Проблема протиправної поведінки аномальної особистості залишається актуальною протягом багатьох років. Класичним є уявлення про аномальну, або психопатичну, особистість як про таку, яку характеризують дисгармонія розвитку рис характеру, наявність емоційно-вольових розладів як провідних ознак патології при відносній адекватності функціонування когнітивної сфери. Досліджуючи цю проблему, автори сформували узгоджену позицію, згідно з якою аномальну особистість відрізняє емоційна незрілість, котра зумовлює відсутність або обмежені можливості врахування минулого досвіду, а також осмислення наявної ситуації та прогнозу наслідків власних дій. Багато авторів, досліджуючи механізми поведінки, що відхиляється від норми, стверджують, що поведінка аномальної особистості пов'язана не із втратою аналітико-синтетичних можливостей, а саме з особливостями врахування отриманого досвіду, належного його осмислення та передбачення результатів імпульсивно реалізованої поведінки [1; 2].

У свою чергу, імпульсивна поведінка, необдумані дії, позбавлені планування та прогнозування, є наслідком недиференційованості змістової ієрархії та значного скорочення орієнтаційно-підготовчого етапу діяльності під впливом емоційних складових [3; 4]. Крім того, вищеописана поведінка має своїм наслідком дефіцитарне формування механізмів соціальної адаптації, котрі сприяють зростанню емоційної напруги та соціальної конфліктогенії. Це, у свою чергу, знову призводить до безпосередньої залежності поведінки від конкретної ситуації та наявного емоційного стану [5; 6]. У той же час автори характеризують поведінку аномальної особистості як інтелектуально незрілу, описується феномен "афективної логіки", згідно з яким афективна сфера психопатичної особистості має гіпертрофований вплив на когнітивні процеси, включаючи зняття контролюючої діяльності інтелекту. Загальновизнаною в сучасній науці є позиція, відповідно до якої мотивація протиправної поведінки у психопата має ряд етапів та структурних елементів аналогічних з відповідними складовими мотивації психічно здорових правопорушників. Однак патологічна структура особистості зумовлює легкість реалізації кримінальної поведінки як похідної від емоційно-зумовлених особливостей реагування в конкретних життєвих ситуаціях. Афектогенними є мотиви прагнення до миттєвої ліквідації перешкод та інших джерел психотравмуючих переживань. Емоційне напруження, що виникає у зв'язку з суб'єктивною неможливістю раціонального вирішення ситуації, знаходить свою розрядку в імпульсивних вчинках. У ситуаційно-імпульсивних мотивах актуальна потреба задовольняється безпосередньо, без актуалізації у свідомості соціальних норм як чинника опосередкування поведінки [7; 8].

В полі проблематики, що потребує подальшого розвитку, залишається дослідження взаємозв'язку особистісно-емоційної патології та кримінальної поведінки. Тому метою нашого дослідження стало виявлення особливостей емоційно-особистісних тенденцій у правопорушників, які є аномальними особистостями, у зв'язку з механізмами формування в них протиправних форм поведінки. Для виявлення особливостей емоційного реагування було обстежено 100 осіб, у котрих відповідно до діагностичних критеріїв МКХ-10 було діагностовано специфічні розлади особистості та котрі притягались до кримінальної відповідальності внаслідок вчинених ними протиправних дій. Дослідження проводилось за допомогою Методу колірних виборів, адаптованого Л.М. Собчик варіанту колірного тесту М. Люшера (восьмикольоровий різновид) [9]. Як відомо, ця методика спрямована на дослідження емоційних станів людини через виявлення суб'єктивного афективного ставлення піддослідного до кольорових еталонів та базується на несвідомих глибинних реакціях людини. Завдяки цьому, а також в силу проективного характеру метод дозволяє оминути захисні реакції психіки досліджуваних. Гіпотезою дослідження стало припущення, що стійкі індивідуально-емоційні реакції аномальних особистостей, їх несвідомі спрямованості зумовлюють особливості їх соціальної поведінки, зокрема протиправної, шляхом активації захисних та компенсаторних механізмів.

Викладення основного матеріалу. Аналіз результатів, отриманих за допомогою Методу колірних виборів, дозволив виокремити провідну особистісну тенденцію психопатичних особистостей, яка зумовлює їх емоційно-динамічні патерни та спрямованість мотивації, а також опосередковано формує стиль сприйняття та переробки інформації про оточуючий світ, визначає стиль переживань. Інтерпретація стійких емоційно-особистісних тенденцій проводилась відповідно до середніх показників структурних значень кольорових еталонів та їх пар залежно від їх функціонального розподілу, пов'язаного з позитивною емоційною оцінкою або відхиленням. Як демонструють результати, найвищу позитивну оцінку для психопатів мали фіолетовий та зелений кольори. Так, фіолетовий займав першу позицію у 36,7 % досліджених, другу позицію - у 15,2 %. Загалом присутність фіолетового кольору в першій парі зареєстровано у 51,5 % випадків. Зелений як найбільш приємний зафіксовано у 57,6 % піддослідних. Вибір зеленого кольору на першу позицію здійснили 21,5 % аномальних особистостей, а на другу позицію - 36,1 %. Інші кольори були представлені на першій позиції таким чином: синій - 15,8 %, червоний - 7,9 %, жовтий та чорний - по 7,6 %, сірий - 1,3 %, коричневий - 0,3 %. У другій позиції кольори були обрані таким чином: жовтий - 18,9 %, червоний - 18,2 %, синій - 7,6 %, чорний - 2,8 %, сірий - 2,6 %, коричневий - 1,3 %. Як свідчать наведені дані, серед основних кольорів за сумарною представленістю в перших двох позиціях після фіолетового та зеленого займають червоний та жовтий кольори. Синій колір, з числа основних, на перших позиціях зустрічається найрідше. Разом з тим всі допоміжні кольори (5, 6, 7, 0) представлені в першій парі найбільш позитивно емоційно оцінених кольорів. Так, у першій і другій позиціях найчастіше зафіксовано чорний колір. Найменш представлений у цих позиціях коричневий колір. Як відомо, негативна оцінка основних кольорів відображує фрустрованість відповідних цим кольорам потреб, позитивна емоційна оцінка допоміжних кольорів демонструє наявність підвищеного рівня тривоги та неадекватних способів компенсації. Серед основних кольорів найбільш негативну оцінку отримав синій колір - 15,8 %. Наступним у негативному виборі був жовтий колір - 9,7 %. Таким чином, фрустрована потреба у глибоких стосунках, теплих взаєминах, в емоційному комфорті діагностована у 15,8 % психопатичних особистостей. У 9,7 % відмічено напруження щодо потреби в соціальній активності, динаміці, емоційній заангажованості. В цілому фрустрація базових потреб, їх стресогенність зафіксована майже у половини психопатів-правопорушників. Типовим захисним механізмом було витіснення справжніх причин незадоволення.

Серед допоміжних кольорів визнаним найбільш неприємним був чорний колір - 31,5 %. Сірий колір оцінили найбільш негативно 24,5 % досліджених, коричневий - 18,3 %. Ці дані свідчать, що найбільш уживаними способами компенсації неусвідомлюваних проблем у даного контингенту були протестні реакції та негативізм. Компенсація за рахунок позитивних виборів чорного кольору характеризується вираженою протестною реакцією, реалізацією потреби через протистояння позиції оточуючих, нетерпимістю, тенденцією сприймати іншу позицію як тиск. Компенсація з використанням сірого кольору відображує потребу в спокої, відпочинку, обмеженні соціальних контактів, а також спустошеність і демотивацію.

Крім того, було визначено середній колірний ряд на основі сумарних виборів правопорушників-аномальних особистостей.

Таблиця 1

Середні показники колірного ряду для психопатів-правопорушників

Як видно з таблиці, середній колірний ряд мав такий вигляд: 5, 2, 3, 4, 1, 6, 0, 7 (фіолетовий, зелений, червоний, жовтий, синій, коричневий, сірий, чорний). Виокремлення фіолетового кольору як найбільш емоційно привабливого є найхарактернішою особливістю психопатичних особистостей. Як відомо, ця тенденція пов'язана з тенденцією протистояння тривозі й ірраціональними захисними механізмами проти зовнішнього тиску та відображає проблему фрустрованості базових потреб. Стійкі особистісні тенденції психопата, що зумовлюють позитивну емоційну реакцію на фіолетовий стимул, пов'язані зі зниженням адаптивних можливостей як наслідком деформації інтегративної ролі самосвідомості та орієнтації на реалізацію підсвідомих аспектів переживань. Провідні риси особистості, прихильної до фіолетового кольору, - нестійкість адаптаційних механізмів та обмеженість їх ресурсів, знижений контроль над емоційною сферою, підвищена чутливість до зовнішніх впливів, домінування емоційності над когнітивною сферою, ірраціональні способи захисту від стресу та міжособистісних конфліктів, нестійкість мотиваційної спрямованості. Крім того, як видно з таблиці, до першої пари позитивних виборів належить також і зелений колір. Цей факт відображає наявність таких тенденцій, як пасивно-захисна життєва позиція, потреба в спротиві зовнішнім впливам. Описані характеристики спричиняють функціонально слабкі місця в системі взаємодії аномальної особистості з оточуючим світом. Провідні емоційно-особистісні тенденції психопата зумовлюють викривлення особистісної спрямованості та можливостей довільної регуляції власної поведінки, що, у свою чергу, створює умови для більш легкого формування протиправної поведінки, ніж у психічно здорової особистості.

правопорушник соціальна поведінка емоційний

Висновки