Розвиток самооцінки у дошкільників і молодших школярів

в) Вплив сімейного виховання

Становлення самооцінки молодшого школяра залежить не тільки від його успішності та особливостей спілкування вчителя з класом. Велике значення має стиль сімейного виховання, прийняті в сім'ї цінності.

У дитини на перший план виходять ті його якості, які найбільше турбують батьків - підтримання престижу (розмови будинку обертаються навколо питання: «А хто ще в класі отримав п'ятірку?»), Послух («Тебе сьогодні не лаяли?») І т. д.

У самосвідомості маленького школяра зміщуються акценти, коли батьків хвилюють не навчальні, а побутові моменти його шкільного життя («У класі з вікон не дме?», «Що вам давали на сніданок?»), Або взагалі, мало що хвилює - шкільне життя майже не обговорюється або обговорюється формально. Досить байдужий питання: «Що було сьогодні в школі?» - Рано чи пізно призведе до відповідного відповіді: «Нічого особливого».

Батьки задають і вихідний рівень домагань дитини - те, на що він претендує у навчальній діяльності. Діти з високим рівнем домагань, завищеною самооцінкою і престижною мотивацією розраховують тільки на успіх і разом з мамою або бабусею переживають «четвірку» як трагедію. Їх уявлення про майбутнє так само оптимістичні: їх чекають ефектна зовнішність, неабияка професія, матеріальне благополуччя і популярність.

Діти з низьким рівнем домагань і низькою самооцінкою не претендують на багато що ні сьогодні, ні в майбутньому. Вони не ставлять перед собою високих цілей і постійно сумніваються у своїх можливостях, швидко миряться з тим рівнем успішності, який складається на початку навчання.

г) Поява і вплив рефлексії

Якщо дитина приходить до школи, приймаючи цінності і домагання батьків, то пізніше він більшою чи меншою мірою починає орієнтуватися на результати своєї діяльності, свою реальну успішність і місце серед однолітків. До кінця молодшого шкільного віку з'являється рефлексія і, тим самим, створюються нові підходи до оцінки своїх досягнень і особистісних якостей.

Самооцінка стає, в цілому, більш відповідає дійсності, судження про себе - більш обгрунтованими. У той же час тут спостерігаються значні індивідуальні відмінності. Слід особливо підкреслити, що у дітей з завищеною і заниженою самооцінкою змінити її рівень вкрай складно [30, с. 21].

Аналіз особливостей і чинників становлення самооцінки у молодших школярів дозволяє скласти рекомендації для вчителів щодо формування самооцінки молодших школярів:

1) Оцінка повинна служити головною метою - стимулювати і спрямовувати навчально-пізнавальну діяльність школяра. Вчитель повинен давати змістовну оцінку роботі учня. Досконалим процес навчально-пізнавальної діяльності буде тільки тоді, коли оцінка не завершує його, а супроводжує на всіх щаблях.

2) У навчальній діяльності необхідно порівнювати дітей, які володіють приблизно однаковими здібностями, але досягають у навчальній діяльності різних результатів через різного ставлення до навчання.

3) Необхідно використовувати взаємне рецензування, при цьому відзначати достоїнства і недоліки, висловлюючи думки про оцінку. Після рецензування робота повертається автору і учні самостійно аналізують свою роботу.

4) Пропонувати слабо успішних учнів, із заниженою самооцінкою, надавати допомогу слабоуспевающим молодшому школяреві.

5) Необхідно включати ситуації, актуализирующие самооцінку дитини, що ставлять перед ним завдання усвідомлення особливості своєї роботи, її сильних і слабких сторін і сприяють спрямованості дитини на власні способи дії.

6) Необхідно виконувати роботу над помилками, в якій учні за спеціальною схемою роблять записи, аналізуючи і оцінюючи свою роботу на уроці, визначаючи міру засвоєння матеріалу, ступінь його складності, виділяючи найбільш важкі моменти роботи.

Висновки

Особливістю дітей молодшого шкільного віку є повне визнання ними авторитету дорослого (на відміну від дошкільного періоду на перший план виходить авторитет вчителя), вони без

застережно приймають його оцінки. Таким чином, в цьому віці самооцінка дитини напряму залежить від характеру оцінок, які дорослий дає особистісним якостям дитини та її успіхам у різних видах діяльності.

Основними факторами, що впливають на формування самооцінки дітей молодшого шкільного віку, є оцінні впливу вчителя, батьків та їх ставлення до навчальної діяльності.

Навчальна діяльність є одним з найважливіших факторів, який впливає на формування самооцінки молодшого школяра, тому вчитель початкових класів повинен знати психологічні особливості молодших школярів та враховувати індивідуальні особливості самооцінки в навчальному процесі.



2. Експериментальне дослідження розвитку самооцінки у дітей дошкільного віку і молодших школярів

2.1 Обгрунтування методик дослідження самооцінки у дітей дошільного віку і молодших школярів

Експериментальне дослідження проводилось на базі дошкільного навчального закладу ясла - садок № 45 гуманітарного напрямку і загальноосвітньої школи № 28 міста Рівне. Основну експериментальну групу склали 23 дошкільників та 23 учнів першого класу.

Метою нашого дослідження було обрано з'ясувати особливості розвитку самооцінки у дітей дошкільного віку і дітей молодшого шкільного віку та дослідити умови формування адекватної самооцінки.

Об'єктом дослідження стала самооцінка дітей дошкільного віку та молодших школярів.

Предметом нашого дослідження є психолого-педагогічні умови формування самооцінки у дітей дошкільного віку і молодших школярів.

У ході експериментальної роботи ми поставили перед собою такі завдання:

1) підібрати діагностичні методики.

2) провести діагностику.

3) обробити отримані результати.

4) зробити висновки.

Склад досліджуваних дітей представлений в таблиці 1 і 2 відповідно( Див. додаток А).

Для визначення розвитку рівня самооцінки у молодших школярів було використано методику В.Г. Щур «Драбинка», методика вивчення загальної самооцінки А. В. Захарової, методика «Дерево» (авт. Д.Лампем, в адаптації Л.П. Пономаренко).

Методика «Драбинка» В. Г. Щур.

Методика дослідження самооцінки дитини «Драбинка» В.Г. Щур. заснована на оцінюванні дітьми молодшого шкільного віку своїх особистісних якостей, таких як доброта; розумові якості; сила; сміливість; здоров'я; зовнішність; вольові якості. Обстежуваним пропонувалося на зображенних сходах у сім ступенів відзначити фішками рівень розвитку у них цих якостей (показник самооцінки) і рівень домагань (такий рівень розвитку цих якостей, який би їх задовольнив). Крім оцінки, даної дітьми самим собі, пропонувалося відзначити іншими фішками своє місце з позиції оточуючих його людей: однолітків, батьків, вчителів. Методика дозволяє визначити висоту самооцінки дітей молодшого шкільного віку, її стійкість або суперечливість, рівень домагань особистості і ступінь неузгодженості рівнів самооцінки і домагань, а також адекватність уявлень дитини про себе.

Стимульний матеріал тесту «Драбинка». Малюнок сходи, що складається з семи сходинок. Дана сходи була оформлена у вигляді бланку (зразок у додатку Б).

Інструкція: Подивіться на драбинку на бланку.). На саму нижню сходинку ставлять найгірших дітей. Вони злі, заздрісні. На сходинці вище - хлопці трохи краще. Ще сходинку вище (показувати на бланку або дошці) ставлять хороших дітей, чим вище, тим краще діти, а на самій верхній сходинці - найкращі хлопці. На яку сходинку ви самі себе поставите? Намалюйте себе там, куди ви себе відносите.

Проведення тесту. Дитині дають аркуш з намальованими на ньому сходами і пояснюють значення сходинок. Важливо простежити, чи правильно зрозумів дитина пояснення, в разі необхідності слід повторити його.

Якщо дитина поставив себе на 1 або 2 сходинку, то це говорить про низьку (заниженої) самооцінки. Якщо дитина вибрав 3,4 або 5 сходинку - це свідчить про нормальне (адекватному) рівні самооцінки. Якщо школяр вибрав 6 або 7 сходинку, то говорить про наявність у нього високої (завищеною) самооцінці.

Методика А. В. Захарова

Матеріал: малюнки для виконання субтестів представлені в додатку В.

Методика була спрямована на визначення емоційного рівня самооцінки.

Для проведення цієї методики ми використали спеціальні малюнки для виконання субтестів.

Перед проведенням діти були ознайомлені з методикою проведення. Субтест № 1 дає змогу визначити, чи адекватно дитина сприймає особливості свого «Я-образу», усвідомлює свою цінність і приймає себе, чи має завищену, а при вказуванні на круги далі п'ятого занижену самооцінку. Субтест № 2 дозволяє визначити ставлення з близькими людьми: відчуває дитина тиск з боку дорослих, чи чинить його на інших. Визначити соціальну зацікавленість, чи ступінь близькості з тією чи іншою категорією людей дав можливість субтест № 3. За допомогою субтесту № 4 ми мали змогу визначити ступінь егоцентризму. Субтест № 5 дав можливість визначити рівень індивідуалізацппії піддослідних.

Методика «Дерево» (авт. Д.Лампем, в адаптації Л.П. Пономаренко).

Для виконання цього тесту дошкільнятам роздали малюнки. Експериментатор показує дітям малюнок і просить виконати завдання. [див. додаток З]

Завданням дошкільнят було роздивитись уважно дерево та обрати двох чоловічків. Перший повинен нагадувати малюкам себе, відповідати його настрою і положенню. Цього чоловічка обводили червоним олівцем. Другий чоловічок був образом того, ким дошкільник хотів би стати, його обводили зеленим кольором.

В залежності від того яку позицію обрав дошкільник можна сказати про те, чи є у нього установка на подолання перешкод, чи має він активну життєву позицію та чи проявляє взаєморозуміння, взаємодопомогу. Також можна було визначити стійкість позицій (бажання досягти успіху без подолання перешкод), впевненість у своїх силах, комфортний стан, досить високий статус у колективі, чи має піддослідний мотивацію на розваги. Деякі чоловічки вказують на потребу у зміні діяльності, у відпочинку; замкнутість, тривожність, відчуженість, втомлюваність, загальну слабкість, відхід у себе, замкнутість, самостійність, в деяких випадках на можливі прояви суїцидальної поведінки. Обробивши результати, можна дізнатися про безпідставне бажання бути лідером, прагнення досягти лідерства в мікрогрупах; або ж про кризовий стан, «падіння у прірву»; незадоволення ситуацією, що склалась в колективі.

2.2 Аналіз результатів вивчення самооцінки у дітей дошкільного віку і молодших школярів

Для виявлення рівнів самооцінки у дітей дошкільного віку і молодших школярів використовувалися такі методики:

1. Методика В.Г. Щур «Драбинка».

2. Методика, спрямована на визначення емоційного рівня самооцінки (автор А. В. Захарова).

3. Методика «Дерево» (Автор: Л.П. Пономаренко).

Аналізи результатів представлені в таблицях.

Результати дослідження у 1 класі за методикою «Драбинка» відображені в таблиці 3.

У результаті, у 11 школярів (48%) - нормальна самооцінка, у 5 (22%) - завищена, у 7 (30%) - занижена.

Ми також зробили графік рівня розвитку самооцінки молодших школярів (див. у додатку Д і Е).

Виходить, що у дівчаток, в цілому, вище самооцінка, ніж у хлопчиків. Це підтверджує теоретичні положення. Адже самооцінка молодших школярів в більшій мірі залежить від успіхів у навчанні, а дівчатка, як відомо, в цьому більше досягають успіху.

Методика спрямована на визначення емоційного рівня самооцінки.

Дітям роздали бланки, які містять 5 завдань (5 субтестів).

На виконання дітям давали 25 хвилин. Дослідження проводилося в спокійній обстановці.

Отримані результати представлені в таблиці. [див. додаток Є]

Аналізуючи отримані результати, можна зробити наступний висновок: у 2 учнів високий рівень самооцінки, у 10 - середній і у 11 - низький. Тобто згідно з даною методикою високий рівень самооцінки лише в 7,4%, середній - 40,7%, а низький у 51,9% учнів. Так само можна сказати що 22,2% учнів у 1 «А» класі визнає свою схожість з іншими, а от 77,8% вважають себе унікальними.

Результати виявлення рівня можна представити у вигляді діаграми (див. додаток Ж).

Методика «Дерево» (авт. Д.Лампем, в адаптації Л.П. Пономаренко).

Дітям роздали бланки, які містять малюнок дерева.

На виконання дітям давали 15 хвилин. Дослідження проводилося в спокійній обстановці.

Отримані результати представлені в таблиці. [див. додаток К]

Аналізуючи отримані результати, можна зробити наступний висновок:

3 учні не змінили свого вибору;

Аналіз результатів першої колонки:

· 2 дошкільника (7%) - мають установку на подолання перешкод;

· 3 дошкільника (11%) - активна життєва позиція та показники комунікабельності, дружньої підтримки, взаєморозуміння, взаємодопомоги, інколи, нехтування власними інтересами заради інших, альтруїзму;

· 3 дошкільника (11%) - стійкість позицій (бажання досягти успіху без подолання перешкод);

· 7 дошкільників (26%) - впевненість у своїх силах, комфортний стан, нормальна адаптація, досить високий статус у колективі;

· 2 дошкільника (7%) - мають мотивацію на розваги;

· 1 дошкільник (4%) - втомлюваність, загальна слабкість, невеликий запас сил;

· 8 дошкільників (30%) - мають безпідставне бажання бути лідером, «командувати», «щоб моє було зверху», прагнення досягти лідерства в мікрогрупах; завищена самооцінка, установка на лідерство;

· 1 дошкільник (4%) - кризовий стан, «падіння у прірву»; незадоволення ситуацією, що склалась в колективі, бажання привернути до себе увагу, в деяких випадках - бездіяльність, пасивність як роль, демонстративно занижена самооцінка: «Я сам нічого не можу».

Це можна проілюструвати відповідною діаграмою:

Аналіз результатів другої колонки:

· 5 дошкільників (18%) - мають установку на подолання перешкод;

· 10 дошкільників (37%) - активна життєва позиція та показники комунікабельності, дружньої підтримки, взаєморозуміння, взаємодопомоги, інколи, нехтування власними інтересами заради інших, альтруїзму;

· 1 дошкільник (4%) - стійкість позицій (бажання досягти успіху без подолання перешкод);

· 4 дошкільників (15%) - впевненість у своїх силах, комфортний стан, нормальна адаптація, досить високий статус у колективі;

· 7 дошкільників (26%) - мають безпідставне бажання бути лідером, «командувати», «щоб моє було зверху», прагнення досягти лідерства в мікрогрупах; завищена самооцінка, установка на лідерство;

Нижче наводимо відповідну діаграму:

Відповідно до отриманих результатів, можна зробити висновок, що переважна більшість дітей оптимістично оцінюють свої можливості. Рівень рефлексивності в межах вікової норми у 72% дошкільників, а 28% дошкільників дещо завищено оцінюють свої можливості.

Таким чином, підтверджується гіпотеза про те, що самооцінка молодших школярів та дошкільників розрізняється.



Висновок

На основі аналізу психологічної літератури по проблемі дослідження ми прийшли до висновку, що самооцінка - це необхідний компонент розвитку самосвідомості, тобто усвідомлення людиною себе, своїх фізичних сил, розумових можливостей, вчинків, мотивів та цілей власної поведінки, свого ставлення до інших людей та до самої себе.

На сучасному етапі розвитку суспільства стрижнем вітчизняних трансформаційних освітніх процесів проголошується виховання відповідальної особистості, здатної до самоосвіти та саморозвитку. Самооцінка - оцінка особистістю самої себе, своїх можливостей, якостей і місця серед інших людей. Самооцінка - це ядро особистості і найважливіший регулятор її поведінки. Від неї залежать взаємовідносини людини з навколишніми його людьми, її критичність, вимогливість до себе, ставлення до успіхів і невдач.

Не можна говорити про міцних рисах характеру і твердо сформованих поглядах на життя у дітей молодшого шкільного віку і дітей дошкільного віку. Але все ж у багатьох випадках досить чітко можна простежити, в якому напрямку розвивається особистість, наскільки стійкі її позитивні якості. Точно так само можна простежити з'явилися недоліки в поведінці, бо вони свідчать про розвиток особистості по низхідній.

При правильному напрямку розвитку особистості навчальна діяльність учнів і дошкільників ґрунтується на широких соціальних мотивах і на пізнавальних інтересах. Процес навчання викликає у школярів і дошкільників позитивні почуття. Сумлінне ставлення до навчання, як правило, супроводжується дисциплінованістю поведінки. Успіхи в навчальній діяльності створюють у школяра і дошкільника стійкий гарний настрій, народжують бадьорість, активність, впевненість у власних силах.

Самооцінка в молодшому шкільному віці формується в основному під впливом учителя. Особливе значення діти надають інтелектуальним можливостям і тому, як їх оцінюють інші (дорослі й однолітки). При цьому їм важливо, щоб позитивна оцінка була загальновизнана. Самооцінка і пов'язаний з нею рівень домагань є особистісними параметрами розумової діяльності і дозволяють судити про те, як проходить процес розвитку особистості молодшого школяра під впливом навчальної діяльності. Тому психолога і педагогу важливо стежити за формуванням самооцінки.

Активність, винахідливість, бадьорість, відчуття гумору, товариськість, бажання йти на контакт, - ось ті якості, які властиві дітям з адекватною самооцінкою. Вони охоче беруть участь в іграх, не ображаються, якщо виявляються переможеними.

Пасивність, помисливість, підвищена ранимість, уразливість часто властиві дітям з заниженою самооцінкою. Вони не хочуть брати участь в іграх, тому що бояться виявитися гірше за інших, а якщо брати в них участь, то часто ображаються. Іноді діти, яким дається негативна оцінка в сім'ї, прагнуть компенсувати це в спілкуванні з однолітками. Вони хочуть завжди і скрізь бути першими і беруть близько до серця, якщо це їм не вдається.

При завищеній самооцінці діти в усьому прагнуть бути краще за інших. Часто від такої дитини можна почути: «Я - самий кращий (сильний, красивий). Ви всі повинні мене слухати». Він часто буває агресивний з тими дітьми, які теж хочуть бути лідерами.

Дошкільний вік називають вершиною дитинства. Це особливий період в житті дитини. Саме в цей період у дитини з'являється інша логіка мислення. В дитячому садку вона здобуває не лише знання і вміння, але й певний соціальний статус. Змінюються інтереси, цінності, життєвий устрій дитини. З приходом дитини до дитячого садка відбувається перебудова всієї системи відносин дитини з дійсністю. В дитячому садку виникає нова структура відносин, система «дитина-дорослий» диференціюється:

Навчальна діяльність стає провідною, вона зберігає своє провідне значення і в соціальному плані, як така, що відповідає соціальному замовленню і змінює соціальну позицію дитини. В той же час за існуючих форм навчання дитини не може знайти місце суб'єкта: її вчать, її контролюють, її оцінюють. Її реальне місце в дитячому садку - місце об'єкта навчання.

Всяка навчальна діяльність починається з оцінювання. Оцінка - визначена форма оцінювання. Через оцінювання проходить виділення себе як предмету змін в навчальній діяльності. Тому проблема успішності, оцінки результатів навчальної роботи дітей - центральна в дошкільному віці. Від оцінки залежить розвиток навчальної мотивації, адаптація та формування самооцінки. Діти, орієнтуючись на оцінку вихователя, вважають себе і своїх товаришів хорошими чи не дуже хорошими, наділяючи представників кожної групи певними якостями. Оцінка успішності, по суті, є оцінкою особистості в цілому і визначає соціальний статус дитини.

У добре встигаючих дітей в основному формується завищена самооцінка. У невстигаючих і дуже слабких дітей систематичні невдачі та низькі оцінки знижують впевненість у собі. Їх самооцінка розвивається своєрідно. А.І.Ліпкіна, яка вивчала динаміку самооцінки дошкільників, виявила таку тенденцію: спочатку діти не погоджуються з позицією відстаючого, прагнуть зберегти високу самооцінку. Якщо їм запропонувати оцінити свою роботу, більшість з них оцінить її вищим балом, ніж вона заслуговує. При цьому вони орієнтуються не стільки на досягнуте, скільки на бажане: «Я ж не гірший за всіх, мене також можуть похвалити» [16, c.135].

У дітей із заниженою і низькою самооцінкою часто виникає почуття власної неповноцінності і навіть безнадійності. Понижує гостроту цих переживань компенсаторна мотивація - спрямованість не на навчальну, а на інші види занять. Стверджуючись в посильних для неї видах діяльності, дитина підтримує неадекватно завищену самооцінку компенсаторного характеру. Але навіть в тих випадках, коли діти компенсують свою низьку успішність успіхами в інших областях, почуття неповноцінності, прийняття позиції відстаючого ведуть до негативних наслідків.

Для розвитку у дітей адекватної самооцінки і почуття компетентності необхідно створити в дитячому садку атмосферу психологічного комфорту і підтримки, бо самооцінка в дошкільному віці грунтується на думці та оцінці оточуючих, засвоюється в готовому вигляді без критичного аналізу.

Експериментальне дослідження проводилось на базі дошкільного навчального закладу ясла - садок № 45 гуманітарного напрямку і загальноосвітньої школи № 28 міста Рівне. Основну експериментальну групу склали 23 дошкільників та 23 учнів першого класу.

Метою нашого дослідження було обрано з'ясувати особливості розвитку самооцінки у дітей дошкільного віку і дітей молодшого шкільного віку та дослідити умови формування адекватної самооцінки.

Об'єктом дослідження стала самооцінка дітей дошкільного віку та молодших школярів.

Предметом нашого дослідження є психолого-педагогічні умови формування самооцінки у дітей дошкільного віку і молодших школярів.

У ході експериментальної роботи ми поставили перед собою такі завдання:

5) підібрати діагностичні методики.

6) провести діагностику.

7) обробити отримані результати.

8) зробити висновки.

Склад досліджуваних дітей представлений в таблиці 1 і 2 відповідно( Див. додаток А).

Для визначення розвитку рівня самооцінки у молодших школярів було використано методику В.Г. Щур «Драбинка», методика вивчення загальної самооцінки А. В. Захарової, методика «Дерево» (авт. Д.Лампем, в адаптації Л.П. Пономаренко).

Методика спрямована на визначення емоційного рівня самооцінки.

Дітям роздали бланки, які містять 5 завдань (5 субтестів).

На виконання дітям давали 25 хвилин. Дослідження проводилося в спокійній обстановці.

Отримані результати представлені в таблиці. [див. додаток Є]

Аналізуючи отримані результати, можна зробити наступний висновок: у 2 учнів високий рівень самооцінки, у 10 - середній і у 11 - низький. Тобто згідно з даною методикою високий рівень самооцінки лише в 7,4%, середній - 40,7%, а низький у 51,9% учнів. Так само можна сказати що 22,2% учнів у 1 «А» класі визнає свою схожість з іншими, а от 77,8% вважають себе унікальними.

Результати виявлення рівня можна представити у вигляді діаграми (див. додаток Ж).

Методика «Дерево» (авт. Д.Лампем, в адаптації Л.П. Пономаренко).

Дітям роздали бланки, які містять малюнок дерева.

На виконання дітям давали 15 хвилин. Дослідження проводилося в спокійній обстановці.

Отримані результати представлені в таблиці. [див. додаток К]

Аналізуючи отримані результати, можна зробити наступний висновок:

3 учні не змінили свого вибору;

Аналіз результатів першої колонки:

· 2 дошкільника (7%) - мають установку на подолання перешкод;

· 3 дошкільника (11%) - активна життєва позиція та показники комунікабельності, дружньої підтримки, взаєморозуміння, взаємодопомоги, інколи, нехтування власними інтересами заради інших, альтруїзму;

· 3 дошкільника (11%) - стійкість позицій (бажання досягти успіху без подолання перешкод);

· 7 дошкільників (26%) - впевненість у своїх силах, комфортний стан, нормальна адаптація, досить високий статус у колективі;

· 2 дошкільника (7%) - мають мотивацію на розваги;

· 1 дошкільник (4%) - втомлюваність, загальна слабкість, невеликий запас сил;

· 8 дошкільників (30%) - мають безпідставне бажання бути лідером, «командувати», «щоб моє було зверху», прагнення досягти лідерства в мікрогрупах; завищена самооцінка, установка на лідерство;

· 1 дошкільник (4%) - кризовий стан, «падіння у прірву»; незадоволення ситуацією, що склалась в колективі, бажання привернути до себе увагу, в деяких випадках - бездіяльність, пасивність як роль, демонстративно занижена самооцінка: «Я сам нічого не можу».

Підводячи підсумки проведених досліджень можна стверджувати, що мета, поставлена в роботі, досягнута. Була вивчена самооцінка молодших школярів і дітей дошкільного віку та виявлено особливості її розвитку в початковій школі та дитячому садку. За результатами дослідження, можна сказати, що розвиток самооцінки молодших школярів і дошкільників характеризується наявністю різноспрямованих тенденцій.

За підсумками експериментального дослідження видно, що у 1-му класі та дітей дошкільного віку, самооцінка у дітей майже сформована. Тут можна побачити домінування стійкої адекватної самооцінки.

Отже, гіпотеза дослідження підтвердилася частково. У молодших школярів та дітей дошкільного віку виявляються всі види самооцінок: адекватна стійка, нестійка, стійка в бік неадекватного завищення або заниження. Але все ж за результатами експерименту можна побачити, що лише у 11 дітей є сформована стійка, адекватна самооцінка. Завдання, поставлені в ході роботи, були успішно виконані.



Список використаної літератури

1. Абрамова Г.С. Вікова психологія: Підручник для студентів вузів.- М., 2000.

2. Антонова Н. В. Проблема особистісної ідентичності. / / Питання психології, 1996, № 1.

3. Белобрикіна О.А. Вплив соціального оточення на розвиток самооцінки, журнал «Питання психології», № 4 2001.

4. Бороздіна Л.В., Залученова Є.А. Збільшення індексу тривожності при розбіжності рівнів самооцінки і домагань / / Питання психології - 1993.

5. Виготський Л.С. Педагогічна психологія. М., 1999.

6. Щоденник Петі Сагайдачного. М., 1963. C. 114.

7. Дослідження самооцінки молодшого школяра у навчальній діяльності / / Питання психології, 1980, № 4, с. 90-99.

8. Як побудувати своє "Я". М., 1991. C. 328.

9. Кон І. Категорія "Я" в психології / / Психологічний журнал. Т.2, № 3, 1981.

10. Кон І.С. Сталість і мінливість особистості. / / Психологічний журнал, т.8, № 4, 1987, с. 126-137.

11. Лівехуд Б. Кризи життя - шанси життя: розвиток особистості між дитинством і старістю. Калуга, 1994. C. 365.

12. Ліпкіна А.І. Критичність і самооцінка в навчальної діяльності. М., «Просвещение», 1968. 141 с.

13. Ліпкіна А.І. Самооцінка Школьника. М., «Знання», 1976. 263 c.

14. Світ дитинства: Молодший школяр. М.: Педагогіка.1981.

15. Особливості формування оцінки і самооцінки якостей особистості в молодшому шкільному віці. Повідомлення 2. Рівень сформованості навчальної діяльності та оцінка молодшими школярами особистісних якостей в собі і однолітків / / Нові дослідження у психології, 1981, N 2, с. 72 - 77.

16. Психологічні умови формування самооцінки в молодшому шкільному віці. / / Питання психології, 1978, N 4, с.147 - 151.

17. Психологічний статус особистості в різних соціальних умовах. М., 1992. C. 105.

18. Савонько А. Вікові особливості співвідношення орієнтації школярів на самооцінку і на оцінку іншими людьми. М., 1970. C. 271.

19. Флейк-Хобсон К., Робінсон Б.Є., Скін П. Світ який був: Розвиток дитини та її відносин з оточуючими. М., 1992. C. 212.

20. Цукерман Г.А., Психологія саморозвитку: завдання для підлітків і їхніх педагогів, М., 1994.

21. Шахова І.П. Практикум з лабораторних робіт курсу вікової психології. М. Воронеж, 1998.

22. Шефер Б., Шредер Б. Соціальна ідентичність і групову свідомість. / / Психологічний журнал, № 1, 1993.

23. Шільштейн Є.С. Рівнева організація системи "Я". / / Вісник МГУ, сер.14 (психологія), 1999, № 2, с. 34-45.

24. Хорни Карен. Невроз и личностный рост. Борьба за самореализацию. СПб, 1997. 316 с.

25. Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности. 3-е изд. СПб.: Питер, 2004. 607с.

26. Шапарь В.Б. В лабиринтах психологии личности /Серия “Х-файлы”. Ростов н/Д: Феникс, 2004. 512 с.

27. Шапарь В.Б. Рабочая книга практического психолога / Виктор Шапарь, Александр Тимченко, Валерий Швыдченко. М.: АСТ; Харьков: Торсинг, 2005. 672 с.

28. Ельконін Д.Б. Введення в психологію розвитку. М.: Тривола, 1994.

29. Якобсон С.Г. Формування Я-потенційного позитивного, як метод регуляції поведінки, № 3, 1997.

30. Ярошевський М.Г., Анциферова Л.І. Розвиток і сучасний стан зарубіжної психології. М., 1974.

Размещено на Allbest.ru