Взаємозв’язок рівнів тривожності та акцентуацій характеру підлітків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара

Кафедра соціальної психології і психології управління

Взаємозв'язок рівнів тривожності та акцентуацій характеру підлітків

викладач Гаркуша І.В.

студентка Батаєва К.Ю.

Анотація

У статті досліджено психологічні особливості підліткового віку. Висвітлено питання стосовно особливостей прояву тривожності підлітками. Розглянуто основні поняття та типологія акцентуацій характеру підлітків. Встановлено фактори взаємозв'язку рівнів тривожності та акцентуацій підлітків. Проаналізовано результати емпіричного дослідження.

Ключові слова: рівні тривожності, акцентуація характеру, підліток.

Аннотация

В статье изучены психологические особенности подросткового возраста. Освещён вопрос относительно особенностей проявления тревожности у подростков. Рассмотрены основные понятия и типология акцентуаций характера подростков. Определены факторы взаимосвязи уровней тревожности и акцентуаций характера. Результаты эмпиричного исследования обработаны и представлены в обобщенном виде.

Ключевые слова: уровни тревожности, акцентуации характера, подросток.

Annotation

Psychological features of juvenile age are analyzed in the article. The author deals with question concerning peculiarities of anxiety demonstration among teenagers. Main notions and typology of teenagers' character accentuations are examined. The author also determines factors of interrelation between anxiety levels and teenager's accentuations based on results of author's empirical research.

Key words: anxiety levels, character accentuation, teenager.

Постановка проблеми. На сьогоднішній день питання стосовно взаємозв'язку тривожності та акцентуацій характеру підлітків є не достатньо вивченим і апробованим. Слід розуміти, що підлітковий вік є одним з найголовніших етапів життя людини. В ньому багато джерел і починань всього подальшого становлення особистості. Підлітковий вік багатий переживаннями, труднощами та кризами. У цей період закладаються стійкі форми поведінки, риси характеру, способи емоційного реагування; це пора досягнень, стрімкого нарощування знань, умінь, становлення «Я», набуття нової соціальної позиції. В той же час, підлітковий вік є періодом виникнення почуття тривожності та психологічного дискомфорту. Простежуючи феномен взаємозв'язку акцентуацій характеру та рівнів тривожності, слід усвідомлювати його важливий вплив на формування особистості.

Мета нашого дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та емпіричному дослідженні особливостей взаємозв'язку рівнів тривожності та акцентуацій характеру підлітків. Об'єктом дослідження є підлітки як носії характеристик акцентуацій характеру, а предметом - особливості взаємозв'язку акцентуацій характеру та рівнів тривожності. Концептуальна гіпотеза полягає в тому, що існують певні особливості взаємозв'язку рівнів тривожності та акцентуацій характеру. Емпіричні гіпотези: 1) Існує взаємозв'язок між високим рівнем особистісної тривожності та такими типами акцентуацій характеру як: емоційний (емотивний), тривожний, дистимічний. 2) Не існує зв'язоку між високим рівнем особистісної тривожності та гіпертимною акцентуацією характеру.

Оцінка місця підліткового періоду в загальному процесі онтогенезу ніколи не була однозначною. К.Конрад називає підлітковий вік, який характеризується бурхливими емоційними проявами, циклоїдним періодом. К. Левін розглядає підлітковий період як соціально-психологічне явище, зв'язує психічний розвиток особистості підлітка зі зміною його соціальної позиції [6,с.231]. З.Фрейд звертав увагу на біологічну детермінанту розвитку. Підлітковий вік характеризував обов'язковою віковою кризою. Це зумовлено статевим дозріванням. Підліткову кризу уникнути не можливо, оскільки спроби особистості інтегрувати нові сексуальні імпульси призводять до внутрішніх переворотів [10].

У підлітковому віці відбуваються кардинальні зміни організму дитини на шляху до біологічної зрілості. Ці зміни зумовлюються насамперед статевим дозріванням. Активізація діяльності гіпофізу спричиняє інтенсивний фізичний і фізіологічний розвиток. У підлітків може з'являтися протест проти таких змін зовнішності та формуватися гіпертрофований образ фізичного «Я». Перебудова нейрогуморальних співвідношень стає основою загальної неврівноваженості підлітка, вразливості, роздратованості [11, с.201].

Основні новоутворення: почуття дорослості, потреба в самореалізації та суспільному визнанні, прагнення до самоствердження, самосвідомість набуває морального характеру, вміння підпорядковуватись нормам колективного життя. Основні протиріччя: прагнення бути дорослим і, разом з тим, відсутність соціального досвіду; відмінності між фізичною і соціальною зрілістю підлітка.

Ще одним аспектом, який потребує уваги в контексті обговорення психологічних особливостей підліткового віку, є розгляд закономірностей прояву тривожності підлітками. Емоції і почуття є відображенням реальної дійсності у формі переживань. Різні форми переживань в сукупності формують емоційну сферу особистості. Класифікація емоцій, яку запропонував К.Ізарт, виділяє фундаментальні та похідні емоції. До фундаментальний відносяться: радість, гнів, огида, страх [1]. Тривожність складається із домінантної емоції страху та її взаємодії з однією або кількома фундаментальними емоціями.

Тривожність - психічний стан емоційної напруги, настороженості, хвилювання, душевного дискомфорту, підвищеної вразливості при ускладненнях, загостреного почуття провини і недооцінювання себе у ситуаціях очікування, невизначеності або передчуття неясної загрози значущій рівновазі особистості (З.Фрейд, Р.Кеттел, Д.Міллер) [12,с.209].

Тривожність дітей -- це типова проблема, з якою звертаються батьки до психолога чи психотерапевта. Особливу увагу ця проблема привертає тому, що комплексно знижує якість життєдіяльності дітей, формує складні вторинні симптоматичні утворення -- заїкування, тики, порушення сну, енурез тощо. Тривожність іноді важко розпізнати. Трапляється так, що діти з високою тривожністю вважаються слухняними, безпроблемними для батьків та вчителів, але все ж страждають на складні невротичні комплекси, які з часом набувають хронічного характеру. На противагу цьому, у практиці шкільного життя трапляються і діти з поганою поведінкою, некеровані, неуважні, нахабні [7,с.149].

Описуючи психологічний рівень проявів тривожності, виділяють її емоційний, поведінковий та когнітивний компоненти. Емоційний компонент характеризується індивідуальною комбінацією різноманітних переживань. Поведінковий компонент проявляється двома типами реакцій - пригніченням, збудженням. Когнітивний компонент охоплює мотиваційну та комунікативну сферу, стосується самооцінки, самоусвідомлення особистості. Існує два різновиди тривожності: стійка та загальна. До основних форм тривожності відносять: відкриту та приховану.

Певний рівень тривожності необхідний для мотивації -- це дозволяє передбачати наслідки власної діяльності, активуватися, докладати вольових зусиль. Вплив тривожності на самооцінку, у більшості підлітків, оцінюють як негативний. Зокрема, О. К. Лютова, Г. Б. Моніна говорять про те, що тривожність сприяє заниженню самооцінки у дітей. Разом з тим компенсаторні механізми психіки тривожних підлітків можуть сприяти формуванню у них надмірно завищеної самооцінки. Г. Салліван визначає, що збільшення тривожності призводить до послаблення самоусвідомлення [4].

К. Хорні у своєму дослідженні виявила, що дуже часто тривожність або не усвідомлюється до кінця, або не усвідомлюється взагалі. Вона це пов'язує з тим, що тривожності притаманна ірраціональність, яка не допускається цензурою на свідомий рівень. Тому люди прагнуть ухилятися від тривожних переживань використовуючи захисні механізми: заперечення, вживання наркотичних речовин, уникання глибоких переживань, думок. Позитивна роль тривожних переживань у процесі самоосмислення теж є, вона активує процеси рефлексії людини [13, с.122].

Емоційне життя підлітка визначається його відносинами з однолітками. Чим ширше коло значущих відносин, тим більше ситуацій, які можуть викликати тривогу. Однією з частих причин тривожності є завищені вимоги до дитини, догматична система виховання, яка не враховує власну активність дитини, її здібності, інтереси та схильності.

Такі вчені, як Е.Шпрангер, С.Холл, Л.Виготський, А.Бодальов, Д.Фельдштейн -- усі дослідники психології підлітків визнають велике значення, що має у цьому віці спілкування. Стосунки з товаришами перебувають у центрі життя підлітка, багато в чому визначаючи решту аспектів його поведінки й діяльності [9]. У багатьох підлітків виявляється фрустрованою потреба «бути значущим в очах однолітків», що призводить до переживань, завищеної тривожності, чи акцентуації певних рис характеру. Отже, ще одним аспектом, який потребує уваги в контексті обговорення поняття тривожності в підлітковому віці, є розгляд акцентуацій характеру підлітків. підлітковий тривожність акцентуація психологічний

Акцентуація характеру (лат.accentus - наголос) -- надмірне вираження окремих рис характеру та їх поєднань, яке є крайнім варіантом норми і межує із психопатією [5]. Акцентуація характеру може проявлятися по-різному і різною мірою відповідати прийнятим у суспільстві моральним нормам. Якщо реальна поведінка підлітка перебуває у конфлікті з цими нормами, є всі підстави вважати його важковиховуваним.

Типології акцентуацій характеру ґрунтуються на клінічному (психіатричному) і психологічному підходах. Клінічний підхід передбачає гіпертимний, циклоїдний, лабільний, астено-невротичний, сенситивний, психастенічний, шизоїдний, епілептоїдний, істероїдний, нестійкий та конформний типи акцентуацій характеру (типологія А.Е.Лічка) [3]; психологічний -- гіпертимний, дистимічний, циклоїдний, емотивний, демонстративний, збудливий, застрягаючий, тривожно-педантичний, тривожний, екзальтований (лабільний), інтровертований, екстравертований (типологія К. Леонгарда) [2].

А.Е. Лічко надає поняття акцентуацій -- це надмірне посилення окремих рис характеру, при яких спостерігаються не виходячи за межі норми відхилення у психології і поведінці людини, які межують з патологією. Такі акцентуації як тимчасовий стан психіки частіш за всього спостерігається саме у підлітковому і ранньому юнацькому віці. В процесі зростання дитини-підлітка особливості її характеру, які з'явились в дитинстві, втрачають свою гостроту, але з віком знову можуть загострюватися. Акцентуація з неявними проявами, на відміну від явних, потрібно вважати звичайним варіантом норми. Як вважає німецький психіатр К. Леонгард, у 20-50% людей деякі риси характеру на стільки загострені (акцентуйовані), що за певних обставин можуть привести до однотипових конфліктів і нервових вибухів. Акцентуації характеру частенько зустрічаються саме у підлітків (50-80%). Акцентуація характеру за К. Леонгардом -- це перебільшений розвиток окремих рис характеру в шкоду іншим, в результаті чого погіршується взаємодія з оточуючими людьми [8,с.83]. Акцентуації характеру мають безпосередній зв'язок з проявами тривожності. В свою чергу, не кожна акцентуація характеризується наявністю тривожності.

Аналізуючи класифікацію акцентуацій характеру за типологією К. Леонгарда слід виокремити типи акцентуацій, котрим властивий високий рівень тривожності:

- тривожний (психостенічний) -- понижений настрій, побоювання за себе, близьких, невпевненість у собі, крайня нерішучість, довго переживає невдачу, сумнівається у своїх діях;

- тривожно-педантичний -- є нерішучими, схильними до роздумів, самоаналізу, тривожної підозрілості;

- емотивний (емоційний) -- надмірна чутливість, вразливість, глибоко переживає найменші неприємності, надмірно чутливий до критики, часто похмурий настрій;

-дистимічний -- постійно понижений настрій, зажура (сум), замкнутість, небагатослівність, песимістичність, тривожність;

- застрягаючий - «застрягає» на своїх почуттях, думках, не може забути образи, схильність до затяжної непогодженості, тривожності, в конфліктах частіше активний [2].

До акцентуацій з помірним або низьким рівнем тривожності слід віднести: гіпертимний (гіперактивний) тип, демонстративний, збудливий, екзальтований (лабільний) та циклоїдний.

Тривожність є чинником, який впливає на поведінку людини. Тривожність часто маскується під поведінкові прояви інші проблеми, такі як агресивність, залежність і схильність до підпорядкування, брехливість, лінь, помилкова гіперактивність, зануренням у хворобу тощо. Всі ці закономірності зумовлені, в першу чергу, індивідуальними особливостями особистості підлітка та домінуванням у нього певної акцентуації характеру.

У нашому емпіричному досліджуванні приймали участь 40 осіб (17 дівчат, 23 хлопці). Вік досліджуваних коливається від 12 до 15 років. Досліджуванні навчаються в комунальному закладі освіти Дзержинівській середній загальноосвітній школі №1. Дана вибірка є найбільш підходящою, адже зазначенні межі підліткового віку ілюструють найяскравіші характеристики цього періоду. Для проведення емпіричного дослідження специфіки взаємозв'язку рівнів тривожності та акцентуацій характеру підлітків були обрані наступні методики: «Оцінки тривожності» (Ч. Д. Спілбергера, Ю.Л. Ханіна); «Характерологічний опитувальник» Шмішека, який використовується для діагностики типу акцентуацій характеру особистості.

За методикою виявлення тривожності (Ч.Спілбергера, Ю.Ханіна) отримані наступні результати. Проаналізувавши отримані дані, можна наочно зобразити кількість представників кожного рівня тривожності в процентному співвідношенні (рис.1)

Рисунок 1. Відсоткова доля рівнів ситуативної та особистісної тривожності підлітків.

Як видно з рисунку (1), 30% досліджуваних мають високий рівень особистісної тривожності, даний стан характеризується емоційною напругою, настороженістю, хвилюванням, душевним дискомфортом, підвищеною вразливістю. 65% досліджуваних мають середній показник особистісної тривожності, даний стан характеризується помірним проявом тривожності. Для 5% характерна наявність низької особистісної тривожності, що проявляється або в повній відсутності напруги, дискомфорту, хвилювань та вразливості або, навпаки, є проявом компенсації та бажанням приховати тривожність, слід припустити, що низький показник тривожності може буди проявом захисного механізму. У досліджуваних не простежується наявність високого показника ситуативної тривожності. 10% під час дослідження мали середній показник ситуативної тривожності, а 90% низький, це свідчить про те, що діти комфортно відчували себе під час проходження запропонованих методик.

За методикою «Характерологічний опитувальник» Шмішека виявлено, що 32 із 40 підлітків мають одну ярко виражену акцентуацію характеру, решта 8 чоловік мають по 2 - 4 акцентуації з однаковими балами. Тобто 80% підлітків мають одну ярко виражену акцентуацію, а 20% декілька.

Домінуючою серед підліткового віку виявляється гіпертимна акцентуація характеру, вона простежується у 52,5%, друге місце займає екзальтований тип - 12,5%, третє - демонстративний тип 5%. На четвертому місці дистимічний, циклотимний, емоційний та педантичний типи по - 2,5%; тривожний, застрягаючий та збудливий типи акцентуацій характеру простежуються не в чистому виді, а сумісно з іншими. Проаналізувавши отримані дані, можна наочно зобразити кількість представників з певною акцентуацією характеру в процентному співвідношенні (рис.2)

Рисунок 2. Відсоткова доля кількості акцентуацій характеру підлітків, які ярко виражені.

Для аналізу специфіки взаємозв'язку рівнів тривожності та акцентуації характеру у представників нашої вибірки досліджуваних був використаний коефіцієнт кореляції р-Спірмена. Були підраховані кореляційні зв'язки шкал за методикою діагностики рівня тривожності Ч. Спілбергера, Ю. Ханіна, зі шкалами методики виявлення акцентуацій характеру Г.Шмішека, які представлені в таблиці 3.

Таблиця 3. Кореляційний аналіз між шкалами методики (Ч. Спілбергера, Ю. Ханіна) та методики (Г.Шмішека).

Примітка. * - Корреляція значима на рівні р ? 0.05

При проведені аналізу взаємозв'язку ситуативної (реактивної) тривожності з акцентуаціями характеру виявлено, що не існує позитивної кореляції між цими показниками. Значима позитивна кореляція була виявлена між особистісною тривожністю та дистимічною акцентуацією (0,336*). Для підлітків з дистимічною акцентуацією характеру властива особистісна тривожність. Через це їм характерний постійно поганий настрій, зажура, сум, замкнутість, небагатослівність, песимістичність, тривожність. При аналізі зв'язку особистісної тривожності та емотивної (емоційної) акцентуації, також була виявлена значима позитивна кореляція (0,322*). Це може пояснюватися тим, що підліткам з емотивною акцентуацією властива: надмірна чутливість, вразливість, глибоке переживання найменших неприємностей, похмурий настрій. Значима позитивна кореляція була виявлена також між особистісною тривожністю та тривожним типом акцентуації характеру (0,364*). Це підтверджується теоретично і свідчить про те, що підліткам з тривожною (психастенічною) акцентуацією характерні: понижений настрій, побоювання за себе, близьких, невпевненість у собі.

Висновки

В даній роботі була досліджена специфіка взаємозв'язку рівнів тривожності та акцентуацій характеру підлітків. Вивчення та аналіз літературних джерел із зазначеної проблеми, досвіду її вирішення дали змогу зробити наступні висновки і узагальнення. Дослідження акцентуацій характеру, в порівняні з тривожністю, почали нещодавно, а саме в ХХ столітті такі вчені як К.Леонгард та А.Е.Лічко. Внаслідок цього проблема зв'язку рівнів тривожності з акцентуаціями характеру на сьогодні є маловивченою. Але існує необхідність дослідження даної проблематики, тому що наявність тривожності є характерною для багатьох акцентуацій. Дані, отримані в ході емпіричного дослідження, повністю підтвердили гіпотези висунуті нами на початку дослідження. Проведені в даній роботі теоретичний аналіз та емпіричне дослідження можуть бути використані в роботі шкільного психолога та при консультації батьків та вчителів підлітків. Тому що дорослі повинні розуміти та усвідомлювати закономірності розвитку підлітків, прояви їхньої тривожності та акцентуацій характеру. Адже підлітковий вік однин з найголовніших етапів життя людини. Цей вік характеризується нестабільністю. Підлітковий вік є першим перехідним періодом від дитинства до зрілості. Якісні зміни, що відбуваються в інтелектуальній та емоційній сферах особистості підлітка (інтенсивний, нерівномірний розвиток і ріст організму, особистісні новоутворення та ін.) породжують новий рівень його самосвідомості, потреби у самоствердженні, рівноправному і довірливому спілкуванні з однолітками і дорослими. Усе це є підставою для виокремлення підлітків в особливу соціально-психологічну, демографічну групу з характерними для неї настановами, цінностями, нормами. Існує необхідність подальшого розвитку обраної проблематики. Доцільним є вивчення взаємозв'язку акцентуації характеру з різними проявами та видами тривожності, наприклад відкритою чи прихованою, або з кожним компонентом психологічної тривожності: емоційним, поведінковим, когнітивним. Важливим у перспективі подальшого дослідження є також розширення вибірки досліджуваних та врахування їхньої гендерної приналежності.

Література

1. Габдрева Г.Ш. Основные аспекты проблемы тревожности в психологии/ Г.Ш.Габдрева - М.: Тонус, 2000. - 213с.

2. Леонгард К. Акцентуированная личность / К. Леонгард. - Ростов н Д.: Феникс, 2000 - 315 с.

3. Личко А.Е. Психопатии и акцентуации характера у подростков / А.Е. Личко. - М.:Просвещение, 1993. - 294с.

4. Лютова Е.К. Шпаргалка для взрослых: Психокоррекционная работа с гиперактивными, агрессивными, тревожными и аутичными детьми /Е.К. Лютова, Г.Б. Монина. - М., 2000 г. - 61с.

5. Мещеряков Б.Д. Большой психологический словарь: слов.психол. терминов / Б.Д. Мещеряков, Е.С. Зинченко. - М.: АСТ - Пресс, 2005. - 456 с.

6. Павелків Р. В. Вікова психологія: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл./ Р. В. Павелків, О. П. Цигипало. - К. : Академвидав, 2008. - 432 с.

7. Прихожан А.М. Тревожность у детей и подростков: психологическая природа и возрастная динамика / А.М. Прихожан. -- М.; Воронеж, 2000. -- 304 с.

8. Психологія: Навч. пос. / О.В.Винославська, О.А. Бреусенко-Кузнецов, В.А. Злинов та ін./ За наук. Ред.. О.В. Винославської. - К.: Фірма «ІНКОС», 2005. -342с.

9. Психология современного подростка: под ред. Д.И.Фельдштейна. - М.: Феникс, 1996. - 213с.

10. _Самошкіна Л. М. Вікова психологія: Навчальний наочний посібник з мультимедійним курсом / Під ред. чл.-кор. АПН України, професора Е. Л. Носенко. - Д.: Вид-во ДНУ, 2006. - 248 с.

11. _Сапин М.Р. Анатомия и физиология детей и подростков. Учебн. пос. / М.Р. Сапин, З.Г.Брыксина.- СПб.: Питер, 2002. - 316 с.

12. _Столяренко Л.Д. Основы психологии / Л.Д. Столяренко. - Ростов-на-Дону.: «Феникс», 2000. - 672 с.

13. _Хорни К. Тревожность: Собр. Соч.: в 3 т. / К. Хорни. - М.: Смысл, 1997. - 280с.

Размещено на Allbest.ru