Результати емпіричного дослідження впливу батьківських стосунків на становлення особистості молодшого школяра

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕЗУЛЬТАТИ ЕМПІРИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ БАТЬКІВСЬКИХ СТОСУНКІВ НА СТАНОВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА

А. В. Пасічник

Сім'я є природним середовищем первинної соціалізації дитини, джерелом її матеріальної та емоційної підтримки, засобом збереження і передавання культурних цінностей від покоління до покоління. З перших днів появи дитини на світ сім'я покликана готувати її до життя та практичної діяльності, в домашніх умовах забезпечити розумну організацію її життя, допомогти засвоїти позитивний досвід старших поколінь, набути власного досвіду поведінки і діяльності.

Сьогодні сім'я переживає значні труднощі, що значною мірою зумовлено кризовими явищами, притаманними українському суспільству в цілому, що негативно позначаються на внутрішньо сімейній атмосфері, знижують дієвість виховної функції сім'ї, вносять далеко не завжди педагогічно виправдані зміни в її зміст, призводять до того, що сімейне виховання стає об'єктом критики з боку держави, яка вимагає підвищення відповідальності батьків за виховання дітей. Проблеми сімейного виховання завжди привертали увагу педагогічної науки, адже сім'я - один із найважливіших виховних інститутів, значення якого для особистості важко переоцінити. Е. Берджесс визначав сім'ю як „об'єднання взаємодіючих осіб”. Він розглядав сімейні ролі як динамічні, і вважав, що поведінка або реакції однієї людини в сімейній ролі можуть змінити зразки взаємодії членів сім'ї [1].

У роботах вітчизняних та зарубіжних психологів Ж. Бенвеню, Р. Бендлер, А. Болдуін, М. Боришевського, С. Броді, Г. Варги, Дж. Вікленд Дж. Гріндер,, Д. Джексон, Е. Ейдеміллера, О. Захарова, Дж. Левінгер, А. Лічко, О. Насонової, В. Сатір, А. Співаковської, В. Століна, О. Шарган, Дж. Уотсон, В. Юстицькиса та ін. описано особливості розвитку особистості дитини від стилю виховання в сім'ї, типів батьківського ставлення до дитини, родинного спілкування, характеру подружніх стосунків, особистісних якостей батьків.

Ставлення батьків до дитини має особливе значення під час вікових криз розвитку, зокрема, і протягом молодшого шкільного віку. Важливою характеристикою виховання є наявність стилю, притаманного батькам, певний характер взаємодії з дитиною. Молодший шкільний вік особливий період у соціалізації дитини, що визначається її новим соціальним статусом школяра. Правильне виховання дітей у початкових класах дуже важливе, тому що саме тут закладаються ті психічні якості, на основі яких і формується характер у підлітковому та юнацькому віці. Вступ до школи викликає в житті дитини певні труднощі, тому так важлива підтримка, допомога та адекватне ставлення батьків до дитини у даний період. Однак, деякі аспекти, що пов'язані зі складом сім'ї, станом її внутрішніх взаємин чи нерівними позиціями батьків у вихованні, можуть призводити до порушень у поведінці дітей і навіть до негативних явищ у розвитку їх психічного здоров'я.

Мета статті полягає у висвітленні результатів емпіричного дослідження впливу батьківських стосунків на становлення особистості молодшого школяра. молодший школяр тривожність дитина

Емпіричне дослідження впливу батьківських стосунків на становлення особистості молодшого школяра складалося з дослідження міжособистісних відносин у сім'ї, рівня задоволеності шлюбом, рівня тривожності та агресії у дитини, домінування вад особистого розвитку дитини; аналізу та інтерпретації результатів. Для проведення психодіагностичного дослідження молодших школярів було використано наступні стандартизовані методики: діагностика вад особистісного розвитку (ДВОР) З. Карпенко, методика дослідження рівня реактивної тривожності (шкала Дж. Тейлора), діагностика стану агресії (опитувальник Басса-Дарки). Для дослідження батьків молодших школярів було проведено діагностику міжособистісних відносин (модифікований варіант інтерперсональної діагностики Т. Лірі), тест- опитувальник „Задоволеність шлюбом” В. Століна, Т. Романової, Г. Бутенко [2, 3]. Дослідження проводилось у березні-квітні 2018 року в загальноосвітній школі I-III ступенів №8, м. Шепетівка. У дослідженні приймали участь учні третіх класів, у кількості 40 осіб, віком 8-9 років, а також їх батьки.

З метою виявлення недоліків та вад особистісного розвитку учнів було проведено діагностику за методикою З. Карпенко „ДВОР” (діагностика вад особистісного розвитку). Аналізувались такі вади, як тривожність, імпульсивність, агресивність, схильність до нечесної поведінки, асоціальність, замкнутість, невпевненість, екстернальність, естетична нечутливість. Результати діагностики представлено в таблиці 1.

Таблиця 1. Рівень вираженості вад особистісного розвитку

Отримані результати діагностики вад особистого розвитку показали:

26 (65%) осіб мають середній рівень тривожності, що свідчить про їхню високу здатність пережити психічно напружені стани, 14 (35%) осіб - низький, що свідчить про відсутність у них хвилювання;

8 (20%) осіб мають високий рівень імпульсивності, що свідчить про їхню високу схильність діяти за першим спонуканням, поводитися нестримано, 18 (45%) осіб - середній, що говорить про їх нетерплячість та нестриманість, 14 (35%) осіб - низький, що свідчить про відсутність у них імпульсивної поведінки;

28 (70%) осіб мають середній рівень агресивності, що свідчить про можливість заподіяння фізичної чи психічної шкоди іншій людині, 12 (30%) осіб - низький, що свідчить про відсутність у них агресивної поведінки;

4 (10%) осіб мають високий рівень схильності до нечесної поведінки, що свідчить про їх високу здатність свідомо стверджувати неправду або заперечувати те, що відповідає дійсності, 8 (20%) осіб - середній рівень, що свідчить про схильність до нечесної поведінки, 28 (70%) осіб - низький, що означає відсутність схильності цих дітей до нечесної поведінки;

12 (30%) осіб мають середній рівень асоціальності, що свідчить про їх ігнорування етичних норм, 28 (70%) осіб - низький, що свідчить про їх моральну повноцінність;

16 (40%) осіб мають середній рівень замкнутості, що означає порушення їх особистісного розвитку, 24 (60%) осіб - низький, що свідчить про їх товариськість та відкритість до спілкування з людьми;

4 (10%) осіб мають високий рівень невпевненості, що свідчить про їх занижену самооцінку, 28 (70%) осіб - середній, що також свідчить про невпевненість у собі, 8 (20%) осіб - низький, що характеризує їх, як впевнених у собі, рішучих та сміливих;

8 (20%) осіб мають високий рівень вираженості екстернальності, що свідчить про їх високий рівень невідповідальності за свої дії, 28 (70%) осіб - середній рівень, що свідчить про їх невпевненість у власних силах та перекладання відповідальності за результати своєї діяльності на інші обставини, 4 (10%) осіб - низький рівень, що показує наявність в них інтернальності, тобто схильності до відповідальності за свої дії як результату особистісного вибору;

5 (12,5%) осіб мають високий рівень естетичної нечутливості, що говорить про відсутність емоційного відгуку в сприйманні об'єктів, яким притаманна естетична чи художня цінність, 23 (57,5%) осіб - середній рівень, що також свідчить про негармонійний духовний розвиток дитини, 12 (30%) - низький, що свідчить про їх естетичну вихованість.

В загальному, відповідно анкетних даних, було встановлено, що 29 (72,5%) учнів третіх класів має високий рівень вираженості негативних якостей (імпульсивність, схильність до нечесної поведінки, невпевненість, екстернальність, естетична нечутливість), тобто хоча б один недолік був високого рівня.

Для виміру загального рівня тривожності, побоювання (страху) був використаний опитувальник Дж. Тейлора. Результати діагностики представлено в таблиці 2.

Таблиця 2. Результати дослідження рівня тривожності