Психологічні особливості агресивності студентів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

Психологічні особливості агресивності студентів



Вступ

агресія соціальний психолог студент

Актуальність дослідження. Період студентського життя це час, коли молода людина здійснює активний пошук своєї ідентичності і постає перед необхідністю розв'язувати нові й надзвичайно важливі для неї життєві завдання, для вирішення яких їй бракує знань і досвіду, вона може почуватися розгубленою, а її поведінка може набути неконструктивних, хоч і досить типових для цього віку, форм вияву - безкомпромісного негативізму, егоцентризму, відвертої вербальної чи й фізичної агресії, глибокої образи як агресії, спрямованої на саму себе тощо.

Психологічне підґрунтя цього, як зазначають теоретики і практики психоаналізу, становлять страх, глибинне невдоволення, переживання несправедливості через «надмірні вимоги» і «несправедливість» життя й оточення (які часто трактуються як зовнішня агресія) і т. п., а відтак - і протест проти всього цього, який є цілком природним станом для будь-якої високоорганізованої живої істоти.

Проте за певних обставин ці витокові і сутнісно природні, ментальні й потенційно-функціональні стани можуть не тільки дезорганізувати навчальну діяльність студента, його соціальні і міжособистісні комунікації, спричинити стан паніки, зневіру, сумніви у власних здібностях тощо, а й негативно і незворотно вплинути на ментальні й особистісні структури їх свідомості, спричинити формування в них «синдрому вивченої безпорадності», стати причиною формування в них хибних моделей соціальної дійсності і взаємодії з нею, в т.ч. поведінки щодо близького й віддаленого соціального оточення. Саме тому необхідно й важливо знати й усвідомлювати витоки агресивної поведінки студентів, прогнозувати її наслідки та бути обізнаним щодо можливостей її корекції, аби така поведінка не стала звичним стилем соціальної комунікації і не набула статусу негативної риси особистості.

Дослідження було проведено в формі порівняння двох, умовних, груп студентів, а саме так званих «гуманітаріїв» та «технарів». Саме через дослідження цих груп буде з'ясування особливостей всього студентського колективу. Саме такий підхід не був використаний у попередніх дослідженнях агресивності у молодіжному та зокрема студентському середовищі.

Об'єкт дослідження: агресивна поведінка у студентському середовищі.

Предмет дослідження: особливості агресивної поведінки, її види та їх прояв у студентському колективі.

Мета: теоретично та емпірично обґрунтувати психологічні особливості агресивності студентів на базі протиставлення двох груп студентів.

Завдання дослідження:

· виявлення сутності агресії;

· провести аналіз існуючих методів, які можуть бути застосовані для проведення дослідження, а саме опрацювання методики «Басса-Даркі» та методу спостереження;

· опанувати консультативний та формувальний етап експерименту;

· дослідити чинники, що впливають на формування агресії;

· провести аналіз існуючих методів, які можуть бути застосовані для дослідження проблеми та обґрунтування їх використання у науковій роботі;

· описати провідні прояви агресії у студентів різних напрямків на основі проведеного дослідження;

· навчитися писати наукові роботи та поглибити власні знання в даній галузі;

Н1. Між «гуманітаріями» та «технарями» є різниця у проявах агресії.

Н0. Різниці між проявами агресії у студентів різних спеціальностей не існує.

Методи дослідження. Емпіричне дослідження психологічних особливостей агресивності студентів на основі протиставлення двох груп студентів за їх напрямом навчання, через використання методики «Діагностика стану агресії Басса-Даркі», приклад бюлетеню в додатку А, пояснення методики в емпіричній частині курсової роботи, та методу спостереження на основі таблиці наведеної в додатку Б. Іншими словами було обрано стратегію протиставлення.

База дослідження. Базою для проведення дослідження було обрано Рівненський державний гуманітарний університет через наявність потрібних типів студентів, близькості наукового керівника, наявності психологічної бібліотеки. Студенти для опитування були підібрані в кількості 60 осіб, по 30 осіб в кожній групі, а саме група «гуманітаріїв» та «технарів». Де перші це студенти спеціальності «Психологія», «Початкова освіта» та «Українська мова та література», а в другу групу входили студенти таких спеціальностей, як «Інформатика», «Математика та фізика», а також одна студентка Мирогощанського аграрного коледжу спеціальності «Виробництво і переробка продукції тваринництва». Обидві групи були статево неоднорідними та мали представників різних курсів, а саме ІІ та ІІІ курси.



1. Теоретичний огляд проблеми психологічної особливості агресивності студентів

1.1 Визначення поняття агресії та аналіз наукових робіт по її вивченню

Теорії агресії

Агресія (лат. aggressio - напад) - інстинктивна індивідуальна поведінка людей, тварин, яку породжує страх, лють тощо. Вона виражається в нападі або загрозі нападу на особин свого (рідше чужого) виду.

Агремсія у людей - фізична або вербальна поведінка людини, спрямована на пошкодження або зруйнування. У випадку, якщо агресія виявляється в найбільш екстремальній і соціально неприпустимій формі, вона переростає у насильство.

Агресивність - риса характеру, що виражається у ворожому ставленні людини до інших людей, до тварин, до навколишнього світу. Агресивними називаються такі дії і таке відношення людини, яке, будучи ворожим, у той же час не викликається будь-якими об'єктивними причинами, не може бути виправдане обставинами, що склалися, або міркуваннями морального або юридичного характеру, зокрема - необхідністю самооборони або захисту інших людей. [10]

Теорія потягів (психоенергетична модель).

(З. Фрейд, А. Адлер, Е. Фромм та інші.). Перші дослідження природи агресії в психоаналітичному підході належать З. Фрейду, який вважав, що поведінкою людини керують два наймогутніші інстинкти - ерос (або лібідо) - інстинкт життя, і танатос - інстинкт смерті, руйнування. Перше розглядалося як прагнення до любові, турботи, близькості. Друге несе в собі енергію руйнування - це злість, ненависть, деструктивність. Він вважав, що агресивна поведінка за своєю природою інстинктивна і неминуча. Тобто, агресивна енергія накопичується в людині безперервно і з часом шукає виходу. Якщо агресія довгий час стримується, то в якийсь момент навіть не потрібно жодного подразника, вибух агресії відбувається спонтанно. Зменшити вірогідність появи небезпечних дій може зовнішній прояв емоцій, які супроводжують агресію. [12]

К. Лоренц в етологічному підході також вважав агресію вродженою, але на відміну від поглядів Фрейда, він стверджував, що агресія бере свій початок, насамперед, з інстинкту боротьби за виживання, який є присутнім у багатьох живих істот. Як і З. Фрейд, Лоренц притримувався ідеї, що агресивна енергія генерується в організмі безперервно, в постійному темпі, і накопичується з часом. І чим більше цієї енергії є в даний момент, тим менший стимул потрібний для її виходу назовні. Але, разом з цим, він вважав, що окрім вродженого інстинкту боротьби всі живі істоти наділені можливістю придушувати свої прагнення, тобто мають стримуючий початок, який є перепоною для нападу на представників свого виду. Він зауважував, що участь в різноманітних діях, не пов'язаних з нанесенням шкоди, може запобігти накопиченню агресивної енергії до небезпечного рівня і таким чином знизити вірогідність спалахів насилля. [6]

Згодом, багато психоаналітиків відійшли від Фрейдівської концепції і стали розглядати не тільки біологічну, а й соціальну сторону агресії. Одним з них був Адлер, згідно з ним, агресивність є невід'ємною якістю свідомості, яка організовує її діяльність. Він розглядає агресію як напругу між протилежними потягами: життя і смерті, суб'єкту і об'єкту, любові і війни. За Адлером будь-яка жива істота схильна до суперництва, боротьби за першість. Він говорив про наявність у людини агресивного мотиву, виникнення якого обумовлено труднощами в отриманні органічного задоволення. Агресивний мотив - це сума відчуттів, збуджень та їх розрядок, органічний і функціональний носій яких є вродженим. Він господарює над моторною поведінкою (особливо в дитинстві: плач, крик, кидання предметів на підлогу, кусання і т. д.), також превалює над свідомістю наприклад в стані гніву. Агресивний мотив управляє увагою, інтересами, почуттями, сприйманням, пам'яттю і відтворенням, фантазією, спрямовуючи їх шляхом реалізації у вигляді явної або зміненої агресії. Агресивний мотив може бути спрямованим як назовні і проявлятися у відкритій формі: бійка, жорстокість, дуелі, війна і т. д. Також може бути спрямованим всередину і обертатися проти самої людини. Тоді він проявляється в таких рисах, як покірність, підкорення, відданість, мазохізм і т. д. Крайній ступінь - схильність до самогубства [1].

Еріх Фромм розглядав два абсолютно різних види агресії. Це оборонна, «доброякісна» агресія, яка служить для виживання людини, вона має біологічне коріння і згасає, тільки-но зникає загроза життю. Інший вид представляє «злоякісна» агресія - це деструктивність і жорстокість, які притаманні тільки людині й визначаються різними психологічними і соціальними факторами. Е. Фромм виділив вісім різновидів агресивної поведінки:

1). Ігрове насилля - яке використовується людиною для демонстрації своєї сили та спритності і не має деструктивного характеру.

2). Реактивне насилля - це агресія, що проявляється у відповідь на загрозу безпеці людини, її життю, гідності, волі, власного, або чужого майна і слугує для захисту. Виділяють дві основні причини реактивної агресії: а) загроза небезпеки; б) фрустрація потреб;

3). Ворожість, яка виникає внаслідок заздрощів, чи ревнощів - ревнощі і заздрощі являються специфічними видами фрустрації. Заздрощі і ревнощі загострюються ще тим, що людина не тільки не отримує бажаного, але при цьому усвідомлює, що хтось інший користується цим замість нього.

4). Насилля заради помсти - відрізняється від реактивного тим, що шкода вже нанесена і використання сили не є функцією захисту. Безпомічна людина не має іншої змоги відновити зруйновану самоповагу, окрім як помститися образнику.

5). Деструктивність, зумовлена підривом віри - виникає як правило, в результаті порушення довірливих відносин між дітьми та батьками. У багатьох ця віра підривається ще в ранньому дитинстві. Дитина не отримує належного догляду, страдає від того, що батьки обманюють їх, залишають її наодинці або несправедливо карають. Фромм виділяє п» ять видів реакцій на такого роду переживання:

а) Формування самостійності і незалежності - людина перестає бути залежною від людей, що її розчарували, знаходить собі друзів, які можуть заповнити цю прогалину.

б) Формування скептицизму - людина стає скептиком, и кожен новий об'єкт прихильності піддає випробовуванням, і коли розчаровується в ньому, шукає собі інший і випробовує його.

в) Формування ілюзії захищеності - в цьому випадку людина розраховує на чийсь авторитет, для того, щоб набути впевненості. Стає за чиюсь спину.

г) Формування накопичувальності - відчаю людина позбувається за рахунок матеріальних цінностей-грошей статусу, престижу.

д) Формування цинічної ненависті - глибоко розчарована людина, може почати ненавидіти саме життя, і їй хочеться доказати, що життя зле, люди злі і сам ти злий. Розчарування людини робить її циніком і руйнівником.

6) Компенсаторне насилля - це насилля лужить людині заміною продуктивної діяльності. Людина по суті своїй не виносить абсолютної пасивності, тому якщо людина відчуваючи слабкість, страх, некомпетентність або безпомічність не може діяти від цього страдає. Ці страждання призводять до порушення внутрішньої рівноваги, людина намагається компенсувати свою безпомічність. Фромм виділяє дві можливості компенсації: одна можливість полягає в тому, щоб примкнути до якоїсь групи, або особистості, яка має владу, і ідентифікувати себе з нею; інша можливість полягає в тому, що безсильна людина в своїй злобі використовує здатність до руйнування. Людина мститься життю, та іншим людям, які її обділили.

7) Садизм - Фромм трактує це поняття як схильність повністю контролювати будь-яку живу істоту. При цьому бажання причинити іншому страждання не є істотним і визначаючим. Основу садизму складає імпульс повністю підчинити іншого своїй владі, зробити його безпомічним об'єктом власної волі, стати його богом і мати можливість робити з ним що завгодно.

Психологічна сутність садизму полягає в тому, щоб:

- змусити когось страждати;

- вимусити його терпіти ці страждання;

- позбавити жертву можливості захищатися чи вийти з цієї ситуації;

- відчути радість і задоволення від повного господарювання над іншою людиною;

8) Архаїчна жага крові - відображає біологічний зв'язок людини і природи: вбивство відбувається через страх власного розвитку. Цей вид насилля характерний для людини, яка намагається знайти відповідь на життєво важливі питання за посередництвом деградації до до-індивідуального стану свого існування, в якому вона стає твариною і тим самим звільняє себе від тяжкості розуму. Пролити кров - означає відчути себе живим, сильним, неповторним, переважаючим всіх інших [13].

Фрустраційна теорія (гомеостатична модель).

Засновниками даної теорії вважаються Дж. Доллард і Н. Міллер. Згідно з їх поглядами, агресія - це не автоматично виникаючий в організмі людини потяг, а реакція на фрустрацію: спроба подолати перепону на шляху до задоволення потреб, досягнень задоволення і емоційної рівноваги. Дж. Доллард вважав, що фрустрація завжди призводить до агресії, а агресія завжди є наслідком фрустрації. Згідно з цією теорією, у індивіда, який пережив фрустрацію, виникає схильність до агресії [1]. Для збудження агресії вирішальне значення мають три фактори:

1. Ступінь очікуваного суб'єктом задоволення від майбутнього досягнення мети;

2. Сила перепони на шляху до досягнення мети;

3. Кількість послідовних фрустрацій; За Доллардом схема «фрустрація - агресія» базується на чотирьох основних поняттях: агресія, фрустрація, гальмування і заміщення.

Агресія розуміється як намір нашкодити комусь своїми діями, як «акт, цілеспрямованою реакцією якого є нанесення шкоди організму».

Фрустрація виникає, коли з'являється перепона для досягнення мети. Сила фрустрації залежить від сили мотивації для виконання бажаної дії, значності перепони до досягнення мети і кількості цілеспрямованих дій, після яких настає фрустрація.

Гальмування це тенденція обмежити, або згорнути дії, через очікувані негативні наслідки. В свою чергу, гальмування прямих актів агресії завжди супроводжуються іще більшою фрустрацією, що викликає агресію проти людини, яка сприймається як винуватець гальмування, й посилює поштовх до інших форм агресії.

Заміщення (зміщення) - це прагнення брати участь в агресивних діях, спрямованих не на справжнє джерело фрустрації, а на яку-небудь іншу особу. Доллард і співавтори дійшли до висновку, що подібна поведінка не проявляється в той самий момент фрустрації насамперед через покарання. Міллер (1948) запропонував особливу модель, яка пояснює виникнення зміщеної агресії. Як я все мені набридло. Він зауважив, що в подібних випадках вибір агресором жертви в значній мірі обумовлений трьома факторами: 1) силою спонукання до агресії; 2) силою факторів, гальмуючих наявну поведінку; 3) стимульною схожістю кожної потенційної жертви з фрустрованим фактором.

Теорія соціального научіння (біхевіоральна модель)

Цю теорію було запропоновано А. Бандурою (1973). Згідно з нею, агресія представляє собою засвоєну в процесі соціалізації поведінку через спостереження відповідного способу дій і соціальне підкріплення. Тобто, іде вивчення людської поведінки, зорієнтованої на зразок. Щоб засвоїти способи руйнуючих дій, людина повинна спостерігати їх соціальні зразки, зустрічати схвалення при їх демонстрації і внутрішньо схвалювати власні «успіхи» в нанесенні шкоди іншим людям [1]. З точки зору Бандури, аналіз агресивної поведінки потребує врахування трьох моментів:

1. Способів засвоєння подібних дій;

2. Факторів, які провокують їх появу;

3. Умов, при яких вони виникають;

Схвалення та покарання є регулятором агресивної поведінки, відповідають за посилення чи стримування деструктивних тенденцій. А. Бандура виділяв три види схвалень і покарань:

А) Підкріплення власної поведінки оточуючими.

Б) Відношення до самого себе.

В) Спостереження за схваленням і покаранням іншої людини.

Тому, істотне значення тут приділяється навчанню, впливу первісних посередників соціалізації, а саме, батьків, на навчання дітей агресивній поведінці. В рамках цієї теорії було доведено, що поведінка батьків може виступати в якості моделі агресії и що у агресивних батьків, взагалі, бувають агресивні діти. Також ця теорія стверджує, що засвоєння людиною широкого діапазону агресивних реакцій - пряме схвалення такої поведінки. Тобто, отримання підкріплення за агресивні дії зростає вірогідність того, що подібні дії будуть повторюватися і надалі.

Структура агресії та її види

Агресивні прояви розрізняються за своєю структурою (А.К. Осинський, І. Заграфова, Н.Д. Левітов):

1. За спрямованістю: - агресія спрямована назовні; аутоагресія - спрямована на себе;

2. За метою: - інтелектуальна агресія; ворожа агресія;

3. За методом вираження: - фізична агресія; вербальна агресія;

4. За ступенем виразності: - пряма агресія; непряма агресія;

5. За наявністю ініціативи: - ініціативна агресія; оборонна агресія;

Фізична агресія - використання фізичної сили проти іншої людини.

Непряма агресія - спрямована через іншу людину або групу людей.

Роздратованість - схильність до прояву негативних почуттів при найменшому збудженні (запальність, грубість).

Негативізм - опозиційна манера в поведінці від пасивного опору до активної боротьби проти встановлених звичаїв і законів.

Образа - заздрість і ненависть до оточуючих за справжні і вигадані дії.

Вербальна агресія - вираження негативних почуттів як через форму (крик, вереск), так і через словесні відповіді (погрози).

Усі форми агресивності мають одну спільну рису: вони викликані спробами контролювати ситуацію, впливати на неї з метою вдосконалення або себе, або свого оточення, включаючи близьких людей. Реакція у вигляді агресивної поведінки приводиться в дію вродженими і набутими механізмами, деякою внутрішньою мотивуючою силою. [6]

1.2 Особливості агресивної поведінки студентів та її прояв

агресія соціальний психолог студент

Близьке до нашого дослідження уже було проведене у одній із країн сусідів на базах двох юридичних університетів при МВС та одного університету фізичного виховання. Дослідження проводилося з використанням методики «Діагностика стану агресії Басс-Даркі», результатами якого було наступне:

· показники агресивної реакції у студентів, які не займаються спортом вище, ніж у тих, які займаються спортом, але входять у межі норм, а саме 19,0 проти 15,9;

· індекс ворожості у не спортсменів вище норми та складає 10,8, тоді як у спортсменів він рівний 9,0;

Це говорить про те, що люди, які займаються спортом емоційно більш стабільні (так як в період тренувань та особливо змагань їм доводиться переживати сильно психофізіологічне перенапруження, яке в своїй більшості вони долають за допомогою різного роду методик). Вони стримані, так як більшість видів спорту мають свої рамки, переступати які неможна, а це все супроводжується дотриманням принципів спортивної етики. Спортсмени не егоїстичні по відношенню до інших, їх діяльність проходить в колективі і часто напряму залежить від нього, кожен спортсмен - частина колективу. Все це дає свій відбиток на поведінці в суспільстві в цілому та свідчить про те, що спортсмени більш приязні до навколишнього світу. [11]

У зв'язку з цим можна допустити, що заняття спортом дозволяють перемкнути агресію на тренування та змагання, а також отримати позитивні переживання в зв'язку з досягненням результатів в деякій мірі отримати також позитивні настанови від своїх тренерів. Студенти, які не займаються спортом не мають такої можливості, і в своїй більшості стримують негативні емоції в собі або «виплескуючи» їх на оточуючих.

Ще деякі результати дослідження:

· фізична агресія більше проявляється у юнаків, ніж у дівчат, тоді як у останніх переважало почуття провини та образа;

· юнаки менш ворожі, ніж дівчата (9,5 проти 11,0);

· в залежності від соціального класу форми агресії будуть різнитися, так діти робочого середовища та буржуазії будуть активніше проявляти вербальну агресію, ніж студенти із середовища інтеіґенції (8,5 проти 5,4);

· подібна картина зустрічається у почутті провини та роздратованості, де діти робітничого класу менш роздратовані (5,4), тоді як у інтелігенції цей показник більший (6,4); [11]

Подібні дослідження проводилися й вітчизняними колегами в Київському університеті імені Бориса Грінченка. Нас буде цікавити саме статева складова цього дослідження, через відсутність такої у нашій науковій роботі. Належність до статевої групи є суттєвим чинником, який обумовлює особливості прояву людиною агресивної поведінки. На цьому етапі дослідження нашим завданням було з'ясування особливостей впливу приналежності студентів до певної статевої групи на прояви їхньої агресивної поведінки і, відповідно, підтвердження або спростування загальноприйнятих уявлень. Як показав порівняльний аналіз, як у юнаків, так і в дівчат, виявлено схожі тенденції: у них домінуючою є вербальна форма прояву агресії, на другому місці - почуття провини. Однак, за всіма формами прояву агресії, окрім негативізму, у юнаків значно вищі показники, ніж у дівчат. [8]

Наступна лінія аналізу присвячена з'ясуванню гендерних особливостей прояву різних форм агресивних реакцій студентів. Належність до статевої групи є суттєвим чинником, який обумовлює особливості прояву людиною агресивної поведінки. Агресивність у гендерних дослідженнях виявляється ознакою, за якою визначається чоловіча стать. Буденна свідомість фіксує більш інтенсивне виявлення агресивності у представників чоловічої статі, порівняно з жіночою. На цьому етапі дослідження нашим завданням було з'ясування особливостей впливу приналежності студентів до певної статевої групи на прояви їхньої агресивної поведінки і, відповідно, підтвердження або спростування загальноприйнятих уявлень. За даними дослідження, що відображені в наступній таблиці 3, у юнаків стійко домінують вербальна агресія (81 %), почуття провини (70,9 %), роздратування (69 %) і фізична агресія (63 %), а у дівчат - вербальна агресія (75 %), почуття провини (57 %%) та фізична агресія (56 %): Отже, як показав порівняльний аналіз і як видно з табл. 3, і в юнаків, і в дівчат виявлено схожі тенденції: у них домінує вербальна форма прояву агресії, на другому місці - почуття провини. Однак, за всіма формами прояву агресії, окрім негативізму, у юнаків значно вищі показники, ніж у дівчат. [8]

Більш детальний порівняльний аналіз особливостей прояву різних форм агресії у юнаків і дівчат показує: фізична агресія виражена у юнаків на 7 % більше, ніж у дівчат; почуття провини більше характерне для дівчат (різниця становить 13,9 %); роздратування більш характерне для юнаків (різниця в 24 %); негативізм більшою мірою проявляється у дівчат (різниця - 14 %); образа більш виражена у юнаків, ніж у дівчат (різниця - 12 %). Відтак, можна говорити, що найбільші відмінності між юнаками і дівчатами спостерігаються за проявами фізичної і вербальної агресії та почуттям провини. У юнаків спостерігається тенденція до прояву таких форм агресії, які зазвичай приписувалися представникам жіночої статі. [8]



2. Проведення емпіричного дослідження

2.1 Методика проведення дослідження

Опитувальник, як інструмент соціального психолога-діагноста

Як вказувалося раніше, для проведення дослідження було використано методику «Опитувальник діагностики стану агресії Басса-Даркі» та метод спостереження. Бланки відповідей та спостереження, а також їх чисті версії шукайте в додатках. Де чисті листки під буквами «А» та «Б», а заповені бланки знаходяться відразу після «чистих», для кращого орієнтування в роботі. Під час проведення дослідження було застосовано мережу Інтернет та так звану Google_форму, за рахунок яких дослідження стало менш фінансово витратним та більш екологічно чистим, через зменшення використання паперу.

Частину опитування було проведено в Рівненському державному гуманітарному університеті та іншу частину, як зазначалося раніше, у Всесвітній мережі. Вибірка опитування 60 осіб. По 30 осіб з кожної групи. Група «гуманітаріїв» складається з студентів спеціальностей «психологія», «українська філологія», «початкова освіта». Тоді ж як група «технарів» з студентів інформатиків, математиків-фізиків та технолога з Мирогощанського аграрного коледжу.

А тепер про методику «Опитувальник діагностики стану агресії Басса-Даркі» Опитувальник Басса-Дарки (Buss-Durkey Inventory) розроблений А. Басс і А. Дарки в 1957 р і призначений для діагностики агресивних і ворожих реакцій. Під агресивністю розуміється властивість особистості, що характеризується наявністю деструктивних тенденцій, в основному в області суб`єктно-об`єктних відносин. Ворожість розуміється як реакція, що розвиває негативні почуття і негативні оцінки людей і подій. Створюючи свій опитувальник, диференціює прояви агресії і ворожості, А. Басc і А. Дарки виділили такі види реакцій:

1. Фізична агресія;

2. Непряма агресія;

3. Роздратування;

4. Негативізм;

5. Образа;

6. Підозрілість;

7. Вербальна агресія;

8. Почуття провини;

Інструкція. Прочитуючи або прослуховуючи зачитує твердження, приміряйте, наскільки вони відповідають вашому стилю поведінки, вашому способу життя, і відповідайте одним з можливих відповідей: «так» і «ні».

Метод спостереження, як основа польового експерименту

Метод спостереження використовувався за для того, щоб перевірити істинність опитувальника. Якщо в опитувальнику респонденти можуть прикрашати себе, то не в реальному житті. Адже ніхто не був повідомлений про проведення його. При чому саме спостереження було проведене у два етапи: перший - спостереження під час перерви, другий - під час проведення опитування. [3]

Опитувальник був розроблений нами на основі досліджень Хамперта і Данна (HampertAndDann, 1988) та на основі опитувальника Басса-Даркі.

агресія соціальний психолог студент

2.2 Опис результатів дослідження

Кожен бланк відповіді та Google_форма була оглянута, всі результати зведені до середніх по групі. Всі результати були зіставлені між групам та виведені у таблиці.



Таблиця 1. Отримані дані по шкалам опитувальника Басса-Даркі

№	Шкала	Набрані бали по Рогову\Ханн
		«Гуманітарії»	«Технарі»
1	Фізична агресія	5,6/56	5,1/51
2	Непряма агресія	3,3/26,7	4,8/38,4
3	Роздратування	6/66	5,7/62,7
4	Негативізм	1,3/27	1,7/34,0
5	Образа	3,3/30	3,8/41,6
6	Підозрілість	4,3/43,3	5,7/57
7	Вербальна агресія	6,3/82,3	6,3/82,8
8	Почуття провини	5,7/62,3	6,8/74,8
9	Ворожість	7,7/38,3	10/48,9
10	Агресивність	15/67,7	17,8/60,6

Завдання вищенаведеної таблиці в тому, щоб швидко побачити наявну різницю в результатах. Наступні таблиці будуть з візуальним оформленням меж норми та поясненням кожної шкали. Зауваження, на далі усі результати йдуть по інтерпретації Хвана за для полегшення розуміння діаграм та їх розрахунків.

Таблиця 2. Результати перших трьох шкал



У таблиці наведено, що студенти гуманітарного напрямку більш схильні до фізичних проявів агресії (56,0 проти 51,0), таких як використання прямої дії проти свого опонента. Де «технарі» ще входять у рамки середнього прояву, коли «гуманітарії» в підвищеному прояві. Тоді ж як прояви непрямої агресії, а саме агресія направлена на когось іншого або ненаправлена взагалі, навпаки більші у студентів технічних спеціальностей (38,4), ніж у гуманітарних (26,7). Тобто у цьому прояві студенти помінялися місцями, уже інформатики зайняли підвищений прояв, тоді як у психологів результат у межі норми. Шкалу роздратування, тобто готовність до вияву негативних відчуттів при найменшому збудженні, вважаємо не виділеною, адже обидві групи мають зайняли однакову інтерпретацію у високому рівні (66,0 та 62,7 балла). Негативізм, якщо краще опозиційна манера в поведінці від пасивного спротиву до активної боротьби проти встановлених звичаїв, проявилося аналогічно ситуації з непрямою агресією. Тобто «технарі» більш схильні (34,0), ніж гуманітарії (27,0). Де в перших це рівень норми, тоді як в других середній рівень вираженості.

Таблиця 3. Результати других трьох шкал



Наступні прояви, такі як образа, підозрілість, вербальна агресія та почуття провини більш притаманні технарям, ніж гуманітаріям, але зі своїми особливостями. Так образа, заздрість та ненависть до оточуючих через дійсні та видумані дії, у студентів технічних напрямків яскравіше виражені (41,6), ніж у гуманітаріїв (30,0). Де у перших це підвищений рівень, а у других середній. Підозрілість, тобто обережність по відношенню до людей та установка, що інші люди планують та наносять шкоду, у технарів ще більше виражено, ніж у випадку з образою (57,0 проти 43,3). Але в загальному обидва результата попадають у підвищену категорію вираженості. Вербальна агресія, прояв, де гуманітарії та технарі йдуть нога в ногу (82,3 та 82,8) та мають високий рівень вираженості. Тобто обидві групи часто виражають свої почуття через крик або нецензурну лайку. Почуття вини, коли особистість думає, що вона «погана», творить неправильні речі і тому подібне. У гуманітаріїв нижчий прояв (62,3), ніж у технарів (74,2). Проте знову це в обох випадках підвищений рівень прояву.

Таблиця 4. Результати основних шкал

Остання таблиця по цьому опитувальнику демонструє різницю в агресивності та ворожості двох груп. Де у гуманітаріїв менша ворожість (38,3), але більша агресивність (67,7), ніж у групи технарів (48,9 та 60,6 відповідно). Це означає, що вони однакові люди в середньому, але кожна група унікальна по своєму. Баланс, як то кажуть в ігровому світі.

Таблиця 5. Результати спостереження

Прояв	Гуманітарії	Технарі
Фізична	3	3
Непряма	3	4
Роздратування	4	3
Негативізм	1	1
Образа	2	2
Підозрілість	3	4
Вербальна агресія	4	4

Результати отримані шляхом опитування повністю зійшлися з результатами спостереження за групами у своїх польових умовах. Під польовими умовами, як згадувалося раніше ми маємо на увазі спостереження під час проведення опитування та на перерві за піддослідними групами.



Висновки

Студенти гуманітарних та технічних спеціальностей дійсно відрізняються в проявах агресії. Таким чином ми підтвердили гіпотезу № 1. При чому різниця, як було з'ясовано ще у теоретичній частині спостерігалася не лише у нашому дослідженні, але й і в Київському університеті імені Бориса Грінченка.

Різниця спостерігається у таких проявах, як непряма агресія, роздратування, підозрілість, почуття провини, ворожість та агресивність. По таким проявам, як фізична агресія, негативізм, образа, вербальна агресія різниця майже відсутня або відсутня взагалі.

Вияви агресивності студентів у різних соціальних сферах життя зумовлюються насамперед особливостями їх побутової невлаштованості, проблемами навчання, особливостями взаємодії з одногрупниками, викладачами та друзями, проблемним спілкуванням із членами родини, загальною психологічною атмосферою сім'ї, інтимними негараздами, необхідністю поєднувати навчанням з роботою тощо. Ці соціально-психологічні негаразди не сприяють професійному становленню студентів і часто провокують вияви різних форм агресивної поведінки.

Особливо уразливими до усіх цих негараздів є студенти гуманітарних спеціальностей, у т.ч. майбутні психологи. Показники вияву всіх форм агресії, окрім почуття провини, у них є вищими порівняно з більш адаптивними студентами технічних спеціальностей. Очевидно, що сфера міжособистісних і соціальних комунікацій для майбутніх психологів, яка власне є сферою прикладання їх професійної майстерності, є більш агресіо- і стресогенною, ніж цього вимагає майбутня їх професійна діяльність. Причому це особливо притаманне дівчатам, а схильні до агресивних виявів юнаки демонструють традиційно «жіночі» варіанти агресивної поведінки.

Студенти-гуманітарії зазвичай позиціонують себе як емпатійних і комунікабельних осіб. Проте, як показують наше і деякі інші дослідження, ця комунікабельність має й неоптимальні форми вияву. Зокрема, вона може виявлятися в демонстрованій нетерпимості, роздратованості, негативізмі, намаганнях повчати інших, в образах на інших людей або на себе самого, в інших агресивних реакціях, у т.ч. і фізичній. Порівняно з майбутніми технічними спеціалістами, студенти-гуманітарії (а насамперед - майбутні психологи) більш схильні виявляти невмотивовану агресивну поведінку в ситуаціях міжособистісної і соціальної комунікації.



Список використаних джерел

1. Адлер А. О стремлении к превосходству. // А. Адлер // - СПб.: Астер_Х, 2017.

2. Волянская Е.В. Основные этапы систематического изучения агрессии / Е.В. Волянская // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: 3б. наук. пр. - Харків: Видавничий центр Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, 2001. - С. 179-183.

3. Дерманов І.Б. Диагностика состояния агрессии (опросник Басса-Дарки) / Диагностика эмоционально-нравственного развития. Ред. и сост. Дерманова И.Б. - СПб., 2002. С. 80-84.

4. Дроздов О.Ю. Соціально-психологічні фактори динаміки агресивної поведінки молоді: дис…. канд. психол. наук: 19.00.05 / Дроздов Олександр Юрійович. - Чернігів, 2003. - 225 с.

5. Крэйхи Б. Социальная психология агрессии / [пер. с англ.]. - СПб.: Питер, 2003. - 334 с.

6. Лоренц Конрад « Агресія (так назване зло)»: - пер. З нім. М.: Видавницька група « Прогрес»: Універс, 1994, 272 с.

7. Майерс Д. Социальная психология / Дэвид Дж. Майерс - СПб.: Прайм-Еврознак, 2002. - 512 с.

8. Паламарчук Н.В. Соціально-психологічні особливості агресивної поведінки студентів [Електронний ресурс] / Н. Паламарчук, О. Петрунько // Наукові здобутки студентів інституту людини. - Електронний ресурс - Київ: Київський унів-т ім. Бориса Грінченка, Ін-т людини, 2016. - № 1 (5) - Режим доступу: http://studscientist.kubg.edu.ua/index.php/journal/article/view/61 (дата звернення 25.05.2018) - Назва з екрана.

9. Петрунько О.В. Діти і медіа: Соціалізація в агресивному медіасередовищі: монографія. / О.В. Петрунько - Полтава: ТОВ НВП «Укрпромторгсервіс», 2010. - 480 с.

10. Психология человеческой агрессивности: Хрестоматия / К.В. Сельченок (сост.). - Минск: Харвест, 2003 - 656 с.

11. Соболева Н.А. Особливості прояву агресії у студентів, які займаються та не займаються спортом. / Н.А. Соболева, В.Р. Гілль, Л.Т. Майорова, В.Б. Антипін // Психопедагогіка в правоохоронних органах - Омськ: Омська академія МВС, 2010. - № 2 41

12. Фройд З. Вступ до психоаналізу. / З. Фройд - Київ: Основи, 1998

13. Фромм Є. «Анатомія людської деструктивності», М.: 1994.

Размещено на Allbest.ru