Особливості прояву індивідуальної структури релігійності у студентів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості прояву індивідуальної структури релігійності у студентів

Ярощук М.В.

Анотація

релігійність індивідуальний студент

У статті представлено результати теоретико-емпіричного дослідження релігійності особистості та прояв індивідуальної структури релігійності у студентів. Методологічними засадами слугує духовна парадигма дослідження. Результати емпіричного дослідження свідчать про те, що переважна більшість студентів має високий і середній рівні сформованості релігійності особистості. Визначено значущі відмінності у структурі індивідуальної релігійності відповідно до рівня сформованості релігійності. Встановлено вищі показники за шкалою віри в Творця як Божественної сили, релігійної самосвідомості, прагненні знаходити в релігії джерело підтримки та втіхи, дотримання зовнішніх форм релігійності у студентів з високим рівнем.

Ключові слова: релігійність, особистість, індивідуальна структура релігійності, духовна парадигма.

Annotation

Yaroschuk M. V.

The peculiarities of individual structure of religiosity among students

The article presents the results of theoretical and empirical research of the personality's religiosity and the manifestation of the individual structure of religiosity among students. Methodological principles of a spiritual paradigm of the study are highlighted. Methodological principles are presented as a set of acmeological ( the relationship of religiosity and spirituality as the top level of personal development that is embodied in the values, is formed in the objectives and serves as a motivation for personal growth), epistemological (the condition that facilitates transcendence, the desire of the personality to the higher, intangible ideals and achieve spiritual harmony, a sense of love, creativity and freedom), ontological (religiosity as well as spirituality is inherent in the essence of personality, the eternal human desire to return to yourself, to your own originality and uniqueness), phenomenological (religion in the context of religious consciousness and identity) approaches to the study of religion.

The results of the empirical study indicate that the vast majority of students have a high and middle levels of religiosity. Significant differences in the structure of individual religiosity are determined in accordance with the level of formation of religiosity. Higher indicators are established on the scale of faith in the Creators as divine power, religious consciousness, the desire to find in religion a source of support and comfort, adherence to external forms of religiosity in students with a high level. Instead, the students with a low level of religiosity have higher rates of students' attitudes toward religion as a philosophical concept, which makes it possible to determine a more rational approach of these subjects to religion. Also, higher rates of attitude towards magic in students with low level of religiosity are revealed, which is obviously in line with the tendency of most religions to avoid contact with occultism and its representatives. Students with a high level of religiosity tend to have more high rates in an effort to find in religion a source of support and comfort, while students with a low level perceive in religion a set of rules and norms, which in our opinion, is consistent with the attitude of religion as a philosophical concept.

Students with a lower level of religiosity have higher rates of students' attitudes toward religion as a philosophical concept and a set of rules and norms.

The structure of religiosity of the personality of students is identified, among which the most predominant components are religious consciousness and believe in a Divine power. The students' attitude towards religion as a pseudoscience or magic is low developed, which is also consistent with the highly formed level of religiosity.

Key words: religiosity, personality, individual structure of religiosity, spiritual paradigm.

Постановка проблеми. Проблема релігійності у сучасній психології привертає увагу значної кількості вчених і практиків з огляду на її можливі позитивні впливи на особистіший розвиток, особистісне змінювання і духовне зростання [2; 3; 4]. Також у сучасних працях помітні і інші акценти: вплив релігійності особистості на ї психічне здоров'я, психологічне благополуччя та якість життя [6; 7].

Попри значну кількість емпіричних досліджень, окрема у зарубіжній психології, важливим є питання стосовно вироблення чітких методологічних засад дослідження, які дозволили б розробити процедуру емпіричного вивчення проблеми.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Методологічною основою нашого дослідження слугувала духовна парадигма, яка ґрунтовно описується у працях вітчизняного вченого М. Савчина, Н. Савелюк та ін. [4; 5]. На думку цих дослідників, провідним завданням сучасної психології є ґрунтовне вивчення глибинних засад і динаміки душі як найповнішого вияву внутрішнього світу людини.

Вчені зазначають, що упродовж тривалого часу душа в термінологічному плані ототожнювалася із психікою, що є неприпустимим, адже до уваги вчених не потрапляє духовна ідентичність як сукупність внутрішніх екзистенційних переживань людини, що можуть забезпечити цілісне уявлення про особистість, враховуючи її духовні виміри.

М. Савчин зазначає, що поза межами духовної парадигми у психології залишається низка невирішених завдань [5]. Зокрема, предметом дослідження, продовжуючи традиції психодинамічного, когнітивно-поведінкового, гештальт- психологічного напрямів та ін. й надалі залишається нездорова особистість, яка потребує психологічної супроводу чи допомоги. Відтак, у психології відсутній ідеал, зразок особистості, до якої варто прагнути, аби стати ідеалом здорової, творчої, щасливої особистості. на думку вчених. Саме духовна парадигма здатна запропонувати уявлення про таку особистість.

Основними ідеями духовної парадигми має бути гармонійне поєднання богословських і емпіричних феноменів про людську особистість. При цьому М. Савчин зазначає, аби уникнути тяжіння до суто теологічного підходу до дослідження особистості, слід розглядати усі психічні процеси особистості, зокрема пізнавальні (відчуття, сприймання, пам'ять, мислення) у контексті духовних вимірів людини як прояви її духу [5]. Таким чином, вчений вважає, що цілісне дослідження людини повинне ґрунтуватися на східно-християнському вченні у розгортанні міждисциплінарного підходу, зокрема гармонійного поєднання психології, філософії та богослов'я. Як результат такого підходу, вчений виокремлює у духовності особистості як феноменологічному конструкті чіткі онтологічні категорії: мудрість, інтелект, мотивацію до конструктивної діяльності.

Таким чином, услід за цими ідеями вважаємо, що духовна парадигма слугує відповідною методологічною основою для дослідження феноменів, які важко операціоналізуються лише на рівні чітких експериментальних підходів, і потребують у вихід парадигми, яка охоплює також якісну інтерпретацію даних стосовно екзистенційних переживань особистості як вияву її духовності.

Мета статті полягає у визначенні методологічних засад дослідження релігійності особистості та емпіричному вивченні індивідуальної структури релігійності студентів.

Виклад основного матеріалу і результатів дослідження. Для вироблення подальших етапів нашого дослідження необхідно визначити загально-науковий рівень методології. За результатами теоретичного аналізу праць О. Климишин, В. Москальця, Н. Савелюк, М. Савчина та ін. [2; 3; 4; 5], у нашому дослідженні загально-науковий рівень методології представлений сукупністю акмеологічного, гносеологічного, феноменологічного і онтологічного статусів духовного. Розглянемо їх більш докладно. Акмеологічний підхід передбачає дослідження духовного розвитку особистості, досягнення його піку. Адже духовність - це ширша сфера за психічне, воно існує на надрефлексивному рівні та слугує найвищим проявом людської індивідуальності.

Використання цього підходу у нашому дослідженні дає змогу визначити наскільки релігійність особистості пов'язана із досягненням її духовного розвитку, слугує виявом її емоційно-почуттєвої сфери як сукупності екзистенційних переживань. Взаємозв'язок релігійності і духовності видається важливим, оскільки остання, за словами М. Савчина, є вершинним рівнем особистісного розвитку, завжди втілюється в цінності, згодом формуються в цілі і слугує спонукою особистішого зростання [5].

Гносеологічний підхід до дослідження релігійності особистості у контексті духовної парадигми дає змогу вивчати останню як умову, що полегшує трансцедентування, прагнення особистості до вищих, нематеріальних ідеалів. такий шлях часто забезпечує людині, на думку О. Климишин, досягнення душевної гармонії, відчути любов, проявити творчість і свободу.

Феноменологічний підхід до дослідження релігійності у контексті духовної парадигми виявляється у тому, що зіставлення понять релігійності і духовності відбувається у контексті дослідження свідомості у вигляді асоціативних і конотативних значень. Як зазначає С. Бєлорусов, релігійність як прояв духовності особистості виявляється у свідомості на рівні духовних цінностей [1]. Це здійснюється завдяки моральній і духовній рефлексії суб'єкта упродовж пізнання і розуміння світу. Таким чином, феноменологічний підхід до дослідження релігійності особистості реалізується через вивчення її у структурі свідомості як сукупності екзистенційних переживань, що можуть визначатися з допомогою асоціативних і конотативних значень.

Дослідження релігійності особистості у контексті феноменологічного підходу також зіставляється із сучасною тенденцією вивчення релігійної конверсії, яка тлумачиться як радикальний тип змін особистості, згорнутий в часі, що охоплю когнітивні, афективні і поведінкові структури. Саме релігійна конверсія здатна відобразити релігійність особистості в динаміці [1].

У психологічній структурі релігійної конверсії визначають зовнішній і внутрішній модуси. Зовнішні модуси - це вплив соціальних чинників на зміну релігійних уявлень особи, які, передусім, пов'язані із соціалізацією людини. Внутрішній модус - це зміна цінностей у структурі свідомості особистості, які приводять до змін у релігійності особистості. Внутрішній модус змінюється до системи смислів, які зосереджуються у структурі релігійної свідомості. Тому враховуючи стрижневу важливість внутрішнього модусу релігійної конверсії, яка торкається перебудови смислів у релігійній свідомості особистості, вважаємо феноменологічний підхід дуже важливим.

Онтологічний підхід до дослідження релігійності полягає в тому, що релігійність як і духовність - це іманентно властива особистості сутність, вічне прагнення людини повернутися до себе, до власної неповторності і унікальності. Саме таке повернення дає змогу людині усвідомити власну самоцінність, що згодом втілюється, а М. Савчиним, у творенні особистістю добра, милосердя, боротьба зі злом, визначеність і регулювання власного життєвого шляху, постійне самовдосконалення особистості [5].

Подібної думки дотримується В. Москалець, вчений вважає провідним у духовному становленні надбання духовних цінностей та релігійної свідомості і самосвідомості [3]. Релігія поряд із наукою, мистецтвом, педагогікою, мораллю слугують основними чинниками становлення духовності особистості. Релігійність як основа духовності притаманна людині і закладена в ній для подальшої реалізації творчого плану свого життя.

Таким чином, сукупність акмеологічного, гносеологічного, феноменологічного та онтологічного підходів до дослідження релігійності особистості дає змогу здійснити зіставний аналіз її з духовністю та вибудувати подальші етапи дослідження.

Для реалізації завдань емпіричного дослідження важливим поставало визначення рівнів релігійності особистості, яка зумовлена внутрішніми і зовнішніми чинниками. У дослідженні взяло участь 356 осіб, студенти Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки та Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії ім. Т. Г. Шевченка, віком від 20 до 26 років. У дослідженні було використано методику В. Ю. Щербатих для вивчення релігійності особистості. Статистична обробка даних здійснювалась за допомогою комп'ютерного забезпечення SPSS для Windows, версія 24.

Таблиця 1. Визначення рівнів сформованості релігійності студентів

Інтерпретація результати описової статистики та визначення процентилів дали змогу виявити три рівні сформованості релігійності у наших досліджуваних.

Таким чином, визначивши рівні сформованості релігійності особистості студентів, можна встановити розподіл досліджуваних відповідно до цих рівнів (див. рис. 1).

Таким чином, найвищий відсоток студентів представлений із високим і середнім рівнями сформованості релігійності особистості. Це означає, що студенти переважно ідентифікують себе із конкретною релігійною конфесією та наслідують провідні ідеї релігійних текстів. Для розуміння чинників сформованості релігійності особистості розглянемо її індивідуальну структуру більш докладно.

Рис. 1. Відсотковий розподіл студентів відповідно до рівнів сформованості релігійності особистості

Для визначення відмінностей у структурі індивідуальної релігійності студентів із різними рівнями останньої було використано однофакторний дисперсійний аналіз із використанням t-критерію Стьюдента із попереднім визначенням критерію Ливена. Основними залежними змінними для порівняння слугували шкали індивідуальної структури релігійності, за Ю. Щербатих (див. табл. 2): ставлення досліджуваного до релігії як філософської концепції, ставлення до магії, тенденція шукати в релігії підтримку та втіху, вираження зовнішніх ознак релігійності, підвищений інтерес до псевдонауки як сукупності загадкових явищ на основі вірувань, а не знань, віра в Творця і визнання існування вищої сили, релігійна самосвідомість як ставлення особистості до релігії. Для отримання значущих відмінностей було обрано найбільш контрастні групи: досліджувані із високим і низьким рівнями сформованості релігійності.

Як видно з таблиці 2, майже за усіма шкалами індивідуальної релігійності спостерігаються значущі відмінності у досліджуваних відповідно рівня сформованості релігійності. Помічаємо вищі показники за шкалою віри в Творця як Божественної сили, що, очевидно, забезпечується більшою обізнаністю із релігійною літературою та дотриманням релігійних норм цими досліджуваними.

Натомість у студентів із низьким рівнем релігійності спостерігаються вищі показники ставлення студентів до релігії як філософської концепції, що дає змогу визначити більшою мірою раціональний підхід цих досліджуваних до релігії. Також помітні вищі показники ставлення до магії у студентів із низьким рівнем релігійності, що очевидно, узгоджується із тенденцією більшості релігій уникати контактів із окультизмом та його представниками. Для студентів із високим рівнем релігійності притаманні вищі показники у прагненні знаходити в релігії джерело підтримки та втіхи, тоді як студенти із низьким рівнем вбачають у релігії сукупність норм і правил, що на наш погляд, узгоджується із ставленням релігії як до філософської концепції.

Таблиця 2. Відмінності в індивідуальній структурі релігійності особистості відповідно до

Також спостерігаємо прагнення студентів із високим рівнем релігійності наслідувати і дотримуватись зовнішніх форм релігій, що також, на наш погляд, посилюється за рахунок необхідності дотримання відповідних ритуалів, приписаних конкретною релігійною конфесією. Релігійна самосвідомість як вираження внутрішньої потреби належати до певної релігії притаманна студентам із високим рівнем релігійності.

Релігійна самосвідомість тлумачиться як специфічна характеристика людини, що вживлюються у виокремленні особистою себе у релігійному бутті. також важливим у релігійній свідомості є усвідомлення себе як активного суб'єкта релігійного процесу. У цьому усвідомленні, на наш погляд, важливої ролі відіграє релігійна ідентичність як ототожнення себе з конкретною релігійною спільнотою. Подібно тому, як духовна ідентичність є стрижнем духовності особистості, за М. Савчином, вважаємо, що релігійна ідентичність є стрижнем релігійності особистості [5]. Саме цим пояснюється, на наш погляд, вищий рівень релігійної самосвідомості студентів із високим рівнем релігійності.

Також варто зазначити по відсутність значущих відмінностей у досліджуваних у ставленні до релігії як псевдонауки. Для розуміння причин і механізмів розвитку релігійності особистості, а також встановлення внутрішньої динаміки вважаємо за доцільне розглянути взаємозв'язок різних компонентів релігійності із внутрішньою чи зовнішньою орієнтацією релігійної особистості.

Висновки

Результати теоретико-емпіричного дослідження індивідуальної структури релігійності студентів дали змогу дійти таких узагальнень. Визначено методологічні основи дослідження, представлені духовною парадигмою (теоретико-емпіричне вивчення глибинних засад і динаміки душі як найповнішого вияву внутрішнього світу людини), сукупністю акмеологічного (взаємозв'язок релігійності і духовності як вершинний рівень особистісного розвитку, що втілюється в цінності, формується в цілі і слугує спонукою особистісного зростання), гносеологічного (умова, що полегшує трансцедентування, прагнення особистості до вищих, нематеріальних ідеалів і забезпечує досягнення душевної гармонії, відчуття любові, прояву творчості і свободи), онтологічного (релігійність як і духовність - це іманентно властива особистості сутність, вічне прагнення людини повернутися до себе, до власної неповторності і унікальності), феноменологічного (релігійність у контексті релігійної свідомості та самосвідомості) підходів до дослідження релігійності.

Результати емпіричного дослідження свідчать про те, що переважна більшість студентів має високий і середній рівні сформованості релігійності особистості. Визначено значущі відмінності у структурі індивідуальної релігійності відповідно до рівня сформованості релігійності. Встановлено вищі показники за шкалою віри в Творця як Божественної сили, релігійної самосвідомості, прагненні знаходити в релігії джерело підтримки та втіхи, дотримання зовнішніх форм релігійності. Натомість у студентів із низьким рівнем релігійності спостерігаються вищі показники ставлення студентів до релігії як філософської концепції та сукупності норм і правил.

Виявлено структуру релігійності особистості студентів, серед якої найбільш сформованими компонентами є релігійна самосвідомість та віра в Божественні сили. Низько сформованими є ставлення студентів до релігії як до псевдонауки чи магії, що також узгоджується із високо сформованим рівнем релігійності.

Перспективним вважаємо подальше дослідження релігійності особистості у сукупності вікових та тендерних характеристик.

Література

1. Белорусов С. А. Психология духовности, веры и религии / Психология религиозности и мистицизма: хрестоматия / С. А. Белорусов. - Минск: Харвест; М.: АСТ, 2001. - С. 92-46.

2. Климишин О.И. Динамичность религиозности личности как объект психологических исследований / О. И. Климишин // Личность, семья и общество: вопросы педагогики и психологии: сб. ст. по матер. XXII междунар. науч.-практ. конф. Часть II. - Новосибирск: СибАК, 2012. - С. 99-107.

3. Москалець В. П. Релігійна віра як духовна цінність українського народу / П. Москалець // Духовні цінності українського народу. -- Івано-Франківськ, 1999. -- 127--178.

4. Савелюк Н. М. Типи релігійної особистості у психологічних дослідженнях / Н. М. Савелюк // Проблеми сучасної психології: Збірник наукових праць Кам'янець- Подільського національного університету імені Івана Огієнка, Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України / за наук. ред. С. Д. Максименка, Л. А. Онуфрієвої. - Вип. 32. - Кам'янець-Подільський: Аксіома, 2016. - С. 465-476.

5. Савчин М. В. Духовна парадигма психології: монографія / М. В. Савчин. - К.: Академвидав, 2013. - 252 с.

6. Haug I.E. Including a spiritual dimension in family therapy: Ethical Considerations, Contemporary Family Therapy, 1998. - 20 (2). - P. 181-194.

7. Koening H.G. Handbook of religion and health / H. G. Koenig, M. E. McCullough, B. New York: Oxford University Press, 2001. - 308 p.

Размещено на Allbest.ru