Життєва криза: детермінанти та прояви

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЖИТТЄВА КРИЗА: ДЕТЕРМІНАНТИ ТА ПРОЯВИ

В статье анализируется феноменология, концепции и проявления жизненных кризисов. Отмечается, что в психологической науке кризис рассматривается как вид трудной жизненной ситуации или как кризисная ситуация и изучается в совокупности событий, переживаний, отношений, поведения та реабилитации. Жизненный кризис образуют как реальные обстоятельства жизни, так и их восприятия и переживания личностью. Обозначено, что сейчас не существует общепринятой классификации жизненных кризисов. В психологических исследованиях выделяются их различные виды: возрастные, экзистенциальные, жизненные, биографические, духовные, личностные, психологические и др.

Ключевые слова: кризис, стресс, фрустрация, конфликт, микро-кризис, мерцающий кризис, кризис первого рода, кризис второго рода.

Актуaльность дослідження. Особливості сучасної соціальної реальності, що проявляються у високому темпі та масштабності соціально-політичних та економічних змін, соціальній нестабільності та протиріччях, негативних тенденціях розвитку суспільства (безробіття, злочинність, наркоманія тощо), вимагають від особистості гнучкості, високого рівня вмінь саморегуляції, саморозвитку та самодопомоги, що необхідні у подоланні виникаючих життєвих випробовувань.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Криза - це стан, який виник внаслідок накопичення нерозв'язаних життєво важливих проблем, суперечностей або подій, що призвели до втрати сенсу попереднього стилю життя, поведінки й діяльності. З функціонального погляду, криза - це накопичення у психіці негативного психоенергетичного потенціалу, який значно переважає над позитивним та домінує у психіці [Амбрумова, 1985].

В психологічній науці життєва криза розглядається як різновид складної життєвої ситуації або як кризова ситуація і вивчається у площині подій, переживань, відносин, поведінки та реабілітації. В процесі вивчення проблеми життєвої кризи були введені такі поняття, як «особистісна криза», «психологічна криза» [Амбрумова, 1985], «мотиваційна криза» [Файзулаев, 1989], «психодуховна криза» [Гроф, 2003], «екзистенціальний вакуум» [Франкл, 1990], «біографічна криза» [Ахмеров, 1993], «криза професійного становлення» та ряд інших.

Як психологічний феномен життєва криза розглядається: 1) як соціально-психологічна ситуація; 2) як особливий стан, що має свої суб'єктивні та об'єктивні характеристики; 3) процес переживання. На думку одних дослідників - поняття «криза» в житті людини одночасно означає як ненадійну ситуацію, так і потенційну можливість піднятися на більш високий рівень буття [Анциферова, 1994], [Ахмеров, 1993], [Василюк, 1995] та ін.

Виклад основного матеріалу. Вікові кризи (кризи розвитку) - особливі, відносно нетривалі у часі (до одного року) періоди онтогенезу, що характеризуються різкими психологічними змінами. На відміну від криз невротичного чи травматичного характеру вікові кризи відносяться до нормативних процесів, що необхідні для нормального, поступального ходу особистісного розвитку. Вікові кризи можуть виникати при переході людини від одного вікового періоду до іншого й пов'язані з системними якісними перетвореннями у сфері її соціальних відносин, діяльності та свідомості. Форма, тривалість та гострота протікання криз може помітно відрізнятися в залежності від індивідуально-типологічних особливостей дитини, соціальних та мікросоціальних умов, особливостей виховання у сім'ї тощо. Для періодів вікових криз в дитинстві характерні процеси переходу до нового типу взаємовідносин дітей з дорослими, при котрому враховуються нові, зрослі можливості дитини, зміна «соціальної ситуації розвитку», зміна діяльності, перебудова всієї структури свідомості дитини (Л.С. Виготський, О.М. Леонтьєв, Д.Б. Ельконін та ін.). Процеси переходу на нову вікову ступінь пов'язані з розв'язанням нерідко досить гострих суперечностей між вже існуючими формами взаємодії з оточуючими людьми, з одного боку, і зісвоїми зрослими фізичними та психологічними можливостями та рівнем домагань, з іншого.

Категорія «психологічної кризи» - одна з основних категорій концепції соціально-психологічної дезадаптації, розробленої А.Г. Амбрумовою [Амбрумова, 1985]. Сутністю психологічної кризи є дисбаланс конструктивних і руйнівних тенденцій і форм психічної діяльності. Психологічна криза викликається фрустрацією найважливіших потреб індивідуума та його специфічною особистісною реакцією на цю фрустрацію. Така реакція носить ситуативний характер,є модусом поведінки особистостіі визначається позицією, яку займає ця особистість, виходячи з власної (що складається на цей момент) концепції даної ситуaцiї. Виникнення психологічної кризи пов'язaно з кiлькомa етaпaми: 1) фрустрaцiя нaйвaжливiших потреб iндивiдуумa; 2) ситуaцiя мікро-конфлікту; 3) психологiчнa кризa; 4) ситуаційна реакція як відповідь на конфліктне ситуаційне навантаження.

Ф.Ю. Вaсилюк визнaчaє поняття «криза» як поворотний пункт життєвого шляху, що виникає в ситуації неможливості реалізації життєвого зaмислу, що вже склaвся. Причиною кризи може бути як конкретна подія чи ситуація в житті особистості, так і загострення існуючих (або виникаючих) особистісних протиріч. В цілому ж життєва криза, в розумінні Ф. Ю. Василюка, - це складний і багатовимірний стан, який мобілізує творчий потенціал особистості, захоплюючи при цьому різні підструктури організму. Це знaходить своє відображення в різноманітних емоційних і функціональних станах. Процес розгортання життєвої кризи має наступну послідовність - стрес, фрустрація, конфлікт, криза [Василюк, 1995].

Ф.Ю. Василюк вирізняє в свої працях кілька видів кризи.

Криза першого роду - може серйозно ускладнити реалізацію життєвого замислу, однак ще зберігається можливість відновлення перервaного кризою ходу життя. З цього випробування людина може вийти зберігши в існуючому вигляді свій життєвий замисел й задовольнивши свою само-тотожність.

Криза другого роду (власне криза) - робить реалізацію життєвого замислу неможливою. Результат переживання цієї неможливості - модифікація самої особистості, переродження її, прийняття нових планів життя, цінностей, життєвої стратегії та обрaзу «Я».

«Мікро-криза» - це відчуття глобальної утрати смислу, гіркої самотності, безнадійностііснування; загострюються старі, давно пережиті образи, «комплекси», розчaрувaння, стрaхи. Тaкa криза не має зазвичай явного, локалізованого, буттєвого джерела. По болючості мікро-криза може не поступатися кризі, проте зазвичай є нетривалою, іноді лише кілька хвилин, на відміну від кризи, тривaлiсть якої може вимiрювaтися нaвiть місяцями.

«Мерехтлива криза» - маятникові рухи «зісковзування» в інший світ. Ф. Ю. Василюк називає дві причини виникнення такого різновиду криз: 1) загальне психосоматичне ослаблення призводить до посилення інфантильних механізмів; 2) стaн кризи, викличний об'єктивно вaжкими подіями, може змінюватися відчуттям безтурботності або байдужості, тобто виникає тимчасове захисне «зісковзування» до інфантильних станів.

В цілому ж життєва криза в розумінні Ф.Ю. Василюка - це складний і багатовимірний стан, який мобілізує творчий потенціал особистості, захоплюючи при цьому різні підструктури організму. Це знаходить своє відображення в різноманітних емоційних і функціональних станах [Василюк, 1995].

Р.А. Ахмеров запропонував модель біографічних криз особистості [Ахмеров, 1993]. Розглядаючи життєву кризу в контексті життєвого шляху особистості, автор зазначає, що криза - це феномен внутрішнього світу людини, який проявляється в різних формах переживання індивідом непродуктивності свого життєвого шляху. Автор вважає, що основна причина виникнення життєвої кризи - це неоптимальна життєва програма особистості. Типологія біографічних (життєвих) криз містить 7 типів, які є поєднанням трьох основних видів - кризи нереалізованості, спустошеності та безперспективності.

Предметом окремого вивчення стали духовні кризи та особливості їх подолання. Духовна криза може розпочатися з будь-яких сильних емоційних переживань (смерть близької людини, розлучення, втрата значущих стосунків тощо), котрі нагадують про тендітність людського життя. С. Гроф і К. Гроф відзначають цілющий потенціал духовних криз, котрі часто є природними стадіями духовного розкриття. Вони визнають подвійну природу духовної кризи, котра призводить до небезпеки і потребує психотерапії, або ж до можливості саморозкриття, котра має своїм результатом емоційне і психосоматичне зцілення, глибокі позитивні зміни особистості і розв'язання багатьох життєвих проблем [Гроф, 2003].

Т.М. Титаренко життєву кризу визначає як тривалий внутрішній конфлікт з приводу життя в цілому, його сенсу, головних цілей та шляхів їх досягнення. Кризи, що їх переживає кожна особистість, бувають нормальними або анормальними [Титаренко, 1998]. Нормальна криза - це перехід від одного вікового етапу до іншого. А нормальна або життєва криза виникає у складних життєвих умовах, коли людина переживає події, що раптово змінюють її долю. Такі події можуть відбуватися у родинному, професійному, особистому житті. Життєва криза може бути різної глибини: поверхнева, середня та глибока. Залежно від типу особистості, від так званого радикалу, енергетичних ресурсів, минулого досвіду, конкретної життєвої ситуації, форми переживань життєвої кризи можуть бути досить різноманітними [Титаренко, 1998].

Однією з обов'язкових умов життєвої кризи є «подія, яка її викликає» - така дезадаптуюча зміна в соціальному середовищі, яка призводить до зміни очікувань індивіда щодо його особистості й відносин з оточуючим світом («кризова ситуація»). Психологічна криза є функцією події, що її викликає, й специфічної особистісної схильності, вразливості по відношенню щодо певної події. Таку предиспозицію особистості визначають особливості емоційної реактивності, характеристики самооцінки й самоприйняття, система цінностей, структура соціалізації й інтерперсональних контактів. Слід також враховувати специфіку когнітивної організації, що відповідає за сприйняття ситуації в неадаптивному стилі [Амбрумова, 1985], [Асеев, 1981], [Ахмеров, 1993], [Л. Ф. Бурлaчук, О.Ю. Коржовa 1998], [Василюк, 1995].

Подія, що викликає життєву кризу, суб'єктивно сприймається як утрата, провал, неуспіх, причому слід враховувати, що для людини важливими є не утрата чи провал самі по собі, а їхній особистісний смисл: те, що представляє, наприклад, утрату для одного, може здаватися цілком ординарним і природним для іншого. Компонентом психологічної кризи є також уявлення про безвихідність ситуації, неможливість розв'язання конфлікту, що виникає внаслідок відсутностіінформації, необхідної для розв'язання проблеми. Іноді це дефіцит реальний, об'єктивний (у випадку особливо складної ситуації), в інших випадках - уявний, пов'язаний з особливостями психічної діяльності суб'єкта [Анцыферова, 1994].

Крім того, на думку Г. Перрі [Фонтана, 1995], характерними особливостями життєвої кризи є: почуття неконтрольованості того, що відбувається; несподіваність того, що відбувається; порушення звичного ходу життя; невизначеність майбутнього; тривале страждання (від 2 до 6 тижнів); переживання горя; почуття втрати, небезпеки або приниження.

Проте життєва криза може закінчитися на будь-якій зі стадій, якщо небезпека щезне чи знайдеться рішення. Фази кризи по-різному «проходяться» окремими людьми. При цьому використовуються різні способи виходу з кризової ситуації: метод проб і помилок, переоцінка цінностей, захисні реакції та ін. Також зазначається, що різні «типові» життєві кризи (смерть близької людини, тяжке захворювання, відокремлення від сім'ї, батьків, друзів, різкі зміни соціального статусу тощо) характеризуються своїми, лише їм притаманними ознаками [Фонтана, 1995].

Наслідки життєвої кризи можуть бути різними. Може відбутися фіксація неадекватних способів адаптації, що ще більше ускладнює становище індивіда й збільшує ризик виникнення нової кризи і ще більш несприятливих наслідків у майбутньому (навіть до спроб здійснення суїциду, або патологічної дезадаптації індивіда) [Анцыферова,1994], [Амбрумова, 1985], [Бурлачук, 1998] та ін.

Однак результатом кризи може стати й збагачення ресурсів особистості, вироблення, на додачу до вже існуючих звичних способів реагування на критичні ситуації нових, більш ефективних прийомів. Тобто, життєва криза одночасно містить як загрозу для особистості, так і можливість для її зростання [Анцыферова, 1994], [Ахмеров, 1993], [Василюк,1995], [Гроф, 2003], [Титаренко, 1998].

Висновок. Таким чином, можна зазначити, що в психологічній науці життєва криза розглядається як вид складної життєвої ситуації або як кризова ситуація, котра може виникнути на будь-якому етапі життєвого шляху особистостіі визначається у сукупності подій, переживань, відносин, особливостей поведінки та реабілітації.

Життєву кризу утворюють як реальні обставини життя, так і їх сприймання та переживання особистістю. Сприймання проблеми, що виникла, як життєвої кризи необхідно розглядати в суб'єктивній ієрархії значущих переживань, оскільки фактор значущості опосередковує будь-який зовнішній вплив, що сприймається особистістю.

Список літератури

1. Амбрумова А. Г. Анализ состояний психологического кризиса и их динамика / А. Г. Амбрумова // Психологический журнал. - 1985. - Т. 6, № 6. - С. 107-115.

2. Абульханова-Славская К. А. Типология активности личности / К. А. Абульханова-Славская // Психологический журнал. - 1985. - Т. 6, № 5. - С. 6-18.

3. Анцыферова Л. И. Личность в трудных жизненных условиях: переосмысливание, преобразование ситуаций и психологическая защита / Л. И. Анцыферова // Психологический журнал. - 1994. - Т. 15, № 1. - С. 3-18.

4. Ахмеров Р. А. Биографический тренинг при кризисах середины жизни / Рашад Анварович Ахмеров // LfeLme и другие новые методы психологии жизненного пути / [под ред. А. А. Кроника]. - М.: Смысл, 1993. - С. 140-151.

5. Асеев В. Г. Значимость и временная стратегия поведения / В. Г. Асеев // Психологический журнал. - 1981. - Т. 2, № 6. - С. 28-37.

6. Бурлачук Л. Ф. Психология жизненных ситуаций: учеб. пособие / Л. Ф. Бурлачук, Е. Ю. Коржова. - М.: Рос. пед. агентство, 1998. - 263 с. С. 13.

7. Варбан Е. А. Жизненный кризис: попытка определения / Е. А. Варбан // Журнал практикующего психолога. - 1997. - Вып. 3. - С. 153-161.

8. Василюк Ф. Е. Типология переживания различных критических ситуаций / Ф. Е. Василюк // Психологический журнал. - 1995. - Т. 16, № 5. - С. 1о4-114.

9. Гроф С. Духовный кризис: когда преобразование личности становится кризисом / С. Гроф, К. Гроф. - М.: Изд-во Трансперсонального ин-та, 2003. - 380 с.

10. Донченко Е. А. Личность: конфликт, гармония / Е. А. Донченко, Т. М. Титаренко. - 2-е изд., доп. - К.: Политиздат Украины, 1989. - 175 с.

11. Титаренко Т. М. Життєва криза очима психолога / Т. М. Титаренко // Психологія життєвої кризи / відп. ред. Т. М. Титаренко. - К.: Агропромвидав України, 1998. - С. 8-68.

12. Файзулаев А. А. Мотивационные кризисы личности / А. А. Файзулаев // Психологический журнал. - 1989. - Т. 10, № 3. - С. 23-31.

13. Фонтана Д. Как справиться со стрессом / Дэвид Фонтана. Как справиться с кризисом / Гленис Перри. Как жить с вашей болью / Аннабел Брум, Хелен Джеллико: пер. с англ. Т. М. Марютиной. - М.: Педагогика- Пресс, 1995. - 352 с.

14. Франкл В. Человек в поисках смысла: сборник / Виктор Франкл; пер. с англ. и нем. В. Г. Зелинский. - М.: Прогресс, 1990. - 368 с.

Размещено на Allbest.ru