Будь-яка професійна діяльність повинна здійснюватися на основі тих етичних принципів, які сформувалися в суспільстві і цінуються у ньому. Суддя повинен бути не лише професіоналом, знавцем права, а, передусім, порядною, високоморальною людиною, дотримуватись норм етики не лише у залі судового засідання, а й за його межами, бути вихованою та інтелігентною людиною. Суддя всіма своїми діяннями зобов'язаний підвищувати авторитет судової влади, зміцнювати віру громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Внутрішнє переконання судді - це чітко обґрунтована упевненість, яка спирається на достовірно встановлені факти об'єктивної дійсності і заснована на всебічному та глибокому дослідженні всіх обставин справи.

Мета статті - здійснити аналіз соціального аспекту діяльності судді та результатів запровадження тренінгу "Психолого-педагогічні техніки розвитку навичок саморегуляції і профілактики емоційного вигорання у професійній діяльності суддів" у навчальні програми.

Психолого-педагогічні техніки розвитку навичок саморегуляції та профілактики професійної деформації у діяльності суддів. Професія судді є однією із найскладніших та соціально відповідальних у світі. Задля успішного розв'язання потенціальних проблем, які постійно виникають у роботі судді, існує нагальна потреба у підготовці суддів до використання психолого-педагогічних технік розвитку навичок саморегуляції і профілактики емоційного вигорання у професійній діяльності.

У будь-якій системі правосуддя судова підготовка має лише одну мету: зробити кандидата на посаду судді чи професіонала компетентним, незалежним та неупередженим суддею; такі якості, як відомо, викладені в Європейській хартії про статут суддів (European Charter on the Statute for Judges, 1998). У документі йдеться про те, що суддя повинен постійно прагнути удосконалювати загальнолюдські якості, а також окреслено, що є компетентністю судді, її структуру, а відтак - основний зміст суддівської підготовки. У сучасних умовах моральної кризи більшість чітко сформульованих істин та орієнтирів минулого ігнорується, а частіше за все нехтується. Повагу до прав особистості, гідність, свободу, доброзичливість та інші моральні якості неможливо привнести у життя суспільства тільки ззовні (Потапова, 2008). Публікації вчених, громадських діячів, журналістів, представників суддівського корпусу свідчать про важливість порушених питань щодо оцінювання доброчесності суддів.

Визначення методологічного концепту пси - холого-педагогічної підготовки професійних суддів у системі суддівської освіти на ґрунті системного, людиноцентричного, аксіологічного та акмеологічного підходів (Зуєва, 2017) дозволило нам розкрити сутність феномену "доброчесність судді" в цілісному системному аспекті духовнорефлексивного виміру. С.Л. Рубінштейн (2000) свого часу звертав увагу, що аби зрозуміти єство особистості, треба відповісти на такі запитання: чого хоче людина, що вона вміє, хто вона є (характер), що вона відчуває.

Допомогти знайти відповіді на ці запитання має суддя-викладач, щоб сприяти вибудовуванню індивідуальної стратегії дій у кожному конкретному випадку. Доречно щоб і суддя-слухач був сприйнятливим до порад. Так, під час семінарів-тренінгів, що складали технологічний концепт експериментальної стратегії реалізовувалось таке коло завдань:

• всебічно аналізується професійна діяльність судді, судді-слухачі навчаються проводити продуктивний самоаналіз;

• судді-тренери допомагають зрозуміти суддям-слухачам власні індивідуально-психологічні особливості та їх вплив як на процес професійної діяльності, так і на проходження атестації;

• судді-слухачі складають індивідуальний психолого-педагогічний план самовдосконалення;

• визначаються та обговорюються з тренерами правила взаємодії, що показує, хто і за що несе відповідальність щодо професійного розвитку та, що суддя є суб'єктом власної атестації;

• судді-слухачі розвивають навички, які дозволяють запобігати негативним емоційним станам, міжособистісним конфліктам і психоемоційним зривам під час атестації, допомагають долати психологічні бар'єри;

• судді-тренери стимулюють прагнення суддів-слухачів до підвищення кваліфікації, професіоналізму та продуктивності суддівської діяльності, до розвитку творчої ініціативи;

• судді-тренери допомагають суддям-слухачам узагальнити набутий досвід, проаналізувати здобутки та недоліки у професійній діяльності, визначити "слабкі сторони" та накреслити схему їх удосконалення;

• судді-тренери допомагають виробити у суддів-слухачів навички самопрезентації, управління поведінкою за стресових ситуацій, внести певні корективи до їх іміджу.

Підкреслимо, що для суддів, на відміну від усіх інших категорій працівників, атестація є вкрай стресогенним явищем через специфіку їхньої роботи. Судді болісно сприймають втручання у своє життя, особливо аналіз родинних зв'язків, оцінювання їхньої праці тощо. Це легко пояснити, тому що суддя - це "професія влади". Манера володарювати (навіть у позитивному сенсі), вести за собою, бути відповідальним спричиняє те, що суддя звикає "стояти на постаменті", бути головним. Тож виробляється стереотип, що авторитетом може бути лише він і саме він. А тому ситуація, коли навчають і повчають його, зрозуміло, є для нього подвійно стресовою.

Як засвідчує практика, атестація перевертає звичну для судді ситуацію першості та домінування догори дном. Отже, нагальними завданнями судді - тренера у процесі підготовки суддів до використання психолого-педагогічних технік розвитку навичок саморегуляції і профілактики емоційного вигорання у професійній діяльності та період атестації є: по - перше, сформувати адекватне ставлення до процедури атестації; по-друге, виробити певні навички та форми поведінки у стресових ситуаціях.

Здебільшого суддів, які звертаються за психолого-педагогічною допомогою у період підготовки до проходження атестації, підвищення кваліфікації, можна умовно розподілити на дві групи: перша - впевнені ("я все знаю, умію, можу", "навчіть тільки, як угамувати нерви"; друга - допитливі (прагнуть до самовдосконалення та розвитку; із готовністю прислухаються до порад; вдячно приймають допомогу; їхня зацікавленість проявляється у мовленні такими словесними маркерами, як "підкажіть", "навчіть", "спробуймо", "чи не могли б Ви допомогти або підказати").

Згідно розробленої нами експериментальної стратегії, для кожної такої групи судді-тренери готують спеціальні програми семінарів-тренінгів. Так, завданням суддів-тренерів є надання допомогти щодо змінення негативного ставлення до самої атестації / оцінювання. Адже головне в ній не в тому, щоб хтось дав судді експертну оцінку, а щоб спонукати його до розв'язання своїх професійних проблем, підштовхнути до саморозвитку. Атестація може слугувати потужним стимулом до праці і професійного зростання. У ракурсі експериментального підходу ми спостерігали опосередкований вплив атестації, зокрема, за такими аспектами: вона підвищує психологічну компетентність судді; сприяє розвитку його особистісних і професійних якостей; додає впевненості у собі та своїх силах.

Осмислення процесу атестації під означеним кутом зору дає можливість судді спокійніше пережити її хід і з готовністю осягнути нові знання. Адже кожна життєва ситуація є такою, якою людина її сприймає.

Вищезазначене вимагає потреби деталізації закономірностей педагогічної перцепції, адже, як стверджують науковці, від цього залежить ефективність педагогічного управління процесом психолого-пе - дагогічної підготовки (Шарапа, 2012). Залежно від характеру діагностики і спрямованості компенсації пропонується розрізняти дві форми корекції: симптоматичну, спрямовану на симптоми відхилень у розвитку, і корекцію, спрямовану на джерела і причини відхилень у розвитку. Друга форма корекції каузальної спрямованості має безумовний пріоритет перед формою симптоматичної корекції. Ми виходили із розуміння того, що у практиці психолого-педагогічного консультування слід диференціювати корекцію нормального розвитку і компенсацію аномального розвитку, обтяженого біологічним етіогенезом відхилень у розвитку.

Як відомо, лекційно-просвітницька робота передбачає розгляд основних закономірностей і базових фактів розвитку особистості, віково-психологічних особливостей конкретних стадій розвитку, типових критичних ситуацій, труднощів і проблем і загальних рекомендацій щодо їх подолання (Леонова, 2003). Консультативно-рекомендаційна робота будується на основі прицільної діагностики характеру і причин, пережитих людиною, і передбачає формулювання системи рекомендацій, облік і виконання яких будуть сприяти як профілактиці, так і подоланню негативних тенденцій і труднощів у розвитку.

Третя, найбільш трудомістка, корекційна робота комплексу неповноцінності здійснюється безпосередньо психологом індивідуально (Шарапа, 2012). Ця форма роботи з більшим чи меншим успіхом може бути реалізована педагогами у співпраці з психологами у судових установах. Така форма роботи, хоча і вимагає значних зусиль, матеріальних та організаційних витрат, застосування спеціальних методів і методик, технік і процедур, є найбільш результативною і перспективною.

Дуже важливий фактор роботи судді-викладача з суддями-слухачами - формування довіри - як основного методу залучення до активної життєдіяльності. Суддя-викладач повинен створити таку духовну, інтелектуальну та емоційну обстановку під час спілкування, де панувала б атмосфера довіри, добра, людяності, взаєморозуміння та психологічної взаємопідтримки (Козак, 2006). Необхідно знайти шлях до формування позитивних емоцій у процесі навчання. Це прості прийоми: зміна методів роботи, емоційність, активність учителя, цікаві приклади, дотепні зауваження тощо. Ці прийоми дають не тільки тимчасовий успіх, вони сприяють збільшенню симпатії до вчителя, вирішують головне завдання - формують стійкий, постійний інтерес до заняття (Ягупов, 2002).

Навчальні цілі тренінгу "Психолого-педагогічні техніки розвитку навичок саморегуляції і профілактики емоційного вигорання у професійній діяльності суддів". Деталізуємо вектори навчальних цілей експериментально-тренінгового навчання. Навчальними цілями тренінгу "Психолого-педагогічні техніки розвитку навичок саморегуляції і профілактики емоційного вигорання у професійній діяльності суддів" визначено ознайомлення із сутністю понять: "професійна майстерність судді", вивчення психологічних особливостей розвитку навичок саморегуляції і профілактики емоційного вигорання у професійній діяльності суддів, знання основи діагностування професійно-особистісних здібностей, умінь та навичок судді, здатність розвивати професійно-важливі навички саморегуляції емоційних станів, контролювати та регулювати емоційні стани суб'єктів судової взаємодії; вміння володіти основними методами застосування психологічних засобів профілактики професійного вигорання, здатність застосовувати превентивні заходи психологічного захисту від негативних психогенних чинників, вміння користуватися прийомами протидії емоційному вигоранню у суддівській діяльності та усвідомлювати необхідність реалізації системи професійно-особистісного самовдосконалення.

Програма тренінгу "Психолого-педагогічні техніки розвитку навичок саморегуляції і профілактики емоційного вигорання у професійній діяльності суддів" розрахована на 6 годин та складається з наступних модулів.

Освоєння комплексу прийомів психолого-педагогічних технік дає можливість не лише розвивати навички саморегуляції і проводити профілактику професійної деформації у діяльності суддів, продуктивно виконувати професійні обов'язки, а також досягти високого рівня професійної майстерності судді.

Для успішної практики, суддя повинен осягнути основи педагогічної майстерності. Інакше його діяльність не підніметься до рівня професійної творчості. Особистісний сенс і позитивна роль педагогічного таланту судді полягає у тому, що суддя отримує сигнали про реальні взаємини особистості з навколишнім середовищем, суддями-слухачами та суддями-викладачами і може гармонізувати їх. Тому, навчаючи суддів внутрішнім і зовнішнім психолого-педагогічним технікам саморегуляції, як складових компонентів педагогічної майстерності, виконується завдання забезпечення підготовки висококваліфікованих кадрів для судової системи взагалі і здійснюється науково-дослідницька діяльність з підвищення професійного рівня суддів-викладачів зокрема.

Перспективи подальших досліджень у даному напрямку полягають у розробці та впровадженні в систему судової освіти навчально-методичного комплексу з психолого-педагогічної підготовки суддів до викладацької діяльності, центральним ядром якої є програма спецкурсу "Основи педагогічної майстерності суддів".

Література

1. Зуєва Л.Є. Дослідження теоретичних засад психолого-педагогічної підготовки професійних суддів у системі суддівської освіти. ScienceRise: Pedagogical Education. 2017. №1. С.33-36.

2. Зязюн І.А. Педагогіка добра: ідеали і реалії: наук. - метод. посіб. Київ: МАУП, 2000.312 с.

3. Козак Л.В. Особистісно орієнтоване навчання природознавства майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів у педагогічному коледжі: дис. канд. пед. наук: 13.00.04. Київ, 2006.245 с.

4. Леонова И.В. Особенности социально-педагогической работы с виктимными детьми: дис. канд. пед. наук: 13.00.01. Владимир, 2003.189 с.

5. Потапова І.Ю. Моральне виховання старшокласників у процесі вивчення предметів природничо-математичного циклу: дис. канд. пед. наук: 13.00.07. Одеса, 2008.256 с.

6. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. Санкт-Петербург: Питер, 2000.712 с.

7. Семенова А.В. Теоретичні і методичні засади застосування парадигмального моделювання у професійній підготовці майбутніх учителів: дис. докт. пед. наук: 13.00.04. Тернопіль, 2009.663 с.

8. Шарапа Г. Основні складові психолого-педагогічної підготовки вчителя до виконання компенсаційної функції щодо неповноцінності особистості. Молодь і ринок. 2012. № 6 (89). С.131-136.

9. Ягупов В.В. Педагогіка: навч. посібник. Київ: Либідь, 2002.560 с.

10. European Charter on the Statute for Judges, DAJ/DOC (98) 23, adopted on 8-10 July 1998 by the Council of Europe, article 1.1 URL: http://www.coe. int/t/dghl/monitoring/ greco /evaluations/round4/European - Charter-on-Statute-of-Judges_EN. pdf (дата звернення: 04.09.2017).

Размещено на Allbest.ru