Соціально-психологічні особливості процесу фасилітації розвитку особистості підлітків

Размещено на http://www.allbest.ru/

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСУ ФАСИЛІТАЦІЇ РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ ПІДЛІТКІВ

Близнюкова О.М.

Ключові слова: підлітки, фасилятивність, фасилятивні уміння, фасилітація, процес фасилітації розвитку особистості.

Abstract

The attempt of the theoretical analysis of the scientific problem of researching socio- psychological factors of facilitation process of personality development in adolescence is implemented in the article. The specificity of the terms `facilitativeness ” as a personality trait and ``process of facilitation of personality development” as an activity aspect of supportive behavior of the subjects of this process is defined. The assumption which deals with the functional structure and genesis of facilitation process during adolescence is empirically proved.

Key words: adolescents, facilitativeness, facilitation abilities, facilitation, facilitation process of personality development.

Постановка проблеми. Специфіка соціокультурних змін у сучасному суспільстві, що ґрунтуються на людинотворчих принципах гуманістичного соціуму, результати новітніх наукових студій, пов'язаних із дослідженнями у соціальній психології, а також фундаментальних психологічних наук, що пов'язані із мозковою діяльністю, а саме її особливостями власне у підлітковому віці, спричинюють необхідність фасилітативної підтримки особистості, котра перебуває у процесі значущих особистісних змін. Отже, особливості становлення особистості у підлітковому віці, процесу фасилітації її розвитку з позицій соціально-психологічної й системно-цілісної організації індивіда є актуальним питанням сучасної соціальної психології.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Витоки механізмів «процесу фасилітації розвитку особистості» полягають у розумінні партнерства, що має на увазі вибудування духовно-душевного, глибинного, проникаючого взаємовпливу із попереднім спиранням на гідність особистості й «партнеродомінантність у взаємодії» (Г. Батіщєв, М. Бахтін М. Бердяєв, М. Бубер) [1, 2, 3]. Філософське розуміння партнерства як механізму «процесу фасилітації розвитку особистості» збагачується аксіологічним підходом до розуміння сутності спільної взаємодії (М. Лернер); ідеями філософської концепції Ж. Дильоза про зв'язок смислу з нонсенсами й парадоксами логіки творчості; герменевтичного тлумачення партнерства як «роботи духа» (Г. Гадамер, В. Гумбольдт, В. Дильтей, П. Рикер); обґрунтуванням міфологічної природи людської свідомості (О. Лосєв), що уможливлює розкриття процесу фасилітації розвитку особистості як партнерства, взаємодію міфологічних змістів й значень [4, 12].

Отже фасилітація розвитку постає у вигляді унікальної рівності партнерів, у наявності оригінальності щодо поєднання різних точок зору, взаємодоповнення позицій, їх співвіднесення та інтерпретації (В. Зинченко, В. Сериков, В. Слободчиков тощо). Зауважимо, що суттєва різниця існує у розумінні партнерства у вітчизняній й закордонній психологічній науках. У гуманістичній психології К. Роджерса умовою ефективного партнерства є володіння суб'єктами взаємодії відповідними «техніками» спілкування [11]. Вітчизняна психологія розглядає спільну діяльність як таку, що віддзеркалює суттєві властивості особистості суб'єктів такої діяльності [3, 5, 7]. Тому постає питання не стільки про ефективність, скільки про умови наявності партнерства. фасилітація підлітковий особистість поведінка

Мета статті - виявити теоретико-емпіричні основи соціально-психологічних особливостей процесу фасилітації розвитку особистості піліткового віку.

Виклад основного матеріалу і результатів дослідження. Наше розуміння феномена «процесу фасилітації розвитку особистості» доповнюється ідеєю соціальної фасилітації, що обстоює Д. Майерс, котрий визнає, що соціальна фасилітація має прояв у посиленні домінантних реакцій у присутності інших [2, 12].

Розвиток здатності особистості до фасилітації іншого є процесом пріоритетної зміни глибини її цілісного особистішого стану, ментальності особистості. У процесі розвитку здатності до фасилітації іншого розгортається й оновлюється духовна сутність особистості, що уможливлюється лише за умов роботи з власною особистістю - у процесі саморозвитку як діяльності «людиностворення» (М. Мамардашвілі), коли через самоздолання «себе теперішньої» людина підіймається до «себе найкращої», до самореалізації у своєму людському призначенні, до досягнення людиною власної цілісності (Б. Ананьєв, Є. Гейко, В. Слободчиков) [2, 4, 12].

Поняття «процес фасилітації розвитку особистості» з різних сторін осмислюється у гуманітарній парадигмі. Проблема реалізації особистості через взаємодію з іншими є предметом вивчення соціальної психології, психології особистості [6]. Вітчизняні психологи розробляють ідею взаємоздійснення у міжособистісній взаємодії, її стимулюючої ролі (Г. Балл, О. Бодальов, Н. Завацька, Л. Карамушка тощо). Феномен допомагаючої спільної взаємодії є предметом дослідження А. Борисюк, О. Блинової, Л. Пілецької, Л. Снігур тощо. Так, Н. Завацька зауважує, що внесок однієї людини в іншу не може бути зведений до змін у поведінці й свідомості іншої людини, суттєвим з боку першого суб'єкта [6].

Розвиток здатності до фасилітації опосередковується власне результатами діяльності індивіда. Упродовж процесу розвитку такої здатності зумовлюється діяльність суб'єкта процесу фасилітації особистості, відкриваються можливості щодо досягнення обома суб'єктами згаданого процесу більш високого рівня розвитку й саморозвитку (П. Лушин, С. Рубінштейн, Б. Тєплов тощо).

Отже, ми можемо визначити «процес фасилітації розвитку особистості» як вид допомагаючої взаємодії - соціально обумовленої й особистісно значущої, як спосіб реалізації міжособистісних й діяльніших контактів її суб'єктів [2, 12]. У процесі та результаті такої взаємодії здійснюється усвідомлений інтенсивний й продуктивний саморозвиток суб'єктів взаємодії, що відбувається у вигляді процесу особистісних змінювань через специфічні феномени та ефекти, що виникають у процесі безпосереднього контакту сторін, утворюються феномени саморозвитку: когнітивні, емоційно-чуттєві, вольові, морально-ціннісні, поведінкові [7, 8, 9, 10].

Упродовж нашого емпіричного дослідження ми будемо оперувати поняттям «фасилятивність», яке пропонується й розкривається у працях М. Казанжи [12]. Поняття «фасилятивність» висвітлює рису особистості, що висходить з потреби у допомозі й психологічній підтримці інших. Окрім цього, ми уводимо поняття «процес фасилітації розвитку особистості підліткового віку». Зазначене поняття визначає специфіку власне процеса, у якому є рівноцінні суб'єкти, а саме - педагоги, вихователя, психологи, котрі активують цей процес й власне підлітки, які беруть активну участь, а крім того виступають дієвими учасниками стосовно однолітків. Тобто, суб'єкти виступають фасилітаторами процесу фасилітації розвитку особистості підліткового віку. Водночас, фасилітатори виявляють фасилятивність, як особистісну рису.

Отже, в структурі соціально-психологічного ескперименту виокремлено такі етапи. Перший етап пов'язаний із виявленням особливостей ставлення до світу, оформлення образу «Я - фасилітатор власного розвитку» у підлітків. Також на цьому етапі здійснюється спроба виявити структуру й динаміку фасилятивності у осіб підліткового віку. Вирішення цього завдання відбувається за допомогою конструктивного тесту Дж. Келлі, методики дослідження формально-динамічних показників фасилятивності. Було проведено кластерний аналіз результатів й виокремлено типові сполучення : паттерни фасилятивності суб'єктів процесу фасилітації розвитку особистості підліткового віку.

Другий етап експериментального дослідження засновується на відповідності з вирішенням завдання щодо зв'язку фасилятивності суб'єкта процесу фасилітації розвитку особистості з особливостями фасилятивності підлітка; виявлення зв'язку фасилятивності підлітка із його ідентичністю, особистішими властивостями; визначення специфіки процесу фасилітації розвитку особистості підліткового віку.

Методи дослідження : спостереження, експертна оцінка, психодіагностична методика дослідження формально-динамічних показників фасилятивності, конструктивний тест Дж. Келлі, методика М. Куна, Т. Макпартленда «Двадцять тверджень».

Експериментальне дослідження на першому етапі було спрямоване на виявлення специфіки проявів фасилятивності у суб'єктів процесу фасилітації розвитку. Суттєвим завданням на даному етапі є конкретизування фасилятивності як системи певних конструктів, а саме : когнітивний, мотиваційний, ціннісний. Для вирішення цього завдання дослідження було спрямоване на аналіз власне фасилятивно-орієнтованих конструктів досліджуваних й виявлення компонентів процесу фасилітації розвитку особистості підліткового віку.

Таким чином, ми визначили групи досліджуваних з наступними типами фасилятивності :

1) ціннісна фасилятивність - активність, широта можливостей, гнучкість допомагаючої поведінки;

2) конвенційна фасилятивність - ініціативність, інтенсивність допомагаючої поведінки;

3) інгібітна фасилятивність - нейтральність, скутість, формальність допомагаючої поведінки.

Групи досліджуваних було розподілено в такий спосіб : учні 5-6 класів - 150 осіб; учні 7-9 класів - 150 осіб; учні 10 класів - 150 осіб; «молоді наставники» - педагоги, вихователі, психологи - стаж професійної діяльності до п'яти років - 40 осіб; досвідчені наставники - педагоги, вихователі, психологи - стаж професійної діяльності понад п'ять років - 35 осіб. В цілому, в експерименті взяли участь 525 осіб.

За результатами аналізу кожної з груп досліджуваних виявляється така тенденція :

1) у групі учнів 5-6 класів спостерігаються тенденції щодо прояву допомагаючої поведінки за наявністю дружніх стосунків, тому найчастіше виявляється ціннісна фасилятивність;

2) у групі учнів 7-9 класів також превалює надання допомоги за принципом атракції, проте збільшується кількість осіб, які виявляють нейтральність щодо допомоги іншим;

3) у групі учнів 10 класів більш вагомим є принцип значущості особистості, якій підліток має допомогти, втім зменшується кількість осіб із нейтральною фасилятивністю;

4) у групі «молодих наставників» тенденція є дещо схожою із молодшими підлітками. Тобто допомога, передусім, надається тим, хто сприймається як референтна особа, а також суттєвим крітерієм є принцип необхідності допомагати;

5) у групі «досвідчених наставників» домінує тенденція до допомагаючої поведінки, як необхідної стратегії обраної професійної діяльності, втім дещо зменшується принцип референтності.

Аналіз конструктів ідентичності дозволяє визначити, що система конструктів відповідає специфіці фасилятивності у відповідності із сформованістю образу : «Я - фасилітатор власного розвитку».

Так, «ціннісна фасилятивність» характеризується ціннісним ставленням до інших. Найсуттєвішою особливістю є «людиноцентристська позиція» взагалі й ціннісне ставлення до референтних осіб. Соціальна ідентичність є стабільною, втім з яскравою персональною ідентичністю.

«Конвенційна фасилятивність» відповідає сформованому образу допомагаючої стратегії щодо власного розвитку й потреби щодо допомоги іншим. Підліток виявляє усвідомлену особистісну позицію, відповідне ставлення до допомоги одноліткам, які її потребують та стабільну соціальну ідентичність.

«Інгібітна фасилятивність» характеризується несформованістю чіткої власної соціальної позиції, низьким рівнем соціальної відповідальності. Соціальна ідентичність є переважно нестабільною.

Таким чином, ми виходимо з припущення, що система соціальних конструктів, котра сприяє утворенню стабільності особистості й уможливлює здатність особистості відповідати змінам, які відбуваються у суспільстві, має вплив на специфіку соціальної ідентичності й власне фасилятивність. Соціальні конструкти, що оформлюють фасилятивність, є відповідним віддзеркаленням ідентичності особистості й здійснюють вплив на процес фасилітації розвитку особистості підліткового віку.

Отже, структура процесу фасилітації розвитку особистості підліткового віку також може бути представлена у вигляді системи конструктів, що відображають уявлення індивіда про себе, ставлення до інших. Окрім цього, процес фасилітації розвитку особистості підліткового віку відображає специфіку ціннісно-мотиваційних, когнітивних властивостей особистості й тому можна виявити ціннісно-мотиваційні й когнітивні складові зазначеного процесу.

Подальший другий етап дослідження розкриває специфіку когнітивних, ціннісно- мотиваційних складових процесу фасилітації розвитку особистості підліткового віку.

Виявлення структури процесу фасилітації розвитку особистості підліткового віку здійснюється через висвітлення зв'язку між фасилятивністю й ідентичністю особистості.

Когнітивні складові, що виявлялися за допомогою методики М. Куна, Т. Макпартленда «Двадцять тверджень», а також за додатковими опитуваннями (на запитання «Які вони ?») являють собою рефлективні описи.

Виходячи із одержаних емпіричних даних, ми виокремили певні характерні особливості системи конструктів у групах. Таким чином, ми виявили такі особливості взаємозв'язку фасилятивності й складових ідентичності у підлітків, а саме :

- у групі підлітків 5-6 класів із ціннісною фасилятивністю спостерігається превалювання фізичної, особистісної, комунікативної складових ідентичності; у підлітків 7-9 класів - особистіша, фізична, комунікативна, рольова; у учнів 10 класів - фізична, комунікативна, рольова складові ідентичності. Отже, фізичний образ, особливості комунікації, особистісні властивості й рольовий статус виявляються суттєвими й такими, що мають вплив на ціннісність фасилятивності особистості підліткового віку;

- у групі підлітків із конвенційною фасилятивністю у учнів 5-6 класів спостерігається тенденція щодо родинної, особистісної, перспективної (професійної, сімейної), самооцінювання діяльності складових ідентичності; у учнів 7-9, 10 класів - схожа тенденція;

- у групі підлітків із інгібітною фасилятивністю в 5-6, 7-9 класах домінує рольова, родинна, особистіша, перспективна (професійна); у 10-х класах схожа тенденція, крім того додається перспектива особистісна;

- кожному типу фасилятивності відповідають певні складові ідентичності.

Також ми здійснили перевірку емпіричних даних за критерієм Фішера (Р = 0,05),

завдяки чому було виявлено розбіжності між групами за показниками.

У «ЦФ» найхарактернішими є такі складові ідентичності : фізична (16,5), особистіша (1,96), рольова (4,8), комунікативна (16,9). Отже, ми можемо спостерігати домінування комунікативної ідентичності й фізичної в цілому за загальними результатами у групі (ЦФ), значне превалювання особистішої ідентичності у групі (КФ), незначне домінування особистішої ідентичності у групі (ІФ).

У «КФ» суттєвими є такі складові ідентичності : родинна (3,66), самооцінка діяльніша (5,21). Тобто, підлітки із конвенційною фасилятивністю цінують родинну приналежність, як вагому для себе. Окрім цього, вони високо оцінюють результати власної діяльності, як такі, що мають для них особистіше значення.

Таким чином, ми спостерігаємо домінування самооцінки діяльнісної за загальними реультатами у групі, втім, родинної ідентичності у групі (ЦФ), (ІФ) й однакову частку родинної ідентичності та самооцінки діяльнісної у групі (КФ).

У подальшому аналізі ми з'ясували особливості підлітків, у котрих інгібітна фасилятивність є превалюючою. Відтак, особистіша (1,6), перспективна професійна (3,6) складові ідентичності виявляються найзначущими у проявах фасилятивності у підлітків, які увійшли до цієї групи.

Таким чином, у підлітків із провідною ціннісною фасилятивністю (ЦФ) превалює комунікативна ідентичність, у групі підлітків із конвенційною фасилятивністю (КФ) передує самооцінка діяльнісна й у осіб підліткового віку із домінуючою інгібітною фасилятивністю (ІФ) більш значущою є перспективна (професійна) ідентичність.

Відтак, отримані емпіричні дані підтверджують наше припущення щодо наявності статистично значущого зв'язку між ідентичністю й фасилятивністю особистості підліткового віку, дозволяють визначити функціональну структуру складових ідентичності у структурі фасилятивності підлітків, виявити наявніть генезу такого зв'язку на різних вікових етапах підліткового віку.

Наступний крок експериментального дослідження присвячений визначенню специфіки проявів мотиваційного й ціннісного аспектів у процесі фасилітації розвитку особистості підліткового віку, а також зв'язку фасилятивності суб'єкта процесу фасилітації розвитку особистості (педагога, вихователя, психолога) із особливостями фасилятивності підлітка, виявленню зв'язку фасилятивності підлітка із його самоставленням, рефлексією, особистісними властивостями.

На даному етапі з метою виявлення ціннісних орієнтувань досліджуваних ми застосували такі психодіагностичні методики : методика аналізу мотиваційної сфери особистості Л. Іванової. методика цінностей особистості Ш. Шварца.

Визначення статистичного зв'язку між мотиваційними та ціннісними компонентами здійснювалося через кореляційний аналіз (коефіцієнт рангової кореляції Спірмена). У результаті психологічного аналізу одержаних емпіричних даних, що розкривають мотиваційну сферу досліджуваних, ми виявили різницю у мотивах, що має прояв у типі фасилятивності особистості підліткового віку.

Так, мотиви равномірно розподілилися по групах: самозахист, спілкування. Проте, найсуттєвіша різниця є у мотивах досліджуваних, які виявляють інгібітну фасилятивність (ІФ). У цій групі домінують мотиви - «збереження здоров'я», «життєзабезпечення» та «сімейне благополуччя». У порівнянні з підлітками, які виявляють ціннісну фасилятивність (ЦФ) та конвенційну фасилятивність (КФ), тут найменше мають прояв мотиви «розширення сфери взаємодії», «повага й самоповага».

У групі підлітків (КФ) домінуючими є мотиви «самореалізації у діяльності» й «забезпечення самозахисту». Зазначені мотиви є характерними для всіх вікових груп осіб підліткового віку.

Окрім цього, ми здійснили кореляційний аналіз емпіричних даних когнітивних, мотиваційних, ціннісних характеристик із застосуванням критерію Спірмена у трьох групах.

Кореляційні зв'язки в групах дозволяють відзначити, що у групі (ЦФ) фасилятивність є щільно пов'язаною із планами на майбутнє (перспектива діяльності), соціальною ідентичністю. Провідними мотивами є самозахист, повага й самоповага, а також творчість, особистісний й духовний розвиток. Провідною цінністю у цій групі є самостійність.

У групі (КФ) фасилятивність виявляє вагомий зв'язок із особистісними самоідентифікаціями, сімейною перспективою, особистісною ідентичністю. Провідними мотивами є самозахист та діловий успіх. Найсуттєвішими цінностями є традиції - сімейні, суспільні, групові.

У групі (ІФ) фасилятивність виявляє значущий зв'язок із складовими ідентичності - «фізичне Я», «комунікативне Я». Провідними мотивами є самозахист й збереження здоров'я. Найважливішою цінністю виступає безпека, власна й близьких, а також на рівні національної.

Отже, засновуючись на результатах математико-статистичного аналізу одержаних емпіричних даних, можна стверджувати про наявність статистично значущого зв'язку між когнітивними, мотиваційними та ціннісними компонентами в структуре фасилятивності особистості, а також їх віддзеркаленні у процесі фасилітації особистості підліткового віку. Результати нашого емпіричного дослідження дозволяють здійснити висновок щодо неоднорідності й складності процесу фасилітації розвитку особистості підліткового віку.

Висновки

Теоретико-методологічний аналіз підходів до проблеми дослідження показав, що фасилітація є системою способів та прийомів її здійснення, яка утворюється завдяки взаємодії компонентів : фасилятивності (особистісна властивість суб'єктів процесу фасилітації розвитку особистості підліткового віку) і специфіки власне процесу фасилітації розвитку особистості підліткового віку.

Констатовано, що процес фасилітації розвитку особистості є поетапним розгортанням соціально-психологічних умов надання допомоги у розвитку особистості партнера, а також виявляє суб'єкт-суб'єктний характер, відповідну динаміку, структуру, вирізняється соціально-психологічними чинниками, що уможливлюють цей процес й надають йому відповідної забарвленості.

Виявлено, що фасилятивність, як складне особистісне утворення, розрізняється за типами : ціннісна фасилятивність, конвенційна фасилятивність, інгібітна фасилятивність. Визначено вагомий зв'язок типів фасилятивності із ідентичністю особистості, а також їх вплив на специфіку процесу фасилітації розвитку особистості підліткового віку.

Перспективи подальшого дослідження полягають у вивченні особливостей динаміки та шляхів оптимізації процесу фасилітації особистості різних вікових груп, а також у гендерному аспекті і з врахуванням професійної специфікації й вимог діяльності у галузі допомагаючих професій.

Література

1. Балл Г.О. Система принципів раціогуманізму / Г. Балл // Психологія і суспільство. - 2011. № 4. - С. 16 - 32.

2. Близнюкова О.М. Фасилітація як предмет психологічного аналізу /М. Близнюкова // Збірник наукових праць Інституту психології імені Г.С.Костюка АПН України. - К., 2009. - Т. X. - Вип. 13. - С. 65 - 74.

3. Врублевская Е.Г. Педагогические условия развития у педагога способности к фасилитирующему общению в процессе его профессиональной деятельности / Е.Г. Врублевская: автореф. дис. канд. пед. наук. - Хабаровск, 1999. - 22 с.

4. Гейко Є. В. Психологія цілісності особистості : монографія / Є. В. Гейко. - Кропивницький : Центрально-Українське видавництво, 2016. - 384 с.

5. Дмитриева Л.Г. Диалогическая реальность педагогического общения / Л.Г. Дмитриева. - Уфа: Изд-во Восточного ун-та, 2005. - 69 с.

6. Завацька Н. Є. Теоретичні підходи та основні методи психотерапії узалежненої поведінки: соціально-психологічний аспект: монографія / Н. Є. Завацька. -K.: Укр. вид. консорціум, 2008. - 260 с.

7. Козина О.В. Подготовка учителя к фасилитирующему общению средствами иностранного языка / О.В. Козіна: автореф. дис. канд. пед. наук. - Барнаул, 2004. - 18 с.

8. Кондрашихіна О.А. Формування здатності до фасилітативних впливів у майбутніх практичних психологів: дис...канд. психол. наук: 19.00.07 (пед. та вікова психологія). - К, 2004. - 188 с.

9. Лушин П.В. Психология педагогического изменения (экофасилитация) / П.В. Лушин : Научно-метод. пособие для студентов высших учебных заведений. - Кіровоград, 2002. - 76 с.

10. Лушин П.В., Ржевская З.А. Учимся фасилитировать / П.В. Лушин, З.А. Ржевська-Штефан : Метод.пособие для учителей школ, студентов пед. спец. - Кировоград, 2003. - 52 с.

11. Роджерс К. Взгляд на психотерапию. Становление человека / К. Роджерс : Пер. с англ. - М.: Издательская группа «Прогресс», «Универс», 1994. - 480 с.

12. Теоретико-методологічні засади української психології: колективна монографія / авт. Т.М.Васецька, Л.Я.Галушко, Є.В.Гейко, Г.О.Горська, В.І.Куліш,

13. Я.Мельничук, О.О.Миненко, І.Г.Радул; за ред. Є. В. Гейко. - Кропивницький, 2018. - С. 120 - 144.

Транслітерація

1. Ball G.O. Systema pryncypiv raciogumanizmu / G. Ball // Psyhologiya i suspilstvo. - 2011. - № 4. - S. 16 - 32.

2. Blyznyukova O.M. Fasylitaciya yak predmet psyhologichnogo analizu / O.M. Blyznyukova // Zbirny'k naukovy'h pracz' Instytutu psyhologiyi imeni G.S.Kostyuka APN Ukrayiny'. - K., 2009. - T. X. - Vy'p. 13. - S. 65 - 74.

3. Vrublevskaya E.G. Pedagogycheskye uslov'ya razvyty'ya u pedagoga sposobnosty' k fasylytyruyushhemu obshhenyyu v processe ego professyonalnoj deyatelnosty' / E.G. Vrublevskaya: avtoref. dys. kand. ped. nauk. - Habarovsk, 1999. - 22 s.

4. Gejko Ye. V. Psyhologiya cilisnosti osobystosti : monografiya / Ye. V. Gejko. - Kropyvnyczkyj : Central'no-Ukrayinske vydavnycztvo, 2016. - 384 s.

5. Dmytry'eva L.G. Dyalogycheskaya realnost' pedagogycheskogo obshhenyya / G. Dmytryeva. - Ufa: Yzd-vo Vostochnogo un-ta, 2005. - 69 s.

6. Zavaczka N. Ye. Teoretychni pidhody ta osnovni metody' psyhoterapiyi uzalezhnenoyi povedinky': socialno-psyhologichnyj aspekt: monografiya / N. Ye. Zavaczka. - K.: Ukr. vyd. konsorcium, 2008. - 260 c.

7. Kozyna O.V. Podgotovka uchytelya k fasylytyruyushhemu obshhenyyu sredstvamy' ynostrannogo yazyika / O.V. Kozina: avtoref. dys. kand. ped. nauk. - Barnaul, 2004. - 18 s.

8. Kondrashyhina O.A. Formuvannya zdatnosti do fasylitatyvnyh vplyviv u majbutnix praktychnyh psyhologiv: dys...kand. psyhol. nauk: 19.00.07 (ped. ta vikova psyhologiya). - K, 2004. - 188 s.

9. Lushyn P.V. Psyhologyya pedagogycheskogo yzmenenyya (ekofasylytacyya) / P.V. Lushyn : Nauchno-metod. posobye dlya studentov vyisshyh uchebnyih zavedenyj. - Kirovograd, 2002. - 76 s.

10. Lushyn P.V., Rzhevskaya Z.A. Uchymsya fasilytyrovat' / P.V. Lushyn, Z.A. Rzhevska-Shtefan : Metod.posobye dlya uchytelej shkol, studentov ped. specz. - Kyrovograd, 2003. - 52 s.

11. Rodzhers K. Vzglyad na psyhoterapyyu. Stanovlenye cheloveka / K. Rodzhers : Per. s angl. - M.: Yzdatelskaya grappa «Progress», «Unyvers», 1994. - 480 s.

12. Teoretyko-metodologichni zasady' ukrayinskoyi psyhologiyi: kolektyvna monografiya / avt. T.M.Vaseczka, L.Ya.Galushko, Ye.V.Gejko, G.O.Gorska, V.I.Kulish, I.Ya.Melnychuk, O.O.Mynenko, I.G.Radul; za red. Ye. V. Gejko. - Kropyvnyczkyj, 2018. - S. 120 - 144.

Размещено на Allbest.ru