Вплив соціальних взаємодій як мотив деструктивних форм компенсації особистісних деструкцій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вплив соціальних взаємодій як мотив деструктивних форм компенсації особистісних деструкцій

У статті розкрито сутність і взаємозв'язок механізмів формування деструктивних форм реагування особистості та їх проявами у соціальній взаємодії. Здійснено науково-теоретичний огляд вітчизняних і зарубіжних досліджень, присвячених проблемі особистісних деструкцій у системі соціальних взаємовідносин як детермінанти формування деформованої соціалізації у суспільстві. Розкрито сутність і взаємозв'язок між мотивами деструктивних форм реагування особистості, їх проявами у соціумі. Здійснюється спроба визначення мотивів та механізмів формування деструктурування системи ціннісних орієнтацій в умовах соціально-економічної кризи суспільства, що забезпечить проведення ефективної діагностики та своєчасних цілеспрямованих профілактичних заходів щодо подолання соціальних відхилень.

Розглянуто психологічні особливості особистісних деструкцій як однієї з рушійних сил десоціалізації особистості. Розкрито механізми формування деформованої соціалізації, а також проаналізовано місце соціальних взаємодій у суспільстві як рушійного чинника формування деструктивних форм реагування. Здійснено аналіз соціальних відхилень поведінки особистості, які формуються під впливом соціально-психологічних змін,а також аналіз теорії причин виникнення відхилень.

Здійснено аналіз феномена особистісної деструкції як соціального фактора, що формується під впливом змін суспільства. Представлено аналіз, який забезпечує системне уявлення про мотиви та форми деструктивної поведінки особистості у взаємодії з іншими суб'єктами соціального оточення та забезпечує розкриття причинно-наслідкового аналізу впливу соціальних змін на становлення та розвиток особистість.

Сучасний етап розвитку суспільства характеризується глибокими і багатоплановими соціально-економічними перетвореннями, що ставлять нові вимоги формування особистості, як суб'єкта мінливої дійсності, здатного пристосуватися до змін середовища. У процесі суспільних новоутворень формується система міжособистісної взаємодії учасників соціальних груп, які обумовлені різноманітністю соціально-психологічних інтересів.

Складність і багатогранність сучасного інформаційного простору обумовлює виникнення різноманітних видів комунікацій, її носіїв, джерел і каналів поширення. Міжособистісні комунікації мають об'єктивний характер, але для кожної людини вони, мають відображення у його внутрішньому світі, набувають особистісний сенс, що проявляється в індивідуальній поведінці, почуттях, настроях тощо.

У результаті глибокої соціально-економічної кризи, що відбувається в нашій суспільстві, спостерігаються істотні зміни в способі життя, ціннісних орієнтаціях і соціальній адаптації молоді - як найбільш динамічної і мобільної соціально-демографічної групи населення. Ці зміни впливають на всі сторони життєдіяльності, породжують різні міжособистісні і міжгрупові конфлікти, потребують глибокого, всебічного осмислення і повинні враховуватися при вирішенні і вивченні комплексу негативних явищ суспільного життя.

Подібні зміни посилюють психоемоційне навантаження і збільшення стресових ситуацій на особистість, які, в свою чергу, викликають психологічний дискомфорт, приводячи до зниження адаптаційних здібностей.

Основною причиною формування деструкцій особистості є порушення процесу її соціалізації, що відображає, з одного боку, несформованість або деформацію соціальних властивостей особистості під впливом несприятливих умов життя, з другого - випадання зі сфери соціально-корисних зв'язків і відносин.

Деструктивні чинники ініціюють деформацію структури особистості, що є соціопсихологічною проблемою, і потребують нагального вивчення теоретико-методологічні основ та закономірностей деструктивних тенденцій в особистісному розвитку, розробки технологій діагностики, профілактики та корекції деформованої соціалізації суб'єктів оточуючого середовища.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Аналіз наукової літератури та результатів психологічної практики засвідчує наявність у сучасній науці загального розуміння глибини та масштабності проблеми деформованої соціалізації та механізмів формування особистісних деструкцій. Проблема соціальної взаємодії як мотиву компенсації особистісних деструкцій ціннісних орієнтацій та моральних установок особистості у суспільстві стала предметом досліджень багатьох сучасних вітчизняних та зарубіжних психологів-науковців, а також спеціалістів у галузі педагогіки, правознавства, криміналістики, соціології, культурології, соціальної антропології, філософії.

Розробка методології проблеми компенсації особистісних деструкцій у міжособистісному спілкуванні є предметом широкого наукового дослідження, яке спирається на праці щодо розуміння формування цілісної структури особистості у навколишньому середовищі: діяльнісний підхід (Л. Виготський, П. Гальперін, О. Леонтьєв, А. Петровський), принцип детермінізму (О. Арнольдом, B. Біблер, В. Давидов, В. Зінченко, М. Мамардашвілі, М. Мід, Е. Орлова, С. Рубінштейн), системний підхід в психології особистості (В. Барабанщиков, В. Ганзен, Б. Ломов). Особливості наведених підходів щодо вивчення проблеми деформації особистості полягають в необхідності розгляду людини як цілісної структури, в контексті особистісної і професійної діяльності, набування соціальних зв'язків, у процесі розвитку та становлення особистості (П. Блонський, А. Лурія, В. Давидов, Д. Ельконін, Е. Фромм).

У дослідженнях зарубіжних психологів вперше була поставлена проблема деструктивних взаємин з точки зору феномену групового тиску і агресивних проявів у групі (С. Аш, К. Андерсон, Б. Бушман, А. Бандура, Р. Крачфілд, Е. Бамачей, Р. Берон, Дж. Ньюман, Й. Яффі). В рамках зарубіжної соціальної психології було дано визначення поведінка особистості в групі: «шкільне цькування» (school bullying) Д. Ольвеусом і «моббінг» (mobbing) Х. Лейман.

У вітчизняній психологічній науці проблема деструктивних взаємин у соціумі розглядалася переважно в рамках профілактики нестатутних взаємовідносин у військових колективах (А. Анцупов, М. Дьяченко, Ю. Дерюгін, В. Галицький, Ю. Зуєв, В. Селезньов, В. Макаров, Н. Феденко), досліджень психології асоціально-кримінальних груп підлітків (Г. Андрюшин, І. Башкатов, А. Глоточкін, А. Добровіч, В. Пирожков, А. Павленко, A. Сухов) і психології конфлікту (А. Лебедєв, А. Горбатенко, B. Хащенко, А. Бондаренко , А. Журавльов, Е. Журавльова, C. Піддубний). Вітчизняні дослідники намагалися розробити понятійний апарат, що розкриває сутність порушень взаємин, але цілісної єдності досі немає.

Характеристика особливостей прояву особистісних деструкцій внаслідок виконання професійної діяльності представлено у працях С. Безносова, Е. Зеєр, О. Полякової, А. Прохорова, Є. Рогова, Є. Улибіна, О. Юрченко. Детальний аналіз формування особистісних дисгармоній під час діяльності подано в наукових працях Є. Донченко, А. Мілтса, Л. Мітіної, Н. Савчук, В. Семиченко, Т. Титаренко, В. Чорнобровкіна.

Первинні теоретичні положення формування особистісних деструкцій базуються на дослідженнях механізмів і чинників процесів адаптації і дезадаптації, виконаних Ю. Александровським, П. Анохіним, В. Асєєвим, С. Белічевою, В. Каганом, В. Казначеєвим, І. Коробейніковим, Н. Лускановою, Т. Молодцовою, В. Мурзенко, Е. Новіковою, І. Павловим, Г. Сельє, А. Ухтомським, а також на дослідженнях з проблем соціальних взаємодій, зокрема впливу референтних груп, серед яких слід зазначити роботи А. Бодалєва, В. Століна, Н. Обозова, О. Сермягіної, А. Співаковської. Крім того, теоретичні цінності мають концепції, розроблені В. М'ясищевим і його послідовниками: А. Захаров, Є. Ейдеміллер, В. М'ягер, відповідно до яких особистість є продуктом системи значимих відносин.

Соціально-економічна криза суспільства і порушення соціалізації можуть формувати найрізноманітніші форми соціальної дезадаптації і, як наслідок, деформацію структури особистості, тому проблема негативних особистісних утворень стає дедалі актуальнішою в різноманітних психолого-педагогічних дослідженнях, але деякі її аспекти потребують подальшого теоретичного осмислення і практичного рішення. Це насамперед стосується особистісної ідентифікації у системі соціальних контактів.

Метою даної статті є систематизація науково-психологічних знань про особливості утворення та функціонування особистісних деструкцій, осмислення досвіду використання психологічних профілактичних і корекційних технологій у роботі щодо компенсації деформованої соціалізації через залучення деструктивної особистості у систему соціальних контактів.

Завданнями дослідження є:

Здійснити науково-теоретичний огляд досліджень, присвячених проблемі впливу соціальних взаємодій як мотиву деструктивних форм компенсації особистісних деструкцій.

Виявити сукупність соціальних і психологічних причин формування особистісних деструкцій.

Розглянути теоретико-методологічні підходи вивчення деформованої соціалізації особистості.

Виклад основного матеріалу дослідження. Особистість постійно перебуває у контакті з оточуючим середовищем. Соціальні контакти передбачають певну взаємодію з іншим учасником чи групою учасників соціуму, кожен з яких наділений відповідними індивідуальними особливостями: темперамент, характер, стилі комунікації, форми поведінки, а також власні ідеї, думки, погляди, переконання. При соціальному діалозі відбувається обмін та співставлення наданої інформації, що впливає про процес соціальної взаємодії, що, у свою чергу, відображається на формуванні механізмів соціалізації особистості, стратегій поведінки тощо.

Особливості видів діяльності людини забезпечують соціальні взаємодії, що займають особливе місце у структурі особистості, оскільки утворює основну форму активності суб'єкта. Сучасні науковці в області психології, педагогіки і соціології підкреслюють, що соціально-психологічна та економічна криза суспільства формує у учасників соціуму деформації структури особистості, що прямо пропорційно відображається на процесі соціалілізації особистості у формі утворення деструкцій самовизначення, самореалізації, поведінки, ціннісних орієнтацій, стратегій вибору соціальних взаємодій [6].

Сутність вихідного положення, що визначає комунікативну природу дезадаптації, відповідно до якої основною причиною відхилень у поведінці особистості розглядаються деформація процесу соціалізації. Порушення в налагодженні соціальних контактів пов'язані з невиконанням загальноприйнятих соціальних норм, що сприяє деструктивному розвитку особистості [8].

Деструктивні особистісні зміни, що порушують цілісність особистості, знижують її адаптивність і стійкість, можна визначити, як соціально обумовлені деформації сформованої структури діяльності й особистості, що позначаються на продуктивності праці та взаємодії з іншими учасниками соціального процесу [3].

Слід зазначити, що проблема деструктивних змін особистості недостатньо досліджена в науці. Серед учених, що займаються вивченням різних особистісних патологій, немає термінологічної єдності. Починаючи з XIX ст. в науці традиційно використовуються такі терміни, як «деперсоналізація», «дереалізація», «деіндивідуалізація», «дегенерація» особистості. Деперсоналізація вперше була розглянута Л. Дюгасом в 1889 р. Він розумів під деперсоналізацією «почуття втрати власної особистості». Творець психоаналізу З. Фрейд відзначав, що самовідчуження веде до невротичної втрати свого власного «Я» - деперсоналізації, або до втрати почуття реальності навколишнього світу - дереалізації. Американський соціолог Ч. Кулі пропонував використовувати термін «дегенерація особистості» для опису стану тих людей, характер і поведінка яких знаходяться явно нижче зразка або рівня, що розцінюється ненормована: розумово відсталі, божевільні, алкоголіки і злочинці. Найбільш широко в сучасній патопсихології та психіатрії використовується поняття «деперсоналізація», однак воно не має однозначних трактувань. Так, А. Меграбян відзначав, що поняття «деперсоналізація» в широкому сенсі слова включає в себе і дереалізації, так як під порушенням особистості даного типу ми розуміємо не тільки порушення здатності усвідомлення свого «Я» і свого тіла, але і порушення здатності усвідомлення реальності об'єктивного світу. Деперсоналізаційні розлади характеризуються психічним автоматизмом, явищами відчуження психічних процесів. Інші дослідники відносять до деперсоналізації порушення схеми тіла і психосенсорні розлади (М. Гуревич, Р. Голант), стану «dejavu» (А. Шмарьян). Ю. Нуллер розуміє під деперсоналізацією відчуття зміни власного «Я» з втратою емоційного компонента психічних процесів [5, с. 66].

У словнику практичного психолога [7, с. 115], соціологічній енциклопедії [4] поняття «деструкція» визначається як руйнування, порушення нормальної структури, знищення чогось; руйнування системи та її функцій. Деструкція обумовлює порушення цілісності структури особистості, її рівноваги та взаємозв'язків між її елементами. Протистояння та взаємодія різноспрямованих частин структури цілісної системи може порушуватися, що формує її деструктурування, і, як наслідок, руйнування.

Особливе місце у формуванні деструктивних проявів особистості займають умови соціалізації індивіда. Соціальною підставою формування деструкцій є невідповідність об'єктивних властивостей людини вимогам займаної позиції в системі суспільних відносин, «соціальна невлаштованість», конфліктність буття, протиріччя між потребами індивіда і можливостями їх задоволення [2]. Деструктивні форми реагування можуть бути викликані зміною соціального статусу індивіда або групи. Чим більш радикальне зниження соціального статусу, тим імовірніше спалах деструктивних спрямувань [9].

Деструктивні взаємовідносини - це, перш за все руйнування структури позитивних, конструктивних взаємозв'язків психологічних суб'єктів. Вони характеризуються незадоволеністю взаємин, домінуванням деяких індивідів, що проявляється в психологічному і фізичному насильстві, призводячи до фізичних і моральних страждань одного або кількох членів групи [1].

Теоретична модель виникнення, розвитку та подолання деструктивних взаємин у соціальному оточенні складається з декількох елементів: детермінант виникнення деформованих відносин (факторів і причин виникнення); процесу формування порушень взаємодії, що включає функції та структуру; стадій розвитку, їх подолання. Під подоланням розуміються зусилля відповідних осіб, зокрема психолога і самих членів групи, спрямовані на зменшення поширення порушень у взаєминах і зниження завданої шкоди.

деструктивний мотив соціальний

Висновок

Деструктивна діяльність особистості є спробою вирішити протиріччя між універсальністю, тотальністю людської життєдіяльності і її соціальною формою, між базальними потребами людей і соціально-обумовленими можливостями їх задоволення. Як показують дослідження, деструктивні тенденції посилюються в умовах ціннісно-нормативної кризи в суспільстві. Саме відсутність загальноприйнятої системи цінностей, єдиної ідеології призводить до зростання ізольованості і відчуженості окремих членів суспільства і, як наслідок, до деструкції.

Однак і надмірне інтегрування індивіда в загальнодержавні відносини, при якому пригнічується його індивідуальність, обмежується свобода і зменшується можливість в самореалізації, також сприяють зростанню деструктивних спрямувань індивіда. Зростання руйнівних імпульсів сприяє збільшення кількості економічних проблем, велика кількість негативної інформації, зміна соціальної ролі референтної групи. Певний вплив на формування деструктивної діяльності надають і умови соціалізації індивіда. Зрозуміти сутність осо- бистісних деструкцій можна, розглядаючи їх в соціально-психологічному контексті.

Запобігання поширення деструктивних форм взаємодії, в суспільстві передбачає створення умов для самореалізації особистості, розроблена концепція системи цінностей, орієнтуюча індивіда на самореалізацію, а не на деструкцію. Намагаючись зменшити негативні наслідки деструктивної діяльності, важливо усвідомлювати психологічні, соціальні та біологічні фактори впливу на процес становлення особистості.

Список використаних джерел

деструктивний мотив соціальний

1.Ачитаева И. Б. Деструктивные взаимоотношения в учебных группах образовательных учреждений МВД России: дис. канд. псих. наук: 19.00.05 / И. Б. Ачитаева. - Москва, 2010. - 249 с.

2.Гилинский Я. И. Девиантология: социология преступности, наркотизма, проституции, самоубийств и других «отклонений» / Я. И Гилинский. - СПб. : Издательство «Юридический центр Пресс», 2004. - 520 с.

3.Зеер Э. Ф. Психология профессиональных деструкций /

Э.Ф. Зеер.- М. : Академ. проект; Екатеринбург : Деловая книга, 2005. - 240 с.

4.Энциклопедия социологии : [Электронный ресурс]. - 2009. - Режим доступа к ресурсу: http://sbiblio.com/biblio/content. aspx?dictid=97&wordid=812466.

5.Лысак И. В. Философско-антропологический анализ деструктивной деятельности современного человека / И.В. Лысак. - Ростов-на-Дону : Изд-во СКНЦ ВШ; Таганрог : Изд-во ТРТУ, 2004. - 160 с.

6.Павлик Н. В. Психологічні аспекти змін в структурі особистості під впливом екстремальних умов : [Електронний ресурс] / Н. В. Павлик // Київський політехнічний інститут. - 2005. - Режим доступу до ресурсу: http://novyn.kpi. ua/2005-2/08_Pavlik.pdf.

7.Словарь практического психолога / Сост. С. Ю. Головин. - Минск : Харвест, 1998. - 800 с.

8.Тигунцева Г. Н. Коммуникативные деструкции делинквентов: проблема и пути преодоления (в рамках концептуальной модели) / Г. Н. Тигунцева // Личность, семья и общество: вопросы педагогики и психологии. - Новосибирск, 2013. - № 10. - С. 184-190.

Размещено на Allbest.ru