Соціально-психологічні умови розвитку дітей з розладами аутичного спектра

Розкриття соціально-психологічних умов розвитку дітей з аутизмом та формулювання основних засад створення індивідуальних корекційних програм для аутистичних дітей. Залучення дітей з аутизмом до навчання та підготовка фахівців і батьків до співпраці.

Рубрика Психология
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 21.07.2018
Размер файла 28,2 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ УМОВИ РОЗВИТКУ ДІТЕЙ З РОЗЛАДАМИ АУТИЧНОГО СПЕКТРА

О.А. НОВІКОВА

З кожним роком дітей з розладами аутичного спектра стає все більше в навчальних закладах, при цьому фахівці не знають, як працювати з такими дітьми. Здійснюються таки види роботи для дітей з аутизмом: індивідуальна форма навчання на дому; знаходяться в класі, але перебувають в ізоляції; залучені до навчального процесу, але корекційно-розвивальна робота відбувається недостатньо.

Дитячий аутизм - це вид загального розладу розвитку визначається наявністю патологічного і (чи) порушеного розвитку, який вперше виявляється у віці до трьох років, і є характерним типом аномального функціонування у всіх трьох таких сферах: соціальна взаємодія; комунікація; поведінка (простежується обмежений набір її стереотипних форм, що повторюються). Крім цих специфічних діагностичних ознак, часто наявні інші - неспецифічні проблеми, такі як страхи (фобії), порушення сну і харчової поведінки, спалахи гніву й агресивність (зокрема і спрямована на себе) [2].

Вчені Леслі, Фрітц, Байрон-Кохен, Хейп стверджують, що в аутистів є вроджені перцептивні чи когнітивні порушення, що унеможливлюють їхнє нормальне спілкування та взаємодію з іншими. Гермелін та О'Коннор вказує, що аутисти мають емоційно-когнітивне обмеження внаслідок порушень біологічного характеру в ранньому дитинстві, що спричинює неспроможність аутистичної дитини у процесі сприйняття відрізняти важливе від другорядного. Тому таким дітям важко брати участь у рольових іграх, ефективно взаємодіяти з іншими людьми, використовувати засоби мовлення, які передбачають врахування іншої думки.

Дослідники дитячої психіатрії Г. Сухарьова, М. Гуревич, Н. Озерецький, Л. Бендер, Дж. Лутц розглядали аутизм як синдром з часу виділення ранньої дитячої шизофренії. Т. Симеон вказує, що вперше простеживши за формуванням шизоїдної психопатії у дітей трьох-п'яти років властиві аутизм і мала прив'язаність до об'єктів реального світу. Дослідник В. Осипов розглядав аутизм як „відокремлення хворих від зовнішнього світу”, а В. Гиляровський - як про „своєрідний розлад свідомості свого „Я” та всієї особистості з порушенням нормальних настановлень до довкілля” [8].

Вчений Л. Каннер запропонував, що головними критеріями дитячого аутизму є глибоке порушення контакту з іншими людьми та нав'язливе прагнення до одноманітних форм активності [5].

Часто за аутизм можна прийняти деякі інші порушення, які трапляються у дітей, а саме глухоту чи сліпоту, оскільки дитина не реагує на соціальні стимули. Аутистична дитина завжди ігнорує близьку людину.

Особливу увагу варто звернути на проблемну поведінку дитини, яка свідчить про її серйозну дезадаптацію і перешкоджає нормальному перебігу навчально-виховного процесу. По-перше, далеко не завжди зрозуміла причина такої реакції, важко виявити джерело дискомфорту. По-друге, батьки і педагоги не знають, що робити в подібній ситуації, а звичні спроби заспокоїти не дають результату, а інколи ще більше дратують дитину. Зауважимо, що емоційні спалахи виникають в аутистичної дитини досить часто і з найрізноманітніших причин. Щоб допомогти такій дитині, треба зрозуміти характер цього спалаху, з'ясувати причину неадекватної поведінки. діти аутизм психологічний корекційний

Мета статті полягає у розкритті соціально-психологічних умов розвитку дітей з аутизмом, а саме сформулювати основні засади створення індивідуальних корекційних програм для аутистичних дітей.

Правильність культури залучення дітей з аутизмом до навчання та підготовка фахівців і батьків до співпраці сприяли би адаптивним можливостям аутичної дитини.

Становлення дитини як особистості здійснюється на основі активної взаємодії з соціальним середовищем, спираючись на такі групи ресурсів [3]:

Предметно-просторові ресурси мають суттєве значення для дітей з аутизмом, адже у великих і відкритих просторах їм важко орієнтуватися і розуміти, що відбувається, тому необхідно визначитися з ким і скільки часу їй треба щось робити, що буде робити потім. Також аутичних дітей потрібно привчати до порядку на робочому місці, а матеріали для занять повинні мати своє визначене місце й означення.

Організаційно-смислові ресурси також мають суттєве значення для аутичних дітей, а саме візуалізований розклад, що готує дітей до можливих змін; зосереджуватися на актуальній інформації, відокремлювати важливу інформацію від несуттєвої; самостійно перейти дитині від одного виду діяльності до іншого, з однієї зони в іншу, повідомляючи, куди їй необхідно прямувати після закінчення певної роботи.

Соціально-психологічні ресурси для дітей з аутизмом це є спільна робота фахівців, які мають бути обізнані щодо створення найсприятливішого для фізичного та психічного розвитку дітей з аутизмом середовища, підказувати іншим фахівцям та батькам, як активізувати комунікативно-мовленнєві прояви дитини для формування соціальних умінь у неї та здатності до міжособистісної взаємодії.

У дітей з розладами аутичного спектра не формується повноцінний чуттєвий досвід, що зумовлює складнощі у становленні їх пізнавальних та адаптивних функцій. Фахівець, який працює з такою дитиною повинен послідовно працювати над різноплановим поданням інформації з опорою на зоровий, слуховий, тактильний, руховий аналізатори, вводячи певні предмети у контекст ситуації, створюючи взаємозв'язки з іншими предметами навколишнього середовища. В індивідуальну програму розвитку дитини з аутизмом записуються діагностичні дані, що стає головним освітнім документом для роботи з такою дитиною.

Там прописують також і режим роботи з дитиною фахівців, і ті функції, які кожний з них, а також батьки будуть виконувати для дитини щодо здійснення інтенсивного та продуктивного впливу на її розвиток. Варто знати, що пріоритетними на початку мають бути цілі, пов'язані не з навчальними навичками дитини, а з її соціальним розвитком, адже тільки тоді, коли у дитини сформується звичка бути разом з іншими дітьми, зважати на них, виконувати завдання дорослих, звертатися по допомогу, робити щось разом з іншими, вона припинить вибудовувати та підтримувати захисні реакції, і у її внутрішній світ, спектр її уваги увійдуть інші люди, які стануть цікавими і приємними для неї.

Дитячий аутизм є одним з найважчих розладів розвитку дитини. Чим раніше дитині буде поставлений правильний діагноз, тим швидше дитині підберуть вправи для її розвитку і результат буде ефективнішим. Отже, тільки системний аналіз порушень, виявлених протягом індивідуального психологічного дослідження, дає змогу правильно оцінити якісні та кількісні сторони вищих психічних процесів.

Психологічний діагноз встановлює на підставі отриманих шляхом експериментального дослідження даних про психічну діяльність і особистісну сферу дитини із загальними розладами розвитку, аналізу різноманітних соціальних відомостей про неї, які становлять так званий об'єктивний аналіз її фізичного і психічного розвитку.

За різними джерелами можна виділити основні умови встановлення психологічного діагнозу: 1) психологічний діагноз повинен розкривати специфічні особливості, явища, які притаманні конкретній людині, впорядковані у відповідності з їх питомою вагою у психосоматичному стані досліджуваного; 2) діагноз повинен не обмежуватись констатацією наявного, але й враховувати причинно-наслідкові зв'язки виникнення тих чи інших симптомів і подальший прогноз; 3) психологічний діагноз повинен бути представлений за допомогою понять, які спираються на описовий матеріал, що характеризує поведінку людини в умовах дослідження [1].

Під час психологічного вивчення особистості дитини із загальними розладами розвитку фахівець використовує психологічні методи дослідження та аналізу отриманих результатів, що дає змогу встановлювати психологічні механізми формування тих чи інших особливостей поведінки, інтелектуальних або особистісних якостей досліджуваної дитини. Відправним пунктом, який дозволяє порівнювати норму з відхиленнями, необхідно використовувати вікову норму розвитку дитини (відповідно до біологічного віку досліджуваної дитини із загальними розладами розвитку). При цьому одним із важливих діагностичних критеріїв у дітей із загальними розладами розвитку протягом психологічного дослідження є мотиваційний компонент діяльності на основі співробітництва з дослідником.

Отже, дитячий аутизм є одним з найважчих розладів розвитку дитини. Чим раніше дитині буде поставлений правильний діагноз, тим швидше дитині підберуть вправи для її розвитку і результат буде ефективнішим. Психологічний діагноз встановлює на підставі отриманих шляхом експериментального дослідження даних про психічну діяльність і особистісну сферу дитини із загальними розладами розвитку, аналізу різноманітних соціальних відомостей про неї, які становлять так званий об'єктивний аналіз її фізичного і психічного розвитку.

Соціально-психологічні умови розвитку дитини з аутизмом є корекційно-розвивальна робота, де корегуються базові структури і на фізичному рівні (тонічна регуляція), і в соціально-емоційній сфері (базове почуття безпеки та довіри), і в пізнавальному розвитку (чуттєвий досвід) [6].

На підставі отриманої інформації фахівець складає корекційно-розвивальну програму для дитини з порушенням розвитку, але починати потрібно з найбільш виразних та наглядних порушень, які в першу чергу хвилюють батьків та заважають нормальному функціонуванню самої дитини.

Правила створення програми [6]:

- забезпечити комфорт проведення;

- вправи повинні бути короткі, необтяжливі, динамічні та цікаві;

- заохочувати дитину до співпраці;

- тривалість одного заняття не повинна перевищувати одної години.

Перший раз програма проводиться фахівцем в присутності батьків, які мають змогу спостерігати за правильним виконанням вправ. Для закріплення та досягнення результатів вправи потрібно виконувати щоденно, хоча б два рази на день, їх з дитиною виконують батьки. Отже, систематичність виконання вправ є необхідною умовою для отримання позитивного результату роботи з дитиною.

Сформулюємо положення позитивного підходу до родини аутистичної дитини, спираючись на праці М. Доннелан [7]:

- емоційні реакції батьків аутистичних дітей є нормальними, потрібними, та продуктивними;

- хоч батьки і потребують допомоги спеціалістів у вихованні, навчанні та терапії аутистичної дитини, вони спроможні розв'язувати свої проблеми без втручання спеціалістів;

- спеціалісти повинні навчитись працювати із сім'єю як системою. Ця система не повинна змінюватись, щоб пристосуватись до спеціаліста;

- аутистична дитина може бути іноді не найважливішою проблемою, яку має сім'я на даний момент. Інші справи можуть стати домінуючими, якщо цього вимагають потреби сім'ї;

- сім'я аутистичної дитини може бути найкращим, найбільш зацікавленим адвокатом своєї дитини;

- як батьки, так і спеціалісти зацікавлені у майбутньому розвитку та соціалізації аутистичної дитини;

- батьків аутистичної дитини треба активно і творчо залучати до процесу терапії, виховання та навчання.

Використання наведених вище засад на практиці дає змогу фахівцям, які працюють з батьками аутистичних дітей, краще зрозуміти і прийняти право цих батьків на власні потреби і власні способи поведінки, які часто розглядаються як неефективні. Ці пропозиції можуть бути вказівками для заохочення спеціалістів до створення індивідуалізованого, гнучкого і відкритого партнерства в системі „батьки-фахівці”, яке б спиралось на потреби як дитини, так і сім'ї в цілому.

Спеціалісти, які починають працювати з аутистичною дитиною зіштовхуються з безліччю труднощів: по-перше, з такою дитиною нелегко знайти контакт; по-друге, у випадку аутизму традиційні прийоми корекційної педагогіки не завжди є ефективними. Можна стверджувати, що робота з аутистичною дитиною потребує особливого підходу: побудова корекційних занять, особливо на початкових етапах роботи, відрізняється від занять з дітьми, які мають інші порушення розвитку.

Початкова робота з аутистичною дитиною повинна спиратись на такі умови [5]:

- на етапі встановлення контакту з дитиною не рекомендується наполягати на проведенні конкретних ігор, виконанні певних завдань; будьте більш чутливим до реакцій дитини, дійте залежно від ситуації, зважайте на її бажання та настрій. Часто дитина сама пропонує ту форму можливої взаємодії, яка на цей момент є для неї найбільш комфортною;

- все, що відбувається на занятті, має супроводжуватися емоційним коментарем, під час якого дорослий проговорює всі дії та ситуації;

- не забувайте, що поведінка дитини під час заняття може бути різною. Якщо дитина вийшла зі стану рівноваги, треба бути спокійним, не сварити її, а зрозуміти, чого дитина хоче у конкретний момент і спробувати допомогти їй вийти зі стану дискомфорту;

- потрібно бути готовим до того, що реакція на одну й ту ж гру, ситуацію в різних дітей- аутистів може бути різною: на що одна реагує досить дружньо, в іншої може викликати різко негативну реакцію. Крім того, одна й та ж дитина може поводитись по-різному в подібних ситуаціях. Якщо у дитини дії спеціаліста викликають супротив - слід зупинити гру. Звичайно, це потребує гнучкості, яка допоможе діяти залежносто від розвитку подій.

Для того, щоб налагодити з аутистичною дитиною контакт, без якого не можливе проведення корекційних занять, запропонуйте сенсорні ігри. Сенсорними називаються ігри, основна ціль яких - дати дитині нові відчуття. Відчуття можуть бути різні: зорові, слухові, тактильні, рухові, нюхові та смакові. Значимість таких ігор ґрунтується на тому, що сенсорний компонент світу набуває нового значення для аутистичної дитини. Якщо вдається поєднати приємне переживання, яке виникає в аутистичної дитини під час нового сенсорного переживання з образом конкретної людини, в дитини-аутиста виникає довіра до нього, що свідчить про встановлення емоційного контакту.

Гармонізація психофізіологічного статусу аутичної дитини, набуття сенсомоторної цілісності та становлення довірливих стосунків з іншими людьми є передумовами соціально- психологічними умовами розвитку дітей з розладами аутичного спектара. Головною умовою є корекційно-розвивальна робота з виконанням системності, інтенсивності та послідовності, що висувають до служби раннього втручання.

Список використаних джерел

1. Аутизм. Методы лечения тяжелого психического отклонения // Азбука здоровья. 2002. №5. С. 23-24.

2. Большой толковый психологический словарь / под ред. А. Ребера: В 2-х т. Москва, 2000.

3. Гилберт К. Аутизм. Медицинские и педагогические аспекты / К. Гилберт, Т. Питерс. Санкт- Петербург, 1998.

4. Детский аутизм. Хрестоматия: [учеб. пособие для студ. высш. и сред. пед., психол. и мед. учеб. Заведений] / сост. Л. М. Шипицына. Санкт-Петербург, 2001.

5. Островська К. О. Загальні розлади розвитку: проблеми психологічної допомоги: [навчальний посібник] / К. О. Островська; за ред. М. П. Коперсако Видавничий центр Львівського національного університету імені Івана Франка.

6. Детский аутизм: диагностика и коррекция / Е. С. Иванов, Л. Н. Демьянчук, Р. В. Демьянчук. Санкт-Петербург, 2004.

7. Питерс Т. Аутизм: от теоретического понимания к педагогическому воздействию: книга для педагогов-дефектологов / пер.сангл. М.М. Щербаковой; под науч. ред. Л.М.Шипицыной,Д.Н.Исаева. Москва, 2002.

8. Справочник по психологии и психиатрии детского и подросткового возраста / под ред. С. Ю. Циркина. С-Пб.: Издательство „Питер”, 2000.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Психолого-педагогічна характеристика дітей із затримкою психічного розвитку. Формування загальної здібності до навчання у дітей з затримкою психічного розвитку. Поради батькам та вихователям. Затримка психічного розвитку як одна з форм дизонтогенезу.

    дипломная работа [4,5 M], добавлен 16.09.2010

  • Нормативно-правова база соціально-правового захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Вивчення алгоритму роботи освітнього закладу з дітьми-сиротами. Аналіз методів дослідження соціально-педагогічного супроводу дітей-сиріт.

    курсовая работа [925,4 K], добавлен 26.08.2014

  • Загальна характеристика психологічних і соціальних особливостей дітей з вадами психофізичного розвитку. Можливість використання ігротерапевтичних методів для соціальної реабілітації даної категорії дітей. Принципи відбору дітей для групових занять.

    дипломная работа [186,4 K], добавлен 17.02.2011

  • Теоретичний аналіз проблеми соціально-психологічного розвитку дітей з обмеженими функціональними можливостями. Законодавче забезпечення соціального захисту дітей-інвалідів в Україні та труднощі їх реабілітації. Специфіка соціально-педагогічної роботи.

    дипломная работа [48,1 K], добавлен 19.03.2009

  • Етіологія, класифікація затримки психічного розвитку. Основні групи причин, які можуть обумовлювати затримку психічного розвитку дитини. Особливості пізнавальних процесів дітей з затримкою психічного розвитку. Причини порушеного сприйняття у дітей із ЗПР.

    курсовая работа [45,8 K], добавлен 24.06.2011

  • Проблема періодизації розвитку психіки дитини. 3агальна характеристика розвитку, особистості дітей старшого дошкільного віку. Психолого-педагогічна діагностика готовності дітей до навчання в школі. Програма корекційно-розвивальної роботи з дошкільниками.

    дипломная работа [797,5 K], добавлен 25.01.2013

  • Загальна характеристика дітей з особливими потребами. Соціально-психологічні особливості сімей, що мають дітей з особливими потребами. Особливості ставлення до дітей. Емпіричне дослідження особливостей прийняття батьками дітей з особливими потребами.

    дипломная работа [141,7 K], добавлен 23.11.2010

  • Історія жорстокості до дітей в родині, теоретичні підходи до пояснення причин її виникнення. Соціально-педагогічні та психологічні характеристики жінок та дітей-жертв домашнього насилля. Види насильства щодо дітей, їх причини та наслідки, профілактика.

    дипломная работа [101,9 K], добавлен 26.03.2015

  • Визначення розумової відсталості. Причини порушень інтелектуального розвитку у дітей. Класифікація форм олігофренії. Психологічні особливості розвитку розумово відсталих дітей. Недостатність моторики, уваги, мотивації та інтересу, труднощі зі сприйняттям.

    курсовая работа [82,6 K], добавлен 24.06.2011

  • Пам'ять як вища психічна функція: визначення, види, процеси пам'яті, психологічні теорії. Проблема розвитку пам'яті у дітей дошкільного віку в працях вітчизняних і зарубіжних педагогів і психологів. Діагностика рівня розвитку зорової пам'яті у дітей.

    дипломная работа [874,6 K], добавлен 14.10.2014

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.