До проблеми спрямованості соціально-психологічного клімату у педагогічному колективі

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДО ПРОБЛЕМИ СПРЯМОВАНОСТІ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО КЛІМАТУ У ПЕДАГОГІЧНОМУ КОЛЕКТИВІ

С.І. Редько

Анотація

соціальний психологічний клімат виховний

Автор статті розглядає питання аналізу та оцінки керівником навчального закладу спрямованості соціально-психологічного клімату як умови успішності навчально-виховної діяльності загальноосвітнього навчального закладу. Основний наголос зроблено на узагальненні досвіду формування позитивної спрямованості соціально-психологічного клімату методами активного соціально-психологічного навчання.

Ключові слова: педагогічний колектив, соціально-психологічний клімат, методи активного соціально-психологічного навчання.

Аннотация

Автор статьи рассматривает вопрос анализа и оценки руководителем учебного заведения направленности социально-психологического климата как условия успешности учебно-воспитательной деятельности общеобразовательного учебного учреждения. Основное ударение сделано на обобщении опыта формирования позитивной направленности социально-психологического климата методами активного социально-психологического обучения.

Ключевые слова: педагогический колектив, социально-психологический климат, методы активного социально-психологического обучения.

Annotation

The article considers the analysis and evaluation of the head of the institution orientation socio-psychological climate conditions as educational success of school. The main emphasis is on summarizing the experience of forming positive orientation socio-psychological climate of active social-psychological study.

Keywords: teaching staff, socio-psychological climate of active social-psychological study.

Виклад основного матеріалу

Пріоритетною сферою соціально-економічного, духовного і культурного розвитку нашої держави є система освіти, в якій ключова роль належить учителю.

Саме від його професіоналізму і компетентності, соціальної позиції та досвіду, педагогічної майстерності залежить успіх освітянської справи. Через діяльність педагога реалізується державна політика, спрямована на зміцнення інтелектуального і духовного потенціалу нації, розвиток вітчизняної науки і техніки, збереження і примноження культурної спадщини українського суспільства.

Проте, розглядаючи таку важливу соціально-значущу діяльність, як навчання і виховання підростаючого покоління, не можна не враховувати той факт, що вона належить до складних, стресогенних, психологічно напружених видів діяльності. За даними вітчизняних і зарубіжних дослідників, наслідком праці вчителя є підвищений рівень тривожності, фрустрованості, дратівливості, втоми, прояв ознак «синдрому емоційного вигорання» тощо. Цього можна не допустити у випадку, якщо керівник навчального закладу зуміє сформувати та забезпечити підтримку позитивного психологічного клімату в колективі, що, безумовно, вплине не лише на психологічний стан вчителя, а й забезпечить ефективність управлінської взаємодії керівника освітньої установи.

Дослідженню психологічного клімату групових об'єктів управління, зокрема педагогічних колективів загальноосвітніх навчальних закладів присвятили свої роботи Л.М. Карамушка, Г.В. Ложкін, Б.Д. Паригін, А.А. Русалінова та інші.

У більшості визначень науковців загальним є твердження про те, що соціально-психологічний клімат - це притаманний певному колективу стійкий психічний настрій, який здійснює значний вплив на взаємини людей, їх ставлення до праці та навколишнього середовища [3, с.140].

Психологічний клімат, який притаманний різним освітнім колективам, може різнитися за своїм змістом і спрямованістю. З огляду на це, виокремлюють три основних види психологічного клімату: з позитивною, негативною і нейтральною спрямованістю. Клімат із позитивною спрямованістю має назву сприятливого, або здорового, з негативною спрямованістю - несприятливого, або нездорового. Клімат, спрямованість якого чітко не визначено, називається нейтральним. Кожен із цих видів клімату має характерні ознаки - як суб'єктивного (внутрішнього), так і об'єктивного (зовнішнього) характеру.

Психологічний клімат - це багатогранне утворення, яке має різноманітні структурні елементи, що можуть бути класифіковані за кількома критеріями.

Одним із критеріїв, який покладено в основу такої класифікації й, відповідно, в основу побудови структури психологічного клімату, є показник «ставлення членів колективу до об'єктів навколишнього світу». Спираючись на цей критерій, можна виокремити чотири структурних елементи психологічного клімату, що відображають ставлення членів освітніх колективів: до спільної справи; один до одного; до світу в цілому; до самих себе.

Стосовно такого провідного вияву психологічного клімату, яким є ставлення членів колективу до спільної справи, слід наголосити, що зміст і спрямованість психологічного клімату певною мірою визначає ступінь залучення кожного члена колективу до спільної діяльності, рівень його фахової та соціальної активності, працездатності. За сприятливого психологічного клімату спостерігається досить високий рівень такого залучення та активності, оскільки навколишня атмосфера навчального закладу стимулює членів колективу до максимальної віддачі сил, пошуків нових, нетрадиційних підходів у навчально-виховній роботі. Прямо протилежними характеристиками (пасивністю, байдужістю) характеризується діяльність членів освітнього колективу за несприятливого, чи навіть нейтрального, психологічного клімату.

Аналогічною є роль психологічного клімату й у ставленні членів колективу один до одного. Так, у колективах, де панує клімат із позитивною спрямованістю, міжособистісні стосунки переважно позначені взаємоповагою та взаємною підтримкою, як у системі «вчитель - вчитель», так і у системі «вчитель - керівник» та «вчитель - учень». Стосовно опосередкованих виявів психологічного клімату, то варто відзначити роль психологічного клімату у формуванні відповідного ставлення членів колективу до світу в цілому. Це виявляється, насамперед, у ступені задоволення потреб вищого порядку членами освітніх колективів, а саме:

· належність до соціальної групи (належність до «надійного», престижного колективу навчального закладу);

· повага (визнання компетентності, професійних та особистих досягнень, можливість здійснення кар'єрного росту);

· самовираження (наявність умов для реалізації творчого потенціалу вчителя, апробації та впровадження інноваційних підходів у професійній діяльності).

Вплив психологічного клімату на світобачення педагогічних працівників виявляється також і в формуванні певних ціннісних орієнтацій. У колективах зі сприятливим психологічним кліматом великої значущості, крім матеріальних цінностей, набувають і такі, як «творчий зміст роботи», «можливість реалізації себе як професіонала», «наявність друзів, колег-однодумців у колективі». Використовуючи цю обставину, керівник може створити додаткові резерви для ефективного управління [6, с.123].

Також суттєвим чинником, який визначає ефективність управління освітніми колективами, є така складова психологічного клімату, як ставлення працівників освітніх установ до самих себе.

У колективах із сприятливим психологічним кліматом, завдяки досягненням у професійній діяльності, тісним міжособистісним контактам та відсутності конфліктів, у працівників переважає відчуття задоволення своїм статусом, позитивне ставлення до себе, що, в свою чергу, сприяє зростанню активності педагогічних працівників, вияву їхньої творчої енергії. Водночас вимогливе ставлення працівників один до одного, доброзичлива критика сприяють становленню адекватної самооцінки, саморегуляції та самоконтролю. Орієнтація на високі показники у професійній діяльності позитивно впливає на формування у членів колективу потреби в самоаналізі, самовдосконаленні та самотворчості, що врешті-решт дає змогу керівникові ставити перед колективом більш складні професійні завдання та забезпечувати більш інтенсивний пошук шляхів їх досягнення.

Важливим чинником, який впливає на психологічний клімат, є й рівень психологічної сумісності членів колективу, зокрема таких їхніх психологічних характеристик, як соціально-професійні потреби та інтереси, особливості темпераменту й характеру, рівень професійно-педагогічної підготовки та майстерності, а також вікові і гендерні показників. Оптимальне поєднання таких характеристик забезпечує високу ефективність діяльності колективу.

Так, зокрема, зміст і спрямованість психологічного клімату багато в чому залежить від гендерного складу колективу. На жаль, нині більшість педагогічних колективів часто бувають суто жіночими, тобто незбалансованими за гендерним складом. Унаслідок цього такі риси, як уразливість, підвищена емоційність, нестабільність, властиві жінкам, посилюються, досягаючи іноді «критичної маси». Тому в суто жіночих педагогічних колективах можуть частіше виникати конфліктні, напружені ситуації. Крім того, природне бажання жінки подобатися представникам протилежної статі, самостверджуючись при цьому, в таких колективах залишається нереалізованим [2, с.68].

Помітний вплив на психологічний клімат чинить і такий фактор, як збалансованість колективу за віковими показниками та рівнем фахової підготовки. З одного боку, колектив, у складі якого працюють досвідчені педагоги, сприяє підвищенню фахової майстерності молодих працівників; а з іншого - більша «готовність» молоді до сприйняття різних реформ та нововведень дає змогу колективу, де працюють молоді, енергійні, творчі вчителі, швидше адаптуватися до відповідних соціальних і професійних змін [1].

Слід зазначити, що психологічний клімат колективу великою мірою залежить від рівня психологічної культури керівника навчального закладу та педагогічних працівників, від їхніх навичок ділового спілкування, вміння запобігати конфліктним ситуаціям і розв'язувати їх.

Отже, сприятливий психологічний клімат дає змогу керівникові забезпечити більш ґрунтовне розуміння членами педагогічного колективу основних цілей діяльності (на етапі планування), швидку мобілізацію колективу на їх виконання (на етапі організації) та здійснення координації діяльності (на етапі контролю). Це, в свою чергу, допомагає керівникові у прийнятті ефективних управлінських рішень, ефективному діловому спілкуванні з усіма учасниками навчально-виховного процесу.

Наведемо параметричну модель сприятливого соціально-психологічного клімату колективу закладу освіти (див. табл. 1).

Табл. 1

Параметрична модель сприятливого соціально-психологічного клімату (за Л.М. Карамушкою)

Важливе місце у процесі формування керівником закладу освіти сприятливого соціально-психологічного клімату належить діагностиці його наявного стану. З цією метою директор навчального закладу з допомогою психологічної служби може здійснити психодіагностичне обстеження з використанням, зокрема, опитувальника «Аналіз та оцінка соціально-психологічного клімату в колективі» (автор Карамушка Л.М.). Ця методика дає можливість виявити рівень сприятливості соціально-психологічного клімату в колективі, а також з'ясувати «бачення» членами колективу «реальних» та «ідеальних» показників клімату свого колективу.

Використання зазначеної методики дозволяє діагностувати такі показники, як:

· загальна оцінка соціально-психологічного клімату в колективі (рівень його сприятливості);

· оцінка «реального» та «ідеального» соціально-психологічного клімату (орієнтацію членів колективу на «реальні» та «ідеальні» показники клімату);

· особливості двох основних складових соціально-психологічного клімату: а) орієнтацію на справу; б) орієнтацію на людей.

Наведемо результати проведеного студентами, які навчаються за освітньо-кваліфікаційним рівнем «магістр» спеціальності «Управління навчальним закладом» обстеження стану психологічного клімату у одному із навчальних закладах міста Києва за вище вказаною методикою до та після тренінгу, який був покликаний змінити параметри СПК педагогічного колективу (див. рис. 1,2).

Рис. 1 Результати опитування респондентів щодо орієнтації колективу на справу до і після тренінгу (n = 39)

Наведені результати свідчать про значну різницю між показниками ідеальних і реальних орієнтацій членів колективу на справу і на людей до тренінгу. Критичною є позиція на графіку щодо питання 13 методики, яке визначає ступінь нервової напруги, пов'язаної з роботою.

Такий результат, на нашу думку, пояснюється специфікою професії педагога. Почуття відповідальності за життя і здоров'я дітей, здоров'я не тільки фізичне, а й соціальне, духовне, необхідність швидкої реакції на різні ситуації, які виникають в процесі взаємодії з учнями, витримка, виваженість за будь-яких обставин, у спілкуванні з батьками, колегами, перевантаження дріб'язковими справами, паперовою роботою тощо - все це викликає в учителя емоційну напругу.

Рис. 2 Результати опитування щодо орієнтації колективу на взаємини з колегами до і після тренінгу (n=39)

Як видно із наведених графіків найбільш критичними є різниця в показниках «реального» та «ідеального» по таких характеристиках, як задоволеність стосунками з керівником (питання 5), визнання та схвалення колегами заслуг працівників закладу освіти (питання 8), ступінь нервової напруги, пов'язаної з колегами по роботі (питання 14).

Як керівник навчального закладу може вплинути на стан психологічного клімату педагогічного колективу та покращити його?

До методів, які дозволяють розв'язати поставлену проблему можна віднести групові методи активного соціально-психологічного навчання, зокрема проведення психологічних тренінгів, психолого-педагогічних практичних семінарів тощо.

У той же час, називати ці методи активними не зовсім коректно, оскільки пасивних методів навчання в принципі не існує, адже будь-яке навчання передбачає певний ступінь активності з боку суб'єкта. Але ступінь цієї активності дійсно неоднакова, тобто вона набагато вище при використанні активних методів.

Усі активні групові методи орієнтуються на широке використання навчального ефекту групової взаємодії, включення в сценарій заняття елементів сумісного творчого пошуку. Найбільш поширені такі методи, як групова дискусія, ігровий метод, соціально-психологічний тренінг.

Аналіз дослідження вище вказаних параметрів після проведення з членами педагогічного колективу тренінгової програми «Формування сприятливого психологічного клімату у навчальному закладі», яка спрямовувалась на удосконалення соціально-психологічного клімату у педагогічному колективі свідчить, що після проведення заходів щодо формування сприятливого соціально-психологічного клімату в педагогічному колективі значно покращилися такі показники: «задоволеність стосунками з колегами по роботі», «визнання та схвалення колегами по роботі заслуг та досягнень», «визнання та схвалення колегами по роботі особистих якостей». На нашу думку, це свідчить про те, що у цілому члени колективу позитивно зорієнтовані на спільну діяльність і готові для подальшого розвитку свого педагогічного колективу.

Як видно із рис.1 та 2 криві «ідеального» та «реального» соціально-психологічного клімату після тренінгу значно наблизились. Виявлена різниця між рівнем прояву вказаних характеристик при повторному досліджені, на нашу думку, є нормою, адже маючи свободу вибору в своїх діях, треба дотримуватись певних вимог нормативно-правових актів, що регламентують діяльність кожного педагогічного працівника та навчального закладу в цілому.

Результати дослідження свідчать, що в ході тренінгу у вчителів підвищилася активність і самостійність, послабилась психологічна напруженість і тривога, що супроводжувалась зниженням спонтанності в емоційних реакціях і висловах, підвищенням самоконтролю, підвищилась щирість у проявах почуттів. Розвиток цих якостей і індивідуальних властивостей та отриманий досвід у процесі тренінгової програми дозволяв педагогічним працівникам звільнятися від комплексу неадекватних психологічних захистів, привів до ефективнішої взаємодії. На підставі викладеного вище, можна зробити висновок про доцільність включення тренінгової програми в арсенал методів для формування сприятливого соціально-психологічного клімату у педагогічному колективі.

Крім того, чинником, який сприяє стабілізації взаємин у педагогічному колективі, є вміле керівництво директора загальноосвітнього навчального закладу, яке полягає у вмінні знаходити з педагогічними працівниками спільну мову, цікавитися їхніми проблемами, делегувати повноваження, згуртувати навколо себе, використовуючи розум і досвід, створювати особливу атмосферу задоволення педагогічною працею, яка сприяє розвитку творчості, педагогічної майстерності вчителя, справедливо оцінювати результати його праці.

Таким чином, здійснення керівником активних дій щодо формування соціально-психологічного клімату колективу та його врахування у здійсненні управлінської взаємодії, є життєво важливим напрямом діяльності керівника закладу освіти, адже це необхідно не тільки з точки зору оптимізації управлінської праці, а й (і це головне) з точки зору здійснення позитивного впливу на педагогічних працівників як чинника самоактуалізації, саморозвитку особистості самого керівника, вчителя, учня.

Література:

1. Бабосов Е. Социология управления / Бабосов Е. М.: Тетрасистемс, 2002. 88 с.

2. Зборовський Г.Е. Соціологія управління: Учебное пособие / Г.Е. Зборовський, Н.Б. Костика. М.: Гардарики, 2004. 272 с.

3. Карамушка Л.М. Психологія управління: Навчальний посібник/ Карамушка Л.М. К.: Міленіум, 2003. 344 с.

4. Пугачёв В.П. Тесты, деловые игры, тренинги в управлении персоналом: Ученик для студентов вузов/ Пугачёв В.П. М.: Аспект Пресс, 2003. 285 с.

5. Психологічний словник за ред. В.І. Войтка. Київ «Вища школа», 1982. 214 с.

6. Палеха Ю.І. Ключі до успіху, або Організаційна та управлінська культури. Навч. посібник. 2-ге вид. доп./Палеха Ю.І. К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2002. 337 с.

Размещено на Allbest.ru