Емоційна зрілість як умова розвитку професійної толерантності особистості

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Емоційна зрілість як умова розвитку професійної толерантності особистості

19.00.01 - загальна психологія, історія психології

Кандиба Марія

Луцьк - 2015

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі практичної психології Запорізького національного університету, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор

Вірна Жанна Петрівна,

Східноєвропейський національний

університет імені Лесі Українки,

декан факультету психології

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук

Тополов Єгор Вікторович,

Інститут психології імені Г.С. Костюка

НАПН України,

старший науковий співробітник лабораторії навчання імені І.О. Синиці

кандидат психологічних наук

Остапйовський Олександр Ігорович,

Волинський інститут післядипломної освіти,

доцент кафедри педагогіки і психології

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасна реальність соціально-економічного та історико-політичного розвитку української держави актуалізує питання професійної толерантності особистості як центральної ознаки її внутрішньої позиції щодо успішної професіоналізації. У зв'язку з цим зростає актуальність вивчення професійно толерантного фахівця соціального профілю, зокрема психолога, соціальна значущість, специфічність і складність діяльності якого висувають низку особливих вимог до емоційних чинників його професійної реалізації.

Не дивлячись на те, що визначення суті професійної толерантності особистості займає важливе місце в теоретичних та експериментальних дослідженнях психологів (Д. Атвуд, Р. Бернс, Б. Брандшафт, В. Бойко, Е. Еріксон, Л. Засєкіна, О. Кихтюк, С. Максименко, А. Маркова, A. Реан, Г. Солдатова, Є. Тополов та ін.), звернення до неї зумовлено невирішеністю психологічних аспектів вивчення емоційної зрілості особистості, суть якої розкриває внутрішнє прагнення фахівця до досягнення позитивних емоційних станів, які є джерелом його розвитку, самоактуалізації та самотрансценденції в професійній діяльності (Г. Балл, Ж. Вірна, А. Деркач, З. Карпенко, І. Маноха, А. Маркова, В. Панок, В. Рибалка, В. Татенко, Т. Титаренко та ін.).

Міра досліджуваності феномену емоційної зрілості в працях вітчизняних та зарубіжних дослідників, особливо в межах виявлення регуляційних і адаптаційних закономірностей функціонування емоційної сфери (І. Аршава, В. Вілюнас, Є. Ільїн, Л. Малімон, Е. Носенко, А. Ольшаннікова, А. Ребер, О. Саннікова, О. Чебикін, П. Якобсон та ін.); конкретизації структурного змісту і функціональних проявів емоційної зрілості в соціальному житті людини (Л. Аболін, К. Абульханова-Славська, Б. Братусь, Л. Виготський, Т. Кириленко, Г. Крайг, О. Леонтьєв, В. Марищук, А. Маслоу, П. Симонов та ін.), показує, що представлені теоретико-емпіричні доробки потребують подальшого аналізу з позиції розробки дослідницьких стратегій прикладного вивчення емоційної зрілості особистості, зокрема у професійній сфері.

Особливо важливим є дослідження емоційної зумовленості професійної толерантності особистості, адже саме міра прояву професійної толерантності особистості є показником емоційного дозрівання фахівця. Крім того, розгляд проблеми в межах професійної діяльності психолога (О. Бондаренко, Ж. Вірна, Л. Долинська, Т. Жванія, В. Панок, В. Потапова, Н. Пов'якель, Н. Пророк, Н. Сургунд, О. Саннікова, Б. Хомуленко, Н. Чепелєва, Н. Шевченко та ін.) засвідчує необхідність вивчення емоційної зрілості у структурі професійної толерантності психолога в межах онтологізації його професійного розвитку.

Таким чином, актуальність теми, недостатній ступінь її розробленості та об'єктивно зростаючі потреби в оптимізації процесу професіоналізації особистості зумовили вибір теми дослідження: «Емоційна зрілість як умова розвитку професійної толерантності особистості».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснювалося в межах тематичного плану комплексної науково-дослідної теми кафедри практичної психології Запорізького національного університету «Психологічне забезпечення формування та розвитку соціальних суб'єктів» (номер державної реєстрації 0114U05324), та є складовою комплексної науково-дослідної теми кафедри загальної та соціальної психології Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки «Психологія професіоналізму особистості: технології професійного самозбереження в практиці» (номер державної реєстрації 0113U002217), що координується Міністерством освіти і науки України. Тема дисертаційного дослідження затверджена науково-технічною радою Запорізького національного університету (протокол № 4 від 29.11.2012 р.) та узгоджена в Міжвідомчій раді з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 8 від 22.10.2013 р.).

Мета дисертаційного дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та емпіричному визначенні особливостей емоційної зрілості як умови професійної толерантності психолога.

Відповідно до мети в роботі поставлені такі основні завдання:

1. Провести теоретичний аналіз проблеми професійної толерантності особистості і з'ясувати роль емоційної зрілості у професійній реалізації фахівця.

2. Розробити структурну модель професійної толерантності психолога.

3. З'ясувати специфіку співвідношення показників професійної толерантності та емоційної зрілості психологів з різним стажем професійної діяльності.

4. Обґрунтувати психологічні особливості прояву емоційної зрілості психологів залежно від стажу їх професійної діяльності.

Об'єктом дослідження є професійна толерантність особистості.

Предмет дослідження - емоційна зрілість як умова формування професійної толерантності особистості.

Теоретико-методологічну основу дослідження склали загальні положення щодо вивчення: професійної толерантності особистості (В. Бойко, С. Братченко, Л. Засєкіна, С. Максименко, А. Маркова, О. Остапйовський, Г. Солдатова та ін.); феномену емоційної зрілості особистості (Л. Гозман, Є. Ільїн, Е. Носенко, О. Саннікова, О. Чебикін, П. Якобсон та ін.); розгляду емоційної зрілості як регуляційної ознаки професійної толерантності фахівця (О. Гошовський, З. Карпенко, В. Моргун, В. Панок, Т. Титаренко, Є. Тополов, В. Шадріков та ін.); специфіки прояву емоційної зрілості в структурі професійно-важливих якостей психолога (Г. Балл, О. Бондаренко, Ж. Вірна, Т. Вілюжаніна, Т. Жванія, В. Потапова, Н. Пророк, О. Саннікова, В. Семіченко, Л. Слободянюк, Н. Шевченко, Н. Чепелєва та ін.).

Для реалізації поставлених завдань було використано такі методи дослідження: теоретичні (аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, узагальнення, систематизація наукової літератури з питань особливостей прояву емоційної зрілості в структурі професійної толерантності особистості в генеральній сукупності психологів); емпіричні (бесіда; спостереження; тестування із використанням: методики діагностики емоційної зрілості особистості О. Чебикіна, опитувальника для виявлення виразності самоконтролю в емоційній сфері, діяльності й поведінці Г. Нікіфорова, В. Васильєва і С. Фірсова, тест-опитувальник особистісної зрілості, методики діагностики соціально-психологічної адаптації К. Роджерса та Р. Даймонда (для вивчення особливостей прояву емоційної зрілості особистості); шкали толерантності до невизначеності Д. Маклейна (адаптація Е. Луковицької), методики вивчення рівня комунікативної толерантності В. Бойка, методика діагностики емоційних бар'єрів у міжособистісному спілкуванні В. Бойка, особистісний опитувальник FPI (модифікована форма В) (для вивчення особливостей професійної толерантності психолога); методи статистичної обробки даних: метод визначення середньої величини слугував базою для факторного та регресійного аналізу; непараметричний критерій Н Краскела-Уоллеса для встановлення міжгрупових відмінностей між виокремленими групами за діагностичними показниками; непараметричний критерій статистично достовірних відмінностей для незалежних вибірок U-Манна-Уітні дав змогу отримати додаткову інформацію про характер вираження інтегральних змінних (факторів) окремо у вибірці психологів з різним стажем професійної діяльності; факторний аналіз (для виокремлення факторної структури прояву емоційної зрілості в структурі професійно-толерантних характеристик психологів); метод множинного регресійного аналізу був використаний з метою визначення найбільш прогностичних детермінант професійної толерантності психологів з різним стажем професійної діяльності. Статистичну обробку даних проведено за допомогою стандартних програм Statistika (версія 6.0) та SPSS (версія 12.0).

Організація і база дослідження. Вибірку дослідження склали студенти-психологи і психологи, які працюють в системі освіти. У дослідженні взяли участь 269 осіб, серед них 170 осіб - практикуючі психологи, які працюють у дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах м. Запоріжжя й Запорізької області та м. Луцька та Волинської області; 99 осіб - студенти 5-х курсів спеціальностей «Психологія» і «Практична психологія» Запорізького національного університету та Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що:

вперше з'ясовано психологічний зміст співвідношення показників професійної толерантності та емоційної зрілості психологів з різним стажем професійної діяльності; запропоновано структурну модель професійної толерантності психолога; визначено інтегративну роль емоційної зрілості у структурі професійної толерантності психолога;

уточнено поняття професійної толерантності психолога як реалізованої готовності до усвідомлених професійних дій фахівця, спрямованих на досягнення гуманістичних відносин із людьми, з якими він взаємодіє; удосконалено наукові уявлення про емоційну зрілість як інтегративну якість особистості, що характеризує міру адекватності емоційного реагування на соціально-психологічні події, та як умову розвиненості професійної толерантності через розкриття змісту її проявів в межах онтологізації професійного розвитку психолога;

подальшого розвитку набули положення щодо психологічних особливостей прояву емоційної зрілості через експресивну, саморегулюючу і емпатійну форми прояву в структурі професійної толерантності засобом експлікації її ситуативно-домінуючих, комунікативно-відкритих та морально-емпатійних ознак залежно від стажу професійної діяльності психологів.

Практичне значення дисертаційного дослідження полягає у тому, що емпіричним шляхом обґрунтовано адекватність апробованого комплексу діагностичних засобів щодо вивчення емоційної зрілості фахівців на різних етапах професіоналізації; діагностичні результати можуть використовуватися психологами як параметри можливої психокорекційної роботи у запобіганні дезадаптаційних проявів професійного розвитку особистості на різних етапах професійного становлення. Висновки роботи можуть бути використані при викладанні навчальних дисциплін «Загальна психологія», «Психологія особистості», «Психодіагностика», «Психологія праці», «Психологічне консультування», «Основи психологічної практики».

Особистий внесок автора. Розроблені наукові положення й отримані емпіричні дані є самостійним внеском автора у дослідження проблеми емоційної зрілості як умови професійної толерантності особистості. У статтях, написаних у співавторстві, особистий внесок здобувача полягає в аналізі результатів контент-аналізу особливостей розвитку ціннісно-мотиваційної сфери студентської молоді (50 %) [1] й теоретичній систематизації компонентів особистісної компетентності фахівця (30 %) [2]. Розробки та ідеї співавторів у дисертації не використовувались.

Результати дослідження впроваджено у навчальний процес Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки (№ 03-31/02/3490 від 03.11.2014 р.), Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (№ 01-14/03/1383 від 05.11.2014 р.), Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка (№ 130 від 11.11.2014 р.), Запорізького національного університету (№ 01-15/277 від 17.11.2014), Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (№ 0501-54 від 18.11.2014), Мукачівського державного університету (№ 3131 від 19.11.2014).

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації відображено в публікаціях автора, обговорено на засіданнях кафедри практичної психології Запорізького національного університету. Результати проведеного дослідження доповідалися автором на міжнародних науково-практичних конференціях: «Інтеграційні можливості сучасної психології та шляхи її розвитку» (Запоріжжя, 2012), «Актуальні проблеми практичної психології» (Херсон, 2012), «Актуальні проблеми психології особистості та міжособистісних взаємин» (Кам'янець-Подільський, 2012, 2013), «Здоров'я, освіта, наука та самореалізація молоді» (Рівне, 2013), «Гуманитарные и общественно-экономические науки в эпоху глобализации и универсализации» (Будапешт, 2013); «Человек, субъект, личность в современной психологии» (к 80-летию А. В. Брушлинского) (Москва, 2013); «Когнітивні та емоційно-поведінкові фактори повноцінного функціонування людини: культурно-історичний підхід» (Харків, 2013); всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Інтеграційні можливості сучасної психології та шляхи її розвитку» (Запоріжжя, 2012), «Психологія: сучасні проблеми та перспективи розвитку» (Сімферополь, 2013).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження висвітлено у 11 публікаціях, з яких 5 статей опубліковано у виданнях, що включені до переліку фахових у галузі психології, 1 стаття - у міжнародному періодичному виданні з психології, 5 - у збірниках наукових праць та матеріалів конференцій.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, трьох додатків, списку використаних літературних джерел (273 найменувань, з них 20 - іноземною мовою). Робота містить 14 таблиць і 17 рисунків. Основний зміст дисертації представлений на 160 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет, методи дослідження; розкрито методологічні та теоретичні засади дослідження, висвітлено наукову новизну і практичну значущість роботи; наведено дані про апробацію і впровадження результатів дослідження, подано інформацію про структуру й обсяг дисертації.

У першому розділі «Теоретико-методологічний аналіз вивчення емоційної зрілості та професійної толерантності особистості» презентовано категоріально-понятійний аналіз вивчення толерантності особистості; розкрито специфіку прояву професійної толерантності особистості; систематизовано уявлення про особливості феномену емоційної зрілості особистості та висвітлено особливості розвитку емоційної зрілості у процесі професійного становлення фахівця.

Категоріально-понятійна інтерпретація толерантності особистості пов'язана із багатоаспектністю трактувань цього феномену у філософських, соціологічних, політичних і психологічних дослідженнях (Д. Атвуд, Г. Бардієр, Б. Брандшафт, Т. Дридзе, Е. Еріксон, М. Коул, Г. Крайг, Г. Кристал, Г. Лассуелл, Т. Нюкомбі, Р. Столороу та ін.).

Поступовість розгляду проблеми толерантності в межах: біхевіоризму як способу поведінки, який можна сформувати за умов повторення, вправ і переносу в інші ситуації (Г. Телен, P. Ганье, JI. Браун, А. Лазарус, В. Ромек та ін.); когнітивної психології через опис когнітивного дисонансу, соціальних установок і стереотипів (Л. Анцифєрова, С. Московичі, Л. Фестингер, Ф. Хайдер); екзистенційно-гуманістичної психології в межах інтерпретації прагнення особистості до самореалізації (А. Маслоу, К. Роджерс, Е. Фром); крос-психології як складної системи конструктивного використання власного репертуару ідентичності (Ю. Мартін, Д. Мацумото) дала змогу звести категоріально-понятійну інтерпретацію цього феномену до особистісної характеристики, що найповніше виявляється в міжособистісній, міжгруповій і професійній взаємодії.

Сучасні доробки у вивченні толерантності особистості можна звести до дослідження толерантності як: рівня розвитку «Я» (К. Абульханова-Славська, А. Брушлинський, А. Орлов, С. Рубінштейн, А. Шапіро та ін.); системи установок (О. Асмолов, В. Глебкин, О. Кихтюк, Г. Солдатова, JI. Шайгерова, О. Шарова та ін.); моральної характеристики (Б. Ананьєва, Л. Волович, І. Колесникова, С. Максименко, Г. Мухаметзянова та ін.); характеристики, що визначає систему цінностей (О. Асмолов, A. Деркач, З. Карпенко, Р. Лівшиць, Л. Рюмшина та ін.); ознаку межі та відстані між «Я» - «Не-Я» (М. Гефтер, В. Глебкін, Е. Богардус, І. Кон та ін.).

Детальний аналіз соціально-культурної сутності толерантності (Р. Бернс, Ю. Гиппенрейтер, Т. Карягіна, О. Козлова, Е. Магомедова та ін.); її структурної організації (Г. Бардієр, С. Братченко, Н. Недорєзова, A. Перцeв та ін.); особливостей видової диференціації (В. Бойко, В. Жваво, М. Міріманова, А. Темницький та ін.) та вікової специфіки набуття соціальної ідентичності (А. Маркова, B. Мухіна, О. Остапйовський, A. Петровський, В. Степін, Д. Фельдштейн та ін.) окреслив межі вивчення цього феномену в структурі соціальних і професійних компетенцій особистості (Ю. Забродін, Д. Зинов'єв, B. Грехнєв, І. Зимняя, В. Пахольян, В. Столін, О. Шахматова та ін.).

Толерантність у професійній діяльності особистості визначається як здатність знаходити індивідуальний підхід до людей, що пов'язані з її діяльністю, адекватно і гуманно поводитися у взаєминах, терпимість і природність у поводженні з різними категоріями людей. Зазначено, що толерантність фахівця - це внутрішня інтегративна характеристика, яка поєднує систему установок особистості, систему професійних цінностей, емоційну і моральну стійкість, сукупність індивідуальних, суб'єктних, особистісних якостей (O. Ашихміна, О. Драганова, Л. Засєкіна, М. Міріманова, A. Реан, Г. Солдатова, В. Третьяк та ін.).

Презентовано модель соціально-психологічних проявів професійної толерантності особистості, у якій виокремлено рівні прояву толерантності (процесуальний, операціональний, рефлексивний) та компоненти (особистісний, конативний, когнітивний і емоційний). Кожен зазначений рівень визначає зміст професійної реалізації від безпосереднього контакту і взаємодії з людьми на процесуальному рівні, до аналізу результатів діяльності як ефективної взаємодії фахівця з людьми на - рефлексивному, та застосування різноманітних технік і засобів конструктивної взаємодії на операціональному рівні. Особлива увага приділена процесуальному рівневі прояву толерантності, адже у ньому інтегровані основні ознаки емоційної зрілості фахівця.

Cистематизація уявлень про особливості феномену емоційної зрілості особистості здійснена на основі узагальнення наукових доробок в межах розгляду емоційної сфери особистості (Л. Гозман, К. Ізард, Є. Ільїн, А. Ольшаннікова, Я. Рейковський, О. Саннікова, О. Чебикін, П. Якобсон та ін.) та конкретизації таких психологічних конструктів, як емоційний інтелект (Х. Гарднер, Д. Големан, Р. Купер, Дж. Майер, П. Салові та ін.), емоційна гнучкість (О. Асмаковець, Л. Завалкевич, С. Ламберт, Л. Мітіна та ін.), емоційна компетентність (Н. Казарінова, В. Куніцина, О. Лібін, В. Погольша та ін.), емоційна грамотність (Д. Големан, О. Яковлева), які за психологічним змістом наближені до поняття емоційної зрілості, детальний опис якої знаходимо у працях А. Лук, А. Маурер, Д. Мюррея, А. Ребера, П. Фресса та ін.

Загалом відзначено, що емоційну зрілість можна розуміти як: одну з характеристик, яка властива біологічно зрілій людині, й визначається як відповідність емоційної реактивності нормам дорослої людини в цьому суспільстві; емоційні реакції індивіда, що відповідають не тільки очікуванням суспільства, але й потребам, цінностям і інтересам суб'єкта; характеристики різних емоційних проявів, властивих певному віковому періоду людини, що забезпечують успішне здійснення діяльності. Запропоновані варіанти містять багато схожих аспектів визначення психологічної зрілості особистості, серед яких функціональна автономність, високий рівень рефлексії, самоконтролю й гнучкості поведінки, розвинуте почуття відповідальності, стійкі й несуперечливі ціннісні орієнтації, потреба в пошуку сенсу життя, у турботі про інших людей, терпимість до власних та чужих недоліків, здатність до активної участі в житті суспільства й психологічної близькості з іншою людиною (Л. Анциферова, Г. Абрамова, Б. Братусь, О. Гошовський, І. Маноха, З. Карпенко, В. Моргун, Л. Орбан-Лембрик, В. Панок, Т. Титаренко та ін.).

Останнє дає підставу розглядати емоційну зрілість як інтегративну якість особистості, що характеризує ступінь розвиненості емоційної сфери на рівні адекватності емоційного реагування в певних соціально-психологічних умовах. Щодо особливостей розвитку емоційної зрілості у процесі професійного становлення особистості, то узагальнення низки наукових праць показало, що від рівня становлення емоційної зрілості залежить успішна адаптація людини до професійного середовища (А. Деркач, Е. Зеєр, Є. Клімов, А. Маркова, М. Пряжніков, О. Саннікова, Дж. Сьюпер, Є. Тополов, В. Шадріков та ін.). Не менш важливим є питання вивчення емоційної зрілості фахівців соціального профілю, де вона представлена у переліку професійно важливих якостей (І. Гілфорд, Р. Кеттел, В. Марищук, В. Мільман, В. Потапова, Н. Пророк, Н. Шевченко, Н. Чепелєва та ін.).

Подібні підстави слугують обґрунтуванням необхідності вивчення емоційної зрілості як умови професійної толерантності психолога.

У другому розділі «Програма емпірико-діагностичного вивчення емоційної зрілості та професійної толерантності особистості» представлено концепцію дослідження емоційної зрілості в структурі професійної толерантності психолога; розроблено програму емпіричного дослідження та послідовність її реалізації; визначено вибірку дослідження та основні діагностичні прийоми.

Теоретичний аналіз проблеми професійної толерантності психолога дав змогу деталізувати підходи до розкриття сутності, змісту й структури цього психологічного феномену. З огляду на запропоновану модель соціально-психологічних проявів толерантності особистості у професійній діяльності було визначено структурний зміст професійної толерантності психолога через такі компоненти: особистісний (характеризує здатність психолога ефективно взаємодіяти з іншими людьми; почуття міри у відносинах і взаємодії з людьми; вміння толерантно вирішувати конфлікти відповідно до існуючих норм і правил професійної взаємодії); конативний (представлений психологічними характеристиками психолога, що відображають його спрямованість особистості, ставлення до діяльності, до себе через вимогливість, впевненість, самокритичність); когнітивний (репрезентований такими характеристиками, як професійні знання, здібності, вміння, що пов'язані з фаховою спрямованістю психолога); емоційний (передбачає здатність психолога до саморегуляції, самоконтролю, вміння орієнтуватися й адекватно діяти у соціальних ситуаціях, володіння уміннями й навичками управління емоційною сферою, різними технологіями подолання професійних деструкцій); комунікативний (визначається як сукупність внутрішніх ресурсів, необхідних для побудови ефективної комунікації).

Кожен з виділених компонентів містить професійно-важливі характеристики психолога, які у процесі його професіоналізації є визначальними ознаками ефективної професійної реалізації. Зазначимо, що серед виділених компонентів професійної толерантності провідна роль відводиться емоційному, який за рівнем емоційного наповнення професійно-толерантних характеристик психолога є потужним фактором його професійної придатності.

Зміст емоційної зрілості психолога залежить від апробації його професійно-толерантних вмінь на кожному з етапів професійного становлення, тому розробка емпірико-діагностичної програми дослідження стосується вивчення комплексу цих вмінь із виокремленням емоційної стабільності як інтегрального фактору їх прояву на різних етапах професійного становлення.

У контексті вивчення прояву професійної толерантності психолога варто зупинитись на аналізі таких періодів професійного становлення: 1 - період професійного навчання (студенти 5-го курсу), де чітко відстежується сформованість професійної спрямованості особистості, що виражається у комплексі набутих професійних вмінь і навичок та вироблення професійного стилю діяльності (n=99); 2 - період професійної адаптації (практикуючі психологи зі стажем роботи до 5-ти років), у якому відбувається своєрідна перевірка можливості саморегулювання поведінки і способу життя у «технологічних» аспектах практичної діяльності (n=101); 3 - період професійної реалізації (практикуючі психологи зі стажем роботи більше 5-ти років), який є основою розвитку професійної зрілості як вищої ланки професіоналізму, що виражається у майстерності спеціаліста і часто супроводжується формальними показниками професійної кваліфікації (n=69).

Організація емпіричного дослідження емоційної зрілості в структурі прояву професійної толерантності психолога включає чотири етапи, які реалізовувалися протягом 2012-2015 років.

Запропонована концепція дослідження емоційної зрілості в структурі прояву професійної толерантності психолога, обґрунтування змісту її структурних компонентів, бачення етапів професійного становлення психолога стає концептуальним підґрунтям роботи та визначає логіку емпірико-діагностичного вивчення означеної проблеми.

У третьому розділі «Емпірико-діагностичне вивчення емоційної зрілості та професійної толерантності психолога» викладено основний матеріал емпіричного дослідження, презентовано емпіричну модель прояву емоційної зрілості в структурі професійної толерантності психолога, з'ясовано специфіку прояву емоційної стабільності психологів залежно від стажу їх професійної діяльності.

Послідовність реалізації емпірико-діагностичного задуму відображено у побудові моделі соціально-психологічних проявів толерантності у професійній діяльності психолога та діагностичній констатації співвідношення показників професійної толерантності й емоційної зрілості психологів з різним стажем професійної діяльності.

Застосування непараметричного критерію Краскела-Уоллеса ґрунтується на відображенні усіх значень вибірок, що порівнюються, у вигляді однієї загальної послідовності упорядкованих (прорангованих) значень кожного з діагностичних показників з подальшим обрахунком середнього рангу для кожної вибірки. В результаті встановлено такі статистично значущі відмінності:

- у групі студентів-психологів 5-го курсу у показниках емоційної зрілості виділяється її екстраекспресивна ознака як здатність передавати настрій оточуючим людям; у прояві самоконтролю в емоційній сфері, превалюють показники контролю дій та діяльності; знижені показники комунікативної толерантності за ознаками неприйняття або нерозуміння індивідуальності людини, використання себе в якості еталона для оцінки інших, категоричності або консерватизму в оцінках людей, невміння приховувати або пригладжувати неприємні почуття при зіткненні з некомунікабельними якостями партнерів, прагнення переробити, перевиховати партнера, несформованого вміння прощати іншому помилки, нетерпимості до фізичного або психічного дискомфорту партнерів, знаходять своє підтвердження у таких проявах емоційних перешкод у встановленні контактів як невміння керувати емоціями та дозувати їх, що проявляється у втомлюваності, невмінні приховувати емоційні спалахи переживань, напруженій міміці обличчя і тіла тощо; також цим досліджуваним притаманними є риси дратівливості, реактивної агресивності, емоційної лабільності та сором'язливості (рівень значущості від р?0,001 до р ?0,01);

- у групі практикуючих психологів зі стажем до 5-ти років роботи емоційна зрілість знаходить вияв у екстрасаморегуляції як здатності регуляції поведінки інших людей; у прояві самоконтролю в емоційній сфері превалюють показники контролю дій та діяльності; їх особистісна зрілість знаходить вияв у вираженій мотивації досягнень, що проявляється у розвинутій самооцінці власних можливостей і постійному прагненні до самовдосконалення, та у сформованому почутті обов'язку як сформованій громадянській позиції щодо життя у суспільстві; високі показники соціально-психологічної адаптованості демонструють розвинуте самоприйняття цих фахівців, що виражається у прийнятті своєї зовнішньої та внутрішньої привабливості, переживанні задоволеності собою і рефлексивному самопізнанні; їх сформоване вміння прийняття інших відображає довірливість, комунікабельність й відкритість; на фоні високої інтернальності виокремлюється їх внутрішній контроль, а відповідно й завищені вимоги до себе; комунікативна інтолерантність проявляється у їх прагненні «підлаштувати» ті чи інші якості партнера під себе, і таким чином досягти схожості із собою; і, як результат, властивими для них є такі емоційні бар'єри в спілкування як неадекватний прояв емоцій, що часто проявляється у хвилюванні і неприродності поведінки; також цим досліджуваним притаманні риси комунікабельності, високої самокритичності і впевненості у собі (рівень значущості від р?0,001 до р ?0,01);

- у групі практикуючих психологів із стажем більше 5-ти років роботи емоційна зрілість локалізована у проявах інтрасаморегуляції як здатність регулювати своєю поведінкою та інтроемпатії; домінуючу позицію самоконтролю в емоційній поведінці займає емоційний контроль; їх особистісна зрілість супроводжується вираженою життєвою установкою, що проявляється в домінуванні довірливого ставлення до людей і до світу в цілому та розвинутому почутті допомоги іншим; високі показники соціально-психологічної адаптованості цих фахівців зосереджені у відкритому вираженні своїх почуттів та емоцій, відкритості та впевненості у собі; зафіксований у них найвищий показник прояву толерантності до невизначеності підтверджує їх сформовану властивість усвідомлювати та приймати складність, неоднозначність та непередбачуваність оточуючого світу, а також вони схильні творчо підходити до різноманітних проблем, що підтверджує їх нестереотипність поведінки; серед особистісних рис цих фахівців особливе місце посідають комунікабельність, відкритість новому досвіду і дружелюбність (рівень значущості від р?0,001 до р ?0,01).

Проведення факторизації методом головних компонент із варімакс-обертанням матриці психологічних шкал (змінних) з нормалізацією Кайзера дало змогу отримати однозначно інтерпретовану факторну модель психологічних особливостей співвідношення показників професійної толерантності та емоційної зрілості психологів з різним стажем професійної діяльності. Правомірність застосування методу факторного аналізу до вибірки перевірялась за критерієм Кайзера-Мейєра-Олкіна: значення кореляції між фактором та змінними, що входять в його структуру, менше 0,6 до уваги не брались. професійна толерантність емоційний психолог

Факторну структуру психологічних характеристик студентів-психологів 5-го курсу складають «здатність керувати настроєм оточуючих» (11,6 % дисперсії), «контроль дій та діяльності» (8,9 %), «сором'язливість» (8,6 %), «емоційна лабільність» (8,1 %), «домінування» (6,6 %), «спонтанна агресивність» (6,1 %), «інтолерантність» (4,9 %), «невміння керувати емоціями» (4,5 %), «комунікативність» (4,2 %), «негнучкість емоцій» (4,1 %).

До факторів, які визначають психологічні характеристики психологів із стажем професійної діяльності до 5-ти років, відносяться: «регуляція поведінки інших людей», що складає 12,2 % дисперсії, «контроль дій та діяльності» (10,6 %), «відкритість» (8,31 %), «толерантність до невизначеності» (6,42 %), «емоційний комфорт» (5,71 %), «комунікабельність» (4,6 %), «врівноваженість» (4,41 %).

У групі психологів із стажем професійної діяльності більше 5-ти років факторну структуру їх психологічних характеристик складають «емоційний самоконтроль» (19,7 %), «інтроемпатія» (9,26 %), «прийняття інших» (9,25 %), «ставлення до свого «Я»» (7,28 %), «життєва установка» (5,96 %), «самоприйняття» (5,71 %), «відкритість» (4,93 %).

Внаслідок застосування регресійного аналізу виокремлено найсуттєвіші прогностичні детермінанти співвідношення показників професійної толерантності та емоційної зрілості психологів з різним стажем професійної діяльності.

Для студентів-психологів 5-го курсу найбільший внесок у дисперсію залежної змінної «загальний показник емоційної зрілості» внесли такі фактори, як «здатність передавати настрій оточуючим» ( = 0,397), «прагнення до домінування» ( = 0,347) і «спонтанна агресивність» ( = 0,202). Психологічний зміст домінуючих факторів показує, що загальний прояв емоційної зрілості цих досліджуваних локалізований у такій її експресивній характеристиці, де на фоні розвинутого почуття обов'язку та самооцінки власних можливостей і постійного прагнення до самовдосконалення, вираженими стають такі інтолерантні комунікативні тенденції, як «використання себе в якості еталона для оцінки інших» та «категоричність або консерватизм в оцінках людей»; високі показники прагнення до домінування доводять наявність у них переживання неперевершеності і надмірного прагнення до успіху й схвалення, що знаходить підтвердження у таких формах емоційних бар'єрів в спілкуванні, як домінування негативних емоцій і небажання зближатися з людьми; їх нетерпимість до фізичного або психічного дискомфорту людей та не сформоване вміння прилаштовуватися до людей супроводжується проявами реактивної агресивності і дратівливості.

Для практикуючих психологів із стажем професійної діяльності до 5-ти років найбільший внесок у дисперсію залежної змінної «загальний показник емоційної зрілості» внесли «регуляція поведінки інших людей» ( = 0,357), «комунікативність» ( = 0,275) і «емоційний комфорт» ( = 0,265): загальний прояв емоційної зрілості зосереджений у її саморегуляційній характеристиці і проявляється у високій соціально-психологічній адаптованості цих фахівців через прийняття інших; їх виражене ставлення до свого «Я» демонструє сформовану відкриту особистісну позицію в оцінках оточуючого світу; їх здатність регулювати власну поведінку сприяє вмінню приховувати або згладжувати неприємні почуття при зіткненні з некомунікабельними людьми й вибачати їм помилки і незручності; декларація комунікативних здібностей супроводжується їх здатністю до встановлення психологічної близькості з іншою людиною, а високі показники емоційного комфорту підтверджують відкрите вираження їх почуттів та емоцій, відкритість і оптимістичність, що робить цих фахівців внутрішньо задоволеними, врівноваженими й впевненими в собі.

Для практикуючих психологів із стажем професійної діяльності після 5-ти років властивими є «інтроемпатія» ( = 0,762), «життєва установка» ( = 0,185) і «емоційний самоконтроль» ( = 0,161): загальний прояв емоційної зрілості локалізований в її емпатійній характеристиці, що визначає розвинуті інтернальні здібності цих фахівців у сформованій здатності до психологічної близькості з різними людьми, їх врівноваженість та сором'язливість допомагає проявляти довірливе ставлення до людей та до світу загалом; сформована життєва установка знаходить прояв у цілеспрямованості, ініціативності й розвинутому почутті допомоги іншим; високий емоційний самоконтроль як ознака стабільності емоційного стану та вміння володіти собою сприяє подоланню бар'єрів у спілкуванні через вміння керувати емоціями й адаптивну гнучкість.

Емпірична модель прояву емоційної зрілості в структурі професійної толерантності психолога дала змогу стверджувати, що у групі студентів-психологів 5-го курсу верифіковано експресивну форму емоційної зрілості, яка експлікує ситуативно-домінуючі ознаки професійної інтолерантності; у групі практикуючих психологів до 5-ти років професійної роботи - саморегулюючу форму емоційної зрілості, яка супроводжує комунікативно-відкриту толерантність цих фахівців; а у групі психологів із стажем професійної діяльності після 5-ти років - емпатійну форму емоційної зрілості, що знаходить вияв в морально-емпатійних ознаках толерантності психологів.

Запропонований варіант емпірико-діагностичного вивчення співвідношення показників професійної толерантності й емоційної зрілості психологів з різним стажем професійної діяльності ще раз доводить, що запропонована модель дослідження є продуктивним засобом визначення професійного профілю цих фахівців.

ВИСНОВКИ

1. Теоретико-методологічний аналіз досліджень професійної толерантності особистості дає змогу презентувати узагальнене розуміння означеного феномену як інтегративної властивості особистості в її індивідних, особистісних і суб'єктних характеристиках терпимості і поваги до інших людей. Упорядкування основних концептуальних положень щодо розгляду професійної толерантності відображено в аналізі її соціально-культурної сутності як системи соціально-психологічних установок та цінностей поведінки, які визначають моральну стійкість особистості; в конкретизації структурної організації, особливостей видової диференціації та вікової специфіки набуття соціальної і професійної ідентичності, що уможливило виокремити такі професійні компетенції як здатність знаходити індивідуальний підхід до людей, вміння адекватно й гуманно поводитися у взаєминах та терпимість і природність у поведінці.

Запропоновано модель соціально-психологічних проявів професійної толерантності особистості, яка презентує чітку логіку репрезентації рівнів (процесуальний, операціональний, рефлексивний) та компонентів (особистісний, конативний, когнітивний і емоційний) прояву толерантності. Презентований контекст змісту професійної реалізації фахівця від його безпосереднього контакту з людьми до аналізу результатів цієї взаємодії та застосування різноманітних інтеракційних технік і засобів її оптимізації на кожному із зазначених рівнів, надає особливої значущості процесуальному рівневі прояву толерантності, у якому інтегровані основні ознаки емоційної зрілості фахівця.

2. Наведено основні підходи до розуміння емоційної зрілості та розкрито феноменологію її прояву як інтегративної якості особистості, що характеризує міру адекватності її емоційного реагування на соціально-психологічні події, та як умови розвиненості професійної толерантності. Зазначено, що зміст прояву емоційної зрілості визначає успішну адаптацію фахівця до вимог професійної діяльності, що особливо важливо для фахівців соціального профілю, де емоційна зрілість є професійно необхідною якістю.

З'ясовано зміст професійної толерантності психолога через такі структурні компоненти, як особистісний, конативний, когнітивний, емоційний і комунікативний, кожен з яких містить професійно-важливі характеристики цього фахівця. При цьому центральна позиція відводиться емоційному компоненту, адже особистісно-емоційний комплекс якостей є потужним критерієм професійної придатності психолога.

3. Емпірично з'ясовано специфіку співвідношення показників професійної толерантності та емоційної зрілості психологів з різним стажем професійної діяльності, які диференційовані за такими періодами професійного становлення: навчання (студенти-психологи 5-го курсу); адаптація (практикуючі психологи зі стажем роботи до 5-ти років) та особистісна реалізація в професійній діяльності (практикуючі психологи зі стажем роботи більше 5-ти років). Застосування непараметричного критерію Краскела-Уоллеса підтвердило статистично значущі відмінності у прояві показників професійної толерантності та емоційної зрілості психологів у виокремлених групах.

Факторизація емпіричних даних дала змогу описати фактори психологічних особливостей співвідношення показників професійної толерантності та емоційної зрілості психологів з різним стажем професійної діяльності. Факторну структуру психологічних характеристик студентів-психологів 5-го курсу складають здатність керувати настроєм оточуючих, контроль дій та діяльності, сором'язливість, емоційна лабільність, домінування, спонтанна агресивність, інтолерантність, невміння керувати емоціями, комунікативність і негнучкість емоцій; психологів із стажем професійної діяльності до 5-ти років - регуляція поведінки інших людей, контроль дій та діяльності, відкритість, толерантність до невизначеності, емоційний комфорт, комунікабельність і врівноваженість; у групі психологів із стажем професійної діяльності більше 5-ти років факторну структуру їх психологічних характеристик складають емоційний самоконтроль, інтроемпатія, прийняття інших, ставлення до свого «Я», життєва установка, самоприйняття і відкритість.

Засобом множинного регресійного аналізу констатовано, що індекс загального показника емоційної зрілості студентів-психологів 5-го курсу зумовлений такими факторами, як здатність передавати настрій оточуючим, прагнення до домінування і спонтанна агресивність, психологічний зміст яких показує, що загальний прояв емоційної зрілості цих досліджуваних локалізований у її експресивній характеристиці; індекс загального показника емоційної зрілості практикуючих психологів із стажем професійної діяльності до 5-ти років зумовлений такими факторами, як регуляція поведінки інших людей, комунікативність і емоційний комфорт, які зосереджують свій психологічний зміст у саморегуляційній характеристиці емоційної зрілості; індекс загального показника емоційної зрілості практикуючих психологів із стажем професійної діяльності після 5-ти років об'єднав фактори інтроемпатії, життєвої установки та емоційного самоконтролю, які декларують емпатійну характеристику емоційної зрілості цих фахівців.

4. Конкретизація результатів щодо прояву емоційної зрілості в структурі професійної толерантності психолога дає змогу зазначити, що запропонований емпірико-діагностичний варіант вивчення емоційної зрілості особистості є важливою складовою професійного профілю психолога на кожному з етапів його становлення: від прояву професійної інтолерантності у студентському віці до форм комунікативно-відкритої толерантності в період адаптації і морально-емпатійної толерантності у період власне професійної реалізації психолога.

У завершенні зазначено, що врахування цілісного циклу розвитку емоційної зрілості психолога на різних етапах його професійного становлення дає змогу встановити не лише природну логіку становлення цього феномену, а й передбачити причини її порушення та викривлення, а в перспективі й засоби корекції.

Проведене дослідження не вичерпує усіх аспектів окресленої проблеми. Воно може бути продовжене у напрямі розробки емпірико-діагностичних програм дослідження усвідомлюваних й неусвідомлюваних аспектів прояву емоційної зрілості психолога, та прикладних програм удосконалення змісту професійної толерантності фахівців соціального профілю. Окремого дослідження потребує проблема соціально-культурного впливу на прояв емоційної зрілості психологів з різним стажем професійної діяльності.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті, надруковані у виданнях, що затверджені як фахові у галузі психології:

1. Губа Н. О. Особливості ціннісно-мотиваційної сфери сучасної студентської молоді / Н. О. Губа, М. О. Кандиба // Психологічні перспективи. - РВВ «Вежа» Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2009. - Вип. 13. - С. 28-34.

2. Губа Н. О. Феномен особистісної компетентності у просторі наукового знання / Н. О. Губа, М. О. Кандиба // Психологічні перспективи. - РВВ «Вежа» Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2010. - Вип. 15. - С. 52-61

3. Кандиба М. О. Соціально-психологічні фактори й механізми розвитку толерантності психолога в процесі його професійного становлення / М. О. Кандиба // Освіта регіону: Політологія. Психологія. Комунікації. - № 3(33) - К. : Університет «Україна», 2013. - С. 291-296.

4. Кандиба М. О. Соціально-психологічний аналіз сутності поняття «міжособистісна толерантність» як професійно важливої якості психолога / М.О. Кандиба // Проблеми сучасної психології: зб. наук. пр. Кам'янець-Подільського національного університету ім. Івана Огієнка, Інституту психології ім. Г. С. Костюка НАПН України / За ред. С. Д. Максименка, Л. А. Онуфрієвої. - Вип. 21. - Кам'янець - Подільський : Аксіома, 2013. - С. 196-205.

5. Кандиба М. О. Взаємозв'язок професійного становлення особистості та розвитку її особистісних якостей / М. О. Кандиба // Проблеми сучасної психології: зб. наук. пр. Кам'янець-Подільського національного університету ім. Івана Огієнка, Інституту психології ім. Г. С. Костюка НАПН України / За ред. С. Д. Максименка, Л. А. Онуфрієвої. - Вип. 22. - Кам'янець - Подільський : Аксіома, 2013. - С. 169-75.

Статті, опубліковані у міжнародних наукових виданнях:

6. Кандыба М. О. Психологические особенности эмоциональной зрелости личности / М. О. Кандыба // Science and Education a New Dimension. Pedagogy and psychology : journal / [editor-in-chief: Dr. Xenia Vamos]. - Budapest, 2014. - II (10), Issue: 20. - P. 122-126.

Статті, опубліковані у збірниках матеріалів наукових конференцій:

7. Кандиба М. О. Психологічний аналіз професійного становлення особистості / М. О. Кандиба // Психологія: сучасні проблеми та перспективи розвитку: зб. наук. пр. - Сімферополь : ВД «АРІАЛ», 2013. - С. 102-109

8. Кандиба М. О. Основні категорії професійного розвитку особистості в сучасному психологічному просторі / М. О. Кандиба // Когнітивні та емоційно-поведінкові фактори повноцінного функціонування людини: культурно-історичний підхід: Мат. І міжнар. наук.-практ. конф. - Харків, 2013. - С. 35-41.

9. Кандыба М. О. Толерантность как проблема психологии личности / М. О. Кандыба // Человек, субъект, личность : материалы Международной научной конференции, посвященной 80-летию А. В. Брушлинского. - Т. 2. : / [отв. ред. А. Л. Журавлев, Е. А. Сергиенко]. - М. : Изд-во «Институт психологии РАН», 2013. - С. 39-42.

10. Kandyba M. O. Research of orientation professional training content on master students for realization of presentations in the academic sphere / M. O. Kandyba // Вісник Запорізького національного університету : збірник наукових праць. Педагогічні науки / [гол. ред. Локарєва Г.В.]. - Запоріжжя : ЗНУ, 2014. - № 1 (22). - С. 230-235.

11. Кандиба М. О. Використання методу «сase-study» у процесі професійної підготовки / М. О. Кандиба // Вісник Запорізького національного університету : збірник наукових праць. Педагогічні науки / [гол. ред. Локарєва Г.В.]. - Запоріжжя : ЗНУ, 2014. - № 2 (23) - С. 139-145.

АНОТАЦІЯ

У дисертаційній роботі проаналізовано теоретико-методологічні підходи до вивчення емоційної зрілості та професійної толерантності особистості. Запропоновано модель структурного змісту професійної толерантності та проведено емпіричну верифікацію психологічного змісту співвідношення показників професійної толерантності та емоційної зрілості психологів з різним стажем професійної діяльності. Поглиблено наукові уявлення про емоційну зрілість особистості та визначено інтегративну роль емоційної зрілості у структурі професійної толерантності психолога.

В результаті емпіричного дослідження встановлено психологічні особливості прояву емоційної зрілості через експресивну, саморегулюючу і емпатійну форми прояву в структурі професійної толерантності засобом експлікації її ситуативно-домінуючих, комунікативно-відкритих та морально-емпатійних ознак залежно від стажу професійної діяльності психологів.

Ключові слова: емоційна зрілість, професійна толерантність, особистість, професійна діяльність, психолог.

В диссертационной работе проанализированы теоретико-методологические подходы к изучению эмоциональной зрелости и профессиональной толерантности личности. Уточнено понятие профессиональной толерантности психолога как реализованной готовности к осознанным профессиональным действиям специалиста, направленных на достижение гуманистических отношений с людьми, с которыми он взаимодействует, и усовершенствованы научные представления об эмоциональной зрелости как интегративном качестве личности, характеризующем степень адекватности эмоционального реагирования на социально-психологические события, а также как условие развитости профессиональной толерантности через раскрытие содержания ее проявлений в пределах онтологизации профессионального развития психолога.

Предложена структурная модель профессиональной толерантности психолога, где каждый выделенный компонент (личностный, конативный, когнитивный, эмоциональный и коммуникативный), содержит профессионально важные характеристики этого специалиста. Раскрыто феноменологию содержания эмоционального компонента через личностно-эмоциональный комплекс качеств, который является мощным критерием профессиональной пригодности психолога.

Проведено эмпирическую верификацию психологического содержания соотношения показателей профессиональной толерантности и эмоциональной зрелости психологов с разным стажем профессиональной деятельности, которые дифференцированы по таким периодам профессионального становления: обучение (студенты-психологи 5-го курса); адаптация (практикующие психологи со стажем работы до 5-ти лет) и личностная реализация в профессиональной деятельности (практикующие психологи со стажем работы более 5-ти лет).

Посредством использования факторного и регрессионного анализа констатировано, что индекс общего показателя эмоциональной зрелости студентов-психологов 5-го курса обусловлен такими факторами, как способность передавать настроение окружающим, стремление к доминированию и спонтанная агрессивность, психологическое содержание которых показывает, что общее проявление эмоциональной зрелости этих исследуемых локализировано в ее экспрессивной характеристике; индекс общего показателя эмоциональной зрелости практикующих психологов со стажем профессиональной деятельности до 5-ти лет обусловлен такими факторами, как регуляция поведения других людей, коммуникативность и эмоциональный комфорт, которые сосредотачивают свое психологическое содержание в саморегуляционной характеристике эмоциональной зрелости; индекс общего показателя эмоциональной зрелости практикующих психологов со стажем профессиональной деятельности более 5-ти лет объединил факторы интроэмпатии, жизненной установки и эмоционального самоконтроля, которые декларируют эмпатийную характеристику эмоциональной зрелости этих специалистов.