Дослідження психологічних особливостей наративної компетентності майбутніх психологів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ НАРАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ

Здоровець Т.Г., асистент кафедри загальної та практичної психології Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя

Анотація

У статті проаналізовано проблему наративної компетентності практичного психолога як основну складову частину його професійної компетентності. Показано, що професійна компетентність психолога є складним психологічним утворенням, яке забезпечує успішність його професійної діяльності й включає в себе систему діяльнісно-рольових (знання, уміння і навички) та особистісних (професійно важливих якостей) характеристик, важливе місце серед яких займає наративна компетентність.

Ключові слова: наративна компетентність, наратив, соціальний інтелект, емоційний інтелект, діалогізм, комунікативна компетентність, рефлексія, несуперечлива Я-концепція.

Аннотация

В статье проанализирована проблема нарративной компетентности будущего практического психолога как основная составляющая его профессиональной компетентности. Показано, что профессиональная компетентность психолога является сложным психологическим образованием, которое обеспечивает успешность его профессиональной деятельности и включает в себя систему деятельно-ролевых (знания, умения и навыки), личностных (профессионально важных качеств) характеристик, важное место среди которых занимает нарративная компетентность.

Ключевые слова: нарративная компетентность, нарратив, социальный интелект, эмоциональный интелект, диалогизм, комуникативная компетентность, рефлексия, непротиворечивая Я-концепция.

Annotation

Zdorovets TG. RESEARCH OF PSYCHOLOGICAL OF NARRATIVE COMPETENCE OF FUTURE PRACTICAL PSYCHOLOGISTS

The paper analyzes the problem of narrative competence of practical psychology as a major component of his professional competence. Professional psychologists' competence is shown here as a complex psychological derivation which provides the performance of their professional activities and includes a system action-role (knowledge, proficiency and skills) and personal (professionally important qualities) characteristics, the most prominent of which is the narrative competence.

Key words: narrative competence, narrative, social intelligence, emotional intelligence, dialogism, communicative competence, reflection, consistent self-concept.

Постановка проблеми. Проблема підготовки психологів на сьогодні набуває особливої актуальності у зв'язку з перебудовою системи освіти, а також у відповідь на події, що відбуваються в сучасній Україні. Соціальний запит ставить високі вимоги до професійної підготовки психолога та визначає професійну компетентність майбутнього фахівця як одну з актуальних проблем сучасної психологічної освіти. Актуальність дослідження проблеми формування наративної компетентності як основної складової частини професійної компетентності в майбутніх практичних психологів протягом їх навчання та становлення основ професіоналізму суттєво зростає у зв'язку з перебудовою системи освіти у сучасній Україні. Наративна компетентність практичного психолога передбачає, по-перше, володіння усіма елементами наративної структури, тобто сформованість в особистості наративу як структурного утворення, фрейма, а також наявність «набору» базових соціокультурних наративів, або метанаративів, вміння розгортати наративні структури у зв'язну розповідь або історію, яка великою мірою базується на культурно зумовлених метанаративах. По-друге, наративна компетентність передбачає вміння побачити за оповіддю, історією іншого (клієнта) в ході надання психологічної допомоги його індивідуальний наратив, тобто наративну, а потім і особистісну ідентичність.

Категорія наративної компетентності є відносно новою, а значить і малодослідженою у науковій літературі. Р. Чарон [4] відносить його до підвалин, на основі яких формується емпатія, рефлексія і толерантність. У його працях наративна компетентність розглядається як здатність сприймати, усвідомлювати, інтерпретувати, діяти згідно з своїми, власними, особистісними історіями та особистісними історіями інших.

Дослідник у практиці надання ефективної допомоги фахівцем виокремлює чотири наративні ситуації: фахівець-клієнт, фахівець-фахівець, фахівець-Я, фахівець-суспільство. Отже, маючи сформовану наративну компетентність, психолог може ефективно та результативно супроводжувати своїх клієнтів у процесі надання їм психологічної допомоги, осмислювати власний професійний досвід і його вплив на особисте життя, усвідомлювати свою професійну ідентичність і вибудовувати стосунки із своїми колегами, а також створювати послідовний та поміркований дискурс із оточенням.

Постановка завдання. Мета статті полягає в дослідженні психологічних особливостей наративної компетентності майбутнього практичного психолога як засобу сформованості його професійної компетентності.

Виклад основного матеріалу. Експериментальне дослідження наративної компетентності як складової частини професійної компетентності практичного психолога передбачає верифікацію наступних гіпотез:

- наративна компетентність є складником професійної компетентності практичного психолога, що виражається у вмінні побачити за історією особистості, в ході надання психологічної допомоги, її індивідуальний наратив як засіб усвідомлення нею власного досвіду та власної особистості;

- комплементарними до особистості практичного психолога якостями, наявність яких зумовлює забезпечення особистісного зростання клієнта в процесі індивідуальної і групової роботи, є соціальний інтелект, емоційний інтелект, діалогізм, комунікативна компетентність, рефлексія, несуперечлива Я-концепція.

Для перевірки гіпотез доцільно використати такі методи: методику діагностики соціального інтелекту Н.Ф. Каліної, методику діагностики емоційного інтелекту, методику діагностики інтерактивної спрямованості особистості Н.Є. Щукова, модифікацію Н.П. Фетіскіна, методику діагностики спрямованості особистісного спілкування С.Л. Братченка, методику діагностики комунікативної соціальної компетентності, психометричну методику діагностики індивідуальної міри розвитку індивідуальної рефлективності А.В. Карпова, методику визначення ясності Я-концепції.

У дослідженні брали участь студенти І (42 осіб) та V (46 осіб) курсів Ніжинського державного університету ім. Миколи Гоголя, що навчаються за спеціальністю «психологія» та «практична психологія» на денній формі навчання.

Застосування методики діагностики соціального інтелекту Н.Ф. Каліної сприятиме визначенню рівня розвитку соціального інтелекту як когнітивної основи комунікативної компетентності майбутніх фахівців у галузі практичної психології.

Когнітивною основою комунікативної компетентності особистості Н.Ф. Каліна називає соціальний інтелект, який виступає специфічним когнітивним утворенням, що забезпечує ефективність соціальної активності особистості. Серед конструктів, що втілюють функціональну структуру соціального інтелекту, - вміння шукати необхідну інформацію, відсутність імпліцитних уявлень, рефлексія на кінцеву мету, інтерес до людей, розуміння достатності результату в груповій діяльності, здатність до асиміляції нетрадиційного досвіду.

У ході кількісного аналізу методики діагностики соціального інтелекту Н. Ф. Каліної, виявлено, що студенти І курсу мають низький рівень розвитку соціального інтелекту (70%) як когнітивної основи комунікативної компетентності. 20% мають показники середнього рівня та 10% високого, а п'ятикурсники діагностували 37,5% середній рівень, 22,5% - високий, 40% - низький рівень розвитку.

Емоційний інтелект є здатністю людини усвідомлювати, приймати та регулювати емоційні стани та почуття інших людей та себе. У структурі емоційного інтелекту є два аспекти: внутрішньоособистісний і міжособистісний, тобто здатність управляти собою та стосунками з іншими людьми.

У ході надання психологічної допомоги емоційний інтелект здійснює регуляцію внутрішньої та зовнішньої діяльності фахівця, забезпечує здатність емоційного розуміння та пізнання власного стану та і психологічного стану партнера по спілкуванню (клієнта); управління власними діями відповідно до свідомо поставленої мети, регулюючи внутрішні стани (бажання та потреби); надання значущості явищам та ситуаціям, що визначають переживання партнерів по спілкуванню.

Конструктами емоційного інтелекту, на думку М.А. Манайлової, є усвідомлення власних почуттів та емоцій, керування власними почуттями та емоціями, усвідомлення почуттів та емоцій інших людей, керування почуттями та емоціями інших людей.

Діалогічність як суттєва ознака інституту психологічної допомоги, невід'ємна риса професіоналізму взаємодії психолога з психологічною реальністю клієнта незалежно від парадигми психологічної допомоги, в якій працює фахівець. Діалогічність передбачає рівноцінну, паритетну взаємодію смислів у процесі інтерсуб'єктної інтерпретації фахівцем і клієнтом травмуючих подій життя останнього, що констатують породження, синтез нового смислу психологічної ситуації і досягнення психічного гомеостазу клієнта, його особистісний ріст. Отже, діалогічність взаємодії передбачає створення єдності цілей і смислів суб'єктів, що визначає співробітництво як важливу ознаку реальної взаємодії. Методика, створена Н.Є. Щуковим та модифікована Н.П. Фетіскіним, призначена для визначення інтерактивної спрямованості особистості, де визначена спрямованість орієнтована на взаємодію і співробітництво. Співробітництво, як спрямованість особистості, характеризується виявленням інтересів, потреб обох сторін, обговоренням їх, пошуком взаємоприйнятного рішення, формуванням альтернатив у вирішенні проблеми і не може бути реалізована інакше, як на підставі актуалізації діалогічних інтенцій усіх партнерів по спілкуванню.

Методика діагностики спрямованості особистісного спілкування С.Л. Братченко орієнтована на виявлення проявів діалогічної комунікативної спрямованості. Позиція В.Н. Панфьорова з приводу специфіки проявів діалогу, який передбачає логічне, смислове та психологічне єднання партнерів, їх включеність у співробітництво, узгодження позицій. С.Л. Братченко розглядає діалог як комунікативне співробітництво, як взаємодію різних логік, точок зору.

Таким чином, виявлення рівня спрямованості особистості на співробітництво за методикою діагностика інтерактивної спрямованості особистості Н.Є. Щукова, модифікація Н.П. Фетіскіна та проявів діалогічної комунікативної спрямованості за методикою діагностики спрямованості особистісного спілкування С.Л. Братченко можна розглядати як виявлення рівня діалогічної спрямованості суб'єкта (психолога) на співробітництво у взаємодії з іншими (клієнтом).

У ході дослідження виявлено, що досліджуваним властивий низький рівень розвитку інтерактивних орієнтацій.

С.Л. Братченко виділяє в спілкуванні його діалогічну та монологічну спрямованість. У свою чергу, монологічна поділяється на авторитарну, альтероцентристську, маніпулятивну, конформну та індиферентну.

М.Я. Амінов, М.В. Молоканов зазначають, що професія психолога в комунікативному плані виступає прикладом спеціальних здібностей, які вимагають інтерперсональних умінь, тобто таких якостей особистості, що забезпечують успішну взаємодію між людьми, взаєморозуміння, організацію спільної діяльності. Складовими частинами системи інтерперсональних умінь науковці називають готовність до контактів, уміння їх підтримувати, уміння зберігати емоційну рівновагу в процесі спілкування, високу чутливість, емоційну привабливість для інших людей.

Отже, однією з найголовніших серед професійних спонук практичного психолога має бути орієнтація на людину, її прийняття. Тому використання методики діагностики комунікативної соціальної компетентності спрямоване на отримання більш цілісного уявлення про особистість психолога-фахівця, створення імовірнісного прогнозу успішності його професійної діяльності.

Комунікативна компетентність студентів як І, так і V курсів характеризується відкритістю, легкістю, комунікативністю, середнім рівнем розвитку логічного мислення та кмітливості, емоційною стійкістю та спокоєм, середнім рівнем безпечності, життєрадісності, веселості, середнім рівнем чутливості, незалежністю, орієнтацією на себе, середнім рівнем самоконтролю та вмінням підкорятися правилам та відсутністю особистісних проблем.

У дослідженнях І.М. Семенова та С.Ю. Степанова рефлексія виступає як переосмислення і перебудова суб'єктом змісту своєї свідомості, що розгортається в 5 етапів: актуалізація смислових структур Я; вичерпання цих актуалізованих смислів під час апробації стереотипів досвіду; їх дискредитація в контексті виявлених суперечностей; інновація принципів конструктивного переборення цих суперечностей; реалізація через реорганізацію змісту особистого досвіду.

Розглядаючи особливості професійної рефлексії практичного психолога, Н.І. Пов'якель відзначає її здвоєність, дзеркальність взаємного відображення суб'єктів спілкування і взаємодії, самопізнання і пізнання, змістом яких виступає відтворення особистісних особливостей. Дослідниця підкреслює особливе значення когнітивного компонента професійної рефлексії психолога-практика, який спрямований на усвідомлення себе реального і себе як особистості, усвідомлення себе як професіонала, своїх дій, поведінки та прогнозування їх наслідків.

Психометрична методика діагностики індивідуальної міри розвитку індивідуальної рефлективності А. В. Карпова має на меті вивчення рівня розвитку рефлективності як психологічної властивості, рефлексії як процесу та рефлективності як результату для забезпечення професійної компетентності практичного психолога.

Студентам І курсу властивий низький рівень рефлективності (52,5%) як інтегрованого показника, що передбачає рівень розвитку рефлективності як психологічної властивості, рефлексії як процесу і рефлексування як результату; 45% - середній рівень; 2,5 - високий.

Студенти V курсу мають середній рівень рефлективності (80%), та низький (20%).

Р. Бернс визначив Я-концепцію як динамічну систему уявлень людини про саму себе, що включає в себе: усвідомлення своїх фізичних, інтелектуальних та інших якостей, самооцінку, суб'єктивне сприймання зовнішніх чинників впливу на особистість. Будучи важливим регулятором поведінки, Я-концепція виконує потрійну функцію:

1) сприяє досягненню внутрішньої інтерпретації набутого досвіду;

2) визначає характер і особливості інтерпретації набутого досвіду;

3) слугує джерелом очікувань стосовно власної поведінки і самого себе.

Я-концепція створює відчуття своєї постійної визначеності, самототожності та адекватності. Тому наявність несуперечливої, позитивної Я-концепції - одна з найважливіших умов ефективності професійної діяльності практичного психолога, особистість якого виступає основним знаряддям, інструментом надання психологічної допомоги (Ю. Альошина, О. Бондаренко, Р. Мей та ін.)

Студентам І курсу властивий середній рівень ясності Я-концепції (70%) та низький (30 %).

Студенти V курсу мають середній (60%) та високий (40%) рівень ясності.

Мовна форма ставлення до світу виражається у висловлюваннях та їх переплетіннях - текстах. Відповідно, свідомість людини, що розкриває сенси через тексти, виступає мовним началом. Людина лінгвізує світ та безперервно трансформує його за допомогою власної мови. Проживаючи життя, вона конструює його історію. Її зміст залежить від багатьох умов та чинників, що склались ще до народження, сформувались в дитинстві чи зрілому віці.

Згідно з Ф. Джеймсом усвідомлення досвіду є можливим завдяки оповідній функції, тобто світ є доступним людині лише як історія про неї. Будучи невід'ємною частиною людської реальності, наратив володіє низьким порогом чуттєвості щодо різноманітних особистісних змін. Структурувальна функція наративу уможливлює впорядкування внутрішньої реальності залежно від змін в усвідомленні й осмисленні досвіду. Ефективність посередницької функції наративу між культурою й особистістю визначається його подвійною природою: наративи є водночас картами світу й особистості, що дозволяє конструювати себе за допомогою історії як частини нашого світу. Осмислення життя відбувається через оповідь - як через загальнокультурні та національно-родові наративи, що конструюються на підставі інтеріоризованих культурних взірців. Особистість розглядається оповідачем історії, а отже, у фокусі її уваги є проблеми «Я».

Н.В. Чепелєва [1] пропонує психологічний підхід до вивчення тексту як моделі взаємодії автора та реципієнта, що передбачає розкриття текстових рамок, вихід у позатекстову реальність: діяльність, в яку він включений, ситуацію, на яку він орієнтований, представленість автора в тексті, роль реципієнта, на якого розрахований текст.

Аналізуючи автонаративи досліджуваних за допомогою запропонованих О.М. Наза- рук [1] маркерів наративу, виявлено, що в студентів І курсу мінімально розвинена здатність до формування наративу (83% досліджуваних). Лише у 17 % здатність до формування наративу на стадії розвитку. Здатність до формування наративу в студентів V курсу виявлена в такому співвідношенні: 48% мають мінімально розвинену здатність до формування наративу, у 25% здатність до формування наративу - на стадії розвитку, 27% мають сформовану здатність до формування наративу. наративний компетентність психологічний

Обчислюючи кореляційні зв'язки за допомогою пакету статистичних програм БЯЗБ 11.5, встановлено, що на високому рівні значимості за г-критерієм Спірмена знаходяться: ясність Я-концепції та наративу (г = 0,618; р = 0,000), рефлексивність та наратив (г = 0,406; р = 0,000), діалогічна спрямованість у спілкуванні та наратив (г = 0,336; р = 0,002), керування почуттями й емоціями інших та наратив (г = 0,334; р = 0,002), чутливість - раціональність та наративи (г = 0,302; р = 0,005).

Висновки. У даній статті розглянута професійна компетентність психолога як складне психологічне утворення, яке забезпечує успішність його професійної діяльності й включає в себе систему діяльнісно-рольових (знання, уміння і навички) та особистісних (професійно важливих якостей) характеристик, важливе місце серед яких займає наративна компетентність.

Показано, що наративна компетентність передбачає сформованість в особистості наративу як структурної рамки та наявність «набору» базових наративів, що мають соціокультурну природу, вмінь розгортати наративні структури у зв'язну розповідь або історію. Мовна форма ставлення до світу виражається у висловлюваннях та їх переплетіннях - текстах. Відповідно, свідомість людини, що розкриває сенси через тексти, виступає мовним началом. Людина лінгвізує світ та безперервно трансформує його за допомогою власної мови. Проживаючи життя, вона конструює його історію. Її зміст залежить від багатьох умов та чинників, що склались ще до народження, сформувались в дитинстві чи зрілому віці. Осмислення життя відбувається через оповідь як через загальнокультурні та національно-родові наративи, що конструюються на підставі інтеріоризованих культурних взірців. Особистість розглядається оповідачем історії, а отже, у фокусі її уваги є проблеми «Я».

Обґрунтовано, що професійна діяльність психолога-практика висуває особливі вимоги до особистості фахівця, покликаного надавати психологічну допомогу людині в ситуації «неможливості жити» (Ф.Ю. Василюк). Особистість практичного психолога виступає еталоном психологічного здоров'я та комфорту та є за словами Р. Мея, основним інструментом, знаряддям праці. Таким чином, серйозним завданням системи професійної підготовки практичних психологів має бути сприяння їх особистісному розвиткові, культивуванню потреби в постійному самовдосконаленні, яке є неможливим без самопізнання. Націленість психологічної допомоги на роботу з запитами клієнтів, що будуються на наративі, як історії життя людини, яка звернулася за допомогою, робить надзвичайно важливим вивчення наративної компетентності, що реалізується в процесах розуміння та самопізнання, осмислення та переосмислення активним суб'єктом інформації про навколишній світ і себе в ньому.

Література

1. Назарук О.М. Вікові особливості розуміння особистого досвіду / О.М. Назарук ; Ін-т психології ім. Г.С. Костюка АПН України. - К., 2004. - 188 с.

2. Основи психосемантики (за наративними технологіями) / Н.В. Чепелєва, М.Л. Смульсон та ін. ; за заг. ред. Н.В. Чепелєвої. - К.: Главник, 2008. - С. 192.

3. Проблеми психологічної герменевтики. Монографія / За ред. Н.В. Чепелєвої. - К.: Міленіум, 2004. - 276 с.

4. Charon R. Narrative medicine: form, function, andcthics. International Medicine, 2001. - P. 83-87.

Размещено на Allbest.ru