Особливості мотивів навчально-мовленнєвої діяльності старших дошкільників

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості мотивів навчально-мовленнєвої діяльності старших дошкільників

У статті розглядаються мотиви навчально-мовленнєвої діяльності дітей старшого дошкільного віку. Проаналізовано поняття мотив і мотивація, а також фактори, які впливають на формування мотивації.

Доведено, що важливою психологічною проблемою організації навчання у дошкільному закладі є формування у дітей мотивів навчальної діяльності. Зокрема, актуальним є дослідження психолого-лінгвістичних аспектів виникнення, розвитку та формування мотивації навчально-мовленнєвої діяльності старших дошкільників. В експериментальному дослідженні виділено види мотивів, що мають місце у мотиваційній сфері старших дошкільників (навчальний, ігровий, пізнавальний, зовнішній, внутрішній, соціально-оцінювальний). На основі аналізу експериментальних відомостей визначено рівні сформованості мотивації навчально-мовленнєвої діяльності дітей старшого дошкільного віку. Доведено, що початковий рівень мають діти, у мотиваційній сфері яких відсутні навчальний та пізнавальний мотиви. Достатній рівень мотивації передбачає наявність навчального, ігрового, соціально-оцінювального, внутрішнього, зовнішнього мотивів. Високий рівень мотивації характеризується високою мовленнєвою активністю дітей, наявністю різних видів мотивів (ігровий, пізнавальний, навчальний, зовнішній, внутрішній, соціально-оцінювальний).

На основі аналізу результатів експерименту зроблено висновок, що більшість дітей старшого дошкільного віку мають початковий або достатній рівень мотивації навчально-мовленнєвої діяльності. Методи та прийоми, що практикуються у дошкільному навчальному закладі, не забезпечують мотиваційної готовності дітей до навчально-мовленнєвої діяльності, якісного засвоєння навчального матеріалу. Підтверджено, що знання основних закономірностей виникнення та утвердження мотивів навчально-мовленнєвої діяльності дошкільників дає змогу створити оптимальну систему психолого-педагогічних дій, що сприятимуть формуванню адекватних цій діяльності мотивів.

Важливою психологічною проблемою організації навчально-виховної роботи у дошкільному закладі є формування у дітей мотивів навчальної діяльності. «Діяльності без мотиву не буває: «невмотивована діяльність» - це діяльність ... з суб'єктивно схованим мотивом» [8, с. 102]. Зокрема, актуальним є дослідження психолого-лінгвістичних аспектів виникнення, розвитку та формування мотивації навчально-мовленнєвої діяльності старших дошкільників. Адже все, що ми говоримо, ми говоримо для чогось, для когось, чомусь, тобто ми керуємося певною метою і мотивом. Особливо важливою є мотивація навчально-мовленнєвої діяльності - специфічної діяльності, що відбувається на мовленнєвому рівні під час організованих навчальних занять, у мовленнєвих ігрових ситуаціях, тощо. Будь-яке мовленнєве завдання чи вправа, що пропонуються дитині, повинні бути мотивовані, тоді у дошкільника поступово виникатиме усвідомлення тієї ролі, яку відіграє мова інших людей та його власне мовлення у процесі навчання та й у пізнанні навколишнього світу загалом. Як підкреслюється у Базовому компоненті дошкільної освіти [1], оволодіння мовою як засобом пізнання і способом специфічно людського спілкування є найвагомішим досягненням дошкільного дитинства й одним із основних критеріїв сформованості комунікативної компетенції випускника дошкільного закладу.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. У наукових дослідженнях терміни «мотив» і «мотивація» вживаються в різному розумінні. Існує понад 50 теорій мотивації, авторами яких є вітчизняні та зарубіжні вчені. Сучасні дослідники розглядають поняття мотивації як сукупність потреб, інтересів, мотивів, які спонукають особистість до активності та визначають її спрямованість. О. Леонтьєв зауважував, що наукові праці з проблем мотивації неможливо систематизувати, бо вони дуже різняться тлумаченням терміна «мотив». Паралельно із загальноприйнятою дефініцією мотиву як спонукання людини до певних дій і вчинків у цьому понятті науковці також вбачають дію, яка виходить із спонукання і виступає мотивом (С. Рубінштейн); внутрішню причину поведінки людини (Р. Нємов); форму потреби людини, що спонукає її до діяльності (О. Савченко); природу людських дій (М. Алексєєва) [9; 11].

Л. Виготський [2] трактує мотив як дієве афективно-вольове підґрунтя мовленнєво-розумової діяльності. На думку А. Маркової [7], мотив - це спрямованість активності на предмет, внутрішній психічний стан людини, прямо пов'язаний з об'єктивними характеристиками предмета, на який спрямована активність. Як складова частина мотивації, мотив, за визначенням О. Леонтьєва [5], - це об'єкт, що відповідає тій чи іншій потребі і який спонукає та спрямовує діяльність людини. Мотиви виконують подвійну функцію: перша полягає в тому, що вони спонукають і спрямовують діяльність, а друга - в тому, що вони надають діяльності суб'єктивного змісту.

За своїми проявами і функціями в регуляції поведінки мотивуючі чинники можуть бути поділені на відносно самостійні класи (А. Петровський [10]). Перший клас - це аналіз прояву потреб та інстинктів як джерела активності. Другий клас - це прояв мотивів як причин, що визначають вибір спрямованості поведінки. Третій клас - це прояв емоцій, суб'єктивних хвилювань (прагнень, бажань і т.п.) і настанов у поведінці суб'єкта (Р. Немов [9]). Будь-яка форма поведінки може бути обґрунтована як внутрішніми, так і зовнішніми причинами. При внутрішній мотивації в якості висхідного та кінцевого пунктів пояснення її виступають психологічні властивості суб'єкта поведінки, при зовнішній - зовнішні умови та обставини його діяльності. У першому випадку мова йде про мотиви, потреби, цілі, наміри, бажання, інтереси і т. ін., у другому - про стимули, що виходять із ситуації, яка склалася.

Вивчення мотивів навчальної діяльності було предметом багатьох досліджень відомих психологів і педагогів. Зокрема, результати експериментального дослідження Л. Божович підтвердили, що навчальна діяльність відбувається завдяки двом групам мотивів: соціальним - пов'язаним із зовнішньою привабливістю процесу навчання, та пізнавальним, пов'язаним безпосередньо із самим змістом і процесом навчання. Соціальні мотиви при цьому мають істотну кількісну перевагу.

Заслуговує на увагу класифікація М. Матюхіної [8], за якою виділено такі групи мотивів:

- мотиви, безпосередньо закладені в навчальній діяльності та пов'язані з її продуктом: мотивація змістом (мотиви, пов'язані зі змістом навчання); мотивація процесом (мотиви, пов'язані з процесом навчання, бажанням міркувати, долати труднощі під час навчання);

- мотиви, що перебувають поза навчальною діяльністю: широкі соціальні мотиви: мотиви обов'язку та відповідальності, самовизначення; вузько особисті мотиви: мотивація благополуччя, уникання невдач і запобігання їм.

Дітей зі сформованими до кінця дошкільного віку пізнавальними мотивами не так і багато. За даними М. Матюхіної вони становлять лише невеликий відсоток, порівняно із соціальними. Така кількісна перевага зумовлена насамперед віковими особливостями шестирічок.

У роботі «Розвиток мотивів навчальної діяльності дитини» О. Леонтьєв обґрунтовує відмінність між окремими видами мотивів, між характерними рисами, що визначають сутність та роль мотивів у навчальній діяльності дітей. На думку

О. Леонтьєва, необхідно враховувати те, з якими мотивами ми стикаємося, «зрозумілими» чи «реально дієвими». Дитина часто добре розуміє, для чого потрібно вчитися (зрозумілий мотив), але ця обставина ще не спонукає її займатися цим видом діяльності. А коли знання стає спонукою, маємо справу вже з діючим мотивом. Тільки зрозумілі мотиви при певних умовах стають мотивами дієвими. О. Леонтьєв з цього приводу висловлює таку думку: «Чи не полягає взагалі мистецтво виховання у створенні правильного поєднання «зрозумілих» і «реально діючих» мотивів, а водночас в умінні своєчасно надавати більшого значення успішному результату діяльності, щоб цим забезпечити перехід до більш високого типу реальних мотивів, що керують життям особистості?» [5, с.522].

На формування мотивації навчання впливає сукупність зовнішніх і внутрішніх умов. До зовнішніх умов належать характеристики діяльності педагога, зміст і методи навчання, матеріально-технічне обладнання, психологічний клімат в колективі тощо. Внутрішніми умовами становлення мотивації є сформованість дитини як суб'єкта різних видів діяльності, різних форм взаємодії й спілкування з оточуючим, об'єктивними характеристиками предмета, на який спрямована активність. Як складова частина мотивації, мотив, за визначенням О. Леонтьєва [5], - це об'єкт, що відповідає тій чи тій потребі і який спонукає та спрямовує діяльність людини. Мотиви виконують подвійну функцію: перша полягає в тому, що вони спонукають і спрямовують діяльність, а друга - в тому, що вони надають діяльності суб'єктивного змісту.

У процесі вікового розвитку дитини мотиви її діяльності змінюються. У дошкільному віці домінувального значення набувають ігрові мотиви, пізніше, в період шкільного дитинства, вони відтісняються на задній план іншими, зокрема навчальними мотивами. У зв'язку з цим на різних вікових ступенях найбільш сприятливі умови для формування вмінь і навичок утворюються при різній мотивації діяльності дітей.

У мотиваційній сфері шестирічної дитини на момент приходу її до школи відбуваються істотні зрушення, зміни, чим психологи і пропонують скористатися. Значущості набуває мотив інтересу до нових видів діяльності, в тому числі й до навчання [3]. Сенситивність дошкільного періоду дитинства для розвитку мотивації учіння детермінована соціальною ситуацією розвитку - становленням нового рівня самосвідомості, розвитком особистісної ідентичності, зміною Я-концепції.

Найважливішими мотиваційними новоутвореннями старшого дошкільного віку є свідоме підпорядкування мотивів, виникнення їх ієрархії, поява нових за будовою опосередкованих мотивів (О. Леонтьєв, Л. Божович). Побудова навчання у формах, які спонукають дитину зайняти умовно-динамічну позицію, призводить до появи цих новоутворень раніше зазначеного терміну. Все це дозволяє припустити, що в старшому дошкільному віці можливе формування мотивації до різних видів говоріння (запитання, відповіді, розповіді, опис, переказ тощо) та слухання (мовлення товариша, вихователя, казки, оповідання, розповіді, грамзапису).

Мета статті: аналіз мотиваційного компонента навчально-мовленнєвої діяльності дітей дошкільного віку.

Виклад основного матеріалу дослідження. Експериментальне вивчення основних мотивів та рівня сформованості мотивації навчально-мовленнєвої діяльності дітей старшого дошкільного віку здійснювалося в рамках ширшого дослідження технологій психолого-педагогічного супроводу діяльності вихователя дошкільного навчального закладу в умовах реалізації компетентнісного підходу в дошкільній освіті. Спостереження за організацією занять, дидактичних ігор, інших форм навчальної роботи доводять, що загалом вихователі у своїй практиці використовують мотивацію навчально-мовленнєвої діяльності дітей у різних частинах заняття. Однак мотив (те, задля чого мовиться) часто подається надто прямолінійно як мета для дітей: «Уважно слухайте все, що я говоритиму, і вчіться складати розповідь (або переказувати)»; «Найкращу розповідь запишемо на магнітофон (або в альбом для батьків)»: «У кого вийде найкраще, той розповідатиме малюкам» тощо. Подібна мотивація більше активізує вольові зусилля дитини, тоді як завдання педагога - викликати в неї потребу пошуку, відкриття істини.

Розглядаючи проблему мотивації навчально-мовленнєвої діяльності дітей дошкільного віку як психологічну основу формування у них мовленнєвої активності [6], навичок навчального співробітництва з дорослим та однолітками [4], виходимо з припущення, що знання основних закономірностей виникнення та утвердження мотивів навчально-мовленнєвої діяльності дошкільників дає змогу створити оптимальну систему психолого-педагогічних дій, що сприятимуть формуванню адекватних цій діяльності мотивів.

Методика виявлення мотивів навчально-мовленнєвої діяльності дітей старшого дошкільного віку ґрунтувалася на дослідженнях Л. Божович та М. Матюхіної [8]. Основа її - принцип персоніфікації мотивів. Мотивами в цьому випадку ми називаємо все, що спонукає старшого дошкільника до різних видів говоріння та слухання. Були виділені умовні назви мотивів, що могли посісти певне місце у мотиваційній сфері старших дошкільників:

- навчальний (навчитися розповідати, переказувати, відповідати на запитання, міркувати тощо);

- ігровий (подобається виконувати ігрові завдання, допомагати казковому персонажу);

- пізнавальний (потреба в отриманні нових знань);

- зовнішній (позитивне ставлення до навчання, школи; прагнення бути дорослим; бажання бути у центрі уваги; бажання порадувати батьків; бажання отримати схвалення; допитливість; уникнення покарань):

- внутрішній (задоволення безпосереднім процесом мовленнєвої діяльності);

- соціально-оцінювальний (діяти разом з товаришами, посісти в колективі певне місце (у процесі навчально-мовленнєвої діяльності), отримати нагороду за перемогу).

Дошкільнику пропонували невелику розповідь, у якій кожен з мотивів, що досліджувався, виступав як особиста позиція одного з персонажів. Після зачитування кожного варіанта розповіді йому показували відповідно до змісту малюнок, що слугував зовнішньою опорою для запам'ятовування. Дитина пов'язувала малюнок з тим, що прослухала, і у своїх відповідях орієнтувалась саме на зміст. По закінченню розповіді ставилося запитання: «Як, по-твоєму, хто з них вчиняє більш правильно? Чому? З ким із дітей ти хотів би бути разом? З ким хотів би спілкуватися?». Після трьох виборів дитина вказувала на малюнок, пояснюючи його змістом відповідного абзацу. У тому випадку, якщо відповідь була недостатньо зрозумілою, нагадували зміст розповіді, показували відповідні малюнки. Для чистоти експерименту потрібна була впевненість у тому, що дитина зробила свій вибір, виходячи саме зі змісту розповіді, а не випадково вказувала на одну з шести карток.

При обробці результатів для кожного із шести мотивів підраховувався відсоток дітей, в яких цей мотив зустрічався хоч би в одному виборі. Зроблені вибори розглядали як пріоритетну актуальну мотивацію дитини.

На основі аналізу експериментальних відомостей визначено рівні сформованості мотивації навчально-мовленнєвої діяльності дітей старшого дошкільного віку. Зокрема, початковий рівень мотивації характеризується тим, що у мотиваційній сфері дошкільників відсутні навчальний і пізнавальний мотиви. Діти відрізняються недостатньою мовленнєвою активністю, не можуть пояснити, навіщо потрібно вчитися розповідати, переказувати, описувати тощо. За необхідності та з ініціативи співрозмовника спілкуються з однолітками і дорослими. Такі діти при зовнішній мотивації (впливі педагога) мають інтерес до ігрових мовленнєвих завдань, ігрових ситуацій спілкування. При цьому в дитини виникає емоційно-пізнавальне ставлення до діяльності чи інформації, що повідомлялась, однак вона протікає у вигляді епізодичного хвилювання.

Початковий рівень розвитку інтересу до навчально-мовленнєвої діяльності можна закласти, враховуючи зацікавленість дітей змістом та формою проведення занять, цікавим навчальним матеріалом. Однак, якщо надалі не створювати умов, які сприяли б стимулюванню мовлення, то інтерес не розвиватиметься і може згаснути. Оскільки гра є основним видом діяльності дітей дошкільного віку, то слушним, на нашу думку, буде збагачення мотивів мовленнєвих висловлювань дітей на основі поєднання навчання мови з ігровою діяльністю дітей. З цією метою слід застосовувати ігрові мовленнєві ситуації. Наприклад, Незнайко неправильно складає загадку-опис, а діти виправляють помилку, показують, навчають тощо; на гостини до дітей прийшов зайчик, і діти будуть йому розповідати казку; Буратіно телефонує до магазину (або просить когось піти туди), щоб довідатися, чи є там потрібна йому річ (називає форму, колір тощо).

Емоційна насиченість мовленнєвого (як і загалом будь-якого навчального) заняття, що є важливим для підтримки пізнавального інтересу, може зрости завдяки використанню сюрпризних моментів, різних ігор (дидактичних, народних, рухливих з текстом, театралізованих тощо), віршів, малих фольклорних жанрів.

Достатній рівень мотивації передбачає наявність навчального, ігрового, соціально-оцінювального, внутрішнього, зовнішнього мотивів. Дошкільників з таким рівнем відзначає також достатня мовленнєва активність. Діти спілкуються з дорослими і однолітками, але не виявляють ініціативи у спілкуванні.

Високий рівень мотивації характеризується високою мовленнєвою активністю дітей, наявністю різних видів мотивів (ігровий, пізнавальний, навчальний, зовнішній, внутрішній, соціально-оцінювальний). Діти відкриті до спілкування, невимушено вступають у спілкування з однолітками і дорослими.

навчальний психологічний дошкільний мотив

Висновки

навчальний психологічний дошкільний мотив

Отже, мотивація є одним із фундаментальних чинників навчально-мовленнєвої діяльності дітей дошкільного віку. Перехід до якісно нового рівня мотиваційно-спонукального механізму значною мірою залежить від цілеспрямованих впливів дорослих. Аналіз результатів експерименту підтверджує, що більшість дітей старшого дошкільного віку мають початковий або достатній рівень сформованості мотивації навчально-мовленнєвої діяльності. Методи та прийоми, що практикуються у дошкільному навчальному закладі, не забезпечують мотиваційної готовності дітей до навчально-мовленнєвої діяльності, якісного засвоєння навчального матеріалу.

У подальших наукових пошуках доцільно розробити методику формування мотивації навчально-мовленнєвої діяльності в дітей старшого дошкільного віку, обґрунтувати педагогічні умови підвищення рівня мовленнєвої активності дошкільників.

Список використаних джерел

1.Базовий компонент дошкільної освіти (нова редакція) / Науковий редактор А.М. Богуш. - К. : Видавництво, 2012. - 26 с.

2.Богуш А.М. Дошкільна лінгводидактика. Теорія і методика навчання дітей рідної мови в дошкільних навчальних закладах : підручник /А.М.Богуш, Н.В.Гавриш; за ред. А.М. Богуш. Друге видання, доповнене. - К. : Видавничий Дім «Слово», 2011. - 704 с.

3.Бушуєва Н. Шестирічки: формування повноцінної навчальної мотивації / Н. Бушуєва // Дошкільне виховання. - 2007. - № 9. - С. 11-13.

4.Горопаха Н.М. Формування у дошкільників умінь навчального співробітництва з педагогом та однолітками / Н.М. Горопаха // Психолого-педагогічні засади розвитку дитини в ігровій та навчальній діяльності: матеріали ІІ Всеукраїнської науково-практичної заочної конференції (29 вересня 2016 р. Київ). - Харків : КЦ ФОП Іванової М.А., 2016. - С. 5-9.

5.Леонтьев А.Н. Проблемы развития психики /А.Н. Леонтьев. - М. : МГУ, 1981. - 583 с.

Размещено на Allbest.ru