Диференціально-типологічна структура перфекціонізму як детермінанта виникнення депресивних і тривожних розладів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Диференціально-типологічна структура перфекціонізму як детермінанта виникнення депресивних і тривожних розладів

Диференціально-типологічна структура перфекціонізму як детермінанта виникнення депресивних і тривожних розладів. У статті проаналізовано такий особистісний феномен як перфекціонізм та його мультифакторну структуру. Визначено три базові типи, що розташовані на континуумі «Функціональний - Дизфункціональний перфекціонізм». Встановлено, що функціональний тип буде властивий здоровій особистості, яка критично оцінює свої можливості, ставить реалістичні цілі, бачить шляхи їх досягнення та отримує задоволення від результату. Зазначено, що дизфункціональний або, як його ще часто називають, клінічний перфекціонізм об'єднує в собі нарцисичний та обсесивно-компульсивний тип. Було встановлено, що при нарцисичному типі переважає мотивація досягнення довершеності, отримання схвалення і захоплення з боку інших, нехтування всіма іншими мотивами, перетворення досягнень і визнання головним сенсом життя. При обсесивно-компульсивному типі ідеалізований образ не витісняє всі інші мотиви й інтереси особистості.

Така людина зацікавлена не тільки в результаті, але і в самій діяльності, акцент на досягнення буде пов'язаний з цінністю такої діяльності, а не тільки з однією нав'язливою потребою викликати захоплення в оточуючих. Визначено, що обсесивно-компульсивний тип перфекціонізму буде властивий людям, які в першу чергу, прагнуть досягнути ідеалу задля виправдання власних очікувань. Невротик може отримувати задоволення від зробленого «недостатньо добре», хоча і переживає почуття провини. У статті проаналізовано саме клінічний перфекціонізм, який є рисою невротичної особистості і часто призводить до психопатології. В ході дослідження здійснено порівняльний аналіз для трьох груп досліджуваних, який вказує на те, що для клінічних груп буде властивий дизфункціональний перфекціонізм. Переважаючий обсесивно-компульсивний тип було виявлено в хворих рекурентним афективним розладом, упацієнтів з генералізованим тривожним розладом було діагностовано нарцисичний тип перфекціонізму. У студентів, що не страждають афективними розладами, діагностовано нарцисичний тип, що являється клінічною формою перфекціонізму. Встановлено, що постійне прагнення виправдати чужі очікування може призводити до появи невротичних розладів, наростання внутрішньої напруги та інтенсивного розвитку ендогенних конфліктів.

Проблема збільшення депресивних розладів являється актуальною та значимою для сучасної психологічної науки. В останні декілька років різко збільшився відсоток людей, що страждають депресією, й за прогнозами Світової організації охорони здоров'я до 2020 року депресія стане другою після серцево-судинних захворювань причиною смертності людей у всьому світі.

Популяризована модель успіху, процвітання, високих досягнень, традиційно розглядається як особливість, властива західному світоглядові. Нав'язані цінності, переломлюючись у сімейних та міжособистісних стосунках та в індивідуальній свідомості, будуть в подальшому задавати стиль мислення та способи діяльності, що може стати причиною емоційних розладів у майбутньому.

З проблемою негативного перфекціонізму як причиною виникнення психопатології вчені зіткнулися відносно недавно. Зі зростанням вимог до особистості та підвищення конкурентної вимогливості ринку людина ставить перед собою мету, яку не може задовольнити, спираючись на суб'єктивне уявлення «ідеалу».

Необхідність дослідження негативного впливу перфекціонізму на афективну сферу яскраво пояснюється тим, що в сучасній освіті активно запроваджується програма конкурентного навчання, що розвиває або комплекс неповноцінності, або сприяє засвоєнню фіктивної ролі особистісної значимості. Засоби масової інформації також пропагують культ ідеалу в усьому: в кар'єрі, зовнішньому вигляді, навчанні, що формує у людини прагнення в досягненні найбільших звершень.

Особливу актуальність проблема вивчення феномена перфекціонізму набуває у зв'язку зі зменшенням ролі морально-етичних цінностей культури в епоху постмодернізму з властивим їй зловживанням сучасними технологіями в задоволенні суспільних потреб, з хаотичною та надзвичайно мінливою системою соціальних норм і правил.

Головною проблемою в дослідженні виступає недостатня теоретична та емпірична наповненість поняття «перфекціонізм», його функціональних та дизфункціональних компонентів. Відсутність діагностичного інструментарію значно ускладнює подальше вивчення перфекціонізму, а особливо способи його корекції та профілактики.

Отже, головним завданням дослідження є встановлення диференціально-типологічної структури перфекціонізму задля зменшення негативних наслідків, що можуть нести в собі крайні форми його прояву, як для конкретної особистості, так і для суспільства в цілому.

Аналіз останніх досліджень. Теоретико-методологічну базу дослідження складають основні положення теоретичного розуміння перфекціонізму та сучасні емпіричні доробки стосовно проблеми патологічного перфекціонізму (А. Холмогорова, Н. Га- раня, Д. Хамачек); новітні погляди на структуру перфекціонізму (Д. Фрост, П. Х'юітт, Г.Флетт, Р. Слейні, Р. Хілл); дослідження перфекціонізму як дизадаптивної особистісної установки (І. Грачова, А. Вавілова) .

Мета статті: здійснити аналіз диференціально-типологічної структура перфекціонізму, визначити переважаючий тип перфекціонізму у пацієнтів з депресивними та тривожними розладами.

Виклад основного матеріалу. Поняття «перфекціонізм» довгий час було проблемною категорією в психології, не мало одностайної думки стосовно змістового наповнення, джерел виникнення, якісної типології та повного спектра впливу на психічну сферу особистості.

Це призвело до появи великої кількості моделей перфекціонізму в контексті різних психологічних шкіл і підходів, які повністю не розкривали функціональне наповнення поняття, відштовхуючись тільки від однієї базової характеристики.

Для детального дослідження диференціально-типологічної структури перфекціонізму нами було розроблено опитувальник, що має на меті феноменологічне уточнення конструкта «перфекціонізм»: концептуалізацію та операціоналізацію даного поняття.

Для вітчизняних респондентів існує тільки один адаптований опитувальник - це «Багатомірна шкала перфекціонізму» П. Х'юіта, Г. Флетта в адаптації І.І. Грачової, що дозволяє виміряти рівень перфекціонізму і визначити характер співвідношення його структурних складових. За основу типології перфекціонізму П. Х'юіта та Г. Флетта взято об'єднуючу характеристику - джерело походження феномена, тобто, що саме виступає каталізатором до виникнення перфекціоністських суджень: сама особистість чи соціум.

На нашу думку, перфекціонізм варто розглядати як багатогранне явище, враховуючи і джерело походження, і функціональну наповненість, і мотиваційний компонент.

Тому було розроблено опитувальник, що спирається на наукову модель двокомпонентної структури перфекціонізму Р. Слейні, яка подана за допомогою схеми -- рис. 1.1.

Спираючись на структуру перфекціонізму Р. Слейні, Н. Гаранян, запропонувала розглядати дизфункціональний перфекціонізм як клінічний феномен [2, с. 24-27]. Але варто додати, що клінічний перфекціонізм не можна розглядати як виключно одномірний феномен, це обмежує дослідницьку активність і зводить дане поняття лише до інтенсивності його впливу на особистість.

Важливо зазначити, що одномірність моделі перфекціонізму не враховує такий важливий фактор, як спрямовуючі механізми розвитку. В той час, як багатофакторний підхід дозволяє більш точно диференціювати його за базовими ознаками, на які можна спиратися для побудови типології, і в подальшому, для більш ефективного лікування психопатології, причиною якої являються перфекціоністські установки.

Разом з тим потрібно розмежовувати функціональне прагнення людини до ідеалу, яке супроводжується позитивним прагненням до успіху і критичним співвідношенням об'єктивних вимог і власних сил, від клінічного перфекціонізму, як дизфункціонального явища, яке шкодить гармонійному розвитку особистості.

Рис. 1.1.Двокомпонентна модель структури перфекціонізму (за Р. Слейні)

За допомогою опитувальника можна визначити типи перфекціонізму, що знаходяться на континуумі «Функціональний-Дизфункціональний» перфекціонізм, побудувати типологію перфекціонізму за ознакою спрямованості особистості.

В основу типології було покладено наукові розробки Н. Гаранян та Б. Сороцкіна, які виділяли невротичний і нарцисичний типи перфекціонізму. Обидва види пов'язані з різними способами досягнення «ідеальності», різною спрямованістю: на діяльність та результат; різними мотивами, що лежать в основі їх активності [3, с. 29-32]. Це дає нам змогу побудувати теоретичну модель опитувальника, що зображена на схемі (рис. 1.2).

Нарцисичний перфекціонізм - це спроба відповідати грандіозному образу Я, уникнути сорому і втрати захоплення з боку соціуму. Нарцисичний тип визначається як домінування мотивації досягнення довершеності, отримання схвалення і захоплення, нехтування всіма іншими мотивами, перетворення досягнень і визнання в головний сенс життя.

Односпрямованість мотивації є основним розмежувальним критерієм між нарцисичним перфекціонізмом та обсесивно-компульсивним.

Рис. 1.2. Теоретична модель опитувальника

При обсесивно-компульсивному перфекціонізмі ідеалізований образ не витісняє всі інші мотиви та змістовні інтереси особистості. Така людина буде зацікавленою не тільки в результаті, але і в самій діяльності, акцент на досягнення буде пов'язаний з цінністю такої діяльності, а не тільки з однією нав'язливою потребою викликати захоплення в оточуючих. Обсесивно-компульсивний тип перфекціонізму буде властивий людям, які передусім, прагнуть досягнути ідеалу задля виправдання власних очікувань. Невротик може отримувати задоволення від зробленого «недостатньо добре», хоча і переживає почуття провини.

Розбіжність між обсесивно-компульсивним і нарцисичним типом може зводитися до того, що перші прагнуть бути досконалими, а другі - здаватися досконалими. Дана тенденція відображена в концепції «Перфекціоністської самопрезентації» П. Х'юітта і Г. Флета [2, с. 29-32].

Функціональний тип перфекціонізму передбачає постановку реалістично високих стандартів діяльності, але при цьому співвідносячи власні сили з поставленими вимогами, відсутність вузько направленого мислення в категоріях «ідеал-невдача», зрілі й адаптивні когнітивні схеми, адекватну оцінку можливостей своєї особистості, здатність до децентрації, відсутність постійного порівняння себе з більш успішними іншими, прийняття критики стосовно діяльності та ставлення до помилок як до норми, що легко можна виправити.

Співвідношення характеристик трьох типів перфекціонізму може бути різним, оскільки не існує чистої типології у повному її вираженні, вони комбінуються за домінуючим одним типом - це призводить до утворення різних профілів особистості.

У ході діагностики здійснено порівняльний аналіз для трьох груп досліджуваних. Дві клінічні групи: хворі, що страждають генералізованим тривожним розладом, хворі з депресією та респонденти, що не мали діагностованих розладів афективного спектра.

Було виявлено, що для клінічних груп буде властивий дизфункціональний перфекціонізм. Переважаючий обсесивно-компульсивний тип виявлено в хворих, що страждають на рекурентну депресію, в пацієнтів з генералізованим тривожним розладом було діагностовано нарцисичний тип перфекціонізму.

У студентів, що не страждають афективними розладами, було виявлено нарцисичний тип, що являється клінічною формою перфекціонізму. Постійне прагнення виправдати чужі очікування може призводити до появи невротичних розладів, наростання внутрішньої напруги та інтенсивного розвитку ендогенних конфліктів. Особливу увагу потрібно звернути на те, що присутність клінічної форми перфекціонізму в структурі особистості може вказувати і на підвищену схильність представників даної вибірки до емоційних розладів в майбутньому, або свідчити про вже існуючі проблеми.

Тривалий час вважалося, що саме нарцисичний тип є крайньою точкою на континуумі «Дизфункціональний-Функціональний» перфекціонізм і найбільш деструктивною формою, що призводить до тяжкої патології. Однак, за результатами дослідження, нарцисичний тип виявився переважаючим для вибірки, респонденти якої страждають генералізованим тривожним розладом.

Це дає змогу зробити висновок, що міжособистісний конфлікт, який виникає за умов нарцисичного перфекціонізму, виступає каталізатором до виникнення тривожного розладу, що, порівняно з уніполярною депресією, має менш інтенсивний патогенний вплив на нормальне протікання психічної діяльності людини.

Варто зазначити, що постійна тривога може бути початковим симптомом рекурентного афективного розладу і, спираючись на результати другої групи досліджуваних, які мають також досить високі показники за обсесивно-компульсивним типом, можна зробити припущення про континуальність перфекціонізму, а саме його типів в залежності від стадії протікання афективного розладу, інтенсивності патологічного впливу на особистість.

Нарцисичний тип може бути перехідною стадією до обсесивно-компульсивного, який при вирішенні внутрішньо-особистісного конфлікту може набувати функціональної форми вираження та забезпечити повну адаптацію людини в суспільстві.

Висновки. Перфекціонізм досліджувався в межах багатофакторного підходу, що передбачає вивчення його типологічної структури та її впливу на психічне здоров'я особистості.

Отже,в ході дослідження було проаналізовано диференціально-типологічну структуру перфекціонізму, визначено переважаючий тип для хворих, що страждають афективними розладами. Було виділено три типи перфекціонізму, які знаходяться на континуумі «Дизфункціональний-Функціональний» перфекціонізм.

У подальшому головним завданням дослідження є встановлення узагальненого психологічного профілю для кожної з трьох груп досліджуваних, в залежності від властивого їм типу перфекціонізму. Оскільки перфекціонізм є багатофакторним поняттям, до нього має бути включено, крім типів власної структури, ще й ряд особистісних властивостей.

Емпіричні дослідження, пов'язані з вивченням перфекціонізму як особистісної риси з різними видами психопатології, вважаються перспективними в зв'язку з можливістю розробки нових методів допомоги, здебільшого для профілактики та корекції на початковому етапі прояву дизфункціонального перфекціонізму.

Виявлення та своєчасне усунення перфекціоністських вимог до себе на початковому етапі їх формування допоможе зменшити кількість афективних розладів, що з кожним роком набувають все більшого поширення серед молоді.

афективний розлад соціум

Список використаних джерел

1.Бурлачук Л. Ф. Психодиагностика / Л. Ф. Бурлачук. - СПб. : Питер, 2006. - 350 с.

2.Гаранян Н.Г. Перфекционизм и психические расстройства (обзор зарубежных эмпирических исследований) / Н.Г. Гаранян // Терапия психических расстройств. - № 1. - 2006. - С.15-34.

3.Гаранян Н.Г. Перфекционизм, депрессия и тревога / Н.Г. Гаранян, А.Б. Холмогорова, Т.Ю. Юдеева // Московский психотерапевтический журнал. - № 4. - 2001. - С. 18-49.

4.Грачева И.И. Адаптация методики «многомерная шкала перфекционизма» П. Хьюитта и Г. Флетта / И.И. Грачева // Психологический журнал. - № 6. - 2006. - С. 73-80.

5.Ясная В.А. Перфекционизм: история изучения и современное состояние проблемы / В.А. Ясная, С.Н. Ениколопов // Вопросы психологии. - № 4. - 2007. - С. 157-167.

1.Burlachuk L. F. Psihodiagnostika / L. F. Burlachuk. - SPb. : Piter, 2006. - 350 s.

2.Garanjan N.G. Perfekcionizm i psihicheskie rasstrojstva (obzor zarubezhnyhj empiricheskih issledovanij) / N.G. Garanjan // Terapija psihicheskih rasstrojstv. - № 1. - 2006. - S. 15-34.

3.Garanjan N.G. Perfekcionizm, depressija i trevoga / N.G. Garanjan, A.B. Holmogorova, T.Ju. Judeeva // Moskovskij psihoterapevticheskij zhurnal. - № 4. - 2001. - S. 18-49.

4.Gracheva 1.1. Adaptacija metodiki «mnogomernaja shkala perfekcionizma» P. H`juitta i G. Fletta / 1.1. Gracheva // Psihologicheskij zhurnal. - № 6. - 2006. - S. 73-80.

Размещено на Allbest.ru