Особливості відповідальності старшокласників школи-інтернату "Обдарованість"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості відповідальності старшокласників школи-інтернату «Обдарованість»

Греса Н.В., к. психол. н., доцент,

доцент кафедри соціології та психології

Харківський національний університет внутрішніх справ

Стимулювання розвитку відповідальності особистості в юнацькому віці є актуальним і безперечно доцільним, унаслідок вирішальної ролі особистісного і професійного самовизначення для всієї подальшої життєдіяльності людини. У статті проаналізовано особливості локусу контролю та відповідальності старшокласників загальноосвітньої школи і школи-інтернату «Обдарованість».

Ключові слова: особистість, відповідальність, юнацький вік, локус контролю, інтернальність, екстернальність.

Стимулирование развития ответственности личности в юношеском возрасте является актуальным и бесспорно целесообразным, вследствие решающей роли личностного и профессионального самоопределения для всей дальнейшей жизнедеятельности человека. В статье проанализированы особенности локуса контроля и ответственности старшеклассников общеобразовательной школы и школы-интерната «Одаренность».

Ключевые слова: личность, ответственность, юношеский возраст, локус контроля, интернальность, экстернальность.

Hresa N.V. Special aspects of senior students responsibility of boarding school “Obdarovanist”

Stimulating the development of liability of a person in youth age is relevant and useful, undoubtedly due to the crucial role of personal and professional self-determination for all future human life. The article analyzes the features of locus control and responsibility of senior pupils of secondary schools and boarding schools-“Obdarovanist”.

Key words: identity, responsibility, youth age, locus of control, internal, eksternal.

Постановка проблеми. Сучасне суспільство ставить нові горизонти розвитку особистості - особистості, яка розкриває всю повноту власного потенціалу; сповідує свободу вибору, не порушує меж іншої людини; вміє створювати стосунки, сповнені близькістю та глибиною. Саме таку особистість можна назвати відповідальною, що найважливіше - не тільки за себе, а й за інших - і ця відповідальність не нав'язана ззовні, а є фундаментальною особистісною характеристикою. Саме відповідальність є тією психологічною якістю, наявність якої позитивно виявляється в регуляції діяльності і є ознакою зрілості особистості. Відповідальність - це передусім усвідомлення особистістю власної необхідності, обов'язків і розумне їх виконання [1]. відповідальність старшокласник школа інтернат

Юність - це такий віковий період розвитку людини, який пов'язано з підготовкою молоді до майбутнього дорослого, трудового життя. Проблема самоактуалізації особистості в юнацькому віці набуває особливої актуальності у зв'язку з тим, що цей вік є тільки початком становлення дорослішання, початком прийняття відповідальності за своє майбутнє життя, а також характеризується відсутністю напрацьованого, пережитого й вистражданого власного досвіду, що ускладнює їх орієнтацію в соціальній дійсності, саморегуляцію ними своєї поведінки у відповідь на умови соціального середовища та дії, реакції інших людей, що постійно змінюються.

Проблема відповідальності особи за своє майбутнє, будучи однією із центральних проблем психології, в умовах різких кризових змін у нашому суспільстві звучить усе більш актуально. У цій обстановці процес дорослішання молоді, і без того складний, пов'язаний із низкою відомих труднощів особового плану, протікає ще більш напружено. Конкурентоспроможність зростаючої особистості в умовах непередбачуваності й різноманіття сучасного життя забезпечує не лише високий рівень інтелектуальної підготовленості, інформаційній компетентності, володіння певним набором соціальних компетенцій, а й усвідомлення себе як автора свого життя, а отже, уміння направляти, ініціювати її самому, створювати умови для свого розвитку, тобто здатність бути її суб'єктом. У зв'язку з цим загострюється проблема виявлення й особових детермінант, що сприяють становленню відповідального ставлення до планування, і досягнення свого майбутнього вже в старшому підлітковому віці [6]. У сучасній психологічній науці є низка відносно самостійних напрямів у вивченні відповідальності: відповідальність як моральна категорія (Л. Кольбегр, Ж. Піаже, Ж.-П. Сатир, Х. Хекхаузен та ін.), співвідношення свободи й відповідальності (К.О. Абульханова-Славська, A. В. Брушлинський, О.Ф. Плахотний, К. Роджерс та ін.), системний підхід до вивчення відповідальності (А.І. Крупнов, В.П. Прядеін та ін.), відповідальність із позицій каузальної атрибуції (В.С. Агеєв, К.К. Муздибаєв, Ф. Хайдер та ін.), співвідношення соціальної й особистісної відповідальності (А. Адлер, Р. Мей, В.А. Розанова, В.Г. Сахарова, О.Г. Спіркін та ін.), становлення й виховання відповідальності (З.Н. Борисова, М.В. Борцова, В.С. Мухіна та ін.) [5].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Відповідальність - одна з базових морально-вольових властивостей особистості, яка, на думку багатьох учених, є вищою особистісною освітою, складним феноменом, що характеризує особистісну й соціальну зрілість людини. Для формування особистісної відповідальності та вольової сфери особистості загалом особливе значення має підлітковий вік, упродовж якого виникають ідеальні зразки поведінки, створюється моральна основа, що дає людині змогу самій управляти своєю поведінкою та розвитком. Стимулювання розвитку відповідальності особистості саме в юності видається украй актуальним і, безперечно, доцільним унаслідок вирішальної ролі особистісного та професійного самовизначення для всієї подальшої життєдіяльності людини.

Проблема відповідальності була предметом вивчення як вітчизняних, так і зарубіжних науковців (Б.Г. Ананьєв, К.О. Абульханова-Славська, М.Й. Боришевський, А.В. Брушлинський, М.М. Бахтін, Г.С. Костюк, Т.М. Титаренко, О.М. Леонтьєв, К.К. Муздибаєв, М.В. Савчин, В.А. Роменець, Дж. Роттер, К. Роджерс, А. Маслоу, Е. Нойман, Е. Фромм, Ф. Перлз, К. Юнг та ін.).

Увага дослідників проблеми відповідальності зосереджувалася, зокрема, на вивченні її структурних складників (С.В. Баранова, М.В. Савчин, Л.П. Татомир), критеріїв і показників (К.О. Абульханова-Славська, Л.І. Дементій, М.В. Савчин, Л.П. Татомир, Г.П. Татаурова), вікових особливостей розвитку (Ю.А. Алєксєєва, І.Д. Бех, І.С. Булах, М.Й. Боришевський, В.М. Горовенко, B. І. Ігнатовський, А.М. Омаров, В.М. Оржеховська, І.Г. Тимощук), специфіки становлення в різних видах діяльності (С.Ф. Анісімова, В.П. Бех, Б.С. Волков, С.І. Дмитрієва, К.К. Муздибаєв, О.Ф. Плахотний, М.С. Солодка та ін.).

У психології, крім розрізнених, наявні й досить систематизовані дослідження відповідальності, запропоновані В.П. Прядєїним [8], який установив компонентний склад відповідальності, що найчастіше зустрічався в роботах різних дослідників: динамічний, емоційний, мотиваційний, результативний, регулятивний і когнітивний компоненти.

У роботах А.І. Крупнова та В.П. Прядєїна результативний компонент розглядається в предметній і суб'єктній сферах. Результативна предметність пов'язана з результативністю суб'єкта у зв'язку з виконанням колективних дій. Суб'єктна результативність пов'язана із завершенням відповідальних дій у зв'язку з особистою необхідністю, власним благополуччям [7].

Зважаючи на те, що найкраще відповідальність простежується саме в діяльності суб'єкта, її досліджують у динамічному контексті (А.Г. Нудельман, В.М. Шуренков та ін.) [10]. В.П. Прядєїним динамічний компонент розглядався за параметрами ергічності й аергічності. При цьому динамічна ергічність характеризується самостійним, без додаткового контролю виконанням важких і відповідальних дій, тобто поведінковою активністю. Динамічна аергічність виявляє себе в нерішучості й необов'язковості суб'єкта, відмові від реалізації відповідальних завдань [8].

Емоційний компонент виражається в переживанні людиною почуття відповідальності, боргу та совісті (А.В. Філіпов, В.К. Ліпінський). Почуття відповідальності виражається в таких емоційних станах, як турботливість, старання, заклопотаність [4]. В.П. Прядєїн розглядав емоційний компонент за параметрами стенічності - наявності позитивних емоцій під час виконання відповідальних дій; астенічності - вираженості негативних емоцій під час реалізації відповідальної справи [8].

Регулятивний компонент зазвичай пов'язують з інтернальним та екстернальним самоконтролем і розглядають із позиції локусу контролю (К.К. Муздибаєв, К.О. Кузнецова, Н.А. Мінкіна, В.Ф. Сафін та ін.) [4, с. 7]. У дослідженнях А.І. Крупнова й В.П. Прядєїна регулятивний компонент розглядається з позицій інтернальності та екстернальності суб'єкта. Регулятивна інтернальність виявляється в самостійності, самокритичності й незалежності під час виконання відповідальних дій, у здатності особи брати на себе відповідальність. Регуляторна екстернальність характеризується з позиції перекладання відповідальності на інших людей та обставини [8].

Когнітивний компонент характеризується співвідношенням загальних знань про сутність відповідальності й уявлень про конкретні норми відповідальної поведінки (Т.Н. Смірнова) [2]. В.П. Прядєїн відзначив важливість розрізнення понять - когнітивне осмислення та обізнаність. Когнітивне осмислення визначає глибоке розуміння самої сутності відповідальності. Когнітивна обізнаність характеризується поверхневим розумінням відповідальності [8].

Мотиваційний компонент відповідальності особистості, як стверджує В.Г. Агєєв, залежить від сфери відображеної в мотивації дійсності, тобто від принципових можливостей адекватно відображати дійсність [10]. На думку В.П. Прядєїна, мотиваційний компонент може розглядатися з позиції соціоцентричності й егоцентричності. Під соціоцентричною мотивацією розуміють соціально значущу мотивацію, що реалізується у виконанні відповідальних дій через бажання бути серед людей, займати своє місце в колективі. Егоцентрична мотивація розглядається з позиції особисто значущої мотивації, що виявляється в бажанні привернути до себе увагу, отримати винагороду, уникнути особистих труднощів [7].

Крім того, на думку Т.Ю. Ушакової, під час вивчення особливостей структури відповідальності доцільним є виділення морального та нормативного компонентів, де моральний компонент - це власні моральні норми, що спонукають до відповідальності, а нормативний - норми суспільства, що спонукають до відповідальності [10, с. 191].

У сучасному суспільстві натепер підвищуються вимоги до таких властивостей особистості, як активність, самостійність, відповідальність. Тому в умовах переоцінки цінностей і зміни соціальних ідеалів проблема виховання відповідальності старшокласників стає однією з пріоритетних. Нові соціальні умови вимагають особистісної відповідальності людини, яка вміє самостійно приймати рішення й відповідати за свій вибір.

Постановка завдання. На основі викладеного можна сформулювати завдання дослідження - дослідити особливості відповідальності старшокласників школи-інтернат «Обдарованість».

Виклад основного матеріалу дослідження. У дослідженні відповідальності брали участь старшокласники обласної спеціалізованої школи-інтернат ІІ-ІІІ ступенів «Обдарованість» Харківської обласної ради та загальноосвітньої школи № 93 м. Харкова. Загалом 41 особа: хлопці та дівчата 11 класів у віці 16-17 років. Як відомо, модель особистості Дж. Ротера припускає, що деякі індивіди виявляють у поведінці яскраво виражені зовнішні (інтернальні) і внутрішні(екстернальні) стратегії атрибуції; інші ж дотримуються проміжних позицій. Відповідно до того, яку позицію займає індивід на континуумі інтернальності-екстернальності, йому приписується певне значення локусу контролю. Тобто локус контролю особистості - це схильність людини бачити джерело управління своїм життям переважно або в зовнішньому середовищі, або в самому собі. Виділяють два види локусу контролю: інтернальний і екстернальний [3, с. 34-35].

Дослідження, проведені А.О. Реаном, указують, що за типом локусу контролю - інтернальність або екстернальність - можна судити про ступінь схильності підлітків до обману і здійснення аморальних поступків [9, с. 31]. Також можна припустити, що локус контролю має регулювальний вплив на багато аспектів поведінки людини, відіграючи важливу роль у формуванні міжособистісних відносин, у способі вирішення особистісних кризових ситуацій, умінні самостійно приймати рішення й відповідати за свій вибір.

Для вивчення психологічних особливостей локусу контролю у старшокласників нами була обрана модифікована Є.Г. Ксенофонтовою методика «Рівень суб'єктивного контролю». Результати аналізу психологічних особливостей локусу контролю старшокласників подано в таблиці 1.

Таблиця 1

Показники локусу контролю старшокласників загальноосвітньої школи та школи-інтернату «Обдарованість» (M±m)