Ставлення до матері як чинник формування релігійних уявлень

Размещено на http://www.allbest.ru/

ставлення до матері як чинник формування релігійних уявлень

Проць О.І., к. психол. н.,

доцент кафедри психології

Львівський національний університет імені Івана Франка

У статті аналізуються особливості формування релігійних уявлень. На основі емпіричного дослідження доводиться, що ставлення до власної матері може переноситись на уявлення про релігійні постаті.

Ключові слова: релігійність, релігійні уявлення, ставлення до матері, прийняття матір'ю.

В статье анализируются особенности формирования религиозных представлений. На основе эмпирического исследования доказывается, что отношение к собственной матери может переноситься на представления о религиозных фигурах.

Ключевые слова: религиозность, религиозные представления, отношение к матери, принятие матерью.

Prots O.I. ATTENTION TO THE MOTHER AS A FACTOR FOR THE FORMATION OF RELIGIOUS CONCEPTS

The article analyzes the peculiarities of the formation of religious representations. On the basis of empirical research it is proved that the attitude towards his mother can be transferred to the idea of religious figures.

Key words: religiousness, religious beliefs, attitude towards mother, acceptance by mother.

Постановка проблеми

Релігійність людини - той аспект її особистості, який у вітчизняній психологічній науці тривалий час залишався поза увагою науковців. Проте релігійність може виступати одним із ключових аспектів системи ціннісних орієнтацій людини, що, у свою чергу, визначає ставлення до світу, оточення та самої себе.

Релігійність особистості характеризує «якісну і кількісну визначеність (ступінь, рівень, характер) суб'єктивного засвоєння релігійних ідей, цінностей, норм та їхній вплив на поведінку, життєдіяльність віруючих, релігійної спільноти» [4, с. 277]. Власне, у твердженні «суб'єктивне засвоєння» і криється індивідуальна, своєрідна специфіка того, що пропонує людині релігія, яку вона обирає (самостійно обирає або ж продовжує її сповідувати як сімейну традицію).

Одним із ключових аспектів релігійності людини є релігійні уявлення. Релігійні уявлення - це розуміння тих норм, вимог, що ставить релігія перед людиною, яка її сповідує; уявлення про релігійні канони, образи ключових постатей релігії [1, с. 11]. Це знання релігійного змісту, що «забарвлюються» суб'єктивним сприйманням віруючого, відбитком його життєвого досвіду, особливостей уяви, емоцій, установок, цінностей, прагнень. Релігійні уявлення містять суб'єктивне ставлення до релігійних догм, ідей, правил, образів, постатей, значну частку емоційного компоненту. Релігійні уявлення властиві віруючим, релігійним особистостям, проте можуть бути притаманними й тим, хто дотримується атеїстичної позиції. Уявлення релігійного змісту різняться не лише у представників різних релігій, а й у віруючих, які відносять себе до однієї релігії чи конфесії. Зумовлено це тим, що важливе значення в їх формуванні має власний досвід, який особистість отримує впродовж життя, починаючи з раннього дитинства (досвід, який дитина набуває в сім'ї, взаємини з батьками), особливості інтеріоризації релігійних уявлень, психологічні властивості самої особистості, яка такими уявленнями володіє.

Зважаючи на те, що матір є однією з найважливіших персон у формуванні особистості дитини, вважаємо за доречне розглянути саме материнський вплив у формуванні релігійності та релігійних уявлень особистості.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

У науковців, які досліджували питання релігійності людини, немає єдиної точки зору щодо виникнення, формування й розвитку релігійності і релігійних уявлень людини.

Постановка завдання

На основі викладеного можна сформулювати завдання дослідження, яке полягає у визначенні особливостей релігійних уявлень сучасної молоді та значення материнського впливу у їх формуванні.

Виклад основного матеріалу дослідження

Сім'я виступає первинною ланкою соціалізації особистості, накопичення знань, формування ціннісних орієнтацій.

У разі релігійності батьків сім'я стане первинним етапом у формуванні релігійності дитини. Батьки можуть свідомо залучати дитину до релігії (пояснення релігійних ідей та правил, залучення до виконання обрядів та заохочення до їх самостійного виконання дитиною). Водночас, ймовірно, дитина наслідуватиме батьківські дії, обряди, ритуали батьків, які є відображенням їх (батьків) приналежності до конкретної релігії та виразником їх персональної релігійності.

У процесі формування релігійних уявлень, людина, починаючи з дитинства, проектує на релігійні постаті уявлення про авторитетних для неї осіб. Найважливішою постаттю для такого переносу часто вважають постать батька та уявлення про нього, ставлення до батька та переживання батьківського ставлення до себе. Так, З. Фройд, пропонуючи ідею про образ Бога як «зневротизований образ рідного батька» наголошує, що уявлення про Абсолют формуються на основі ставлення до власного батька [6], при чому чітко закріплюються ще в дитячому віці. Про схожість у переживанні людиною себе перед Богом і усвідомленням себе перед батьком наголошує і Є. Шимолон [9].

Ідея про те, що образ Бога ґрунтується на ставленні до рідного батька простежується і в інших дослідників. Так, Г. Адам- чак стверджує, що дитина, яка зростає в повноцінній, люблячій сім'ї, розцінює батька як найсильнішого, наймудрішого, всезнаючого і справедливого. Вона сприймає батька таким самим чином, як доросла людина сприймає Бога. Таке ставлення до батька змінюється через дорослішання дитини, коли вона починає критично оцінювати себе й оточення, поступово усвідомлює, що її батько не є всемогутнім та всесильним, має певні вади, небажані звички. Ставлення до батька та його образ в очах дитини, як вважає Г. Адамчак, переноситься і на ставлення до Бога [7, с. 60-63].

Водночас для особистості дитини, її гармонійного розвитку важливою є і матір та взаємини з нею.

Дослідники, фокус наукової уваги яких торкався проблем психології релігії, стверджують, що й постать матері є не менш важливою у формуванні релігійних уявлень та релігійних образів у свідомості дитини, аніж постать батька. Іноді саме уявлення і ставлення до матері може ставати домінуючим у формуванні уявлень про Бога. У більшості сімей саме матір більше часу проводить із дитиною, її вплив на становлення особистості дитини, систему цінностей у підростаючої особистості є очевидним.

На цьому наголошують М. Нельсон та Е. Джонс, які вважають саме материнський вплив у формуванні релігійних уявлень сильнішим за вплив батька [8].

А.-М. Різутто говорить про те, що обоє батьків є своєрідним «еталоном», з якого дитина переносить уявлення на релігійні постаті, формуючи власні релігійні уявлення, що будуть закріплені в неї і залишаться актуальними в дорослому віці [9, с. 101-104]. На думку А. Вергот, щоб визначити, чия постать (батька чи матері) є тою, від якої дитина переймає риси і неусвідомлено «переадресує» їх на власний, створений в уяві образ Бога, необхідно врахувати стать дитини. Так, якщо це дівчинка, більш значимим у цьому контексті (у формуванні релігійних уявлень) для неї виступатиме матір, а для хлопчика - батько [11, с. 28].

Із метою з'ясування особливостей релігійних уявлень молоді було проведено емпіричне дослідження. Зважаючи, що дослідження проводилося серед осіб, які сповідують християнство, не можемо оминути увагою інших, не менш важливих постатей саме християнської релігії - Ісу- са Христа, Богоматір (Діву Марію, Богородицю). Як твердять теологи [2, с. 92-94], до прийнятої офіційною церковною доктриною Святої Трійці належать Бог-Отець, Бог- Син, Бог-Святий Дух; до Пресвятої Родини богослови відносять Діву Марію, Святого Йосифа, Ісуса Христа (Сина) та Бога Отця. Для української виховної традиції такий розподіл є особливо актуальним, оскільки особливої поваги та пошани в українських сім'ях вимагали від дитини у ставленні до батьків, в родинах культивувалася повага до сім'ї, роду.

У проведеному дослідженні взяли участь 305 респондентів, із них 157 дівчат та 148 юнаків. Усі досліджувані вважали себе християнами.

Із метою отримання емпіричного матеріалу використано два блоки методик. І-й блок методик є таким: методики, орієнтовані на виявлення особливостей: містико-релігійних уявлень молоді: 1) методика визначення релігійних уявлень Н. Вааденбурга (визначає уявлення та ставлення до окремих постатей християнської релігії); 2) методика Є. Шимолона («Шкала страху та захоплення»); 3) методика визначення особливостей релігійної віри Д. Хутсебау- та; 4) методика визначення вірувань в аномальне Д. Тобайка.

Методики ІІ-го блоку: їх діагностичною ціллю була діагностика ставлення у сфері «батьки-діти»: 1) методика визначення дитячо-батьківських взаємин А. Рое та М. Сігельмана (ретроспективні уявлення); 2) методика ДБВ (дитячо-батьківські відносини у підлітково-юнацькому віці); 3) методика визначення міжособистісних стосунків Т. Лірі.

У процесі опрацювання емпіричних даних було застосовано кластерний аналіз. Використано метод К-середніх значень. З метою проведення процедури класте- ризації обрано шкалу «Прийняття матір'ю» методики «дитячо-батьківські відносини». За результатами кластерного аналізу виокремлено дві групи досліджуваних, які умовно можемо назвати «прийняті матір'ю» та «не прийняті матір'ю». З метою подальшого опрацювання результатів, отриманих у виокремлених групах, було використано метод факторного аналізу.

За результатами факторного аналізу у групі «прийнятих матір'ю» виділено шість основних факторів, які описують 37,9% дисперсії (при р = 0,05).

Аналізуючи матрицю результатів факторного аналізу серед досліджуваних, де рівень прийняття яких матір'ю є високим, виявлено, що першим фактором, який умовно назвемо «Позитивне ставлення до релігійних постатей», охоплені показники: розуміння Богородиці як «психотерапевта» (0,811), ставлення до Сина Божого як до такого, хто має психотерапевтичне значення в житті людини (0,779), розуміння Богородиці як «інструмента» в реалізації прохань та цілком мирських життєвих планів (0,793), розуміння Сина Божого як «інструмента» в досягненні певних потреб та прохань людини (0,781), Богородиця як порадниця для людини (0,816), Богородиця як абсолют любові (0,735), Христос як абсолют любові (0,743), Богородиця як еталон справедливості (0,732), Син Божий як мірило справедливості (0,776).

Другий фактор, умовно названий «Позитивне ставлення до батька», містив: «Прийняття батьком» (0,703), «Задоволеність потреб сина/доньки з боку батька» (0,748), «Доброзичливість батька» (0,709), «Задоволеність відносинами з батьком» (0,803). Тобто в осіб, які за результатами кластерного аналізу були віднесені до групи осіб «прийнятих матір'ю», окремими фактором виокремилось позитивна оцінка і батька. Імовірно, йдеться про те, що ця група хлоп- ців/дівчат походтть із благополучних сімей, де емоційний комфорт і позитивне ставлення відчувалося від обох батьків, авторитет батька підтримувався матір'ю і, навпаки, авторитет матері й необхідність поваги до неї підкріплювалися батьком.

Окремим фактором (четвертим), який характеризує «Позитивне ставлення до матері», об'єднані: «Емпатійність матері» (0,764), «Співробітництво з матір'ю» (0,754), «Схвалення автономності матір'ю» (0,755).

В інших факторах не виявлено статистично значимих зв'язків між показниками.

Для більш детального аналізу даних було здійснено ротацію факторів. На графіку взаємодії 1-го та 2-го факторів з одного боку розміщені шкали, які характеризують позитивне ставлення до Богородиці та Сина Божого, а на протилежному боці того ж фактору знаходиться шкала «Надмірна критика релігії». Зрозуміло, особи, які вважають себе віруючими, але все ж мають критичні уявлення щодо релігії, значно менше вважатимуть християнських постатей абсолютом любові, справедливості.

2-й фактор, виділений в осіб «прийнятих матір'ю», включає шкали, які описують взаємини хлопців та дівчат зі своїми батьками. Шкали, які демонструють ставлення до Бога (розуміння його як «психотерапевта», як «порадника», як «абсолюту любові», «мірило справедливості»), знаходяться між сукупністю шкал, що демонструють позитивне ставлення до батьків та між групою шкал, які виражають позитивне ставлення до Богородиці та Ісуса Христа. Тобто позитивне ставлення до Бога-Отця залежить як від позитивного ставлення та позитивних оцінок власних батьків, так і від позитивного ставлення до Богородиці та Ісуса Христа.

В осіб юнацького віку, які вважають свій рівень прийняття власною матір'ю високим, беззастережність у вірі та ставлення до Сина Божого (який є однією з ключових постатей християнської релігії) як до «судді» визначаються негативними уявленнями про стосунки в батьківській сім'ї.

Взаємодія 3-го та 4-го факторів, з точки зору аналізу релігійних уявлень, ставлень до Абсолюту зі стосунками з батьками загалом та з матір'ю зокрема не виявилась інформативною. Взаємодія цих факторів вказує лише на зв'язки ставлень хлопців/ дівчат до батьків та відносин із ними.

Опираючись на графік факторної взаємодії 5-го та 6-го факторів, можна стверджувати, що захоплення Богом та відчуття власного синівського ставлення щодо Нього (фактор 5-й), унеможливлює розуміння Бога як «жорсткого судді» (зазначені шкали знаходяться на протилежних полюсах фактору). Тобто повна й абсолютна довіра хлопців/дівчат до Бога, переживання себе Його сином/донькою змушує змиритися і вважати цілком прийнятною ідею про те, що Бог може покарати за гріхи (адже це є однією з тез християнства), а це, у свою чергу, призводить до сприймання Його влади «карати» і «пробачати» як такої, що притаманна люблячому Батькові [3].

У групі осіб «не прийнятих матір'ю», що було виділена за результатами кластерного аналізу даних, виокремилось десять основних факторів, які описують 49,9% дисперсії (при р= 0,05).

Перший фактор, який назвемо «Позитивне ставлення до релігійних постатей», вмістив такі показники: розуміння Абсолюту як Такого, хто здійснює психотерапевтичну роль у житті людини (0,849), є «інструментом до досягнення мети (йдеться про суто життєві цілі), зразок Любові (0,809) та мірило Справедливості (0,716).

У другий фактор «Позитивного ставлення до батька» включені показники: «Прийняття батьком» (0,761), «Емпатійність батька» (0,789), «Співробітництво з батьком» (0,818), «Задоволеність потреб сина/доньки батьком» (0,807). Цей фактор виділено у групі осіб із відчуттям неприйняття себе матір'ю. Тобто хлопці й дівчата із цієї групи досліджуваних, незважаючи на емоційну відстороненість від них матері, отримують позитивне ставлення від власного батька.

«Негативне ставлення до батька» - третій фактор, який включає показники: «Конфліктність із батьком» (0,766), «Покарання батьком» (0,746), «Неадекватність образу сина/доньки з боку батька» (0,728).

Серед осіб «не прийнятих матір'ю» окремим фактором (четвертий фактор) об'єднані шкали, що демонструють «Позитивне ставлення до матері»: «Співробітництво з матір'ю» (0,740), «Задоволеність відносинами з матір'ю» (0,706).

П'ятий фактор, умовно названий нами «Ставлення до себе й оточуючих» включає показники: «Ставлення до батька» (0,714), «Ставлення до себе» (0,708), «Ставлення до майбутнього» (0,717), «Ставлення до друзів» (0,733).

Самостійним фактором виділено фактор «Ставлення до Бога Отця», який включає лише одну шкалу: «Бог Отець як психотерапевт» (0,727). Фактор, який назвемо «Відчуття турботи з боку матері» включає показник «Опіка матір'ю» (0,742). Фактор, що описує «Емоційність у взаєминах з матір'ю», містить показник «Емоційна дистанція з матір'ю» (0,773).

У групі досліджуваних, які вважають себе не прийнятими матір'ю, під час взаємодії 1-го та 2-го факторів, довкола одного фактору об'єднані шкали, що характеризують уявлення про релігійні постаті: як про мірило справедливості, приписування вищим силам «психотерапевтичного» впливу щодо людини, переживання себе перед Богом на синівській позиції й захоплення ключовими постатями християнства. На противагу зазначеним показникам розмістилися «Віра в парапсихологію», «Віра в астрологію», «Віра в спіритуалізм». Це свідчить, що особи юнацького віку, «не прийняті матір'ю», можуть мати протилежні орієнтири у сфері вірувань: або вони зорієнтовані на релігію, до якої належать, на Бога та, відповідно, інших постатей релігії, або ж звернені до протилежної християнству віри в астрологію, спіритуалізм, парапсихологію (існування перелічених явищ у християнстві визнається досліджуваними хлопцями/ дівчатами, проте їм приписується «антибожественне походження» [5]).

Розглянувши взаємодію 3-го та 4-го факторів у групі осіб, «не прийнятих матір'ю», бачимо, що ставлення до Богородиці та Ісуса як до жорстких суддів зумовлене «можливістю самостійного прийняття рішення», (наданої батьком) та «Схваленням автономності батьком», з одного боку, й «Авторитарністю матері», «Ворожістю матері до батька», «Вимогливістю матері», «Неадекватністю образу сина/доньки матір'ю» - з іншого. Отже, розуміння Сина Божого та Богородиці як «суддів», у хлопців/ дівчат юнацького віку зумовлене стосунками як із матір'ю, так і з батьком. Ставлення до батьків, яке передбачає певну свободу для сина/доньки, проектується на розуміння таких самих ,,взаємин” із Богом (точніше, з Богородицею та Ісусом). Якщо ж матір у стосунках із синами/доньками є авторитарною, понад міру вимогливою, ці риси переносяться на уявлення про Богородицю й Ісуса, а уявлення осіб юнацького віку про їхню функцію суддівства лише підсилюються.

Графік взаємодії 5-го та 6-го факторів не дає уявлення про взаємовпливи відносин із батьками й особливостями релігійних уявлень осіб юнацького віку, які вважають, що матір «приймає» їх недостатньо.

Взаємодія 7-го та 8-го факторів, що шкали, які демонструють оцінку хлопцями/ дівчатами суворого ставлення до них своїх батьків, а також шкали, які відображають позитивне ставлення до релігії: «Контроль матір'ю», «Авторитарність матері», «Контроль батька», «Моніторинг батька», «Беззастережна віра», «Послідовна віра» знаходяться в одному полюсі, на противагу шкалам, в яких Богові хлопцями та дівчатами приписується функція «суддівства» та покарання за гріхи.

Аналізуючи взаємодію 9-го та 10-го факторів, можемо стверджувати, що «Конфліктність з матір'ю», «Емоційна дистанція з батьком», «Емоційна дистанція з матір'ю», «Покарання матір'ю» тісно пов'язані з відсутністю критики до релігії (шкала «Надмірна критика релігії» розміщена на протилежному полюсі фактору). Вважаємо, що причина криється у тому, що хлопці/дівчата юнацького віку, не знаходячи належної емоційної взаємодії у власних батьків, шукають її в релігії, оскільки є віруючими, а Бога починають сприймати як заступника (навіть заступника від своїх же батьків), відповідно, ставлення до релігії у такому разі буде позитивним.

Із цієї ж факторної взаємодії виявляється, що на протилежних полюсах єдиного фактору розміщені шкали «Віра в астрологію», «Віра в забобони», «Віра в чаклунство й магію», «Віра в спіритуалізм» та «Ворожість батька до матері» й «Ворожість матері до батька». Оскільки аналізуємо результати дослідження серед осіб «не прийняття матір'ю», бачимо, що для них особливо важливими є стосунки між батьками (між матір'ю та батьком). У разі, якщо такі стосунки є, за спостереженнями хлоп- ців/дівчат, незадовільними, вони будуть схильні шукати психоемоційного комфорту в містичних практиках, а не в релігії, в якій риси батьків переносяться на Абсолют під час формування уявлень про Нього.

Із метою виявлення відмінностей між групами осіб, «прийнятих» та «не прийнятих матір'ю», здійснено порівняльний аналіз (застосовано 1-критерій Стьюдента). Так, у групі хлопців та дівчат, «прийнятих матір'ю», суттєво вищими (статистично значима відмінність) виявилися: показник розуміння постаті Богородиці як «психотерапевта» в житті людини (і = 3,01 при р = 0,005), відчуття власного «синівства» перед Богом (1 = 3,12 при р = 0,004), «захоплення» перед Богом (1 = 3,41 при р = 0,005).

У групі «не прийнятих матір'ю» простежуються вищі показники за шкалами «Надмірна критика релігії» (1 = 3,63 при р = 0,002), переживання себе на позиції «Невільництва» перед Богом (1 = 3,22 при р = 0,003).

релігійний уявлення матір формування

Висновки з проведеного дослідження

Ставлення та уявлення хлопців і дівчат про власну матір, які у них простежувалися у більш ранніх вікових періодах (до юнацького віку) та зберігаються в період юності, мають значення у формуванні їх релігійних уявлень. Так, розуміння матері як авторитарної призводить до розуміння Богородиця та Сина Божого як постатей, які засуджують, критикують, оцінюють вчинки людини. Ставлення до матері не переноситься на уявлення про Бога-Отця в осіб юнацького віку. Проте ті хлопці й дівчата, які не вдоволені взаєминами з матір'ю, більше схильні переживати перед Богом із невільницької позиції. Перспективним напрямом подальших досліджень у цій темі може стати виявлення відмінностей (подібностей), особливостей релігійних уявлень та специфіки їх формування окремо у хлопців та дівчат.

Література

1. Борунков Ю. Особенности религиозного сознания / Ю. Борунков. - М. : Знание, 1972. - 48 с.

2. Падовезе Л. Вступ до патриотичного богослов'я / Л. Падовезе ; пер. Г Теодоровича. - Львів : Свічадо, 2001. - 184 с.

3. Приневський Я. Мораль християнина / Я. При- невський. - Івано-Франківськ : без в-ва, 1999. - 178 с.

4. Релігієзнавчий словник / [ред.-упоряд. А. Колодний, Б. Лобовик]. - К. : Четверта хвиля, 1996. - 392 с.

5. Скомороський Л. Релігійна людина: ідеали, цінності, мотиви, установки [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.acropol.org.ua/ua/2002/htm/.

6. Фрейд З. Тотем и табу. Психология первобытной культуры и религии / З. Фрейд // Тотем и табу. - СПб.-М. : Олимп - АСТ-ЛТД, 1998. - С. 16-183.

7. Adamczak G. Pojecie Boga Ojca w swiadomosci dzieci / G. Adamczak. - Krakow : TN PAT, 2001. - 72 s.

8. Nelson M., Jones E. Psychology and religion / M. Nelson, E. Jones.- Harmondsworth : Penguin Education, 1973. - P. 142-149.

9. Rizutto A.-M. The birth of the Living God / A.-M. Rizutto. - Chicago : University of Chicago Press, 2003. - 421 p.

10. Szymolon J. L§k i fascynacja / J. Szymolon. - Lublin : RW KUL, 1999. - 121 s.

11. Vergote A. The religious man. A psychological study of religious attitudes / A. Vergote. - Dublin : Gill and Macmillan, 1969. - 421 p.

Размещено на Allbest.ru