Особливості конфліктів в учнівському колективі та засоби їх розв’язання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Теоретичні засади дослідження особливостей конфліктів в учнівському колективі

1.1 Поняття конфлікту і його соціальна роль

Вчені мають різні погляди на трактування поняття конфлікту. Конфлікт - складне соціально-психологічне явище, яке можна розглядати з різних сторін. Цим зумовлена велика кількість визначень поняття конфлікту. Наведемо декілька з них. Конфлікт визначають як особливий стан порушення рівноваги, що зумовлений змінами, зрушеннями та розвитком; несумісність цілей двох взаємодіючих об'єктів; несумісність рольових очікувань та домагань стосовно рольової поведінки; непримиримість цінностей та домагань; ігнорування інтересів однієї сторони іншою.

Також різні напрямки психології по-різному визначають природу конфлікту та його специфічні риси. Наприклад, представники когнітивного напрямку описували конфлікт як когнітивну схему, яку вибудовує людина, опинившись у конфлікті і завдяки якій діє у конфліктній ситуації. Ця когнітивна схема включає в себе знання про власні цілі та потреби та опонента. Представники біхевіористського напряму розглядають поведінку людини в конфлікті, яку вона використовує в результаті соціального научіння - научіння, яке відбувається за рахунок позитивного підкріплення, що стимулює закріплення у людини певної поведінкової реакції, яку вона буде демонструвати кожного разу, потрапляючи у конфлікт. Гуманістичний підхід у психології трактує явище конфлікту як стимулююче певні зміни в особистості, які сприяють розвитку особистості, її духовному зростанню та переходу на новий рівень усвідомлення своїх якостей, своїх можливостей, внутрішніх ресурсів для подолання труднощів та кращої взаємодії з людьми. Представників психоаналітичного напряму більш цікавлять внутрішньоособистісні конфлікти, які переживає людина внаслідок протиріч, які виникають в самій людині через зіткнення інтересів таких складових особистості, як «Воно» та «Над-Я». Результатом вирішення такого внутрішнього конфлікту буде досягнення балансу між бажаннями людини та її обов'язками. [8]

В психології існує велике різноманіття класифікації конфліктів. М. Дойч класифікував конфлікти, виділивши певні типи конфліктів. За М. Дойчем, конфлікт може оцінюватися людьми об'єктивно (дійсний конфлікт), а може бути замаскований під хибними причинами, які приховують справжні (перенесений, неусвідомлюваний конфлікт); може бути прихованим, не проявлятися довгий час (латентний), а також може існувати у формі взаємної неприязні учасників взаємодії, що сприймається як конфліктна (обманний).

Е. Шостром умовно поділив конфлікти на маніпулятивні та актуалізаторські. Особливістю маніпулятивних конфліктів є їх маніпулятивна спрямованість. Конфліктуючі сторони хочуть проманіпулювати один одним для досягнення власних цілей, тотального контролю над ситуацією та зайняття домінуючого положення над іншим. Особливостями актуалізаторських конфліктів є спрямованість учасників конфлікту на розв'язання непорозумінь мирним та справедливим шляхом, заснованим на взаємоповазі. [20]

Конфлікт може виникати також в системі ролей. Рольові конфлікти поділяються на міжрольові, внутрішньорольові та конфлікт особистості з роллю. В ситуації міжрольового конфлікту до людини перд'являються вимоги, які вона не може одночасно виконати, перебуваючи у двох ролях, оскільки вони суперечать одне одному і людина змушена обирати, вимоги якої ролі вона зможе виконати, а якої проігнорувати. Внутрішньорольові конфлікти виникають, коли людина відчуває труднощі при виконанні однієї ролі через неузгодженість вимог оточення до виконання цієї ролі. Конфлікт особистості з роллю відбувається через те, що людина не розуміє, як виконувати вимоги ролі, як необхідно поводитись. Через це вона відчуває дискомфорт і прагне позбутися цієї ролі, або опанувати необхідні для реалізації цієї ролі навички. [20]

Конфлікт може мати різний характер перебігу, мати відкриту форму або приховану. Конфлікт може бути відкритим протистоянням сторін, кожна з яких відстоює свою позицію та принципово не погоджується з позицією опонента - такий вигляд має відкритий конфлікт. В такому конфлікті мають місце механізми стереотипізації, негативної установки щодо слів та дій опонента, приписування противнику негативних якостей, загалом упереджене ставлення. Прихований конфлікт характеризується відсутністю конфліктної взаємодії при наявності об'єктивних причин для конфлікту та емоційного напруження. Такий конфлікт кожна зі сторін преживає самотужки, не виказуючи наявності проблем у взаємодії з суперником. При «сліпому» конфлікті сторони не помічають наявності конфлікту, не характеризують протистояння як конфлікт та не усвідомлють його. «Невідомий» конфлікт проявляється як слабко виражена неприязнь осіб одна до одної, яка може розгорітися у конфлікт. [7]

Конфлікт - це динамічне явище, яке проходить у декілька етапів. На першому етапі виникає психологічне напруження, яке перереростає у протистояння. На другому етапі розгортається саме протиборство сторін, під час якого конфліктуючі намагаються пояснити своє незадоволення, вказують на причини, які його породили та бажання, які необхідно задовольнити для розв'язання конфліктної ситуації. На третьому етапі завдяки зусиллям двох сторін конфлікт знаходить своє вирішення. [7] Останній етап - етап після завершення конфліктної взаємодії. Під час цього етапу людина знову повертається до ситуації та повторно її аналізує. Також вона аналізує результат розв'язання конфлікту, наскільки він її задовольняє та робить висновки щодо доцільності своєї поведінки у конфлікті. [1]

Отже, єдиного загально прийнятого визначення конфлікту немає. Більшість дослідників схиляються до того, що конфлікт є зіткненням протилежно спрямованих поглядів, цілей, позицій, інтересів, думок суб'єктів взаємодії або опонентів. В психології існує велике різноманіття класифікацій конфліктів, залежно від специфічних особливостей того чи іншого типу конфлікту. Конфлікт - явище динамічне та проходить декілька стадій розгортання.

1.2 Характеристика стратегій поведінки у конфлікті

Кожній людині притаманна певна поведінка у конфлікті, що зумовлюється її особистісними властивостями: темпераментом, характером, її індивідуальними проявами. К.Томас, Р. Кілмен, Р. Блейк та Дж. Моутон узагальнили стилі поведінки людей у конфлікті та виділили 5 основних способів поведінки у конфлікті: конкуренція, співробітництво, пристосування, уникнення та компроміс.

Кожна стратегія поведінки базується на певних принципах та законах, які використовує людина у конфліктній ситуації. Кожен зі способів поведінки має свої особливості. Знаючи особливості ситуації, людина здатна самостійно обирати стратегію своєї поведінки, що збільшує її шанси на найбільш успішне та конструктивне розв'язання конфлікту. Мудре поводження у конфлікті дозволить зберегти стосунки між людьми, управляти конфліктами та знаходити рішення навіть у найскладніших ситуаціях, знаючи принципи кожної стратегії та наслідки її застосування.

Стратегія співробітництва визначається більшістю психологів як одна з найкращих. Вона полягає у дотриманні інтересів обох сторін у конфлікті. При обранні цієї статегії конфліктуючі сторони обирають нову модель поведінки та взаємодії, які будуть покращувати їхні стосунки та розв'яжуть протиріччя, які виникли. Застосування цього способу, як правило вимагає великих зусиль обох сторін та спрямоване на довготривалу взаємодію. Для правильного втілення цієї стратегії, необхідно мати довіру до опонента, поважати його думку та потреби, бути готовим до відвертої розмови, під час якої будуть обговорені усі труднощі у стосунках. [20]

Досить часто обирають стратегію суперництва. Проте, вона найчастіше неефективна. В ситуації, коли необхідно діяти швидко і людина точно знає, що саме її рішення принесе найбільше користі, буде доцільним застосування цієї стратегії. При цій стратегії людина дає зрозуміти іншій, що тільки її думка має шанси на існування, а отже можуть бути задоволені потреби тільки однієї конфліктуючої сторони. [8]

Стратегія компромісу полягає в тому, що інтереси опонентів досягаються лише частково. При цьому, кожна зі сторін йде на певну поступку, відмовляючись від абсолютного задоволення своїх інтересів. Внаслідок цього, особи можуть можуть швидко прийняти рішення, домовитися про умови подальшої безконфліктної взаємодії. Проте, ця стратегія ефективна, коли йдеться тільки про неглибокі та не систематичні конфліктні ситуації. Також стратегію компромісу застосовують, якщо конфліктуючі сторони мають взаємовиключні інтереси і їм необхідно позбутися напруги у стосунках. [20]

При обранні стратегії пристосування, людина повністю відмовляється від своїх інтересів на користь задоволення інтересів опонента. Це може відбуватися тому, що одна сторона конфлікту відчуває правоту іншої сторони і погоджується з нею внаслідок прийняття її позиції та знецінення своєї, а також через небажання вступати в конфлікт та спричиняти нестабільність та емоційне напруження у стосунках. [20]

Уникнення конфлікту вважається неефективним способом вирішення конфлікту, окрім ситуацій, коли вступити в конфлікт завідома неправильне рішення, яке матиме негативні наслідки для обох сторін, а також, коли конфліктуючі відчувають, що вирішення протиріч необхідно тимчасово відстрочити для додаткового обдумання ситуації. При цій стратегії конфлікт залишається існуватив прихованому стані, або просто ігнорується його учасниками. [8]

Також можна виділити додаткові стратегії, які полягають в ігноруванні, згладжуванні або загостренні конфліктної ситуації. Коли між людьми відбувається взаємодія, вони займають певну позицію, під час якої вони або психологічно «гладять» партнера по спілкуванню, або психологічно «колять» його. Відповідно партнер по спілкуванню це бачить і реагує певним чином. Проте, є також і така позиція, як ігнорування. Вона характеризується повною відсутністю будь-якої реакції людини на людину, небажанням вступати з нею контакт через демонстрування відстороненості за допомогою невербальних засобів спілкування.

Стратегія ігнорування схожа зі стратегією уникнення в конфлікті. При стратегії згладжування, опоненти намагаються якось загладити протиріччя через розуміння своєї провини, переключити один одного на примирення та позбутися напруги у стосунках. Стратегія загострення конфлікту, навпаки, передбачає посилення протиріч та посилення емоційного накалу через неспроможність стримувати негативні емоції у надзвичайно складні періоди у стосунках між людьми. При цьому конфлікт розгорається бурхливо, з непередбачуваними наслідками.

Кожна зі стратегій поведінки у конфлікті має свої слабкі та сильні сторони. Проте, для ефективної взаємодії у разі конфлікту, людині необхідно мати у своєму психологічному арсеналі навички до застосування усіх стратегій.

Отже, для ефективного вирішення будь-якого конфлікту необхідно обрати певну стратегію поведінки, враховуючи при цьому стратегію поведінки інших людей, втягнених у конфлікт, а також саму природу конфлікту. Правильний вибір способу поведінки у конфліктній ситуації дасть змогу швидко та раціонально вийти з конфлікту.

1.3 Основні причини конфліктів в учнівському колективі

В життєдіяльності учнівського колективу неминуче виникають протиріччя. Кожна ситуація індивідуальна, проте можна виділити певні типові причини, через які можуть виникнути конфлікти між однокласниками. Учнівський колектив - це мала група людей, члени якої безпосередньо взаємодіють один з одним в умовах навчальної діяльності. Між учнями класу складаються певні стосунки, які не завжди бувають товариськими.

Між дітьми, які мають мало спільного можуть виникати конфлікти, якщо вони відчувають неприязнь один до одного або конкурують між собою. Конкуренція може проявлятися у навчанні, а може носити особистий характер: конкуренція за статус у класі, за увагу осіб протилежної статі, за можливість товаришувати з однією і тією ж людиною. Ці ситуації породжуються такими негативними почуттями як заздрість, ревнощі. Наявність лідерів у класі також впливає на можливість виникнення конфлікту. Якщо у класі є яскраві лідери, швидше за все кожен з них буде прагнути відстояти своє місце у класі, свою індивідуальність, довести свою правоту.

Інша група причин, які викликають конфлікти, пов'язана з особистісними особливостями, які заважають учню безконфліктно спілкуватись: такі риси характеру, як нестриманість, імпульсивність, неврівноваженість, конфліктність, впертість, зарозумілість; завищена самооцінка, яка «дозволяє» легко ображати інших та підносити себе; низька здатність до прояву співчуття, емоційна черствість та байдужість, а також агресивний тип поведінки, винесений з родини, кола друзів як наслідування або породжений девіантною поведінкою, що проявляється в частих конфліктах з оточуючими, шкільних бійках, ображанням інших учнів, приниженнням їхньої гідності, як правило по відношенню до психологічно найслабших учнів, які не здатні відстояти себе або проявити агресію у відповідь.

Травля учнів, булінг займає особливе місце серед причин загальної емоційної нестабільності класу. Через булінг стосунки між учнями можуть деформуватися, знакає почуття згуртованості та безпеки у школі. Конфліктна ситуація може підтримуватися довгий час між учнями, групи яких конфліктують. Вагомим чинником є загальний психологічний клімат у класі. У класах з благополучним психологічним кліматом подібні ситуації трапляються значно рідше. У класах з несприятливим психологічним кліматом, або через інші об'єктивні причини учні можуть не сприймати одного учня, ігнорувати його, не підпускати до встановлення контакту. Таким чином цей учень відчуває себе ізольованим від колективу і може емоційно замкнутись у собі, або почати протистояти класу і проявляти агресію по відношенню до учнів.

Прояв агресії спостерігається також у учнів, які переживають проблеми у сім'ї і через перенапруження починають «випускати пар» на однолітків, оскільки до батьків таке ставлення неприпустиме. Вони переносять агресію з одного об'єкта на інший, більш доступний. Іншим учням прояв такої агресії може здатися незрозумілим та недоцільним, проте, агресія породжує агресію. Також причиною виникнення конфліктів може бути переживання учнем труднощів в шкільній та навчальній адаптації. Через дезадаптацію у учня може виникнути також порушення в спілкуванні з однолітками та небажані конфлікти.

Несформованість комунікативних умінь та невміння встановити комунікацію навіть за умов бажання спілкуватися через застосування недоцільних комунікативних прийомів також є одними з причин для виникнення конфліктної ситуації. Наприклад, хлопці ображають дівчат, смикають їх за косички, намагаючись привернути увагу і потоваришувати, а отримують лише негативну реакцію з їхньої строни. Комунікація також може бути порушена через особливості характеру і темпераменту однокласників - якщо дитина соромлива, мовчазна, замкнута, ці особливості можуть не подобатися однокласникам з протилежними якостями, і через це можуть виникнути різні непорозуміння. Крім цього, інформація може бути невірно сприйнята та витлумачена, що також може спричинити розгортання конфлікту.

Діти з загостреною потребою в індивідуалізації можуть породжувати конфліктні ситуації так само, як і обмеження прояву самобутності та деіндивідуалізація учня.

Конфліктні ситуації також можуть виникати внаслідок певних дій, які можуть розцінюватися однією з конфліктуючих сторін як некоректні та несправедливі: привласнення чужих ідей та заслуг, невиконання даних обіцянок, розпускання пліток та розмови «позаочі».

Варто зазначити, що обман як одна з причин виникнення конфлікту може сильно підірвати стосунки між людьми та навіть зруйнувати їх. [20]

Отже, конфлікти, які винакають в учнівських колективах можуть бути спровоковані багатьма чинниками. Ці чинники в основному пов'язані з дорослішанням, самоствердженням, порушенням міжособистісної комунікації, відмінностями в особистісних властивостях учнів. Найкращим способом подолання конфліктів є їхня профілактика - необхідно покращувати соціально-психологічний клімат в класі. Якщо діти в класі дружні, поважають індивідуальність один одного, мають почуття згуртованості, цінують спілкування один з одним, конфліктів виникатиме набагато менше та їх вирішення буде відбуватися швидше та простіше.

Конфлікти - це частина нашого життя. Як говорили в давнину, істина народжується у суперечці. Конфлікти у шкільному середовищі - не рідкість. Вони виникають в учнівських колективах з багатьох причин, серед яких можна виділити прагнення до самоствердження, небажання приймати точку зору іншого, відсутність комунікативних вмінь, підліткова жорстокість, формування нової системи цінностей, світогляду у підлітковому віці, неконтрольовані емоційні спалахи.

Розв'язання конфлікту та його наслідки залежать від того, яку модель поведінки підліток обере у конфлікті. Емоційна нестабільність, зумовлена природніми психофізіологічними змінами в організмі підлітка, спричиняють підвищення загрози виникнення конфліктної ситуації. Маленький конфлікт в силу особливостей віку може перетворитися на величезну проблему, якщо конфліктуючі неадекватно сприймають саму ситуацію виникнення протиріч, перебільшують значення відстоюваних принципів, перебільшують проблему та емоційно зриваються, поводячи себе неконтрольовано.

Для запобігання розгортання конфліктів та успішного їх вирішення важливим стає вміння особистості розуміти емоційну сторону міжособистісних стосунків та володіти прийомами регуляції своєї емоційної сфери. Необхідно здійснювати регулярну профілактику конфліктів в учнівському колективі, покращувати соціально-психологічний клімат, для того щоб учень почувався серед однокласників максимально комфортно, безпечно і задоволено, що полегшить перебіг дорослішання.

2. Емпіричне дослідження особливостей конфліктної поведінки в учнівському колективі

2.1 Обґрунтування програми дослідження особливостей конфліктної поведінки в учнівському колективі

Емпіричне дослідження особливостей конфліктів в учнівському колективі проводилось у школі № 112 міста Києва. У дослідженні взяв участь 51 респондент - учні 6-А та 8-Б класів.

Для емпіричного дослідження особливостей конфліктної поведінки в учнівському колективі ми обрали такі діагностичні методики:

· методика «Діагностика типових способів реагування на конфліктні ситуації» К.Н.Томаса;

· методика «Діагностика рівня конфліктності особистості» В.І.Андрєєва;

· тест на емоційний інтелект Н. Холла.

Методика «Діагностика типових способів реагування на конфліктні ситуації» К.Н.Томаса допомагає виявити стратегії поведінки, які обирає найчастіше особа у ситуації конфлікту, а які відкидає та не застосовує у конфліктній взаємодії. Ця інформація допоможе нам зрозуміти, який підхід необхідно знайти до цієї людини, щоб досягнути порозуміння та примирення. Методика містить 30 пар суджень, в кожній парі досліджуваному пропонується обрати одне твердження з пари. [20] Тестовий матеріал представлений в Додатку А. Відповіді досліджуваних ми інтерпретували шляхом зіставлення відповідей з ключем до методики по кожній стратегії окремо. Найбільша кількість співпадінь показує схильність до обрання конкретної стратегії. Ключ до методики:

Суперництво: а) 3, 8, 10, 17, 25, 28, 6) 6, 9, 13, 14, 16, 22;

Співпраця: а) 5, 11, 14, 19, 20, 23, 6) 2, 8, 21, 26, 28, 30;

Компроміс: а) 2, 4, 13, 22, 26, 29, 6) 7, 10, 12, 18, 20, 24;

Уникання: а) 1, 6, 7, 9, 12, 21, 27, 6) 5, 15, 17, 19, 23, 29;

Пристосування: а) 15, 16, 18, 24, 30, 6) 1, 3, 4, 11, 25, 27. [21]

Однією з особливостей поведінки людини в конфлікті є рівень конфліктності особистості, який ми дослідили. Схильність особистості до конфліктної поведінки є вагомим джерелом виникнення конфліктів. Конфліктні особистості часто провокують конфлікти, викликаючи опонента на простистояння. Вони відрізняються особливою запальністю та принциповістю, найчастіше обирають стиль суперництва у конфлікті, що не завжди буває доречним і викликає небажані додаткові негативні емоції та переживання. Проте, ситуацію можна вирішити мирним шляхом і людям з низьким рівнем конфліктності як правило не подобається вступати у конфлікт, тому вони роблять все, щоб не доводити ситуацію до відкритого конфлікту, а також уникають конфліктних людей, знаючи про таку їхню особливість. Такі риси, як запальність, легка емоційна збудливість, нестриманість, впертість, категоричність, схильність до різких змін настрою притаманні сильній, проте неврівноваженій нервовій системі холерика, що можуть бути скореговані шляхом постійного самоконтролю та правильного виховання у дусі толерантності до інших, делікатності у висловлюваннях. Для діагностування рівня конфліктності особистості ми обрали методику, створену В.І. Андреєвим. Тестовий матеріал представлений в Додатку Б. Досліджуваним пропонувалось обрати один варіант відповіді з трьох запропонованих. Методика містить 14 запитань. Кожна відповідь на запитання оцінювалася певним балом, згідно з ключем до методики. Бали сумувалися і визначався відповідний рівень розвитку конфліктності. Андрєєв В. І. визначив 9 рівнів розвитку конфліктності особистості. Ключ до методики представлений у таблиці 2. 1. [2]

Ключ до методики «Діагностика рівня конфліктності особистості» В.І.Андрєєва

особистість конфлікт учнівський психологічний

Для дослідження особливостей конфліктної поведінки в учнівському колективі ми також обрали методику на діагностику емоційного інтелекту Н. Холла. Емоційний інтелект являє собою комплекс знань, уявлень, вмінь та навичок, пов'язаних з емоційною сферою людини. Маючи високий рівень розвитку емоційного інтелекту, людина здатна попереджувати виникнення конфліктів, а також швидко та продуктивно їх вирішувати. І навпаки, недостатній рівень розвитку емоційного інтелекту може спровокувати розширення конфлікту через невміння людини поводитися у конфліктній ситуації. В основі своїй людина може не знати, чого від неї очікує партнер по спілкуванню, не приділяти значення емоційному забарвленню сказаного, не вміти керувати негативними емоціями або недостатньо їх контролювати. Саме за ці вміння відповідає емоційний інтелект. Н. Холл виділив у понятті емоційного інтелекту такі складові, як емоційна обізнаність, управління своїми емоціями, самомотивація, емпатія та розпізнавання емоцій інших людей, які ми дослідили у учнів. Емоційна обізнаність відповідає за знання, які людина отримала в результаті накопичення емоційного досвіду, певних висновків про особливості емоційних проявів людей, їхнє різноманіття. Управління своїми емоціями та самомотивація допомагають керувати своєю поведінкою у ситуації та направляти розвиток конфліктної ситуації у потрібне русло. Можливість адекватного розпізнання емоцій оточуючих сприяє розвиненню комунікативних навичок, ефективному розрізненню невербальної інформації у спілкуванні. Емпатія служить підґрунтям для побудови міцних дружніх стосунків.

Методика складається з 30 тверджень. Досліджуваним пропонувалось відповідати на кожне твердження цифрою: досліджуваному необхідно було поставити - 3, якщо він повністю не погоджувався з твердженням, - 2, якщо він в основному не погоджувався з твердженням, яке стосувалось його емоційної сфери та - 1, якщо він часткого був не згодним з твердженням; якщо досліджуваний повністю погоджувався з твердженням, він ставив + 3, якщо в основному був згодний - ставив + 2 і якщо він був тільки частково згодний, відповідав + 1. Тестовий матеріал представлений в Додатку В. Обробка результатів методики відбувалася за допомогою ключа до неї. Бали підраховувалися відповідно зі знаком. Кожний пункт відповідав одній з 5 шкал - складових емоційного інтелекту. Рівень парціального емоційного інтелекту, тобто інтелект по кожній шкалі окремо визначався, як низький при 7 і менше балах, як середній при отриманні від 8 до 13 балів та як високий при 14 і більше балах. Загальний (інтегративний) рівень емоційного інтелекту визначався за допомогою сумування показників парціального інтелекту і констатувався як низький від 39 і менше, як середній від 40 до 69 і як високий від 70 і більше. Ключ до методики визначення рівня емоційного інтелекту Н. Холла має такий вигляд:

Шкала 1 - пункти 1, 2, 4, 17, 19, 25;

Шкала 2 - пункти 3, 7, 8, 10, 18, 30; 

Шкала 3 - пункти 5, 6, 13, 14, 16, 22; 

Шкала 4 - пункти 9, 11, 20, 21, 23, 28;

Шкала 5 - пункти 12, 15, 24, 26, 27, 29. [11]

2.2 Психологічна інтерпретація результатів емпіричного дослідження

Провівши дослідження, ми отримали такі результати. У 6-А класі 30% досліджуваних обрали компроміс як спосіб поведінки у конфлікті, 20% обрали суперництво, 20% обрали уникання, 20% обрали пристосування, 10% обрали співпрацю. Для учнів 6-А класу найзручнішим способом виходу із конфлікту є взаємна поступка. Результати відображені у рисунку 2.1. «Спосіб поведінки у конфлікті 6-А».

Рис. 2.1. Спосіб поведінки у конфлікті 6-А

За допомогою методики Андрєєва ми отримали результати по рівню конфліктності особистості: 50% учнів мають середній рівень конфліктності, 20% учнів мають рівень конфліктності трохи вище за середній, 10% учнів мають рівень конфліктності трохи нижче за середній, 10% учнів мають рівень конфліктності нижче за середній, 7% учнів мають рівень вище за середній і 3% (лише 1 учень) має високий рівень конфліктності. Загалом, показники тяжіють до середнього рівня конфліктності особистості. Рисунок 2.2. «Рівень конфліктності 6-А» відображає результати по рівню конфліктності 6-А класу.

Рис. 2.2. Рівень конфліктності 6-А

Ми також дослідили емоційний інтелект в учнів 6 класу та отримали такі результати: найкраще розвивені навички управління своїми емоціями, самомотивації та емпатія; на другому місці по розвитку емоційного інтелекту стоїть розпізнавання емоцій інших людей; емоційна обізнаність отримала найгірші показники.

Емоційна обізнаність, управління своїми емоціями, емпатія та розпізнавання емоцій інших людей у більшості учнів (60%) представлені на низькому рівні. Самомотивація у більшості учнів (60%) представлена на середньому рівні. Високі рівні парціального емоційного інтелекту по всім шкалам мають лише 10% учнів. 80% учнів мають низький рівень інтегративного емоційного інтелекту, 15% учнів мають середній рівень інтегративного емоційного інтелекту, і лише 1 учень (5%) має високий рівень емоційного інтелекту. Результати відображені на рисунку 2.3 «Рівень інтегративного емоційного інтелекту 6-А».

Рис. 2.3. Рівень інтегративного емоційного інтелекту 6-А

Для учнів 8 класу характерним є компроміс та уникання як основні способи поведінки в конфлікті. Компроміс обрали 40% учнів, уникання обрали 40% учнів. Також суперництво і співпрацю обрали в рівній мірі. Суперництво використовують в конфлікті 9% учнів, співпрацю використовують 9% учнів. Пристосування обрав лише 1 учень, що складає 2%. (Рисунок 2.4. «Спосіб поведінки у конфлікті 8-Б»)

Рис. 2.4. Спосіб поведінки у конфлікті 8-Б

За методикою, що визначає рівень розвитку конфліктності ми отримали такі результати: 45% учнів 8 класу мають середній рівень конфліктності, 25% мають рівень конфліктності трохи вище за середній, 20% мають рівень трохи нижче за середній і 10% мають рівень нижче за середній. Отже, учні 8 класу мають тенденцію до середніх та трохи нижче за середніх показників конфліктності. Рівень конфліктності класу представлений у рисунку 2.5. «Рівень конфліктності 8-Б».

Рис. 2.5. Рівень конфліктності 8-Б

За результатами дослідження емоційного інтелекту 8 класу можна сказати, що учні емоційно обізнані, трохи гірше їм дається самомотивація, емпатія та розпізнавання емоцій інших людей. Найгірше у учнів розвинена здатність до управління своїми емоціями.

Емоційна обізнаність, управління своїми емоціями, самомотивація, емпатія, розпізнавання емоцій інших людей у більшості учнів розвинена на низькому рівні (70%). Середній рівень складає 25%, високий рівень по цим шкалам скаладає 5%.

Рівень інтегративного емоційного інтелекту, тобто загальний рівень розвитку емоційного інтелекту в учнів 8 класу представлений в осовному на низькому рівні (90%), а також середній рівень емоційного інтелекту притаманний 4 учням, тобто 10%, що відображає рисунок 2.6. «Рівень інтегративного емоційного інтелекту 8-Б».

Рис. 2.6. Рівень інтегративного емоційного інтелекту 8-Б

Порівнюючи досліджуваних двох класів, ми можемо зробити висновок, що учням 6 і 8 класів притаманний компроміс як спосіб виходу із конфліктної ситуації. На відміну від 6 класу, 8 клас також обирає уникання як стратегію поведінки в конфлікті. На наш погляд, це не найкращий спосіб подолання конфлікту, оскільки головні протиріччя при униканні не можуть бути вирішені, а значить ситуація не знаходить свого розв'язання, і емоційна напруга зростатиме у стосунках. При компромісі інтереси учасників конфлікту можуть бути задоволені лише частково. У 6 класі більше учнів обирає суперництво та пристосування, ніж у 8. Отже, у 6 класі діти більш гнучко обирають свою позицію у конфлікті, а у 8 класі діти цілеспрямовано йдуть на компроміс або уникають конфліктів.

Показники рівня конфліктності також дещо відрізняються в учнів 6 і 8 класів. У 6 класі учні мають середній рівень конфліктності, а також вище за середній. У 8 класі учні мають середній рівень конфліктності, а також трохи нижче за середній. Отже, у 8 класі рівень конфліктності підлітків має невелику тенденцію до зниження у порівнянні з 6 класом.

Емоційний інтелект дещо краще розвинений у учнів 6 класу. Самомотивація представлена на середньому рівні у шестикласників, в той час як у восьмикласників самомотивація, як і інші складові емоційного інтелекту, представлена на низькому рівні. Високі рівні парціального емоційного інтелекту по всім шкалам мають 10% учнів 6 класу. У 8 класі високі показники парціального емоційного інтелекту складають 5%. Більшість учнів 6 класу мають низький рівень інтегративного емоційного інтелекту. Середній рівень інтегративного емоційного інтелекту також представлений. Лише 1 учень має високий рівень емоційного інтелекту. Загальний рівень розвитку емоційного інтелекту в учнів 8 класу представлений в осовному на низькому рівні. Середній рівень емоційного інтелекту притаманний 4 учням.

Варто також зазначити, що в учнів 6 класу найкраще розвивені навички до управління своїми емоціями, в той час як у 8 класу навички управління своїми емоціями розвинені найгірше. Емоційна обізнаність у 6 класу отримала найгірші показники, у 8 класу - найкращі. Отже, 6 клас краще керує власними емоціями, а 8 клас більш емоційно обізнані.

Проте, обом класам необхідно підвищувати рівень емоційного інтелекту, який відповідає за здатність розуміти емоції інших людей, керувати власними емоціями, відповідає за ставлення до себе і до інших і за здатність до повноцінного спілкування.

особистість конфлікт учнівський психологічний

2.3 Практичні рекомендації щодо профілактики та шляхів подолання конфліктності в учнівському колективі

При постійному щоденному спілкуванні виникнення протиріч між людьми неминуче. Проте, варто пам'ятати, що будь - яку ситуацію можна виправити шляхом мудрої поведінки у конфлікті.

Перш за все необхідно заспокоїтись, вгамувати емоції та зосередитись. У конфліктній ситуації варто зберігати самоконтроль, контролювати свої слова. Розмовляючи з людиною, необхідно дивитися їй в очі, не відводячи погляду. Тон голосу не повинен надто підвищуватися, так само як гучність. Для запобігання цьому можна навмисно говорити тихіше. Необхідно зібратися з думками та дохідливо пояснити свою позицію опоненту. Речення повинні починатися зі слів: «Мене турбує…», «Мені не подобається…».

Необхідно доносити інформацію про свої почуття, потреби та бажання. Обов'язковою є ввічливість. Не можна ображати людину просто тому, що ви на неї злі. Замість цього треба сказати: «Мені не подобається, коли зі мною так себе поводять» або «Припини, будь ласка».

Стежте за реакцією опонента. Виходячи з того як він себе поводить, ви обираєте подальший стиль спілкування. Якщо конфлікт заходить занадто далеко, можливо необхідно залучити увагу класного керівника або батьків. Не варто затягувати вирішення конфлікту в часі, оскільки емоційна напруга при цьому має тенденцію до накопичення.

Коли опонент наводить свої аргументи, уважно слухайте їх і намагайтеся зрозуміти опонента. Запропонуйте варіанти виходу із ситуації, що склалася. Вони мають бути конструктивними, раціональними, направленими на збереження стосунків, і взаємовигідними. Необхідно відкрито і чесно висловлювати свої думки, нічого не залишаючи у таємниці. Так ви зможете прояснити ваші стосунки і побачити подальший їх розвиток, створити нову систему взаємодії.

Визнавайте свої помилки. Це призведе до змін у структурі відносин з опонентом та допоможе сформувати позитивні комунікативні навички. Якщо ви відчуваєте, що необхідно вибачитись, обов'язково зробіть це. Це приведе вас до примирення та до виходу з конфлікту. Якщо у вас просять вибачення, відповідайте, що вибачаєте. Обирайте стратегію взаємного виграшу.

Переводіть негативні емоції у позитивне русло, відшукуючи шляхи розв'язання проблеми. Якщо конфлікт не вдається вирішити з першого разу, зачекайте, доки ситуація почне змінюватися і ви відчуєте, що настав момент повторної спроби розв'язання спірних моментів. Людина не може постійно жити у стані емоційної напруги. Вона все одно буде прагнути примирення. Тож рано чи пізно ситуація вирішеться.

Не варто робити поспішних висновків про людину. Навряд чи ми знаємо про неї все. Ми лише побачили одну зі сторін її натури, яка розкрилась в конфлікті.

Вчитель також може повпливати на мирне вирішення конфліктів, якщо він володіє інструментами впливу на учнів та має серед них авторитетет. Він може виступати посередником між двома конфліктуючими сторонами і пояснювати особливості ситуації, що склалася, так як у нього великий життєвий досвід, зокрема і у взаємодії з учнями. Він одразу може побачити ситуацію «зі сторони» та дати хорошу пораду учасникам конфлікту.

Дуже важливим для подолання конфліктів є обрання правильного способу взаємодії з людьми, залежно від обставин, особистісних якостей опонента, предмета дискусії. Для цього необхідно розвивати емоційний інтелект. Саме він дає людині розуміння, як їй небхідно діяти, що говорити, залежно від мети, яку вона ставить перед собою. Її дії повинні бути свідомими, цілеспрямованими, емоції необхідно контролювати, а також вміти впливати на емоційний стан іншої людини, проявляти розуміння, емпатію по відношенню до цієї людини та бачити шляхи вирішення конфлікту.

Попередження формування і накопичення відмінностей у оцінках, поглядах, цілях членів колективу допоможе уникнути конфліктної ситуації.

Для того, щоб попередити конфліктну ситуацію небхідно намагатися знайти щось спільне, що об'єднуватиме вас з опонентом: спільна риса характеру, спільний інтерес до чогось, або спільні життєві цінності. Варто проявляти емпатію до співрозмовника, повагу до нього та його суджень, навіть якщо вони відрізняються від ваших. Не проявляйте активно агресію, не відповідайте агресією на агресію. Навпаки, намагайтеся переключити людину, розслабити її, розвеселити.

Обов'язковим елементом профілактики конфліктів в учнівських колективах є покращення психологічного клімату - підвищення групової згуртованості, відчуття приналежності до групи, спільні цінності учнів, їхні інтереси та спільна діяльність. Це досягається за рахунок взаємодопомоги, спільного групового виконання навчальних завдань, конкурсів, де клас може проявити себе як команда: КВК або спортивних змагань, спільних екскурсій, поїздок, канікул, під час яких учні мають змогу більше спілкуватися один з одним в неформальній ситуації, ділитися враженнями від почутого та побаченого та спільних святкувань днів народжень.

Класний керівник - важлива людина у життєдіяльності класу, яка багато в чому визначає ставлення дітей не тільки до навчання, але і учнів один до одного. Педагогічні прийоми класного керівника повинні бути спрямовані на виховання у дитини таких рис, як розуміння іншої людини, повагу до неї, до її почуттів та до її точки зору, дружелюбність, чемність, доброзичливість, люб'язність, нетерпимість про прояву агресії та насилля, сформувати почуття того, що клас - це одна команда, а не вороги один одному, одна сім'я, люди, що завжди прийдуть на допомогу у скрутній ситуації. Класний керівник має підтримувати зв'язок і з батьками школярів. У разі виникнення серйозної конфліктної ситуації, варто з'ясувати, чи може цей конфлікт походити від проблем в сім'ї, некоректного батьківського виховання.

Отже, для вирішення конфліктної ситуації необхідно пам'ятати про правила безконфліктного спілкування та етики. При обранні вірної стратегії поведінки можна уладнати будь-який конфлікт.

Ми провели емпіричне дослідження особливостей конфліктів в учнівському середовищі. В дослідженні взяли участь підлітки 6 і 8 класів. Ми зробили порівняльний аналіз психологічних особливостей, притаманних цим учням. Ми дослідили їхню стратегію поведінки в конфлікті, ступінь їхньої конфліктності та емоційний інтелект.

Підліткам 6 і 8 класу притаманні такі стратегії поведінки в конфлікті як компроміс, а учні 8 класу ще додатково використовують уникання. Підліткам притаманний середній рівень особистісної конфліктності, при чому 8 клас менш конфліктний, що підтверджує стратегія уникання конфліктів.

Емоційний інтелект має в своїй основі низькі показники в обох класах. У 6 класі середніх показників емоційного інтелекту дещо більше. 6 клас краще керує власними емоціями, а 8 клас більш емоційно обізнаний. Проте, обом класам необхідно підвищувати рівень емоційного інтелекту, який відповідає за здатність розуміти емоції інших людей, керувати власними емоціями, відповідає за ставлення до себе і до інших і за здатність до повноцінного спілкування, а також за навички, які допомагають ефективно вирішувати конфлікти.

В зв'язку з низьким рівнем розвитку емоційного інтелекту, ми можемо зробити висновок, що виникнення конфліктів в учнівських колективах зумовлене не стільки конфліктністю учнів, скільки їх емоційною незрілістю. Головними причинами конфліктів в учнівських колективах можуть послужити нерозуміння емоційних проявів інших людей, нерозуміння їх потреб в емоційній підтримці, невміння управляти власними емоціями, зокрема негативними: гнівом, роздратуванням, злістю, невміння робити висновки з певних життєвих ситуацій, нестача життєвого досвіду, зокрема емоційного досвіду, невміння проявити гнучкість в конфліктній ситуації.

Размещено на Allbest.ru