Соціокультурний вимір історії психології

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціокультурний вимір історії психології

Форостян А.Ф.

Новий тип організації освіти професіоналів продиктований не тільки повсякденними потребами суспільства у підвищенні його якості, але визначається більш глобальною соціальною потребою - привести стан усіх компонентів освітніх систем у відповідність з цілями гуманізації і демократизації нашого суспільства. Кардинальна перебудова цілей, змісту, методів і технологій освіти означає, що за масштабами свого впливу на особистість процес професійного навчання повинен стати більш дієвим і конструктивним саме тому, що він зачіпає всіх учасників - і педагогів, і студентів. Рішення цього нового класу складності завдання дінамізіруется і вимогою часу, який як ніколи загрожує прискоренням змін. Звідси необхідність в утвердженні нового, коеволюційного, підходу до розвитку особистості в процесі навчання. Взаємодія, співпраця, діалог - потреба не лише становлення особистості студента, а й розвитку викладача: без допомоги нового покоління, без соразвітія з ним він не реалізується як професіонал, як особистість [3, с. 2].

Досягнення такої мети передбачає, зокрема, значні зусилля у напрямку наукової розробки стратегій навчання і виховання на основі сучасної вікової та педагогічної психології, психології особистості. Основні положення, що розвиваються у цих галузях науки, - про активну ролі свідомості у практиці людей на всіх етапах її становлення, про породження і перебудові новоутворень психіки тільки на основі власної діяльності людини і різноманітних форм взаємодії з іншими людьми - створюють науковий фундамент як для обгрунтування, так і для використання активних методів навчання.

Мета навчання психології - оволодіння теоретичними та практичними знаннями і методами побудови взаємодії і спілкування з людьми в різних умовах їх життєдіяльності. Особливість психологічної свідомості - в єдності знання і дії. Тому тільки теоретичне пізнання поза освоєння способів конструювання ситуацій поведінки та дії, які можуть бути спрямовані двосторонньо - на себе і на інших людей, - не є професійне психологічне знання.

Навчання психології спрямоване не тільки на оволодіння способами розуміння і перетворення умов, що визначають напрям думок і спосіб дій інших людей, але і на саме перетворення умов власної життєдіяльності і свідомості [3, с. 4]. психологія спілкування пізнавальний

Складність досягнення мети освоєння психології - в цій особливій трансформації способів пізнання і перетворення пізнавальних відносини.

Водночас, вивчення історії психології вимагає від сучасних дослідників не лише глибокого та змістовного знання матеріалу, а й детального вивчення підходів, щодо її висвітлення. На думку Ждана, в історії психології вивчається не сама психічна реальність, а уявлення про неї, якими вони були на різних етапах поступового розвитку науки [1, с. 5].

Враховуючи вище сказане, зазначимо, що одним із завдань історії психології є відтворення історичної наукової психологічної думки, аналіз виникнення та подальшого розвитку наукових знань про психіку, що має дати повну і цілісну картину їхнього розвитку і росту.

Виокремлення цих тенденцій дає можливість науковцям підійти до вивчення науки використовуючи різні підходи та бачення її предмету і напрямів розвитку, тобто застосовуючи різні історіографічні концепції розвитку її історії.

Так, відомий історик психології Е. Борінг з метою пояснення наукових відкриттів у психології використовував поняття Zeitgeist (дух часу) [1, с. 281 - 284]. Згідно, якого жодне відкриття не робиться до того, доки для нього не підготовлений час. При цьому, Zeitgeist виконує подвійну роль, сприяє науковому прогресу, але також і перешкоджає йому, так як самі знання несуть на собі відбиток свого часу.

Дещо схожа точка зору простежується у парадигмальній теорії Т. Куна. Відповідно до цієї теорії, соціальні та культурні процеси породжують парадигми які визначають всі подальші наукові досягнення, які протягом певного часу дають науковому співтовариству модель постановки проблем та їх рішення.

На більш цілісне уявлення історичного процесу направлено опис історії в понятті школи. Цей підхід реалізував Р. Вудвортс стосовно психології XX століття. Їм було виділено вісім найбільш відомих шкіл структурна психологія, функціональна психологія, асоціанізм, психоаналіз, персоналістична і організмічна психологія, цільова або термічна психологія, біхевіоризм, гештальтпсихології.

Ще один підхід до історії отримав назву теорії великих людей. Її висунув англійський історик і філософ XIX ст. Т. Карлейль. Відповідно до цього підходу, історія - громадянська і наукова - робиться великими людьми - особистісний підхід.

У вітчизняній науці, починаючи з XIX ст., виходять праці з історіографії психології (М.І. Владіславлев, Ф.А. Зеленогорський, М.М. Троїцький, Є.А. Бобров, А. Казанський, В.Н. Іванівський і ін). Основи історико-психологічної науки були закладені Л.С. Виготським, С.Л. Рубінштейном, Б.М. Тепловим, Б.Г. Ананьєва, Д.М. Узнадзе, П.Я. Гальпериним, А.А. Смирновим. Праці істориків психології О.М. Тутунджяна, В.А. Роменця, М.С. Роговіна, М.В. Соколова, А.А. Микільської, Е.А. Буділової внесли великий внесок у розробку методології історико-психологічного дослідження.

Особливий внесок у вітчизняну історію психології привніс Ярошевський М.Г.. Він розробив концепцію історії психології, відому під назвою категоріального аналізу. Яка включає аналіз категоріального апарату, пояснювальних принципів і глобальних проблем, їх перетворення в ході історичного шляху розвитку науки. Окрім цього, виділено специфічні конкретно-наукові категорії, які відтворюють різні сторони психологічної реальності: образ, дія, мотив, психосоціальної відношення, особистість. Система цих категорій, разом з пояснювальними принципами, утворюють категоріальний апарат науки, її інваріантне ядро.

Його концепція передбачала також врахування соціокультурних умов і ролі особистості вченого в поясненні появи і розвитку психологічних знань.

Натомість, відомий теоретик і історик психології П.Я. Гальперин вважав питання про предмет вивчення головним теоретичним питанням і практично. Саме ця ідея проходить через усю його творчість.

У подальшому, В.А. Романець співставив історію наукової психології з історією культури. Їм виділено ряд великих історико-культурних і психологічних тем і простежено їх еволюція. Вперше докладно розглянуто найменш вивчений у вітчизняній історії процес розвитку психології у середні віки, особливо патристичнуе направлення на Україні у XIII - XV ст.

А спираючись на дослідження О.М. Тутунджяна, який розробляв теоретичні проблеми історіографії, приділяючи особливу увагу періодизації, зокрема, періодизації вітчизняної психологічної думки.

Отже, спираючись на дослідження науковців зазначимо, що у вітчизняній науці культурно-історична та діяльнісна психологія розділяють провідну роль засвоєння культури і власної діяльності в породженні, функціонуванні і розвитку психіки, тим самим забезпечивши наукове дослідження засобом не тільки опису, але й пояснення психіки.

Водночас, в останні роки відбувається повернення у науковий обіг забутих імен вітчизняних науковців, серед яких ім'я П. Сорокіна. Забутий завдяки радянській владі, його ім'я сьогодні пов'язують з поняттям соціокультура. Під яким розуміють, у широкому розумінні увесь суперорганічний світ, увесь новий всесвіт, які були створені людиною. Де складовими виступають: культурний обрій, матеріальна культура та дійовий компонент культури. Хоча у вузькому розумінні, це лише певна цивілізація.

Виходячи з цих позицій сучасна наука збагатилась похідними поняттями, а саме: соціокультурна адаптація, соціокультурна система, соціокультурна ситуація тощо. Хоча, незважаючи на велику кількість цих понять, вони лише виступають допоміжними у розширені теорії П.Сорокіна. А сам він, наголошував, що інтегральна теорія включає в себе різні напрями, підходи і методи в широкому світоглядному синтезі на базі соціології, філософії, історії, етики, психології і т.д. "Інтегральний", як вказував П.А. Сорокін, "це термін, який я винайшов та сповідував протягом багатьох років для характеристики моєї галузі філософії, соціології, психології, етики, всього мого світогляду" [5, с. 428].

Зважаючи на це, центральне місце у світоглядній позиції П. Сорокіна займає теорія соціокультурної динаміки. Концептуальним ядром якої служать уявлення про культуру, як сукупність цінностей, значень і норм, крізь призму яких аналізується нерозривна взаємозумовленість соціальної та культурної сфер суспільства (соціокультури), етапи їх розвитку в історії. У самому загальному розумінні під "соціокультурною системою" мається на увазі абсолютно все, що було "створено, або модифіковано свідомо, або несвідомо у процесі діяльності двох і більше індивідів при взаємодії один з одним, при взаємообумовленості їх поведінки" [5].

В свою чергу, емпірична соціокультурна система, під якою розуміється "система, яка вже обгрунтована в емпіричному соціокультурному світі, складається з: 1) системи значень; 2) каузальної системи засобів; 3) індивідів" [5]. Невід'ємними властивостями емпіричної соціокультурної системи є взаємозалежність її частин один від одного, частин від цілого і цілого від частин, змішання її частин, тобто її багатозначність (логіко-смислова), каузальних. Прикладами емпіричної соціокультурної системи служать релігія, наука, філософія, психологія, право, мистецтво, економіка, політика тощо окремих епох, народів і країн.

Особливе значення при характеристиці системи потрібно надати поняттю - суперсистема соціокультури або суперкультура - це "великі культурні єдності, в яких подібно до інших культурних систем ідеологія кожної культурної суперсистеми заснована на певних основних передумовах, або кінцевих принципах - розвиток та зміна, узгодження яких і складає ідеологію суперсистеми" [7]. В основі кожної з встановлених суперкультур П.А. Сорокін побачив інтеграційні ознаки - спосіб пізнання світу. А оскільки людські можливості пізнання світу обмежені, вчений знайшов тільки три способи пізнання світу - три суперсистеми зі своїм особливим стилем культури, закріпленим у формах моралі, мистецтва, релігії, наукового знання, економічних і політичних відносинах, класах, соціальних інститутах, специфічних типах особистості і емпіричних соціокультурних системах. Запропонувавши, при аналізі суперкультури використовувати положення про форми інтеграцій культурних елементів, а саме: просторове або механічне співіснування; з'єднання, обумовлене зовнішніми факторами; каузальну або функціональну (причинний) інтеграцію; логіко-смислову інтеграцію культури як найвищу форму.

"Будь-яка велика культура, - стверджував П.А. Сорокін - є не просто конгломерат різноманітних явищ, що співіснують, але ніяк між собою не зв'язаних, а є єдність чи індивідуальність, всі складові частини якого породжені одним основним принципом і висловлюють одну, і головну цінність" [6]. Кожен з описаних ученим типів суперкультур є переважаючим і найбільш характерним у той чи інший історичний період. Але П.А. Сорокін не виключає і присутності в кожному з трьох типів суперкультур якихось "скупчень", "уламків" не домінуючих цінностей в цей історичний період, так званих "смітників історії". Існування в історії у чистому, локальному вигляді трьох суперсистем він повністю виключає.

Таким чином, чергування типів суперкультур, заснованих на зміні менталітетів особистості, разом з ними і циклів, на думку П.А. Сорокіна, неминуче в історії. Кожен тип суперкультури має свій закон розвитку і свої "межі" зростання, що в розумінні П.А. Сорокіна уособлює соціокультурну динаміку, яка включає в себе "способи появи соціокультурної системи, тривалість її існування, зміни, руйнування і виникнення іншої" [6]. При цьому, механізмом соціокультурної динаміки служить соціальна мобільність або мінливість, обумовлена сукупністю чинників (космічно-географічних, біолого-географічних, соціально-психологічних). Прицьому, як правило, зміна соціокультурної системи, на думку П.А. Сорокіна, починається в компоненті цінностей і значень, і призводить до зміни самих людей. Залежно від ступеня мобільності виділяються особливо мобільні періоди історії (війни, революції) і немобільні (відносно стійкі соціокультурні системи).

Визначивши характер і причини формування, тривалість існування, зміни, руйнування, зникнення соціокультурних типів, П.А. Сорокін створив оригінальну теорію історичного процесу, запропонувавши тим самим особливий спосіб історичного мислення, який у подальшому можливо використовувати при історико-психологічних дослідженнях.

Так, виходячи з класифікації суперкультур П. Сорокіна, період VIII - IV ст. до н.е. має назву турботлива умоглядна суперкультура і характеризується зростанням ролі розумової компетентності у західній культурі, представником якої виступає антична культура. Саме цей період пов'язан з формуванням і розвитком натурального напряму у психолого-філософській думці того часу. Представниками цього періоду (Фалес, Зенон, Епікур тощо) були зроблені кроки щодо виділення раціонального мислення з міфологічних уявлень. Одним із засобів, науковці виділяють формування спеціальної соціокультурної спільноти грецького народу.

Другий, Ідеалістичний період (ІV - ІІІ ст.. до н.е.) був пов'язан з трансформацією поглядів на душу, природу і тілесне відображення людського буття. На цьому етапі (Сократ, Платон, Аристотель та ін..) відбувається перехід до розуміння людського буття, соціальних та культурних чинників, які впливають на індивіда.

За класифікацією П.Сорокіна, третій, Чуттєвий етап, розвитку людства (ІІ ст. до н.е. - V ст.н.е.) був пов'язан з Лукрецієм, Галеном, Августіном та ін.

Переосмислення соціальних, культурних здобутків періоду античності у філософії, літературі, релігії, психології тощо, та у соціальній сфері новий розподіл світу (падіння Римської імперії і перехід до середньовіччя) зумовили перехід до нового циклу розвитку Західної цивілізації. Безумовно, П.Сорокін, пов'язує цей період з трансформаційними процесами у соціокультурному середовище (нова культура, релігія, спосіб мислення, психологічні чинники, політика тощо).

Зважаючи на погляди П. Сорокіна зазначимо, другий цикл розвитку суспільства дещо повторював перший, але визначався більш швидким розвитком. Виходячи з цих позицій, зазначимо, що саме становлення психології, як науки відбулося на третій стадії, а саме у Чуттєвий період, який охоплює ХІV - ХХ ст.. і пов'язаний з соціокультурними змінами, що дозволили суспільству вийти на новий етап свого розвитку.

Дещо схожий етап розвитку психологічного знання відбувся і в історії України. Однак, із значним відставанням. За допомогою симбіозу культури слов'янських народів та запозиченою візантійською культурою, утворилась своєрідна та неповторна культура Київської Русі. Перетворення дало поштовх для розвитку філософської та наукової думки. Водночас, соціальні зміни сприяли формуванню національної відмінності та неповторності порівнянно з іншими народами, що входили до складу держави русинів.

Отже, розвиток науки, в тому числі й психології, не лінійний, а дуже складний процес, на шляху якого можливо відсутні рівнини, не можливість розпізння відкриттів, повернення до вже пройдених рішенням, топтання на місці, кризи тощо. Але в цілому, зміна наукової думки - це розвиток, прогрес, а не руйнування. А цілісність процесу зростання психологічних знань в хронологічній послідовності їх появи при постійній увазі до оцінки досягнень - і втрат - на кожному часовому етапі розкриває все нові і нові сторінки психічної реальності і все повніше пояснює їх та дає можливість передбачити майбутнє нового, наукового етапу розвитку суспільства.

Література

1. Ждан А.Н. История психологии: Учебник. - М.: Изд-ва МГУ, 1990. - 367 с.

2. Історична типологія культур в інтегральної теорії П.А. Сорокіна. Василенко В.В. // www. Koob. ru. - 7 с.

3. Ляудис В.Я. Методика преподавания психологии: Учебное пособие. 3-е изд., испр. и доп. - М.: Изд-во УРАО, 2000. - 128 с.

4. Сорокін П.А. Головні тенденції нашого часу: Пер. с англ.- М.: Наука, 1997 .- 351 с.

5. Сорокін П.А. Соціокультурна динаміка // Людина. Цивілізація. Суспільство: Пер. с англ.- М.: Политиздат, 1992 .- С. 427-504.

6. Сорокін П.А. Огляд циклічних концепцій соціально-історичного процесу // Соціологічні дослідження.- 1998. - № 12 .- С. 3-14.

7. Філософський енциклопедичний словник. - М., 1983. - 982 с.

Размещено на Allbest.ru