Виховання емоційної культури студентів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вузівська система покликана сьогодні забезпечити випускника, крім професійних знань, навичок, вмінь, орієнтуватись в інформаційному просторі, ще й здатністю до спілкування, вміння працювати в колективі й бути готовим до вирішення конфліктних ситуацій, до постійного оновлення та поповнення знань.

Головною метою інновацій в освіті є гармонійний розвиток особистості й творчих здібностей людини, підвищення інтелектуального, інноваційного та культурного потенціалу країни. Нововведення в освіті є складовою процесу засвоєння особистістю інноваційних знань, умінь і цінностей.

Сутність і спрямованість інновацій в освіті полягають у створенні нових гуманістично орієнтованих моделей навчання й виховання, а специфіка - у логічному взаємозв'язку цілей, засобів і методів.

Перед вищою школою стоїть завдання по підготовці до активного використання інтелектуальної сфери в повсякденній праці своїх вихованців, їх наукової діяльності, управлінні, тощо. Констатуючи, що завдяки інтелекту людина проявляє відповідні рівні активності (за А. Ф. Лазурським) та що феномен інтелектуальної активності детермінований на рівні особистості (Д. Б. Богоявленська), треба пам'ятати - « в людині, як у представника людського роду, закладені невичерпні можливості особистісного розвитку - і вказані можливості, в принципі, можуть бути реалізовані кожним індивідом - за умови надання цьому індивідові потрібної соціальної (в тому числі педагогічної та психологічної) підтримки» [1, с. 5-6].

Емоційна та інтелектуальна поведінка тісно пов'язані між собою. Позитивні і негативні емоції можуть спричиняти підвищення чи зменшення мозкової діяльності, що в свою чергу призведе до відповідних результатів діяльності людей.

Є.І. Кульчицька слушно стверджує: « будь-який емоційний стимул, викликаючи нейронне збудження, посилює активізацію мозку », емоції - це об'єктивна реальність, а факт їх існування підтверджується тим значенням, яке вони мають в поведінці та життєвій діяльності людини [2, с. 2]. Але коли йдеться про навчання у вузах не педагогічного профілю, то практично неможливо знайти фундаментальних робіт щодо обґрунтованої необхідності емоційного забарвлення навчального процесу, його складових, як одного з провідних стимулів навчання та інтелектуального зростання. Лише незначна частина величезного емоційного потенціалу використовується для підвищення ефективності того чи іншого виду діяльності. Особливо це важливо для навчальної та педагогічної діяльності, де саме емоції відіграють величезну роль як у досягненні бажаних результатів, так і у збереженні психічного здоров'я окремих індивідів [3, с. 3].

Тому метою досліджень є висвітлення та аналіз основних теоретико-методичних засад особистісно-спрямованого педагогічного впливу на виховання і розвиток емоційної культури студентів, створення педагогічних умов для пробудження і підтримки груп емоцій, які зумовлюють розвиток інтелектуальних, естетичних, практичних і моральних почуттів особистості, шляхів формування емоційної грамотності студентів в оволодінні ними методів ефективного керування емоціями.

Основу навчальної діяльності у ВНЗ становлять взаємини між викладачем і студентом. Ми провели дослідження, в якому намагалися з'ясувати думку студентів щодо впливу на їх особисту успішність у навчанні взаємодії з викладачем, групою, налаштованості викладача, емоційного стану студентів. 100% опитаних студентів погодилися, що взаємовідносини викладача і студента мають вплив на успішність, причому головним чинником є взаєморозуміння, прагнення викладача зрозуміти ситуацію, прохання та намагання студента. Емоційний заряд викладача несе в собі енергію до подальшої співпраці чи, навпаки, будує перешкоду у спілкуванні. Для 35% студентів стимулюванням до підвищення успішності є об'єктивне оцінювання викладачем їх знань, для 20% опитаних важливим чинником стало розуміння та допомога з боку викладача, 25% студентів визнають цікавість викладання теми однією з важливих умов стимулювання до навчання, особистий підхід, дружнє спілкування між студентом і викладачем обумовили позитивний вибір у 12% студентів.

У процесі організації дій слухачів з навчальною інформацією необхідна неперервана емоційна дія, оскільки саме вона створює умови інтенсивної пізнавальної діяльності. З цього приводу А. С. Виготський зазначив: «Думка - не остання інстанція. Саме думка народжується не з іншої думки, а з мотивуючої сфери нашого пізнання, яка охоплює наші потяги і потреби, наші спонукання й інтереси, емоції. За думкою стоїть ефективна і вольова тенденція. Тільки вона може дати відповідь на останні «чому?» в аналізі мислення [3, с. 40].

Наведені положення й думки щодо ролі емоцій у процесі навчанні підтверджуються результатами наукових досліджень і практики. Так, дослідження щодо впливу позитивних емоцій на розумову діяльність студентів показало: працездатність у студентів підвищується на 30-40%. Цікавими є також результати досліджень, одержані на факультеті менеджменту Уманського національного університету садівництва (всього 83 особи). Тут досліджувалось питання про стимули відвідування лекцій. Дослідження проводилося з використанням методу контент-аналізу, аналізу письмових творів, бесіди та інтерв'ю. Виявилось, що емоційність лежить в основі практично 30 процентів стимулів, що формують ставлення студентів до лекцій.

Тому, в сучасній дидактиці існує чітке розуміння того, що ефективне навчання можливе тільки за умови, якщо зовнішній вплив викладача викликає у особистості слухача позитивну реакцію ( ставлення, емоції, що збуджує її власну активність в роботі над собою).

Все це ставить перед кожним педагогом завдання - постійно стимулювати активність слухача в організованій діяльності і формувати до неї позитивне ставлення.

Отже, під навчанням слід розуміти цілеспрямований педагогічний процес організації і стимулювання активної навчально-пізнавальної діяльності слухачів по оволодінню науковими знаннями, уміннями, навичками, розвитку творчих здібностей, світогляду, морально-естетичних поглядів і переконань і формувати до неї позитивне ставлення.

Емоційна складова включається в навчальну діяльність не як супроводжувальний, а як значущий елемент, який впливає як на результати навчальної діяльності, так і на формування самооцінки, рівня домагань, тощо. Емоції обумовлюють динамічні характеристики пізнавальних процесів: тонус, темп, рівень активності і спонукань до відповідних дій [3, с. 160].

Позитивне емоційне забарвлення - могутній мотиваційний чинник навчальної діяльності. Навчання без позитивних емоцій малопродуктивне. Недооцінка емоційного компоненту призводить до великої кількості утруднень, помилок в організації процесу навчання.

На думку Д. Гоулмена не існує міцного зв'язку між логічним інтелектом та успіхом у житті . Вчений вважає , що успіх головним чином пов'язаний з рівнем розвитку емоційного інтелекту, що означає спроможність особистості керувати своїм емоційним станом [3, с. 105].

Емоційний інтелект розуміється як здатність людини усвідомлювати свої почуття і почуття інших людей , мотивуючи себе та інших , керувати емоціями як наодинці , так і в стосунках з іншими . Саме цей показник пояснює причини , чому при однаковій освіті одні працюють на незначних посадах, а інші впевнено піднімаються по службовій кар'єрі. «Справа все в тім, - стверджує Д. Гоулмен, - що саме емоції відповідальні за прийняття рішень». У своїх рішеннях людина виходить із своїх відчуттів, вона керується емоціями, навіть коли переконана у зворотньому.

Д. Гоулмен виділяє п'ять емоційних компетенцій, які полягають у здатності розпізнавати свій емоційний стан, зрозуміти зв'язок між емоціями, думками та діями; керувати своїм емоційним станом (контролювати емоції або навчитися переходити від небажаних емоційних станів до сприйнятливих); входити в емоційні стани, які ведуть до успіху; розуміти чи уміти на них впливати; уміти встановлювати, підтримувати добрі міжособистісні стосунки.

Отже, під час навчання у вузі потрібно формувати емоційну грамотність студентів і сприяти в оволодінні ними методиками, які допоможуть їм ефективно керувати емоціями.

особистість інноваційний педагогічний

Список використаних джерел

1.Андрієвська В. В. Діалогічна взаємодія у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи: Книга для вчителя /В. В Андрієвська, Г.О. Балл, О.В. Киричук, Р. М. Шамелашвілі. - К.: ІЗМН, 1997. - 136 с.

2.Балл Г.О. Сучасний гуманізм і освіта: Соціально-філософський та психолого-педагогічні аспекти / Г. О. Балл. - Рівне: Ліста-М, 2003. - 128 с.

3.Карамушка Л. М. Психологія управління: навч. посіб./ Л. М. Карамушка. - К.: Міленіум. - 2003. - 344с.

Размещено на Allbest.ru