Інтелектуальні операції в процесах прийняття цільових рішень оператором

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інтелектуальні операції в процесах прийняття цільових рішень оператором

Л.С.Сікора

Р.Л.Ткачук

М.С.Антоник

І.Р.Манишин

Актуальність. Проблема усвідомлення оперативних дій при оцінці ситуацій і прийнятті рішень є інтелектуальною основою поведінки людини. Життєвий і професійний досвід формує рефлексивну реакцію як на інформаційні фактори впливу, так і на фізичні. При управлінні складними системами з певним рівнем ієрархії фізичних об'єктів і автоматизованих систем, в момент кризової ситуації, необхідна чітка свідома її оцінка відносно цільових задач, а також прогноз розвитку подій, що відповідно ускладнює вибір поведінки оператором та вимагає від нього інтелектуального напруження, щоб приймати логічні рішення. Тому актуальною є задача дослідження процесів мислення.

Одноканальність свідомості в процесах прийняття рішень.

В основі операторно-логічної моделі мислення лежать дві гіпотези [1]:

· одноканальність свідомості;

· несумісність в свідомості оперативних і логіко-психологічних компонент (реципрокності).

Процес мислення виступає, як активний елемент цілеорієнтованої дії та формоутворюючий спосіб поведінки і відповідно включає:

· конкретну мисленну інтелектуальну дію;

· інтелектуальний генератор для виконання процедур аналізу, синтезу, узагальнення;

· ієрархію рівнів мислення - свідомого, підсвідомого.

Відповідно алгоритм описує систему дій і відношень, інваріантну відносно символів, чисел, знаків. Застосування і реалізація алгоритмів є інтелектуальним процесом переробки, перетворення опрацювання інформації (даних для прийняття рішень). Множина інтелектуальних дій, відповідно до функцій при пошуку розв'язання задач [1], розбивається на :

· виконавчі дії згідно стратегії досягнення мети;

· контрольно-управляючі функції оцінки зміни ситуації.

Алгоритм на початку інтелектуальної діяльності не є елементом процесу мислення. Жорстка упорядкованість алгоритмічної структури розмивається неупорядкованістю мислення (евристики) за рахунок нечіткості цільових задач. При багатократних процедурах застосування алгоритму, відповідно до певних проблемних ситуацій, в підсвідомості, на основі аналогій для класів задач формується схема розв'язання проблем. Послідовність відображається через ієрархічну структуру зв'язаних нейромереж з єдиним кодом представлення інформації.

Підключення нейромережі в області ядра свідомості, сприймається як дія для розв'язання задач (здогадка). Тобто утворюється пізнавальна нейроструктура.

В системі виконання дій можна виділити такі елементи:

· функції орієнтування і контролю;

· функції управління;

· функції виконавчих дій ;

· функції накопичення знань відносно дій.

Логіко-психологічні координати (ЛПК) виявляють проблемну ситуацію, щоб вивчити систему цільових дій, що ведуть до розв'язання задачі, тобто виконують когнітивну функцію як основу процесу навчання способом розв'язання проблем.

Переважно людина, яка не знає спеціальних прийомів, розв'язує задачу методом послідовних наближень, відсічення непотрібних варіантів, та скорочення вибору альтернатив в процесі верифікації, на основі генерації гіпотез (модель досягнення мети).

Процес звертання до нейропроцесорних когнітивних структур, при освоєнні понять з допомогою алгоритмів, завершується утворенням локальних операторно-логічних форм у вигляді ЛПК.

Дослідження процесу розв'язання задач ЛПР, ґрунтується на можливості виділення груп детермінованих дій на основі евристичних орієнтирів до цільової області, які необхідно вивести з підсвідомості до явного користування.

При заданих зовні алгоритмах виникає проблема нерозуміння ролі окремих дій в загальній структурі. З освоєнням алгоритму, він вже використовується ЛПР блочним способом, який відповідно включає:

· дії згідно цільового завдання;

· оцінки результату дії;

· кінець дії відносно цілі;

· повернення на початок циклу;

· корекцію способу цільових дій;

· формування нової дії;

· повернення в цикл.

Людина в процесі розв'язання задачі, розбиває програму на інформаційні кванти, прив'язуючи попереду їх адреси координати ЛПК. Для кожного ЛПР має місце ієрархічне перекодування алгоритму, пристосування до особливостей мислення, яка відображає логічну структуру процедури розв'язання задач [1-2].

Механізми мислення ЛПР не приводяться повністю до формальних описів. При розпізнаванні загального методу розв'язання задачі ЛПР (придумування процедури рішення), він наближається до формування стратегії на основі евристичних компонент - звернутих схем-суджень і дій [1]. При доведенні ідеї рішення формуються нові логічні координати, до яких прив'язуються системи елементарних інтелектуальних дій і формується стратегія вищого рівня, на якому взаємодіють логічні і евристичні схеми процедур рішення задачі.

Схеми розв'язання задач на основі інтуїції не зводяться повністю до логічних правил і процедур, а є значно ширшими. При цьому форми і схеми кодування включають перетворення бульової алгебри і логіки, які ведуть до цілі, згідно ланцюга трансакцій, де:

оперативний дія рішення управління

- послідовна схема дій;

- визначає невпорядкований план дій.

Пізнавальні механізми.

Розглянемо пізнавальні механізми, як елементи когнітивної структури [1-12], на основі яких будуються правила оцінки ситуацій і дій.

Аналіз ситуацій.

Людина при оцінці ситуації, в процесі розв'язання проблеми, яка не знає спеціальних прийомів, формує метод послідовних пропозицій і відсікає варіанти в процесі верифікації звужуючи клас альтернатив [1].

Сформульовані в пам'яті ЛПР задачі пов'язані із системами обернених асоціацій в нейроструктурах мозку. Тобто наявні згенеровані прямі зв'язки в зворотному напрямку між областями нейроструктури.

При машинному аналізі ситуацій, використовуються закладені в базу програми і алгоритми, а додаткові знання не використовуються. Для ЛПР можлива альтернатива: готової програми для аналізу ситуації немає, але наявні знання є основою синтезу схеми аналізу на основі опорного базису знань і даних, які відповідно структуровані.

Відображення імовірнісної структури динамічної ситуації є активним процесом на основі розмитих оцінок. Механізм функціонування нейпроцесора в режимі оцінювання ґрунтується на гіпотезі одноканальності свідомості і багатоканальності інтуїції. Кодування когнітивних дій, при цьому проходить на основі синтезу внутрішньої мови нейропроцесора та структуруванні елементів мислення.

Дерева рішень на циклі термінального часу управління.

Для реалізації процесів мислення людиною використовують дерева рішень задачі з певним цілеорієнтованим рівнем досяжності.

При цьому сформульовано наступні підходи до розв'язання цілеорієнтованих задач:

· будується система всіх тверджень, які виводяться , виходячи з правила породження гіпотез:

· на основі певних критеріїв розпізнавання наслідків відносно їх близькості до цілі:

і тоді проводиться відбір ;

· якщо існують такі результати, на основі критерію, що відповідають цільовому завданню, то формується ланка наслідків і дерево рішень;

· процедура розв'язання будується, виходячи з кінця, тобто від цільової області. Процес зворотного мислення , відбувається на основі багатоканальної ієрархії, яка перетворюється в одноканальний ланцюг управляючих дій в процедурі розв'язання задач з врахуванням обмежень на таблицю вибору варіантів.

Наведемо дерево рішень в базисі на циклі термінального часу .

Рис. Модель дерева рішень в просторі станів динамічної системи

Інтелектуальні операції в процесах прийняття цілеорієнтованих рішень.

Інтелектуальні операції в процесі прийняття ціле орієнтованого мислення завжди випереджають дії і суттєво впливають на результат. Мотиви поведінки і поступки особи будують пояснення, якщо вдається відновити процес формування дій, виходячи з реконструкції логічних зв'язків [4-7].

Метод оцінки дій ґрунтується на нормативних дерективних судженнях про спосіб виконання команду. Відповідно, для виконання дій формується логіка вчинку, яка виражається через внутрішню логіку, логіку мотивації і логіку дій [7].

Внутрішня логіка цілеорієнтації при розв'язанні проблеми (кризи, конфлікту), переходить логіку мотивації для програмування дій проводиться узгодження протиріччя (ціль-можливість дій), а висновком буде генерація програми цільових дій [9-15].

Логіка вчинку зв'язує внутрішні і зовнішні компоненти процесу формування і виконання дій на основі логічної формалізації знань конкретної особи. В логіку дій входить логічний аналіз цілей, оцінок ситуацій, норм, понять і описів як основу логічної раціональності і критичної розсудливості людини. Розсудливість - це характеристика діючого суб'єкта, яка виражає здатність свідомо і логічно виконувати свої дії. На відміну від випадкової рефлективної дії, вчинок ґрунтується на програмі дій, вимагає рефлексивної діяльності свідомості, певного типу мислення .

Методологічний підхід до аналізу поведінки базується на таких логічних компонентах, які є основою синтезу програми дій:

· логіці норм;

· логіці оцінок;

· логіці формування цілей;

· логіці цілей програми цільових дій.

Відповідно мотиваційна структура є основою синтезу ціленаправлених свідомих дій, які ведуть до досягнення мети.

Існує три стадії формування усвідомленої мотивації: формування цілі, встановлення принципової можливості для досягнення цілі та встановлення шляхів і засобів реалізації цілі.

Вольовий акт (зусилля) є основою переходу плану дій з свідомості в реалізацію вчинку (дію), при цьому рівень складності реалізації логіки вчинку - вищий, ніж рівень процедур логічного виводу. Тоді вимальовується проблема недостатності знань при прийнятті рішень в умовах невизначеності і зростає рівень відповідальності згідно мотивації дій.

Уміння розв'язувати задачі, які виникають в процесі ціленаправленої поведінки систем, є мірою рівня її інтелекту. Прийняття рішень в інтегрованих системах, означає, що в системі в певний момент часу проходить (виконується) одна із можливих комбінацій дій відносно режимів функціонування.

Проблема прийняття рішень пов'язана із синтезом управляючих структур, які повинні виконувати певні функції [15]:

· розподіл дій на рівні підсистем;

· перевірка результатів дій;

· виявлення причин зміни стану;

· синтез нової інформації, накопичення даних про причину змін стану;

· автоматичне планування дій;

· виконання плану та контроль дій і результатів їх виконання;

· побудова моделей проблемних середовищ;

· навчання і самонавчання;

· синтез апаратних засобів для реалізації стратегії управління.

Тобто для ціленаправленої системи є характерним планування своїх дій і поведінки. Складання і реалізація плану дій є основою досягнення цілі, тобто розв'язання задачі. Реалізація функцій системою при прийнятті рішень ґрунтується на моделі реального світу та моделях середовищ існування.

Модель середовища включає такі компоненти:

· відомості про зміни в елементах середовища і зв'язках між об'єктами, характерні для даного класу задач;

· відомості про можливі збурення і способи впливу.

Інформація, яка знаходиться в моделі проблемного середовища використовується алгоритмами, що відображають структуру процесорної системи. Якщо використовуються евристичні процедури прийняття рішень, при ускладнені ситуацій, вони є вже недостатніми для планування дій.

Використання логіки для опису подій і процедур прийняття рішень, забезпечує конструктивність обчислювальних процедур і процесів при формуванні образів ситуацій та тверджень про них, а також послідовних сценаріїв дій. Тоді зміну ситуацій згідно правила можна представити через активний агент дії , що змінює ситуацію : - як спосіб перетворення стану системи.

Динаміку зміни ситуації виразимо у вигляді сценарію, який описується у вигляді:

де - твердження про новий стан об'єкта.

Рис. Зміна сценарію розвитку подій, як траєкторія руху системи в середовищі

Висновок

На основі концепції одноканальності свідомості в процесах мислення при прийнятті рішень, розглянуто моделі і схеми формування стратегій поведінки та сценаріїв розвитку подій під впливом дій управління.

Література

1. Шапиро С.И. Мышление человека и переработка информации ЭВМ.-М.:Сов.Радио.-1980.-288с.

2. Калужнін Л.А., Королюк В.С. Алгоритми і математичні машини.-К.:Рад.школа.-1964.-282с.

3. Тафтул М.Г. Логіка.-К.:В.Ц.Академія.-2002.-368с.

4. Сборник упражнений по логике/ред.Клевченя А.С.-Минск.-Универ.-1990.-288с.

5. Колмогоров А.Н., Драгалин А.Т. Математическая логика.-М.:МГУ.-1984.-118с.

Размещено на Allbest.ru