Методи психорегуляції та їх вплив на зменшення психічного напруження у спортсменів-прикордонників під час їх підготовки до змагань в умовах проходження навчання у вищому військовому навчальному закладі

Размещено на http://www.allbest.ru/

МЕТОДИ ПСИХОРЕГУЛЯЦІЇ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ЗМЕНШЕННЯ ПСИХІЧНОГО НАПРУЖЕННЯ У СПОРТСМЕНІВ-ПРИКОРДОННИКІВ ПІД ЧАС ЇХ ПІДГОТОВКИ ДО ЗМАГАНЬ В УМОВАХ ПРОХОДЖЕННЯ НАВЧАННЯ У ВИЩОМУ ВІЙСЬКОВОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

Постановка проблеми у загальному вигляді. Підготовка висококваліфікованих спеціалістів Державної прикордонної служби (далі - ДПС) України, здатних забезпечити надійне виконання завдань з охорони державного кордону, становить собою безперервний трудовий процес. Специфікою проходження служби в ДПС України є поєднання високих фізичних і психоемоційних навантажень. Незважаючи на це, прикордонник повинен відповідати належним критеріям професійної придатності до служби та високої функціональної працездатності. Успішність професійної діяльності прикордонника залежить, насамперед, від його професійної підготовки.

Серед комплексу заходів щодо підтримання високого рівня професійної підготовки і морально-бойових якостей усіх категорій прикордонників ДПС України в нинішніх умовах нарощування різноманітних деструктивних впливів на особистість правоохоронця є їх фізичне виховання. Процес розвитку фізичних якостей військовослужбовців необхідно розглядати з позицій підвищення боєздатності. У процесі фізичної підготовки курсантів- прикордонників в умовах вищого навчального закладу особлива увага приділяється навчанню, яке виховує. Як свідчить практика, заняття різними видами спорту є однією з форм впливу на курсанта, що становить собою потужний засіб педагогічної та психологічної корекції особистості. Унікальність ефекту фізичного виховання полягає у позитивному сприянні змін не лише фізичних показників у курсантів, але й психічних функцій організму, створюючи основу для подальшої фахової діяльності [1].

Але, як відомо, регулярне заняття спортом призводить не лише до позитивних змін стану організму. Заняття будь-яким видом спорту в комплексі з навчанням у військових навчальних закладах, специфікою яких є жорстка дисципліна і субординація, несення служби у добових нарядах, тактичні заняття та подекуди виснажливі фізичні навантаження, призводять до проблеми керування емоційним станом спортсмена. У зв'язку з цим необхідно систематично спостерігати за психічним здоров'ям спортсмена як тренеру, так і самому спортсмену, що надасть змогу своєчасно помітити не лише позитивні зміни, а й психічну та емоційну напруженість.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано вирішення даної проблеми та на які опирається автор. Аналіз останніх досліджень і публікацій з проблеми психорегуляції в підготовці спортсменів в умовах вищих навчальних закладів свідчить, що це напружена робота, яка характеризується значним емоційним та розумовим напруженням, гіпокінезією, гіподинамією, стресовими ситуаціями [2].

Більш повно питання психорегуляції спортсменів описано в роботах вітчизняних і зарубіжних учених: Л. Зубченка, А. Кирилаша, Є. Ільїна, Д. Хассая, В. Артеменка, О. Нестерова та ін. Наше дослідження проведено з урахуванням досліджень цих авторів, досвіду членів секції гирьового спорту Національної академії ДПС України імені Богдана Хмельницького і власного досвіду тренувань та виступів автора у складі команди Національної академії ДПС України на чемпіонатах України та Міжнародних турнірах.

Мета статті полягає в здійсненні теоретичного аналізу сучасної наукової психолого-педагогічної літератури щодо вивчення психорегуляції, її методів та ефективності їх застосування для зменшення психічного напруження у спортсменів гирьового спорту під час їх підготовки до змагань з урахуванням особливостей навчання у вищому навчальному закладі прикордонного відомства.

Виклад основного матеріалу дослідження. Уміння керувати особистим психічним станом, емоційним напруженням, зосередженістю і розподілом уваги - необхідна вимога тренувальної та змагальної діяльності спортсменів, тому опанування методів керування емоційними станами спортсмена є важливою складовою спортивної підготовки. Психорегуляція є необхідною формою психологічного забезпечення підготовки в спорті, оскільки сьогодні спортивні змагання - це, насамперед, боротьба особистостей, рівних за фізичною, техніко-тактичною підготовленістю, де останні вагомі корективи в перебіг боротьби вносять навички самоконтролю та саморегуляції [3; 4].

Спортивне змагання є одним з основних видів спортивної діяльності, яке проводиться з метою порівняння досягнень спортсменів і визначення переможців відповідно до правил спортивних змагань з видів спорту [5]. Участь у змаганнях - це не лише підсумок дозмагальної підготовки спортсмена, але й набуття нового досвіду, під час якого відбувається психічний розвиток спортсмена.

Психорегуляція в спорті - це комплекс заходів, спрямований на формування в спортсмена психічного стану, що сприяє найбільш повній реалізації його потенційних можливостей. [6]. Як свідчить практика, у кожному виді спорту психорегуляція має свою специфіку, зміст і значення. Але необхідно зазначити, що спортивна діяльність складається з двох абсолютно різних частин: тренувальної та змагальної. Під час тренувальних занять спортсменом засвоюються прийоми і засоби психорегуляції, на змаганнях здійснюється реалізація її вмінь та засобів з метою формування та збереження оптимального передстартового і стартового станів спортсмена, сприяння вияву накопичених ним на тренуваннях фізичного та технічного потенціалів.

Існує безліч різноманітних методів психорегуляції. Можна говорити про різні принципи їх класифікації, але найбільш раціональним є принцип, запропонований В. Мельниковим. Учений виокремлює дві групи методів психорегуляції:гетерорегуляційні й ауторегуляційні [7]. Реалізація гетерорегуляційних методів може здійснюватись у звичайному (наприклад, під час бесіди) або у зміненому (наприклад, під гіпнозом) стані. Реалізація ауторегуляційних (саморегуляційних) методів здійснюється шляхом впливу спортсмена на самого себе за допомогою слів або уяви та уявлення. Класифікацію методів психорегуляції подано на рисунку 1.

Рисунок 1 - Класифікація методів психорегуляції

При проведенні експерименту під час тренувань з гирьового спорту широко використовувалися такі методи: аутогенне й ідеомоторне тренування, метод наївної саморегуляції.

Аутогенне тренування - метод самостійного входу в особливий (аутогенний) стан, використання цього стану та самостійного виходу з нього. “Ауто” - сам, “генос” - народження. Термін “аутогенний” (самородний) вказує на те, що джерелом позитивних дій є той, хто займається сам, а слово “тренування” підкреслює необхідність регулярних занять. Він був розроблений у 1932 р. німецьким лікарем І. Шульцем на основі гіпнозу як засобу самонавіювання в умовах клініки. На сьогодні принципи аутогенного тренування знайшли застосування в спорті при розробці психорегуляторних прийомів самостійного впливу на психічні процеси [8; 9].

Ідеомоторне тренування полягає у свідомому активному уявленні техніки рухів. В ідеомоторному тренуванні прийнято виокремлювати три основних функції уявлень: програмну, тренувальну і регуляторну. Перша з них базується на уявленні ідеального руху, друга - на уявленнях, які полегшують засвоєння навички, третя - на уявленнях про можливу корекцію, контроль рухів та зв'язки окремих елементів. Відповідно до цього розроблено і структуру ідеомоторного тренування, що містить внутрішню актуалізацію (фази експозиції, обсервації та ідеомоторна фаза) та зовнішню реалізацію (фази імітації та практичного тренування). Ідеомоторне тренування є найбільш ефективним для підвищення швидкості рухів (до 34 %) і точності (6-18 %) [10].

Щодо наївної психорегуляції, то на відміну від науково-обґрунтованих психорегулюючих методів виробляються наївні прийоми на підставі суб'єктивного досвіду спортсмена при виконанні навантаження на тренуванні та змаганнях. Часто вони є результатами ситуацій, пов'язаних із пережитим успіхом, досягненням мети тощо. Зміст їх може визначатися прикладом інших досвідчених спортсменів або тренера. Приклади наївної психорегуляції більшою мірою обумовлено особистісними особливостями спортсмена і не завжди можуть бути рекомендовані іншій людині без попередньої перевірки або корекції. Ефект цих прийомів оцінюється спортсменом суб'єктивно та не завжди перевіряється об'єктивними науковими методами дослідження. Прийоми наївної психорегуляції при багаторазовому застосуванні в одних і тих самих або схожих ситуаціях у деяких випадках починають виконувати функцію різноманітних поведінкових програм. Наївна психорегуляція впливає на мобілізацію працездатності під час змагань, подолання самого себе [2; 6].

Тренувальні форми та методи наївної саморегуляції використовуються у більшості випадків безпосередньо при підготовці до змагань, але можуть застосовуватися і для підготовки до високих тренувальних навантажень, так званих “проходок”. Проходка - це виконання гирьовиком тих вправ, які ним будуть виконуватися під час змагань, з урахуванням часу, що відводиться на виконання вправи та відпочинок, якщо змагання проходять із двоборства. По суті, проходка - це виконання гирьовиком комплексу заходів з підготовки екіпіровки, гирь, помосту тощо з максимальним фізичним і психоемоційним навантаженням спортсмена. Якщо є така можливість, то проходку необхідно робити в іншому залі, бажано навіть більшому за розмірами від тренувального із залученням глядачів та інших спортсменів, які є сильнішими за фізичними показниками, для створення умов для боротьби.

Ефективності діяльності в спорті сприяє багато чинників, але, на думку фахівців, одним з основних серед них є рівень психічного напруження спортсмена. Конкретними чинниками, що спричиняють зміну психічного напруження спортсмена, називають: значущість змагань; склад учасників змагань; організація змагань; поведінка людей, які оточують спортсмена; індивідуально-психологічні особливості спортсмена; особливості виду спорту і змагальних вправ; ступінь опанування засобів саморегуляції; виконання усталеного ритуалу до змагальної поведінки тощо [10].

Велике значення у спортивній кар'єрі відіграє вміння спортсмена самостійно впливати на процеси, що відбуваються у власному організмі. Це вміння подекуди є вирішальним у досягненні спортсменом високих спортивних результатів. За допомогою різних методів саморегуляції спортсмен може впливати майже на всі психічні процеси задля уникнення великої психічної напруженості, яка супроводжується монотонністю тренувального процесу та викликана багаторазовими повторами одних і тих самих вправ, рухів та одноманітністю обстановки [6; 10].

Отже, можливість самостійно змінювати процеси, що відбуваються у власному організмі, і керувати ними має важливе значення для спортсменів гирьового спорту. Шляхом саморегуляції можна на деякий час активізувати або загальмувати психічні процеси, а також підвищити не лише якість підготовки до змагань, але й ефективність виступу під час змагань. У будь-якому виді спорту психічне напруження спортсмена виникає і під час змагань, і під час тренувального процесу. Напруження, яке виникає у спортсмена на тренуваннях, є пов'язаним із процесом діяльності, з необхідністю реагувати на вплив зростаючих фізичних навантажень. Тому таке напруження називається процесуальним [11].

Під час змагань, де від спортсмена-гирьовика вимагається повна віддача, робота на межі своїх можливостей, а подекуди і надлюдські можливості, виникає ще й напруження, що обумовлюється метою досягнення найкращого результату. Таке напруження називається результативним.

Характерним для цих двох видів напруження є те, що вони виникають не лише під час тренувань чи змагань. Процесуальне напруження виникає перед тренуванням, результативне - задовго до змагань. У сучасному професійному гирьовому спорті, як правило, здобуває перемогу той, хто найкраще вміє керувати своїм психічним станом, є найбільш стійким до впливу різноманітних стрес-чинників і спроможний до самоконтролю та саморегуляції.

Наше дослідження проводилося в секції гирьового спорту кафедри особистої безпеки Національної академії ДПС України. У дослідженні брали участь курсанти ІІ-го та ІІІ-го курсів навчання, які є членами секції гирьового спорту і мають змагальний досвід не нижче регіонального рівня. Рівень фізичної підготовки спортсменів оцінювався за допомогою вправ: тесту Кеннета Купера (12-хвилинного) бігу; на швидкість - поштовх двох гирь, вагою 32 кг кожна, упродовж однієї хвилини; на витривалість - поштовх двох гирь, вагою 32 кг кожна, упродовж 10 хвилин; ривок однієї гирі, вагою 32 кг, правою та лівою рукою поперемінно і вис на поперечній перекладині. Стан здоров'я учасників експерименту було визначено шляхом додаткового медичного обстеження у медико-санітарній частині Національної академії ДПС України. Заняття в групах проводилося щотижня, тричі на тиждень. Для достовірності отриманих результатів під час експерименту програми тренувань спортсменів залишили такими ж, що й до початку експерименту, але з єдиною різницею: у тренувальному процесі експериментальної групи застосовувалися засоби психорегулюючих тренувань.

Зазначимо, що в експерименті взяли участь другий і третій склади збірної команди з гирьового спорту Національної академії ДПС України, які ввійшли до експериментальної та контрольної груп. Усі курсанти вже мають певний тренувальний і змагальний досвід, оскільки в більшості випадків члени секції гирьового спорту на момент вступу до Національної академії ДПС України досягли певних спортивно-кваліфікаційних розрядів.

Перш ніж ми приступили до тренувань із використанням методів психорегуляції, із спортсменами, що ввійшли до складу експериментальної групи, тричі на тиждень проводились лекційні заняття впродовж 20 хвилин, на яких розповідалося про засоби та методи психорегуляції, необхідність їх використання у тренувальному процесі, їх можливості й особливості. Також перед початком тренування з спортсменами експериментальної групи проводилися спеціальні бесіди, на яких постійно наголошувалося, що заняття фізичною культурою в цілому із застосуванням психорегуляції надасть змогу не лише підвищити фізичні здібності, але й опанувати багато життєво важливих якостей, що необхідні як для повсякденного життя, так і для виконання завдань з охорони державного кордону. Такими якостями, наприклад, є вміння опановувати себе в екстремальних ситуаціях, регулювати свій настрій, бути більш зібраним та цілеспрямованим у навчанні і в повсякденних справах, швидко відновлювати свої сили після фізичних навантажень. Після завершення лекційного курсу у тренувальний процес спортсменів-гирьовиків експериментальної групи було включено нескладні прийоми аутогенного тренування.

Крім того, гирьовики експериментальної групи навчалися психічному налаштовуванню, яке здійснювалось на початку виконання вправ, поштовху двох гирь або ривку правою та лівою рукою поперемінно. Навчання психічному налаштовуванню було спрямовано на активізацію своїх психічних і фізичних можливостей, а також на підвищення свого попереднього результату.

Паралельно гирьовики експериментальної групи впродовж трьох хвилин опановували психічне налаштовування, яке здійснювалось наприкінці кожного тренування. Прийоми пропонувалися ті ж самі, що й у попередньому налаштовуванні, але вони були спрямовані на швидке відновлення спортсменів, формування в них задоволення від проведеного тренування та отримання лише позитивних емоцій від виконання вправ з двоборства [12]. Очевидним є той факт, що змагання з гирьового спорту є більш видовищними, ніж з пауерліфтингу чи важкої атлетики. Але, незважаючи на це, самі тренування у гирьовиків мають більш монотонний характер, а подекуди навіть і примусовий як з боку тренера, так і з боку самого спортсмена. Причиною цього є багаторазовість повторів одних і тих самих вправ, рухів та одноманітність обстановки. Тому заняття гирьовим спортом деяким спортсменам-новачкам швидко набридають, і вони переходять в інші види спорту, а подекуди й взагалі залишають спорт, навіть не почавши. Щоб цього не трапилося, спортсменів вчили насолоджуватися м'язовим задоволенням, яке добре знайоме багатьом досвідченим спортсменам [13]. Для цього спортсмени одержували настанову зосереджувати увагу на своєрідних приємних м'язово-рухових відчуттях, що виникають при виконанні вправ. При цьому їм пояснювалося, що виконувані вправи приносять радість і фізичне задоволення, а також викликають приємні та незвичні фізичні і психічні стани, які нагадують відчуття невагомості, сильного та пружного тіла тощо [14].

Зазначимо, що для більшості досвідчених спортсменів налаштовування має ритуальний характер. Наприклад, багато спортсменів гирьового спорту безпосередньо перед початком відліку часу для старту роблять декілька повторів вправи, яку незабаром потрібно буде виконувати, уявляючи очікуване напруження та супроводжуючи це певними голосовими звуками або відчеканюючи каблуками “штангеток” об поміст. Деякі спортсмени перед виходом на поміст промовляють про себе чи в голос одну й ту саму фразу, “самонастанову”, і, як правило, вона набуває нав'язливого характеру, проте це не завжди можна рекомендувати іншим спортсменам.

Будь-якого спортсмена можна порівняти з воїнами самураями, які перед боєм виконують особливий ритуал та основними принципами етики яких були вміння опановувати себе і керувати своїми почуттями. Ці якості було доведено в самураїв до досконалості. Душевна рівновага була ідеалом [15], тому самурайська етика звела цей принцип до рангу чесноти та високо його цінувала. Яскравою ілюстрацією здатності до самоконтролю самураїв є обряд харакірі, який є підтвердженням можливості самоналаштовування воїна на майбутню діяльність. Використання цих прийомів у спорті покликані допомогти усунути вплив відволікаючих чинників, “вимкнути” сторонні думки, створити оптимальний психічний стан, що відповідає змагальній діяльності. Самоконтроль, самоналаштовування й інші прийоми психорегуляції знайшли своє відображення в концептуальній моделі, поданої на рисунку 2.

Рисунок 2 - Концептуальна модель психорегуляції в структурі однорічного циклу тренувань

Під час дослідження встановлено, що гирьовий спорт у поєднанні з військовою службою в ДПС України, яка за своєю специфікою дещо різниться від служби в Збройних силах України, сильно впливає на психоемоційний стан спортсмена у погонах, оскільки процес виконання вправ гирьовиком має ациклічний характер. Спортивні ациклічні рухи за характером роботи м'язів переважно пов'язано з максимальною мобілізацією сили та швидкості скорочень.

За час існування ДПС України, а це майже одинадцять років, питання щодо використання завдань і методів фізичної культури та спорту з метою зменшення стресового ефекту в діяльності прикордонників не було досліджено, і тим більше не було обґрунтування щодо позитивного ефекту їх використання. Але, незважаючи на це, існує безліч переконливих аргументів та фактів про позитивний вплив фізичних вправ як на психологічні процеси, так і на психічні стани. Доведено також факт, що покращення психологічного стану після стресу за допомогою фізичних вправ базується на фізіологічній основі.

Виходячи з цього, аналіз зазначених фактів надає можливість припустити, що використання фізичних вправ гирьового спорту та активізація занять фізичними вправами взагалі, покращує не лише фізичне, але й психологічне здоров'я. Саме це припущення і стало робочою гіпотезою цього дослідження.

Результати тренувань, а також тестування функціонального стану та суб'єктивних оцінок гирьовиків порівнюваних груп наприкінці тренувального сезону подано в таблиці 1.

Таблиця 1 - Порівняльний аналіз результатів тренувань і тестувань гирьовиків наприкінці тренувального сезону

З таблиці 1 видно, що спортсмени експериментальної групи за всіма показниками перевершують спортсменів контрольної групи. Розходження є статистично достовірними. Особливо значними вони є в оцінках бажання тренуватися, а також отримання задоволення від тренування. Оцінка відвідування тренувань однаково висока як у контрольній, так і в експериментальній групах. Але це є особливістю спортивних секцій, адже відвідування тренування - це свідомий вибір кожного її члена, в якого метою є досягнення спортивних висот, а не отримання відмітки про непропуск заняття. Як правило, курсанти пропускали тренування з поважних причин - несення служби у добових нарядах, відвідування тактичних занять або лікування у медичних закладах.

Показники зростання фізичної підготовленості гирьовиків порівнюваних груп, які було зафіксовано наприкінці тренувального сезону, подано в таблиці 2.

Таблиця 2 - Порівняльний аналіз зростання показників фізичної підготовленості гирьовиків наприкінці тренувального сезону

Відзначимо, що на початку тренувального сезону статистично достовірних відмінностей у спортсменів порівняльних груп виявлено не було.

Як бачимо з даних таблиці 2, є зростання показників фізичної підготовленості гирьовиків експериментальної групи. Це надає їм перевагу над контрольною групою у зарахуванні їх до списку основного складу команди, що в подальшому надасть можливість виступати на змаганнях вищого рівня, що в свою чергу буде стимулювати спортсменів до досягнення нових висот.

При виконанні тесту Кеннета Купера особливої переваги спортсменів експериментальної групи над контрольною не виявлено. Причинами цього є специфіка виконання вправ гирьового спорту, які прекрасно тренують дихальну та серцево-судинну систему. Вправи, що виконуються спортсменами гирьовиками, спрямовано на витривалість, а це сприяє покращенню результатів за тестом Кеннета Купера. Зазначимо, що медично-лікарським обстеженням зафіксовані більш виражені позитивні зміни в стані здоров'я спортсменів експериментальної групи порівняно з контрольною.

Отримані дані свідчать про те, що заняття гирьовим спортом у цілому позитивно впливають на стан здоров'я, навчання й особистісне благополуччя курсантів. Тренування з використанням прийомів психорегуляції викликають у курсантів інтерес, надають можливість реалізувати свій особистісний потенціал, сприяють зняттю наслідків деструктивних впливів, нейтралізації нервово-психічного напруження, яке накопичується під час навчання у вищому військовому навчальному закладі. Крім того, за результатами здачі контрольних зрізів з фізичної підготовки курсанти експериментальної групи легко пробігали крос 3 кілометри, показавши значно вищі результати від попередніх.

Підсумовуючи результати досліджень, можна зазначити, що заняття в секції гирьового спорту із застосуванням прийомів психорегуляції є дієвою формою підвищення їх ефективності в процесі участі у змаганнях, виконанні спортивно-кваліфікаційних розрядів, а також сприяють зберіганню більш стабільного психоемоційного стану і забезпеченню психологічного захисту від психотравмуючих чинників та успішності у професійній діяльності. Усвідомлення спортсменами використання методів і прийомів психорегуляції сприяє збільшенню показників мобілізуючих компонентів психіки, створюючи умови для виявлення психічного спокою, відчуття внутрішньої сили та енергії. Це дає всі підстави вважати, що використання психорегуляції є можливим не лише на тренуваннях у спортивних секціях, але й на навчальних заняттях з фізичного виховання курсантів.

Перспективами подальших розвідок у даному напрямку, на нашу думку, є вивчення аспектів впливу психорегуляції на формування тренера високої кваліфікації в умовах вищого військового навчального закладу.

навчання психорегуляція охорона громадський

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Еганов, А. В. Подготовка спортсменов-гиревиков высокой квалификации в условиях военного вуза [Электронный ресурс] / [Еганов А. В., Пашкевич Г. А., Луньков А. В. и др.] // Успехи современного естествознания. - Режим доступа: http://www.rae.ru/use/?sedion=content&op=show_artide&artide_id=7784861.

2. Хассай, Д. В. Використання засобів психорегуляції на заняттях з фізичного виховання / Хассай Д. В., Артеменко В. В., Нестеров О. С. // Науковий вісник Мелітопольського державного пед. університету. - 2010. - № 5. - С. 339-344.

3. Келлер, В. С. Деятельность спортсменов в вариативно-конфликтных ситуациях / В. С. Келлер. - К., 1987.

4. Кадочников, А. А. и др. Философские, исторические и биомеханические аспекты рукопашного боя: учебное пособие / под ред. А. А. Кадочникова. - К., 2000.

5. Про внесення змін до Закону України “Про фізичну культуру і спорт” та інших законодавчих актів України: Закон України від 17 листопада 2009 р. № 1724 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www/zakon1.rada.gov.ua.

6. Психология: учебник для студентов институтов физической культуры / под ред. В. М. Мельникова. - М.: Физкультура и спорт, 1987.

7. Гогунов, Е. Н. Психология физического воспитания и спорта: учебное пособие [для студентов высших педагогических учебных заведений] / Гогунов Е. Н., Мартьянов Б. И. - М.: Издательский центр “Академия”, 2000. - 288 с.

8. Никифоров, Ю. Б. Эффективность тренировки боксеров / Ю. Б. Никифоров. - М.: “Физкультура и спорт”, 1987.

9. Завалова, Н. Д. Психические состояния человека в особых условиях деятельности / Завалова Н. Д., Пономаренко В. А. // Психологический журнал. - 1983. - № 6. - С. 92-105.

10. Афанасьев, В. В. Идеомоторная тренировка (регуляция психических состояний) [Электронный ресурс] / Афанасьев В. В., Щербаченко В. К. //

Медицинский центр “Выбор”. - Режим доступа: http://www.myvibor.ru/psychology/ method/ideomotomaya-trenirovka.php.

11. Психология спорта высших достижений / под ред. А. В. Родионова. - М.: ФиС, 1979. - 144 с.

12. Иващенко, Л. Я. Самостоятельные занятия физическими упражнениями / Л. Я. Иващенко, И. П. Страпко. - К.: Здоров'я, 1988. - 160 с.

13. Шмалєй, С. В. Валеологічний супровід освітнього процесу в навчальному закладі / С. В. Шмалєй // Вісник Чернігівського пед. ун-ту ім. Т. Г. Шевченка: зб. наук. пр. - Чернігів, 2005. - Вип. 31, № 31. - Т. 3. - С. 178-183.

14. Аносов, І. П. Сучасний освітній процес: антропологічний аспект: монографія / І. П. Аносов. - К.: Твім інтер, 2003. - 391 с.

15. Иэнага Сабуро. История японской литературы / Иэнага Сабуро. - М., 1972.

Размещено на Allbest.ru