Особливості індивідуального психологічного консультування підлітків

Ірина Вахоцька

Мета статті - розкрити особливості індивідуального психологічного консультування підлітків відповідно до закономірностей їхнього особистісного розвитку. психологічна допомога підліток консультування

Виклад основного матеріалу дослідження. Підлітковий вік - це період життя дитини від 11-ти до 15-16-ти років, що є умовно перехідним між дитинством та юністю. Вчені й досі не дійшли згоди щодо точних вікових меж цього періоду, який, на думку І. С. Кона характеризується максимальними диспропорціями щодо рівнів та темпів розвитку. Вчений звертає увагу на те, що загальні закономірності підліткового віку проявляються в індивідуальних варіаціях, які залежать не лише від середовища та умов виховання, які оточують підлітка, але й особливостей його організму та особистості взагалі [1].

Прояви суперечності самого вікового періоду та їхні причини пояснила та описала Л. Г. Терлецька. Вона зауважила, що у підлітків часто спостерігається неуважність та погіршення результатів навчальної діяльності. Хоча дитина підліткового віку здатна придумувати способи запам'ятовування нової інформації та висувати нові гіпотези, тобто свідомо керувати власними пам'яттю і мисленням, їй важко керувати своєю особистістю як цілим. Причинами цього є хронічна емоційна нестабільність, поява нових інтересів, а також те, що розумова діяльність підлітка, як і його поведінка, залежать від стану його мотиваційної сфери. Тобто, він уважний лише у випадку його особистої зацікавленості. Інтимні переживання підлітка пов'язані з пізнанням власних здібностей і можливостей, оцінкою його оточенням та формуванням власного образу “Я”. Також починає формуватися позиція дорослої людини. Аналіз своєї особистості - це засіб, який допомагає в організації стосунків та діяльності. Підліток починає порівнювати себе із людьми, що його оточують, однолітками, батьками та іншими дорослими, що надає йому можливість отримувати знання про особливості їхнього характеру та поведінки. У багатьох дітей підліткового віку рівень домагань вищий за реальні можливості, на підставі чого у них виникають хибні уявлення про несправедливе ставлення та оцінювання батьків або вчителів, що, у свою чергу, пов'язано з підвищеною чутливістю до оцінок інших [2].

На думку І. С. Булах, з метою реалізації підвищених вимог, що висуває до підлітка суспільство, його потреба самопізнання стає провідною і спрямована на раціоналізацію використання власних внутрішніх можливостей. Увага підлітка стає цілковито прикутою до власної особистості. Осмислення власних якостей відбувається у тій же послідовності, що і усвідомлення якостей іншого: спочатку виокремлюються зовнішні, фізичні характеристики, потім якості, пов'язані з виконанням певних видів діяльності, і останніми осмислюються особисті риси характеру та приховані властивості внутрішнього світу. Особистісне зростання підлітка - це процес самоусвідомлення та ціннісного ставлення до власного Я, що актуалізує нові рівні відкриття у самому собі моральних якостей і почуттів та провокує особистість до осмисленого переживання власних дій як вільних, відповідальних вчинків [3]. Усі зазначені особливості перебігу особистісного розвитку дитини підліткового віку психологу необхідно враховувати в процесі індивідуального консультування для його ефективного здійснення.

Психологічне консультування - це форма надання практичної психологічної допомоги на основі попереднього вивчення проблем, що турбують клієнтів, а також вивчення особистості клієнтів та їхніх взаємовідносин з оточуючими людьми. О. Я. Митник звертає увагу на особливості вирішення психолого-педагогічних проблем підлітків за допомогою психологічного консультування, до якого належать психологічна підтримка, оптимізація психічного стану й актуалізація власних психологічних ресурсів підлітка. По-перше, хоча вступ до підліткового віку зазвичай не передбачає входження дитини до нової групи, сама група стає іншою, що суттєво впливає на подальший розвиток особистості. По-друге, у зв'язку зі зміною особистості підлітка виникають типові конфлікти між ним і батьками, що пов'язані з неадекватною соціальною поведінкою, небажанням повідомляти подробиці власного життя, зниженням навчальної активності та погіршенням результатів навчання у школі, неадекватністю самооцінки тощо [4].

Індивідуальна допомога у формі психологічного консультування може здійснюватись за запитом самого підлітка, без ініціативи дорослих: батьків або вчителів. Типовими запитами у консультуванні дітей підліткового віку є: консультування щодо труднощів у навчанні і шкільній дезадаптації; консультування з питань подолання кризи підліткового віку; консультування щодо порушення міжособистісних відносин; консультування з проблем акцентуйованості характеру; консультування з розвитку самосвідомості підлітків тощо.

Консультування дітей підліткового віку переважно ґрунтується на застосуванні методів розмовної терапії, тобто саме розмова (а не гра, як у молодших школярів) є засобом для усунення порушень психологічного здоров'я. К. Роджерс виокремив важливі аспекти ефективних взаємин між підлітком та консультантом: повне прийняття підлітка, вміння консультанта проявляти емпатію і конгруентність [5].

Під час проведення індивідуального консультування з дитиною підліткового віку психолог почергово вирішує два основних завдання. Діагностичне завдання полягає у зборі та аналізі необхідної інформації для з'ясування причин виникнення проблемної ситуації. Терапевтичне завдання за мету має здійснення психологічної допомоги, що вимагає використання різноманітних спеціальних прийомів і технік залежно від змісту та складності діагностованої проблеми.

Орієнтовна схема консультації підлітків виглядає таким чином:

встановлення контакту;

робота з запитом: опис труднощів і бажаних змін у собі, конкретних людях, ситуації;

діагностична бесіда: пошук причин труднощів;

інтерпретація: словесно сформульована гіпотеза консультанта про можливі причини труднощів підлітка;

реорієнтація: спільне вироблення конструктивних способів подолання труднощів [4].

Основними умовами встановлення контакту з підлітком, на які звернула увагу Т. П. Гаврилова, є добровільність, конфіденційність та відповідальність. Підліток має бути впевненим, що зміст бесід з ним не стане відомим ні батькам, ні вчителям, ні однокласникам. Психологу важливо не лише взаємодіяти із підлітком із позиції прийняття останнього, причому незалежно від змісту повідомленої дитиною інформації або її поведінки, а й виявляти зацікавлене ставлення до неї, не припускаючи фамільярності, зарозумілості і демонстрації переваг [6]. Ю. А. Алєксєєва здійснила спробу виокремити основні стадії взаємодії щодо створення довірливих взаємин у роботі психолога-консультанта з підлітком:

накопичення згоди - нейтралізація негативних установок учня в процесі спілкування, проведення бесід на нейтральні та актуальні теми;

пошук спільних інтересів, часткове переключення на обговорення особистісних якостей вихованця;

взаємне прийняття для обговорення особистісних якостей (на цьому етапі переважно позитивних);

виявлення якостей, небезпечних для взаємодії;

індивідуальні взаємодії та взаємна адаптація партнерів;

узгоджена взаємодія - повне взаєморозуміння та довіра [7].

Для налагодження ефективної взаємодії із підлітком найбільш дієвим варіантом є не пряме повідомлення йому власної гіпотези, а опосередковане - з використанням методу “аналізу чужих проблем”, що дозволяє консультанту спиратися на активність самого підлітка, а підлітку - сформулювати проблему зрозумілою мовою і самому визначити глибину занурення у неї.

Особистісне зростання підлітків нерозривно пов'язане з засвоєнням моральних понять, розвитком моральних почуттів, посиленням відповідальності за себе та інших, підвищенням рівня саморегуляції, тому, консультуючи підлітків щодо особистісних проблем, психолог вирішує два важливих завдання: по-перше, з'ясовує, які ціннісно-нормативні установки переважають у взаєминах підлітка; по-друге, допомагає зрозуміти, наскільки його реальна поведінка відповідає загальнолюдським нормам.

В процесі індивідуального консультування підлітків психологу часто доводиться працювати з їхніми негативними переживаннями, зокрема, злістю і гнівом, а також гіпертрофованими почуттями провини і сорому, уточнюючи значущість, що перебуває в основі цих почуттів. Консультуючи дітей підліткового віку, психолог дає можливість їм вільно виявляти власні почуття, в процесі чого вони відчувають емоційне звільнення та починають усвідомлювати основні причини своїх проблемних життєвих ситуацій.

І. С. Булах пропонує у такому випадку використовувати такий метод, як рефреймінг, за допомогою якого психолог має змогу зменшити емоційну напруженість, що відбувається за рахунок зміни сприйняття підлітком тих проблем або ситуацій, які є джерелом наявних переживань. Цей метод дозволяє допомогти підліткам осмислити і переоцінити ситуацію або причину тієї чи іншої події. Зміна точки зору надає можливість дітям підліткового віку зрозуміти, як по-іншому реагувати на ситуацію і змінити або приглушити почуття та переживання, що супроводжують її. Сутність рефремінга полягає у тому, що підліткам пропонують ідентифікувати власні негативні переживання, думки або почуття, потім знайти у них щось позитивне і зосередитися на цьому, а надалі об'єднати позитивні та негативні переживання [8].

Однією з головних причин значної частини труднощів у підлітковому віці є відсутність навичок адекватної ситуації поведінки, тому метою консультативної роботи також є навчання підлітків новим формам адаптивної поведінки, які відсутні у їхньому поведінковому репертуарі. Завдання психологічної допомоги у таких випадках полягає у підвищенні рівня адаптивності до певних ситуацій взаємодії та спілкування із соціальним оточенням і предметним світом. Для розвитку соціальних навичок підлітків у практиці консультування широко використовується метод репетиції поведінки та програвання ролей.

Для розвитку почуття відповідальності вчені пропонують використовувати метод планування, який полягає у заохоченні підлітків до оцінювання власної поведінки, наданні допомоги у складанні плану власних дій для досягнення мети, з'ясуванні того, що допомагає і що заважає їм у пошуку альтернативних дій і виконанні плану. Психолог-консультант повинен пояснити підлітку, що план має бути чітким, простим, конкретним і реалістичним: що будеш робити, де, як, коли і навіщо. Для усвідомлення дитиною того, що вона несе відповідальність за власну поведінку, консультанту варто працювати з її “Я-висловлюваннями” [8].

Список використаної літератури