Вплив нервово-психічної стійкості на формування копінг-стратегій військовослужбовців

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК [612.8.. 159.923]..355.17.2

Віталія Скиданович

У статті висвітлено домінуючі копінг-стратегії військовослужбовців. Установлено рівні сформованості НПС опитуваних. Досліджено співвідношення НПС і копінг-стратегій. Виявлено, що високий рівень НПС певною мірою пов'язаний з адаптивними копінг-стратегіями, а задовільний чи незадовільний рівні НПС із відносно адаптивними та неадаптивними копінг-стратегіями військовослужбовців.

Ключові слова: копінг-стратегії, критичні ситуації, військовослужбовець, стрес, нервово-психічна стійкість (НПС).

In his article, we elucidate the dominant coping strategies of servicemen. There were established the levels of neuropsychic stability formedness of the interviewed persons. Also, we have studied the ratio of the neuropsychic stability and coping strategies. It has been found out that the high level of the neuropsychic stability to certain extent is connected with the productive adaptive coping strategies, and sufficient or insufficient levels of the neuropsychic stability are connected with relatively adaptive or поп-adaptive coping strategies of servicemen.

Key words: coping strategies, critical situations, servicemen, stress, neuropsychic stability

Актуальність дослідження

Загострення військових протистоянь зосереджує увагу на питанні професійної та особистої готовності українського військового до професійної діяльності власне в умовах бойових дій. Готовність військовослужбовців до професійної діяльності передбачає ефективне подолання стресів, тому варто дослідити індивідуально-психологічні особливості сучасного військовослужбовця, а саме, НПС та її вплив на вияв копінг-стратегій у критичних ситуаціях.

Аналіз останніх досліджень

копінг стратегія військовослужбовець професійний

Вивченням копінг-стратегій особистості займалися такі зарубіжні дослідники, як Дж. Адамс, Ф. Александер, Дж. Амірхан, Р. Ласарус, Г. Сельє, М. Тейлор, С. Фолькман та ін, а у вітчизняній психології - Є.П. Ільїн, Л.О. Китаєв-Смик, Т.М. Титаренко, Т.С. Кириленко, І.П. Маноха, О.П. Саннікова, Ф.Є. Василюк, О.В. Тімченко. Дослідженню стресостійкості військовослужбовця присвячено праці таких науковців, як П. Б. Зільберман, В.Л. Маріщук, В.М. Писаренко, В.А. Плахтієнко, О.А. Сіротін, О.А. Черніков, Л.О. Кандибович, С.І. Сівін, І.І. Ліпатов, А.Л. Злотніков, А.В. Чирва, А.В. Порицький, І. Джемс, М. Арнольд, Л. Мюрфі, Дж. Роттер та інші. Чимало військових психологів вивчали проблему психічних станів і поведінки військових у бойових умовах, психологічні особливості бойової діяльності представлені в роботах Р.А. Абдурахманова, Я. Анцупова, В.Ф. Дубяга, М.І. Дьяченка, Л.Ф. Железняка, С.В. Захарика, П.А. Корчемного, А.В. Ответчикова, І.М. Панарина, В.Ф. Перевалова, Є. Попова, В.В. Сисоєва, С.И. Седина, Н. Ф.Феденка, В.Т. Юсова. Потребує детальнішого вивчення вплив нервово-психічної стійкості на формування копінг-стратегій військовослужбовців.

Мета дослідження: проаналізувати взаємозв'язок рівня нервово-психічної стійкості та ефективності копінг-стратегії військовослужбовців у критичних ситуаціях.

Виклад основних положень

У сучасному світі однією зі складових суспільства є військова служба, яка передбачає зустріч особистості з низкою перешкод і нестандартних ситуацій. У сукупності ці перешкоди й ситуації створюють певне стресове середовище у якому перебуває особистість в подальшому. Загострення військових протистоянь зосереджує увагу на питанні професійної й особистісної готовності військового до професійної діяльності власне в умовах бойових дій. Військовослужбовці, які перебувають на території бойових дій, зустрічаються з різними стресовими та критичними ситуаціями отже, їм потрібні знання, уміння, навики використання продуктивних копінг-стратегій долання стресу. Як самостійний науковий феномен, він став предметом спеціальних досліджень усього три-чотири десятиліття тому. Зародження цієї проблеми пов'язане з досягненнями у вивченні біологічного і фізіологічного стресу, психології і фізіології емоцій, адаптації людини до екстремальних умов, розвитку психосоматичних захворювань і низки інших напрямів. Істотний внесок у становлення зазначеної проблеми зробили дослідження таких психічних станів, як емоційний стрес, психічна (нервово- психічна) напруга, стомлюваність (перевтома) та інші.

За визначенням Г. Сельє, стрес - це неспецифічна, стереотипна, філогенетично древня реакція організму, яка виникає у відповідь на різні стимули середовища та готує його до фізичної активності (наприклад, утечі й т. д.). Поняттям «стресор» він позначив фізичні, хімічні й психологічні навантаження, які може відчувати організм. Дослідження довели, що стресор, незалежно від природи походження (біологічної або соціальної), викликає схожі неспецифічні реакції, специфічні наслідки яких обумовлюються індивідуальними особливостями військового. Якщо навантаження надмірне або соціальні умови не дозволяють реалізувати адекватну фізичну відповідь, ці процеси можуть призвести до фізіологічних і навіть структурних порушень.

За безперервної дії стресового фактора прояви “тріади стресу” змінюються за інтенсивністю. Згідно із Г.Сельє у стрес-реакції слід виділити три стадії: 1) стадія тривоги (бойової тривоги) - являє собою струс усього організму, заклик до “зброї”, мобілізацію всіх захисних механізмів; 2) стадія резистентності (стійкості) за якої зростає стійкість організму до даного стресора, й одночасно до інших агентів (перехресна резистентність); 3) стадія виснаження, характеризується тим, що знову повертає організм до стану “бойової тривоги”, але захищатися стає просто нічим, що й зумовлює загибель організму на цій стадії [7].

Вищеописані стадії відбивають динаміку відповіді організму на довгостроково діючий стресор. Подолоння стресу відбувається завдяки копінг- стратегій.

Копінг-стратегії розглядаються як стратегії подолання труднощів і врегулювання взаємин із навколишнім середовищем. Психологічне значення копінгу полягає в ефективній адаптації суб'єкта до складних ситуацій. Копінг є динамічним процесом зі складовими структурними елементами, тобто він не є постійним, а схильний до модифікації зі зміною соціального контексту. Копінг- стратегія “знаходить” вирішення проблеми, розкриває здатність особистості визначати проблему й знаходити альтернативні рішення щодо них, ефективно справлятися зі стресовими ситуаціями, у які “попадає” людина, тим самим сприяючи збереженню як психічного, емоційного, так і фізичного здоров'я. Основними завданнями копінгу для подолання кризових ситуацій є мінімізація негативного впливу обставин, подій і підвищення відновлення психічних та фізичних ресурсів; підтримка емоційної рівноваги та збереження тісних взаємозв'язів з іншими людьми. Копінг-стратегії включають емоційний, когнітивний, поведінковий компоненти.

Стосовно критичних ситуацій варто пам'ятати, що не йдеться про ті обставини, які є звичними й періодично повторюються, у яких військовослужбовець застосовує звичні способи їхнього подолання. Йдеться про ситуації, які для свого подолання вимагають від людини пошуку нового для неї способу подолання, використання для розв'язання такої ситуації незвичних психологічних ресурсів.

Для досягнення мети в розкритті проблеми психологічних особливостей копінг-стратегій військовослужбовців у критичних ситуаціях проводилось емпіричне дослідження у військовій частині Івано-Франківської області.

У дослідженні вищезазначеної проблеми взяло участь 29 військовослужбовці обох статей віком від 22 до 57 років. Також опитуванні належали до різного військового звання. Усі опитуванні не були учасниками АТО чи учасниками інших бойових дій.

Діагностичні виміри емпіричного дослідження передбачають розгляд когнітивного, емоційного, поведінкового компонентів копінг-стратегій; типи (види) копінг-стратегій, до яких входять продуктивність, непродуктивність, їх адаптивність - неадаптивність, індивідуально-психофізіологічні особливості особистості (нервово-психічна стійкість), оцінка самопочуття, настрою й активності при виявлених копінг-стратегіях, а також ставлення до ситуацій професійної діяльності військовослужбовців як критичних чи некритичних.

Дослідження проводилося за допомогою таких методик, як тест Е. Хайма (необхідний для визначення стилю боротьби зі стресом); Опитувальник Лазаруса, Фолкмана “Способи оволодіння поведінкою” (для визначення способів подолання труднощів у різних сферах); методика “Прогноз” В.А. Бодрова (призначена для початкового орієнтовного виявлення осіб із прикметами нервово-психічної нестійкості) і методика САН, яка дозволяє вимірювати емоційний стан людини в період інтенсивних психічних і фізичних навантажень.

Пі час обробки даних результату емпіричного дослідження проводився кореляційний аналіз для виявлення співвідношення особливості взаємозв'язку копінг-стратегій і нервово-психічної стійкості та стану самопочуття у військовослужбовців.

Згідно з результатами емпіричного дослідження виявлено, що серед опитуваних переважають адаптивні продуктивні компоненти копінг-стратегії серед 42% респондентів й адаптивні відносно продуктивні компоненти копінг- стратегії, які нараховують 38% опитаних, відносно адаптивні відносно продуктивні компоненти копінг-стратегії представлені меншою мірою в 17% військових і неадаптивні непродуктивні компоненти притаманні незначній кількості військовослужбовців - 3%.

Серед когнітивних копінг-стратегій переважають відносно адаптивні відносно продуктивні (відносність, надання сенсу, релігійність); з незначними відмінностями представлені адаптивні - адаптивно продуктивна (проблемний аналіз), адаптивні відносно продуктивні (збереження самоволодіння, утвердження особистісних ціностей).

Серед емоційних копінг-стратегій домінує продуктивно-адаптивна стратегія «оптимізм». Серед поведінкових копінг-стратегій переважають адаптивні, до яких відносять адаптивно-продуктивна (співпраця) й адаптивні відносно продуктивні (звернення, альтруїзм). Також виявлено відносно адаптивні відносно продуктивні (відволікання, компенсація). Неадаптивні непродуктивні поведінкові компоненти копінг-стратегії виявлено у незначної кількості опитуваних (див.таб.1).

До домінуючих типів копінг-стратегій опитуваних військовослужбовців можна віднести такі: «планування вирішення проблеми»; «позитивна переоцінка»; «прийняття відповідальності»; «пошук соціальної підтримки».

Установлено, що більшість опитуваних відчуває труднощі у процесі означення критичних ситуацій у професійній діяльності. Критичні ситуації військовослужбовці пов'язують здебільшого із соціально-економічними чинниками (скорочення, низька заробітна плата), частково - з аваріями, війною.

Таблиця 1