Умови формування готовності майбутніх практичних психологів до професійної діяльності в особливих умовах

Размещено на http://www.allbest.ru/

УМОВИ ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ПРАКТИЧНИХ ПСИХОЛОГІВ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ОСОБЛИВИХ УМОВАХ

О.С. КАЛЬЧУК

Постановка проблеми у загальному вигляді. В останні десятиріччя в Україні відбувається кардинальна трансформація форм зовнішньої предметної діяльності, що зумовлює нові соціально-економічні умови професійної діяльності та генерує зміни у суспільстві. Психологічна наука і практика набули широкого соціального визнання і нині вже неможливо уявити функціонування багатьох сфер діяльності суспільства - освіти, виробництва, підприємництва, політики, спорту без їх психологічного забезпечення. Тим самим значно ускладнюються вимоги до фахівця психологічної служби, його особистісних ресурсів в умовах інтеграції України у європейську спільноту.

Проблема готовності фахівців до професійної діяльності ставить питання, чи достатньо сьогодні майбутні практичні психологи готові до адаптації до життя в умовах швидкоплинних змін у суспільстві та настроях людей; усвідомленого оволодіння професійними знаннями, уміннями і засобами 'їх використання.

Однією з неодмінних умов ефективності професійної діяльності є професійна готовність фахівця, під якою розуміють той або інший ступінь відповідності змісту і стану його психіки і фізичного здоров'я, якостей вимогам виконуваної діяльності.

Виходячи з цього, актуальність даної проблеми визначається необхідністю розвитку дослідження засад формування готовності майбутніх практичних психологів до професійної діяльності в особливих умовах за умов інтеграції України у європейську спільноту.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких розглядаються дані проблеми та на які опирається автор. На психологічних аспектах формування готовності до професійної діяльності зосереджують увагу В. Моляко, Г. Балл, В. Дорохіна, Ю. Гільбух, Л. Карамушка, В. Бондар, Є. Клімов, С. Равикович та ін. Заслуговують на увагу дослідження С. Рубінштейна, С. Скочиляс, Г. Орме, Т. Павленко, Д. Векслера, А. Петровської, Г. Гарднера, П. Саловея, Дж. Мейєра, Д. Гоулмана, Д. Карузо, І. Ан дрєєвої, Е. Носенко, С. Дерев'янко, Г. Березюк, О. Філатова та інші.

Так, С. Скочиляс відносить формування й розвиток у військовослужбовців психологічної готовності до виконання службових обов'язків до психологічного забезпечення 'їх адаптації [1], А. Мойсеєнко докладно обґрунтовує готовність населення України до діяльності в інформаційному суспільстві [2], І. Кулініч розглядає психологічну готовність через призму трудового самовизначення студентської молоді в умовах нової соціальної перспективи [3] тощо.

З огляду на викладене зазначимо, що сьогодні, незважаючи на наявність праць науковців, проблема формування готовності майбутніх практичних психологів до професійної діяльності в особливих умовах є невирішеною у психологічній науці.

Метою статті є дослідження засад формування готовності майбутніх практичних психологів до професійної діяльності в особливих умовах за умов інтеграції України до Європи.

Виклад основного матеріалу дослідження доцільно розпочати із розгляду підходів до визначення готовності фахівця до професійної діяльності. Аналізуючи напрацювання дослідників із зазначеної проблеми, К. К. Платонов відзначав, що професійна готовність фахівця - це суб'єктивний стан особи, що вважає себе здатною і підготовленою до виконання відповідної професійної діяльності і прагнучою її виконувати [4].

Якість та успішність професійної діяльності визначається особливостями психологічної, а зокрема і емоційної готовності фахівця. О. С. Тарновська емоційну готовність визначає як одну із підструктур готовності до фахової діяльності. До емоційної готовності автор включає стан задоволеності професією, задоволення від роботи, відчуття внутрішнього спокою, упевненості в собі, взаєморозуміння, солідарності, співпереживання, передбачає ставлення особистості до власного “Я”, що відіграє важливу роль у встановленні міжособистісних відносин, у постановці та досягненні цілей, у способах формування та розв'язання кризових ситуацій [5].

Емоційний компонент готовності до професійної діяльності характеризує якості особистості, що забезпечують успішність і результативність діяльності фахівця. Аналізуючи цей компонент, можемо сказати, що він передбачає оволодіння технологіями збереження внутрішньої рівноваги та емоційного відновлення, здібностей до гнучкої варіативної поведінки, уміння розпізнавати емоційний стан, наявність вольових якостей та комунікативних здібностей, високу емоційну стійкість, урівноваженість, відсутність почуття страху, загальну налаштованість на зустріч із новою ситуацією в професійній діяльності, високий ступінь самоконтролю, саморегуляцію емоційним станом і поведінкою в умовах вирішення проблем тощо [6].

Ядро готовності до професійної діяльності становлять психічні процеси і властивості. Вони є фундаментом якостей особистості. Якості і психологічні властивості особистості, психічні особливості і моральні якості, що є основою установки майбутнього практичного психолога на усвідомлення функцій професійної діяльності, позиції, співвіднесення своїх здібностей з можливостями - характеристики психологічної готовності.

Суть психологічної готовності: моральні та психологічні якості і можливості особистості; відношення свідомості і поведінки, суб'єктивності і об'єктивності свідомості. Зміст психологічної готовності складають інтегральні характеристики особистості, що включають в себе інтелектуальні, емоційні і вольові властивості, професійно-моральні переконання, потреби, звички, знання, уміння і навички, педагогічні здібності.

Готовність майбутнього практичного психолога до професійної діяльності в особливих умовах складається з таких блоків, як професійна орієнтація (готовність до професійного навчання), безпосередній процес опанування знаннями і вміннями (професійна готовність), наявність адекватних змісту діяльності якостей особистості (особистісна готовність), адаптація після завершення навчання (професійна адаптація).

Професійна адаптація безпосередньо залежить від якості та ефективності психологічної готовності. У зв'язку з цим особливу увагу викликають шляхи (методи, прийоми) формування готовності студентів і критерії її оцінювання.

Як довготривалий процес психологічна готовність формується за допомогою низки заходів: моделювання відповідної діяльності, складання професіограм, узагальнених експертних характеристик, дискусій, ігрових методів, лекційних і практичних занять тощо, а також формування готовності до роботи в складних умовах діяльності [7].

У психологічному словнику поняття “готовність до професійної діяльності” тлумачиться як психічний стан, передстартова активізація людини, яка містить усвідомлення нею власних цілей, оцінку наявних умов, визначення найбільш вірогідних способів дій, прогнозування мотиваційних, вольових, інтелектуальних зусиль, вірогідність досягнення результату, мобілізацію зусиль, самонавіювання в досягненні цілей.

Під “психологічною готовністю” розуміють особливий психічний стан, зумовлений комплексом об'єктивних і суб'єктивних чинників, який характеризується оптимальною мобілізацією всіх ресурсів організму й утворюється внаслідок розвитку сукупності особистісних якостей і завдяки цілеспрямованій підготовці особистості. Де сукупність особистісних якостей - це професійно-значущі якості особистості, у тому числі інтелектуальні та вольові здібності; наявність індивідуально-оптимального рівня емоційного збудження; оптимальних показників ВНД; наявність професійної спрямованості, установок, мотивів, потреб; усвідомлення цілей; наявність професійних знань, навичок і вмінь.

М. Левітов, А. Пуні, М. Дяченко, Л. Кандибович виокремлюють довготривалу і ситуативну форми готовності до діяльності. У загальному вигляді довготривала готовність охоплює: позитивне ставлення до професії та професійної діяльності, адекватні вимогам професії риси характеру, здібності, темперамент, мотивація; стійкі професійно важливі особливості сприймання, уваги, мислення, емоційних і вольових психічних процесів; знання, уміння та навички, які є необхідними для певної діяльності.

Довготривала готовність як стійка особистісна характеристика і важлива передумова ефективної діяльності є психологічною готовністю до неї, у тому числі й професійної. Вихідними для формування психологічної готовності до професійної діяльності є потреби особистості, її інтереси, світогляд, переконання й установки, життєвий досвід, особливості окремих психічних функцій, нейродинамічних якостей, властивості особистості (А. Деркач, В. Зазикін, Н. Кузьміна, В. Сластьонін, В. Шадриков).

Визначаючи критерії й показники психологічної готовності майбутнього практичного психолога до професійної діяльності в особливих умовах, ми спиралися на наукове тлумачення змісту цих категорій: 1) критерій - одна з основних ознак, мірило для визначення, оцінки, класифікації чого-небудь [8]; 2) критерій - набір якісних характеристик, що використовуються для винесення судження щодо виконання, продукту виконання або як інструмент оцінювання; найзагальніша сутнісна ознака, на основі якої здійснюють оцінку, порівняння реальних педагогічні явищ, при цьому рівень виявлення, якісна сформованість, визначеність критерію виражається в конкретних показниках; ознака, завдяки якій відбувається оцінка, визначення або класифікація явища чи процесу [9]; 3) показник - свідчення, доказ, ознака чого-небудь; наочні дані про результати якоїсь роботи, якогось процесу; дані про досягнення в чому-не- будь; дані, які свідчать про кількість чого-небудь [10].

Отже, у межах нашого дослідження критерій - це об'єктивна сутнісна ознака психологічної готовності майбутнього практичного психолога до професійної діяльності в особливих умовах, за допомогою якої здійснюється оцінка її сформованості; показник - результат психологічної підготовки студентів-психологів, що відображає якісну сформованість і характеристику професійно значущих психологічних знань, умінь, навичок, особистісних якостей майбутнього фахівця.

Ураховуючи модель особистості практичного психолога, сконструйовану В. Панком та Н. Чепелєвою, при прогнозуванні успішності практичної діяльності психолога слід звернути увагу на ряд складових його особистості [11].

Визначення професійної придатності особистості здійснюється за такими критеріями:

фізичний стан. Необхідність його врахування обумовлена, по-перше, зв'язком між деякими соматичними захворюваннями (виразка, діабет, серцево-судинні захворювання тощо) і рисами характеру людини. Крім того, психолог повинен мати потужну енергетику і засоби її відновлення, інакше робота може негативно вплинути на здоров'я психолога. По-друге, існує низка фізичних вад, які несумісні з посадою практикуючого психолога. До таких вад відносять інвалідність, глибокі косметичні дефекти, дефекти мовлення тощо;

психічне здоров'я належить до надзвичайно важливих вимог, оскільки психологічними спеціальностями часто прагнуть оволодіти акцентуйовані особистості або люди з помітними особистісними проблемами, які переноситимуть на роботу свої власні проблеми. Це робитиме 'їх діяльність неефективною або й шкідливою та небезпечною;

інтелект, особливо його вербальний компонент. Досвід засвідчує, що практикуючі спеціалісти з показниками інтелекту нижче середнього, як правило, мають багато ускладнень у роботі, особливо консультаційній. Саме інтелект забезпечує ефективний аналіз рис і якостей особистості, дає змогу долати стереотипи (як особистісні, так і професійні), є центральним механізмом у розумінні поведінки іншої людини. Особливу роль відіграє соціальний інтелект;

система механізмів особистішої регуляції та емоційної витривалості;

особливості мотиваційної сфери. Професія практичного психолога мотивується інтересом до інших людей та бажанням надавати допомогу у розв'язанні проблем спілкування, діяльності, життя в цілому. Психологічним механізмом такого інтересу, як стверджують В. Г. Панок і Л. Уманець, є усвідомлення та подолання власних проблем аналогічного плану.

З метою забезпечення успішності професійної діяльності в особливих умовах, ще на етапі проходження психологічної практики, майбутні фахівці мають оволодіти практичними навичками і знаннями психологічної допомоги основним об'єктам: суспільству, організаціям, групам, особистостям. Л. М. Карамушка виділяє такі моделі психологічної служби: “суспільна”, “організаційна”, “групова”, “особистіша” [12] (табл. 1):

Таблиця 1 Об'єктивно-цільові моделі психологічної служби за Л. М. Карамушкою