Психічне здоров'я в структурі професійно важливих утворень майбутніх провізорів

Honcharenko N. V. Mental health in the structure of professionally important formations of future pharmacists / N. V. Honcharenko // Problems of Modern Psychology : Collection of research papers of Kamianets-Podilskyi Ivan Ohienko National University, G. S. Kostiuk Institute of Psychology at the National Academy of Pedagogical Science of Ukraine / scientific editing by S. D. Maksymenko, L. A. Onufriieva. - Issue 38. - Kamianets-Podilskyi : Aksioma, 2017. - Р 94-111.

N. V. Honcharenko. Mental health in the structure of professionally important formations of future pharmacists. The results of the analysis of scientific sources on theoretical and methodological and applied aspects of the problem are presented. It is noted that mental health is one of the condi-tions for the effective professional activities of the future pharmacist. It makes up the main, relatively non-specific dynamic basis for performance of all aspects of its professional activities and the achievement of the peaks of professionalism. Mental health is a state of equilibrium between the personality and the environment, adequate to human behavior regulation, ability to resist difficulties without negative consequences for the health.

The essence and specificity of psychological aspects of pharmacists' professional activities are determined, their personal and communicative qualities and psychological characteristics that shape the communicative competence of the future pharmaceutical worker and impede his professio-nal activities are characterized. The communicative competence of future pharmacists as a factor of their mental health preservation is determined.

It is noted that the professional communication abilities of future pharmacists can include interpersonal, perceptual, psycho-technical, subject-cognitive and interactive abilities. Each communicative ability involves the presence of specialists' professional communicative qualities and individual psychological characteristics. The professional communi-cative qualities of future pharmacists characterize the psychological and individual orientation, constitute a psychological portrait of future phar-macists, which includes a complex of professional-oriented, individual psy-chological and moral qualities.

The psychological factors of future pharmacists' emotional burnout are investigated. It has been determined that pharmacists are a special cate-gory of professionals who are at high risk of emotional burnout due to their specifics of professional activities. The causes and symptoms of emotional burnout of pharmaceutical workers are determined.

Key words: mental health, future pharmacists, professional commu-nicative competence, professional communicative competence of future pharmacists, emotional exhaustion of future pharmaceutical workers.

Н. В. Гончаренко. Психічне здоров'я в структурі професійно важ-ливих утворень майбутніх провізорів. Представлено результати аналізу наукових джерел із теоретико-методологічних і прикладних аспектів проблематики. Зазначено, що психічне здоров'я є однією з умов ефек-тивної професійної діяльності майбутнього провізора (фармацевта) та складає головну, відносно неспецифічну динамічну основу продуктив-ності всіх аспектів його професійної діяльності й досягнення вершин професіоналізму. Психічне здоров'я - це стан рівноваги між особистіс-тю і середовищем, адекватної регуляції поведінки людини, здатності протистояти труднощам без негативних наслідків для здоров'я.

Визначено сутність і специфіку психологічних аспектів професій-ної діяльності провізорів, охарактеризовано їх особистісні та комуні-кативні якості й психологічні характеристики, що формують комуні-кативну компетентність майбутнього фармацевтичного працівника, та такі, що перешкоджають його професійній діяльності. Визначено кому-нікативну компетентність майбутніх провізорів як чинник збереження їх психічного здоров'я. психічний здоров'я провізор професійний

Зазначено, що до професійних комунікативних здібностей майбут-ніх провізорів можна віднести міжособистісні, перцептивні, психотех-нічні, предметно-пізнавальні й інтерактивні здібності. Кожна комуні-кативна здібність передбачає наявність у фахівців професійних кому-нікативних якостей та індивідуально-психологічних характеристик. Професійні комунікативні якості майбутніх провізорів характеризують психологічну й індивідуальну спрямованість, становлять психологіч-ний портрет майбутніх провізорів, що включає комплекс професійно спрямованих, індивідуально-психологічних та моральних якостей.

Досліджено психологічні чинники емоційного вигорання майбут-ніх провізорів. З'ясовано, що провізори (фармацевти) - це особлива ка-тегорія фахівців із високим ризиком емоційного вигорання, через спе-цифіку своєї професійної діяльності. Визначено причини та симптома-тику емоційного вигорання фармацевтичних працівників.

Ключові слова: психічне здоров'я, майбутні провізори, професійна комунікативна компетентність, професійна комунікативна компетент-ність майбутніх провізорів, емоційне вигорання, емоційне вигорання майбутніх фармацевтичних працівників.

Постановка проблеми. Сучасний розвиток суспільства та реформи в медицині зумовлюють певні перетворення в системі медичної освіти й організації підготовки провізорів і розвитку їх професійної та фахової компетентності. Психічне здоров'я є однією з умов ефективної професійної діяльності майбутнього провізора (фармацевта). Воно складає головну, відносно неспе-цифічну динамічну основу продуктивності всіх аспектів його професійної діяльності й досягнення вершин професіоналізму. В цьому контексті проблема збереження психічного здоров'я студентської молоді становить інтерес для психологічної науки, оскільки її розробка є надзвичайно актуальною та важливою для вирішення низки питань освітянської практики, пов'язаних, зо-крема, з успішною адаптацією до навчання у виші, успішністю у навчанні, мотивацією до навчання, а отже, якістю підготовки майбутніх фахівців.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Актуальність про-блеми психічного здоров'я молоді зумовила увагу багатьох уче-них до її дослідження. У сучасній літературі зростає кількість публікацій, у яких розглядаються різні аспекти цієї проблеми. Зарубіжні науковці переважно розглядають її у рамках тієї чи іншої концепції особистості, зокрема, психодинамічної теорії особистості З. Фрейда, его-теорії особистості Е. Еріксона, гума-ністичної теорії особистості Е. Фромма, соціокультурної теорії особистості К. Горні, теорії типів особистості Г. Айзенка, теорії оперативного навчання Б. Скіннера та ін.

Серед українських дослідників питання, пов'язані з різни-ми аспектами психічного здоров'я, розглядали О. В. Алексєєв (настрій і здоров'я); М. І. Боришевський (психологія самоактив- ності та суб'єктного розвитку особистості як саморегульованої соціально-психологічної системи); Л. Д. Дьомін, І. О. Ральников (психічне здоров'я та захисні механізми особистості); Г. В. Лож- кін, О. В. Насков (психологія здоров'я людини); С. Д. Максимен-ко (генетична психологія); В. М. Мясищев (особистість і невро-зи); Г. С. Нікіфоров (психологія здоров'я); Р. М. Панкратов (саморегуляція психічного здоров'я) та ін.

Водночас чимало істотних питань висвітлено ще недостат-ньо. Практично не вивчались психологічні механізми й чинники формування психічного здоров'я у майбутніх провізорів; не іс-нує загальноприйнятої думки щодо вибору засобів діагностики й корекції порушень їх психічного здоров'я; розроблені поодинокі програми збереження психічного здоров'я молоді залишаються недостатньо використовуваними.

Мета статті - здійснити аналіз наукових джерел із теорети- ко-методологічних і прикладних аспектів проблематики; сфор-мулювати критерії психічного здоров'я особистості; визначити сутність і специфіку психологічних аспектів професійної ді-яльності провізорів, охарактеризувати їх особистісні та комуні-кативні якості й психологічні характеристики, що формують комунікативну компетентність майбутнього фармацевтичного працівника як чинника збереження його психічного здоров'я, та такі, що перешкоджають його професійній діяльності; визначи-ти причини та симптоматику емоційного вигорання фармацев-тичних працівників.

Виклад основного матеріалу. Поняття психічного здоров'я актуалізувалося у науці не випадково. Воно узагальнює різні змісти і відображає сучасний (пов'язаний зі здоровим способом життя) психосоціальний і соціально-педагогічний погляд на сут-ність людини.

Аналіз зарубіжної та вітчизняної наукової літератури дає змогу констатувати, що автори використовують різні терміни для позначення поняття «психічне здоров'я»: «душевне здоров'я», «психологічне здоров'я», «особистісне здоров'я» і, власне, «пси-хічне здоров'я». Вживають його в лапках або замінюють іншими поняттями: «повноцінне функціонування», психологічне «бла-гополуччя» тощо.

Поняття «хвороба», «здоров'я», «психічне здоров'я», «пси-хологічне здоров'я» не можна вважати наразі концептуально ви-значеними й однозначними. Хворобу ми розуміємо як дію сукуп-ності руйнівних процесів у організмі людини, наслідком чого є не лише погіршення фізичного самопочуття хворого, а й зміни його особистості, відхилення в емоційно-вольовій та мотивацій-ній сферах. Зважаючи на таку позицію, повернення до здоров'я передбачає усунення негативних наслідків хворобливих пере-живань, небажаних установок, невпевненості у власних силах, тривожності та інших хворобливих і граничних станів. Здоров'я можна визначити як глобальний психічний стан особистості, для якого характерна динамічна гармонійність внутрішніх пережи-вань і пов'язані з цим ефективність і успішність діяльності лю-дини. Психічне здоров'я - важлива складова здоров'я людини, тому немає нічого дивного в тому, що фізичне і психічне здоров'я тісно взаємопов'язані.

Під нормальним психічним здоров'ям розуміється гармо-нійний розвиток психіки, що відповідає віковій нормі даної людини. Сприятливий функціональний стан розглядається як комплекс характеристик і функцій, які забезпечують ефективне виконання людиною завдань, що стоять перед нею в різних сфе-рах життєдіяльності. Одним із провідних показників функціо-нального стану психіки є розумова працездатність, яка інтегрує основні характеристики психіки - сприйняття, увагу, пам'ять тощо. Під розумовою працездатністю розуміють «певний об'єм роботи, яка виконується без зниження оптимального для даного індивідуума рівня функціонування організму». Висока розумо-ва працездатність - це один з основних показників психічного здоров'я і важливий індикатор сприятливого функціонального стану організму загалом [2, с. 175-176].

Для здорової психіки характерним є позитивний емоційний стан як стійкий характер відгуків на різні події, факти. Пере-важаючий емоційний стан (радість, відчуття тривоги, смуток тощо) - це настрій, на тлі якого відбувається життя людини з усі-ма його компонентами. Саме емоційний стан справляє могутній вплив на психічне здоров'я і є його надійним індикатором, тому негативний емоційний стан - це показник погіршення психічно-го здоров'я зокрема і здоров'я загалом.

У матеріалах Всесвітньої федерації здоров'я поняття «пси-хічне здоров'я» визначається таким чином: «Психічне здоров'я - це не лише відсутність психічних захворювань, а стан душевного спокою, радості, задоволення...» [2].

Психічне здоров'я у психологічних словниках найчастіше визначають як «стан душевного благополуччя, для якого ха-рактерна відсутність хворобливих психічних виявів і який за-безпечує адекватну умовам оточуючої дійсності регуляцію пове-дінки, діяльності». Це визначення психічного здоров'я цілком узгоджується з визначенням здоров'я, яке сформулювали екс-перти Всесвітньої організації охорони здоров'я: «Здоров'я - стан повного фізичного, розумового і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб чи фізичних вад» [2; 3].

У «Словнику практичного психолога» психічне здоров'я по-дається як стан душевного благополуччя, що характеризується відсутністю хворобливих психічних виявів, який забезпечує адекватну умовам діяльності регуляцію поведінки [3, с. 175-176].

Всесвітня організація охорони здоров'я сформулювала кри-терії психічного здоров'я, відхилення від яких можуть розгляда-тися як ознаки психічного розладу:

- усвідомлення та відчуття безперервності існування, по-стійність, ідентичність фізичного і психічного «Я»;

- відчуття подібності переживань в однотипних ситуаціях;

- критичне ставлення до себе, результатів своєї діяльності;

- відповідність психічних реакцій силі й частоті впливів, со-ціальних ситуацій та обставин;

- здатність корегувати свою поведінку;

- планування своєї діяльності, реалізація цих планів;

- здатність змінити свою поведінку відповідно до ситуації [2].

Точної кількості цих критеріїв немає. Вони не мають чіткої

ієрархії, їх межі окреслюються інтуїтивно.

Продовжуючи розробляти проблему «психічної норми», ВООЗ описує певні рівні психічного здоров'я.

Еталонне здоров'я (ідеальне) - повна адаптація індивіда, гармонійний розвиток, позитивні критерії психічного здоров'я, не прослідковується ймовірність психічних розладів.

Середньостатистичний рівень - стан показників психіки від-повідає популяції з урахуванням статі, віку, соціального стану, соціокультурних умов тощо. На цьому рівні є ймовірність розла-дів поведінки та психіки (кризи індивідуального розвитку).

Конституціональний рівень - пов'язаний із типологіями по-будови психіки та тіла. На цьому рівні існує група ризику через побудову тіла й статуру.

Рівень акцентуацій - загострення особистісних рис характе-ру, в результаті чого людина стає вразливою.

Передхвороба - наявність окремих симптомів психічного розладу.

Із вірогідністю 92% такі симптоми, як головний біль, роз-лади сну, стомлюваність, дратівливість, запальність, емоційна лабільність, тривожність, можуть перейти в хворобу.

Описуючи критерії психічного здоров'я, науковці головну роль відводять психічній рівновазі й пов'язаним із нею гармоній-ності організації психіки та її адаптивних можливостей, адек-ватності суб'єктивного сприйняття відображуваним предметам, явищам і обставинам, відповідності психічних реакцій інтенсив-ності зовнішніх подразників, упорядкованості й причинній обу-мовленості психічних явищ, високій розумовій працездатності, критичній самооцінці й оцінці оточуючих обставин, здатності до адекватної зміни поведінки відповідно до мінливості навколиш-нього оточення і його організації відповідно до прийнятих мо-рально-етичних норм, почуттю прихильності й відповідальності стосовно близьких людей, здатності розробляти й здійснювати свій життєвий план (Р. М. Баєвський, В. П. Волошин, В. С. Под- коритов, В. Л. Гавенко, І. М. Соколова, С. М. Громбах, Н. Д. Ла- косіна, Г. К. Ушаков, О. В. Лічко, А. В. Снєжнєвський, О. С. Ча-бан, Н. В. Чепелєва та ін.).

Більшість дослідників сходяться на думці, що причини на-пруженості психологічної діяльності зумовлені об'єктивними і суб'єктивними чинниками. Під об'єктивними чинниками ро-зуміють зовнішні умови ситуації, її складність, тобто складні, напружені умови діяльності (завантаженість робочого дня, зі-ткнення з новими, важкими ситуаціями, підвищені інтелекту-альні навантаження тощо). Суб'єктивні чинники - особливос-ті особистості, які провокують надмірну чутливість людини до певних професійних труднощів, тобто особистісні (мотиваційні, емоційні, соціальні) характеристики [4; 14].

Особистісний психологічний розвиток майбутнього прові-зора залежить, багато в чому, від суб'єктивних чинників - його розумового та соціального визрівання, досконалості моральної і духовної свідомості та гармонійності системи ціннісних орієн-тацій. Відтак, специфіка ціннісних орієнтацій майбутнього про-візора в умовах вишу пов'язана зі спроможністю реалізовувати позитивний потенціал практично (шляхом професійного спря-мування), що формує множину значущих рис фахівця, сприяє аналітичному підходу в оцінці своїх життєвих інтенцій, приско-рює пристосування до подальших професійних вчинків і стано-вить засадничий вектор особистісного розвитку.

Розвиток професійно значущих рис та цінностей студен-тів здійснюється у процесі відповідної професійної підготов-ки і базується на принципах опанування фахової ідентичності (Н. О. Амінов, П. Герстманн, М. Р. Гінзбург, І. Г. Головська, Н. І. Пов 'якель, Н. В. Чепелєва, М. М. Шибаєва). Основний ак-цент у медичній освіті сьогодні ставиться на розвиток таких про-фесійно значущих рис, як індивідуальна й культурна емпатія, інтенціональність і автентичність, а також на створення можли-востей особистісного зростання і самовдосконалення. Формуван-ня найважливіших для провізора професійних рис здійснюється завдяки розвитку рефлексії, інтернальності та комунікативної компетентності, їх регулярний прояв лежить в основі набутої системи професійних цінностей студентів.

У зв'язку з цим можна виділити професійно значущі психо-логічні характеристики особистості фармацевтичного працівни-ка, які формують його комунікативну компетентність. Серед них комунікативна толерантність як один з аспектів комунікатив-ної компетентності: терпимість, поблажливість тощо. Комуніка-тивна толерантність показує, якою мірою провізор (фармацевт) переносить суб'єктивно небажані, неприйнятні для нього індиві-дуальні особливості пацієнтів, негативні якості, вчинки, які за-суджують, звички, чужі стилі поведінки і стереотипи мислення. Хворий може викликати різні почуття, подобатись чи не подоба-тись, може бути приємним або неприємним для провізора (фар-мацевта), але в будь-якому випадку психологічна підготовка останнього повинна допомогти попередити конфлікт чи виник-нення неформальних стосунків, коли замість рольової структури «провізор - хворий» виникають стосунки дружби, психологічної близькості, залежності, любові.

В основі формування комунікативної компетентності ле-жить така психологічна характеристика особистості, як праг-нення знаходитись разом з іншими людьми, належати до будь- якої соціальної групи, встановлювати емоційні взаємовідносини з оточуючими, бути в системі міжособистісних відносин. Ця пси-хологічна риса (потреба в інших людях, прагнення до взаємодії з ними) в літературі позначається терміном «афіліація» - потреба людини бути в суспільстві інших людей, прагнення до «приєд-нання». Внутрішньо (психологічно) афіліація виступає у вигля-ді почуття прихильності й вірності, а зовні - в товариськості, бажанні співпрацювати з іншими людьми, постійно знаходитись разом із ними, в особливостях невербальної поведінки [10].

Інша психологічна характеристика, що забезпечує комуні-кативну компетентність провізора (фармацевта) та сприяє збе-реженню його психічного здоров'я, - це емоційна стабільність, урівноваженість за відсутності імпульсивності, надмірної емо-ційної експресивності, зі збереженням контролю над емоцій-ними реакціями і поведінкою загалом. Емоційна стабільність допомагає провізору (фармацевту) у взаємовідносинах з хвори-ми уникати «психологічних зривів», конфліктів. Інтенсивні емоційні реакції не тільки руйнують довіру хворого, лякають і насторожують його, але й астенізують, утомлюють. Навпаки, душевна рівновага провізора (фармацевта), його спокійна добро-зичливість, емоційна стабільність викликають у пацієнта почут-тя надійності, що сприяють установленню довірливих стосунків. Хворі, з їх нестабільною психікою, тривожністю, невпевненіс-тю, неспокоєм, лабільністю емоційних реакцій, потребують ста-білізуючої впевненості провізора (фармацевта).

Психологічною якістю, яка забезпечує адекватну комуніка-цію в системі взаємовідносин «провізор (фармацевт) - хворий», є також емпатія - здатність до співчуття, співпереживання, своєрідна психологічна «включеність» у світ переживань хво-рого. Емоційна співучасть допомагає встановити психологічний контакт із хворим, отримати точнішу і повнішу інформацію про нього, його стан, навіяти впевненість у компетентності провізора (фармацевта), вселити віру в одужання.

Психологічною характеристикою, яка впливає на комуніка-тивну компетентність провізора (фармацевта), є і сенситивність до відхилення (знехтування). Здатність сприймати негативне ставлення оточуючих, зокрема відвідувачів аптеки, надає прові-зору (фармацевту) своєрідний «зворотний зв'язок», який допо-магає йому коректувати свою поведінку у взаємовідносинах із хворим [8; 12; 14].

До психологічних особливостей, які знижують комунікатив-ну компетентність провізора (фармацевта), належать наступні.

Тривога - це емоція, спрямована в майбутнє, пов'язана з про-гнозуванням, передбаченням, очікуванням можливих невдач, із формуванням відповідних відношень і установок [7]. Інтенсивна тривога заважає адекватно оцінити ситуацію, визначити мож-ливі варіанти її розвитку і вибрати найправильніше за даних об-ставин рішення. Страх, паніка у провізора (фармацевта) розри-вають його комунікацію з пацієнтом, руйнують психологічний контакт між ними. Тривога провізора (фармацевта) «передаєть-ся» відвідувачу аптеки і додатково дезорганізує його. Провізори (фармацевти) з високою особистісною тривожністю, схильні ре-агувати на будь-які зміни підвищенням тривоги, зазвичай мало- привабливі для відвідувачів аптеки, які надають перевагу більш стабільним та емоційно врівноваженим фахівцям.

Другою характеристикою провізора (фармацевта), що руй-нує його комунікацію з пацієнтом, може бути депресивність.

Провізор (фармацевт), що має схильність до депресивних реак-цій, не викликає довіри у хворого. Спостерігаючи, як провізор на будь-яку, навіть незначну невдачу, неточність, помилку реагує почуттям провини, хворий починає підозрювати його в некомпе-тентності, перестає йому довіряти.

Третя психологічна характеристика, що перешкоджає нала-годженню довірливих стосунків «провізор - хворий», - глибока інтровертованість провізора (фармацевта). Інтровертна особис-тість, занурена у свій психологічний світ, зайнята собою, своїми почуттями, ідеями, враженнями, мало цікавиться іншими людь-ми, виявляючи безпорадність у ситуації, що вимагає взаємодії і співробітництва з оточуючими. Як правило, інтровертованість супроводжується недостатністю інтуїції, чутливості, тактовнос-ті в міжособистісних стосунках, низьким рівнем емпатії з недо-статньою здатністю відкликатися на біль і страждання інших.

Отже, здоровий і духовно розвинений фахівець отримує за-доволення від своєї роботи, володіє високим рівнем працездат-ності, активності, творчості, прагне до удосконалення, може швидко приймати рішення, реагувати в екстрених ситуаціях, бути відповідальним за свої дії, розсудливим. Проте у багатьох сучасних студентів-медиків відзначається стан емоційної напру-ги в професійній діяльності. Особливо помітний вплив емоцій-ної напруги на молодих провізорів (фармацевтів). Постійна дія різнонаправлених чинників професійної праці викликає у них погіршення результатів діяльності, зниження працездатності, появу нехарактерних помилок, зниження показників психічних процесів (пам'яті, мислення, уваги). Молодий провізор ніби за-микається в собі, встановлює стіну між собою і хворим, прагну-чи, таким чином, захиститися від сильніших стрес-факторів, і це, звичайно, погіршує взаємодію, взаємовідносини між ними, знижує продуктивність його діяльності. Оскільки фармацев-тична діяльність передбачає взаємодію з відвідувачем аптеки, колегами, керівництвом, колективом, у процесі цієї взаємодії найчастіше виникають міжособистісні конфлікти. Провізор (фармацевт) у процесі трудової діяльності взаємодіє з різними типами конфліктних особистостей. Під час взаємодії між ними часто виникають конфлікти. Після перебування в напружених психологічних ситуаціях багато фармацевтичних працівників відчувають розбитість, пригніченість, бажання заснути. В окре-мих випадках емоційна напруга провізора (фармацевта) досягає критичного моменту, результатом цього є втрата самовладання і самоконтролю.

Емоційні вибухи не проходять безслідно для здоров'я, отру-юючи організм стресовими токсинами. Професійний обов'язок спонукає фармацевтичного працівника приймати зважені рішен-ня, долати спалахи гніву, дратівливості, відчаю. Проте зовніш-нє стримування емоцій, коли всередині відбувається бурхливий емоційний процес, не веде до заспокоєння, а, навпаки, підвищує емоційну напругу і негативно позначається на здоров'ї, викли-каючи різноманітні психосоматичні захворювання. Крім того, несприятливі емоційні стани, які загострюються, призводять до закріплення негативних особистісних якостей провізора (дратів-ливості, тривожності, песимізму тощо), що негативно познача-ється на ефективності діяльності та взаємовідносинах провізора з відвідувачами аптеки і колегами. У результаті, в деякої части-ни фармацевтичних працівників процес адаптації до роботи за-тягується і виливається в загальну незадоволеність своєю про-фесією. Характерно, що більшість із них не знає, як запобігти емоційній напрузі, зняти її симптоми, допомогти самому собі. Щоб запобігти виникненню конфліктної ситуації в спілкуванні з відвідувачами аптеки, фармацевтичному працівникові слід зна-ти типи конфліктних особистостей і деонтологічну тактику взає-модії з ними.

В останні два десятиліття інтерес дослідників привертає спе-цифічний вид професійного захворювання осіб, що працюють з людьми, - провізорів, педагогів, психологів, вихователів, пра-цівників торгівлі, керівників, менеджерів тощо. З'ясувалося, що представники цих професій схильні до симптомів поступово-го емоційного стомлення і спустошення - синдрому «емоційно-го вигорання». Термін був введений американським психіатром Х. Дж. Фрейденбергом у 1974 році для характеристики психоло-гічного стану здорових людей, що перебувають в інтенсивному спілкуванні з клієнтами в емоційно навантаженій атмосфері. У даний час емоційне вигорання розуміють як механізм психоло-гічного захисту, вироблений особистістю у формі повного або часткового виключення емоцій у відповідь на психотравмуючі дії. Емоційне вигорання є набутою професійною поведінкою, що дозволяє людині економно дозувати і витрачати енергетичні й емоційні ресурси [13; 14].

Найбільш схильні до «вигорання» ті, хто реагує на напруже-ні ситуації агресивно, нестримано. До тих осіб, які «згорають», відносять і «трудоголіків» - людей, які вирішили повністю при-святити себе роботі й працюють до самозабуття.

Результатом такої діяльності є розвиток таких симптомів «вигорання»: відчуття емоційного виснаження, знемога; розви-ток негативного ставлення до хворих; негативного самосприй- няття в професійному плані й заниженої самооцінки; агресив-них відчуттів (дратівливості, напруженості, гніву); цинізму, песимізму, апатії, депресії; психосоматичних нездужань (утом-леності, безсоння, шлунково-кишкових розладів тощо).

Результати дослідження і їх обговорення. Під час бесіди, яка проводилась на базі Української військово-медичної академії з провізорами-інтернами, виявилося, що трохи більше половини (52%) респондентів самостійно вибрали професію провізора; при цьому 21% не розглядали більше ніяких альтернатив, а 19% ви-бирали між професією провізора й іншим фахом. 26% досліджу-ваних спонукали до вибору медичної спеціальності батьки. 16% опитуваних студентів зізналися, що випадково зробили саме та-кий професійний вибір.

Проходження інтернатури дає гарну можливість інтернам зорієнтуватися, наскільки вони готові до самостійної практичної діяльності за фахом. Більшість із них (60%) визнали, що навчан-ня у виші забезпечило їм хорошу трудову підготовку. 18% від-чувають значні труднощі у прикладному використанні здобутих під час навчання знань. 14% вважають, що отримані ними зна-ння різко розходяться з тим, що потрібно знати й уміти провізо-ру на практиці, і не можуть знайти їм адекватного застосування.

76% опитаних указали на те, що вже переживали декілька гострих стресових ситуацій у своїй фармацевтичній практиці. Найчастіше вони були пов'язані з необхідністю залагоджувати конфлікти з відвідувачами аптеки та швидкого прийняття рі-шення, від якого залежало здоров'я і життя хворого. Решта 24% не змогли пригадати зі своєї фармацевтичної практики жодного випадку, який можна було б кваліфікувати як гостру стресову ситуацію, і вважають виробничі труднощі буденним атрибутом їх професійної діяльності.

Ознаки емоційного вигорання визнали в себе близько 18% досліджуваних інтернів. Їм здається, що вони мають більшість із перелічених симптомів СЕВ. Пов'язують це з напруженням у професійній діяльності та труднощами у встановленні ефектив-них комунікацій з оточуючими, насамперед із відвідувачами аптеки. Ще 62% називають окремі симптоми СЕВ (знижений настрій, напруженість, дратівливість, відчуття спустошеності, виснаження, запаморочення, порушення сну, стереотипізацію й формальність у ставленні до відвідувачів аптеки, знецінення своїх професійних досягнень) як поодинокі й такі, що виника-ють у них періодично. 20% інтернів не задумувалися на пробле-мою емоційного вигорання і не спостерігали у себе відповідної симптоматики.

До співпраці провізора і медичного психолога позитивно ставляться більшість (95%) опитуваних інтернів. Однак не всі з них чітко уявляють собі, як ця співпраця може виглядати. Тих, для кого її завдання очевидні, близько третини (35%). Інші 61% можуть описати її лише в дуже загальних рисах. 17% інтернів узагалі не розуміють доцільності співпраці провізора і медич-ного психолога. Разом із тим, готовність звернутися за фаховою психологічною допомогою виявили менше половини досліджу-ваних - 45%.

Серед трьох найважливіших цілей свого особистого і профе-сійного життя високий рівень здоров'я назвали лише 16% опи-таних майбутніх провізорів. Сприймають здоров'я як незалежну від хвороби категорію лише 15%. Своєї особистої системи оздо-ровлення дотримується трохи більше 13% інтернів. Спеціально витрачають кошти для підтримки свого здоров'я (здорове харчу-вання, фітнес, оздоровчий відпочинок, вітаміни) менше третини (24%) респондентів.

Результати дослідження за методикою діагностики рівня «емоційного вигорання» показали, що фаза напруження на мо-мент дослідження спостерігалася у сформованому вигляді у 5,00% опитаних. Третина інтернів мають сформовану фазу ре- зистенції - 30,83%. За нашими даними, у фазі виснаження пере-бувають 9,17% досліджуваних.

Фаза напруження характеризується тим, що на тлі нібито нормальної професійної діяльності гальмуються емоції, зникає гострота почуттів і переживань. Виникає відчуття незадоволен-ня собою, навіть власної нікчемності, відсутності виходу.

Фаза резистенції означає опір психологічним захистам. Люди, з якими працює особа, починають її дратувати, особли-во клієнти та відвідувачі. Вона починає зневажливо ставитися до них, а потім майже ненавидіти. При цьому людина, яка «ви-горає», сама не може зрозуміти причину свого роздратування. У фазі резистенції можливості для роботи в заданому режимі вичерпуються, і психіка людини починає несвідомо змінювати режим, видаляючи чинники, які викликають стрес: співчуття, емпатію, навіть оточуючих людей узагалі.

Фаза виснаження характеризується тим, що на цьому етапі виникає втрата професійних цінностей та здоров'я. За звичкою спеціаліст все ще зберігає свою респектабельність, проте він уже не має внутрішньої наповненості. Присутність поруч іншої лю-дини викликає почуття дискомфорту. В цій фазі ресурси психіки повністю вичерпані, відбувається соматизація.

Отже, результати проведеного дослідження свідчать, що в середньому 40% респондентів мають ознаки емоційного виго-рання.

Основними напрямками розвивально-корекційної роботи для майбутніх провізорів із метою оптимізації та збереження їх психічного здоров'я мають бути: 1) підвищення поінформованос-ті фармацевтичних працівників щодо психічного здоров'я взага-лі та його психологічних чинників зокрема; 2) розвиток індиві-дуально-психологічних якостей, що формують комунікативну компетентність як професійно значущу якість; 3) оптимізація тривоги; формування навичок саморегуляції, стресостійкості, оптимізація напруження, чутливості; 4) зняття невротичних на-шарувань і реакцій; 5) розвиток мотивації до навчання та про-фесійної діяльності; 6) самоаналіз і відпрацювання найефектив-ніших копінг-стратегій; 7) формування ціннісного й уважного ставлення до свого здоров'я; розробка індивідуальної програми збереження психічного здоров'я.

Висновки

1. Психічне здоров'я є однією з умов ефективної професійної діяльності майбутнього провізора (фармацевта). Воно складає го-ловну, відносно неспецифічну динамічну основу продуктивності всіх аспектів його професійної діяльності та досягнення вершин професіоналізму.

2. Причини напруженості професійної діяльності молодих провізорів зумовлені об'єктивними (зовнішні умови ситуації, її складність, тобто складні, напружені умови діяльності) та суб'єктивними чинниками: особистісні (мотиваційні, емоційні, соціальні тощо) характеристики.

3. Емоційне вигорання визначається як професійний фено-мен, що являє собою стан фізичного, емоційного і розумового виснаження, яке проявляється, насамперед, у професіях соці-альної сфери. Цей синдром включає в себе три основні складо-ві: емоційне виснаження, деперсоналізацію (цинізм) і редукцію професійних досягнень, кожна з яких може бути представлена комплексом симптомів: поведінкових, когнітивних, мотивацій-них, емоційних і соматичних.

4. Успішність професійної діяльності майбутніх провізорів багато в чому залежить від рівня розвитку їхніх професійних ко-мунікативних здібностей та психологічних характеристик, які формують уміння фахівця легко і швидко встановлювати кон-такти з суб'єктами професійного спілкування.

5. До професійно значущих психологічних характеристик особистості фармацевтичного працівника, які формують його комунікативну компетентність, можна віднести: комунікативну толерантність, афіліацію, емоційну стабільність, емпатію, сен- зитивність до відхилення тощо.

6. До психологічних особливостей, які знижують комуніка-тивну компетентність фармацевтичного працівника, відносять тривогу, депресивність, інтровертованість.

7. Залучення студентів до розробки комплексу творчих за-вдань і програм, застосування різних форм рефлексивних та ко-мунікативних тренінгів, стимулювання відповідальності, само-стійності, безсумнівно, характеризуватиме гармонійність розви-тку їх внутрішньоособистісних і фахових прагнень та життєвих цілей.

Перспективи подальших досліджень. Цим дослідженням проблема збереження психічного здоров'я майбутніх провізорів не вичерпується. Ми вважаємо за доцільне подальше вивчен-ня психологічних чинників збереження психічного здоров'я не лише провізорів-інтернів, а й молодих провізорів. Також ми пла-нуємо впроваджувати нові методи і методики дослідження пси-хічного здоров'я та застосування психологічного тренінгу для збереження й оптимізації психічного здоров'я майбутніх прові-зорів.

Список використаних джерел