Особливості міжособистісної взаємодії у системі "вчитель-вчитель"

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Особливості міжособистісної взаємодії у системі «вчитель-вчитель»

Ольга Г рейліх

У статті представлено результати теоретичного дослідження категорії міжособистісної взаємодії, де міжособистісне спілкування є головним аспектом даної взаємодії. Розглянуто суб 'єкт-суб 'єктні професійні стосунки в аспекті діяльнісного особистісного підходу до аналізу системи закономірних зв'язків і суперечностей, які відбуваються у педагогічній діяльності.

Вивчено та проаналізовано наукові підходи до аналізу понять «міжособистісна взаємодія» та «міжособистісне спілкування» у системі «вчитель-вчитель» та «вчитель-учень». Наголошено, що змістовним компонентом міжособистісної взаємодії вчителів є аспект комунікації, який дає можливість сприйняти партнера по взаємодії, зрозуміти і налагодити з ним стосунки. Важливими є психологічні способи впливу, зокрема навіювання, наслідування та переконання, які змінюють співбесідника та його емоційну сферу. Відмічено роль наслідування і переконання, які формують і корегують поведінку, манери, дії, вчинки партнера по взаємодії. Встановлено, що в умовах взаємодії вчителів у групах змінюється характер педагогічної діяльності, який набуває якісно нових характеристик спільної взаємодії. міжособистісний вчитель особистісний вплив

Зауважено, що за допомогою ділового спілкування вчитель створює можливості для виявлення своєї індивідуальності, а також реалізує себе як особистість. З одного боку вчителі ідентифікують себе з партнером, вникаючи в сутність проблем, а з іншого стають уважнішими до самого себе та інших. Ділове спілкування дозволяє вести конструктивний професійний діалог і дає можливість обдумати всі виникаючі проблеми у процесі діяльності. Виділено та описано механізми міжособистісної взаємодії, зокрема: ідентифікацію, рефлексію, емпатію та їхню роль у даній взаємодії. Доведено, що міжособистісне спілкування дає можливість реалізувати потреби, інтереси та цілі партнерів взаємодії.

Ключові слова: міжособистісна взаємодія, міжособистісне спілкування, комунікація, перцепція, інтеракція, ідентифікація, рефлексія, емпатія, ділове спілкування, професійний діалог.

В статье представлены результаты теоретического исследования категории межличностного взаимодействия, где межличностное общение является главным аспектом данного взаимодействия. Рассмотрены, субъект-субъектные профессиональные отношения в аспекте деятельностного личностного подхода к анализу системы закономерных связей и противоречий, которые происходят в педагогической деятельности.

Изучены и проанализированы, научные подходы, к анализу понятий «межличностное взаимодействие» и «межличностное общение» в системе «учитель-учитель» и «учитель- ученик». Отмечено, что содержательным компонентом межличностного взаимодействия учителей является аспект коммуникации, который дает возможность воспринять партнера по взаимодействию, понять и наладить с ним отношения. Важны психологические способы воздействия, в частности внушения, подражания и убеждения, которые меняют собеседника и его эмоциональную сферу. Отмечено роль подражания и убеждения, которые формируют и корректируют поведение, манеры, действия, поступки партнера по взаимодействию. Установлено, что в условиях взаимодействия учителей в группах меняется характер педагогической деятельности, он приобретает качественно новые характеристики совместного взаимодействия.

Замечено, что с помощью делового общения учитель создает возможности для проявления своей индивидуальности, а также реализует себя как личность. С одной стороны. учителя идентифицируют себя с партнером, вникая в сущность проблем, а с другой становятся внимательнее к самому себе и другим. Деловое общение позволяет вести конструктивный профессиональный диалог и дает возможность обдумать все возникающие проблемы в процессе деятельности. Выделены и описаны механизмы межличностного взаимодействия, в частности: идентификацию, рефлексию, эмпатию и их роль в данном взаимодействии. Доказано, что межличностное общение дает возможность реализовать потребности, интересы и цели партнеров взаимодействия.

Ключевые слова: межличностное взаимодействие, межличностное общение, коммуникация, перцепция, интеракция, идентификация, рефлексия, эмпатия, деловое общение, профессиональный диалог.

The article presents the results of theoretical research category interpersonal interaction where interpersonal communication is a key aspect of this interaction. Considered subjective sub 'yekt- professional relationship in terms of activity personal approach to the analysis of the natural connections and contradictions.

Studied and analyzed scientific approaches to the analysis of the concepts of «interpersonal interaction» and interpersonal communication іп the «teacher-teacher» and «teacher-student». Emphasized that a meaningful component of interpersonal interaction of teachers is an aspect of communication, which makes it possible to perceive the interaction partner, understand and establish relationship with him. Also important are psychological methods of influence, including the suggestion, imitation and belief that change interlocutor and his emotional sphere. Marked role models and beliefs that shape and adjust behavior, manners, actions, deeds partner interaction. Found that in terms of classroom interaction in groups changing nature of academic work, he assumes the character interaction andjoint becomes qualitatively new characteristics.

Noted that with the help of business communication teacher creates opportunities to identify his or her identity, and sells himselfas a person and their needs. On the one hand teachers identify themselves with a partner, delving into the essence of the problem, and on the other are more attentive to himself and others. Business communication allows constructive professional dialogue and provides an opportunity to think about all the problems arising in the course of business. Highlight and described the mechanisms of interpersonal interaction, including: identification, reflection, empathy and their role in this interaction. Proved that interpersonal communication makes it possible to realize the needs, interests and goals of partner interaction.

The analysis of one of the mechanisms of human perception of human empathy is a key process of interpersonal interaction. Empathy enables deep understanding of the human condition, to identify himself with the interlocutor, affect relationships between people. Noted that empathy is seen as a central component of communicative competence. Presented as the structure of communicative competence, which includes three components: cognitive, behavioral and empatiynyy where empatiynomu component is due to emotional identification. Empatiyne communication facilitates business interaction that has subject- subjective character.

It is recognized that the first reaction to the statements of the other man is his assessment or judgment, but not understanding what words mean to another person who listens. Personality feels the need to get an assessment of the partner if a man does not understand if it is not detected due attention, work out the mechanism so-called «psychological defense». The mechanism of «psychological defense» occurs on a negative assessment of the partners.

Keywords: interpersonal interaction, interpersonal communication, communication, perception, interaction, identification, reflection, empathy, business communication and professional dialogue.

Постановка проблеми. Одним з важливих аспектів успішності у професійній діяльності вчителів є їхні уміння налагоджувати контакти з колегами, учнями та батьками.

Перспективність вивчення визначеної проблеми пов'язана з категоріями суб'єкт-суб'єктних взаємодій. Вираженням їх в гуманістичній психології є дії суб'єкт-суб'єктних навчальних стосунків системи «вчитель-учень» та професійних в системі «вчитель-вчитель». Педагогічна взаємодія включає професійну міжособистісну взаємодію, яка розглядається в стосунках «вчитель-вчитель» та «вчитель-учень».

Дослідження суб'єкт-суб'єктних професійних стосунків, що формуються, дають змогу розглядати їх в аспекті діяльнісного особистісного підходу до аналізу системи закономірних зв'язків, які відбуваються у педагогічній діяльності. Саме у міжособистісних стосунках між педагогами народжується та розвивається професійна взаємодія, де важливого значення набуває міжособистісне спілкування.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Теоретичними передумовами дослідження проблеми міжособистісної взаємодії та спілкування як форми її реалізації складають ідеї Л. Виготського про тотожність свідомості і соціальних контактів. Він стверджував, що культурно-історичний розвиток свідомості людини припускає взаємодію її з оточуючими людьми та інтеріоризацію первинних зразків їх стосунків внутрішнього діалогу [Виготський, 1996: с. 20].

Питання взаємодії людей, що одночасно є і взаємодіянням один до одного, займали одне з центральних місць в соціально-психологічних теоріях психологічної класики, зокрема у роботах Б. Ананьєва, О. Бодальова, Л. Виготського та ін. На основі методологічного принципу єдності свідомості і діяльності була доведена необхідність розглядати взаємодії між людьми як механізм здійснення спільної діяльності і умову їхньої соціалізації. Форма реалізації взаємодії між людьми називається спілкуванням. Спілкування людей опосередковується всім контекстом їхніх взаємодій, ситуацією їх життя та діяльності. Спілкування в ряді досліджень розглядається як форма реалізації взаємодій конкретних індивідів, які певним чином відображають один одного, впливають на діяльність та внутрішній світ кожного.

У психологічних теоріях О. Бодальова стверджується, що особистість у спілкуванні виступає в якості суб'єкта певних відносин [Бодальов,1985: с. 75].

Важливе значення мають психологічні праці про сприймання та розуміння вчителями один одного, вчителями та учнів. Від того, як вчителі сприймають один одного, тобто відображають і інтерпретують загальний вигляд і поведінку, оцінюють інтелектуальні поведінкові можливості, багато в чому залежить характер їхньої взаємодії і результати, до яких вони приходять у спільній діяльності [Волкова, 2006: с. 186].

Формування цілей статті. Головним завданням вивчення професійної взаємодії в педагогічному колективі є вивчення стосунків вчителів, їх ставлення до педагогічної праці.

В умовах реформування освіти на основах гуманізму широку популярність набула педагогіка співробітництва, співтворчість, яка повинна характеризувати взаємодію колег у педагогічній діяльності.

Рольова взаємодія виявляється у вчинках співробітництва: виконання своїх рольових обов'язків, об'єктивне визначення особистих вкладів у загальну справу та обговорення проблем у спілкуванні. Входячи у колектив, вчитель повинен у власній праці втілити професійні, статусно- рольові, результативно-продуктивні особливості функціонування колективу. Лише тоді він зможе зрозуміти, оцінити спрямованість, перспективи і якості спільної діяльності в своєму колективі. Тільки приймаючи умови колективу, завдання його діяльності, він усвідомлює і свою особисту відповідальність за власну співактивність, співробітництво в ньому.

Виклад основного матеріалу. Спілкування виступає як специфічна форма взаємодії людини з іншими людьми, як взаємодія суб'єктів. Причому мова йде не просто про дію, не просто про вплив одного суб'єкта на іншого (хоча цей момент не виключається), а саме про взаємодію.

Спілкуванням є така взаємодія людей, в якій кожен з учасників цього діяння реалізує певні цілі, що спонукаються більш чи менш усвідомленими мотивами. Але люди можуть вступати у взаємодію і для спільної діяльності, яка вимагає співробітництва. У всіх цих випадках цілі і мотиви діяльності, засоби її здійснення актуалізують у психіці людей нові їх характеристики. Потрібно вивчати, коли і чому в ході взаємодії відбуваються зміни в пізнавальних процесах людей, в їхніх переживаннях, у зверненнях один до одного, в характері вкладу кожного з них у спільну діяльність.

Коли вчитель сприймає іншого вчителя, дивиться на обличчя, чує мову, спостерігає за діями, то ці компоненти загального вигляду в даний момент діють на органи чуття, інтелект і згідно викликають певну взаємодію. Але якщо у вчителя не вироблене вміння тлумачити поведінку іншого вчителя на основі виділення, порівняння і оцінки компонентів, які їх складають, то ця інформація буде перероблятись частково і однобоко використовуватись у процесі подальшої професійної взаємодії з колегою. Для цього потрібен налагоджений механізм зворотного зв'язку, тобто вчителю необхідно весь час звертати увагу на те, як він діє і які результати ним досягаються, що дає можливість коригувати свою поведінку і цим впливати на процес взаємодії. На думку багатьох психологів, добре функціонуючий зворотний зв'язок виступає однією з необхідних умов успішної взаємодії.

Найближче до розв'язування проблеми формування міжособистісної професійної взаємодії у вчителів підійшов наш вітчизняний філософ і педагог І. Зязюн у працях «Педагогічна майстерність» та «Основи педагогічної майстерності» [Зязюн, 1989: с. 3536]. Автор багатьох педагогічних і філософських праць з гуманітарних основ навчання встановив необхідні і достатні умови гуманізації будь-яких міжособистісних відносин в педагогічних колективах. До них віднесені наступні: активне емпатійне слухання (що забезпечить розуміння іншої людини); адекватне, щире, справжнє самовираження в спілкуванні з людиною.

Визнано, що першою реакцією на висловлювання іншої людини є її оцінка або судження, але не розуміння того, що означають слова іншої людини для того, хто слухає.

Особистість відчуває потребу одержати оцінку з боку партнера, якщо людину не розуміють, якщо до неї не виявляється належна увага, відпрацьовує механізм так званого «психологічного захисту».

Механізм «психологічний захист» виникає на негативну оцінку з боку партнерів. Це цілком природно, бо у кожного є потреба бути оціненим, але оцінка пов'язана з рівнем домагань, вона впливає на самооцінку особистості. Чим вища і стійкіша самооцінка, тим вищий рівень домагань. Чим більш зрілою є людина, тим важче похитнути її самооцінку, але людина не залишається байдужою до негативних оцінок і певним чином реагує на них. Психологи виявили, що на таку оцінку теж виникає «психологічний захист». По-перше, негативна оцінка не приймається, вона просто відкидається.

Ще одна суттєва помилка, якої слід уникати вчителям - оцінка вчинку для партнера, а не особистості. Така оцінка викликає образу, веде до деконструктивності відносин. Якщо треба вказати колезі на помилку, слід поміркувати, в якій формі це зробити, щоб це було делікатно, коректно.

Таким чином, той, кого обвинувачують, захищається: або відмітає провину вголос чи в душі, висуває у відповідь більш сильне обвинувачення партнера, або шукає третю особу, на яку можна перекласти провину. Обвинувачення завжди є конфліктогенними. Конфліктоген треба одразу ж розпізнати і реалізувати оптимальний варіант реагування на нього, щоб конфлікт не виникав.

Багато корисного для поглибленого розуміння особливостей взаємодії та умов її ефективності ми знаходимо в працях вчених, присвячених діловому спілкуванню вчителів, зокрема Н. Волкової та І. Цимбалюка. Основним завданням ділового спілкування є продуктивне співробітництво, яке передбачає розуміння один одного, бачення сенсу і змісту своїх дій і дій партнера.

Ділове спілкування на принципі рівноправності створює однакові можливості для виявлення своєї індивідуальності і реалізації своєї особистості. В його умовах, з одного боку, вчителі ідентифікують себе з партнером, вникають в сутність його проблем, настрою, а з другого, стають уважними до самого себе, гармонійними з оточуючими колегами.

Найчастіше ділове спілкування виникає при взаємовідвідуванні і взаємонавчанні педагогів. Воно дозволяє вести конструктивний професійний діалог, серйозно обдумувати всі виникаючі в процесі роботи проблеми. Встановлено, що в умовах взаємодій вчителів в групах змінюється характер педагогічної діяльності, він набуває характеру спільної взаємодії і набуває якісно нових характеристик.

Етичне ставлення вчителя до своїх колег здійснюється у доброзичливих вчинках, що адресовані до компетентного колеги-вчителя, або у виховних вчинках, що адресовані молодим колегам (поради, надання допомоги, долання труднощів, заохочення професійного зросту тощо).

Досвідчені педагоги вміють керувати своїм емоційним станом, що і є їхньою професійною якістю особистості. За даними досліджень психологів, біля 50% молодих вчителів зазнають труднощів в регуляції своїх емоційних станів. Підкреслюється, що великого значення для молодих вчителів має власна настанова на оптимальний емоційний стан. 70% досвідчених вчителів планують позитивний робочий стан на весь трудовий день, дають собі позитивну настанову, що пов'язана з педагогічною діяльністю. Так, тестування вчителів, проведене психологами в школах України, показали, що лише 33% вчителів дали своїм колективам високу оцінку за такими якостями як контактність, щирість, згуртованість, організованість, відповідальність; 66% оцінили свої колективи за цими якостями середньою оцінкою. Ці вчителі, за даними тестів, володіють гнучким сполученням якостей, що сприяють спілкуванню, але зі зберіганням власної думки і самоповаги.

Але деякі вчителі відчувають дискомфорт, коли виникають напруження у міжособистісних контактах. Лише зусиллями власної волі вони оволодівають своїм станом і шукають конструктивні шляхи виходу зі складних ситуацій. Психологи доводять, що включення емоційної сфери у спілкування з колегами викликає гуманну настанову на партнера, зверненість до нього. Спілкування усвідомлюється вчителями як самостійна цінність.

У молодих педагогів найбільші труднощі викликає управління своїм емоційним станом. Вихід з даної ситуації психологи-дослідники вбачають в організації самопізнання і навчанні студентів саморегулюванню та рефлексії.

Незаперечним виявилося те, що рефлексія є опосередкованим, пізнавальним процесом розуміння себе через розуміння інших, через відображення себе в інших людях і продуктах своєї діяльності. Рефлексивні моменти складаються зі спілкування вчителів один з одним. Учителі в сумісній діяльності здійснюють розумну оцінку своїх професійних досягнень і своєї реальної етичної цінності для інших.

Змістовний аспект міжособистісної взаємодії вивчався і аналізувався як аспект комунікації. Комунікативні дії - це дії свідомо орієнтовані на смислове сприймання іншими людьми. Ці дії можуть бути інформативними як передача відомостей, спонукальними (переконання, наслідування, навіювання, прохання, наказ тощо) та експресивними, які викликають та збуджують емоційні переживання.

Наслідування спрямоване, головним чином, на відтворення індивідом певних зовнішніх рис поведінки, манер, дій, вчинків іншого.

Суть навіювання полягає в тому, що, якщо існує повна довіра слухаючого до того, хто говорить, то слова другого викликають у першого ті самі уявлення, образи і відчуття, які має на увазі той, хто говорить, а повна ясність і некритичність цих уявлень з тією ж необхідністю вимагають дій, ніби ці уявлення були отримані прямим спостереженням або пізнанням того, хто слухає, а не через іншу людину.

Головною умовою навіювання є, з одного боку, авторитетність джерела інформації, а з іншого - довіра або принаймні відсутність опору діючому впливу.

Взагалі, в реальних людських стосунках всі способи взаємовпливу - переконання, наслідування, навіювання - взаємопов'язані і переплетені, але вирішальну роль відіграє, звичайно, переконання.

Вивчаючи міжособистісну взаємодію вчителів, слід відвести в ній роль емпатії. Емпатія - глибоке почуття, яке передає таку духовну єдність особистостей, коли одна людина настільки проникливо входить у відчуття іншої, що тимчасово ототожнює себе із співбесідником, ніби розчиняючись у ньому. Саме в цьому глибокому процесі і виникає взаємне розуміння, впливовість та інші значні відносини між людьми. Таким чином, розглядаючи емпатію, ми не тільки розглядаємо ключовий процес взаємодії, а й центральний компонент комунікативної компетентності.

Комунікативну компетентність слід вважати трьохкомпонентною за своєю структурою, яка включає: когнітивний компонент, емпатійний і поведінковий. Саме завдяки емпатійному компоненту відбувається емоційна ідентифікація. Емпатійне спілкування сприяє діловій взаємодії. Головним принципом ділової взаємодії залишається суб'єкт-суб'єктний характер відносин, завдяки чому людина реалізує свій особистісний потенціал, що супроводжується прагненням дарувати людям наслідки своєї творчої праці.

Серед принципів організації професійної взаємодії в системі «вчитель-вчитель» психологи виділили: діалогізацію педагогічної взаємодії, проблематизацію, персоналізацію та індивідуалізацію, де відбувається актуалізація міжособистісної професійної взаємодії та стимулюється особистісне зростання вчителів.

Висновки

Проблема міжособистісної професійної взаємодії стосується успішного функціонування людини в соціумі, теми виживання людини у важких сучасних умовах розвитку нашого суспільства.

Критерієм успішної педагогічної взаємодії є глибоке взаємне розуміння, що дає в результаті новий стан і нове бачення ситуації, тобто вихід на рівень емпатії.

У наших дослідницьких спрямуваннях ми передбачаємо, що успіх взаємодій між вчителями в педагогічному колективі на рівні суб'єкт- суб'єктних відносин як в діловому, так і міжособистісному спілкуванні залежить від сформованості у них комунікативної компетентності. Тому, виникає проблема навчання майбутніх вчителів комунікативності, виховання в них таких особистісних якостей, як емпатійність, дієвість і відповідних їм мотиваційних спрямувань.

Література

Ананьев, 1978 - Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания / Б. Г. Ананьев - Л. : ЛГУ, 1978. - 269 с.

Бодалев, 1985 - Бодалев А. А. Личность и общение / А. А. Бодалев - М. : Педагогика, 1985. - 271 с.

Выготский, 1996 - Выготский Л. С. Психология развития как феномен культуры / Л. С. Выготский // Избранные психологические труды - М., Воронеж, 1996. - 512 с. Волкова 2006 - Волкова Н. П. Професійно-педагогічна комунікація / Н. П. Волкова - К. : Академія, 2006. - 255с.

Волянська, 2008 - Волянська О. В. Соціальна психологія / О. В. Волянська, Н. В. Ніколаєвська - К. : Знання. - 2008. - 275с.

3язюн, 1989 - Зязюн И. А. Основи педагогического мастерства / И. А. Зязюн - М. : Просвещение, 1989. - 302 с.

Зязюн, 1997 - Зязюн І. А. Педагогічна майстерність / І. А. Зязюн, І. Ф. Крамущенко. - К. : Вища школа, 1997. - 349 с.

Кан-Калик, 1987 - Кан-Калик В. А. Учителю о педагогическом общении / В. А. Кан-Калик // Книга для учителя. - М. : Просвещение, 1987. - 190 с.

Синица, 1983 - Синица И. Е. Педагогический такт и мастерство учителя / И. Е. Синица - М. : Педагогика, 1983. - 248 с.

Сисоєва, 1996 - Сисоєва С. О. Підготовка вчителя до формування творчої особистості учня / С. О. Сисоєва - К. : Поліграфкнига, 1996. - 406 с.

Цимбалюк, 2007 - Цимбалюк І. М. Психологія спілкування / І. М. Цимбалюк - Київ : Професіонал. - 2007. - 458с.

Размещено на Allbest.ru