаємодії, тим більша вірогідність деградації особистості чи ж суспільства, в якому це відбувається. На сучасному етапі агресивність в за-вуальованому вигляді присутня практично в усіх декларованих суспільством, загальновизнаних та схвалених якостях особис-тості - це і конкурентоспроможність, і наполегливість, і досяг-нення мети будь-якими засобами, і здатність досягти свого всу-переч закону та моральності власних дій тощо.

Аналіз останніх досліджень. Практично вже з раннього віку, коли агресія визначається як один із етапів оволодіння дитиною алгоритмом соціальних інтерперсональних взаємодій в родині - це приблизно 2-3 роки (М. Кляйн) - саме вона виступає визна-чальним показником адаптаційних здібностей дитини [2,3,7].

Несформованість у дитини здібності долати та регулювати влас-ну агресію є загальним діагностичним та прогностичним крите-рієм її подальшого функціонування в суспільстві. Здебільшого у формуванні здібностей дитини регулювати власний внутрішній стан агресії та його прояви в поведінці у формі агресивних ім-пульсів, дій та поведінки належить саме батькам та іншим пред-ставникам родини. Первинні патерни ставлення до власної та чужої агресії, що задана самою природою, дитина отримує саме в конкретних прикладах поведінки тих людей, які її оточують.

Розуміння агресії сьогодні вимагає конкретизації її змісту. Зокрема, чіткої констатації сутності агресії та агресивності [6]. Здебільшого агресія - це психічний стан, що за часовою локалі-зацією може детермінувати появу агресивності як стійкої осо- бистісної властивості. Агресивність як властивість особистості виражається у готовності до агресивної поведінки, що спрямова-на на завдання шкоди іншій людині, на її приниження, приму-шення до будь-яких дій із можливим знищенням об'єкта агресії. Здебільшого агресивність виявляється у ворожості й активно-му прагненні до наступальних або насильницьких дій та існує у формі як відносно стійкої риси особистості, так і як ситуативної, що виникає як вид психологічного захисту. Цей вид агресивнос-ті пов'язаний із ситуативними змінними: невірним тлумаченням намірів оточуючих, неможливістю отримання чи відсутністю зво-ротного зв'язку. Така агресивність розвивається внаслідок мані-пуляцій та обумовлюється соціальними обставинами й обставина-ми оточення підлітка, стресами, фрустраціями, психотравмами. Ситуативна агресивність виступає як засіб досягнення значущої мети, як засіб психологічної розрядки чи задоволення потреби в самоствердженні. Високий рівень агресивності розвиває конфлік-тність, створює конфліктні ситуації в процесі комунікативної вза-ємодії, виражається в дезадаптації особистості та її нездатності до кооперації. Агресивність як одна із найбільш виражених і від-носно стійких характерологічних і поведінкових рис супроводжує певні види акцентуацій характеру [4]. Агресивність належить до психологічних комплексних факторів конфліктності особистості. А. Журавльов виокремлює тип агресивної поведінки як крайній психологічний тип ступеня активності особистості у конфлікті [5].

Отже, агресивність як якість особистості й агресивна по-ведінка (форма виявлення агресії) - різні аспекти, хоча досить часто в психологічній літературі їх ототожнюють. Якщо агресив-ність - це схильність до агресивного реагування при виникненні фруструючої ситуації будь-якого характеру, це властивість осо-бистості, то агресія - це психічний стан, що детермінує поведін-ку особистості в цих ситуаціях.

Важливо встановити вид агресії залежно від об'єкта, на який вона спрямована. Фахівці, виокремлюючи аутоагресію (спрямо-вану на себе) та гетероагресію (спрямовану на інших), вказують, що аутоагресія властива жінкам, у той час як гетероагресія при-таманна чоловічій статі. Також доведено, що у дівчат більше роз-винута установка на самозвинувачення, ніж у юнаків [1].

Формулювання мети завдань статті. Метою статті є емпі-ричне виявлення специфіки функціонування агресії підлітків з порушеннями розумового розвитку. Відповідно, конкретизація мети в завданнях передбачала: визначення типів агресії най-більш характерних підліткам цієї категорії; доведення того, що агресія виступає в якості особистісних засобів саморегуляції цих підлітків; визначення взаємообумовленості характеру регуляції агресії цими підлітками, яка функціонує під впливом незворот- ного стану розумової відсталості.

Виклад основного матеріалу. Агресія виступає основним пси-хічним станом, показники якого дають можливість змістовно ди-ференціювати визначені типи організації особистості підлітків із порушеннями розумового розвитку [2]. Хоча агресія є більш ха-рактерною ознакою психотичної організації, проте в невротичній структурі вона має відповідну до ситуації функцію збереження[8]. Виявлення стану функціонування агресії та можливостей підліт-ка до її регуляції здійснювалося за допомогою методики діагнос-тики стану агресії (опитувальник Басса - Дарки)[6].

Автор методики має власні припущення щодо диференціації агресії на стан та особистісну властивість, що визначається як агресивність. Наявна психологічна властивість агресивність (за-вищена чи надмірно занижена) в поведінці підлітка є необхідною складовою його особистісної саморегуляції. Проблема функціо-нування агресії та, як наслідок, агресивності виникає тоді, коли йдеться про адекватність її вираження як у ставленні підлітка до самого себе, так і до інших. Надмірно високий показник агре-сії як у ролі стійкого психічного стану, так і в ролі поведінко- вого патерну підлітка з порушеннями розумового розвитку має місце здебільшого при психотичній структурі та, в поодиноких випадках, і при граничній, детермінує прояви жорстокості та ворожості, досить часто з нанесенням ушкоджень іншій людині або самому собі. Диференціювавши поняття агресії та ворожості, визначивши останню як реакцію, яка сприяє формуванню нега-тивних почуттів і негативних оцінок суб'єктом людей та подій,

Басс і Дарка визначили такі види агресії: фізична агресія харак-теризується використанням фізичної сили проти іншої людини; ухильна агресія, її спрямованість реалізується непрямим шля-хом або вона ні на кого не направлена; роздратування - готов-ність суб'єкта до прояву негативних почуттів при найменшому збудженні (грубість, запальність);негативізм - опозиційна мане-ра в поведінці суб'єкта від пасивного супротиву до активної бо-ротьби проти встановлених звичаїв і законів; образа - заздрість і ненависть до оточуючих суб'єкта за реальні чи видумані ним самим дії; підозра - визначається в діапазоні від недовіри й обережності по відношенню до людей у переконанні в тому, що інші люди планують і наносять шкоду; вербальна агресія - вира-ження негативних почуттів як через крик, так і через зміст сло-весних відповідей (прокляття, погрози); почуття провини - ви-ражає можливе переконання суб'єкта в тому, що він є поганою людиною, яка вчиняє зло, а також відчуття докорів сумління.

Агресія, також авторами диференціюється на мотивацій-ну, що виступає як прямий прояв реалізації притаманних осо-бистості деструктивних тенденцій, та інструментальну - як за-сіб досягнення мети. Мотиваційна та інструментальна агресія можуть здійснюватися як під контролем свідомості, так і поза ним. Відповідно виявлення специфіки мотиваційної та інстру-ментальної агресії в підлітків із порушеннями розумового роз-витку дає можливість не лише їх констатації, але й більш де-тального опису функціонування їхньої структурної організації особистості.

Експериментальну вибірку склали підлітки з порушеннями розумового розвитку (легка форма) - 30 осіб. Отримані результа-ти діагностики стану сформованості агресії та ворожості дослі-джуваних підлітків із порушеннями розумового розвитку дали можливість визначити найбільш високі показники за такими формами агресії, як почуття провини (31,3%), образа (31,2%), підозрілість(25%), фізична агресія (25%). У свою чергу, ухиль-на або непряма агресія (18,8%), вербальна (18,8%) та негативізм (18,7%) також є значущими показники у функціонуванні осо-бистості досліджуваних підлітків (Табл.1).

Інтерпретація стану сформованості типових форм агресії до-зволяє визначити, що сформованість такого почуття, як провина або аутоагресія здебільшого є деструктивним і виступає переду-мовою для формування різних типів депресії, довготривалість впливу яких на суб'єктивні переживання підлітка може призво-дити і до суїцидальних нахилів і дій.

Загалом почуття провини відображає систему самовідношен- ня підлітка, яка здебільшого в нього є наслідком його інтерпер- сональних взаємодій та загального ставлення до нього в школі, родині та серед однолітків.Переживання почуття провини ґрун-тується на неусвідомленому переконанні підлітка в своїй мало- цінності, що здебільшого детермінує внутрішній деструктивний конфлікт, основу якого складає низька самоцінність підлітка та визнання власної нікчемності. Такі підлітки досить часто є над-мірно пригніченими, що у більшості випадків призводить до по-яви гострих афективних станів. У цілому, почуття провини, осно-ву якого складає агресія та ворожість, спрямовані проти самого себе, є свідченням про надмірну спрямованість такого підлітка на досягнення власної мети та задоволення власних потреб засобами маніпуляції іншими. У психологічній практиці почуття провини визначається як деструктивне та таке, що є каузальним за харак-тером та проявом, основу якого складає недостатня психологіч-на зрілість особистості. Завищений рівень почуття провини вка-зує на функціонування невротичної та пограничної структурної організації особистості підлітків і виступає як негативна форма його особистісної саморегуляції. Первинною ознакою функціону-вання цього почуття у підлітків саме з такими структурними ор-ганізаціями є наявність внутрішнього конфлікту та неусвідомле- ного переживання ними власної неспроможності вирішити певні ситуації іншим більш конструктивним шляхом.

Таблиця 1 Психологічний аналіз стану агресії та форм її представленості у структурі особистості досліджуваних підлітків
(за опитувальником Басса --Дарки)

Образа виступає такою формою агресії та ворожості підліт-ків, основу якої складає заздрість і ненависть до оточуючих за дії, які здебільшого носять імовірний нереалістичний характер. На відміну від почуття провини, образа є більш спрямованою формою агресії, яка при довготривалому впливі на особистість, йдеться про часову локалізацію цієї форми агресії, провокує за-гострення, регресію та деструкцію поведінки. Образа є мотива-ційною агресією, підвищення її рівня вказує на певний рівень деструктивних тенденцій особистості підлітка. Основу такої де-струкції складають негативно спрямовані поведінкові дії проти іншого, зокрема того, хто виступає причиною такого стану, на думку самого підлітка, яка (причина) здебільшого є результатом його уяви та фантазії. При функціонуванні особистості в сис-темі взаємодій саме образа досить часто детермінує прямі агре-сивні дії. На відміну від почуття провини, образа здебільшого об'єктивується підлітком, і за всієї її деструкції вона спрямована на іншу людину. Як і почуття провини, образа детермінує поя-ву депресії, досить часто з суїцидальними нахилами, тому що її основне призначення - будь-яким чином покарати того, хто об-разив. Здебільшого найбільшої деструкції образа набирає в осо-бистості з психотичною структурною організацією, і в них вона носить відвертий агресивний характер і спрямованість на досяг-нення мети будь-яким способом.

Наявність високого рівня підозрілості досить часто висту-пає підґрунтям для появи параноїдальних рис особистості. Осно-ву підозрілості складає неусвідомлене переконання підлітка, що хтось планує завдати йому шкоди. Досить часто функціонування підозрілості таких підлітків виступає детермінантою існування тривожно-фобічних і панічних розладів, підґрунтям для яких є агресія, що не усвідомлюється самим підлітком. Висока підозрі-лість при показниках нейротизму детермінує реактивну депресію, причому підозрілість є інструментальною агресією, характер якої підліток не усвідомлює. Підліток не усвідомлює, що суїцидальні дії - це дії, які призводять до летальних випадків, для нього - це, перш за все, маніпуляція як засіб досягти свого, тобто позбавити-ся від внутрішнього стану недовіри до себе й оточуючих людей. Підозрілість здебільшого притаманна психотичній структурній організації особистості підлітка та пограничній у випадку, коли у невротичної організації є спектр супутніх порушень.

Фізична агресія - це не тільки пряма форма нанесення шко-ди іншому, досить часто цю форму підлітки використовують і як вид агресії, призначення якої у досягненні бажаної мети, і як прагнення до лідерства у групі. Здебільшого фізична агресія характерна психотичній структурній організації. Причому та-ким підліткам не притаманні докори сумління з приводу нане-сення фізичної шкоди іншим. Вони переконані в своїй правоті та спрямовують усі свої зусилля на виправдання власної позиції. У більшості випадків вони горді за свої агресивні випади, прак-тично ніколи не шукають інших форм інтерперсональної вза-ємодії. Фізична агресія взаємозумовлена афективними станами, що призводить до психопатоподібної поведінки, а то й психозу. Підлітки, що мають високі показники за шкалою нейротизму та високий рівень фізичної агресії, виступають основними правопо-рушниками серед цієї категорії правопорушників.

Непряма агресія, вербальна агресія та негативізм мають практично ідентичні показники в підлітків із порушеннями ро-зумового розвитку, що досліджувалися, і на відміну від почут-тя провини, образи та підозрілості, які здебільшого виражають специфіку функціонування їхнього суб'єкта як суто внутрішньої структури, тобто, є показники мотиваційної агресії, найбільше вказують на поведінкові вираження агресії, тобто, її інструмен-тальне призначення. Вербальна агресія у поєднанні з негативіз-мом, що розповсюджений серед цих підлітків і є деструктивною формою поведінки, є не лише опозиційною поведінковою ма-нерою боротьби проти норм і правил (як активною, так і при-хованою), а й детермінує високий рівень конфліктності, якій притаманні істеричні випади, що досить часто призводять до по-рушень інтерперсональних взаємодій підлітка. Непряма агресія, вербальна агресія та негативізм характерні практично для всіх організаційних структур.

Водночас достатньо позитивна тенденція зберігається серед загальної вибірки досліджуваних і диференціації форм агресії та ворожості. Здебільшого в підлітковому віці агресія зростає і виступає свого роду передумовою для появи активності та спря-мованості підлітків, а також вказує на сформовану здатність до вольової регуляції цього стану. Та за наявності порушень розу-мового розвитку агресія є швидше типовою реакцією, що під впливом пубертату значно зростає та доволі часто виражається в нестабільних емоційних станах і поведінці. Та не завжди функ-ціонування агресії призводить до психічних порушень. Швидше вона є наслідком їх формування. Підтвердженням цього слугує визначення показників індексу агресивності та індексу воро-жості. Так, індекс ворожості у підлітків, що досліджувалися, визначено на низькому рівні у 12,5%, на середньому - у 31,2% та високому - у 56,2%, що дозволяє констатувати сформованість особистісної властивості ворожості, специфічними проявами якої є почуття провини, образа, фізична агресія та підозрілість. Опосередкованими проявами цієї властивості є непряма, вер-бальна агресія та негативізм, що здебільшого у цих підлітків є інструментальною агресією, тобто засобом досягнення мети. Це дозволяє підтвердити факт того, що для 56,2% підлітків із пору-шеннями розумового розвитку агресія носить інструментальний характер, тобто є неусвідомленою самим підлітком засобом до-сягнення мети.

У свою чергу, індекс агресивності представлений на низькому рівні у 68,7%, середньому - 25% та високому - 6,2%, що вказує на факт, що лише 6,2% досліджуваних мають стійкий деструк-тивно спрямований стан агресії як стан внутрішнього функціону-вання їхнього суб'єкта. Цей індекс є мотиваційною агресію, що виражає притаманні особистості деструктивні тенденції. Середній рівень вказує на існування передумов для укріплення цієї тенден-ції в структурній організації особистості підлітка.

Використання кореляційного аналізу із застосуванням Pearson Correlation показав наявність таких статистично досто-вірних зв'язків між змінними (також було враховано результати емпіричного дослідження тривоги та вольової організації осо-бистості підлітків з порушеннями розумового розвитку): обра-зою й індексом ворожості r= 0,815** при p<0,01; підозрілістю й індексом ворожості r= 0,806** при p<0,01; роздратуванням та індексом ворожості r= 0,786** при p<0,01; фізичною агресією та роздратуванням r= 0,698** при p<0,01.

Висновки. Отже, функціонування агресії підлітків із по-рушеннями розумового розвитку підтверджується характером їхньої вольової активності (екстернальність) та спрямованості (нейротизм), мотиваційним та інструментальним характером агресії, які визначають специфіку її функціонування при різ-них типах структурної організації особистості цих підлітків. Саме ці типи визначають профілі особистісної саморегуляції. Встановлено, що при невротичному профілі агресія є інстру-ментальною, при пограничному та психотичному- мотивацій-ною, що і підтверджує припущення щодо стійкості агресії як психічного стану, який призводить до формування таких де-термінант, як почуття провини або аутоагресія, образа, підозрі-лість, негативізм, фізична агресія, що виступають як особис- тісні деструкції. Особистісна саморегуляція при сформованості цих особистісних деструкцій функціонує у формі агресивності як особистісної властивості, яка є однією із характерних ознак функціонування особистісної властивості - здатності до само-регуляції.

Перспективи. Потребує подальшого вирішення проблема формування у підлітків здатності до співпідкорення агресивних імпульсів та їх усвідомленої регуляції шляхом узгодження з по-требами, що детермінують вияв агресії та спричиняють деструк-ції в становленні їхньої особистості.

Список використаних джерел

1. Ильин Е. П. Дифференциальная психофизиология мужчины и женщины / Е. П. Ильин. - СПб. : Питер, 2002. - 544 с. - (Мастера психологии).

2. Кернберг О. Ф. Тяжелые личностные расстройства: страте-гии психотерапии / О. Ф. Кернберг ; пер. с англ. М. И. За-валова. - М. : Независимая фирма «Класс», 2000. - 464 с. - (Библиотека психологии и психотерапии).

3. Кляйн М. Детский психоанализ / М. Кляйн ; пер. с англ.

О. Бессоновой. - М. : Ин-т Общегуманит. исследований, 2010. - 160 с.

4. Личко А. Е. Психопатии и акцентуации характера у подрост-ков / А. Е. Личко. - Л. : Медицина, 1983. - 255 с.

5. Ложкин Г. В. Практическая психология конфликта : [учеб. пособие] / Г. В. Ложкин, Н. И. Пов'якель; Межрегион. акад. упр. персоналом.- 2-е изд., стер. - К., 2002. - 255 с. : табл.

6. Макарчук Н. О. Особистісна саморегуляція підлітків з пору-шеннями розумового розвитку : монографія / Н. О. Макар- чук. - Київ: Фенікс, 2014. - 448 с.

7. Хорни К. Невроз и личностный рост. Борьба за самореализа-цию / К. Хорни ; пер. с англ. Е. И. Замфир ; под ред. М. М. Решетникова. - СПб. : Совместное издание Вост. Европ. Ин-та психоанализа и БСК, 1997. - 316 с. - (Шедевры мировой науки - Библитотека психоаналитической литературы).

8. Makarchuk N.A. The specificity of personal self-regulation functioning in adolescents with intellectual disabilities in vari-ous types of personality organisation / Innovations in educa-tion: Monograph / ed. by M.Kolodziejczyk / N.A.Makarchuk - Viena:«East West» Association for Advances Studies and Higher Education GmbH, 2014- P. 105-122.

9. Posner M.I. (2000). Developing mechanisms of self-regulation. Development and Psychopathology. Vol.12 / M.I. Posner, M.K. Rothbart. - РР. 427-441. [PubMed: 11014746]

Spysok vykorystanyh dzherel

1. Il'in,E. P. (2002).Differencial'najapsihofiziologijamuzhchinyi zhenshhiny.St.Petersburg:Piter. (In Russian).

2. Kernberg,O. F. (2000).Tjazhelyelichnostnyerasstrojstva: stra- tegiipsihoterapii.Moscow: Nezavisimajafirma`Klass'. (In Rus-sian).

3. Kljajn,M. (2010). Detskij psihoanaliz. Moscow: In-t Obshhegu- manit. issledovanij. (In Russian).

4. Lichko, A. E. (1983). Psihopatii i akcentuacii haraktera u podrostkov. Leningrad: Medicina. (In Russian).

5. Lozhkin, G. V., Povjakel', N. I. (2002).Prakticheskaja psihologija konflikta : Study guide.(2^nd ed.). K.: Mezhregion. akad. upr. personalom. (In Russian).

6. Makarchuk, N. O. (2014). Osobistisna samoreguljacija pіdlіtkіv z porushennjami rozumovogo rozvitku : monograph. Kyiv: Feniks. (In Ukrainian).

7. Horni, K. (1997). Nevroz i lichnostnyj rost. Bor'ba za samore- alizaciju. St.Petersburg: Sovmestnoe izdanie Vost. Evrop. Inta psihoanaliza and BSK. (In Russian).

8. Makarchuk, N. A.(2014). The specificity of personal self-regu-lation functioning in adolescents with intellectual disabilities in various types of personality organization. InM. Kolodziejc- zyk (Ed.),Innovations in education: Monograph (pp. 105-122). Viena:«East West» Association for Advances Studies and Higher Education GmbH.

9. Posner M.I. (2000). Developing mechanisms of self-regulation. Development and Psychopathology. Vol.12 / M.I. Posner,

Размещено на Allbest.ru