Дитячо-батьківські стосунки та санкції у вихованні дівчат-підлітків: проблеми взаємозв'язку

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДИТЯЧО-БАТЬКІВСЬКІ СТОСУНКИ ТА САНКЦІЇ У ВИХОВАННІ ДІВЧАТ-ПІДАІТКІВ: ПРОБЛЕМИ ВЗАЄМОЗВ'ЯЗКУ

Рогаль Н. І.,

Постановка проблеми. Стимулювання, покращення та гармонізація сімейних стосунків, зміцнення інституту сім'ї в Україні вимагає достовірних знань щодо стилів сімейного виховання, типів батьківського ставлення до дітей, позицій та ролей, які виконує кожен член сім'ї, видів покарання і заохочення, яким віддають перевагу батьки при вихованні дітей та зв'язку між ними. Ці знання в подальшому можуть сприяти змінам, як у практиці консультативної діяльності, через підвищення психолого-педагогічної грамотності батьків, усвідомлення власних проблем та пошуку шляхів їх вирішення, так і у теоретичних аспектах цієї проблеми.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблеми, що стосуються сім'ї та сімейного виховання знаходяться в центрі уваги багатьох українських та зарубіжних науковців, зокрема, цією проблематикою активно займалися: Р Дрейкурс, К. О. Савіна, І. А. Сальнікова, Л. Д. Столяренко, А. С. Співаковська, О. О. Смірнова, П. Ф. Лесгафт, А. С. Макаренко, Р В. Овчарова, М. С. Корольчук, В. В. Колотиліна та ін.

Проблема взаємодії батьків та дітей гостро постає протягом всього періоду онтогенезу дитини. Низка дослідників вказують на важливу роль характеру взаємодії дитини та дорослих, які виконують виховну функцію у сім'ї (Л. Е. Берк, І. В. Дубровіна, А. Б. Коваленко, В. В. Колотиліна, І. М. Леонова, Н. І. Рогаль, В. Сатір, З. Фрейд, В. М. Целуйко, О. А. Чепракова, Т. Л. Шишова, Л. Ю. Шнейдер та ін.).

Пильна увага науковців до даної тематики є переконливим свідченням зацікавленості проблемою інституту сім'ї, як в Україні, так і за її межами, що зумовлена низкою чинників: зниженням загального рівня задоволеності сімейним життям та системою взаємостосунків у ній, низькою психолого-педагогічною грамотністю батьків, надмірною зайнятістю професійною діяльністю і, відповідно, відсутністю достатньої кількості часу для виховання дітей та взаємодії в межах сім'ї тощо.

Мета статті полягає в теоретичному аналізі проблеми сімейного виховання та узагальненні результатів емпіричного дослідження зв'язку дитячо-батьківських стосунків та системи батьківських санкцій у вихованні дівчат підліткового віку.

Виклад основного матеріалу і результатів дослідження. Проведений теоретичний аналіз дозволяє виокремити на теренах зарубіжної та вітчизняної психології низку типологізацій сімейного виховання, різних підходів до визначення батьківського ставлення, дитячо-батьківських стосунків, їх параметрів, видів покарання і заохочення тощо.

Дослідники, що вивчали процес виховання, підкреслювали його надзвичайну складність, потребу в активізації постійної уваги батьків, значну тривалість у часі від самого народження дитини, адже від правильності виховання дітей залежить подальший розвиток суспільства.

Ще у «дитинстві людства» давньогрецькі філософи наголошували на необхідності виховання представників усіх верств населення: землеробів - ремісників, що народилися з домішками заліза; воїнів - стражів та філософів - правителів, що народилися з домішками золота та срібла. Зокрема, Аристотель вважав, що людина народжується із зародками здібностей, які піддаються розвитку лише під час виховання. При цьому виховання повинно охоплювати усі сфери: фізичну, моральну і розумову [1, с. 80].

Згідно з моделлю Л. Д. Столяренко, процес виховання має цілеспрямований характер та сфокусований на розвитку особистості, що здійснюється шляхом формування світогляду та відповідної поведінки, у якій відображаються ставлення до явищ та предметів навколишнього світу, а також віддзеркалюються стосунки з іншими людьми [9, с. 349].

Процес виховання, який спрямований на формування життєвих принципів, норм поведінки, установок та орієнтацій, що в подальшому будуть супроводжувати індивіда впродовж усього життя, відбувається шляхом цілеспрямованого впливу, який здійснюється протягом усього періоду дитинства через інститути сім'ї та школу [4, c. 28].

Класики педагогічної науки П. Ф. Лесгафт та А. С. Макаренко наголошували на важливості сімейного виховання для подальшого становлення і розвитку дитини як особистості. Адже саме в сім'ї дитина знайомиться з навколишнім світом, першими соціальними нормами та репертуаром форм взаємодії з оточуючими, засвоюючи, а згодом використовуючи їх свідомо чи навіть несвідомо у подальшому власному житті [5; 6].

Умови проживання конкретної сім'ї, зусилля, які докладають батьки та найближчі родичі для створення та побудови сімейних стосунків, і визначають особливості сімейного виховання, його правила, завдання та принципи.

С. І. Самигін та Л. Д. Столяренко вважають, що сімейне виховання має будуватися на основі принципів гуманності, милосердя, рівноправ'я стосовно дитини, відкритості та послідовності у стосунках. Також важливе значення мають сімейні правила та норми, яких повинні дотримуватися члени сім'ї, причому не тільки дитина, а й батьки (звичайно, ця вимога не стосується всіх без виключення сімейних правил). Процес виховання має будуватися на основі заборони використовувати фізичні покарання та насильство, брати чужі речі, читати чужі листи і щоденники тощо [10, с. 504-505].

Як підкреслював В. О. Сухомлинський, батьки повинні зважати на бажання дитини та прислухатися до неї, адже всі члени сім'ї мають бути рівні у своїх правах та обов'язках. А відтак, діти також мають право на власну позицію та можуть не лише виконувати волю батьків, а й самі здійснювати вплив на їхню поведінку та загальний клімат у родині [11].

Важливою та значущою для сімейних взаємин є дисципліна, підтримання якої можливе через дотримання та виконання розпоряджень, що висуваються до дітей і виконання яких є обов'язковим. У такому випадку розпорядження батьків повинні задовольняти їхні певні вимоги [6, с. 120].

У своїх працях Ю. Б. Гіппенрейтер, О. О. Карабанова, А. С. Макаренко наголошують на важливості дотримання певних правил для ефективності прийняття і виконання дитиною вимог і заборон: стримане їх обговорення з дитиною (без злості, крику та ін.); зрозумілість та чіткість (відсутність «подвійних стандартів»); завчасне обговорення (перед порушенням правил); посильність виконання для дитини; відсутність суперечливості із здоровим глуздом; узгодженість обома батьками тощо [2; 3; 6].

На нашу думку, вимоги та заборони є вкрай важливим аспектом будь-якого виховання (сімейного, шкільного, педагогічного). Їх використання дає змогу конкретизувати очікування батьків та поведінку дитини, яку вони хочуть бачити, яка є для них бажаною, та окреслити ті патерни поведінки і вчинки, які дитина не повинна використовувати, які є небажаними та неприпустимими на думку її батьків.

Особливості дитячо-батьківських стосунків та ставлення батьків до заохочень та покарань вивчалися нами у емпіричному дослідженні, проведеному на базі навчально-виховних комплексів та загальноосвітніх шкіл м. Ромни та Роменського району Сумської області. Воно складалося з двох частин: опитування дівчат підліткового віку та їхніх батьків. Загалом, було опитано 100 дівчат віком від 12 до 15 років (учні 6-9 класів) та 175 осіб батьків (матерів та батьків).

У процесі дослідження використовувалися методика І. М. Марковської «Взаємодія батько-дитина» (варіанти для підлітків та батьків) та анкета вивчення ставлення батьків до різних видів покарання і заохочення (автори А. Б. Коваленко, Н. І. Рогаль). Методика І. М. Марковської «Взаємодія батько-дитина» спрямована на вивчення таких параметрів, як вимогливість, суворість, контроль, емоційна близькість, прийняття, співпраця, згода, послідовність у вихованні, авторитетність батька (матері), задоволеність стосунками з батьком (матір'ю) [7, с. 37-42]. Анкета ставлення батьків до різних видів покарання та заохочення містить у своїй структурі твердження, що стосуються дослідження ставлення батьків до використання фізичних покарань, вербальних покарань у грубій формі, обмеження активності дитини, позбавлення благ і привілеїв (перегляд телевізора, наявність кишенькових грошей, комп'ютерні ігри тощо), примусу до роботи (непослух карається додатковими роботами, такими, як миття посуду, прибирання кімнати, допомога членам сім'ї тощо), використання похвали та заохочення, вибачення дітям їхніх проступків, справедливість покарання [8, с. 73, 212-213].

В результаті аналізу проведеного емпіричного дослідження було виявлено, що між показниками опитувальника «Взаємодія батько- дитина» І. М. Марковської та деякими видами покарання простежується чіткий взаємозв'язок. Винятком є обмеження активності, похвала та заохочення - з ними значущих зв'язків не виявлено. Розглянемо докладніше особливості цих зв'язків за оцінками обох батьків дівчат-підлітків (див. табл. 1).

Таблиця 1 Особливості батьківського ставлення при наявності чи відсутності покарань у сім'ях дівчат-підлітків за оцінкою батьків (у балах)