Методологічні підходи до проблеми проектування індивідуальної траєкторії професійного розвитку фахівцями медичної сфери

Ізмайлова Н.О.

В статье охарактеризованы теоретические аспекты проблемы проектирования индивидуальной траектории профессионального развития специалистов медицинской сферы. Показана роль и значение проектной деятельности в процессе личностного роста и профессионального успеха. Доказано, что готовность специалистов медицинской сферы к проектной деятельности структурируется взаимосвязью четырех компонентов: содержательно-процессуального, мотивационного, профессионально-целевого и морального. Обоснованно концептуальный подход к процессу профессионального становления специалиста медицинской сферы, в основу которого положено ориентирование на формирование активной жизненной позиции, выстраивание индивидуальной стратегии личностного роста и профессионального успеха. На основе анализа, обобщения и систематизации научных источников охарактеризованы этапы проектирования индивидуальной траектории профессионального развития специалистами медицинской сферы, которые позволяют обеспечить целенаправленный процесс конструирования образа ожидаемого результата профессиональной перспективы в соответствии с определенными временными рамками.

Ключевые слова: проектирование, профессиональная деятельность, специалист медицинской сферы, индивидуальная траектория развития, личностный рост, проектная компетентность.

The article describes the theoretical aspects of the problem of designing an individual trajectory for the professional development of specialists in the medical sphere. The role and significance of the project activity in the process of personal growth and professional success are shown. It is proved that the readiness of specialists of the medical sphere to the project activity is structured by the interconnection of four components: content-procedural, motivational, vocational-target and moral. The conceptual approach to the process of professional development of a specialist in the medical sphere, which focuses on the formation of an active life position, the development of an individual strategy for personal growth and professional success, is outlined and substantiated. On the basis of analysis, generalization and systematization of scientific sources, the stages of designing an individual trajectory of professional development by specialists of the medical sphere are characterized, which allow to ensure a purposeful process of constructing the image of the expected result of a professional perspective in accordance with the defined time frame. Keywords: designing, professional activity, specialist in the medical sphere, individual trajectory of development, personal growth, design competence.

Постановка проблеми. Сучасний фахівець має бути активний, повинен вміти заявити про себе, про свої знання, досвід, а також здатний сприймати й акумулювати знання з суміжних областей та своєчасно реагувати на їх зміни. Тому сучасний фахівець повинен не тільки здобути професійну освіту, а й сформувати навички активної поведінки на ринку праці та власне уявлення про професійну кар'єру.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблеми проектування професійного майбутнього знаходяться в центрі уваги дослідників уже понад століття. На початку XX століття вагомий внесок в розвиток ідей проектної діяльності був зроблений такими відомими вченими, як К. Поппер, Г. Саймон, У. Кілпатрік та ін. Методологічні основи проектної діяльності були закладені Г. Щедровицьким і розвивалися в роботах В. Борзенкова, Ю. Громико, Г. Ільїна, О. Прикота та ін. В 70-і рр. XX ст. проектувальний компонент був виділений в структурі професійної діяльності.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Сучасні дослідження доводять, що проектування індивідуальної траєкторії професійного розвитку особистості як психологічний процес передбачає моделювання вже апробованих технік побудови та здійснення життя. Поза межами дослідження залишається більш високий рівень даного процесу, це творче проектування, яке пов'язане з відходом фахівця від стереотипів у баченні свого професійного майбутнього, використанням власних можливостей, які не зовсім очевидні з першого погляду та відкриваються в процесі творчого осмислення особистісних ресурсів. У контексті нашого дослідження важливими є теоретико-методологічні розробки організації та супроводу процесу проектування індивідуальної траєкторії професійного розвитку фахівця медичної сфери. Окремим аспектам цієї проблеми присвячені роботи С. Архангельського, І. Ісаєва, П. Леванова, Н. Мажар, A. Мудрика, С. Серякова, E. H. Шиянова та ін. Однак, результати аналізу психологічної літератури дозволяють констатувати, що, незважаючи на значний обсяг досліджень з проблем проектування професійного майбутнього, індивідуальної траєкторії професійного розвитку, питання проектування індивідуальної траєкторії професійного розвитку фахівця медичної сфери в науковій літературі не ставилося: до теперішнього часу теоретико-методологічні та науково-методичні основи даного процесу не розроблені [3, с. 14].

Виклад основного матеріалу. Професійний розвиток сучасного фахівця медичної сфери відбувається в складних соціально-економічних умовах, які характеризуються невизначеністю, нестабільністю, суперечливістю та суттєвою необхідністю підтримки на належному рівні стану здоров'я населення. Головним професійним критерієм сучасного фахівця медичної сфери є його здатність до вирішення складних проблем в умовах постійних змін, від нього вимагається не просто готовність до успішної діяльності, а готовність до діяльності в умовах суттєвого погіршення стану здоров'я людства, він також повинен бути здатний успішно діяти в умовах екстремальних ситуацій, коли відсутні готові алгоритми діяльності, демонструючи нестандартний підхід. Як зазначав А. Вербицький, «для сучасного фахівця важливо вміти вирішувати проблеми, а не завдання, з готовими відповідями» [5, с. 78].

Отже, у цілісному вивченні процесу успішного професійного становлення фахівця медичної сфери, особливу увагу необхідно приділити його здатності до проектування індивідуальної траєкторії професійного розвитку. Сучасні виклики дійсності обумовлюють необхідність поглибленої розробки проблеми проектування індивідуальної траєкторії професійного розвитку фахівцями медичної сфери. Особливості проектування індивідуальної траєкторії професійного розвитку сучасного фахівця медичної сфери аналізуються нами з урахуванням уявлень науковців про професійне становлення фахівців, викладених в працях Г. Чередніченко, А. Реан, В. Лісовського; трансформацію системи проектування професійного становлення фахівця, викладену на підставі концепції професійного самовизначення В. Шуб- кіна та Г. Чередніченко; професійне самовизначення в умовах «суспільства ризику» В. Чупро- ва; ресурсний потенціал суб'єкта проектування, який аналізується Л. Коган та В. Турченко.

Більшість авторів, чиї праці присвячені проектуванню, розглядають його як усвідомлену і цілеспрямовану поетапну діяльність, що закінчується створенням певного продукту як результату реалізації цієї діяльності, як діяльність по створенню образу майбутнього, передбачуваного явища. Так, наприклад, Н. Алєксєєв визначає проектування як «діяльність, під якою розуміється в гранично стислій характеристиці обдумування того, що повинно бути» [1]. Проектування, як зазначає Н. Сибірська, є одним з аспектів творчості людини і засноване на плануванні, прогнозуванні, прийнятті рішень, розробці, науковому дослідженні. Коротку характеристику проектування дають А. Хуторський та Г. Селевко, позначаючи його як цілеспрямовану діяльність по знаходженню вирішення проблем і здійснення змін у навколишньому середовищі (природної або штучної). Проектування передбачає наявність проблеми, яка носить практичний характер і дозволяється в процесі організації різних видів діяльності.

Здійснений аналіз наукових досліджень показав, що проектування індивідуальної траєкторії професійного розвитку фахівцями медичної сфери, це процес осмислення ними своїх професійних уявлень, потреб в майбутньому, створення професійної життєвої «канви». Це -- суттєва робота фахівця медичної сфери над собою, яка передбачає: оцінку вихідної ситуації (власних внутрішніх можливостей і потреб людини, зовнішніх попиту, пропозицій і вимог); визначення образу бажаного професійного майбутнього (професійних цілей) на основі зіставлення внутрішніх можливостей та потреб людини з зовнішніми пропозиціями і вимогами, конструювання професійної сфери і виду діяльності з елементів попиту і пропозиції; аналіз ресурсів і обмежень для досягнення бажаного професійного майбутнього; побудову конкретних кроків для досягнення окресленої мети з урахуванням виявлених ресурсів і обмежень; контроль, коригування і аналіз поставлених цілей.

Проектування індивідуальної траєкторії професійного розвитку потребує активної життєвої позиції фахівця медичної сфери, розуміння ним своїх можливостей і професійних перспектив, визначення конкретних цільових установок і планів, розгляд і осмислення можливих шляхів їх здійснення. Слід зазначити, що відсутність або низький рівень проективних умінь призводить до значної неузгодженості між цілями і результатами діяльності, як окремого фахівця медичної сфери, так і професійної спільноти.

Отже, проектування є важливим елементом діяльності у розвитку особистості сучасного фахівця медичної сфери і в тому числі у його професійному становленні. Різноманітність факторів, які потрібно враховувати у процесі створення проектної моделі, передбачає їх осмислення й зіставлення, на основі чого в ході проектування відбувається постійне «просторове» вирішення суперечностей і створюється цілісна модель професійного середовища [10]. Проектуючи індивідуальну траєкторію професійного розвитку, фахівець медичної сфери змінюється сам, вдосконалюються його здібності, розширюються інтереси та потреби, поглиблюються знання, вдосконалюється світосприйняття, почуття, збагачуються психологічні ресурси. Проектування як діяльність фахівців медичної сфери містить певний інваріант розумових операцій, коли рух іде від визначення цілей до пошуку засобів, вибудовуванню результату і можливих наслідків у реалізації проекту: позиційне самовизначення -- аналіз ситуації -- проблематизація -- кон- цептуалізація (цілепокладання) -- програмування (створення програми заходів для досягнення задуманого) -- планування (етапи виділені відповідно до визначень цієї діяльності в роботах ряду авторів, таких, як М. Алєксєєв, Е. Заір-Бек, В. Імакаєв, Т. Шамова). Будь-яке проектування індивідуальної траєкторії професійного розвитку фахівця медичної сфери передбачає вирішення цілого ряду організаційних завдань, стратегії власне проектувальної діяльності, перебудови темпоральної структури діяльності медичного працівника (проектувальника) та його найближчого оточення. Етап промірковування організаційно-діяльнісних аспектів вирішення проблеми в процесі проектування завжди пов'язаний, як вказують вищезазначені автори, з онтологічним (для чого потрібно вирішити дану проблему, в чому сенс діяльності по знаходженню цього рішення) і аксіологічним початком, цінностями суб'єкта проектування (яку особисто значущу цінність може мати ця діяльність і для подальшої життєтворчості проектанта, і для його особистісного саморозвитку). Дане положення набуває особливого значення в контексті сучасної парадигми розвитку медичної сфери, яка передбачає пильну увагу до особистості фахівця та його розвитку. Осмислення фахівцем медичної сфери власних цілей, цінностей своїх задумів для індивідуального просування в послідовності змінюваних один одного проектів має сприяти перетворенню рутинної професійної діяльності в систему творчих проек- тно-діяльнісних програм особливого роду. Принциповою особливістю проектування є й органічне вплетення в процес його конструювання такого етапу миследіяльності, як рефлексія. Якщо проектування пов'язане з реалізацією задуму, то рефлексія пов'язана з кінцем діяльності, з усвідомленням вже зробленого, саме цей зв'язок є підставою, базовою передумовою, як зазначає Н. Алєксєєв, для об'єднання технік рефлексії з техніками проектування.

Вихід фахівця медичної сфери в рефлексію передбачає осмислення ним «зробленого», в рефлексії він рухається від локальної події до інтегрального переосмислення власної діяльності. Таким чином, весь процес проектування передбачає наступні етапи: від проблемної ситуації через соціальну (спільно з іншими учасниками проекту) корекцію своїх дій і далі до критичної рефлексії власної діяльності. Проектування всього процесу діяльності та його втілення в практику може реалізовуватися конкретним фахівцем медичної сфери -- суб'єктом проектування, що означає суб'єктний характер цього процесу, в якому медичний працівник ставиться до себе як до творця самого себе. Однак це не означає повної автономії проектувальника від його оточення. Тому суб'єктність проектування може означати тільки те, що хоча проектний задум розробляється і реалізується конкретним фахівцем медичної сфери, але при цьому як на етапі розробки, так і на етапі реалізації проекту необхідна комунікація автора проекту з іншими фахівцями медичної сфери.

Готовність фахівців медичної сфери до проектної діяльності як психологічний феномен структурується взаємозв'язком компонентів: змістовно-процесуального, мотиваційного, професійно-цільового, морального [6]. Враховуючи, що всім етапам проектної діяльності притаманні контроль (самоконтроль і взаємоконтроль), а також усі види оцінки (самооцінка, взаємна оцінка, зовнішня оцінка) як процесу, так і результатів, доцільним є включення в дану структуру рефлексивно-оцінного компоненту.

Мотиваційний компонент включає в себе мотиви розуміння значимості готовності до проектної діяльності, переконання та необхідність у постійному вдосконаленні знань з метою повноцінної участі в проекті, а також оволодіння даним видом діяльності для вирішення завдань медичної практики. Професійно- цільовий компонент означає формування професійної спрямованості, розширення та поглиблення предметних і психологічних знань, оволодіння в процесі проектної діяльності важливими професійними вміннями (гностичними, проективними, комунікативними, організаційними). Моральний компонент виражається у високому ступені відповідальності за виконання проекту, результат власної діяльності. Рефлексивно-оцінний компонент передбачає формування критичного стилю мислення, тобто вмінь і навичок рефлексивно- оцінної діяльності, що мають для суб'єкта важливе значення. Внутрішня рефлексія, спрямована на оцінку процесу роботи над проектом та особисту участь у ньому, приводить фахівця медичної сфери до розуміння, усвідомлення значущості, корисності того, що пізнається, а також оволодіння основами проектної діяльності.

Висновки

Отже, у наш час суспільство висуває великі вимоги до фахівців медичної сфери. Одним із провідних результатів професійного розвитку фахівців медичної сфери має бути сформована проектна компетентність, що дозволить сучасному фахівцю вирішувати професійні завдання як повноправному суб'єкту професійної діяльності та реалізовувати різного роду професійні проекти. Відсутність проектної компетентності у фахівців медичної сфери знижує їхню загальну компетентність у сфері професійної діяльності.