Особливості встановлення психологічного контакту з підлітками співробітниками кримінальної міліції у справах дітей

Загальна постановка проблеми та аналіз основних досліджень. Оперативно-розшукова психологія - це галузь наукового знання, що передбачає дослідження психологічних закономірностей оперативної роботи та вироблення психологічних прийомів і методів вдосконалення оперативно-розшукової діяльності (ОРД), які базуються на пізнанні цих закономірностей. Багато авторів звертають увагу на те, що ця діяльність характеризується складностями у налагодженні ефективного спілкування, великою кількістю психологічних бар'єрів, підвищеною конфліктністю, протиборством мотивів тощо [1,3,5,7].

Суб'єктами використання засобів психологічного пізнавання в ОРД щодо неповнолітніх є, насамперед, оперпрацівники кримінальної міліції у справах дітей (КМСД). Саме вони у повсякденній професійній діяльності постійно стикаються з великою кількістю задач психологічного змісту, що потребують якнайшвидшого та кваліфікованого вирішення.

Окремі аспекти вивчення психологічних особливостей неповнолітніх, психологічних причин вчинення ними злочинів, психологічних особливостей проведення слідчих дій, використання спеціальних психологічних знань при розслідуванні окремих категорій кримінальних справ щодо неповнолітніх досліджували як вчені-юристи, так і психологи. До кола досліджень, що певним чином стосуються цієї проблематики, можна, зокрема, віднести роботи, авторами яких є М.А. Алемаксін, М.М. Баба- єв, П.Д. Біленчук, Л.І. Божович, Б.С.Братусь, Н.Г. Бритвич, В.М. Бурдін, В.Л. Васильєв, А.П. Венедиктов, Л.С. Виготський, І. Гаврилова, Н.І. Гуковська, А.І. Долгова, Г.Г. Доспулов, В. Дубровіна, А.В. Дулов, Д.Б. Ельконін, М.І. Єнікеєв, А.А. Закатов, К.Є.Ігошев, Л.Л. Каневський, Н.С. Карпов, М. Кле, І.В. Козубовська, І.С.Кон, В.О. Коновалова, М.В. Костицький, М.М. Коченов, В.В. Кощинець, В.А.Крутецький, В.Я. Марчак, С. Медведєв, О.М. Морозов, О.Р. Ратінов, А.Б. Романюк, Б.В. Романюк, С.Л. Рубінштейн, В.Я. Рибальська, А.І.Селецький, Л.М. Семенюк, О.Д. Сітковська, В.М. Синьов, І.Н.Сорокотягін, І. Яковенко, А.М. Яковлєв та інші.

Використання співробітниками КМСД спеціальних психологічних знань при здійсненні ОРД з неповнолітніми, які становлять оперативний або слідчий інтерес, відбувається за наступними напрямками: а) вивчення особи неповнолітнього; б) налагодження психологічного контакту з неповнолітнім; в) здійснення психологічного впливу на неповнолітнього; г) оцінки достовірності та правдивості показань неповнолітнього; д) визначення тактики проведення окремих слідчих (оперативних) дій.

Отже, поглиблення знань психологічних закономірностей поведінки неповнолітніх, застосування психологічних методів в процесі ОРД може якісно покращити стиль і результативність роботи співробітників КМСД, сприяти налагодженню та регулюванню взаємовідносин з неповнолітніми, сприятиме глибшому розумінню мотивів їх вчинків, безпомилково оцінювати ситуацію, більш ефективно вирішувати свої професійні завдання в цілому. У цьому сенсі психологічні знання допомагають вловити стан особистості, знайти більш ефективні способи впливу, правильно оцінити їх результати.

Знання психологічних особливостей неповнолітнього правопорушника, а також причин скоєння ним злочину (у тому числі, мотивів та потреб) має велике значення для попередження і розкриття злочинів, що вчинені неповнолітніми. Водночас сьогодні використання психологічних знань в ОРД є недостатньо обґрунтованим і систематизованим, деякою мірою стихійним процесом, який не може задовольнити потреби практики. Проведені при підготовці даної роботи дослідження свідчать, що оперативні працівники КМСД в своїй практичній діяльності дуже рідко цілеспрямовано використовують досягнення психологічної науки. Зрозуміло, що для досягнення сучасних стандартів своєї діяльності оперативний працівник повинен вміти самостійно встановити психологічний контакт з неповнолітнім, налагодити з ними довірливі відносини, налаштувати на сумісне рішення наявних проблем, тощо. Тому дана проблема є дуже актуальною для сучасної психології і потребує розгорнутих та ретельних досліджень.

Мета та постановка завдань роботи. Метою даного дослідження є комплексний аналіз проблем використання психологічних знань співробітниками КМСД у своїй професійній діяльності під час встановлення контакту та спілкування з підлітками.

Для реалізації поставленої мети розв'язуються наступні завдання:

- здійснення теоретичного аналізу основних психологічних особливостей неповнолітніх, які впливають на їх поведінку;

- здійснення аналізу основних психологічних причин деві- антної поведінки неповнолітніх;

- аналіз специфіки встановлення контакту, використання методів психологічного впливу при проведенні співробітниками КМСД оперативних і слідчих дій з неповнолітніми, виявлення психологічних параметрів, які пов'язані з ефективністю проведення зазначених дій, типових психологічних помилок;

- дослідження проблем, що створюють перешкоди більш широкому використанню співробітниками КМСД знань у сфері психології при проведенні оперативного супроводу досудового розслідування.

Виклад основного матеріалу дослідження. Для реалізації поставлених завдань у представленому дослідженні використані наступні методи:

- метод правового аналізу (догматичний), який застосовано для виявлення змісту норм законодавства України, що регулюють порядок використання співробітниками КМСД спеціальних психологічних знань під час оперативного супроводу досудового слідства у справах за участю неповнолітніх;

- метод аналізу кримінальних справ та інших матеріалів за участю неповнолітніх;

- метод спостереження за особливостями встановлення контакту та проведенням слідчих дій співробітниками КМСД з дітьми підліткового віку;

- метод співбесід зі співробітниками КМСД та неповнолітніми.

Для успіху у профілактиці дитячої злочинності та розкритті злочинів неповнолітніх передусім необхідно знати вікові особливості дітей окремих вікових груп. Одним із періодів розвитку людини, що потребує особливої уваги в зазначеному сенсі є підлітковий вік. Він є перехідним, головним чином у фізіологічному розумінні, бо це вік статевого дозрівання. У цей час досягають зрілості майже всі біологічні системи організму. Гормональна перебудова обумовлює характерний стрибок у зрості, що разом зі статевим дозріванням веде до появи нових почуттів та хвилювань. Л.С. Виготський писав, що в структурі особистості підлітка немає нічого стійкого, остаточного, нерухомого. Особистісна нестабільність породжує суперечливі бажання і вчинки. Цей вік психологічно дуже суперечливий: соціальний статус мало чим відрізняється від дитячого, а почуття дорослості висуває новий рівень претензій, що відповідає становищу, якого підліток фактично ще не досяг. Поведінка підлітка регулюється його самооцінкою, яка формується під час спілкування с тими, хто його оточує. Але оскільки самооцінка суперечлива, не достатньо цілісна, стають можливими немотивовані вчинки, що інколи призводять до правопорушень. Головна цінність підлітка - досягти в оточенні (компанії, класі) більш високого становища. Підліток відчуває необхідність відповідати нормам, що прийняті в його середовищі. Оцінювання поглядів дорослих відбувається крізь призму референтної групи, і якщо підліток зустрічає їх мовчазну згоду, то не зазнає хвилювань. Невизнання дорослими особистої спроможності та самостійності обумовлюють прагнення підлітка до стихійно-групового спілкування (компанії, неформальні групи). Тому, спілкуючись з підлітком, необхідно пам'ятати, що він, вважаючи себе дорослим, намагається звільнитися від піклування. Йому дуже важливо відчувати, що він потрібний і що він на щось здатний.

Злочинність підлітків може бути обумовлена негативним впливом факторів навколишнього середовища та особливостями характеру самого неповнолітнього. В.С. Ротенберг і С.М. Бондаренко вважають, що поведінка підлітків, яка відхиляється від норми, включаючи невмотивовані напади жорстокості, у ряді випадків може бути «диким» проявом неправильно орієнтованої активності, оскільки в ході психічного, фізичного і статевого дозрівання потреба в її реалізації є дуже гострою. Якщо ж ця потреба неправильно орієнтована, то часто це стає причиною деві- антної поведінки.

Для отримання об'єктивної характеристики підлітка, з яким необхідно працювати, співробітник КМСД обов'язково повинен з'ясувати: в яких зовнішніх умовах він перебуває; які стосунки склалися із оточуючим середовищем, зокрема з батьками, вчителями, однолітками та іншими; в якому напрямку відбувається розвиток особистості, пізнавальних процесів, самосвідомості; поведінку неповнолітнього тощо. Без урахування всіх психологічних особливостей неповнолітніх неможливо якісно і правильно обрати тактичні прийоми при проведенні окремих слідчих дій в процесі їх планування, розробки слідчих версій, збору і дослідження доказової бази. Вивчення вікових особливостей неповнолітніх тут не є самоціллю і має на меті допомогти у розумінні ступеня впливу вікових особливостей на поведінку неповнолітнього та встановлення ступеня його суспільної небезпеки.

Девіантна поведінка включає в себе три рівні проявів. Перший рівень стосується відхилень, що порушують стереотипні уявлення суспільства про ті чи інші норми поведінки (дії неповнолітнього можуть викликати здивування, а в декого й обурення, але жодним чином не зачіпатимуть права оточуючих людей). На другому рівні йдеться про соціальну дезорієнтацію (педагогічно занедбані діти). Третій рівень - криміногенна поведінка.

Основними причинами девіантної поведінки неповнолітніх є дисфункційність сімейних відносин (несприятливі сімейні стосунки, відчуженість батьків у ставленні до дитини, конфлікти між батьками, фізичні покарання дітей тощо), помилки у шкільному вихованні (публічні покарання учнів, відсутність мотивації до навчання тощо), проблеми у спілкуванні з однокласниками, негативний вплив засобів масової інформації. Сучасному підлітку притаманні такі риси: низький рівень самостійності, негативізм, відсутність рішучості, невміння контролювати власну поведінку, володіти собою, утримуватися від дій, що усвідомлюються як непотрібні або шкідливі, низький рівень дисциплінованості.

Найчастіше злочини скоюють, так звані, «важкі підлітки». Викликає занепокоєння те, що останнім часом характерною особливістю злочинності неповнолітніх є тенденція до зростання частки тяжких та особливо тяжких злочинів. Проведені нами дослідження виявили, що підліткам-правопорушникам найчастіше притаманні:

• низький рівень розвитку пізнавальних та соціальних інтересів (72%);

• неспроможність протистояти негативному впливу однолітків (86%);

• домінування таких рис, як лінощі (75%), агресивність (58%), безвідповідальність (84%);

• негативне ставлення до навчання (67%);

• невміння знайти себе в шкільному колективі (60%);

• несприятливі родинні умови (68%).

Скоєні підлітками злочини мають певні відмінності від аналогічних злочинів, скоєних дорослими. Їм притаманні

а) стосовно злочинів, пов'язаних з насильством:

• знущання, жорстокість (на 30% частіше, порівняно з дорослими правопорушниками);

• насильницькі дії до беззахисного (на 40%);

б) стосовно майнових злочинів:

• непереборне бажання володіти певною річчю (на 60% частіше);

• намагання заволодіти річчю як «трофеєм» (на 45%);

• тенденція до накопичення (на 40%);

• бажання не бути «гіршими» за однолітків (на 55%).

Часто злочини, насамперед майнові, містять елементи гри, романтики, «прагнення до справедливості». Е. Берн [2] усіх злочинців розподіляв на два типи: ті, що бачать у злочині тільки матеріальну користь, та ті, кого приваблює гра. Велика кількість підлітків, що скоїли злочини, складає проміжну групу, вони можуть діяти, керуючись одними, то іншими мотивами. При цьому в кожному окремому випадку підліток знаходить собі внутрішнє виправдовування: взяв на деякий час, з солідарності, провчити, тощо.

Також однією з характерних ознак підліткової злочинності є психологічний механізм наслідування дорослих. Наприклад, це яскраво проявляється в, так званому, «телефонному тероризмі», що більш характерний молодшим підліткам. Мотивом може служити непідготовленість до уроку, контрольної, бажання пом- ститися вчителям, «перетворити кіно на реальність», попросту «подуркувати». Визначальне значення для розкриття такого роду злочинів має спілкування з підлітками, що підозрюються в їх скоєнні, або можуть бути свідками. Причому спілкування з урахуванням мотивів тієї чи іншої поведінки підлітка. Першим кроком для визначення цих мотивів є первинне оцінювання. психологічний злочин девіантний поведінка

Оцінювання можна розділити на два види:

1. Візуальне, тобто оцінювання, що основане на сприйнятті зовнішніх ознак людини (зовнішній вигляд, одяг, вираз обличчя, жестикуляція, хода, голос, особливості мовлення); це оцінювання здійснюється, як правило, при безпосередньому спілкуванні або перед його початком.

2. Біографічне, що основане на даних, які отримані в результаті вивчення біографії підлітка; під час цього процесу вивчаються усі відомі про об'єкт характеристики, які можуть що-небудь сказати про оцінюваного: дата народження, шкільна успішність, матеріальне становище та ін.

Крім того, під час візуального оцінювання, що передує вербальному контакту, вкрай необхідно оцінити стан підлітка в конкретний момент (стомленість, роздратованість, збудженість). Підліток, на відміну від дорослого, не може в повній мірі контролювати прояви емоцій свідомо, за допомогою вольових зусиль стримувати їх.

При оцінюванні неповнолітнього під час двостороннього контакту оперпрацівник не повинен забувати, що його теж оцінюють. Тому він повинен намагатися, крім отримання інформації про співбесідника створити потрібне враження (залежно від обраної тактики поведінки). Також треба пам'ятати, що основа ставлення до оперпрацівника з боку підлітка закладається в перші п'ятнадцять секунд спілкування. Тому необхідно максимально використати всі можливості саме в цей період, адже підліток ще не визначив, яку роль йому грати і є самим собою.

Якщо первинне оцінювання підлітка співробітником КМСД відбувається через аналіз зовнішніх ознак, у нього складається перше враження, яке надалі відіграє важливу роль та відбувається частіше на підсвідомому рівні. Незважаючи на подальшу діяльність, враження, що склалося дає про себе знати. Перше враження складається на основі сприйняття зовнішнього обліку; експресивних реакцій; голосу, мови.

На перше враження працівника КМСД можуть вплинути певні стереотипи, що здатні призвести до помилкових висновків. В подальшому це може завадити продуктивному спілкуванню. Серед стереотипів частіше відокремлюють:

- гала-ефект, підсвідому здатність оцінити риси характеру як «приємні-неприємні»;

- домінуючу потребу суб'єкта оцінювання;

- психічний стан оперативного працівника під час спілкування з підлітком;

- стереотип стандартного образу;

- вплив думки інших людей, тощо.

У процесі спілкування оцінка особистості відбувається, як правило, на підсвідомому рівні, на основі формування оціночного судження про людину. Відчути почуття та хвилювання підлітка допомагає емпатія. Для свідомого використання ем- патії необхідно виявити до неповнолітнього щирий інтерес, бо саме щирість може активізувати усі можливості та резерви психіки.

Для швидкого встановлення контакту та подальшого якісного спілкування з підлітками працівники КМСД повинні розуміти існування можливих психологічних бар'єрів спілкування та можливі шляхи щодо їх подолання:

- бар'єр недовіри та ворожнечі долається шляхом акцентування уваги на значущості підлітка, його неповторності;

- бар'єр перенасиченості контактом попереджається завдяки урахуванню особливостей темпераменту та характеру з самого початку бесіди;

- бар'єр байдужості долається за допомогою акцентування уваги на значимих для конкретного підлітка речах;

- бар'єр несумісності долається через безумовне прийняття підлітка з усіма недоліками та тривале розумне спілкування.

Крім цього, слід враховувати, що може виникнути емоційно- вольовий бар'єр - негативно-емоційний стан або в момент спілкування, або через загальне негативне ставлення підлітка до міліції (можливо, конкретного працівника). Нейтралізується повагою, уважним ставленням, створенням умов до персонального контакту. Потенційно можливою є також поява мотиваційного бар'єра, що виникає при принциповому небажанні допомагати чи взагалі спілкуватися з працівниками міліції або через страх помсти. Правильне визначення мотиву такої поведінки та психологічно вірно підібрані аргументи можуть допомогти подолати зазначений бар'єр та встановити контакт.

При роботі співробітника КМСД з неповнолітніми свідками або особами, що можуть ними стати, також слід враховувати можливість існування різних психологічних причин їх неправдивих показань. Так, треба розрізняти завідомо неправдиві показання та показання, що є неправдивими в результаті помилки. Причинами завідомо неправдивих показань можуть бути: особиста заінтересованість неповнолітнього свідка, вплив з боку інших осіб, характер взаємовідносин з учасниками оперативно- слідчого процесу, пережитий психічний стрес у зв'язку з допитом, залежний стан від обвинуваченого чи потерпілого, кругова порука тощо. Причинами показань, що є неправдивими в результаті помилки, є особливості сприйняття та пам'яті, обмежений словниковий запас або неправильне позначення термінів, вплив зовнішніх факторів (засобів масової інформації, інших свідків, чутки) тощо.

Для встановлення істини необхідно не тільки знати, які зміни виникають у психіці об'єктів оперативно-розшукової психології, а й уміти правильно впливати на них, щоб отримати відомості, які об'єктивно відображають події, або іншим чином становлять оперативний інтерес. Особливо ці знання та вміння стосуються спілкування з неповнолітніми, як з об'єктом, що потребує окремої уваги та розуміння. До методів психологічного впливу, що сьогодні застосовуються в слідчій діяльності, належать: переконання, зараження, навіювання, наслідування та маніпуляція, із яких допустимими під час розслідування злочинів, що вчинені неповнолітніми або щодо них, є переконання та зараження. Навіювання може застосовуватися лише, щоб спонукати неповнолітнього говорити правду. Наслідування передбачає копіювання неповнолітнім поведінки слідчого, і тому не буде ефективним методом психологічного впливу. Маніпуляція є неправомірною і незаконною, а отже, і недопустимим способом психологічного впливу взагалі, і щодо неповнолітнього, зокрема [6].

Одним із самих дієвих методів успішної взаємодії працівника КМСД з підлітком є переконання як спосіб впливу на особистість, що торкається її раціональної та емоційної сфери. Процес переконання в цьому випадку повинен являти собою явну чи приховану дискусію, що має на меті досягнення єдності розуміння і переживання. При цьому працівник міліції не повинен підміняти переконання моралізуванням, як це часто трапляється, коли на початку спілкування не утворюється зворотній зв'язок. При переконанні бажане положення доводиться, при моралізуванні - декларується в таких, наприклад, формах: «і не соромно», «неправильно», «кожен повинен», тощо. Все, про що говориться при моралізуванні, добре відомо тим, до кого воно звернено, і тому підлітки відносяться до такого способу впливу іронічно, зневажливо. О.Г. Ковальов [4] зазначає, що повідомлення, яке не несе в собі нової інформації, може не тільки не сприйматися, але й викликати роздратування, негативну реакцію. Тому переконання повинно містити змістовну інформацію в повідомленні того, хто переконує, і усвідомлене відношення до неї з боку того, хто сприймає. З цієї причини важливо під час спілкування контролювати спосіб розмови з підлітком, дотримуватися заздалегідь обраних аргументів, не переходити на небажаний тип взаємодії, що має допомогти отримати бажаний результат.

Під час усієї бесіди важливо слідкувати за динамікою психологічного стану підлітка. Слід звертати увагу на появу ознак втоми, роздратованості тощо. Якщо ці ознаки проявляються, необхідно проаналізувати та усунути їх причини, або за можливості взагалі відкласти, перенести спілкування.

Висновки та перспективи подальшого використання результатів. На підставі проведеного дослідження можна зробити висновок про необхідність поглибленого використання співробітниками КМСД низки різноманітних психологічних знань щодо неповнолітніх учасників досудового розслідування. Психологічні знання, в першу чергу, необхідно використовувати, щоб сам процес розслідування не поглибив дію наслідків вчинення злочину щодо неповнолітнього. Крім того, знання психологічних особливостей і їх урахування може нівелювати дію усіх факторів, які можуть впливати на об'єктивність і правдивість показань неповнолітніх потерпілих. Ефективним у перспективі буде використання спеціальних психологічних знань для діагностики правдивості показань свідків підліткового віку, викриття неправди, а також виявлення та усунення помилок в їх показаннях.

Список використаних джерел